Розділ V. Податок на додану вартість

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

6.3. Орган державної податкової служби анулює реєстрацію платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пунктів 6.1 і 6.2 цієї статті, повністю сплатив суму податку, який підлягає сплаті до бюджету згідно з цим розділом, і повернув органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію та всі засвідчені копії такого свідоцтва.

6.4. У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації орган державної податкової служби протягом 10 календарних днів після надходження заяви надає платникові вмотивоване письмове пояснення з цього питання.

6.5. З моменту анулювання реєстрації платника податку особа позбавляється права на віднесення сум податку на зменшення податкового зобов’язання, виписку податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування (з урахуванням положень пункту 6.7 цієї статті).

Орган державної податкової служби не може відмовити в анулюванні реєстрації платника податку у разі наявності підстав, визначених у цій статті. Рішення про анулювання реєстрації платника податку приймається у строк, визначений статтею 5 цього розділу для реєстрації особи як платника податку.

6.6. У разі анулювання реєстрації платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

6.7. У разі коли на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується у зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності – сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків з бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду.

Стаття 7. Визначення об'єкта оподаткування

7.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 8 цього розділу, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

б) постачання послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України, відповідно до статті 8 цього розділу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі – експорт).

Стаття 8. Місце постачання товарів та послуг

8.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах „б” і „в” цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, – у разі, коли товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, – у разі, коли товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

8.1.1. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу – перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби – після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України – останній пункт на митній території України для посадки (висадки) пасажирів на митній території України.

У разі поїздки в обидва напрямки операція з повернення вважається з метою оподаткування окремим перевезенням.

8.2. Місцем постачання послуг є:

8.2.1) місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

а) транспортно-експедиторських послуг в сфері діяльності, допоміжній транспортній, такі як навантаження, розвантаження перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг з проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов’язаних з перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг з виконання ремонтних робіт і послуг з переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном;

8.2.2) фактичне місцезнаходження нерухомого майна для тих послуг, які пов’язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг експертів;

в) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

г) інших робіт за місцезнаходженням нерухомого майна;

8.2.3) місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

8.3. Місцем постачання зазначених в цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або за відсутності такого місця місце постійного або переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання або передача патентів, авторських прав, ліцензій, торгових марок та інших особистих майнових прав;

б) рекламні послуги;

в) надання консультаційних, інженерних, консалтингових, адвокатських, бухгалтерських та інших подібних послуг, а також послуг з обробки даних і надання інформації;

г) зобов'язання повністю або частково утриматися від провадження господарської діяльності;

ґ) забезпечення персоналом;

д) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

е) проведення банківських, фінансових та страхових операцій, включаючи перестрахування;

є) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги пов’язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою провідних, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, включаючи надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

ж) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

з) послуги, що постачаються електронними каналами (створення (надання) сайтів, веб-хостинг, віддалена підтримка програм та обладнання, постачання та оновлення програмного забезпечення, поставка зображень тексту та інформацій й надання доступу до баз даних; постачання музики, фільмів та ігор, а також політичні, культурні , мистецькі, спортивні, наукові й розважальні передачі та заходи, дистанційне викладення, послуги з забезпечення електронного документообігу). Якщо постачальник послуги та замовник спілкуються з використанням електронної пошти, це не є послугою, наданою електронним каналом, у цілях цього підпункту.

8.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 8.2 і 8.3 цієї статті.

Стаття 9. Дата виникнення податкових зобов'язань

9.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (послуг) за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а у разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України , оформлена належним чином, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

9.2. У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

9.3. У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування ) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань в частині таких відсотків вважається дата їх нарахування, згідно умовам відповідного договору.

9.4. У разі коли постачання товарів, послуг через торговельні автомати провадиться з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти.

9.5. У разі коли постачання товарів (послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт постачання платником податку товарів (послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

9.6. Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

9.7. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів, послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

9.8. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами (товарів та послуг, пов’язаних з постачанням таких товарів, визначених у статті 30 цього розділу), місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

9.9. Платники податку у разі ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої) можуть за власним бажанням видавати митному органу, а митний орган зобов’язаний прийняти, податковий вексель на суму податкового зобов’язання визначеного у митній декларації, що підлягає сплаті, із строком погашення на тридцятий календарний день з дати його видачі митному органу.

Особи, що не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок у разі ввезення товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.

9.9.1. Податковий вексель може бути виданий митному органу за власним бажанням платника податку (векселедавця) та з урахуванням обмежень щодо видачі векселя, встановлених цим пунктом.

Митний орган зобов’язаний прийняти податковий вексель або надати письмову відповідь з обґрунтуванням причин відмови відповідно до цього пункту.

Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.

9.9.2. Податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім зазначеним нижче вимогам:

є платником податку відповідно до вимог статті 2 цього розділу;

зареєстрована як платник податку згідно із статтею 5 цього розділу та внесена до реєстру платників податку більше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється ввезення на митну територію України (за виключенням операцій з давальницькою сировиною та операцій з ремонту (в тому числі гарантійного));

має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку.

Податковий вексель не може бути виданий у разі:

ввезення на митну територію України підакцизних товарів та товарів, що належать до товарних груп 1 – 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

ввезення на митну територію України будь-яких товарів особами, що були зареєстровані як платники податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення на митну територію України, чи особами, що є суб'єктами оподаткування за правилами, які передбачають сплату податку за ставками іншими, ніж встановлені підпунктом „а” пункту 15.1 статті 15 та підпунктом „б” пункту 31.2 статті 31 цього розділу, або особами, звільненими від сплати податку за рішенням суду;

митного оформлення українським виконавцем залишку непереробленої сировини або частини готової продукції, які отримані як плата від іноземного замовника за постачання послуг з переробки давальницької сировини на митній території України.

9.9.3. Податковий вексель видається на суму податкового зобов’язання, нарахованого за митною декларацією (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації).

Сума податкового зобов'язання за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов'язання окремо за кожною митною декларацією. Якщо митна вартість однієї партії товарів перевищує 80 млн. гривень, повна сума податкового зобов'язання, нарахована за однією митною декларацією, може бути розділена в довільному порядку на кілька податкових векселів, але не більш як на три.

Датою видачі векселя є дата виникнення податкових зобов’язань, визначена в порядку, встановленому пунктом 9.8 цієї статті.

9.9.4. Податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку у національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:

перший примірник податкового векселя — це оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;

другий і третій примірники податкового векселя — ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий з першим примірником номер вексельного бланка;

усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя (в тому числі про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (за винятком порядкового номера примірника).

У митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України товарів, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день від дати видачі векселя до органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку.

Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.

9.9.5. Податковий вексель підлягає обов’язковому підтвердженню банком шляхом авалю (за виключенням операцій з давальницькою сировиною та операцій з ремонту, у тому числі гарантійного).

Банк зобов’язаний самостійно оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у визначений строк незалежно від того, з яких причин вексель не погашено.

У разі неоплати банком-авалістом непогашеного платником податкового векселя сума податку, зазначена у податковому векселі, стягується з банка —аваліста у порядку, встановленому для стягнення податкового боргу.

Перелік банків, якими допущено випадки неоплати податкових векселів, формується центральним органом державної податкової служби та оприлюднюється в порядку, встановленому для оприлюднення даних з Реєстру платників податку, а також надається центральному митному органу та органам, відповідальним за регулювання банківської діяльності (видача ліцензій, дозволів тощо). Митний орган не приймає податкові векселі, авальовані банками, включеними до цього переліку.

У разі несвоєчасного погашення податкового векселя незалежно від того, ким погашено податковий вексель — платником податку, який його видав, чи банком — авалістом, до платника податку, який видав податковий вексель, чи банка — аваліста застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.

9.9.6. Строк погашення векселя настає на 30-й календарний день з дня надання такого векселя митному органу, включаючи день його видачі.

Платники податку, які реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку згідно з розділом XVІІ цього Кодексу, при ввезенні з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку устаткування, обладнання та комплектувальних виробів до нього виключно для реалізації інвестиційних проектів мають право видавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 90-й календарний день. Кабінет Міністрів України виходячи з технологічних особливостей виробництва, передбаченого інвестиційними проектами, може визначати більш тривалі строки погашення податкового векселя.

Платниками податку, які реалізують проекти технологічних парків згідно з розділом XVІІ цього Кодексу, при ввезенні на митну територію України нових устаткування, обладнання, комплектувальних виробів видається митним органам податковий вексель із строком погашення на 720-й календарний день з дати його видачі, а при ввезенні на митну територію України матеріалів, які не виробляються в Україні, — із строком погашення на 180-й календарний день з дати його видачі.

Платники податку мають право надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 360-й календарний день у разі ввезення на митну територію України:

устаткування, яке працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно – енергетичних ресурсів, обладнання та матеріалів для виробництва альтернативних видів палива (далі - товари), за умови, що ці товари застосовуються платником податку для власного виробництва та що ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік та обсяги зазначених товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України;

матеріалів, устаткування та комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва устаткування, яке працює на нетрадиційних та поновлювальних джерелах енергії, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно–енергетичних ресурсів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно – енергетичних ресурсів, якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік та обсяги відповідних товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платники податку у разі ввезення на митну територію України нових устаткування та комплектувальних виробів до нього, що не виробляються в Україні, виключно для виконання інвестиційних програм виробництва високотехнологічної продукції відповідно до вимог Закону України „Про стимулювання виробництва високотехнологічної продукції в Україні”, мають право надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 360-й календарний день. Перелік та обсяги устаткування та комплектувальних виробів щороку встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до інвестиційних програм виробництва високотехнологічної продукції.

Платники податку – суб’єкти інноваційної діяльності у разі ввезення на митну територію України обладнання та устаткування для провадження інноваційної діяльності, мають право видавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 360-й календарний день. Перелік та обсяги обладнання та устаткування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платники податку у разі ввезення на митну територію України устаткування, обладнання, машин, механізмів, засобів вимірювання, контролю та управління технологічними процесами і комплектувальних виробів (далі товари) для реконструкції і модернізації діючих та будівництва нових об’єктів нафтопереробної і нафтохімічної галузей, якщо такі товари не виробляються на території України або виробляються, але не відповідають вимогам замовників, визначеним умовами контрактів, мають право видавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на 360-й календарний день. Перелік та обсяги таких товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Blog

Розділ V. Податок на додану вартість