Програма курсу Опорний коспект лекцій Завдання для контрольних робіт Тести

Вид материала

Документы

Содержание Макроекономічні показники Національний доход РОБОЧА СИЛА = кількість зайнятих + кількість безробітних

Подобный материал:

• Програма курсу > Конспект лекцій Тести > Задачі Питання до іспиту > Методичні рекомендації, 1834.5kb.
• Опорний конспект лекцій, завдання для самостійної роботи, завдання для перевірки рівня, 199.04kb.
• Навчальні та робочі програми за вимогами кмс за дисциплінами заочного відділення, 269.58kb.
• Програма І методичні рекомендації до вивчення курсу, 1261.69kb.
• Г. А. Мірошниченко Рецензент: к ф-м н., доц. С. М. Мордовцев, 260.26kb.
• Навчальна програма курсу 5 > Теми рефератів І практичні завдання до вивчення тем, 475.97kb.
• Ь І виконання контрольних робіт з курсу «етика бізнесу» (для студентів 5 курсу денної, 442.05kb.
• Нацiональна академiя управлiння математична теорія прийняття рішень, 432.61kb.
• Завдання до контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 126.12kb.
• Завдання для контрольних робіт з соціології для студентів заочної форми навчання, 57.46kb.

Анотація

У даному конспекті лекцій по курсу «Макроекономіка» розглядаються макроекономічні показники, визначення і вимірювання національного доходу, сукупний попит і сукупна пропозиція, нецінові чинники сукупного попиту і сукупної пропозиції, рівноважні стани в макроекономіці.

Інвестиції: різновиди капіталу й інвестицій, базова теорія інвестицій, інвестиції в основні фонди, податки й інвестиції, інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси, модель акселератора запасів.

Фіскальна політика: дискреційна фіскальна політика, фіскальна політика в ході економічного циклу, фінансування дефіциту або засоби позбавлення від бюджетних надлишків, варіанти політики: урядові витрати або податки, інструменти фіскальної політики, межа фінансово-бюджетної політики, політичні проблеми фіскальної політики, фіскальна політика у відкритій економіці.

Макроекономічні труднощі і бюджетна політика: бюджетний дефіцит, державний борг й інфляція, внутрішній і зовнішній державний борг, обслуговування боргу, бюджетний дефіцит і економічне зростання, експансіоністська бюджетна політика.

Грошова політика і банківська система: роль центрального банку і грошовий контроль, комерційні банки і пропозиція грошей, попит на гроші і грошовий контроль. Ставка відсотка і сукупний попит: вплив ставки відсотка на споживання й інвестиції, IS-LM аналіз, грошова політика і IS-LM аналіз.

Безробіття й інфляція, грошова політика при фіксованих плаваючих курсах.

Теоретичні проблеми світового господарства: інтернаціоналізація господарського життя, макроекономіка відкритої економічної системи, світовий ринок і теорії міжнародної торгівлі, зовнішня торгівля, зовнішньоторговельний мультиплікатор, валютний курс, торговий і платіжний баланс.

У конспекті звертається увага на національні особливості макроекономіки в Україні.


В С Т У П

Макроекономіка - наука, що вивчає економіку в цілому, намагається відповісти на питання: чому в наш час прибутки вищі, ніж у 50-ті роки ХХ століття, чому в 50-ті роки вони були вищими, ніж на рубежі нашого століття? Чому в деяких країнах спостерігається високий темп інфляції, а в інших - ціни стабільні? Які причини викликають депресії і спади, і яка політика може допомогти їх уникнути ?

Макроекономіка - це наука про агреговану поведінку в економіці, у той час як економічне життя країни формується з мільйонів індивідуальних дій, що започатковуються фірмами, споживачами, працівниками, державними чиновниками. Макроекономіка концентрується на глобальних наслідках цих дій.

Проблеми макроекономіки займають головне місце в політичних дебатах. У 70-і роки Р.Ніксон, Д.Форд і Д.Картер робили безуспішні спроби боротьби з прискоренням інфляції. У 80-і роки президенти Р.Рейган і Д. Буш зіткнулися з проблемами значного дефіциту федерального бюджету.

Популярність кожного президента зростає в часи економічних підйомів і падає в часи спадів. Виборці добре інформовані про події в галузі макроекономіки, а політики рівною мірою усвідомлюють важливість макроекономічної політики.

Макроекономічні проблеми також грають найважливішу роль у міжнародних відносинах. Протягом 50-х 60-х років більшість промислово розвинениих країн зберігали фіксовані курси обміну національної валюти на валюту інших країн. На початку 70-х років система фіксованих обмінних курсів відійшла в минуле, і почалася ера гнучких і дуже рухливих обмінних курсів. У 80-і роки США імпортували набагато більше товарів, чим експортували, і фінансували цей імпорт за рахунок значних позик на світових фінансових ринках. Сьогодні світ змінився, й економіка стала глобальною.

Макроекономісти займаються аналізом розвитку економіки як єдиного цілого. Вони збирають дані про прибутки, ціни, безробіття і багато інших показників, що відносяться до різних країн і різних періодів. Потім вони намагаються сформулювати загальний теоретичний підхід до пояснення цих даних.

Відзначені проблеми привертають увагу вчених, політиків, преси, і саме їх ми асоціюємо з урядовою макроекономічною політикою. Інфляція, безробіття, гроші, зростання виробництва, урядові витрати і прибутки, розміри конкуренції - найактуальнійші з проблем, яких торкається макроекономіка.


1. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ


Найкращим показником стану економіки більшість аналітиків вважають валовий національний продукт /ВНП/. Більш детально ВНП можна уявити як:

- сукупний прибуток всіх економічних агентів;

- загальний обсяг витрат уряду на виробництво товарів і послуг.

Люди віддають перевагу великим прибуткам відносно менших. Аналогічно, чим вище обсяг виробництва товарів і послуг, тим вище ступінь задоволення особистих, виробничих і державних потреб. У такий спосіб ВНП характеризує стан економіки.

ВНП вимірює одночасно і прибуток в економіці, і обсяг витрат на виробництво, оскільки в кінцевому рахунку в цілому для економіки обсяг прибутків повинен рівнятися обсягу витрат. Щоб переконатися в цьому, ми повинні вивчити національне рахівництво, статистичну систему виміру ВНП і ряд інших, пов'язаних із цим показників.



Уявімо собі економіку, у якій виробляється єдиний вид товару - хліб, за допомогою єдиного виду витрат - праці. Всі економічні угоди між домашніми господарствами і фірмами покажемо на малюнку 1.

Мал. 1. Економічні угоди між домашніми господарствами і фірмами

Внутрішнє коло показує потік праці і хліба: домашні господарства продають працю фірмам, а фірми продають вироблений ними хліб домашнім господарствам. Зовнішнє коло показує потік грошей: домашні господарства сплачують фірмам за хліб, а фірми сплачують домашнім господарствам зарплату і прибуток. У такій економіці ВНП - це і загальний обсяг витрат на хліб, і сукупний прибуток від виробництва хліба.

Таким чином, праця рухається від домашніх господарств до фірм, а хліб рухається від фірм до домашніх господарств. Так, ВНП характеризує потік грошей в економіці.

Ми можемо розрахувати його двома способами. ВНП - це сукупний прибуток від виробництва хліба, що дорівнює сумі заробітної плати і прибутку - верхня половина схеми кругообігу грошей. У той же час, ВНП - це загальний обсяг витрат на покупку хліба - нижня половина схеми кругообігу грошей. Таким чином, ми можемо взяти або потік грошей від фірм до домашніх господарств, або потік грошей від домашніх господарств до фірм.

Рівність прибутків і витрат випливає з правила обліку: усі витрати на придбання продуктів є прибутком виробників цих продуктів. Відповідно до цього правила, у результаті будь-якої угоди, у ході якої відбувається зміна обсягу витрат, відбувається і зміна прибутку, і в результаті кожної угоди, що веде до зміни прибутку, відбувається і зміна обсягу витрат.

При визначенні розміру ВНП варто мати на увазі, що виробництво багатьох товарів проходить декілька етапів: на одній фірмі сировина перетворюється в проміжні товари і потім продається іншій фірмі для виробництва готової продукції. Як ми повинні враховувати такі товари при підрахунку ВНП? Відповідь на це питання буде такою: у ВНП включається тільки вартість кінцевої продукції /тільки пирога, але не м'яса!/ Причина цього полягає в тому, що вартість проміжної продукції уже включена у вартість кінцевої продукції. Додавання вартості проміжної продукції до вартості кінцевої призведе до подвійного рахунку. Таким чином, ВНП - це загальна вартість кінцевої продукції і послуг.

Оскільки, як випливає з визначення, - ВНП - це ринкова вартість вироблених товарів і послуг за рік, вимірюється у вартісному вираженні, на нього впливає ціновий чинник. Тому необхідно вміти розраховувати реальний і номінальний ВНП із використанням прийомів инфлювання і дефлювання, що дозволяють очистити ВНП від інфляційного ефекту.

Ми так детально зупинилися на природі ВНП з тим, щоб показати важливість і деяку унікальність макроекономічного показника - ВНП, а так само для того, щоб використовувати його для розрахунку інших макроекономічних показників. Так, щоб одержати чистий національний продукт /ЧНП/, віднімемо вартість зносу основного капіталу, тобто амортизацію. Звідси одержимо:


ЧНП = ВНП - вартість зносу основного капіталу.


А макроекономічний показник - національний доход одержимо на основі ЧНП. Для цього скорегуємо його на суму непрямих податків:

Національний доход = ЧНП - непрямі податки.


За допомогою ряду коригувань можна перейти від національного доходу до такого макроекономічного показника – як особистий прибуток. Найважливіші з цих коригувань три. По-перше, треба відняти від національного доходу частину прибутку корпорацій, що вони лишають на сплату податків державі. По-друге, до розміру національного доходу необхідно додати чисту суму трансфертних платежів. По-третє, замість процентних платежів підприємств треба включити процентні надходження домашніх господарств; це коригування здійснюється шляхом додатку особистого прибутку, отриманого у вигляді відсотків і відрахування розміру чистого відсотка. Таким чином,




Потім, віднявши суму особистого прибуткового податку і деякі неподаткові платежі державі /наприклад, плата за проїзд у суспільному транспорті/, одержимо розмір особистого прибутку, яким володіють:




Стан економіки характеризується також тим, наскільки ефективно використовуються наявні ресурси. Оскільки основним ресурсом економіки є робоча сила, підтримка зайнятості - найважливіша мета економічної політики. Рівень безробіття - це статистичний показник частки не маючих роботи в загальній чисельності бажаючих працювати /у %%/. Інформацію для розрахунку рівня безробіття одержують за даними обстеження приблизно 60 тис. домашніх господарств, у результаті якого кожну людину відносять до однієї з трьох категорій: зайнятий, безробітний, той, що не включається до складу робочої сили.


Звідси,

РОБОЧА СИЛА = кількість зайнятих + кількість безробітних,


а



Оскільки зайняті беруть участь у виробництві товарів і послуг, а безробітні - ні, можна припустити, що збільшення рівня безробіття повинно супроводжуватися зниженням реального обсягу ВНП. Цю залежність виражає Закон ОУКЕНА.

Кількісне вираження Закону Оукена свідчить, що: зміна реального обсягу ВНП, наприклад, на 2 % може бути викликана зміною рівня безробіття на 1% / при зростанні рівня безробіття на 1% ВНП знижується на 2-2,5%/ .

Розглянуті макроекономічні показники дозволяють кількісно оцінювати стан економіки. Ці показники використовуються в процесі прийняття рішень як приватними особами, так і державою для оцінки стану економіки і розробки відповідної економічної політики.