Зміст вступ
| Вид материала | Документы |
- Зміст, 429.02kb.
- Зміст, 329.83kb.
- Зміст вступ, 361.97kb.
- Зміст, 242.29kb.
- Зміст, 384.58kb.
- Зміст, 410.71kb.
- Зміст вступ, 388.95kb.
- Зміст перелік скорочень, 569.12kb.
- Зміст вступ, 540.64kb.
- Зміст Вступ, 574.44kb.
Коефіцієнт платоспроможності - відношення власного капіталу заводу до підсумку балансу, показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Характеризує можливість машинобудівного заводу виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних засобів, незалежність його функціонування від позикових засобів і відображає політику керівництва відносно використання позикових засобів. Впродовж всього аналізованого періоду коефіцієнт платоспроможності знижувався та не перевищував нормативу (0,5). Це свідчить про відсутність можливості підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок власних засобів.
Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених і власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів, його значення показує, скільки гривень позикових засобів припадає на кожну гривну власних засобів, вкладених у активи підприємства. В умовах даного підприємства спостерігається постійне зростання коефіцієнта фінансування, що свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує ту частину власного капіталу, яка є джерелом покриття його оборотних активів. Протягом аналізованого періоду цей коефіцієнт має позитивну тенденцію, але тільки на 01.01.2005 року його значення перевищило норматив і склало 0,338.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка стає капіталізованою. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу. Значення цього показника може варіюватись залежно від структури капіталу й галузевої приналежності підприємства. На даному підприємстві коефіцієнт маневреності має негативну величину на 01.01.02 ( -0,122) і на 01.01.03 (-0,165), що свідчить про відсутність власного капіталу як такого, але на 01.01.05 його значення перевищило норматив і потім мало позитивну тенденцію.
Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю обертання фінансових потоків підприємства. Для аналізу ділової активності підприємства розраховуються наступні коефіцієнти (табл. 3.10).
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.
Необхідно відзначити, що при дотриманні таких умов збільшується рентабельність власного капіталу, досягається фінансова стійкість.
Крок сьомий. Проводимо факторний аналіз фінансової стійкості підприємства, який припускає , побудову такого ланцюжка показників, на підставі якого можна робити висновок про фінансово-економічний стан підприємства. Для цього власний капітал підприємства розкладається на окремі елементи, кожний з яких може впливати на результуючий показник (табл. 3.15).
Таблиця 3.15
Початкові дані для факторного аналізу
машинобудівного заводу 2005 р., тис. грн.
На початок
На кінець
Темп
| М | 23067 | 31288,1 | 5221,1 | 0,23 |
| Мнгф | 5268,5 | 6843,2 | 1574,7 | 0,29 |
| Мгф | 17798,5 | 24444,9 | 6646,4 | 0,37 |
| ВК | 5265,6 | 5096,6 | -169,0 | -0,03 |
| ПК | 17726,6 | 26191,2 | 8464,6 | 0,47 |
| ВК / М | 0,228 | 0,163 | -0,065 | |
| ВК / Мгф | 0,296 | 0,208 | -0,088 | |
| Мгф / ПК | 1,004 | 0,933 | -0,011 | |
| ПК / М | 0,768 | 0,837 | 0,069 | |
| ВК / Мнгф | 0,999 | 0,744 | -0,255 | |
| Мнгф / М | 0,228 | 0,218 | -0,01 | |
| ПК / ВК | 3,366 | 5,138 | 1,778 | |
| Мгф / Мнгф | 3,378 | 3,572 | 0,194 | |
(3.5)Таке співвідношення фінансових показників характеризує досягнутий економічний потенціал підприємства для подальшого розвитку, а також дає оцінку індикатора абсолютної платоспроможності підприємства та фінансовому важелю в структурному вираженні.
Результати такого аналізу, дозволяють зробити висновок про відсутність абсолютної платоспроможності підприємства та високого ступеня фінансового ризику, оскільки темпи зростання власного капіталу нижчий за всі темпи подальших фінансових показників.
Для досягнення абсолютної платоспроможності повинно дотримуватися доволі сурове обмеження:
Твк > Тмнгф або Тмгф >Тпк (3.6)
В умовах підприємства, діяльність якого аналізується, нерівність не виконується, що свідчить про необхідність перегляду фінансової політики управління фінансовими ризиками. При цьому пропонується використовувати алгоритм у вигляді покрокового аналізу, починаючи з першого кроку.
Для цього будуємо ланцюжок, який є нормативною послідовністю показників, кожний з яких має свій нормативний ранг. При цьому найбільший ранг (1) присвоюється власному капіталу, а найменший ранг (5) – позиковому капіталу. Потім будуємо фактичний ланцюжок. Для цього присвоюється найбільшому темпу найбільший ранг (1), а найменшому темпу найменший ранг (5):
Нормативний темп Твк > Тмнгф > Тм > Тмгф > Тпк
Нормативний ранг (R) 1 2 3 4 5
Фактичний темп -0,03 0,37 0,23 0,29 0,47
фактичний ранг (F) 5 2 2 3 1
На підставі порівняння фактичних рангів з нормативними, можна отримати уявлення про фінансово-економічний стан підприємства та розробити дієву фінансову політику, виявити причини ситуації, що склалася на підприємстві.
У цьому випадку для сприятливого розвитку підприємства, зміцнення його фінансової стійкості та платоспроможності, а також посилення його економічного потенціалу необхідно, щоб власний капітал завжди перебував в зоні стійкого зростання, згладжуючи тим самим негативний вплив фінансового важеля в активі підприємства.
Крок восьмий. Аналіз області платоспроможності та зміни темпів зростання власного капіталу.
Для проведення такого аналізу необхідно на підставі даних на кінець звітного періоду визначити вплив позикового капіталу на платоспроможність і на зростання власного капіталу. Визначаються граничні точки, де:
ПК1=0, тому ВК1 = М1,
ПК1 = Мгф1, ВК1 = Мнгф1,
ПК1 = М1 – ВК0, ВК1 = ВК0. ( 3.7)
На підставі запропонованих співвідношень власного, позикового капіталу та майна в грошовій і не грошовій формі, визначається вибір пріоритету в розвитку підприємства — платоспроможності в порівнянні з власним капіталом або власного капіталу в порівнянні з платоспроможністю.
Таким чином, наведений алгоритм управління фінансовими ризиками на підставі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, структурному співвідношенні активів і пасивів дозволяє розробляти ситуації економічного розвитку підприємства. Доведено, що зростання власного капіталу, платоспроможність і фінансовий важіль є величинами взаємопов'язаними, що порушення пропорцій між цими показниками веде до погіршення фінансово-економічного стану підприємства або уповільнення його економічного розвитку.
Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства пропонується алгоритм оцінки показників, що відображають фінансово-господарську діяльність заводу з метою визначення ризикових меж на ранніх стадіях виникнення. Операційна діяльність діагностується такими показниками:
1. Коефіцієнт граничного рівня валового прибутку представлений у вигляді адитивної моделі й розраховується за формулою:
К1= (ВП / ЧОП)=1 - (ВП / ЧОП) (3.8)
де ВП - сума валового прибутку, грн.;
ЧОП - чистий об'єм продажів, грн.;
ВП - вартість продажів, грн.
2. Коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної діяльності:
К2 = ПООД / ЧОП (3.9)
де ПООД - сума прибутку, одержана від основної діяльності, грн.
3. Коефіцієнт граничного рівня прибутку від всіх видів діяльності:
КЗ = П / ЧОП (3.10)
де П - сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов'язаннями й податковими виплатами, грн.
4. Коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку:
К4 = ЧП / ЧОП (3.11)
де ЧП - сума чистого прибутку після сплати процентних сум і податків, грн.
5. Критичний коефіцієнт рентабельності:
К5 = (ЧОП- ПЗ)/ЧОП (3.12)
де ПЗ - сума умовно-змінних витрат на підприємстві, грн.
Для оцінки фінансової діяльності заводу необхідно оцінювати фінансовий стан з метою виявлення ознак кризового стану й запобігання банкрутству.
Оцінка ризиків цього блоку проводиться за допомогою дискримінантної моделі прогнозування банкрутства - моделі Альтмана:
Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4+Х5 (3.13)
де Х1- коефіцієнт, що відображає питому вагу оборотних активів заводу в загальній валюті балансу;
Х2 - коефіцієнт, що відображає питому вагу чистого прибутку заводу у валюті балансу;
Х3 - коефіцієнт, що відображає питому вагу прибутку до оподаткування заводу до валюти балансу;
Х4 - коефіцієнт, що відображає питому вагу ринкової вартості акцій у сумі довгострокових, поточних зобов'язань і доходах майбутніх періодів заводу;
Х5 - коефіцієнт, що відображає питому вагу виручки від реалізації продукції послуг заводу у валюті балансу.
Пропонується діагностування банкрутства проводити за допомогою чотирифакторної типової прогнозної моделі - Моделі Таффлера:
Z = 0,53 Х1 +0,13Х2+0,18Х3+0,16Х4 (3.14)
де Х1 - коефіцієнт, що відображає питому вагу прибутку до оподаткування заводу в поточних зобов'язаннях і доходах майбутніх періодів;
Х2 - коефіцієнт, що відображає питому вагу оборотних активів заводу в сумі довгострокових, поточних зобов'язань і доходах майбутніх періодів;
Х3 - коефіцієнт, що відображає питому вагу поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів у валюті балансу;
X4 - коефіцієнт, що відображає інтервал кредитування підприємства.
На основі методу Ж. Де Паляна за допомогою інтегрального підходу оцінки фінансового стану заводу можна оцінити фінансову ситуацію підприємства. Для цього використовується метод Гредімена:
Z = 25Х1 + 25Х2 + 10Х3 + 20Х4 + 20Х5 (3.15)
де X1 - питома вага високоліквідних активів (грошові кошти й поточні фінансові інвестиції) заводу в поточних зобов'язаннях і доходах майбутніх періодів;
Х2 - питома вага власного капіталу заводу в сумі зобов'язань (довгострокових, поточних і доходах майбутніх періодів);
Х3 - питома вага високоліквідних активів заводу у валюті балансу;
Х4 - питома вага виручки від реалізації продукції та послуг у дебіторській заборгованості;
Х5 - питома вага дебіторської заборгованості в сумі зобов'язань заводу.
Для виявлення ризику банкрутства можна застосувати чотирифакторну модель прогнозу:
R = 0,838 Х1 + Х2 + 0,054 Х3 + 0,63 Х4 (3.16)
де Х1 - питома вага суми оборотних активів заводу у валюті балансу;
Х2 - коефіцієнт, що відображає питому вагу чистого прибутку у власному капіталі;
Х3 - коефіцієнт, що відображає питому вагу виручки від реалізації продукції та послуг заводу у валюті балансу;
Х4 - коефіцієнт, що відображає питому вагу чистого прибутку у витратах реалізованої продукції та послуг заводу.
На завершальному етапі оцінки фінансових ризиків використовується універсальна дискримінанта модель, заснована на комплексному підході прогнозування банкрутства:
Z = 1,5 Х1 + 0,08 Х2 +10 Х3 + 5 Х4+ 0,3 Х5 + 0,1Х6 (3.17)
де Х1 - коефіцієнт, що відображає питому вагу руху грошових засоби в зобов'язаннях заводу;
Х2 - коефіцієнт питомої ваги валюти балансу в сумі зобов'язань заводу;
Х3 - коефіцієнт питомої ваги чистого прибутку заводу у валюті балансу;
Х4 - коефіцієнт питомої ваги чистого прибутку у виручці від реалізації продукції та послуг заводу;
Х5 - коефіцієнт питомої ваги виробничих запасів заводу у виручці;
Х6 - коефіцієнт питомої ваги виручки заводу у валюті балансу.
Результати розрахунків за запропонованою комплексною оцінкою фінансових ризиків машинобудівного заводу представлені табл. 3.16.
Таблиця 3.16
Оцінка фінансових ризиків заводу на основі їх різного моделювання
| Моделювання оцінки фінансового ризику | Фактичне значення оцінного показника | Нормативне значення оцінного показника | Оцінка рівня ризику |
| Модель Альтмана | 2,022 | Z>2,99 | Фінансово-стійке підприємство |
| Z<1,81 | Фінансово нестійке підприємство | ||
| Модель Таффлера | 0,208 | Z>0,3 | Довгострокові перспективи нормальні |
| Метод Гредімена | 92,3 | Z=100 | Фінансова ситуація нормальна |
| Z>100 | Задовільна | ||
| Z<100 | Викликає тривогу | ||
| Модель прогнозу ризику банкрутства | 0,672 | Менше 0 | Максимальна оцінка |
| 0-0,18 | Висока оцінка | ||
| 0,18-0,32 | Середня оцінка | ||
| 0,32-0,42 | Низька оцінка | ||
| Більше 0,42 | Мінімальна оцінка | ||
| Універсальна дискримінантна модель | 0,209 | Z>2 | Фінансово стійке |
| 1 | Фінансова рівновага порушена | ||
| 0 | Загроза банкрутства | ||
| Z<0 | Напівбанкрут |
На підставі проведеного аналізу ступеня фінансових ризиків за зарубіжними методиками, з'ясовується, що машинобудівний завод згідно з моделлю Альтмана є фінансово нестійким; за моделлю Таффлера - відсутні довгострокові перспективи розвитку, за методом Гредімена - фінансова ситуація, що склалася, викликає тривогу; за моделлю прогнозу ризику банкрутства - мінімальний ризик; за універсальною дискримінантною моделлю - підприємство - напівбанкрут.
Аналіз фінансових ризиків і банкрутства за моделями, представленими в табл. 3.16, лише поверхово підтверджує виведення комплексного фінансового аналізу підприємства, не сприяє виявленню причин фінансової ситуації, що склалася на заводі, тому є неефективним у практичному застосуванні в фінансовій політиці українських підприємств без поетапного алгоритму, розробленого в процесі дослідження.
Висновки до розділу 3.
Об'єктивна потреба вдосконалення управління господарською діяльністю підприємства вимагає комплексної оцінки його фінансової системи. Така оцінка припускає вибір найбільш значущих для підприємства показників на основі бухгалтерських звітних документів, їх аналізу і ранжирування за ступенем значущості.
У дисертаційній роботі використані кількісні та якісні показники, які в запропонованій моделі розподілилися в послідовності згідно із рівнем їх впливу на результативний показник, яким оцінювалися фінансові потоки підприємства. Загальна вартість майна, вартість іммобілізованих і мобільних засобів, величина власних і позикових засобів стали складовими позитивних і негативних потоків. Горизонтальний аналіз доповнювався вертикальним для результатів і висновків по кожній статті та валюті балансу, оскільки вона є сумарним віддзеркаленням вартості майна в цілому за активами і об'ємом вкладеного в це майно власного й залученого капіталу за пасивами.
У балансі відображається зростання ринкової вартості підприємства, тому стає доцільним аналізувати його структуру, виявляючи позитивні й негативні тенденції накопичення власних ресурсів підприємства. З цією метою в дисертації передбачається аналіз структури балансу доповнити постатейним аналізом і аналізом його фінансових показників. Результатом такого аналізу по підприємству, діяльність якого розглядалася в дисертаційній роботі, дозволили зробити висновок про ступінь ліквідності, платоспроможності. Це необхідно для своєчасного й у необхідному об'ємі генерування грошових потоків і ефективного зниження рівня фінансових ризиків.
Наступний етап комплексного аналізу - це аналіз основних засобів і нематеріальних активів підприємства. Під час аналізу виявлено, що спостерігається позитивна тенденція випереджаючого зростання надходження основних фондів над їх вибуттям, що впливає на своєчасне розширення виробничої потужності підприємства та є позитивним чинником у напрямку стратегії розвитку.
Аналіз оборотних і товарно-матеріальних активів підприємства, дебіторської заборгованості, власного капіталу, поточних і довгострокових зобов'язань підприємства дозволив зробити висновок, що існують певні труднощі з реалізацією готової продукції, а це негативно впливає на формування позитивних фінансових потоків підприємства. Швидкість циркуляції фінансових потоків у вигляді ліквідних грошових потоків також має тенденцію до зниження через нарощування маси товарно-матеріальних активів на складі підприємства; утворення дебіторської та кредиторської заборгованостей; незатребуваності деяких видів продукції.
Нераціональне вкладення найбільш мобільних вільних грошових коштів в залишки запасів на складах знижує ліквідність активів і перешкоджає перетіканню фінансових потоків у немобільну зону. Це підтверджує той факт, що на підприємства відсутнє раціонально організоване матеріально-технічне постачання й економне ефективне використання матеріальних ресурсів у виробництві.
Формування та зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей свідчить про несприятливу фінансову політику підприємства й характеризує його з погляду фінансових ризиків як нестабільне підприємство для контрагентів.
Для підвищення ефективності фінансової політики підприємства в дисертації пропонується проводити постійний поточний аналіз оцінки фінансових потоків за допомогою групи коефіцієнтів ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності, що характеризують фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, ступінь ділової активності. У проведеному дослідженні пропонується ввести розрахунок коефіцієнтів як необхідний елемент фінансової звітності для кожного функціонуючого підприємства, що дозволить збільшити інформативність фінансової звітності й виділити центри збитків і прибутку бюджеті суб'єктів. На сьогоднішній момент в обліковій політиці підприємств розрахунок коефіцієнтів у фінансовому аналіз проводиться тільки при загрозі банкрутства, аудиті, виділенні кредитних ресурсів від зовнішніх позичальників. Це знижує здатність фінансових менеджерів ухвалювати ефективні рішення в поточному періоді часу щодо розвитку виробничого та фінансового потенціалу та знижується вірогідність своєчасного виявлення ризикових ситуацій.
Економічні ризики підприємства є об'єктивно існуючою категорією, яка пов'язана у багатьох випадках з невизначеністю та різними відхиленнями. Тому в роботі пропонується алгоритм управління ризиками на основі проаналізованих індикаторів фінансового стану підприємства. Сформульовані нові підходи до управління фінансовими потоками й ризиками. У групу індикаторів включені коефіцієнти, що характеризують ліквідність, платоспроможність, ділову активність і рентабельність підприємства. Пропонована група індикаторів є базою для побудови алгоритму фінансової діагностики, оскільки протягом поточного періоду функціонування дозволяє відстежити та проаналізувати динаміку фінансового стану підприємства. Як наслідок, чітко визначається момент переходу від абсолютної стійкості до кризового фінансового стану підприємства; своєчасно визначається межа виникнення фінансових ризиків і порушення пропорції у фазах циклу колообігу капіталу на підприємстві. Ця залежність відображається в матриці, де показується взаємозв'язок рівня або ступеня фінансового ризику й відповідного фінансового стану підприємства.
Під час аналізу виявлено, що розрахунок індикатора абсолютної платоспроможності на основі формули, що відображає величину грошового капіталу, дає можливість визначити точку фінансової рівноваги, потім визначити за знаком індикатора стійкість або нестійкість даного підприємства, а кількісне значення цього параметра визначає запас стійкості або недолік власних засобів у грошовій формі, який прирівнюється до суми фінансового ризику.
Таким чином, наведений алгоритм управління фінансовими ризиками на підставі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, структурного співвідношенні активів і пасивів дозволяє розробляти напрями економічного розвитку підприємства. Доведено, що зростання власного капіталу, платоспроможність і фінансовий важіль є величинами взаємозв'язаними, і порушення пропорцій між цими показниками веде до погіршення фінансово-економічного стану підприємства або уповільнення його економічного розвитку.
У роботі проведений аналіз фінансових ризиків за зарубіжними методиками та з’ясовано, що підприємство згідно з моделлю Альтмана є –фінансово-нестійким; за моделлю Таффлерама - відсутні довгострокові перспективи розвитку; за методом Гредімена - фінансова ситуація, що склалася, викликає тривогу; за моделлю прогнозу ризику банкрутства - мінімальний ризик; за універсальною дискримінантною моделлю – підприємство-напівбанкрут. Такий аналіз не поглиблений, він не зважає на специфіку функціонування українських підприємств, стандарти бухгалтерського обліку, фінансові моделі розвитку підприємств, не сприяє виявленню причин фінансової ситуації, а тому лише поверхово підтверджує виведення проведеного комплексного фінансового аналізу підприємства. Він є неефективним у практичному застосуванні в фінансовій політиці українських підприємств без запропонованого в дисертації поетапного алгоритму управління ризиками. Розглянутий поетапний алгоритм ґрунтується на оперативному управлінні фінансовою стійкістю, оптимальному співвідношенні між власним і позиковим капіталом, на визначенні фінансової рівноваги підприємства, що створює необхідні умови для управління виникаючими ризиками, що виникають у середовищі підприємства.
Зміст розділу відбитий в роботах [42, 273-283; 43, 91-98]