Geum.ru

Громадянське виховання в системі національної освіти

Вид материалаДокументы

Содержание


Організація громадянського виховання студентської молоді в умовах розвитку української державності
Подобный материал:
ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ


У розділі «Національне і громадянське виховання» національної доктрини розвитку освіти України ХХ1 століття сказано: «Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї, виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій».

Громадянське виховання є «аналогом державного, його мета – формувати гармонійно розвинені особистості, які спроможні органічно поєднувати свої права й інтереси з правами та інтересами середовища, нації, держави, орієнтуватися на найвищі загальнонародні права, духовні та культурно-естетичні цінності» (4,23).

Особливої актуальності громадянське виховання набуває для сучасної української ситуації, яка характеризується слабкістю громадянського суспільства, неможливістю громадян відстояти свої права перед державними інституціями. Розбудова Української держави вимагає якісно нового рівня громадянської культури.

Громадянська освіта – новий напрям у розвитку української освіти, хоча в українському суспільстві і педагогічній думці є певна спадщина, яка потребує детального вивчення і застосування в сучасних умовах. Нагадаємо лише імена Г.Сковороди, М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Сухомлинського, К.Ушинського для того, щоб підкреслити, що з вісімнадцятого століття в двадцяте безперервно тече струмок української громадсько-педагогічної думки.

Необхідно відзначити, що на сьогодні в Україні зроблено чимало в галузі громадянської освіти. Важливе значення має прийняття «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», де визначено основні засади, цілі, напрями, зміст, форми і методи громадянського виховання. Створені громадські організації «Фонд «Освіта для демократії», Інститут громадянської освіти при Національному університеті Києво-Могилянської академії, який запровадив кілька проектів з громадянської освіти в Україні. Спробою поширення правової освіти в Україні стала програма «Практичне право» яку реалізує в Україні навчально - методичний центр «Дебати» за допомогою корпорації “Street Low” “Відродження”.

За юридичним словником, „громадянськість – це готовність і здатність людини, громадянина до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків “(9,647).

У “Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української державності” зазначається, що “громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливості відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними”(3,25).

Важливу роль у громадянському вихованні відіграють усі ланки системи освіти і громадська освіта та виховання зокрема.

Громадянськість досить складне утворення психіки. Її структура складається з багатьох компонентів, формування яких часто відноситься до прерогатив певних видів виховання. Тому, говорячи про громадянське виховання, доцільно розглядати його як те, що поєднує в собі кілька різновидів виховання – патріотичне, гуманістичне, правове, екологічне тощо.

У педагогічному плані громадянськість містить у собі три складових: знання переживання, вчинки: ”Їх співвідношення можна подати у вигляді лійки. Її найширша частина вбирає в себе знання громадянського змісту. Але цей інформаційний елемент міцно не зафіксується у психіці, глибоко не засвоїться, якщо знання не одержать необхідного емоційного забарвлення. Менша питома вага в структурі громадянськості – вчинки, поведінка, практичні дії” (2,31).

Щоб виховати школяра справжнім громадянином, треба передусім ознайомити його зі змістом понять і категорій, що мають своїм структуроутворюючим центром поняття громадянськість. Тобто громадянська освіта посідає важливе місце і передбачає насамперед політичну, економічну, правову освіченість та здатність керувати відповідними знаннями в сучасних умовах.

Одним із найважливіших є поняття держави. У свідомості учня повинно закріпитися знання про головні принципи правової держави, шляхи її розбудови, взаємозв’язки законодавчої, виконавчої та судової влад, демократії та дисципліни.

Учень, як і кожний громадянин України, повинен мати уявлення про державу, її тип, державний і національний суверенітет, політичну незалежність, еволюцію національної державності.

Другим важливим поняттям є громадянське суспільство. Учні повинні усвідомити, що громадянському суспільству властиві такі характерні риси: визнання людини, її прав і свобод найвищою суспільною цінністю; пріоритет суспільства над державою; забезпечення економічної свободи громадян та їх об’єднання, наявності плюралізму матеріального і духовного життя, тощо.

Неабияке значення має усвідомлення учнями поняття етносу як сукупності людей, пов’язаних спільністю історичного походження, мовою, культурою, традиціями та звичаями, психічним складом, менталітетом.

Практика громадянської освіти і громадського виховання в різних країнах має свої універсальні та спеціальні характеристики. Між тим, загальногуманістичний характер громадянської освіти визначає її головні універсальні принципи, які закріплені в “Концепції громадянського виховання особи в умовах розвитку української державності”. Серед них слід назвати такі: гуманізація та демократизація виховного процесу, самоактивность й саморегуляція, системність, комплексність й міждисциплінарна інтегрованість, наступність та безперервність, культуровідповідність, інтеркультурність.

Виховання громадянина має бути спрямоване на розвиток патріотизму – любові до свого народу, до України. З патріотизмом органічно поєднується національне виховання, яке є основою культурно-історичного розвитку нації, а відповідно й особистості. Національний компонент виховання найвиразніше має втілюватися в змісті навчальних дисциплін, їх методичному забезпеченні, у самій атмосфері життя навчального закладу. Вивчення мови, літератури, історії, географії, повинно всебічно відображати національні особливості, відзначатися етнічним забарвленням, бути джерелом формування національної свідомості, національної гордості. Особлива роль у змісті навчання і виховання відводиться українознавству, яке є методологічною основою організації навчання і виховання в сучасних умовах.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість. Тому стратегічним завданням правового виховання виступає формування в свідомості молоді ідей великої соціальної цінності права, активних правових установок та орієнтацій. При цьому необхідно не просто висвітлювати зміст правових норм, але й показувати їх моральну й політичну суть, соціальну справедливість, гуманізм, демократизм, відповідність світогляду загальним принципам права, розкривати роль правових норм та інших правових явищ в задоволені громадських та особистих потреб кожної людини.

У правовому вихованні важливо виховувати в молоді правові почуття, які регулювали б її поведінку: почуття законної обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності тощо. Інакше основними регуляторами поведінки молодих людей будуть прості емоції (страх, гнів), які ведуть до ситуативної поведінки, нерідко до неправомірної.

Оскільки в кінцевому плані вся наша правовиховна робота спрямовується на формування суспільної активності особистості, важливим завданням правового виховання є формування у молоді активної життєвої позиції у правовій сфері. У юридичній літературі розглядають такі рівні активності особистості стосовно до вимог закону. Так, при дотриманні особистістю правових норм проявляється мінімальна ступінь активності, тому тут вимагається тільки уникнення дій, які заборонені правом. Коли ж особистість виконує правові норми, вона проявляє більше активності в діяльності. При використанні правових норм особистість проявляє найвищу ступінь ініціативи і активності Безумовно важливим завданням правового виховання, яке пронизує всю правовиховну роботу, є подолання в правовій свідомості окремих учнів помилкових поглядів і переконань, негативних навичок і звичок, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Ефективність громадянського виховання значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Серед традиційних форм і методів відомі бесіди, екскурсії, конкурси, зустрічі, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. «Серед методів і форм громадянського виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціограма, метод відкритою трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо».

Як бачимо, форм і методів немало. Та справа не лише в них. Методи, форми, технології виховання - це не самоціль. Адже через найефективніші технології можна реалізувати діаметрально протилежну мету – виховувати і тоталітарний тип свідомості, і демократичний, і ворога України, і її патріота.

Процес виховання свідомого громадянина буде успішним насамперед завдяки чітким уявленням педагога про те, на чому ґрунтується взаємодія людини і держави, для життя в якій країні готуємо підростаюче покоління, від повторення яких помилок минулого його варто застерегти і що потрібно для цього зробити.

Сучасна школа повинна йти попереду політиків, керуючись принципами пріоритету прав і свобод над інтересами держави, гуманності, свободи, демократії, громадського миру й національної злагоди.

Громадянське виховання повинно стати серцевинною усієї діяльності школи як у процесі навчання, так і в позакласній роботі. Його ефективність залежить насамперед від реального визнання педагогами особистості учня як головної мети виховання, найбільшої цінності суспільства.


ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ


Проблеми громадянського виховання, формування громадської спрямованості особистості є одними з найважливіших, оскільки сьогодні немає виховної проблеми, котра не була б пов’язана із громадянськістю. Її значущість підтверджується Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти, Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. Від успішного розв’язання цих проблем, як зазначається у вищезгаданих документах, залежить розвиток в студентської молоді комплексу особистісних рис і якостей характеру, які є основою специфічного способу мислення, спонукальною силою до повсякденних дій, вчинків та поведінки. Національно-культурне відродження України передбачає зростання в навчально-виховному процесі ролі курсу “Історія України”.

Дисципліна “Історія України” має визначальне місце, вона є першоосновою, що впливає на процес формування, розвитку та соціалізації особистості. Історики стверджують: історія покликана бути вчителькою життя. “Пізнай істину, й істина визволить вас”, ? писав М.Грушевський. Але історія може бути непізнаною в принципі. Тому вона має бути не вчителькою, а вихователькою, давати не уроки, а поради; виховувати, як добра повість, ? з тією різницею, що історики мають справу не з фікцією, а з реальним матеріалом.

Ногайський державний агротехнічний технікум готує спеціалістів для сільського господарства: агрономів, землевпорядників, техніків-механіків, організаторів фермерського господарства.

Викладання історії тут, зрозуміло, має свою специфіку. Йдеться не стільки про історичну освіту, скільки про формування моральних цінностей, гуманізму, оптимістичного сприйняття життя.

Кількість годин, які відводяться на вивчення історії України, обмежена. Тому доводиться інтенсифікувати навчальний процес, спонукати студентів самостійно здобувати нові знання, творчо опрацьовувати їх.

З метою пробудження інтересу та поглиблення знань з історії України, розширення світогляду, наукового світосприймання, збагачення духовного світу студентам ІІ курсу всіх спеціальностей пропоную включитися в роботу історико-краєзнавчого гуртка “Відродження”.

Тому мета даної методичної роботи – поділитися з колегами власним досвідом організації виховної роботи керівника історико-краєзнавчого гуртка “Відродження” щодо громадянського виховання студентської молоді в умовах розвитку української державності.

Значущість мого досвіду полягає в створенні власної моделі організації виховної роботи в історико-краєзнавчому гуртку.

За інноваційний потенціалом свій досвід вважаю комбінаторно-модифікованим, що полягає в нових конструктивних поєднаннях та раціоналізації відомих педагогічних ідей, методик виховної роботи і використання їх викладачем, що зацікавлений в гармонійному розвиткові кожного свого підопічного, студентського колективу в цілому і твердо стоїти на принципах педагогічної етики, людяності, високої моралі.

Провідна ідея організації виховної роботи зі студентською молоддю збігається з твердженням В.О. Сухомлинського: “Пізнаючи ідею Батьківщини, переживаючи почуття любові, вдячності, захоплення, тривоги за її нинішнє й прийдешнє,… готовність віддати за неї своє життя, людина в підлітковому віці пізнає себе, утверджує свою гідність.

Виховати патріота… - означає наповнити повсякденне життя підлітка благородними почуттями, які забарвлювали б усе, що людина в цьому віці пізнає й робить”.

Провідна ідея встановлює мету щодо її реалізації. Життя – мистецтво, в якому люди часто залишаються дилетантами. Я хочу, щоб мої вихованці в ньому були “художниками і майстрами”. А тому я працюю з їхнім серцем та розумом, поклавши в основу такої роботи мудре “Повчання Володимира Мономаха дітям”, ключовою заповіддю якого є: “Лінощі – це мати всьому дурному: хто що й не знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою сіючи, не лінуйтесь ні на що хороше і хай не застане вас сонце в постелі. На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: “Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю і добром виправдав життя своє”.

З метою реалізації цієї мети розроблено програму громадянського виховання, де враховано специфіку та можливості технікуму, матеріали рідного краю. Програма складається з таких розділів:

• “Любіть Україну, як матір любіть…”;

• “Стежками рідного краю”;

• “Ти – громадянин України”;

• “Мистецтво жити в мирі і злагоді”;

• “Залишити після себе слід на землі”.

Основні завдання, які передбачені програмою гуртка:

• поглиблення знань історії України, з історії рідного краю;

• проведення роботи в гуртку з метою знаходження та вивчення історичних фактів, документів, знахідок пов’язаних з історичним минулим рідного краю та оволодівати методикою дослідження;

• організація екскурсій, що допомагають у вивченні історії та розвивають потребу спілкування;

• проведення пізнавальних та ділових зустрічей-бесід з науковцями, старожилами;

• розвивати творчий пошук через нові форми гурткової роботи: конкурси, змагання, КВК, рольові ігри, вікторини, диспути, аукціони;

• оволодіння навичками пропагандистської діяльності;

• організація виставки творчих робіт гуртківців.

Головні принципи, які є пріоритетними у виховній роботі керівника історико-краєзнавчого гуртка щодо громадянського виховання студентської молоді на сучасному етапі:

• формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу і визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;

• утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;

• визнання й забезпечення в реальному житті прав людини як гуманістичної цінності та єдності норми всіх людей без будь-яких дискримінацій націй, на чому будується відкрите, демократичне, громадянське суспільство;

• формування умінь і навичок громадянської поведінки, саме почуття національної самосвідомості активно сприяє інтелектуальному, моральному і естетичному розвитку особистості;

• розвиток пізнавальних і творчих сил через діяльність студентів – навчання;

• згуртування студентського колективу як засобу забезпечення умов і самовираження особистості, що формується;

• всебічне вивчення молодих людей, діагностику і проектування становлення особистості кожного з них;

• здійснення індивідуального підходу на основі вивчення студентів-гуртківців шляхом створення можливостей для самовиховання.

Найважливіше завдання програма діагностики громадянських якостей гуртківців.

Вдала діагностична програма дає змогу конкретизувати цілі, тактику й стратегію виховної роботи з гуртківцями, диференційовано підійти до гуртківців з різними рівнями громадянської вихованості, забезпечити індивідуальний підхід до кожного. Завдяки такій програмі є можливість співвіднести проміжний результат із зафіксованим і передбачити віддалений наслідок своєї роботи.

У навчально-методичному посібнику “Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти” П.І. Ігнатенко, Н.І. Косарєва визначають чотири рівні вихованості, громадянськості особистості: максимальний рівень – виявляє ініціативу в різних суспільно корисних акціях, проводить роз’яснювальну історико-патріотичну роботу з товаришами, готовий максимально жертвувати своїми інтересами заради Української держави; високий рівень – прояв інтересу до історії й культури України, гордість за неї, активна участь у громадській діяльності; середній – поверховий інтерес до всього українського, пасивна участь у патріотичних заходах; низький – байдужість до всього національного, участь у заходах патріотичного змісту тільки під тиском і контролем викладача.

Невихованість означає не тільки відсутність української патріотичності, а й появу зародків антипатріотичності, вона проявляється в тому, що молоді люди забувають своїх предків, рідну мову, звичаї, або ще гірше - глузують з них, презирливо ставляться до історії та культури держави.