Зитора, лідера гурту «Океан Ельзи» було реалізовано в межах системи уроків розвитку зв’язного мовлення у 8 філологічному класі Запорізького Січового колеґіуму
| Вид материала | Урок |
- Методика проведення уроків зв'язного мовлення в початкових класах, 291.88kb.
- Урок з розвитку мовлення в 3 класі «Прощавальна пісня осені» (відтворювальний диктант), 79.53kb.
- Кушнарьова Н. О., учитель-методист, 337kb.
- Урок в 4 класі з української мови "Написання суфіксів -ськ-,-зьк-,-цьк- в прикметниках", 49.17kb.
- Дана програма розрахована на: Клас, 1288.44kb.
- Уроки розвитку зв’язного мовлення, 460.86kb.
- Директор Гадяцького "Сонечко", 17.29kb.
- Конспекти вступних уроків 10 клас Тема: Мовлення як предмет вивчення стилістики І культури, 383.23kb.
- Інформація про проведення моніторингового дослідження стану й розвитку системи освіти, 17.75kb.
- Технологія навчання іншомовного матеріалу, 102.45kb.
ЩО ЦІКАВО НАШІЙ МОЛОДІ
| Навчальний проект за творчістю Святослава Вакарчука – українського співака, поета, композитора, лідера гурту «Океан Ельзи» – було реалізовано в межах системи уроків розвитку зв’язного мовлення у 8 філологічному класі Запорізького Січового колеґіуму. Сама ідея такого дослідження виникла на уроці літератури, який проводив юний практикант - студент 4 курсу філологічного факультету Запорізького національного університету Микола Білик, до речі, в закладі, який свого часу його виплекав. Коли молодий учитель проводив асоціативні паралелі з піснею музичного колективу, виявилося, що переважна більшість учнів є його палкими прихильниками. Тож їм було запропоновано дослідницьку роботу, об’єктом якої стала співана поезія «Така, як ти» (із сольного альбому Святослава Вакарчука «Вночі» 2008 року). Цей твір словесник запропонував своїм учням як зразок сучасного художнього твору – естетично вишуканого та глибоко духовного. |
Людмила Чеховська,
учитель Запорізького Січового колегіуму
для обдарованих дітей сільської місцевості.
ссылка скрыта
Світ у світі Святослава Вакарчука: урок розвитку зв’язного мовлення
із застосуванням проектної технології у 8-му філологічному класі
Ідея використання проектного навчання належала вчителеві-практиканту Миколі Білику і була новою як для учнів, так і для нього самого. Передбачалося, що така нестандартна діяльність стане поштовхом для розвитку в дітей «справжнього художнього смаку, чуттєвості у сприйнятті оригінальності художнього тексту, найтонших нюансів мови, пошуку нових шляхів удосконалення рівня свого художнього мислення» [10]. Таким чином, у роботі над проектом значна ініціатива належала вчителеві (адже «з нічого» дитина не може набути знань, уміння й досвіду). Але у процесі роботи учні перебрали ініціативу на себе, ставши цінним джерелом пізнання для самого вчителя.
Роботу над проектом було розподілено на три етапи. Першим став підготовчий урок, коли, власне, й відбулося знайомство школярів із проектною формою навчання. Учитель розповів про проектну технологію, надав восьмикласникам зразки готових проектів, створених раніше їхніми ровесниками. Учні мали змогу оцінити готовий результат проектної діяльності як навчання в дії і, орієнтуючись на нього, розробляти та організовувати власне дослідження.
Учителем одразу було окреслено ключові поняття, необхідні в будь-якій науково-пошуковій роботі, як-от: концепція, концепт, інтерпретація, гіпотеза, теорія, теза. Школярі, користуючись словником, відшукали значення термінів, усвідомили їхнє значення, аби надалі вільно ними послуговуватися.
Після цього учні прослухали аудіозапис співаної поезії «Така, як ти», паралельно стежачи за текстом (його передрук попередньо учитель надав кожному), тобто сприймали її водночас аудіально та візуально, що дало змогу задіяти кілька органів чуття, посиливши сприйняття твору.
Така, як ти
-
Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощ?
Так, ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як i твій улюблений Моне…
Така, як ти,
буває раз на все життя,
і то із неба…
Така, як ти…
Один лиш раз на все життя…
Не вистачає каяття,
коли без тебе я...
Забути все, здається, я б ніколи не зумів.
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі.
І погляд твій – він вартий більше, ніж мільйони слів,
Вічно далеких, як і твій улюблений Далі…
ссылка скрыта
Школярі переглянули кілька відеозаписів: виступу Святослава Вакарчука на презентації сольного альбому «Вночі» в Національному Академічному Драматичному театрі ім. Івана Франка [13]; танцю за піснею, поставленого в рамках проекту «Танцюю для тебе» на каналі «1+1» [16], ссылка скрыта
та кліп (режисер – Лєна Цодиковська), знятий 2011 року [15]
ссылка скрыта
ссылка скрыта
.
На перший погляд, таке кількаразове повторення пісні мало б означати певну ретардацію, своєрідне «ходіння по колу». Але це лише на перший погляд. Насправді ж Микола Білик, подаючи кілька варіантів прочитання співаної поезії, ставив за мету показати множинність інтерпретацій одного й того мистецького твору (зокрема, через різні види мистецтва, їхній синтез), щоб залучити учнів до пошуку й творення інтерпретацій нових – власних. Натомість, спонтанно, несподівано навіть для нього, спрацював механізм «ланцюгової реакції», градації, коли кожен наступний варіант прочитання посилював враження від попереднього. Його можна означити символом спіралі, у якій рух по колу не творить замкненості чи одноманітності, а мислиться й постає як постійне сходження на щораз новий щабель. І це відчув на собі майже кожен – переглядаючи відеозаписи, учні плакали, що свідчило про сильне враження від «входження» у світ митця, у художню матерію пісні, про сильне потрясіння, катарсис, який вони пережили.
Через те, що у співаній поезії автор використовує імена видатних митців – Клода Моне та Сальвадора Далі, – які в контексті твору, по суті, стають образами-символами, восьмикласникам було запропоновано переглянути дві комп’ютерні презентації, що знайомили з репродукціями картин кожного з художників. Таким чином учні спершу отримали враження, «імпресію» (що, зокрема, досить природно для філософії творчості Моне) щодо художніх світів цих знакових постатей світового живопису і культури в цілому, а вже потім збагачували її фактичною інформацією.
Цікавим став вибір орієнтовного логотипу проекту. Школярі обрали образ айсберга, відразу ж подавши кілька власних його інтерпретацій і, зрештою, зійшовшись на думці, що такий символ у контексті їхньої майбутньої творчо-пошукової роботи був би доцільним, оскільки вони прагнуть дослідити «підводну частину айсберга» – ту його більшу частину, цілий світ, прихований від ока широкого загалу – душу митця, наблизитися до відчуття якої можна лише знайшовши ключ від його герметичного макрокосмосу. Образ-символ айсберга набув тим більшої актуальності через те, що гурт, лідером і автором пісень якого є Святослав Вакарчук, називається «Океан Ельзи». Тому учні взяли його собі за логотип, або ж як один із гіпотетично можливих повноцінних символів свого дослідження. Восьмикланики пояснили, що мають намір і бажання «пірнути в цей Океан», щоби побачити приховану частину айсберга і відшукати для себе «підводні скарби», які лежать на глибині.
Сприйнявши на емоційному рівні та первинно проаналізувавши текст співаної поезії, школярі разом із учителем дійшли висновку, що найдоцільнішим буде працювати двома мікрогрупами, кожна з яких розроблятиме свій міні-проект. Першу було умовно названо групою текстологів-теоретиків, які б мали працювати над текстуальним рівнем художнього твору, над лексичним значенням слів та пошуком слів ключових. Робота у другій групі передбачала креативний підхід до пошуку асоціативних рядів, тлумачення підтексту, розкодування метафор, символів – власне, пошуку ключа до поезії, її глибинного відчуття й розуміння. Тому другу мікрогрупу було названо креативно-творчою.
Коли постала необхідність безпосереднього формування мікрогруп, Микола Білик надав школярам можливість самостійно здійснити рефлексію своїх можливостей, нахилів та інтересів. Після цього кожен самотужки обрав ту групу, де почувався б затишно і зміг би максимально розкритися, реалізувавши таким чином своє суверенне право екзистенційного вибору.
Отже, до початку пошукового уроку – другого етапу розгортання проекту і безпосередньої над ним роботи – мікрогрупи вже було сформовано. Після визначення їхніх керівників і розподілу завдань у межах кожної з них, учні почали визначати тематику своїх мікропроектів та ідею, над якою працюватимуть. Оскільки термін «аналіз художнього твору» є досить радикальним, передбачає певний «розтин троянди скальпелем» [9], учням було запропоновано у своїй роботі використовувати слово «інтерпретація», що є більш нейтральним і усвідомлюється як тлумачення, формування власного судження на основі сприйняття мистецького твору.
З метою добору до навчального проекту епіграфа вчитель запропонував мікрогрупам кільканадцять висловів про любов, щоб ті обрали з них один. Але в процесі розгляду та інтерпретації цих афоризмів і вчитель, і учні збагнули, що є сенс лишити їх усі, позаяк просто неможливо описати таке високе й космічне почуття, як Любов, з погляду лише однієї людини, адже воно неуникненно вимагає плюралізму свого прочитання. Тим більше, що кожна людина – це унікальний світ зі своїм особливим самобутнім відчуттям і осмисленням Всесвіту. Таким чином, спільно було вирішено створити стенд крилатих висловів, із якого кожен учень міг би взяти щось найближче до свого світовідчуття і прокоментувати в межах розгляду співаної поезії «Така, як ти».
Восьмикласники отримали завдання подати власну інтерпретацію висловів, які стосуються або можуть стосуватися художнього тексту аналізованого твору. Це надавало їм змогу набути досвіду формулювання, вираження й обґрунтування думки, задіявши при цьому свої знання, творчість і, безумовно, досвід. Так мало здійснюватися стимулювання останнього, актуалізуватися вся духовна й емоційна сфера учня, адже йдеться про Любов.
На цьому етапі роботи над проектом мікрогрупи виявляли найвищий рівень самостійності в розробці концепцій і висуванні власних гіпотез щодо співаної поезії. Учитель лише надавав консультації, допомагав у формулюванні проблем, звертаючи увагу на характер та якість оформлення результатів проекту.
Мікрогрупа текстологів-теоретиків (умовно – перша) займалася укладанням термінологічного словничка навчального проекту, куди вносились усі терміни, необхідні для дослідження, в алфавітному порядку. Сюди увійшли вже згадувані загальнонаукові терміни (концепція, інтерпретація, теза, гіпотеза тощо) і терміни питомо літературознавчі (починаючи співаною поезією, метафорою, символом, художньою асоціацією і завершуючи визначеннями художніх напрямів – імпресіонізму та сюрреалізму, адже в тексті твору згадано імена Клода Моне й Сальвадора Далі, нерозривно із ними пов’язаних). Перша група паралельно укладала і лексичний словничок співаної поезії «Така, як ти», котрий утворили ключові слова з поданими до них лексичними значеннями. Ключовими було визначено слова: душа, дощ, біль (болить), спокій, вікно, ніжний, пастельний, Моне, ти, небо, життя, каяття, воля, погляд, слово, вічність, Далі.
Креативно-творча група (умовно – друга), спираючись на теоретичну базу, сформовану першою мікрогрупою, та посилаючись на її текстологічні дослідження, простежувала утворення навколо лексичних значень ключових слів (своєрідних центрів) асоціативних полів, розгортання асоціативних рядів; робила спробу декодування метафор та символів поезії і, врешті, спробу власної їх інтерпретації.
Незважаючи на те, що робота здійснювалась у двох групах, вони творили собою одне ціле, допомагаючи одна одній і взаємодоповнюючи одна одну. Школярі розуміли, що, розробляючи свої мікропроекти, водночас працюють над спільним цілісним проектом. Саме тому на початку статті стосовно мікрогруп було вжито слово «створити», а не «розподілити», адже якщо перше слово актуалізує певну цілісність, єдність, взаємну пов’язаність, то друге – розмежованість, відчуженість, намагання обмежитися лише своєю чітко визначеною метою та існувати поза глобальним контекстом.
Безпосередньо працюючи над проектом, восьмикласники спільно з учителем внесли в межі виднокола своєї роботи ще один відеозапис – уривок із російського фільму 2010 року «Ми з майбутнього – 2» [17] з Ігорем Петренком та Катериною Клімовою у головних ролях, де в ключовий момент зустрічі головних героїв (між іншим, сюжетно фільм нагадує «Украдене щастя» І. Франка, про що учням сказав учитель) звучить пісня «Така, як ти».
ссылка скрыта
Після перегляду учні подали власні інтерпретації та провели асоціативні паралелі з художнім текстом співаної поезії, простежили «народження» нових смислів та варіантів прочитання через поєднання кількох видів мистецтва і, зокрема, поглядів кількох митців, які працюють над створенням цілісного витвору мистецтва. У конкретному випадку йдеться про творчу «взаємодію» поета й композитора з режисером та акторами.
З одного боку, індивідуальності режисера, акторів, їхніх поглядів на творчий процес і його результат гіпотетично могли зруйнувати цілісність індивідуальності ліричного героя пісні, проте учні висловились, що таке «злиття» повноцінних суб’єктів мистецтва лише посилило їхні особисті враження і розширило простір їхнього сприйняття, коли кожен міг обрати найближчий для себе варіант прочитання. Власне, це була така собі інтерпретація інтерпретації. Перегляд уривку з фільму дав змогу дещо з інакшого боку відчути й осмислити співану поезію – уже через призму бачення іншого митця – і, таким чином, збагатити й поглибити власні переживання.
Слід зазначити, що у процесі роботи над проектом учні настільки захопилися й перейнялися предметом дослідження, що після уроків лишалися у комп’ютерному кабінеті, де продовжували розробляти й оформлювати свої ідеї, працювали вдома, консультувалися з учителем через електронну пошту, а на перервах і в позаурочний час слухали та співали пісні Святослава Вакарчука. Іншими словами, невимушено «самореалізувалася» така технологія концентрованого навчання, як занурення. І цей збіг виявився корисним, коли заплановане й бажане «занурення» в «Океан Ельзи» переросло в реалізацію однойменної технології і безперервний творчий процес.
Третій, заключний етап навчального проекту планувався як відкритий захід і передбачав презентацію результатів дослідницької роботи кожної з міні-груп. Закономірно, що вчитель попередньо мав чітко визначити порядок реалізації захисту мікропроектів. Та позаяк така шаблонність могла б стати джерелом ситуації, коли учнів «укладають у своєрідне Прокрустове ложе», позбавляють їх творчості, а сам урок – «вільного дихання» й елементу спонтанності, Микола Білик від цього відмовився. На той момент обидві мікрогрупи вже здійснили значну науково-пошукову роботу - розробили власні концепції та схеми, що їх репрезентують, висунули кілька гіпотез стосовно творчості Святослава Вакарчука та конкретної співаної поезії «Така, як ти», спробували її інтерпретувати. Саме тому було прийнято рішення надати учасникам проекту максимальну свободу, можливість безпосередньо впливати на розгортання й перебіг захисту, дискусій, обговорень та взаємодоповнень. Це вимагало від них неабиякої самоорганізації і, водночас, найвищого вияву творчості, імпровізації, відчуття «пульсації» уроку та, зрештою, глибокого взаєморозуміння і відчуття одне одного.
Восьмикласники мали доступ до мультимедійних матеріалів (наочності, аудіо- та відеозаписів, дібраних для уроку-проекту) і могли в будь-який момент, коли відчують доцільність демонстрації, запропонувати гостям переглянути (прослухати) той чи інший з них.
Презентацію проекту школярі вирішили розпочати з прослуховування співаної поезії «Така, як ти». Присутні отримали змогу сприйняти твір безпосередньо, на емоційному рівні, відчути його естетичну красу та осягнути глибину змісту. Всі без винятку перетворилися на активних реципієнтів мистецького акту, що допомогло їм одразу «увійти» у творчо наснажену атмосферу уроку.
Учні озвучили назву свого проекту – «Світ у світі Святослава Вакарчука» та оголосили практичну мету своєї роботи: дослідити співану поезію «Така, як ти», декодувати метафори, символи, здійснити спробу інтерпретації. Із цього логічно випливала і їхня гіпотеза, згідно з якою поданий художній твір і загалом творчість Святослава Вакарчука має естетично-духовне значення.
Першою результати свого дослідження репрезентувала група текстологів-теоретиків. Восьмикласники озвучили використані у проекті терміни, їхні дефініції. Після цього учні перейшли до виділення ключових слів співаної поезії «Така, як ти» та озвучили їхні лексичні значення. До першої групи приєдналась творчо-креативна група, яка охарактеризувала й інтерпретувала «надлексичний» рівень твору, що можна простежити за таблицею:
| Ключові слова | Лексичне значення | Художній сенс |
| Душа | Внутрішній світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями. | Душа ліричного героя болісно переживає розлуку з коханою і за її відсутності перестає бути цілісною. |
| Дощ | Атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді краплин води. | Він почувається настільки самотнім, що перетворює у своїй уяві дощ на живу істоту (художній прийом уособлення), здатну розділити його розпач. Вони плачуть разом (краплі дощу асоціюються зі сльозами), тому дощові «сльози» ніби проникають і б’ють просто в душу ліричному героєві. |
| Біль (болить) | 1. Відчуття фізичного страждання, болість, мука. 2. Відчуття прикрості, образи, смутку. | Слово «біль» використано для творення інтелектуально несподіваної метафори – «…болить зимовий спокій нашого вікна». |
| Спокій | 1. Відсутність руху і шуму, нерухомість, тиша. 2. Стан душевної рівноваги. 3. Повний відпочинок. 3. бот. Стан рослини, у якому вона припиняє свій ріст. | Цікаво, що спокій може позначати як душевну рівновагу, відпочинок, так і нерухомість, навіть смерть. Митець сприймає спокій самотності саме як «зимовий», нерухомий, мертвий, котрий стає його глибокою душевною раною («…а як болить зимовий спокій нашого вікна»). |
| Вікно | Отвір для проникання світла й повітря у стіні приміщення, у який уставлена рама з шибками. | Можна уявити, що ліричний герой проводжає кохану печальним поглядом з вікна. У той же час, вікно постає як образ-символ колишньої єдності, цілісності буття разом, лише удвох, у своєму, суто їхньому «домі». Це вікно було «отвором для світла», натомість – перетворилося на болючу рану. |
| Ніжний | 1. Який виявляє любов і ласку в стосунках із ким-небудь; сповнений любов’ю, ласкою. 2. Приємний на дотик, м’який. 3. Дуже гарний, досконалий, витонченої форми. 4.Приємний для зору, слуху, нюху. 5. Який потребує бережливого ставлення. | Цим словом виражено надзвичайну любов коханої (а тому автоматично – і його власну) до творчості Клода Моне. Творчість художника стала чимось глибоко їхнім, частиною їхнього «світу», певною ланкою духовної комунікації. |
| Пастельний | 1. Який виконано технікою живопису, заснованою на застосуванні пастелі. 2. Виконаний у відповідному жанрі живопису. | Слова «пастельний» і «ніжний», дуже близькі за значенням, активно взаємодіють між собою (навіть на текстуальному рівні автор поєднує їх у «ніжно-пастельний»), посилюючи таким чином значення слів. |
| Моне | Французький художник, один із засновників імпресіонізму. | Образ Клода Моне уособлює собою імпресіонізм як художній напрям, для котрого найважливішим є передати неповторність миті, її унікальність. У співаній поезії возвеличено мить перебування з коханою людиною, що, по суті, стає цілою вічністю для того, хто кохає. |
| Ти | Особовий займенник. | Набуває глибоко інтимного значення, оскільки в контексті під ним мислиться кохана людина. Лише крізь це слово ліричний герой бачить і відчуває світ. Воно і позначає цілий світ, яким є для нього ця жінка. |
| Небо | 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола; небеса, небокрай, небовид. 2. За релігійними уявленнями – місце перебування богів, ангелів, святих; потойбічний світ, рай. | Поет використовує друге значення слова – міфологічне, релігійне. Він підносить кохану до рівня святої, божества, ангела або навіть і Бога. Тому, що Любить. А Бог - це Любов, і навпаки. |
| Життя | 1. Існування всього живого; протилежне – смерть. 2. Період існування кого-небудь. 3. Спосіб існування кого-небудь. 4. перен. Про щось дороге, необхідне, важливе. 5. Сукупність явищ, що характеризують існування, визначають розвиток чого-небудь. | Оскільки кохана є для автора життям, його сенсом, він не мислить життя без неї. |
| Каяття | 1. Почуття жалю з приводу здійсненого вчинку. 2. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3. церк. Признаватися у своїх гріхах; каятися. | У контексті світобачення митця можна пояснити слово «каяття» як молитву, сповідь – перед нею, коханою жінкою. Адже поет сакралізує об’єкт своєї любові. |
| Воля | 1. Свобода, незалежність, відсутність обмежень. 2. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями. | Після її чергового дзвінка («Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі») ліричний герой вкотре відчуває своє «несвободу», потребу бути поруч із коханою. Але коли він із нею, ця «несвобода» стає свободою на вищому щаблі – свободою любити і бути собою. |
| Погляд | Спрямованість, скерованість зору на кого-, що-небуть; | Погляд не потребує слів (які є обгорткою для думок і почуттів), якщо зв’язок між людьми настільки потужний, що вони можуть безпосередньо лише через цей погляд «дотикатися» душами. |
| Слово | Мовна одиниця, що являє собою звукове або текстуальне вираження поняття про предмет або явище об’єктивного світу. | Автор більше цінує погляд, аніж «мільйони слів» («І погляд твій… Він вартий більше, ніж мільйони слів…»), оскільки, якщо між собою говорять душі, потреба у словах зникає. |
| Вічність | 1. Плин часу, що не має початку й кінця, відвічність, довічність. Безконечність. 2. Про дуже довгий час, віки. Пам’ять про когось у віках. | Любов є вічною, як і мистецтво, що її оспівує (Ars longa, vita brevis). |
| Далі | Іспанський художник, один з найвидатніших ссылка скрыта ссылка скрыта. | Постать художника використано як символ сюрреалістичного світовідчуття і зображення. Ліричний герой говорить про надреальність, вищу для себе реальність образу коханої, їхньої комунікації в духовній площині на рівні взаємодії та взаємопроникнення душ, безсмертних і вічних. |
Розглянувши ключові слова поезії та їхній художній сенс, наповнення, учні вирішили продемонструвати уривок з відеозапису виступу Святослава Вакарчука на презентації сольного альбому «Вночі» в Національному Академічному Драматичному театрі ім. Івана Франка 4 листопада 2008 року [13]. Переглядлаючи його, вони помітили, що співак на середині виступу заплакав і йому довелося, аби трохи заспокоїтися, зробити невелику імпровізовану паузу, котру, не перериваючи пісні, заповнив оркестр. Це говорить про те, наскільки глибоко особистісними є переживання, викладені в тексті, та наскільки близькими є автор та ліричний герой. Також восьмикласники звернули увагу на рухи Святослава Вакарчука: безпосередньо на словах «Така, як ти, буває раз на все життя, і то із неба…» він піднімав голову й руки вгору, ніби у зверненні до неба, в молитві, що, загалом, підтвердило гіпотезу мікрогруп про сакралізацію образу коханої.
На початку виступу Святослав Вакарчук висловив глибоку думку, яку восьмикласники винесли на стенд крилатих висловів і здійснили спробу її інтерпретації:
Коли в тебе є найдорожча людина, то відстань не має значення.
Святослав Вакарчук
Для Любові не існує поняття відстані – у просторі, часі, в «кілометрах» душі, або ж навіть відстані в ціле життя, якщо це справді Любов. Те ж саме стосується і нерозділеного почуття – безумовного кохання, коли попри неможливість бути поруч із коханою людиною, митець любить її не за те, що вона поруч чи належить йому, а за те, що вона просто є, просто дихає і радіє життю (нехай і без нього). Відтак, відстань справді не має значення, бо та, котру він кохає, для нього – найдорожча. І навіть без фізичної поряд із ним присутності – вона завжди поруч у його серці.
Одна з учениць, учасниця креативно-творчої групи, запропонувала простежити процес «народження» асоціативних рядів у художньому тексті. Вона почергово записувала окремі слова, які, нанизуюючись одне на одного, вибудовують розгорнуті метафори і створюють ефект градації. Після цього під кожним із них вона записувала всі ті асоціації, які в неї виникли. До роботи залучився увесь клас – учасники проекту доповнювали та збагачували її асоціативні ряди своїми. Ось, для прикладу, останні два рядки першого куплету («А як болить зимовий спокій нашого вікна – / Ніжно-пастельний, як і твій улюблений Моне») було інтерпретовано таким чином:
Спокій + зимовий + вікна + нашого + болить
↓ ↓ ↓ ↓ ↓
тиша холод душа рідний біль
рівновага сніг вихід інтимність рана
затишок білий колір світло єдність страждання
самотність самотність шанс сакральність розпач
мрії прозорість дім
гармонія сім’я
затишок
прозоріть
самотність
+ ніжний + пастельний + як Моне + твій + улюблений
↓ ↓ ↓ ↓ ↓
близькість світло імпресіонізм рідний рідний
чутливість білий колір враження інтимність інтимність
єдність ніжність мить близькість близькість
легкість легкість вічність любов ніжність
музика чутливість чутливість
рухи мистецтво любов
любов любов
Цікавим є те, що асоціації до більшості слів не раз повторювалися (такі повтори виділено курсивом). Наприклад, асоціацію з білим кольором водночас викликали слова «зимовий» і «пастельний», а зі словом «любов» – слова «ніжний», «Моне», «твій» та «улюблений». Це може говорити про надзвичайно тонке чуття мови автором, який, свідомо чи інтуїтивно, вибудовує текст таким чином, що кожне нове слово, не дублюючи попереднє, «повторює» його внутрішньо, підкреслює та посилює. Так учні простежили внутрішні, «підводні» (пригадаймо логотип проекту - айсберг) зв’язки між словами і відчули вагомість кожного з них у творенні «симфонічності» художнього твору.
Така розгорнута метафора надзвичайно складна для сприйняття, до того ж кожен новий образ, що нанизується в цьому ряді, є інтелектуально несподіваним і неочікуваним навіть стосовно кожного попереднього. Так, найперше слово спокій учні проасоціювали із чимось переважно хорошим (тишею, рівновагою, мріями, гармонією), тоді як наступне – зимовий – звернуло русло асоціювання в зовсім інший бік, оскільки спокій є «зимовим» («холодним»), навіює відчуття глибокої самотності, яку переживає поет. Але цей «зимовий спокій» у художньому тексті відчуває вікно, яке ніби вбирає в себе переживання ліричного героя і посилює їх. Образ вікна є символічним, асоціюється із душею людини. Іншою варіацією прочитання цього символа може бути пов’язаність із домом (лекс.: Отвір для світла й повітря у стіні приміщення, куди вставлена рама з шибками) як елемента його будови. Дім, своєю чергою сприймається як символ затишку (асоціативне русло знову змінює напрям), єдності, сім’ї, що підтверджується й посилюється наступним словом наше («нашого вікна»), коли йдеться про щось дуже рідне, близьке, інтимне, таке, що стосується єдності двох закоханих. Втім, цю єдність втрачено, оскільки з життя ліричного героя кохана зникає. Вона покинула їхній Дім, тому його вікно перестало бути отвором для світла і повітря, вкрилося льодом, ставши по-зимовому самотнім.
Але цей «зимовий спокій нашого вікна» – болить («А як болить зимовий спокій нашого вікна»). Образ є надзвичайно експресивним та інтелектуально несподіваним. Він дає поштовх, перетворюючи застиглий ескіз (спокій – вікно – зимовий) на динамічну картину, що починає рухатись, і є, по суті, вершиною всієї розгорнутої метафори. Так, зимове вікно трансформується у велику розірвану рану душі ліричного героя, який страждає та перебуває у стані розпачу.
Після цього апогею автор ніби знову скеровує асоціативний потік ліричного героя у зворотному напрямку, поринаючи в минуле, де він щасливий у бутті - разом із коханою людиною. «Зимовий спокій нашого вікна» мислиться тепер ніжним, пастельним, викликаючи асоціації з єдністю, близькістю, світлом. Але, з іншого боку, обидва слова асоціюються із білим кольором, як і зимовий, тож асоціативно із ним пов’язуючись, водночас посилюють і відчуття душевного холоду.
Оскільки в пісні фігурують такі видатні постаті світового мистецтва, як Клод Моне та Сальвадор Далі, текстологи-теоретики стисло охарактеризували художні напрями імпресіонізм та сюрреалізм, а, своєю чергою, автори творчої групи запропонували схему, яка виразно ілюструє зв’язок між художниками та їхню «взаємодію» в межах співаної поезії «Така, як ти»:
Моне Далі↓ «улюблений» ↓
«ніжно-пастельний» «вічно далекий»
Мистецтво
Краса
Любов
З одного боку, ці митці досить різні, представляють різні мистецькі напрями і стилістику, використовують різні техніки. Проте в пісні обидва названі «улюбленими», що примушує замислитися над тим, що між ними є спільного. І справді, їхні філософії є досить схожими. Підтвердження цьому знайшли учні, продемонструвавши репродукції картин «Враження. Схід Сонця» Клода Моне (1873 р.)
ссылка скрыта
ссылка скрыта
та «Постійність пам’яті» Сальвадора Далі (1931 р.).
ссылка скрыта
Перша картина поклала початок розвиткові імпресіонізму, в основу якого покладено поцінування неповторності миті, поцінування миті як вічності; на другій, глибоко сюрреалістичній, зображено м’які, розплавлені годинники, що символізують невідворотність плину часу, а відтак – цю ж таки коштовність кожної хвилини. До того ж, ранні роботи Сальвадора Далі (коли митець ще тільки починав свій шлях художника, лише шукав свій ідіостиль і не утвердився у своїй самобутності) навіть за технікою виконання не відрізнити від картин Клода Моне.
Загалом, у пісні обидва митці постають як повноцінні образи-символи. Вони вказують на те, що комунікація між ліричним героєм та його коханою здійснюється саме в духовній площині – на рівні Краси, Мистецтва і, зрештою, Любові, яка, по суті, є платонічною.
Обговорюючи та осмислюючи значення цих символів у тексті співаної поезії, восьмикласники разом із учителем звернулися до уривка з вірша Оксани Забужко «Новий закон Архімеда», що був представлений на стенді крилатих висловів:
І все, що я можу насправді для тебе зробити, –
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Оксана Забужко.
У ході опрацювання проекту учні мали можливість ознайомитись із текстом вірша, тож уже сповна розуміли сенс, вкладений авторкою в образ кола (кіл), яке для давніх греків було не лише формою запису думки, а й символом цілості та суверенності духовного життя взагалі. Школярі провели змістові паралелі між поезією О.Забужко і твором, що безпосередньо був предметом їхнього дослідження. Власне, ліричний герой співаної поезії «Така як ти» не прагне «рушити кола». Він не зазіхає на внутрішній світ коханої, на зміни в ньому чи владу над ним. Він скоріше намагається його пізнати, осягнути, дивується йому і обожнює його. Він кохає – і це дійсно найбільше, що він може (щодо себе і Неї) зробити. Це кохання, як справжній дар, надіслане йому Богом («Така, як ти, буває раз на все життя, і то із неба»), який і є для нього свідком (як у ліричної героїні Оксани Забужко: «Кохати тебе, як пред Богом і морем»). Ліричний герой переживає розлуку із коханою, що викликає в нього глибокий сум, проте його кохання безумовне. Він любить, і це вже саме по собі – велике щастя, просторові та фізичні обмеження втрачають для нього будь-який сенс («Коли в тебе є найдорожча людина, то відстань не має значення»). Він любить, а отже, ця найдорожча людина завжди поруч із ним – у його серці; у його світі.
Оскільки подібну ідею покладено в основу російського фільму «Ми з майбутнього – 2» [17], де звучить співана поезія «Така як ти», восьмикласники продемонстрували гостям саме той уривок, де вона звучить [18].
ссылка скрыта
Нею супроводжується момент, коли, як в «Украденому щасті» Івана Франка, через відносно довгий час (для закоханих – ціла вічність) зустрічаються двоє головних героїв, котрі кохали одне одного (кохають і зараз), але вимушено свого часу розлучились. Тепер же, з часом, коли вони випадково зустрічаються поглядами, вони вдивляються одне в одного, ніби світ навколо і час зупинились, а ця мить для них перетворилася на вічність. Він бачить її вагітною, розуміє, що в неї тепер є інший чоловік, сім’я, майбутня дитина. І він цього не зруйнує. Тому все, що в нього є зараз, – цей єдиний її погляд, що залишиться із ним назавжди, адже вони більше ніколи не зустрінуться. В обох на очі навертаються сльози, але – без жодних слів. Це нагадує «пряме дотикання оголеними душами» [4]. Бо ж «…погляд твій – він вартий більше, ніж мільйони слів – вічно далеких, як і твій улюблений Далі». Цей відеозапис дуже зворушив учасників проекту, і вони одразу вирішили продемонструвати два інші, що подають свої інтерпретації цієї пісні, зокрема, через залучення різних видів мистецтва.
Першим із них було переглянуто відеозапис танцю за співаною поезією «Така, як ти», виконаного Олександром Нікітіним та Катериною Трішиною у рамках проекту «Танцюю для тебе» на телеканалі «1+1» [16].
ссылка скрыта
Оскільки танець, посилений музикою, сприймається не так розумом, як безпосередньо серцем, учні отримали враження, які відчували, але озвучити й пояснити не могли (та й, власне, пояснювати не мало сенсу). Відтак, вони перейшли до перегляду неофіційного кліпу [15] .
ссылка скрыта
Його сюжет щодо такої пісні спершу видається незвичним, ніби «антигламурним», де головним героями є люди похилого віку. Але в результаті це стовідсотково виправдовується і, більше того, максимально поглиблює зміст.
Відеозапис починається із зображення літньої жінки, що сидить десь в умовному просторі, у детальних ракурсах: волосся, руки, поправляння спідниці, погляд. Вона підводиться і починає плавно рухатись, ніби танцюючи, а потім знову сідає. Поправляє перстень. Дивиться удалину. І в цей простір до неї приходить її коханий чоловік, сідає поруч, тоді як її постать стає прозорою, що дає змогу зрозуміти: її вже немає в цьому світі, але для нього вона завжди поруч. Він гладить її руки, обличчя, ніби відчуваючи їх фізично. І, зрештою, вони підводяться й починають танцювати, зливаються у танці під променями світла і раптом, в один момент, перетворюються на молодих, поринаючи в те колишнє щастя, де вони разом, де в них усе попереду. Наприкінці все уривається, як сон: він залишається один.
Відео зворушило і учнів, і гостей найбільше. Вони плакали, переживши катарсис від величності сильного почуття. Власне, їм відкрилася філософія старості, що полягає в усвідомленні швидкоплинності людського життя і, відтак, – його безмежної цінності. Кліп, підсилюючи пісню додатковим смисловим навантаженням, допоміг учням побачити красу не в зовнішньому – фізичному тілі, котре з часом руйнується, а у внутрішньому – душі, яка житиме вічно. Свої думки стосовно побаченого й відчутого вони прокоментували, посилаючись на цитати зі стенду крилатих висловів:
Шалена пристрасть змінилася шаленою ніжністю.
Ромен Роллан
Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати!
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Ліна Костенко
Коли буду я навіть сивою,
І життя моє піде мрякою,
А для тебе буду красивою… Ліна Костенко
Для нього, люблячого чоловіка, ця жінка завжди красива, завжди прекрасна – навіть сивою. І нехай безумна пристрасть молодості відійшла, прийшло щось значно глибше – безумна ніжність, що і є справжнім коханням. У кліпі інтерпретацію слів Святослава Вакарчука («Коли в тебе є найдорожча людина, то відстань не має значення») здійснено досить радикально: для людини, що кохає, не має значення навіть відстань у ціле життя.
Так, у контексті розгляду філософії старості, восьмикласники знову звернулися до стенду крилатих висловів, і, згадавши цитати Ромена Роллана та Ліни Костенко, озвучили ще дві інші –афоризм із Біблії та вислів Григорія Сковороди, котрі й спробували інтерпретувати:
Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
І Послання Св. Апостола Івана, Біблія
Усе проминає, але наприкінці всього залишається любов.
Усе проминає за винятком Бога і любові.
Григорій Сковорода
Поняття Бога і Любові є тотожними, одним цілим. І, як Бог, Любов також є вічною. Все інше, матеріальне, – проминає. Людське тіло – фізичне, і проминає так само, бо є лиш оболонкою для душі. А ось вона (любов) – вічна, бо кожна людина створена за образом і подобою Божою, а значить, має її в серці.
Інтерпретувавши ці афоризми, учні вирішили за доцільне прокоментувати ще кілька співзвучних висловів:
Якщо коротко, знову осінь, а ти десь там.
В канделябрах дерев згорають прижовклі свічі.
Я не можу без тебе – говорю твоїм листам,
Це занадто любов, аже несила дивитись в вічі.
Маріанна Кіяновська
Люблю тебе. Це віра. Це спосіб жити.
Маріанна Кіяновська
Поетеса ототожнює Любов із Вірою, коли кохання є цілковитою вірою (довірою) людині, яку кохаєш, навіть вірою в цю людину, коли в уяві люблячого вона перетворюється на щось сакральне, а любов стає «занадто любов’ю». У творчості Святослава Вакарчука любов так само мислиться як віра в кохану людину. У його світосприйнятті жінка постає божеством, яке зійшло до нього з неба ( «Така, як ти, буває раз на все життя, і то із неба»). І без неї (без віри в неї) він не мислить свого життя.
Мотив такого ототожнення коханої із життям, його сенсом проходить через усю творчість Святослава Вакарчука. Для прикладу можна подати кілька уривків із його пісень: «Закінчився ще один день, а це значить: ти скоро підеш, і закінчиться моє життя» («Вище неба»);
ссылка скрыта
ссылка скрыта
«Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я? Хіба не знаєш ти, для кого музика моя?..» («День у день»);
be.com/watch?v=3a3KmZGXNUY
«Я називаю тебе весною, бо ти і є саме життя» («Відчуваю»).
ссылка скрыта
У вірші Юрка Покальчука «Вони кажуть» (уривок з нього також було винесено на стенд крилатих висловів) той же мотив віри в кохану людину набуває імпресіоністичних рис, коли мить буття з коханою, образ якої він сакралізує, перетворюється на вічність.
…а я дивлюсь в очі
на дні яких вирують темні блискавки
і вірю в безумство нездійсненних надій
вірю в мить як вічність
зараз я вірю в Тебе
Юрко Покальчук
До того ж, учні звернули увагу на те, що у вірші всі слова написано з малої літери, тоді як слово «Тебе» – з великої. Це так само говорить про сакралізацію об’єкта любові, що характерно і для творчості Святослава Вакарчука.
Учасники проекту запропонували схему, розроблену протягом другого етапу роботи над проектом, котрою узагальнили та оформили своє бачення концепції творчості Святослава Вакарчука:
Бог
Ти
Віра
Любов
Трикутник символізує життєві цінності ліричного героя. У центрі фігури – слово Ти, під яким мислиться образ коханої людини, що і є найбільшою цінністю для нього. Обабіч у нижніх кутах розміщено слова Віра та Любов. Вони питомо притаманні митцеві, але мають змогу втілитися та оформитися лише і саме через кохання до єдиної жінки. І саме завдяки їй, завдяки цьому найбільшому почуттю до неї вони, ніби два крила, підносять ліричного героя до найвищої точки трикутника (чи то своєрідної піраміди) – Бога. Власне, кожна зі складових схеми взаємозумовлена всіма, без винятку, іншими, які в цілому, взаємодіючи між собою та взаємодоповнюючи одне одного, творять найвищу гармонію душі.
Після розгорнутого тлумачення схеми учасники обговорення повернулися до цитати, яка стосувалася безпосередньо особистості самого Святослава Вакарчука і була озвучена ще на початку уроку:
«Космічний стогін любові»
Ліна Костенко.
Саме так називає творчість Святослава Вакарчука видатна українська письменниця Ліна Костенко в романі «Записки українського самашедшого» [7]. Учні одразу ж пов’язали слова «любов» і «космос», оскільки почуття любові, безумовно, є неосяжним, незбагненним, безмежним і вічним – як космос. Тим часом слово «стогін» група текстологів вирішила прокоментувати, скориставшись тлумачним словником [6], де подавалося кілька визначень: 1. Протяжливий жалібний звук, який від болю, туги видає людина. 2. Жалібний крик, квиління. Вони зробили висновок про те, наскільки наскільки влучно і вдало письменниця в одне лише слово зуміла вкласти такий глибокий смисл. З одного боку, слово «стогін» можна використати, характеризуючи власне голос Святослава Вакарчука, його вокальну манеру – тужливу, жалібну, розпачливу, надзвичайно емоційну, сповнену болю й щему через переживання нерозділеного кохання. З іншого боку, «стогоном любові» названо всю його творчість. Через це остання набуває дійсно глобального сенсу і постає як безмежний Космос Любові «всередині» митця; Космос, здатний Звучати.
Таким чином, учасники обох груп нарешті прийшли до того, з чого й починали – до назви проекту «Світ у світі Святослава Вакарчука», маючи вже достатньо сказаного і розкритого, аби резюмувати і витлумачи її зміст. Одна з учениць намалювала на дошці лаконічну схему, що допомогла наочно продемонструвати сенс обговорюваного.
Спираючись на сковородинівську ідею розрізнення Макрокосмосу як світу об’єктивного, зовнішнього, предметного і Макрокосмосу як внутрішнього світу людини, простору її душі, учні прокоментували назву, давши одну з можливих її інтерпретацій, яких насправді може бути безліч.
Працюючи над проектом, учні зацікавились іншими творами Святослава Вакарчука. Зіставляючи поетові твори, восьмикласники змогли побачити гармонійну цілісність концепції його творчості, центром якої є Любов, що втілюється в глибоко сакралізованому образі коханої. Власне, вони відкрили цілий Всесвіт Любові, цей паралельний вимір справжніх, нетлінних цінностей, у який змогли «увійти» через «вікна» його пісні (його пісень) – внутрішній і невидимий щодо Всесвіту предметного. Вони відкрили для себе цей Світ у світі Святослава Вакарчука як світ-у-собі.
Оскільки йшлося про творчість митця, учасники дослідження спробували осмислити загадку його талановитості, вишуканості його творів, посилаючись на цитати зі стенду крилатих висловів:
Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.
Григір Тютюнник
Ти голос дав моєму серцю.
Мавка з «Лісової пісні»
Лесі Українки
Учні дійшли висновку, що першоджерелом таланту є ніщо інше, як усе та ж любов. Вона надихає, підносить, творить. Зрештою, вона «рухає планетами», як писав Данте. І лише сповнене любов’ю серце здатне створити прекрасне. Натомість відсутність любові є пусткою, відсутністю мети, що веде до руйнування й занепаду. Любов, що концентрується в коханні до конкретної людини, дарує сенс життя, відкриває справжню сутність існування. Вона ж робить людину Людиною, а пізнати, відчути й осягнути її – означає «своїм життям до себе дорівнятись»:
Тільки закоханий має право на звання людини
Олександр Блок
Людина, що відкриває свою душу для любові, відкривається і світові, шукаючи із ним гармонії. Вона не просто існує – вона творить себе і, щонайменше, світ-у-собі, здатний Звучати через Голос, дарований серцю любов’ю. І попри те, що на перший погляд любов є певною несвободою (життя людини починає належати й іншій людині, а не лише їй), вона стає свободою на вищому рівні, коли двоє стають одним гармонійним цілим:
Владна над люблячим тільки любов
Й. В. Гете
Підбиваючи підсумки роботи над проектом, учні вкотре звернулись до стенду крилатих висловів, із яким працювали протягом усього процесу обговорення:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
Мавка з «Лісової пісні»
Лесі Українки
Я разгадала знак «бесконечность».
Земфіра Рамазанова
Філософія творчості Святослава Вакарчука, на думку восьмикласників, являє собою цілий Світ-у-собі, осердям якого є Любов. Людське тіло є фізичним, а, отже, тлінним. Натомість Любов, що живе в душі, робить людину, по суті, вічною, бо сама є вічною, як і Бог. Таким чином, митцеві вдалося «розгадати знак нескінченності», який учні по-своєму зобразили у вигляді чергової схеми:
Я
Ти
Почуття до Неї сповнюють його серце любов’ю. У цій любові вони поєнуються, стаючи одним цілим і, наближаючись до Бога («Бог є любов»), віднаходять Вічність.
Проект «Світ у світі Святослава Вакарчука» став для учнів справжнім «вириванням» із буденності, дав можливість відчути творчу свободу і, в той же час, необхідність ґрунтовних базових знань. Було зруйновано стереотип, що вони через свій поки що незначний життєвий досвід не можуть осягнути таких (нібито доступних лише дорослому) понять, як любов, творчість, душа. Кожен восьмикласник отримав важливі передумови для становлення свого власного погляду на світ і речі в ньому; для того, щоб у майбутньому сформуватися як цілісна гуманна особистість, як «проектувальник» власного життя [10]. Зрештою, аби розвиватися і самовдосконалюватися, постійно шукаючи себе.
Список використаних джерел
- Гаврилюк Ю. Нові методи аналізу сучасної пісенної поезії // Українська мова та література. – 2007. – № 15-16. – С.31-33
- Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 488 с.
- Гром’як Р., Ковалів Ю., Теремко В. Літературознавчий словник-довідник. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 752 с.
- Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій.– К.: Факт, 2007. – 640 с.
- Іванишин В. Нариси з теорії літератури : навч. посібн. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 256 с.
- Новий тлумачний словник української мови / Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. — У 3-х т. — К.: Аконіт, 2008.
- Костенко Л. Записки українського самашедшого. – К.: Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010. – 416 с.
- Пахаренко В. Основи теорії літератури. – К.: Генеза, 2009. – 296 с.
- Фролова К. Цікаве літературознавство. – К.: Радянська школа, 1987. – 231 с.
- Чеховська Л. Проектне навчання на уроках української літератури у середній школі: Науково-методичний посібник. – Запоріжжя: ВПО «Запоріжжя», 2010. – 263 с.
Інтернет-ресурси
Вікіпедія: Святослав Вакарчук
ссылка скрыта
«Така, як ти». Виконує студент Роман Веремейчик (Шоу «Х-фактор»). ссылка скрыта
Земфіра. «Відпусти»
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта