В. М. Петрик розділи 1, 2, 5-6, підрозділи 1 3, 2 4, додаток; С. В. Сьомін підрозділи 5, 5 7; Є. В. Ліхтенштейн розділ 7; В. В. Гринько підрозділ , В. В. Остроухов вступ, підрозділ 4

Вид материала

Документы

Содержание Алістер Кроулі Антон Шандор Ла Вей Ортодоксальні дияволопоклонники Реформовані дияволопоклонники Основними святами чаклунського року Сатанинські ритуали Чорна меса Основні сатанинські символи Перевернуте розп’яття 5.4. Аналіз сатанинського вчення Антона Шандора Ла Вея

Подобный материал:

• Підприємство має виробничий підрозділ в іншому місті, не зареєстрований як відокремлений, 15.35kb.
• Методологічні засади формування методик індивідуального кримінологічного прогнозування., 505.43kb.
• Додаток 5, 17.03kb.
• Перел І к інформації, що підлягає оприлюдненню в газеті „Київська правда” І на офіційному, 63.86kb.
• У розділ: Виконавчий комітет, підрозділ, 410.15kb.
• Закони маси, 3788.57kb.
• Уповноваження (атестації) (доповнення до галузі уповноваження /атестації/), наведеної, 228.83kb.
• А. П. Гетьман М. В. Шульга В. К. Попов д-р юрид наук, професор, академік апрн україни, 4146.15kb.
• Відокремлений структурний підрозділ, 22.34kb.
• Окремлений підрозділ пат "Хмельницькобленерго", що не є юридичною особою І знаходиться, 206.39kb.

Сатанізм — релігійний напрямок, який передбачає поклоніння якійсь демонічній істоті. Це може бути Сатана, Диявол, Люцифер, Вельзевул, Асмодей, Сет та інші. При цьому нерідко перших трьох демонів вважають за одну особу в трьох іпостасях. Віра в існування Сатани (Диявола, Люцифера) виникла у релігіях стародавнього Ірану та в іудаїзмі, набула поширення в середньо­вічній Європі як результат розвитку християнської демонології.

Перші сатаністи, а також сучасні ортодоксальні дияволо­поклонники заявили про себе як релігійна течія, віросповідні догмати і культові дії якої були своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзеркальному відображенні останнього: вшануванні не Бога, а Сатани, читанні Біблії навпаки, проведенні чорних мес з використанням чорних свічок, перевернутих роз­п’ять тощо. Сучасні сатаністи, окрім вищезгаданих дияволопоклонників, не вважають себе служителями сил зла. Однак представники всіх сатанинських напрямів відзначаються крайнім індивідуалізмом, егоїзмом та прагматизмом, надають перевагу особистим пріоритетам і визнають культ сили. Сатанізм набув особливого поширення в кінці 60-х рр. XX ст. у США, а у 70-х — в Європі. Сатанинські групи з’явилися наприкінці 70-х років у Росії, а в Україні — на початку 80-х.

Ідеологами сучасного сатанізму вважають Алістера Кроулі та Антона Шандора Ла Вея. Найвідомішою сатанинською групою в світі є «Церква Сатани», яку очолював Ла Вей.

Алістер Кроулі (1875—1947) — відомий містик ХХ століття, великий авторитет чорної магії та ідеолог сучасного сатанізму. Створив у різний час містичні групи «Срібна зірка», «Телемське братство», «Орден східного храму». Кроулі синтезував елементи культів Диявола, Шайтана та халдейських демонів, запозичив також немало з орфічних містерій, даосизму, буддизму, йоги тощо. Він відродив давню практику використання наркотичних речовин у чаклунських діях. Свою сатанинську сутність він характеризував так: «Я — Звір, число якого 666». Багато хто з його сучасників вважав, що він є найрозбещенішою людиною в світі.

Антон Шандор Ла Вей (Anton Szandor La Vey) — ідеолог сучасного сатанізму, засновник «Церкви Сатани». Він написав Сатанинську біблію, яка є священним писанням пастви цього «чорного папи». У ній він відкидав відповідальність особистості перед суспільством та совість, закликав до насолод, пропагував культ сили та проповідував відчайдушний егоїзм, індивідуалізм та прагматизм. Для Ла Вея Сатана є символом та засобом звільнення людини від моральних, соціальних та релігійних догм, а також повної реалізації свого Ego. Цікаво, що при цьому він виступав проти принесення у жертву живих істот, сексуальних оргій як складової частини сатанинських ритуалів, актів вандалізму, вживання наркотичних речовин та зловживання алкогольними напоями.

Існує багато класифікацій сатанізму, але ми пропонуємо свою, в основу якої покладено ставлення до таких філософських категорій, як «добро» і «зло». Отже, сатаністи поділя­ються на ортодоксальних дияволопоклонників, люциферіанців (прометейців), реформованих дияволопоклонників (лавеївського типу).

Ортодоксальні дияволопоклонники — це сатаністи, які служать Дияволу як втіленню зла. Ці служителі темних сил вважають, що вони борються з силами добра, яких очолює християнський Бог. Вони глузують з християнських святинь, заперечують усі заповіді Біблії, але водночас приймають значну частину біблійної міфології. Тому часто сатаністи інших течій називають їх «перевернутими християнами». Ці сатаністи схильні до актів вандалізму та принесення у жертву живих істот. У США і Європі їх налічується, за певними даними, близько 5—10 відсотків від загальної кількості, а в Україні кожний другий сатаніст, на наш погляд, належить до ортодоксальних дияволопоклонників.

Люциферіанці — це сатаністи, віровчення яких являє собою синтез сатанізму з язичництвом. Люцифера вони вважають богом, що втілює у собі гармонію, мудрість, свободу і добро. Їх часто називають прометейцями, тому що у багатьох угрупованнях цих сатаністів в основу культу покладено грецький міф про Прометея, який викрав вогонь у богів і дав його людям. Християнство вони ототожнюють з дисгармонією та злом. Окремі групи люциферіанців не тільки ідеологічно борються з християнством. Насильство, до якого вдаються згадані організації, — це засіб «дестабілізації християнського порядку і підготовки приходу Диявола». У світі до цього напрямку належить близько сорока відсотків сатаністів, а в Україні, на наш погляд, кожен третій сатаніст є представником люциферіанства.

Реформовані дияволопоклонники — це сатаністи, для яких Сатана є символом та засобом звільнення людини від моральних, соціальних та релігійних догм, а також повної реалізації свого Ego. Найвідомішим представником цього напряму є ла­веївська «Церква Сатани». До реформованих дияволопоклонників належить більша частина сатаністів у світі, а в Україні, на наш погляд, їх налічується до 20 відсотків від загальної кількості.

Віровчення всіх сатанинських напрямів різною мірою використовує магію. Більшість сатаністів вважають себе магами, чаклунами та відьмами. Основні культові дії сатаністів — шабаш та чорна меса.

Шабаш — це зібрання чаклунів і відьом у певні дні: чаклунські свята, на честь нового та повного місяця. Сатаністи всього світу використовують для шабашів 34 дні: 8 свят, 13 повних та нових місяці. Найбільш важливими святами чаклунського року вважаються Вальпургієва ніч та свято мертвих.

Основними святами чаклунського року (Sabbat) є:

1) 31 жовтня — свято мертвих, перший день чаклунського року — Hallowen;

2) 2 лютого — Стрітення — Candlemes;

3) 30 квітня — Вальпургієва ніч — Beltane;

4) 1 серпня — свято врожаю — Lammas;

5) 21 березня — весняне рівнодення;

6) 21 вересня — осіннє рівнодення;

7) 21 червня — літнє сонцестояння;

8) 21 грудня — зимове сонцестояння.

Українські та російські шанувальники Диявола можуть додатково проводити шабаші в ніч на свято Івана Купала та в ніч перед Різдвом. Християни тривалий час стверджували (значна їх кількість вірить у це і зараз), що відьми та чаклуни прилітають на мітлах і ступах, а керує шабашем сам Диявол або інший демон.

Сатанинські ритуали: благодійний, сексуальний та руйнівний (чорна меса, нанесення енергетичних ушкоджень живій істоті). Мета першого типу ритуалу — надання допомоги іншим або собі, другого — збудження сексуальних спонукань у бажаної людини і третього — завдання шкоди.

Чорна меса — це панахида по живій людині. Для її проведення треба принести в жертву живу істоту, під час загибелі якої повинно відбутися звільнення енергії, призначеної для Диявола, щоб він допоміг згубити людину, яка комусь заважає. Більшість сатаністів для чорних мес використовують замість живих істот ляльок або для звільнення енергії, необхідної для проведення цієї меси, проводять спалювання Біблії.

Ла Вей також приділяв велику увагу магії. Він відзначає різницю між церковними та сатанинськими ритуалами, котра, на його думку, полягає в тому, що сатаніст знає про те, що він практикує форму навмисного неуцтва. Прихильник іншої віри не може признатися собі у неуцтві.

Основні сатанинські символи: три шістки, пентаграма, перевернуте розп’яття та іноді свастика.

666 — число звіра.

Пентаграма — п’ятикутна зірка в колі. Сатаністи використовують тільки перевернуту п’ятикутну зірку. Нерідко у середині зірки міститься зображення голови цапа.

Перевернуте розп’яття — перевернутий християнський хрест.

Свастика — древньоіндійський символ, використовувався протягом століть різними народами. Його, зокрема, запозичили ідеологи нацизму і сатанізму.


5.3. Розвиток сатанізму в світі

Найбільш відомою у світі сатанинською організацією є «Церква Сатани», центр котрої знаходиться у Сан-Франциско. Цікавою видається постать самого її засновника — Антона (Антуана) Шандора Ла Вея, колишнього оркестранта у театрі, актора у нічних розважальних закладах, приборкувача звірів, поліцей­сь­ко­­го фотографа.

Змінивши багато професій, знайшов для себе найвигідніший бізнес і заснував у кінці 60-х років XX ст. «Церкву Сатани». Священним писанням пастви цього «чорного папи» є «Сатанинська біблія», яку він написав. У ній Ла Вей намагався пов­ністю відкинути відповідальність особистості перед суспільством та совість, закликав до насолод, пропагував культ сили та проповідував відчайдушний егоїзм, індивідуалізм та прагматизм.

Окрім «Сатанинської біблії», Ла Вей постійно писав та видавав посібники для сатаністів-початківців, послання до членів своєї секти. Через місцеві газети він відповідав на запитання, надіслані йому тими, хто цікавився проблематикою сучасного сатанізму, виступав по радіо та телебаченню. Бажаючому вступити до «Церкви Сатани» можуть переслати за $100 у будь-яку країну світу відповідну літературу та картку, котра б підтверджувала членство у цій секті. За певну суму кожен бажаючий може отримати періодичні видання, музичну та відео­продук­цію сатанинського спрямування. Найбільший тираж мають бюлетень «Диявольське копито» (The Cloven Hoof), журнал «Світ темряви» (The Black Flame). Крім того, великою популярністю у сатаністів користується така література: Ла Вей «Відьма», Б. Бартон «Таємне життя сатаністів», Артур Лайонс «Сатана бажає тебе» та інша.

Послідовників «Церкви Сатани» у США до 1997 року нараховувалося 40 тис. членів (у світі 50 тис.), а всього у США близько 3 млн. дияволопоклонників. Найбільш впливові сатанинські спільноти у світі, пов’язані з «Церквою Сатани»: Amerіcan Tarantula Socіety, Temple of Vampіre, Bat Conservatіon Іnternatіonal. Для «Церкви Сатани» характерні жорстка централізація та ієрархічність. На чолі її стоїть Рада Дев’яти. Прихильники цієї секти поділяються на учнів та рядових чаклунів і відьом. При виборі керівників місцевих груп перевага надається найбільш багатим та впливовим людям. У Сан-Франциско відкри­то головний храм «Церкви Сатани». Це похмура будівля з три­над­цятьма пофарбованими у чорний колір кімнатами.

Ортодоксальні дияволопоклонники розуміють свій безпо­се­ред­ній зв'язок з християнством, зворотною стороною якого вони є (наприклад, чорний колір символізує зло, вседозволеність, гімн тілесним насолодам, а білий — добро, чистоту та транс­ценден­тність християнства). Вони ствержують, що в міру того як сила християнського Бога (якщо він ще живий) зменшується, сила Сатани зростає. Реформовані дияволо­поклонники, на відміну від ортодоксальних, відкидають християнську міфологію і зобра­жують Ісуса Христа як талановитого містифікатора («con man»), який змусив слабких та розгублених людей повірити у створену ним нісенітницю. Христа вони з презирством називають «неміч, яка висить на шматку дерева».

Неофітів-послідовників культу Сатани вчать, що отці ранньої християнської церкви навмисно обрали найістотніші аспекти людського буття і наклали на них заборону, щоб використовувати неминучі порушення як засіб контролю над людьми, обіцяючи їм за послушання спасіння душі.

За повідомленням преси, близько 10 мільйонів американців хоча б раз у житті брали участь у містеричних церемоніях, чаклунстві, чорних месах і навіть «оргіях кровопивць». Лише в штаті Каліфорнія діють такі групи, як «Вогонь Сатани», «Жокеї Пекла», «Дух Диявола» та «Раби Сатани».

У 1975 році від «Церкви Сатани» відокремилася група, котра створила в Сан-Франциско нову сатанинську організацію «Храм Сета» (Temple of Seth). Члени цієї секти поклоняються давньо­єгипетському богу Сету. Перекручені легенди про нього, на їх думку, стали основою для створення образу Сатани у християнстві. За час свого існування «Храм Сета» успадкував велику кількість парафій «Церкви Сатани».

29 жовтня 1997 року від серцевого нападу помер Ла Вей. Після його смерті «Церква Сатани» вже не має такого впливу у сатанинському середовищі й поступово втрачає своїх прибічників.

Культ Сатани іноді поєднується з ритуальними вбивства­ми. Сатанинська група Чарльза Менсона здійснила ритуальне вбивство кіноакторки Шерон Тейт. Разом із нею було вбито гостей, які приїхали до неї, та мешканців двох сусідніх вілл. У штаті Огайо «Слуги Вельзевула» кожного року приносили у жертву п’ятьох немовлят. У Х’юстоні (США) група сатаністів із трьох осіб на чолі з Кореллом протягом 1971—1973 років при­несла в жертву Дияволу 40 школярів. Щорічно в США без­слідно зникають близько 50 тис. дітей. За даними ФБР, багато з них стають жертвами різних злочинів, зокрема риту­аль­них вбивств. Про один з таких випадків розповів у своїх свід­ченнях поліції десятирічний М. Ноукес. Його примусили кидати кинд­жал в іншу дитину, на голову якої сатаністи одягли терновий ві­нець. Після вбивства вони розчленували тіло і здійснили акт канібалізму.

Нині цілком легально існують об’єднання сатаністів у бага­тьох містах США, Великої Британії, Німеччини та Італії. Сатанин­ські угруповання отримали назви «Товариство Асмодея», «Церква останнього суду» і т. ін. У ФРН налічується близько 150 тис. дияволо­поклонників, у Франції — понад 300 тис. Значна кількість сатаністів діє в Австрії, Великій Британії та інших країнах.

14 лютого 1945 року біля гори Місячний пагорб неподалік від Стретфорда-на-Ейвоні в Англії було знайдено мертвим Чарльза Уолтона. З тіла нещасної жертви було вийнято кишки, на грудях намальовано кров’ю хрест, а сплюндроване тіло вилами було приколото до землі. На дереві неподалік висів мертвий чорний собака. Уважні слідчі вивчили місцеві архіви: у 1866 та 1875 роках саме таким чином, у той самий день — 14 лютого, день родючості, котрий святкують сатаністи, було вбито двох жінок. Це допомогло знайти злочинців. У Скотланд-Ярді було створено відділ для боротьби з чорною магією.

Керівник товариства німецьких сатаністів «Телема» Міхаель Егінер свою кар’єру починав електромеханіком, проте коли переконався у тому, що ця професія не принесе йому великих прибутків, вирішив зайнятися магією та окультизмом. Він «посвятив у таємниці світу» своїх прибічників, здебільшого молодь, яку привабила його реклама. До чого вона зводиться? До тієї ж проповіді вседозволеності, до культу насильства та аморалізму. Егінер навіть не намагається приховати своє сатанинське кредо: «Ми здійснюємо магічні обряди, органі­зовуємо виставки смерті, ритуали екстазу, читання оракулів. Ми хочемо перейти кордони дозволеного, спростувати всі табу, зруйнувати мораль» [18].

Нині, на думку фахівців, понад 20 тис. німецьких громадян є фанатичними прибічниками Диявола. Шанування демона зла серед підлітків набуває дедалі тривожніших масштабів: групи «Діти Сатани» нараховують у своїх рядах близько 7 тис. осіб. Зростає кількість вчинених ними злочинів, багато з яких відзначаються особливою жорстокістю.

Так, влітку 1986 року в лісі біля Людвігсхафена два підлітки, члени групи «Друзі Люцифера», здійснили ритуальне вбивство 15-річної школярки, перерізавши їй вени.

У Німеччині існує об’єднання, до якого входить близько 15 груп послідовників Вельзевула. Існує тісний зв'язок між різними сатаністами та неонацистськими угрупованнями, котрі пропагують ідею соціального насильства (наприклад, з американськими «янголами пекла»), з організаціями, що займаються вербуванням найманців для країн «третього світу», а також з мережею торгівлі наркотиками. Ось назви деяких європейських сект Люцифера, котрі наприкінці 70-х років підписали в Брюсселі договір про співпрацю: «Червоний дракон», «Велика ложа дракона», «Кельтська батьківська спадщина», «Арійський орден», «Діти вогню» та «Люцифер-6».

Серед іспанських угруповань скандальної слави набула секта «Сестри Вельзевула», котра складається лише з жінок (район Валенсії). Одна з сектанток заявила, що там займаються лес­бійським коханням, чим порушують основні положення статуту. Інша секта — «Друзі Люцифера», викрита в Каталонії, має ритуал посвячення, що базується на статевих стосунках з жінкою, яка керує цим ритуалом.

У Нідерландах під прикриттям релігійних обрядів розквітав порнобізнес, а сатанинську церкву було перетворено на щось середнє між публічним домом та нічним клубом для чоловіків. Там розігрувалися непристойні оргії, багато прикрашені містичною атрибутикою. Вміло експлуатуючи та залякуючи членів секти, її керівники отримували величезні прибутки. Про їхні розміри говорить хоча б те, що лише за один рік сатанинська секта приховала від податкового відомства 3 мільйони гульденів.

У районі порту Констанци було знайдено спотворені трупи. Невідомі садисти не тільки тричі перерізали жертвам (двом дорослим чоловікам) горло, а й вирізали їм на щоках, на лобі та на животі хрест, пентаграму та число «666». Останній символ навів слідчих на думку про сатаністів, про яких у Румунії до того знали лише з газет та західних фільмів.

Після тривалого дізнання було заарештовано 21-річного Хораціу Пінтіліе та 19-річного Маріана Андронаке, а також їхнього 17-річ­ного поплічника Тіберіу Пінтіліе, які одразу ж визнали свою про­вину у вчиненему злочині. Серед паперів було знайдено цікавий документ, підписаний обома злочинцями. «Клянуся моїм людським життям служити Сатані до самої смерті й після смерті, — написано в ньому, — убивати, красти, брехати, бути жа­дібним, жорстоким, підлим, лицемірним... Введи нас у спокусу та навчи зла...» На допиті у поліції вони розповіли, що скоїли ритуальне вбивство під впливом алкоголю, бо намагалися потрапи­ти до пекла, котре здавалося їм набагато привабливішим за рай.

В одному з передмість Тель-Авіва ізраїльський підліток убив свого друга. Малолітній злочинець зізнався в тому, що він був членом «Секти Сатани». На вимоги громадськості депутати кнесету зайнялися розслідуванням злочинної діяльності прибічників Сатани та інших містичних сект в Ізраїлі.

За словами свідка, який півтора року тому сам брав участь у багатьох шабашах ізраїльських сатаністів, таких груп у різних районах держави налічується понад два десятки. Лідерам секти вдалося заманити в її тенета сотні підлітків віком до 18 років, у тому числі дівчаток. Приблизно раз на тиждень сектанти організовують нічні оргії в одному з нежилих будинків, на пустирі чи на християнському цвинтарі. Оргії супроводжуються вживанням наркотиків, роздяганням та груповим сексом. Незмінним атрибутом таких шабашів є відсікання голів курей чи котів. Сектанти п’ють їхню кров чи обмазуються нею, приводячи себе у стан ще більшого екстазу.

Сатаністи, як розповів колишній сектант, є особливим різно­видом мафії з жорстокими внутрішніми законами, що перед­бачають розправу з тими, хто намагається висвітлити її таємниці чи просто вийти з неї. Він також визнав, що серед членів секти проповідується анархія та насильство, заперечення будь-яких законів та моралі суспільства, котрі «обмежують особисту свободу», виховується люта ненависть до батьків та рідних.

Віра у демонів поширена і в Африці. Багато хто з прихильників злих духів не визнають християнського Диявола, але по суті вони є сатаністами. У цьому випадку причетність до сатанізму полягає в служінні не біблійному персонажу, а будь-якому демону. Для задоволення злих духів іноді проводяться жертво­приношення.

Спеціально створена комісія з розслідування культу Сатани викрила цілу низку обрядів, що практикувались у Кенії, — канібалізм, насильство над дітьми та святкування чорних ре­лігійних містерій. Про це було оголошено у Найробі в уря­довому комюніке, в якому також говориться, що влада Кенії схвалила ряд «рішучих заходів» для боротьби з розгулом сатаністів. Доповідь комісії складено на основі свідчень, які ґрун­ту­ва­лись на «відомостях з джерел, що заслуговують довіри». Згідно з документом, сатанинські обряди передбачають закляття не з розумілою мовою, використання наркотиків та алкоголю, заклики до поклоніння культовим речам та різним символам, а також свастиці, людському черепу, зміям, голові цапа. Все це подається на тлі числа «666» та малюнка з відьмою на мітлі. Прихильники Сатани продовжують практику людських жертво­приношень, випиваючи кров та поїдаючи плоть своїх жертв чи скоюючи їм каліцтва, в деяких випадках здійснюють насильство над дітьми.

У Єгипті стався величезний скандал: поліція заарештувала декілька десятків молодих людей та розшукує ще близько трьохсот. Усі заарештовані — віком від 17 до 20 років — зізналися у причетності до місцевої секти прихильників Сатани. Переважно це діти з багатих сімей, серед яких чимало відомих імен — артистів, режисерів, бізнесменів та інших. Допитані службою безпеки «дітлахи» зізналися в тому, що «піддалися спокусі», слухаючи західні відеозаписи «на славу Сатани». Серед їхніх витівок — проникнення на одне з кладовищ столиці, де вони викопали близько 15 людських черепів, які потім стали головним елементом ритуальних танців, що виконувалися в ритмі «хеві метал» у чорному одязі, прикрашеному людськими кістками. При цьому вони поливали одне одного кров’ю котів та птахів, вживали наркотики та алкоголь, перед тим як приступити до «центрального дійства» — буйства вільних сексуальних стосунків. Іде­о­ло­гією секти нібито стало бажання «реабілітувати Сатану, якого несправедливо викинули з раю».

У 70-х роках сатаністи «всіх країн» стали активно об’єд­нуватися, створивши «Люциферів інтернаціонал», котрий мав на меті інтеграцію люциферитів усього світу, «Орден друзів Люцифера», що намагається реабілітувати філософську доктрину Диявола та інші організації.

Російський дияволопоклонник Микола Аверін вбив на Великдень трьох ченців Оптиної пустині. Отримати зізнання було неважко. Для вбивці цей страшний злочин був чи не духовним подвигом. Він охоче розповів про свої специфічні відчуття.

У 1991 році в Черкеську четверо старшокласників зарі­за­ли свою однокласницю, злили кров у банку та випили її. У 1993 році в Самарі старшокласник накинувся з ножем на вчительку під час уроку. В портфелі було зізнання: «Я продав душу Сатані».

У Москві існує багато сатанинських сект, найбільш відомі з них: «Товариство Сатани», «Хабрату Херсе Хеор Бонхер», «Чорний Янгол», «Чорний Дракон».

Члени секти «Хабрату Херсе Хеор Бонхер» носять звичайні хрести, а не перевернуті. Вони також здійснюють жертво­приношення. «Дозрілий» член секти на ознаку любові до Сатани віддає себе в жертву і пише заяву, що нікого не звинувачує у своїй смерті.

У 1975 році в Москві було створено сатанинську секту «Чорний Янгол». Члени цього угруповання поділяються на дві категорії: учні та служники — люди, які особисто служать меси та займаються справами клубу. З цих служників, які ще називають себе жерцями, обирається верховна жриця, котра призначає собі серед служників заміну, керує структурою секти, посвячує у жерці. Учні створюють необхідне тло для меси: напиваються, займаються сексом, п’ють кров «за Диявола». Дія відбувається при чорних свічках, пентаграмах. Жерці розмахують козлиними ногами, учні займаються груповим сексом.

Особливо законспірованою є одна з найстаріших сатанинських організацій Росії — «Чорне братство», котре налічує до 300 членів. Керує ним 75-річна чаклунка на прізвисько Графиня. Сім груп секти, що мають назви планет (Марс, Юпітер, Венера та ін.), спеціалізуються на різних напрямах: астрології, алхімії, ясновидінні тощо. «Чорне братство» — найбільш засекречена група. Її адепти — «воїни», які можуть завдавати сильних фізичних та енергетичних ушкоджень. Шабаші цього братства відбуваються під Москвою, у Відьмовому лузі.

Ще одна впливова секта сатаністів, так звана «Крисятниці», об’єднує лесбіянок Москви та Подольська. Протягом 40 років її очолювала жінка на прізвисько Королева Щурів. Тут також приблизно 300 членів (зрозуміло, лише жінки). Вони відкидають Бога та поклоняються першій жінці, яку Бог знищив, — Ліліт. Символом секти обрано «крысу» — живучу сильну тварину. Жінка повинна володарювати у світі та намагатися верховодити замість чоловіків. Останні чотири роки «крисятниць» очолює улюблена учениця Королеви Щурів на прізвисько Лоліта, яка зробила свій вклад у ритуали — груповий секс у стані наркотичного сп’яніння.

Одним з найбільш відомих в Росії об’єднань сатаністів є «Товариство Сатани», найбільш відкрите та численне. Воно налі­чує близько 1000 членів. Товариство виникло у Москві у 1989 році. Нині воно має філії в Санкт-Петербурзі, Лобні, Балашисі та Дубні. Переважно це люди мистецьких професій, багато учнів і студентів віком від 17 до 40 років. Товариство очолюють головний жрець та 15 його помічників. Віровчення створено головним жерцем. Ритуали взято з Карактору (книги заклять) та іншої окультної літератури.

Товариство не намагається нікого до себе затягувати і нікого не жене зі своїх лав. Стати рівноправним членом секти можна ли­ше якщо пройти всі ритуали (первинне знайомство, посвячення, хре­щення та випробування сили). Для їх проведення збирається близь­ко 30 осіб тричі на рік (на Вальпургієву ніч, ніч на Івана Ку­пала та Ніч Мертвих). Шабаші проводяться у підмосковних лісах.

У газеті «Київські Відомості» від 7 серпня 1996 року описується один випадок жертвоприношення сатаністки Санкт-Петербурга: «Компания собралась на гулянку. В разгар веселья одну гостью вдруг начали избивать все присутствующие. От боли девушка потеряла сознание. Тогда ее, еще живую, положили в ванну, туда же зашвырнули двух собак. Выхватив ножи, садисты стали кромсать тело девушки и животных... После окончания оргии остатки запаковали в целофановые пакеты и бросили в небольшое озеро... Вскоре задержали четырех подозреваемых: двух девушек и двух парней... Один из задержанных признался, что он действительно сатанист. В его квартире найдены оккульт­ные книги и магнитофонные записи» [22].


5.4. Аналіз сатанинського вчення Антона Шандора Ла Вея