Ікурс 1 група відділення "політологія" Котович Ірина Олександрівна ідея громадянського суспільства у політичній програмі михайла драгоманова
| Вид материала | Документы |
- План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
- Кну ім. Т. Шевченка філософський факультет II курс 2 група відділення "політологія", 29.09kb.
- Назва реферату: Історичне коріння українського лібералізму Розділ, 223.88kb.
- Держава у політичній системі суспільства, 61.16kb.
- Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
- Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична, 1430.73kb.
- Світлана Валеріївна назаренко, Ірина Олександрівна філоненко, 122.89kb.
- Політологія / Дзюбка, 5076.07kb.
- Розділ: Політологія Політологія як наука, 211.88kb.
- Програми співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 479.52kb.
КНУ імені Т. Шевченко
Філософський факультет
І курс 1 група
відділення “політологія”
Котович Ірина Олександрівна
ІДЕЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ПОЛІТИЧНІЙ ПРОГРАМІ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА
Україна в третьому тисячолітті, з чим вона входить до нього?
Україна стала незалежною державою політично, але досі залежна економічно. Українське суспільство досі повністю не відчувало себе суспільством незалежної держави; частина його хоче до Росії, частина – до Заходу, частина взагалі нічого вже не хоче. Європа є ідеалом, але недосяжним. Криза влади наприкінці 2000 року виявила в найжахливішому вигляді всі проблеми країни.
Чому численні економічні реформи не дають результатів? Чому наша держава не процвітає? Чому існує великий розрив між можливостями та реальністю? Звичайно, перехід від тоталітарного до демократичного суспільства швидко здійснити неможливо, але в Україні все надто загальмоване.
Зрушення в економіці тісно пов’язані зі змінами в свідомості. А дійсним гарантом демократії в Україні може бути не Президент чи Конституція, а громадянське суспільство – як противага безмежному впливу держави, як запобіжний засіб перед загрозою утвердження авторитарного режиму.
Сучасна суспільствознавча наука визначає громадянське суспільство як “суспільство вільних громадян, їх організацій, політичних і громадських інститутів, приватних підприємств і корпорацій, кооперативів і приватних власників, які взаємодіють між собою і державою на основі права і правових законів, рівності, рівноправності, свободи і які не входять в систему державних органів”.
Історія української демократичної ідеї сягає часів України-Руси, але більш-менш конкретно сформульовані політичні ідеї щодо незалежності України виникають лише в середині ХІХ століття. У цей час політичні погляди української еліти щодо ідеї незалежності отримали розвиток у діяльності Слов’янського братства Святих Кирила і Мефодія (1846-1847), члени якого бачили Україну у рівноправному слов’янському союзі.
Представник ліберальної течії в українському визвольному русі, Михайло Драгоманов вважав, що Україна має бути федерацією вільних громадян із правом носіння зброї, але – в рамках міжнародної федерації подібних спільнот і без армії. Але твердження М. Драгоманова, що український народ отримає умови для культурного, економічного і політичного розвитку, якщо вдасться поєднати забезпечення державою громадянських прав з ефективним самоврядуванням, є цілком співзвучним із сучасними уявленнями, тому доцільно детальніше розглянути політичні ідеї фундатора українського лібералізму.
Виділяють такі основні ідеї політичної програми Михайла Драгоманова:
Конституціоналізм як універсальний засіб досягнення політичної свободи. Оригінальність тлумачення конституціоналізму полягає в доповненні його поняттями “політична свобода”, яку він розумів і як співпрацю суспільства й особи, що реалізується через народне представництво в центрі і самоврядування на місцях, і як загальнодемократичні свободи для особи, такі як свобода совісті, національного розвитку тощо.
Політична децентралізація й широке місцеве самоврядування як засіб подолання конфлікту між державою і суспільством. Гарантією політичної свободи може бути лише одночасне послаблення централізованої державної влади, ліквідація самодержавного бюрократичного апарату, запровадження прав особи і самоврядування громад і областей.
Ведення національно-визвольної боротьби лише мирними політичними і просвітницькими засобами. Як вірний прибічник ідей Кирило-Мефодіївського товариства, Михайло Драгоманов вважав, що фундаментом для забезпечення вільного розвитку націй має стати, перш за все, широта особистих прав, свобода асоціацій і особливо права громад і повітів на горизонтальні зв’язки, що дасть змогу представникам однієї нації вільно спілкуватись.
Драгоманов першим серед українських учених і громадсько-політичних діячів поставив національну свободу в безпосередню залежність від політичної свободи і рівня освіченості людей. Проблему просвіти населення він ставив нарівні з наданням людям рівних прав у державі. За умови поєднання цих двох чинників, від самих людей, на думку вченого, залежатиме переміна всіх громадських порядків. Інакше навіть визначені права не всі зможуть використати через нерівність в освіті. Іншими словами, реформування Російської імперії він вбачав на шляху побудов громадянського суспільства.
Таким чином, можна зробити висновок, що для українців ідея демократичного громадянського суспільства не є чужою і запозиченою з Заходу.