Курс ІІ, семестр 3,4 Затверджено на спільному засіданні кафедр цивільного права №1 та №2 (протокол №13 від 11 травня 2007 р.)
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Розробники програми д.іст н., проф. Шкляж Йосип Михайлович > к.іст н., в о. доц. Акунін, 88.13kb.
- Програма вивчення дисципліни філософія* київ 2002 Підготовлено доктором політичних, 320.09kb.
- Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційний рівень, 285.08kb.
- Програма комплексного державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний, 627.2kb.
- Програма співбесіди з всесвітньої історії (до ХХ ст.) напрям підготовки 02030201 Історія*, 111.8kb.
- Програма співбесіди з всесвітньої історії (до ХХ ст.) напрям підготовки 020302 Історія*, 111.79kb.
- Плани складено на основі Програми, затвердженої на засіданні вченої ради лдувс. Протокол, 455.42kb.
- У сфері цивільного захисту, 1595.88kb.
- Программа програма комплексного державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний, 722.93kb.
- Освітньо-професійної програми спеціальності 06. 070201 «Радіофізика І електроніка», 451.3kb.
111. Захарченко пред’явив позов про визнання недійсним заповіту, який залишив його батько на користь своєї двоюрідної сестри Романової. Заповіт був посвідчений за кілька днів до смерті лікарем, який лікував спадкодавця під час перебування його у лікарні. Позивач посилався на те, що стосунки між ним та батьком були нормальними, і батько не збирався позбавляти його спадщини. Крім того, позивач вважає, що текст заповіту був написаний Романовою, яка доглядала батька у лікарні, а це суперечить закону. Позивач також піддає сумніву підпис батька на заповіті. Лікар у суді показав, що в день посвідчення ним заповіту у лікарні було багато роботи, і він не пам’ятає обставин посвідчення заповіту, але свій підпис на заповіті підтверджує.
Чи підлягає позов Захарченка задоволенню? Які підстави визнання заповіту недійсним?
112. Артеменко, яка знаходилася у будинку-інтернаті для людей похилого віку, у січні 2006 р. склала заповіт на користь своєї сусідки по кімнаті Потапової, який був посвідчений нотаріусом. Через декілька місяців вона померла. Після її смерті з’ясувалося, що існує також інший заповіт на користь будинку-інтернату, посвідчений у березні 2006 р. директором цієї установи. Потапова звернулася до суду з позовом про визнання останнього заповіту недійсним, вважаючи, що директор будинку-інтернату не має права посвідчувати заповіти на користь установи, керівником якої він виступає.
Як повинен вирішити справу суд?
113. Після смерті Літвина його спадщину, що складалася з предметів звичайного домашнього вжитку та вкладу у банку, прийняв брат, який проживав разом з ним 8 років і на користь якого був складений заповіт. Повнолітній непрацездатний син померлого, який жив окремо від батька в іншому місті, подав позов про визнання заповіту недійсним. Він вважає, що має право на обов’язкову частку у спадщині батька.
Чи підлягає позов задоволенню?
114. Афанасьєв заповів своє майно непрацездатній матері і зобов’язав її протягом 5 років надавати посильну допомогу його дружині, яка страждала на бронхіальну астму. Заповіт також передбачав обов’язок надати дружині право користуватися частиною будинку, який перейшов у власність матері. Два роки мати допомагала Афанасьєвій, а потім припинила допомогу, посилаючись на те, що дружина померлого вдруге вийшла заміж і матеріальної підтримки більше не потребує. Афанасьєва звернулася до суду з позовом до матері спадкодавця про продовження виконання обов’язку, покладеного на неї протягом строку, вказаного в заповіті. Крім того, позивачка вимагала усунення перешкод, які чинила відповідачка щодо вселення у будинок її нового чоловіка.
Яке рішення має винести суд?
115. При складання заповіту Коваленко зазначив, що його донька отримає право на спадкування, якщо буде проживати в м. Харкові, а син – якщо закінчить юридичну академію. На момент смерті Коваленка його донька проживала у м. Львові, а син навчався на п’ятому курсі в юридичній академії. Донька спадкодавця звернулася до нотаріуса і зазначила, що має намір оскаржити дійсність заповіту щодо умови її проживання, оскільки вона не знала про наявність у заповіті такої умови. Син спадкодавця вважає, що він має право на отримання спадщини, тому що для прийняття спадщини встановлений шестимісячний строк, а диплом про закінчення юридичної академії він отримає вже через два місяці.
Проаналізуйте позиції спадкоємців.
Тема 23. Спадкування за законом.
(для самостійного вивчення)
Питання:
- Поняття та черговість спадкування за законом.
- Зміна черговості одержання права на спадкування.
- Спадкування за правом представлення.
- Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.
Тема 24. Спадковий договір.
(для самостійного вивчення)
Питання:
- Поняття, предмет, та форма спадкового договору.
- Сторони в договорі, їх права і обов’язки.
- Забезпечення виконання та розірвання спадкового.
Тема 25. Загальні положення про інтелектуальну власність.
(для самостійного вивчення)
Питання:
- Поняття права інтелектуальної власності та його загальна характеристика.
- Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
- Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.
- Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності.
- Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.
- Способи захисту права інтелектуальної власності судом.
Тема 26. Авторське право та суміжні права.
Завдання:
116. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АРС» звернулося до господарського суду з позовом про заборону ТОВ «Ніка» випуску та розповсюдження творів прикладного мистецтва (сувенірів), знищення всіх примірників контрафактних творів та форм для їх виготовлення, стягнення 10 000 грн. компенсації за порушення авторських прав або незаконно отриманого прибутку, а також відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
В суді було встановлено, що ТОВ «АРС» на основі договору набуло виключні права на скульптурні серії «Флора-Фауна натюрель», «Люди-Кукли», «Новорічні Святкові». Авторські права ТОВ «АРС» були зареєстровані Державним агентством України з авторських та суміжних прав у січні 2004р. Про свої виключні авторські права ТОВ «АРС» сповістило шляхом зазначення на кожній скульптурі знака «копірайт» (©). ТОВ «Ніка» зробило копії керамічних фігур та передало їх для розповсюдження до торгової мережі.
Яке рішення повинен прийняти суд?
117. Золотов та Пархоменко видали в одному з видавництв м. Полтави книгу «Утримання худоби на пасовищі». Згодом видавництво «Прометей» (м. Херсон) видало книгу Пархоменка «Пасовище для худоби у фермерському господарстві». Золотов пред’явив до Пархоменка і видавництва «Прометей» позов про визнання його співавтором і виплату гонорару, довівши, що книга, видана в м. Херсоні, є другим виданням книги, яка вийшла роком раніше в Полтаві. Видавництво «Прометей» представило до суду укладений з Пархоменко договір, згідно якого останній передав видавництву право на видання своєї книги, і отримав гонорар як за перше видання. Суд у позові Золотову відмовив, пояснюючи, що Пархоменко як один із співавторів має право розпоряджатися своїм правом.
Чи вірним є рішення суду? Який порядок здійснення авторських прав співавторами?
118. Редакція газети «Слово» (далі Редакція) звернулася з позовом до ТОВ «Форум» (далі Товариство) про стягнення 10000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. У позові зазначалося, що Товариство порушило авторські права шляхом розміщення на своєму сайті в мережі Інтернет статті, яка у березні 2005 р. була опублікована в газеті «Слово». Майнові авторські права на цю статтю були передані редакції газети її автором Глушко на підставі авторського договору від 5.03.2005 р. Позивач вважає, що стаття охороняється як літературний письмовий твір белетристичного характеру, а відповідач в порушення ст. 14 Закону «Про авторське право і суміжні права» протизаконно використав її.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що розміщення матеріалу на сайті у мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки воно не належить ні до відтворення, ні до показу, ні до сповіщення твору, у зв'язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.
Як слід вирішити справу?
119. ТОВ «Лілія» (далі – ТОВ) звернулося з позовом до АТ «Шпаченя» (далі – АТ) про стягнення 20 000 грн. компенсації за порушення авторського права та заборону розповсюдження каталогу панчішно-шкарпеткових виробів дитячого асортименту. При розгляді справи з’ясувалося, що на підставі укладеного між АТ та ТОВ договору замовлення працівники ТОВ Кривко та Сідорін виконали роботи з фотографування зразків виробів, підготовки фотографій та фонів каталогу в електронному вигляді, систематизації продукції за артикулами та віковими групами, створення електронної версії каталогу на компакт-диску. Каталог був переданий замовнику для його остаточного узгодження і затвердження. Після цього АТ розмістило його на своєму електронному сайті з метою реклами зазначеної в ньому продукції, але роботи зі створення каталогу не оплатило.
Представники позивача вважають, що ТОВ як роботодавець має виключні майнові права на службовий твір у вигляді фотографічних зображень та бази даних про продукцію і не передавало їх відповідачеві. Розміщення електронного каталогу в мережі Інтернет відбулося без дозволу ТОВ і тому є порушенням його майнових авторських прав. Проте відповідач стверджує, що каталог не є об’єктом авторського права, оскільки з боку позивача мало місце лише виконання підрядних робіт на замовлення ТОВ.
Вирішіть спір.
120. Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі – ДП ) звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Бриг» (далі - Телерадіокомпанія) про стягнення компенсації у сумі десятикратного розміру мінімальної заробітної плати за порушення авторських прав на музичні твори. Зазначені твори увійшли до телевізійних програм, створених ТОВ «Музичний канал», які Телерадіокомпанія ретранслювала через свої кабельні мережі. ДП, відповідно до договорів про управління майновими правами з вітчизняними авторами, а також договорів про взаємне представництво інтересів з іноземними авторсько-правовими організаціями, представляє інтереси авторів цих музичних творів. Згідно з їх умовами воно має виключне право на території України дозволяти використання творів та здійснювати збір авторської винагороди. Належного дозволу Телерадіокомпанії на публічне сповіщення зазначених творів ДП не надавало, тому позивач вважає дії останньої непровомірними.
Представники Телерадіокомпанії позов не визнали і заявили, що ретрансляція програм здійсювалася правомірно з дозволу їх виробника - ТОВ «Музичний канал» без зміни режиму і обсягу мовлення. Відповідач вважає, що ТОВ «Музичний канал», як організація мовлення і суб’єкт суміжних прав, має право вільно розпоряджатися створеними ним програмами. Відповідно до укладеного між ними договору, ТОВ «Музичний канал» взяло на себе зобов’язання з врегулювання правових відносин з авторами творів, що використовуються в процесі створення телевізійних програм.
Чи мало місце порушення авторських прав на музичні твори? Які принципи охорони суміжних прав закріплено чинним законодавством? Вирішить справу.
121. Даниленко звернувся до суду з позовом до видавництва «Радуга» з вимогами припинити виробництво і розповсюдження книги «Життя тварин» та просив суд вилучити у відповідача примірники книги, а також стягнути з видавництва понесені збитки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є автором книги, що розповсюджує відповідач, і він не надавав видавництву «Радуга» права на відтворення і розповсюдження книги. Представник видавництва «Радуга» проти позову заперечував та пояснив, що авторських прав Даниленка воно не порушувало, оскільки тиражувало та розповсюджувало книги на умовах договору з видавництвом «Цікавий світ», яке надало йому права на перевидання даного твору.
В суді було встановлено, що Даниленко видав видавництву «Цікавий світ» невиключну ліцензію на відтворення і розповсюдження цієї книги. Видання вирішило, що воно здобуло виключні авторські права і вказало на всіх примірниках книги знак «копірайт» (©), після якого зазначалося найменування видавництва.
Як слід вирішити справу?
122. Акціонерне товариство «Владібор» (далі - АТ) на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп’ютерні програми для автоматизації бухгалтерського обліку «Влад». Товариство з обмеженою відповідальністю «Парус» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до АТ, в якому просило припинити продаж даної продукції та стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми і як такий розповсюджує програму під назвою «Парус», а АТ вкрало програму та поширює її під іншою назвою. Представники ТОВ стверджували, що програма «Влад» містить явну подібність з програмою «Парус», оскільки був скопійований опис та тексти програми. АТ проти висунутих вимог заперечувало, посилаючись на те, що програма «Влад» була розроблена її співробітником Петровим. Авторські права на цю програму зареєстровані 30.05.2004 р. в Агентстві з авторських та суміжних прав на його ім’я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми АТ. Проведена судова експертиза встановила, що програми «Влад» та «Парус» являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами, хоча й мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ зі своїми замовниками–користувачами програми) з’ясувалося, що програмний продукт «Парус» реалізовувався ТОВ, починаючи з квітня 2003 р.
Яке рішення повинен прийняти суд?
123. В 2004 р. в видавництві «Алегорія» вийшла збірка творів М. Булгакова (1891-1940), до якої були включені його твори «Майстер та Маргарита» й «Собаче серце», надруковані в повній авторській редакції мовою оригіналу. Було з’ясовано, що ці твори за життя автора взагалі не публікувалися, а вперше роман «Майстер та Маргарита» було надруковано в журналі «Москва» №11 за 1966р. та №1 за 1967р. зі значними цензорськими скороченнями. Остання ж з неопублікованих творів письменника повість “Собаче серце” вперше була надрукована в № 6 журналу «Знамя» за 1987 р., і раніше з ідеологічних міркувань офіційної публікації взагалі не мала.
Чи були в даному випадку порушені авторські права? Чи є публікація вказаних творів видавництвом незаконною?
Тема 27. Патентне право.
Завдання:
124. Іванов отримав у Департаменті інтелектуальної власності України патент на винахід «Установка для виготовлення цукерок». За його замовленням було виготовлено кілька таких установок, які він продав товариству з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі -ТОВ). Довідавшись, що ТОВ отримує значний прибуток від використання установок, він заявив позов про стягнення плати за користування винаходом.
Під час відрядження до Росії Іванов виявив, що ТОВ «Зима» займається виготовленням установок для виготовлення цукерок і реалізацією їх на території Росії, України і Білорусі. Іванов звернувся до ТОВ «Зима» з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво ТОВ «Зима» вважає, що виключні права Іванова не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його винахід.
Іванов звернувся за консультацією до патентного повіреного.
Яку консультацію повинен дати патентний повірений?
125. Працівник заводу «Зоря» при виконанні службових обов’язків створив винахід. Він звернувся до юриста з проханням дати роз’яснення, які права він має на цей об’єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити?
Дайте аргументовану відповідь.
126. Акціонерне товариство «Центр винахідництва» (далі - АТ) у січні 2004р. отримало патент на пристрій для виміру електроструму і звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю «Блискавка» (далі – ТОВ) з позовом про припинення дій, які порушують права на винахід. ТОВ проти позову заперечувало, оскільки такі пристрої вони в невеликих масштабах випускають ще з 2003 р. Представники ТОВ пояснили, що з грудня 2003 р. проводять підготовчі дії з метою випуску такої продукції в значних обсягах.
Вирішіть справу.
127. Винахідник звернувся до патентного повіреного з проханням дати відповіді на такі запитання: чим відрізняються між собою винахід, корисна модель та промисловий зразок; які критерії патентоспроможності зазначених об’єктів; чим визначається обсяг правової охорони на винахід, корисну модель та промисловий зразок; які охоронні документи видаються на зазначені об’єкти і який строк їхньої дії?
Яку консультацію повинен дати патентний повірений?
Тема 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг.
Завдання:
128. У січні 2004 р. було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Киця Мариська» (далі - ТОВ), яке відкрило магазин з продажу дитячих іграшок. У травні 2004 р. кондитерська фабрика випустила цукерки під назвою «Киця Мариська». У серпні 2004 р. виробничий кооператив «Дитинство» отримав свідоцтво на торговельну марку «Киця Мариська» (клас товарів - дитячий одяг). У зв’язку з цим останній звернувся до ТОВ «Киця Мариська» та кондитерської фабрики з вимогою припинити використання таких найменувань, оскільки це порушує його права, або при бажанні продовжувати таку діяльність, укласти з ним ліцензійний договір.
Засновники ТОВ «Киця Мариська» з метою уникнути оплати за договором спочатку пообіцяли перейменувати юридичну особу і магазин, але після бесіди з юристом змінили свою позицію. Підставою для заперечення проти вимог кооперативу став той факт, що вони розпочали користуватися цією назвою значно раніше, а тому виробничому кооперативу «Дитинство» свідоцтво на торговельну марку було видано незаконно і є всі підстави для визнання свідоцтва недійсним.
Кондитерська фабрика повідомила, що дозвіл на випуск цукерок під такою назвою вона отримала у дитячого письменника К. Самійлика, який видав повість «Киця Мариська». Якщо виробничий кооператив «Дитинство» буде перешкоджати випуску цукерок, кондитерська фабрика змушена буде повідомити про це К. Самійлика, і в цьому випадку він заявить позов про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, оскільки ім’я «Киця Мариська» повністю належить його творцеві і не може використовуватися іншими особами без дозволу автора.
Як потрібно вирішити спір? Як співвідносяться між собою право на комерційне (фірмове) найменування і на торговельну марку?
129. Акціонерне товариство «Норка» (далі - АТ) протягом кількох років випускало високоякісні вироби з хутра (жіночі шуби, кожушки тощо), здійснюючи їх продаж як в межах України, так і за кордоном. У встановленому порядку АТ зареєструвало свою торговельну марку (чорний трикутник з зображенням білої норки посередині) і отримало відповідне свідоцтво, що засвідчувало право інтелектуальної власності АТ на вказану торговельну марку. У січні 2004 р. в газеті «Світанок» була розміщена стаття про те, що якість товарів АТ значно погіршилася. Вважаючи цю інформацію такою, що не відповідає дійсності, АТ вирішило притягти редакцію газети до відповідальності і звернутися з позовною заявою до господарського суду. Під час підготовки матеріалів з’ясувалось, що вироби з хутра, які з’явились на ринку України, виробляє товариство «Успіх» (далі - товариство), яке використовує торговельну марку, схожу на торговельну марку АТ. Тоді АТ «Норка» пред’явило претензію товариству «Успіх» з вимогою припинити випуск продукції з їхньою торговельною маркою АТ. На це товариство «Успіх» відповіло, що його торговельна марка, хоча ще не зареєстрована, але істотно відрізняється від торговельної марки АТ, оскільки на ній зображена лисиця в коричневому трикутнику.
На яке коло питань розраховано це завдання? Вирішить цей спір.
130. Назва мінеральної води «Боржомі» включена Патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії. Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії видало АТ «Орієнтир» генеральну ліцензію строком до 2007 р. на розлив «Боржомі» і на використання найменування «Боржомі» для промислової експлуатації Боржомських джерел мінеральної води, а дванадцять підприємницьких товариств Грузії отримали тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємцям.
На території м. Харкова один з хлібокомбінатів використовує позначення «Боржомі» на етикетках своїх хлібо-булочних виробів, а товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело» (далі – ТОВ) випускає мінеральну воду «Боржомі». Антимонопольний комітет України вважає, що ТОВ своїми діями вводить споживача в оману відносно дійсного місця добування і розливу цієї мінеральної води і, особливо, відносно її лікувальних властивостей. З точки зору ТОВ, його дії не суперечать чинному законодавству України, оскільки в Україні відсутня торговельна марка «Боржомі». До того ж ТОВ подало заявку на отримання у встановленому законом порядку охоронного документу на торговельну марку «Боржомі».
Як повинна бути вирішена ця справа? Як співвідносяться між собою географічне зазначення і торгівельна марка?
131. Концерн «Укрспирт» подав заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на торговельну марку «Горобина на коньяку» для алкогольного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць походження Франції заперечив проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, яка містить як елемент позначення слово «коньяк», яке є географічним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною і Францією. Концерн «Укрспирт» не погодився із наведеними аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають коньяк як вид міцного ароматного напою, виготовленого із виноградного спирту. До того ж, словесне позначення «коньяк» стало в Україні загальноприйнятим як позначення, що асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару. Представники Франції вважають, що така аргументація є підставою для порушення їхніх прав через використання найменування місця походження напою – французського міста Коньяк.
Вирішіть спір.
Тема 29. Інші види прав інтелектуальної власності.
(для самостійного вивчення)
Питання:
1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, на компонування інтегральної мікросхеми, на раціоналізаторську пропозицію, на сорт рослин, породу тварин, на комерційну таємницю.
5. Словник основних термінів
Цивільне право як приватне право (в об’єктивному розумінні) – сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Джерела цивільного права - форми, в яких знаходять вираження норми цивільного права.
Акти цивільного законодавства – нормативно-правовий акт, який закріплює норми, що регулюють цивільні відносини.
Цивільно-правовий договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Міжнародний договір – договір, укладений в письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Звичай – це правило поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Цивільні правовідносини – особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що виникають між автономними і рівноправними суб’єктами, які наділені суб’єктивними цивільними правами та суб’єктивними цивільними обов’язками.
Фізична особа – людина як учасник цивільних відносин.
Цивільна правоздатність – здатність мати цивільні права та обов’язки.
Цивільна дієздатність – здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Товариство – організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.
Установа - організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Підприємницьке товариство – товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.
Непідприємницьке товариство – товариство, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Об’єкти цивільних прав – матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання.
Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Нікчемний правочин – правочин, недійсність якого встановлена законом.
Оспорюваний правочин – правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Представництво – правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Довіреність – письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Суб’єктивне цивільне право – міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин.
Суб’єктивний цивільний обов’язок – міра належної поведінки зобов’язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру.
Самозахист – застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Цивільно-правова відповідальність – застосування до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правового обов’язків майнового характеру (санкцій).
Строк – певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Особисте немайнове право – міра можливої поведінки управомоченої особи щодо невіддільних від її особистості абсолютних благ немайнового характеру, які позбавлені економічного змісту і надають людині можливість за своїм розсудом, без втручання інших осіб, визначити свою поведінку в сфері особистого життя.
Речове право (в об’єктивному розумінні) – сукупність правових норм, що регулюють відносини між управомоченою особою та всіма іншими суб’єктами з приводу речей, та закріплюють можливість цієї особи безпосередньо впливати на річ з усуненням всіх третіх осіб.
Право власності – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
призначена для постійного у ній проживання.
Спільна часткова власність – власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них в праві власності.
Спільна сумісна власність – власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Речове право на чуже майно – визначена договором з власником або законом міра можливої поведінки управомоченої особи по здійсненню обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування і розпорядження) стосовно речей, які їй не належать.
Спадкове право (в об’єктивному розумінні) – сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов’язків померлого до інших осіб.
Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина – сукупність прав та обов’язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю, що переходять до спадкоємців в порядку правонаступництва.
Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Спадковий договір – договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Право інтелектуальної власності – право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на іншій об’єкт прав інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
6. Поточний модульний контроль студентів
Опис предмета курсу «Цивільне право. Частина 1»
| Курс | Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчального курсу (структура залікового кредиту) |
| Кількість кредитів ECTS: 6 Модулів: 3 Змістовних модулів: 6 Загальна кількість годин: 216 Тижневих годин: 4-12 | 6.0601 «Право» 7. 060101 «Спеціаліст» | Обов’язкова: Модуль I Лекції: 68 Практичні заняття: 68 Модуль II Індивідуальна робота: 24 Модуль III Самостійна робота: 56 Види контролю: поточний модульний контроль; іспит |
Навчальна дисципліна «Цивільне право. Частина 1» складається з 6 змістовних модулів:
Змістовний модуль 1. Загальні положення цивільного права. Суб’єктний склад цивільних правовідносин.
Тема № 1. Цивільне право - галузь приватного права.
Тема № 2. Цивільно право як наука та навчальний курс.
Тема № 3. Джерела цивільного права.
Тема № 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн.
Тема № 5. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин.
Тема № 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних відносин.
Тема № 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних відносин.
Тема № 8. Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим,
територіальних громад у цивільних відносинах.
Загальна кількість годин: 50, у тому числі лекції: 20; практичні заняття: 16; самостійна робота: 14.
Змістовний модуль 2. Об’єкти цивільних прав. Правочини. Представництво.
Тема № 9. Об’єкти цивільних прав.
Тема № 10. Правочини.
Тема № 11. Представництво.
Загальна кількість годин: 32, у тому числі лекції: 14; практичні заняття: 12; самостійна робота: 6.
Змістовний модуль 3. Здійснення і захист суб'єктивних цивільних прав, виконання обов'язків. Строки. Особисті немайнові права.
Тема № 12. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків. Захист цивільних прав та інтересів.
Тема № 13. Цивільно-правова відповідальність.
Тема № 14. Строки та терміни. Позовна давність.
Тема № 15. Особисті немайнові права та їх захист.
Загальна кількість годин: 32, у тому числі лекції: 8; практичні заняття: 16; самостійна робота: 8.
Змістовний модуль 4. Речове право.
Тема № 16. Право власності та інші речові права.
Тема № 17. Окремі об’єкти права власності.
Тема № 18. Право спільної власності.
Тема № 19. Речові права на чуже майно.
Тема № 20. Захист права власності та інших речових прав.
Загальна кількість годин: 32, у тому числі лекції: 12; практичні заняття: 10; самостійна робота: 10.
Змістовний модуль 5. Спадкове право.
Тема № 21. Загальні положення про спадкування.
Тема № 22. Спадкування за заповітом .
Тема № 23. Спадкування за законом.
Тема № 24. Спадковий договір.
Загальна кількість годин: 24, у тому числі лекції: 8; практичні заняття: 8; самостійна робота: 8.
Змістовний модуль 6. Право інтелектуальної власності.
Тема № 25. Загальні положення про інтелектуальну власність.
Тема № 26. Авторське право та суміжні права.
Тема № 27. Патентне право.
Тема № 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Тема № 29. Інші види прав інтелектуальної власності.
Загальна кількість годин: 22, у тому числі лекції: 6; практичні заняття: 6; самостійна робота: 10.
Організація поточного модульного контролю
Оцінювання знань студентів з цивільного права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів при ПМК є відповідні частини навчальної програми, засвоєння якої відповідно перевіряється під час ПМК.
Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу відповідного змістовного модулю, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.
Об’єктами ПМК знань студентів з цивільного права є:
- успішність на практичних заняттях;
- виконання модульних контрольних завдань.
Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем, який веде практичні заняття, наприкінці вивчення кожного змістовного модулю.
Критеріями оцінювання ПМК є:
- успішність на практичних заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, рівень знань за результатами практичних занять, самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань) – від 0 до 3 балів;
- оцінка за виконання модульних контрольних завдань – від 0 до 4 балів.
Виконання модульних контрольних завдань проводиться у формі тестування та домашньої контрольної роботи..
Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.
Підсумковий бал за результатами ПМК, оформляються під час останнього практичного заняття відповідного семестру.
Загальна кількість балів за ПМК при вивченні цивільного права складає 42 бали. Кожен модуль оцінюється у 7 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховуються при визначенні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).
В разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом деканату скласти їх. Час і порядок складання визначається деканатом разом з кафедрою.
7. Індивідуальна робота студентів
(індивідуальні навчально-дослідні завдання)
Відповідно до «Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців» індивідуальна робота студентів з цивільного права включає:
- анотації прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;
- узагальнення судової практики з цивільних справ;
- есе за вузько-спеціальною проблематикою;
- підготовка наукових статей та доповідей;
- складання термінологічних словників;
- створення баз нормативно-правових актів за тематикою учбового курсу.
Вибір студентом індивідуальної роботи здійснюється за погодженням з кафедрою на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює керівник, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 8 балів.
Індивідуальна робота представляється студентом для перевірки та оцінювання за 15 днів до початку екзаменаційної сесії.
8. Програмні запитання з навчальної дисципліни «Цивільне право України. Частина 1»
- Предмет цивільного права.
- Диспозитивний метод регулювання цивільних відносин та чинники, що його зумовлюють.
- Принципи цивільного права.
- Функції та система цивільного права.
- Поняття та види джерел цивільного права.
- Акти цивільного законодавства та їх дія у часі, просторі та за колом осіб.
- Аналогія закону та аналогія права.
- Поняття, елементи та види цивільних правовідносин.
- Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
- Цивільна правоздатність фізичної особи.
- Цивільна дієздатність фізичної особи та її зміст.
- Часткова цивільна дієздатність.
- Неповна цивільна дієздатність. Надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка не досягла вісімнадцяти років.
- Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- Визнання фізичної особи недієздатною.
- Опіка і піклування.
- Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- Оголошення фізичної особи померлою.
- Фізична особа як підприємець.
- Поняття юридичної особи та її ознаки.
- Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.
- Індивідуалізація юридичних осіб.
- Створення юридичних осіб приватного права.
- Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи приватного права. Органи юридичної особи.
- Філії та представництва юридичної особи.
- Припинення юридичної особи з правонаступництвом.
- Припинення юридичної особи без правонаступництва.
- Господарські товариства та їх форми.
- Повне товариство.
- Командитне товариство.
- Товариство з обмеженою відповідальністю.
- Товариство з додатковою відповідальністю.
- Акціонерне товариство.
- Виробничий кооператив.
- Загальна характеристика непідприємницьких товариств і установ.
- Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- Поняття та види об’єктів цивільних прав.
- Речі та їх класифікація.
- Гроші і валютні цінності як об’єкти цивільних прав.
- Поняття цінних паперів як об’єктів цивільних прав. Класифікація цінних паперів.
- Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав.
- Поняття правочину та його ознаки. Класифікації правочинів.
- Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
- Форма правочину. Державна реєстрація правочинів.
- Тлумачення правочину. Відмова від правочину.
- Поняття та види недійсних правочинів.
- Правові наслідки недійсності правочину.
- Поняття та види представництва.
- Довіреність (поняття, види, форма, строк).
- Припинення представництва за довіреністю.
- Вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Передоручення.
- Поняття, засади та межі здійснення суб’єктивних цивільних прав.
- Поняття та засади виконання цивільних обов’язків.
- Загальні засади захисту цивільних прав та інтересів.
- Захист цивільних прав та інтересів юрисдикційними органами.
- Самозахист цивільних прав.
- Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.
- Види цивільно-правової відповідальності.
- Умови цивільно-правової відповідальності.
- Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
- Поняття строку та терміну. Види строків. Порядок їх обчислення.
- Поняття позовної давності та межі її застосування.
- Строки позовної давності. Зміна тривалості позовної давності.
- Початок перебігу позовної давності.
- Зупинення та переривання перебігу позовної давності.
- Наслідки спливу позовної давності.
- Особисті немайнові права (поняття, загальна характеристика, види та захист).
- Загальна характеристика речового права.
- Поняття права власності. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- Суб’єкти і об’єкти права власності.
- Зміст права власності. Здійснення права власності.
- Право власності на земельну ділянку. Самочинне будівництво.
- Право власності на житло.