Безпека життєдіяльності

Вид материала

Документы

Содержание В)  – з їжею Першої долікарської допомоги. Тести № 6

Подобный материал:

• Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Фінанси І кредит» Цикл дисциплін, 42.22kb.
• Робоча навчальна програма модуля " Безпека життєдіяльності" для студентів 3 курсу спеціальності, 358.2kb.
• Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Управління персоналом І економіка, 33.27kb.
• Безпека, 3519.8kb.
• Типова навчальна програма нормативної дисципліни «безпека життєдіяльності» для вищих, 306.67kb.
• Розділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності, 433.74kb.
• Робоча програма з дисципліни " безпека життєдіяльності та основи охорони праці" для, 409.57kb.
• Загальні методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни „безпека життєдіяльності методичні, 546.35kb.
• Лекція 1 Модуль 1 Тема теоретичні основи безпеки життєдіяльності § Основні поняття, 1680.92kb.
• Робоча навчальна програма кредитного модуля «безпека життєдіяльності та охорона праці», 509.44kb.

В)  – з їжею;

Г)  – з водою;

Д)  – крізь пори шкіри.

113. Яким чином радіоактивні ізотопи не надходять всередину організму людини? (5 бали)
     

А) ○ – з пилом;

Б) ○ – з повітрям;

В) ○ – з їжею;

Г) ○ – з водою;

Д) ○ – крізь пори шкіри.

114. Гостра форма … … виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. (2 бали)
     

115. Гостра форма променевої хвороби … в … опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. (2 бали)
     

116. Гостра форма променевої хвороби виникає в результаті … … дозами за короткий проміжок часу. (2 бали)
     

117. Гостра форма променевої хвороби виникає в результаті опромінення великими … за … проміжок часу. (2 бали)
     

118. Гостра форма променевої хвороби виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий … … . (2 бали)
     

119. … … променевої хвороби виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. (2 бали)
     

120. Хронічна форма … … розвивається в результаті тривалого опромінення, що перевищує гранично допустимі дози. (2 бали)
     

121. Хронічна форма променевої хвороби … в … тривалого опромінення, що перевищує гранично допустимі дози. (2 бали)
     

122. Хронічна форма променевої хвороби розвивається в результаті … … , що перевищує гранично допустимі дози. (2 бали)
     

123. Хронічна форма променевої хвороби розвивається в результаті тривалого опромінення, що … … допустимі дози. (2 бали)
     

124. Хронічна форма променевої хвороби розвивається в результаті тривалого опромінення, що перевищує гранично … … . (2 бали)
     

125. … … променевої хвороби розвивається в результаті тривалого опромінення, що перевищує гранично допустимі дози. (2 бали)
     

126. Гранично допустима доза (ГДД) … … людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. (2 бали)
     

127. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення … … доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. (2 бали)
     

128. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення людини вважається … , яка у світлі сучасних … не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. (2 бали)
     

129. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у … … знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. (2 бали)
     

130. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не … … значних ушкоджень організму протягом життя. (2 бали)
     

131. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати … … організму протягом життя. (2 бали)
     

132. Гранично допустима доза (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень … … життя. (2 бали)
     

133. … … … (ГДД) загального опромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя. (3 бали)
     

134. Закритими називають будь-які джерела … … , устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

135. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, … яких … (виключає) проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

136. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає … … речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

137. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних … у … середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

138. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє … при … умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

139. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених … їхньої … і зносу. (2 бали)
     

140. Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах … експлуатації і … . (2 бали)
     

141. … називають будь-які … іонізуючого випромінювання, устрій яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу. (2 бали)
     

142. Основні закони поширення іонізуючого випромінювання від закритих джерел і характер його взаємодії з речовиною є: (3 бали)
     

А)  – доза зовнішнього опромінення пропорцій інтенсивності випромінювання і часу впливу;

Б)  – інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і зворотно пропорційна квадрату відстані;

В)  – інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів;

Г)  – доза зовнішнього опромінювання не залежить від часу впливу.

143. До основні закони поширення іонізуючого випромінювання від закритих джерел і характер його взаємодії з речовиною не відносяться: (4 бали)
     

А) ○ – доза зовнішнього опромінення пропорцій інтенсивності випромінювання і часу впливу;

Б) ○ – інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і зворотно пропорційна квадрату відстані;

В) ○ – інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів;

Г) ○ – доза зовнішнього опромінювання не залежить від часу впливу.

144. До основних принципів забезпечення радіаційної безпеки при роботі з закритими джерелами відносяться: (4 бали)
     

А)  – зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів (“захист кількістю”);

Б)  – скорочення часу роботи з джерелом (“захист часом”);

В)  – збільшення відстані від джерела до людей (“захист відстанню”);

Г)  – екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання (“захист екраном”);

Д)  – застосування спеціальної вентиляції (“захист повітрям”).

145. До основних принципів забезпечення радіаційної безпеки при роботі з закритими джерелами не відносяться: (5 балів)
     

А) ○ – зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів (“захист кількістю”);

Б) ○ – скорочення часу роботи з джерелом (“захист часом”);

В) ○ – збільшення відстані від джерела до людей (“захист відстанню”);

Г) ○ – екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання (“захист екраном”);

Д) ○ – застосування спеціальної вентиляції (“захист повітрям”).

146. Відкритими називаються такі … … випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. (2 бали)
     

147. Відкритими називаються такі джерела іонізуючого … , при … яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. (2 бали)
     

148. Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких … … радіоактивних речовин у навколишнє середовище. (2 бали)
     

149. Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння … … у навколишнє середовище. (2 бали)
     

150. Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у … … . (2 бали)
     

151. … називаються такі … іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. (2 бали)
     

152. До основних принципів захисту при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання відносяться: (4 бали)
     

А)  – переробка відкритих джерел у закриті перед початком використання;

Б)  – виконання принципів захисту, що застосовуються при роботі закритими джерелами;

В)  – герметизація виробничого устаткування;

Г)  – заходи планувального характеру;

Д)  – застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів.

153. До основних принципів захисту при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання відносяться: (4 бали)
     

А)  – використання антидотів;

Б)  – використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

В)  – дотримання правил особистої гігієни;

Г)  – очищення від радіоактивних забруднень поверхонь конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

Д)  – використання радіопротекторів.

154. До основних принципів захисту при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання не відносяться: (5 балів)
     

А) ○ – переробка відкритих джерел у закриті перед початком використання;

Б) ○ – виконання принципів захисту, що застосовуються при роботі закритими джерелами;

В) ○ – герметизація виробничого устаткування;

Г) ○ – заходи планувального характеру;

Д) ○ – застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів.

155. До основних принципів захисту при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання не відносяться: (2 бали)
     

А) ○ – використання антидотів;

Б) ○ – використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

В) ○ – дотримання правил особистої гігієни;

Г) ○ – очищення від радіоактивних забруднень поверхонь конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

Д) ○ – використання радіопротекторів.

156. Що відноситься до основних складових електромагнітного випромінювання Сонця? (5 балів)
     

А)  – інфрачервоне;

Б)  – акустичне;

В)  – видиме;

Г)  – ультрафіолетове;

Д)  – рентгенівське ;

Е)  – γ - випромінювання.

157. Які види випромінювання не відноситься до основних складових електромагнітного випромінювання Сонця? (6 балів)
     

А) ○ – інфрачервоне;

Б) ○ – акустичне;

В) ○ – видиме;

Г) ○ – ультрафіолетове;

Д) ○ – рентгенівське;

Е) ○ – γ - випромінювання.

158. Електромагнітне поле як засіб зв`язку має такі властивості: (5 балів)
     

А)  – поширюється в будь-якому середовищі життя – воді повітрі, ґрунті та тканинах організму;

Б)  – має максимальну швидкість поширення;

В)  – впливає на органи почуття людини;

Г)  – може поширюватися на будь-яку відстань;

Д)  – може поширюватися за будь-якої погоди й незалежно від часу доби;

Е)  – на нього реагують усі біосистеми.

159. Які з перелічених нижче властивостей не відносяться до властивостей електромагнітного поля? (6 балів)
     

А) ○ – поширюється в будь-якому середовищі життя – воді повітрі, ґрунті та тканинах організму;

Б) ○ – має максимальну швидкість поширення;

В) ○ – впливає на органи почуття людини;

Г) ○ – може поширюватися на будь-яку відстань;

Д) ○ – може поширюватися за будь-якої погоди й незалежно від часу доби;

Е) ○ – на нього реагують усі біосистеми.

160. Основними параметрами електромагнітних хвиль є: (3 бали)
     

А)  – довжина хвилі;

Б)  – частота коливань;

В)  – швидкість розповсюдження;

Г)  – напрям розповсюдження.

161. Які з перелічених параметри електромагнітних хвиль не відносяться до основних? (4 бали)
     

А) ○ – довжина хвилі;

Б) ○ – частота коливань;

В) ○ – швидкість розповсюдження;

Г) ○ – напрям розповсюдження.

162. П
     1. 0,003 Гц – 30 кГц
        
     2. 30 кГц – 300 кГц
        
     3. 30 – 300МГц
        
     4. 300 МГц – 300 ГГц
        
     риведіть до відповідності назву діапазону антропогенного електромагнітного випромінювання і значення частоти коливань: (4 бали)
     

А) низькочастотний

Б) радіохвилі високочастотні

В) радіохвилі ультрависокочастотні

Г) надвисокочастотний

163. Приведіть до відповідності одиниці виміру частоти коливань електромагнітних хвиль: (4 бали)
     

А

1. 1 Гц
   
2. 10³ Гц
   
3. 10⁶ Гц
   
4. 10⁹ Гц
   

) 1 Гц =

Б) 1 кГц =

В) 1 МГц =

Г) 1 ГГц =

164. Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежать від: (6 балів)
     

А)  – діапазону частот;

Б)  – інтенсивності впливу відповідних чинників;

В)  – довготривалості опромінення;

Г)  – режиму опромінювання;

Д)  – психологічного стану людини;

Е)  – розмірів поверхні тіла, яка опромінюється;

Ж)  – індивідуальних особливостей організму.

165. Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини не залежать від: (7 балів)
     

А) ○ – діапазону частот;

Б) ○ – інтенсивності впливу відповідних чинників;

В) ○ – довготривалості опромінення;

Г) ○ – режиму опромінювання;

Д) ○ – психологічного стану людини;

Е) ○ – розмірів поверхні тіла, яка опромінюється;

Ж) ○ – індивідуальних особливостей організму.

166. Унаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ- та УВЧ – діапазонів (30 кГ – 300 МГц) спостерігаються: (7 балів)
     

А)  – загальна слабкість;

Б)  – підвищена втома;

В)  – пітливість;

Г)  – сонливість;

Д)  – сухість у роті;

Е)  – розлад сну;

Ж)  – головний біль;

З)  – больові відчуття в області серця.

167. Унаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ- та УВЧ – діапазонів (30 кГ – 300 МГц) не спостерігаються: (8 балів)
     

А) ○ – загальна слабкість;

Б) ○ – підвищена втома;

В) ○ – пітливість;

Г) ○ – сонливість;

Д) ○ – сухість у роті;

Е) ○ – розлад сну;

Ж) ○ – головний біль;

З) ○ – біль в ділянці серця.

168. До засобів і заходів захисту від електромагнітного випромінювання відносяться: (7 балів)
     

А)  – захист часом;

Б)  – захист відстанню;

В)  – екранізація джерел випромінювання;

Г)  – зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі;

Д)  – екранування робочих місць;

Е)  – засоби індивідуального захисту;

Ж)  – виділення зон випромінювання;

З)  – створення штучної обмінної вентиляції.

169. До засобів і заходів захисту від електромагнітного випромінювання не відносяться: (8 балів)
     

А) ○ – захист часом;

Б) ○ – захист відстанню;

В) ○ – екранізація джерел випромінювання;

Г) ○ – зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі;

Д) ○ – екранування робочих місць;

Е) ○ – засоби індивідуального захисту;

Ж) ○ – виділення зон випромінювання;

З) ○ – створення штучної обмінної вентиляції.

170. Інфрачервоне випромінювання – це … … спектра з довжиною хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

171. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного … з … хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

172. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною … 700 нм – 100 мкм, … якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

173. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі … … – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

174. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – … … , енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

175. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при … … у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

176. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у … … ефект. (2 бали)
     

177. Інфрачервоне випромінювання – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині … … . (2 бали)
     

178. … … – це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 100 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. (2 бали)
     

179. До наслідків сонячного удару належать: (6 балів)
     

А)  – отруєння;

Б)  – головний біль;

В)  – запаморочення;

Г)  – прискорення дихання;

Д)  – втрата свідомості;

Е)  – порушення координації рухів;

Ж)  – тяжкі ураження мозкових тканин.

180. До наслідків сонячного удару не належать: (7 балів)
     

А) ○ – отруєння;

Б) ○ – головний біль;

В) ○ – запаморочення;

Г) ○ – прискорення дихання;

Д) ○ – втрата свідомості;

Е) ○ – порушення координації рухів;

Ж) ○ – тяжкі ураження мозкових тканин.

181. Ультрафіолетове випромінювання – це … … електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200–400 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (2 бали)
     

182. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру … … з довжиною хвилі 200–400 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (2 бали)
     

183. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру електромагнітних коливань з … … 200–400 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (2 бали)
     

184. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру електромагнітних коливань з довжиною хвилі …–… нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (2 бали)
     

185. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200–400 нм. … ультрафіолетового випромінювання є … сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (2 бали)
     

186. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200–400 нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока … – їх … більшість тіл. (2 бали)
     

187. Ультрафіолетове випромінювання – це частина спектру електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200–400нм. Особливістю ультрафіолетового випромінювання є висока сорбційність – їх поглинає … … . (2 бали)
     

188. … … – це частина спектру електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 – 400 нм. Особливістю … … є висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. (4 бали)
     

189. До штучних джерел ультрафіолетового випромінювання належать: (4 бали)
     

А)  – електрозварювання;

Б)  – електротравлення сталі;

В)  – рентгенівські установки;

Г)  – апаратура електрозв`язку;

Д)  – станції радіомовлення.

190. До штучних джерел ультрафіолетового випромінювання не належать: (5 балів)
     

А) ○ – електрозварювання;

Б) ○ – електротравлення сталі;

В) ○ – рентгенівські установки;

Г) ○ – апаратура електрозв`язку;

Д) ○ – станції радіомовлення.

191. Ультрафіолетове випромінювання … … 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

192. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі … – … (10–20) нм має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

193. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) … … велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

194. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже … … і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

195. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є … для … , але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

196. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у … … ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

197. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці … … озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

198. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються … … атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

199. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром … і на … Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

200. Ультрафіолетове випромінювання довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні … вони практично … . (2 бали)
     

201. … … довжиною хвилі 10–20 нм (дальній діапазон) має дуже велику енергію і є згубним для людини, але у природних умовах ці хвилі поглинаються озоновим шаром атмосфери і на поверхні Землі вони практично відсутні. (2 бали)
     

Тема 6. ПРАВИЛА ТА ЗАСОБИ НАДАННЯ

ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ.


У результаті виникнення й розвитку будь-якої надзвичайної ситуації можуть з’явитися постраждалі або навіть жертви. Характер надзвичайної ситуації не дає змогу заздалегідь підготувати ресурси, необхідні для надання медичної допомоги (медичний персонал, медикаменти, лікувальні установи, спеціалізований транспорт). У зв’язку з цим постає питання надання першої долікарської допомоги потерпілим.

Перша долікарська допомога надається безпосередньо на місці ураження або поблизу від нього з використанням підручних засобів.

Якщо людина постраждала від катастрофи, треба передусім звільнити її, винести з небезпечної зони, вжити потрібних заходів щодо відновлення життєвоважливих функцій організму і запобігти ускладненням, що становлять загрозу для життя людини. Вчасно й правильно здійснена перша долікарська допомога врятує життя потерпілому і попереджає розвиток несприятливих результатів. У випадку відсутності поблизу людей потерпілий має сам подбати про себе.

При організації першої медичної допомоги особливу увагу необхідно звернути на своєчасність її надання при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, утратою свідомості, отруєнням. В обсязі першої долікарської допомоги особливого значення набуває виконання таких заходів, як зупинення зовнішньої кровотечі за допомогою тампонів, перев’язних пакетів, накладення джгута (закручення за допомогою підручних засобів), введення знеболювальних засобів, усунення асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою відновлення серцевої діяльності, закриття поверхні рани пов’язкою тощо.

Не менш важливим етапом надання першої допомоги постраждалому є раціональне його транспортування до лікарської установи, де йому буде надано кваліфіковану медичну допомогу [4,с.330].

Перша долікарська допомога - це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги необхідно:

керуватися принципами: правильності, доцільності, швидкості, продуманості, рішучості, спокою;

дотримуватись послідовності:

• усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);
  
• оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його рятування;
  
• виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);
  
• викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;
  
• підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам’ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.
  

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

• оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги, насамперед, той потребує;
  
• забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
  
• зробити штучне дихання “із рота в рот” або “із рота в ніс” та зовнішній масаж серця й оцінити їх ефективність;
  
• зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки або пальцевим притискуванням судин;
  
• накласти пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіку, кровотечі, відмороженні, травмі);
  
• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкій травмі, термічному ураженні;
  
• надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
  
• використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспортуванні потерпілого;
  
• визначити необхідність транспортування потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;
  
• користуватися аптечкою швидкої допомоги.
  

Унаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості - мозку.

Внаслідок припинення надходження в легені повітря - асфіксії, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і настати смерть.

Надзвичайний емоційний вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин є причинами шокового стану. Спричиняти розвиток шоку можуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння в момент транспортування після травми тощо.

Ознаками шоку є: блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене дихання і прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку - блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні знепритомніння.

Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефективна відповідна допомога, яка надається при пораненні, що спричинило появу шоку. Коли є підозра на удар у живіт та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить до памороки. Ці фактори спричиняє рефлекторне розширення м’язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки є перехідним станом до непритомності.

Ознаками памороків є: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Щоб надати першу допомогу при памороках слід виконати наступні дії: покласти потерпілого в горизонтальне положення; розстебнути комір; забезпечити надходження свіжого повітря; дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Коли потерпілий у свідомості, дати йому гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо призводить також і до непритомності.

Характерною ознакою непритомності є раптовість, але інколи перед нею бувають памороки, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50...40 ударів на хвилину. Велику небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Перша допомога при непритомності включає наступні дії: потерпілого треба покласти на спину; трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку; вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює; поплескати по щоках і побризкати обличчя, груди холодною водою; дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити, чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови може призвести до струсу мозку. При цьому можуть виникати кровотечі, крововиливи і набряк мозкової тканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.

Ознаками струсу мозку є миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин, а то й кілька днів; можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу; нудота, блювання; порушення чутливості; втрата мови; судоми, параліч та інші важкі наслідки.

При таких станах допомога повинна надаватися дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Як уже зазначалося, стан задухи, викликаної кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, що настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин, називається асфіксією. За таких умов людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.

Допомога при асфіксії полягає у тому, що потерпілому необхідно витягнути язик; якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо; розстебнути комір, пояс, верхній одяг - все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія - уведення трубки у розсічену трахею.

Найефективнішим способом штучного дихання є дихання “із легень у легені”, яке проводиться “із рота в рот” або “із рота в ніс”. Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі кладуть валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодженню організму потерпілого під його спину доцільно також покласти підстилку (ковдру, пальто). Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 раз на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носова хусточка, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Клінічна смерть - це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі. Другим етапом є біологічна, або істинна смерть, - незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

У перші 5-7 хвилин клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є:

• помутніння рогівки ока та її висихання;
  
• деформація зіниці при стисканні;
  
• трупне задубіння;
  
• трупні синюшні плями.
  

У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімувати). До оживлення входить проведення двох основних процедур - відновлення дихання (штучне дихання) та непрямий масаж серця.

Непрямий масаж серця здійснюється негайно після його зупинки: потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню; особа, що надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва і починає робити масаж - ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з’являються самостійні вдихи.

Пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення є причиною кровотечі.

Кровотечі бувають:

• зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров;
  
• внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини.
  

Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.

Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б’є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.

Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов’язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду або спирту. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов’язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.

Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стисну пов’язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі здійснюють притискування артерії до кістки вище від місця поранення. Притискування здійснюють, як правило, у тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декількома пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком.

Найдавнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки).

Кінцівку в місці накладання гумового джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2-3 оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності – зв’язують. Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладення зникає.

Тривалість використання джгутової пов’язки обмежується двома годинами, а взимку - однією годиною, у противному разі кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав’язують навколо кінцівки. У петлю вставляють палицю і закручують. Для того, щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину. Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити до медичного закладу.

Часто кровотечі виникають через пошкодження м’яких тканин внаслідок удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м’яких тканин є болісні відчуття у місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

Перша допомога у випадку пошкодження м’яких тканин за умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху - холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, ємність з льодом чи снігом) та туга пов’язка на місце крововиливу і спокій ушкодженій частині тіла.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-червоною спіненою кров’ю. При цьому дихання утруднене. У такому випадку хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити, рухатись і необхідна госпіталізація.

Стискання м’яких тканин може стати причиною розвитку загального тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обвалів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаками стискання м’яких тканин є:

• кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку;
  
• пульс у нижній частині кінцівки не відчувається;
  
• спочатку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний;
  
• через 6-8 годин настає різке погіршення загального стану: підвищується температура тіла, наступає розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання; кінцівки холодні, набрякають, синього кольору, на шкірі з’являються крововиливи, пухирі;
  
• кінцівка втрачає чутливість.
  

Стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв’язок і виходом однієї з кісток з сумки називають вивихом.

Вивихи можливі внаслідок:

• різких, надмірних рухів у суглобі;
  
• у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку;
  
• у результаті сильного удару в ділянку суглоба.
  

Часто вивихи супроводжуються переломами кісток.

Ознаками переломів є:

• біль у ділянці ушкодженого суглоба;
  
• втрата звичайної рухливості в суглобі;
  
• вимушене положення кінцівки;
  
• зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.
  

Щоб допомогти, потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов’язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому пігулку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв’язок найчастіше буває в ділянці гомілкостопного суглоба.

Ознаками такого стану є:

• різкий, гострий біль у суглобі у місці закріплення ушкодженої зв’язки;
  
• рухливість у цьому місці обмежена і супроводжується значними болями;
  
• припухлість у ділянці суглоба (крововилив у порожнину суглоба).
  

Щоб допомогти, потерпілому на місце ушкодження і припухлості прикладають лід, накладають стискуючу пов’язку, надають повного спокою суглобу (у разі необхідності - накладається транспортна шина на кінцівку).

Перелом - це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні шкіри.

Ознаками перелому є:

• біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому;
  
• неможливість рухів в ушкодженій ділянці;
  
• зміна форми частини тіла (кінцівки) у ділянці перелому, крововиливи;
  
• ненормальна рухомість кістки в місці перелому.
  

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Надання потерпілому відповідної допомоги полягає у забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього іммобілізується пошкоджена частина тіла, тобто забезпечується її нерухомість. Це досягається накладанням утримуючої пов’язки або ще краще - транспортної шини.

Унаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур розвивається переохолодження. Погіршення самопочуття спричиняють: втома, малорухомість, алкогольне сп’яніння.

Ознаками переохолодження є:

• на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск;
  
• потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла;
  
• при зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою.;
  
• після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.
  

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими повітрям та газами або сухою вуглекислотою виникає відмороження. При підвищеній вологості і сильному вітрі відмороження може спостерігатись і при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0°С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин:

І - почервоніння і набряк;

II - утворення пухирів;

III - омертвіння шкіри та утворення струпа;

IV - омертвіння частини тіла.

Допомога при відмороженні полягає у розтиранні і зігріванні на місці події. Бажано розмістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину розчином спирту, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м’якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно пам’ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла

Унаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, під дією сонячних променів без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі трапляється перегрівання.

Розрізняють кілька ступенів перегрівання:

Легкий ступінь - характеризується загальною слабкістю, нездужанням, запамороченням, нудотою, підвищеною спрагою, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до37,5...38,9°С.

Середній ступінь - температура тіла - 39-40°С, сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120...130 уд./хв., часте і поверхневе дихання. Характерні також блювання, понос.

Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені - про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, настає непритомність, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

У легких випадках перегрівання потерпілого необхідно покласти в затіненому місці, давати необмежену кількість води. У тяжких випадках - перенести його в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити тіло прохолодною водою, прикладати холодні компреси на голову, шию, область серця, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, почати робити штучне дихання. Викликати швидку медичну допомогу, або, після надання першої допомоги, доставити потерпілого до медичного закладу.

Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум’я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

І - почервоніння шкіри та її набряк;

II - пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;

III - утворення некрозу шкіри (струпів);

IV - обвуглювання тканин.

Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3-1/2 поверхні тіла і більше є небезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення шоку.

При наданні допомоги потерпілого необхідно швидко вивести або винести із зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла, ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов’язку, змочену у спирті. Якщо є 0,5% розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2-3% розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов’язки (на обличчя пов’язку накладати не слід). У випадку значних опіків - потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а зверху - у теплу ковдру. У разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість пиття: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому пігулку знеболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками ІІІ-ІV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

Внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин виникають хімічні опіки. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні ознакам термічних опіків. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змити їх струменем води (краще під тиском - з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами:

• у випадках опіку кислотами - 2% розчином соди чи мильною водою;
  
• у випадках опіку лугами - 1-2% розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти;
  
• у разі опіку фосфором роблять примочки з 5% розчину марганцевокислого калію.
  

Після цього на обпечену поверхню потрібно накласти суху пов’язку.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов’язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

Отруєння - це група захворювань, викликаних впливом на організм отрути різного походження.

При отруєнні, особливо невідомою токсичною речовиною, необхідно негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхами - через шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру або слизові оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

Розрізняють отруєння:

• харчовими продуктами;
  
• ліками, алкогольними та наркотичними речовинами;
  
• кислотами та лугами;
  
• оксидом вуглецю.
  

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

Електричні травми умовно поділяються на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, і загальні електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем, таких як головний мозок, серце, легені.

Місцеві електротравми - чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше - це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, іноді інших м’яких тканин, а також зв’язок і кісток.

До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.

Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження організму людини поділяють на чотири ступені:

I - судомне скорочення м’язів, що супроводжується болями, але без втрати свідомості;

II - судомне скорочення м’язів із втратою свідомості та/або зупинкою дихання;

ІІІ - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;

ІV - клінічна смерть.

Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до значного розладу організму, який виявляється одразу ж після удару або через декілька годин, днів і навіть місяців.

Так, внаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення або зниження артеріального тиску), а також нервові захворювання (невроз), ендокринні порушення тощо. Можливі послаблення пам’яті та уваги. Вважається, що електричні удари послаблюють стійкість організму до захворювань [3, с.271-290].

Засвоєння знань прийомів надання першої долікарської допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях є однією з найважливіших складових підготовки працівників служби цивільного захисту України.


Основна література

1. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін.; За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 384 с.
   
2. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Підручник. – Вид. 4-те, доповнене. – Львів: Афіша, 2001. – 256 с.
   
3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. 3-є вид. / За ред. Є.П. Желібо. – К.: Каравела, 2004. – 328 с.
   
4. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ: Кондор, 2003. – 424 с.
   

Додаткова література

5. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Л.А. Михайлов, В.П. Соломин, А.Л. Михайлов, А.В. Старостенко и др. – СПб: Питер, 2005. – 302 с.
   
6. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМО, 1996. – 427 с.
   
7. Безпека життєдіяльності / Всеукраїнський науково-популярний журнал. 2003 – 2006.
   
8. Гетьман В. Перша долікарська допомога в екстремальних ситуаціях. // Охорона праці. – 1995. - № 5. – С. 28 – 32.
   

ТЕСТИ № 6

ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ


Тести містять у собі запитання різного виду. Якщо варіанти відповідей у завданні позначені колом (○ –), то в такому питанні міститься тільки одна вірна відповідь. Якщо варіанти відповідей у завданні позначені квадратом ( – ), то в такому питанні передбачено декілька вірних відповідей. Питання, що містять у собі три крапки (…), потребують вставити пропущене слово, кількість таких позначень у питанні відповідає кількості пропущених слів. При відповіді на питання – “привести до відповідності”, треба проти літери лівого стовпчика вказати відповідну цифру правого стовпчика. Звертаємо увагу до того, що відповіді на деякі питання тесту потребують проведення попередніх розрахунків.

Якщо внаслідок відповіді на наведені тестові завдання Ви набираєте від 522 до 580 балів, то рівень Ваших знань з цього модулю відповідає оцінці “відмінно” або “А” за європейською системою перерахунків кредитів (ECTS); від 435 до 521 балів – “добре” –“ВС”; від 348 до 434 балів – “задовільно” – “ DЕ”; меньше 348 балів “незадовільно” – “FX” – треба повернутися до вивчення матеріалу цього модулю.

1. Перша долікарська допомога – це … … термінових дій, спрямованих на збереження здоров`я і життя потерпілого. (2 бали)
   

2. Перша долікарська допомога – це комплекс простих … … , спрямованих на збереження здоров`я і життя потерпілого. (2 бали)
   

3. Перша долікарська допомога – це комплекс простих термінових дій, … на … здоров`я і життя потерпілого. (2 бали)
   

4. Перша долікарська допомога – це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження … і … потерпілого. (2 бали)
   

5. … … … – це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров`я і життя потерпілого. (3 бали)
   

6. При наданні першої долікарської допомога треба керуватися наступними принципами: (6 балів)
   

А)  – правильність;

Б)  – доцільність;

В)  – швидкість;