Програма курсу Опорний коспект лекцій Завдання для контрольних робіт Тести
Вид материала | Документы |
Содержание5. Грошова політика і банківська система |
- Програма курсу > Конспект лекцій Тести > Задачі Питання до іспиту > Методичні рекомендації, 1834.5kb.
- Опорний конспект лекцій, завдання для самостійної роботи, завдання для перевірки рівня, 199.04kb.
- Навчальні та робочі програми за вимогами кмс за дисциплінами заочного відділення, 269.58kb.
- Програма І методичні рекомендації до вивчення курсу, 1261.69kb.
- Г. А. Мірошниченко Рецензент: к ф-м н., доц. С. М. Мордовцев, 260.26kb.
- Навчальна програма курсу 5 > Теми рефератів І практичні завдання до вивчення тем, 475.97kb.
- Ь І виконання контрольних робіт з курсу «етика бізнесу» (для студентів 5 курсу денної, 442.05kb.
- Нацiональна академiя управлiння математична теорія прийняття рішень, 432.61kb.
- Завдання до контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 126.12kb.
- Завдання для контрольних робіт з соціології для студентів заочної форми навчання, 57.46kb.
5. Грошова політика і банківська система
Мобілізацію всіх коштів і їх трансформацію в позичковий капітал забезпечує банківська система, що включає в даний час три основні групи кредитно-фінансових інститутів:
- центральний банк;
- комерційні банки;
- спеціалізовані кредитно-фінансові утворення.
В центрі кредитної системи знаходиться центральний банк, що, як правило, належить державі і є найважливішим знаряддям макроекономічного регулювання економіки. Центральний банк монополізує емісію кредитних грошей у наявній формі, акумулює і береже касові резерви інших кредитних утворень, офіційні золотовалютні резерви держави, здійснює кредитування комерційних банків, кредитує і виконує розрахункові операції для уряду, здійснює контроль за діяльністю інших кредитних інститутів.
Другим елементом сучасної банківської системи є комерційні банки - кредитні утворення універсального характеру /їх називають також фінансовими універмагами,
"супермаркетами кредиту"/, що проводять кредитні, фондові, посередницькі операції, здійснюють розрахунки й організують платіжний обіг у масштабі всього народного господарства.
Третій елемент банківської системи - спеціалізовані кредитно-фінансові утворення, що займаються кредитуванням визначених сфер і галузей господарської діяльності. У їх діяльності можна виділити одну або дві основних операції, вони домінують у дещо вузьких секторах ринку позичкових капіталів і мають специфічну клієнтуру. До їх числа належать інвестиційні банки, ощадні , страхові компанії, пенсійні фонди й інвестиційні компанії.
Оскільки банки - це чисто комерційні підприємства, їх метою є одержання прибутку. Валовий прибуток складається з прибутків від обліково-позичкових операцій, відсотків і дивідендів від інвестицій у цінні папери, комісійних від посередницьких операцій, прибутків від зовнішніх операцій, прибутку від засновництва і біржових угод.
Роль комерційних банків в економіці не обмежується зазначеними функціями. Дуже часто, коли хочуть уточнити роль банків в економіці, говорять, що вони виконують функцію посередника в сфері попиту і пропозиції капіталів, особливо короткострокових. У такому випадку їх роль полягає в наданні фірмам коштів, притягнених на депозити. В дійсності, роль банків краще характеризує вираз "банківська індустрія", оскільки їх значення набагато важливіше, ніж у звичайних посередників. До їх основної діяльності належить емісія платіжних засобів.
В задачу цієї діяльності входить випуск грошей такими засобами, що різняться еквівалентами нових грошових знаків: це вимоги до економіки, державного казначейства й іноземної валюти.
1. Що стосується кредитування економіки, то банки надають платіжні засоби у формі короткострокових, середньо - і довгострокових кредитів.
2. У тому випадку, коли банки здійснюють підписку на державні цінні папери, вони перетворюють платіжні вимоги до державного казначейства в платіжні сусідства.
3. Купляючи іноземну валюту, банки тим самим перетворюють платіжні вимоги на закордон у платіжні засоби для внутрішнього обороту.
Діяльність грошово-кредитної системи регламентується грошовою політикою, найважливішим компонентом сучасної макроекономічної політики. Грошова політика подана сукупністю заходів, що регламентують діяльність грошово-кредитної системи, показниками грошового обігу і кредиту, ринком позичкових капіталів, порядком безготівкових розрахунків і т.п. для регулювання господарської кон'юнктури і досягнення ряду загальноекономічних цілей - зміцнення грошової одиниці, стабілізації цін, структурної перебудови економіки, стабілізації темпів економічного росту і т.д. У рамках грошово-кредитної політики держава намагається зробити заздалегідь розрахований вплив на процес відтворення, використовуючи в якості передавального механізму різноманітні чинники грошової сфери. Процес регулювання складається з двох етапів: перший полягає в спробах центрального банку змінювати окремі монетарні чинники, а другий етап пов'язаний із передачею впливу цих змін на процес інвестування капіталів, споживчий попит, ціноутворення і т.п. Цей вплив повинен відбитися на розмірі сукупного суспільного продукту, національного доходу й інших макроекономічних показників.
Розробка і реалізація грошової політики - найважливіша функція центрального банку. Він має реальну можливість впливати на обсяг грошової пропозиції в країні, а через нього - на рівень виробництва і зайнятості, регулюючи розміри надлишкових резервів комерційних банків. Основні інструменти, якими володіє центральний банк, включають:
- регулювання офіційних резервних вимог;
- операції на відкритому ринку;
- маніпулювання дисконтною ставкою.
У залежності від економічної ситуації, що складається в той або інший період в країні, центральний банк проводить політику дешевих або дорогих грошей.
Політика дешевих грошей характерна, як правило, для ситуації економічного спаду і високого рівня безробіття. Її мета - зробити кредит більш дешевим і легкодоступним із тим, щоб збільшити сукупні витрати, інвестиції, виробництво і зайнятість. Які міри можуть забезпечити досягнення цієї мети? По-перше, зменшення дисконтної ставки відсотка, що повинно спонукати комерційні банки збільшити позики в центрального банку і тим самим збільшити власні резерви. По-друге, центральний банк здійснює покупку державних грошей на відкритому ринку, оплачуючи їх збільшенням резервів комерційних банків. По-третє, центральний банк зменшує норму резервних вимог, що перекладає обов'язкові резерви в необхідні і збільшує одночасно мультиплікатор грошової пропозиції.
Політика дорогих грошей має своєю метою обмеження грошової пропозиції з тим, щоб скоротити сукупні витрати і знизити темпи інфляції. Вона включає такі заходи:
- підвищення дисконтної ставка відсотка, що виступає антистимулом для запозичень комерційних банків у центрального банку;
- продаж центральним банком державних цінних паперів на відкритому ринку;
- збільшення норми резервних вимог, що скоротить надлишкові резерви і зменшить мультиплікатор грошового обігу.
Крім загальних методів грошово-кредитного регулювання, що впливають на весь грошовий ринок у цілому, центральні банки використовують і селективні методи, призначені для регулювання конкретних видів кредиту.
Грошова політика, так як і фіскальна, має свої плюси і мінуси. До її сильних сторін можна віднести швидкість і гнучкість, меншу в порівнянні з фіскальною політикою залежність від політичного тиску, її велику консервативність у політичному відношенні. Проблеми в реалізації грошової політики створюються в основному циклічною асиметрією. Її ефективність може знижуватися також у результаті противонаправленної зміни швидкості обігу грошей.