Міжнародне приватне право

Вид материала

Документы

Содержание Переліт державного кордону Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України Розвиток інфраструктури залізниць щодо транспорт­ного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності України Міжнародне співробітництво у галузі міжнародного транспорту 10.5. Міжнародна пошта Контрольні питання Міжнародні розрахунки Кредитні розрахунки А/ск9/ххгскр. уаміп.

Подобный материал:

• Законодавства, 446.39kb.
• Реценз І я на рукопис підручника з навчальної дисципліни «Міжнародне приватне право»,, 238.91kb.
• Реферат на тему: Міжнародне публічне право І міжнародне приватне право, їх значення, 64.14kb.
• Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
• Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.

Норми й правила здійснення міжнародних польотів

Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, за яких повітряні судна перетинають державний кордон України і іншої держави, здійсню­ються на підставі міжнародних домовленостей і міжнародних угод.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціаль­ними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і узгоджується з митними органами Ук­раїни.

Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, які встановлюються органом дер­жавного регулювання діяльності авіації України і включаються до збір­ників аеронавігаційної інформації.

Стаття 58. Переліт державного кордону

Переліт державного кордону України повітряними суднами здійс­нюється за спеціально виділеним коридором.

Переліт державного кордону України поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України, заборонений".

Пункт 1.4 Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небез­печних вантажів від 25 жовтня 1999 р. містить такі дефініції:

"Міжнародне повітряне перевезення — перевезення, коли аеропорт відправлення та аеропорт призначення розташовані на території різних держав або на території однієї держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.

Транзитний політ—політ повітряного судна, яке перетинає повітря­ний державний кордон України без посадки в аеропортах України або з технічною посадкою".

Ознайомимося з таким вітчизняним нормативно-правовим актом, як Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р. Зовніш­ньоекономічних зв'язків стосуються такі його статті:

«Стаття 18. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України

"Укрзалізниця", залізниці та інші підприємства, установи і органі­зації залізничного транспорту загального користування можуть виступа­ти як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності і здійснювати її на під­ставі чинного законодавства України і міжнародних договорів України.

131

Для забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України залізниці здійснюють міжнародні перевезення в прямому залізничному, прямому змішаному і непрямому міжнародному сполученнях.

Перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнарод­ному і прямому змішаному сполученнях регулюється чинним законодав­ством України і міжнародними договорами України.

Залізниці при міжнародних перевезеннях мають право на відшкоду­вання витрат, пов'язаних з додатковими послугами, не передбаченими міжнародними договорами, за рахунок вантажовідправника і вантажо­одержувача на підставі договорів.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що поставляють продук­цію на експорт з перевезенням її залізницями України, можуть відрахо­вувати частину валютних коштів залізницям у рахунок провізної плати і на відшкодування витрат на додаткові послуги.

Обов'язковому продажу іноземної валюти і оподаткуванню коштів в іноземній валюті, одержаних залізницями за міжнародні перевезення, підлягають грошові кошти, що залишаються у залізниць після відраху­вань іноземним залізницям, що беруть участь у цих перевезеннях.

Стаття 19. Розвиток інфраструктури залізниць щодо транспорт­ного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності України

Залізниці мають здійснювати розвиток інфраструктури транспортно­го забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, підвищувати пропускну і переробну здатність прикордонних передавальних пунктів, приводити парк рухомого складу і контейнерів, що виходять на інозем­ну мережу залізниць, відповідно до міжнародних стандартів і вимог.

Стаття 20. Міжнародне співробітництво у галузі міжнародного транспорту

Здійснення співробітництва з організаціями залізничного транспорту іноземних держав, правовий захист з питань залізничного транспорту України у відповідних міжнародних організаціях залізничного транспор­ту загального користування покладаються на "Укрзалізницю"».

Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. практично не містить згадок про іноземний елемент. Лише у ст. 21 "Єдина транс­портна система України" зазначається, що ця система повинна "забезпе­чувати зовнішньоекономічні зв'язки України".

Відповідно до ст. 42 "Водокористувачі" Водного кодексу України від 6 червня 1995 р. "водокористувачами в Україні можуть бути …. іноземні юридичні і фізичні особи, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами".

132

Згідно зі ст. 48 цього Кодексу судноплавство не вважається спеціаль­ним видом водокористування, оскільки не пов'язане із забором води з водних об'єктів. На спеціальне водокористування потрібний дозвіл.

Закон України "Про транзит вантажів" невеликий за обсягом і має таку структуру:

Стаття 1. Визначення термінів.

Стаття 2. Законодавство про транзит вантажів.

Стаття 3. Свобода транзиту вантажу.

Стаття 4. Маршрут та способи транзиту вантажів.

Стаття 5. Транзитні вантажі.

Стаття 6. Документація транзиту вантажів.

Стаття 7. Транзитні послуги (роботи).

Стаття 8. Тарифи і розрахунки при транзиті вантажів.

Стаття 9. Контроль транзитних вантажів.

Стаття 10. Регулювання та координація діяльності в сфері транзиту вантажів.

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про транзит вантажів.

Прикінцеві положення.

Розглянемо окремі статті зазначеного Закону.

Стаття 4 сформульована так: "Транзит вантажів здійснюється відпо­відними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шля­хами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через держав­ний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України.

Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без переванта­ження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимча­совим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиними транспортним документом протягом усього шляху слідування".

У ст. 5 зазначається:

"Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тар­но-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з

133

договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби тран­зиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочи­нається і закінчується за межами території України".

Про транзитну документацію йдеться у п. 1 ст. 6:

"Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною наклад­ною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна товарна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС, коносамент (ВШ о/Ьасііщ). Крім того, транзит вантажів може супровод­жуватися (за наявності) рахунком-фактурою (іnvoice) або іншим доку­ментом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфіка­цією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR). При декларуванні транзитних вантажів згідно з митним законодав­ством України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД)…"

У ст. 7 зазначено:

"Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та вико­ристання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконан­ня) транзитних послуг (робіт) укладаються як резидентами і нерезиден­тами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обира­ють комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень".

У ст. 1 "Визначення термінів" Закону України "Про перевезення не­безпечних вантажів" від 6 квітня 2000 р. зафіксовано:

"Міжнародне перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави, з території іноземної держави на тери­торію України; транзитом через територію України".

Стаття 25 "Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжна­родне співробітництво у сфері перевезень небезпечних вантажів" зазна­ченого Закону сформульована так: "Міжнародні перевезення небезпеч­них вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України.

134

Якщо міжнародним договором України встановлюються інші прави­ла перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері переве­зення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права.

Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюєть­ся виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без пере­вантаження на інший".

У п. 1 наказу Міністерства транспорту України від 11 травня 1998 р. № 182 зазначалося:

"Встановити, що вартість проїзду іноземних громадян визначається згідно з діючими тарифами на перевезення пасажирів і багажу залізнич­ним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затвердженими відповідно до чинного законодавства".

На мові міжнародного приватного права таке формулювання означає, що іноземці отримали національний режим, тобто вартість проїзду іно-земця-пасажира та перевезення його багажу встановлюється на такому самому рівні, як і для громадян України та їх багажу. До цього наказу в Україні діяли правила, згідно з якими іноземці за послуги залізниць Ук­раїни платили більше, ніж українці. Отже, спостерігалася така сама си­туація, як і з готелями: за ті самі номери іноземці сплачували у кілька разів більше, ніж громадяни України.

10.5. МІЖНАРОДНА ПОШТА

У підручниках з міжнародного приватного права з огляду на певні чинники донині не згадувалася міжнародна поштова діяльність. Спро­буємо систематизувати основні джерела.

Закон України "Про зв'язок" Верховна Рада України прийняла 16 трав­ня 1995 р.

Існують певні підзаконні акти:

1. Правила користування міським та міжнародним телефонним зв'яз­
   ком. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня
   1997 р. №639.
   
2. Правила надання послуг поштового зв'язку. Затверджені постано­
   вою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1446 у редакції
   постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1515
   (Офіційний вісник України. — 2000. — № 41).
   

135

3. Правила користування телеграфним зв'язком. Затверджені поста­
   новою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 208.
   
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 1993 р. № 989
   "Про приєднання до Конвенції про Європейську організацію супутнико-
   вого зв'язку та її Експлуатаційної угоди".
   
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 р. № 1434
   "Про створення Єдиної супутникової системи передачі інформації".
   
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 646
   "Про приєднання до Угоди про координацію міждержавних відносин у
   галузі поштового електричного зв'язку" (укладеної у Бішкеку у межах
   СНД 9 жовтня 1992 р.).
   
7. Граничні тарифи на основні послуги зв'язку. Затверджені наказом
   Держкомзв'язку та інформатизації України від 7 лютого 2000 р. № 23.
   Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 травня 2000 р. за
   № 308/4529. Код нормативного акта 15980/2000 (Офіційний вісник
   України. — 2000. — № 22).
   
8. Порядок митного контролю та митного оформлення міжнародних
   експрес-відправлень. Затверджений наказом Держмитслужби України
   від 26 липня 2000 р. № 405. Зареєстрований у Міністерстві юстиції
   України 13 вересня 2000 р. за № 603/4824 (Офіційний вісник України. —
   2000. —№38).
   
9. Правила обробки та відправлення міжнародної пошти в місцях між­
   народного поштового обліку України. Затверджені наказом Державного
   комітету зв'язку та інформації України, Державної митної служби України
   від 7 листопада 2001 р. № 165/626. Зареєстровані в Міністерстві юстиції
   України 5 лютого 2001 р. за № 112/5303. Код нормативного акта 17741/2001
   (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6).
   

У 1874 р. було утворено міжурядову організацію — Всесвітній по­штовий союз. Статус спеціалізованої агенції ООН він отримав у 1947 р. Того ж року відповідний статус отримав Міжнародний союз електро­зв'язку, створений у 1865 р.

Україна є членом обох Союзів.

Президент України 1 лютого 1999 р. підписав Указ №110/99 "Про приєднання України до Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої поштової конвенції та її Заключного протоколу, Уго­ди про поштові посилки та її заключного протоколу, які були прийняті 14 вересня 1994 р. на ХХІ Конгресі Всесвітнього поштового союзу у Се­улі". Верховна Рада України 15 липня 1994 р. прийняла Закон № 116/94-ВР, яким ратифікувала Статут і Конвенцію Міжнародного союзу електро­зв'язку.

136

Міжнародними поштовими відправленнями вважаються:

"...упаковані та оформлені відповідно до вимог Актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв'язку листи (прості, рекомендовані), відправлення з оголошеною цінністю, поштові картки (прості, рекомендовані), бандеролі та спеціальні мішки з позначкою "М" (прості, рекомендовані), дрібні пакети, поштові посил­ки (звичайні, з оголошеною цінністю), відправлення прискореної пошти з позначкою ЕМS, які приймаються для пересилання за межі України, надходять до України або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв'язку" (витяг з п. 1.1 Порядку нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать гро­мадянам. Затверджений наказом Державної митної служби України від 27 березня 2000 р. № 164. Зареєстрований у Міністерстві юстиції Украї­ни 13 квітня 2000 р. за № 227/4448. Код нормативного акта 15727/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 16).

Коротко зупинимося на трьох згаданих актах внутрішнього зако­нодавства України з розглядуваного питання. Пункти 84-128 Правил користування телеграфним зв'язком стосуються міжнародних телеграм. У п. 84 зазначається: "Міжнародними телеграмами називаються телегра­ми, які передаються за кордон або надходять з-за кордону, а також теле­грами, що проходять транзитом через канали зв'язку України". Зазначені пункти регламентують порядок приймання, анулювання, складання, під­рахунку слів у міжнародних телеграмах. Ці пункти містять матеріально-правові норми. Колізійних норм у них немає.

Обробка міжнародних телеграм підприємствами зв'язку здійснюєть­ся згідно з Інструкцією про порядок оброблення міжнародних телеграм на підприємствах Державного комітету зв'язку України, затвердженою наказом голови зазначеного Комітету від 18 березня 1998 р. № 47.

Розділ 5 Правил користування міжміським та міжнародним телефон­ним зв'язком стосується особливостей користування цим видом зв'язку з іноземними країнами (крім країн СНД).

Відповідно до п. 178 міжнародні телефонні розмови між абонентами України та іноземних країн поділяються на категорії. Черговість надан­ня послуг визначається п. 179, види послуг передбачені п. 180.

Пункт 13 Правил користування послугами поштового зв'язку певною мірою збігається зі згаданим наказом Держмитслужби № 164. У ньому, зокрема, зазначається, що до міжнародних поштових відправлень нале­жать:

137

листи (прості, рекомендовані);

відправлення з оголошеною цінністю;

поштові картки (прості, рекомендовані);

бандеролі і спеціальні мішки з позначкою "М" (прості, рекомендовані);

дрібні пакети;

поштові посилки (звичайні, з оголошеною цінністю);

відправлення міжнародної прискореної пошти "EMS".

У п. 14 цих Правил встановлено, що міжнародні поштові відправлен­ня приймаються до пересилання наземним шляхом і авіапоштою.

У п. 15 йдеться про те, що поштові відправлення від дипломатичних, консульських представництв зарубіжних країн, міжнародних, міжуря­дових організацій для пересилання в межах України, а також від усіх інших відправників на адреси зазначених установ оформлюються і опла­чуються як внутрішні. Тобто для таких відправлень встановлено націо­нальний режим. Правила, зокрема, встановлюють розміри і максималь­ну вагу міжнародних поштових відправлень. У п. 19 зазначається, що для оплати міжнародної кореспонденції можуть прийматися і міжна­родні купони для відповіді, випущені Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу. Передбачено співвідношення, згідно з яким міжна­родні купони для відповіді обмінюються на поштові марки України.

Пунктом 24 передбачено, що у міжнародному поштовому обміні без­оплатно пересилаються наземним шляхом бандеролі із вкладенням ви­дань з випуклим шрифтом для сліпих та листи, написані секографічним способом, що приймаються у розкритому вигляді.

Пункт 33 регламентує, що саме можна пересилати у міжнародних бандеролях, а п. 34 — у спеціальних мішках з позначкою "М".

У міжнародних відправленнях з оголошеною цінністю пересилають­ся цінні папери та документи. Дрібні пакети призначаються для пере­силання предметів культурно-побутового призначення, які не пошкод­жуються під час транспортування і вартість яких не перевищує 30 SDR (спеціальні права запозичення). У міжнародних посилках пересилають­ся промислові товари, товари культурно-побутового призначення, дозво­лені згідно із законодавством для відправлення за кордон та не заборо­нені для ввезення до країни призначення. У міжнародному поштовому обміні здійснюється пересилання звичайних посилок та посилок з ого­лошеною цінністю.

Фізичним особам дозволяється пересилати за митний кордон Украї­ни без сплати мита і митних зборів предмети, кількість яких не переви­щує товарної партії.

138

У п. 41 зазначених Правил встановлено, що саме дозволяється прий­мати для пересилання за кордон від юридичних осіб. Перелік предметів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових відправленнях, наводиться у п. 46. Цей перелік досить великий.

У п. 47 міститься перелік об'єктів, заборонених для пересилання без дозволу Міністерства культури. Пункт 48 спрямований проти тих, хто любить "обходити" закон: "Підприємствам поштового зв'язку заборо­няється пересилати або доставляти адресатам поштові відправлення, відправники яких проживають за межами України, здають або доруча­ють здавати відправлення в Україні з метою скористатися більш сприят­ливими тарифними умовами".

Пунктом 75 встановлено: "Міжнародні поштові відправлення можуть прийматися з доставкою в країні призначення з відміткою "З посиль­ним", а рекомендовані листи, поштові картки і бандеролі з відміткою "Вручити у власні руки" — тільки з повідомленням про вручення. Такі відправлення приймаються до країн, зазначених у Керівництві по прий­манню міжнародних поштових відправлень".

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Яких норм у Кодексі торговельного мореплавства України більше—матері­ально-правових чи колізійних і чому?

2. У якого з видів транспорту світу був найкоротшим шлях від зародження до міжнародно-правового регулювання?

3. Де іноземні цивільні повітряні судна перетинають державний кордон Украї­
   ни?
   
4. Види міжнародного залізничного сполучення, передбачені законодавством
   України.
   
5. Чому судноплавство не вважається спеціальним видом водокористування в
   Україні?
   
6. На підставі якого документа виконується транзит вантажів у прямому сполу­
   ченні?
   
7. Які транзитні вантажі вважаються прохідними через територію України?
   
8. Товарно-транспортні накладні залежно від видів транспорту при транзиті
   вантажів територією України.
   
9. У чому полягають транзитні послуги?
   

139

Розділ 11

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

11.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Зовнішньоекономічні зв'язки неможливі без виконання міжнародних розрахунків. За радянських часів, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю, розрахунки з соціалістичними країнами здійснюва­лися за допомогою клірингу. Для розрахунків з фірмами капіталістичних країн залучали документарний акредитив. Існують такі основні форми міжнародних комерційних розрахунків:

• акредитив;
  
• інкасо товарних документів;
  
• банківський переказ.
  

У міжнародних контрактах часто міститься "валютне застереження". У ньому йдеться про те, що при зміні курсу валюти платежу сума плате­жу переглядається пропорційно до зниження чи збільшення курсу валю­ти. Зустрічаються одно- і двосторонні застереження (відповідно страху­вання ризику продавця або покупця; страхування ризику і покупця, і продавця). Опосередковано валютне застереження використовують тоді, коли валюта ціни товару і валюта платежу не збігаються. Пряме валют­не застереження застосовують, коли зазначені валюти однакові. Застере­ження називають за назвою валюти — "доларовим", "стерлінговим" тощо. Мультивалютне застереження означає, що ціна товару і сума пла­тежу, виражені в якійсь валюті, прив'язуються до кошика валют. "Закон валюти боргу" часто використовують як колізійну прив'язку.

Міжнародне торговельне право у сфері міжнародних розрахунків ко­ристується такими актами:

140

Кредитні розрахунки

1. Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі
   (UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ) про міжнародні кредитні перекази. Затверд­
   жений на 25-й сесії ЮНСІТРАЛ 14 травня 1992 р. Відомий як доку­
   мент А/СК9/ХХГСКР. УАМІП.
   
2. Керівництво Міжнародної торговельної палати щодо міжнародно­
   го міжбанківського переказу коштів і компенсації (публікація Міжнарод­
   ної торговельної палати, м. Париж, 1990 р.).
   
3. Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів
   (1987 р.).
   

Акредитив

1. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Під­
готовлені Міжнародною торговельною палатою. Перша редакція Правил
була опублікована в 1933 р., а наступні — у 1953, 1962, 1974, 1983 і
1993 р. Остання редакція відома також як "Публікація Міжнародної тор­
говельної палати № 500".

Міжнародна торговельна палата є міжнародною громадською, а не міждержавною організацією, тому названий документ має рекоменда­ційний характер і не має статусу міжнародного договору. Проте цей до­кумент у межах звичаю можна розглядати як джерело міжнародного приватного права.

2. Керівні зауваження до стандартних форм документарного акреди­
   тиву. Документ Міжнародної торговельної палати № 416.
   
3. Стандартні заявки на документарний акредитив та керівні заува­
   ження для заявників на акредитив. Документ Міжнародної торговельної
   палати №416 "А".
   

Інкасо

Уніфіковані правила з інкасо (редакція 1995 р.). Набрали чинності 1 січня 1996 р. Документ Міжнародної торговельної палати № 522. По­переднім документом вважаються Міжнародні правила з інкасо (редак­ція 1978 р.). Набрали чинності з 1 січня 1979 р. Публікація Міжнародної торговельної палати № 322.

141