Севастополь
| Вид материала | Урок |
- Анкети інвестиційних проектів м. Севастополь, 171.56kb.
- Экскурсионная программа для школьников! Севастополь Херсонес Балаклава Древний город, 124.52kb.
- Б. Ю. Соколова проблема дефиниций понятия «герой», 80.34kb.
- Экскурсия в Севастополь, 81.54kb.
- Юридический адрес: 99011, Украина, ар крым, г. Севастополь, ул. Луначарского, 29 Почтовый, 208.79kb.
- Юридический адрес: 99011, Украина, ар крым, г. Севастополь, ул. Луначарского, 29 Почтовый, 3309.74kb.
- П. Т. Фиров, 1633.27kb.
- Тамара мельник (методичні рекомендації для учителів-словесників) Севастополь, 642.86kb.
- Литературная игра, 54.98kb.
- Human Resources «success», 19.55kb.
Тамара Мельник
СЕВАСТОПОЛЬ
2006
Від автора
Слово в наших школах на багатьох уроках мови стало сірим і безбарвним
– ось де лихо.
В.Сухомлинський
Ці написані з тривогою слова у статті „Джерела невмирущої криниці” актуальні й на сьогодні. Ми успадкували від радянської доби звужений простір українського слова, де багатющий лексичний шар, широкі виражальні засоби опинилися поза функціонуванням.
Ситуація змінюється на краще. Зміст шкільного курсу „Українська мова” спрямовується на формування особистості, яка вільно володіє засобами мови в будь-якій ситуації, аргументовано, образно висловлює свої думки, користується всіма виражальними багатствами української мови.
Попри це, не відповідає нинішньому соціальному замовленню, європейському рівню часто алогічне, невпорядковане, бідне мовлення учнів шкіл з російською мовою викладання. Пошук шляхів вирішення проблеми розвитку мовленнєвих умінь і навичок зазначеної категорії учнів пов’язаний з дослідженням комплексу питань, серед яких і розвиток образного мовлення, оскільки саме образність виступає показником виразності й позитивно впливає на загальну культуру мовлення.
Однією з умов оптимізації роботи з розвитку образномовленнєвих умінь і навичок виступає правильно побудована система вправ і завдань, через яку відбувається реалізація ідеї – розвиток гармонійної мовної особистості. Рівень мовленнєвої культури тісно пов’язаний з вагомим інструментом пізнання світу, яким виступають образи, що водночас є методом вираження реальності.
Образність виступає експонентом виразності на основі переосмислення на асоціативному рівні прямих, переносних і конотативних значень, що створюють понаднормативний метафоризований зміст шляхом використання тропів та стилістичних фігур у мовленні, та має ознаки модальності, емоційності, інтенсивності, варіативності тощо. Образи диференціюються завдяки матеріалізації та опредметнюванню. У зв’язку з цим мовна тканина тексту складається не лише з образних зворотів та особливих поетичних слів – образного звучання вони набувають у контексті.
Словесний образ, на відміну від образу в широкому розумінні має комунікативну спрямованість і пов’язаний із взаємодією комунікантів (адресант– адресат) , є реальним мовно-літературним фактом. Словесному образу в лінгвістичному та літературознавчому аспектах властива двоплановість (співіснування прямого значення і нових семантичних елементів), що уможливлює меншою кількістю одиниць передачу багатомірних виявів дійсності.
Комунікативна функція образного мовлення реалізується шляхом впливу на адресата в передбачуваних та непередбачуваних ситуаціях завдяки кодуванню висловлювання для повідомлення фактів дійсності. Складність засвоєння українського образного мовлення в російськомовному середовищі полягає в тому, що мовець має спиратися на дві комунікативні системи. При цьому особливої значущості набуває мовна компетенція як автора, так і адресата.
Основним актом комунікації виступає текст (через призму функціонально-стильової приналежності, зв’язок із загальною культурою мовлення, семантичні й смислові зв’язки), а художній текст стає наріжним каменем образного мовлення. Саме в системі художнього тексту відбуваються складні процеси взаємодії словесних образів із змістовою організацією, що зумовлюють поступове нагромадження значень, образної когезії.
Серед підходів, що найбільше сприяють комунікації, розвиткові мовної особистості, визначаються комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний та особистісний. Останній здійснюється на грунті народної філософії сенсуалізму. Реалізація провідних підходів передбачає дотримання основних закономірностей: урахування залежності мовленнєвих умінь і навичок від знань граматики і словникового складу мови; розвитку мовного чуття й дару слова; оцінки виражальних засобів мови; випереджальний розвиток усного мовлення; уміння й навички творити образні висловлювання; постійна увага до матерії російської та української мов.
Значну роль у реалізації методів і прийомів навчання відіграють дидактичні засоби, до яких відносимо і вправи. Аналіз специфіки вправ, теоретичне осмислення їх ролі в умовах неоднорідного мовного середовища дозволяє стверджувати, що в побудові системи вправ для шкіл з російською мовою викладання необхідно зважити на їх зумовленість методами навчання. Такий підхід пропонується реалізувати за допомогою вправ трьох груп, що по своїй суті є комплексними, передмовленнєвими та мовленнєвими.
Запропонована cистема вправ і завдань з розвитку образного мовлення характеризується: а)комунікативно-мовленнєвою спрямованістю; б) орієнтуванням типології вправ на формування образномовленнєвих умінь і навичок на аспектних уроках під час реалізації лінгвістичної змістової лінії та уроках розвитку зв’язного мовлення, коли формується комунікативна компетентність учнів, з урахуванням різних видів мовленнєвої діяльності.
У завдання навчання образного мовлення, окрім ознайомлення з багатством, виразністю українського мовлення, осмислення засобів образності на основі базових знань з рідної мови та набутих у початковій ланці, включено й формування поняття про образність з опорою на тексти-взірці. Використання комплексних вправ (спостереження за мовним матеріалом і частковий аналіз текстів) створюють передумови для подальшого детального переказування текстів в усній та писемній формах. Усі знання проектуються на особистість учня та його активний саморозвиток. На основі змісту навчального матеріалу здійснено послідовну внутрішню інтеграцію, коли поняття та уявлення в межах одного предмета активно використовуються, розвиваються, позитивно впливають на формування цілісної картини світу через „дисципліни-вікна”, якими виступали українська мова і література. Акцентується увага на тому, що образне мовлення пов’язується не з предметами чи явищами дійсності, а з образами, за допомогою яких ці предмети чи явища зображуються.
Навчання здійснюється за допомогою системи тренувальних вправ і завдань, що ґрунтувалася на визначених у методиці рівнях навчально-інтелектуальної діяльності учнів. Вони включають пошукові операції, спрямовані на послідовне розпізнавання засобів образності (через незвичність у сполучуваності, яскравість, емоційність, переносне значення), тлумачення значеннєвих та емоційно-експресивних відтінків у контексті з визначенням їх стилістичної функції. Інші вправи та завдання орієнтовані на продуктивну діяльністю учнів, збагачення їх словникового запасу (словотворча робота; добір і фіксація російсько-українських відповідників; робота зі словниками; вибір засобів образності до певної мовленнєвої ситуації; укладання тематичних, ситуативних груп засобів образності; ведення персональних накопичувальних словничків тощо). Впроваджуються вправи і завдання з редагування та конструювання текстів художнього стилю, що мають коригувальний характер (заміна стилістично-нейтральних слів та словосполучень на образні); реконструювання – з перебудовою художнього тексту за типологічною ознакою, образною ампліфікацією, а також стилістичним експериментуванням; конструювання – створенням текстів за початком (серединою, кінцем, першим словом та ін.). Значне місце в системі вправ посідають вправи-переклади художніх текстів, що акумулюють досвід дітей, набутий у попередній навчальній діяльності.
Моделювання мовленнєвої ситуації та створення текстів художнього стилю різних типів і жанрів позитивно впливає на розвиток творчого потенціалу учнів, вироблення неординарного погляду на предмети і явища довкілля. Прийоми візуалізації, інтерпретації, драматизації, мізкової атаки дозволяли активізувати вже набуті знання про образність для більш плідного продукування (створення власних висловлювань на задану тему, текстів художнього стилю - есе, замальовок, етюдів, мініатюр, нарисів). Важлива взаємодія всіх видів мовленнєвої діяльності, вправи і завдання виражають комунікативне спрямування: лінгвістичний аналіз художнього тексту, переказ тексту художнього стилю з творчим завданням, твір художнього або публіцистичного стилю та ін.
На всіх етапах навчання відбувається не лише накопичення та поглиблення лінгвістичних знань, але й активне їх застосування в процесі мовленнєвої діяльності, де кожний дібраний словесний засіб набуває образності, певної функціональної значущості. Особлива увага приділяється текстам, що формують моральність, чесноти українців, відображають ментальність українського народу, надбання й цінності української культури.