В. М. Петрик розділи 1, 2, 5-6, підрозділи 1 3, 2 4, додаток; С. В. Сьомін підрозділи 5, 5 7; Є. В. Ліхтенштейн розділ 7; В. В. Гринько підрозділ , В. В. Остроухов вступ, підрозділ 4

Вид материала

Документы

Содержание Мета служіння Богу Згідно з вченням бахаїв, треба бути лояльним до уряду та утримуватись від участі в політиці Свята в житті бахаї мають велике значення. Континентальна Колегія Радників — Всесвітній Дім Справедливості Національні Духовні Збори Місцеві Духовні Збори Засоби фінансування формуються з внесків віруючих, прибутків від широкої підприємницької діяльності та видання книг, журналів то Сергій Тороп

Подобный материал:

• Підприємство має виробничий підрозділ в іншому місті, не зареєстрований як відокремлений, 15.35kb.
• Методологічні засади формування методик індивідуального кримінологічного прогнозування., 505.43kb.
• Додаток 5, 17.03kb.
• Перел І к інформації, що підлягає оприлюдненню в газеті „Київська правда” І на офіційному, 63.86kb.
• У розділ: Виконавчий комітет, підрозділ, 410.15kb.
• Закони маси, 3788.57kb.
• Уповноваження (атестації) (доповнення до галузі уповноваження /атестації/), наведеної, 228.83kb.
• А. П. Гетьман М. В. Шульга В. К. Попов д-р юрид наук, професор, академік апрн україни, 4146.15kb.
• Відокремлений структурний підрозділ, 22.34kb.
• Окремлений підрозділ пат "Хмельницькобленерго", що не є юридичною особою І знаходиться, 206.39kb.

Абдул-Баха був старшим сином Баха-Улли. Батько призначив його тлумачником вчення та виконавцем заповіту. Абдул-Баха охороняв релігію бахаї від розбрату. З 1911 року Абдул-Баха подорожував країнами Західної Європи і США, виступав в університетах, церквах, проповідуючи сім головних принципів бахаїзму: єдність у політиці всіх країн, єдність думки у всесвітніх починаннях, єдність свободи, єдність релігії, єдність націй, єдність рас, єдність мови.

Абдул-Баха призначив Шогі Ефференді Охоронцем Віри бахаї та єдиним тлумачником вчення Баха-Улли. Охоронець Віри очолював громаду бахаї протягом 36 років. Завдяки йому в світі нібито встановився Адміністративний порядок Віри. Шогі Ефференді призначив 27 осіб Десницями Промислу Господнього, до завдання яких входив захист та поширення віри бахаї.

Доктрини нового релігійного вчення викликали активний приплив неофітів, центральне місце в ньому займало положення про єдність людства. Бахаї поважають будь-яку релігійну практику і священні книги. На їхню думку, всі великі релігійні книги світу божественні за походженням, жодна епоха людства не залишилася без керівництва Бога, який керує через своїх Посланців; кожний з них створив релігію і надихнув до розвитку самостійну цивілізацію.

Мета служіння Богу для бахаїв — це заняття якоюсь кон­кретною справою, завдяки якій людина може користуватися всіма життєвими благами, даними Богом.

На думку віруючих бахаїв, істинна віра та істинна наука не суперечать одна одній. Всі чоловіки і жінки повинні бути освіченими, хоча б початково. Земне життя — це підготовчий етап до загробного існування, тому він повинен відбуватись активно, розвивати в людині високі моральні принципи. За законом Нової Ери бахаї повинні виключити вживання алкоголю, наркотиків, азартні ігри, позашлюбні зв’язки, крадіжки, професійне відправлення культу, обдурювання, злослів’я, работоргівлю, вбивство і цілування рук. Усе це — етапи для створення світової єдності людей, яка поступово розвиватиметься в людській свідомості, доки люди не визнають, що «світ — єдина країна, і всі люди — її громадяни». Якщо ж людина не ступила на шлях бахаїзму, то за неї необхідно тільки молитися, залишивши її на власному шляху до Бога.

Згідно з вченням бахаїв, треба бути лояльним до уряду та утримуватись від участі в політиці, бо участь у політиці принесе розбрат у громаду. Проте основні положення їх віро­вчення стосуються єдності людства, єдиної основи всіх релігій та постулату «релігія — шлях до єдності». Вони наполягають також на гармонії релігії, науки та розуму, самостійному пошуку істини, рівності у правах чоловіків та жінок, подоланні забобонів, мирі в усьому світі, вихованні почуття світового простору. З початку ХХ століття бахаї почали відстоювати ідею міжнародної допоміжної мови та побудови міжнародного Арбітражу. Однак при цьому вони бачили тільки духовне вирішення економічних проблем. Щодо сімейних стосунків бахаї вважають, що сім’я — основа людського суспільства, а шлюб передбачає духовний розвиток обох партнерів.

Слід зауважити про відсутність у вченні бахаї пророцтв про кінець світу чи приходу Бога. Замість того Баха-Улла провіщав внутрішні зміни в людях і суспільстві, що піднімуть світ з руїн та відновлять гармонію. Бахаї поклоняються не людській особистості Баха-Улли, а Славі Божій, виявленій крізь цю особистість. Бахаї шанують Христа, Магомета та всіх попередніх посланників Бога, проте визнають Баха-Уллу носієм Божого послання для Нової Ери, в якій ми живемо. Відданість Богу передбачає звільнення себе від усього, що не від Бога, тобто звільнення від усіх егоїстичних почуттів та дрібних бажань. Шлях до Бога може пролягати крізь багатство чи бідність, крізь здоров’я чи хворобу, крізь палац чи хатину, крізь трояндовий сад чи кімнату тортур. Звільнення не означає безглуздої байдужості до всього, що оточує, не означає воно також і зневажання гарних речей, створених Богом. Відданість Богу передбачає сліпу покору заповідям, проголошених ним, навіть у тих випадках, коли незрозу­міла причина цих наказів.

Абдул-Баха вказує, як слід досягти такого духовного стану, при якому була б можливість розмови з Богом: «Ми повинні прагнути до цього стану звільнення від усього мирського та людського і звернутися тільки до одного Бога. Дорого обійдеться людині досягнення такого стану, але вона повинна працювати задля цього та прагнути цього. Ми можемо досягти цього, приділяючи менше уваги матеріальним речам та дбаючи більше про духовні речі. Чим далі ми відходимо від перших, тим ближче наближаємось до останніх. Вибір — наш, наше духовне сприйняття повинно бути таким чуйним і наш внутрішній зір повинен бути таким відкритим, щоб в усьому ми могли бачити сліди та знаки Божественного Духа» [109; 14].

Діалектика бахаї ґрунтується на двох основних принципах: принципі органічної єдності людства як цілого та принципі любові, гармонії протилежностей, що притягуються одна до одної як до творчої сили. Сенс життя віруючого роз’яс­ню­ється як богопізнання шляхом об’єднання та самовдосконалення людини в усіх аспектах, переборення насильства, прагнення до світового порядку. Неосвіченість вважається найважливішою причиною усіх бід, а універсальна освіта — як засіб успіху.

Свята в житті бахаї мають велике значення. Свято об’єд­нує разом усіх членів громади, воно дає змогу провести спільну раду, де беруть участь як віруючі, так і представники виборного органу бахаї — Духовних Зборів, а це дає змогу поступово вдосконалювати адміністративний порядок відповідно до потреб сус­піль­ства, що змінюється. Так, щорічно святкуються 21, 29 квіт­ня, 2 травня (в пам’ять Проголошення месії Баха-Улли в 1863 році), 23 травня (Проголошення месії в 1844), 29 травня (день смерті Баха-Улли в 1892), 9 червня (мучеництво Баба в 1850), 20 жовтня (день народження Баба в 1819), 12 листопада (день народження Баха-Улли в 1817 році). У період з 2 до 20 березня дорослі бахаї закликають дотримуватись посту, від якого можна відмовитися лише за надзвичайних обставин.

Сучасний бахаїзм має чітку структуру. Організаційно бахаїзм представлено Всесвітнім Домом Справедливості, Континентальною Колегією Радників, Допоміжною Колегією, Національними та Місцевими Духовними Зборами. Хоча в бахаїзмі немає професійних служителів культу, бо кожний бахаї є проповідником свого вчення, з 1963 року створено виборний орган — Всесвітній Дім Справедливості, який є верховним і центральним органом Віри. Всесвітній Дім Справедливості — це всесвітній адміністративний орган віри бахаї, що обирається кожні п'ять років членами Національних Духовних Зборів світу. У цей орган входить дев'ять осіб. Вони проводять наради з усіх питань життя людства в світлі вчення віри бахаї та управління всесвітньою громадою бахаї. Всесвітній Дім Справедливості орга­нізу­вав Міжнародний Центр навчання віри, щоб продовжувати роботу Десниці Промислу Господнього.

Континентальна Колегія Радників — Всесвітній Дім Справедливості призначає радників у різні куточки світу, де вони працюють у співдружності з Національними Духовними Зборами та членами Допоміжної Колегії та їх помічниками. Щорічно для кожного регіону Континентальна Колегія Радників призначає членів Допоміжної Колегії для допомоги Національним та місцевим Духовним Зборам, а також окремим бахаї в умовах вивчення віри і служіння їй.

Національні Духовні Збори кожної країни обираються щороку делегатами Національного з’їзду. На думку Баха-Улли, «на кожного віруючого покладено обов’язок з усіх питань, пов’яза­них з діяльністю бахаї, радитися з Духовними Зборами та беззаперечно підкорюватися серцем і душею його рішенням так, щоб справи мали належний порядок та правильний напрям. У противному разі кожен діятиме самостійно і, керу­ючись своїм бажанням, може завдати шкоди вченню. Головними рисами, котрі мають бути притаманними членам Духовних Зборів, є: чистота духу, звільнення від усього, крім Бога, прихильність до Його Божественності, покірність серед його прихильників, терпіння та стійкість у труднощах та в служінні його високому порогу» [109; 18]. Вирішити питання, має воно місцевий чи національний інтерес, входить до обов’язків Національних Духовних Зборів. Національні Збори, на яких збираються делегати разом, формуються зі складу виборців на основі принципу пропорційного представництва. Проводити Національні Збори вважається найдоцільнішим у період Різвана, тобто протягом 12 діб, починаючи з
21 квітня, коли святкується день пам’яті проголошення Баха-Улли в саду Різвана, поблизу Багдада. Затвердження делегатів здійснюють Духовні Збори, які після цього розпускаються.

Місцеві Духовні Збори вибираються один раз на рік у кожному населеному пункті, де мешкає більш ніж 9 бахаї, котрі досягли 21-річного віку. Збори відповідають за діяльність громади в цій місцевості. Представники громад Бахаї є майже в усіх країнах світу. Нині їх кількість становить понад 5 млн. осіб. Існує також організація Міжнародної Співдружності Бахаї, котру з 1948 року визнано як неурядову. З 1970 року вона має дорадчий голос в ЮНЕСКО та в Дитячому Фонді ООН, підтримує зв’язки з Міжнародною організацією охорони здоров’я та екологічними організаціями ООН.

Незважаючи на очевидність ісламських коренів бахаїзму, його не можна вважати релігією, створеною з частин інших релігій. 10 травня 1925 року Вищий Суд Ісламу визнав бахаїзм вченням невірних, і це рішення було підтверджено Великим Муфтієм Єгипту 11 березня 1939 року. Бахаїсти не вважають також свою релігію штучним об’єднанням інших вірувань, таких як християнство чи індійські релігії. Громада бахаї видає журнал «Век единства». За кордоном друкуються журнали «Світовий порядок», «US Bahaі Report».

Засоби фінансування формуються з внесків віруючих, прибутків від широкої підприємницької діяльності та видання книг, журналів тощо. Розмір внесків — справа совісті кожного віруючого, при цьому сума не розголошується. Внески та пожертви від небахаї і сторонніх організацій не приймаються, що забезпечує ідейну та політичну незалежність громади.

Бахаї почали свою діяльність у нашій державі в 1990 році (в Києві було обрано Місцеві Духовні Збори). В Україні діє 36 громад (12 місцевих рад зареєстровано, 1 перебуває знаходиться в стані реєстрації, інші не зареєстровано) Бахаї, до яких входить близько 700 осіб. Члени громади ведуть активну просвітницьку діяльність, проводять лекції, консультації, розповсюджують літературу і популярні видання. У Києві діють Духовні Збори бахаї України (зареєстровано Держкомрелігій 27 липня 1999 року). У Києві та Одесі працюють центри навчання молоді та інститут «Вісники Світанку», видається часопис «Вісник».


4.4. «Церква останнього заповіту»
(Церква Віссаріона)

У травні 1990 року в м. Мінусінську Челябінської області Сергій Тороп, який народився 14 січня 1961 року в м. Краснодарі, оголошує про те, що він є новий месія, син Божий, провідник Духа Святого Великої Мудрості Творця — Віссаріон. На основі мінусінського товариства уфологів (гуртка місцевої інтелі­генції, представники якого цікавилися різними неземними непізнаними об’єктами, міркували про можливі форми позаземної цивілізації, захоплювалися різними східними культами) виникає харизматична релігійна громада. Спочатку Віссаріон виступає як апостол, послідовник Христа, а згодом наділяється характеристиками Живого Бога.

Віссаріон розпочинає активну місіонерську діяльність. У містах Росії, України та інших держав СНД він збирає досить великі аудиторії і створює громади своїх прихильників. У 1993 році публікується «Слово Віссаріона, що є Останнім Заповітом від Отця Небесного, який послав його». Це послання, як і у вченні Муна, трактується як Третій Заповіт [161; 255—256].

Віровчення «Церкви останнього заповіту» (ЦОЗ) не оригі­нальне, у ньому містяться положення, що зустрічаються і в інших релігійно-містичних напрямках. Загалом вчення Віссаріона синте­зує елементи цілої низки релігійних та езотеричних систем: есхатологія поєднується у ньому з реінкарнаційними уявленнями, віра в рай та пекло — з існуванням позаземного розуму, Небесна Шамбала — з елементами Агні-Йоги.

Спілкування з аудиторією висвітлює певні проблеми у змісті цього Заповіту, і незабаром, у тому ж році, виходить у світ перше доповнення до «Слова Вісаріона», а в 1994 році — друге доповнення. Щоб підвищити ефективність місіонерської діяльності, Віссаріон та його учні створюють своєрідний катехізис — стисле викладення його вчення під назвою «Основні положення вчення Віссаріона — вчення єдиної віри». Наведемо витяг з тексту цього документа у перекладі з російської мови.

Всесвіт створено з волі Великого Творчого Начала — єдиного, або, як його називають в різних традиціях: Бога Отця, Абсолюту, Вищого Розуму Всесвіту. Він існує в сфері найтонших полів і енергій, пронизуючи весь Всесвіт, знає про все і приводить світ у певну гармонію, встановлюючи загальні Правила і Закони світобудови. Все наявне у Всесвіті — це ті або інші вияви полів і енергій різної якості та інформаційної наповненості.

Ці поля та енергії, в свою чергу, є певною мірою ущільненими, трансформованими енергіями єдиного, немовби відторгнутими ним від Себе для того, щоб творити. Матерія в нашому традиційному розумінні складається з максимально ущільнених згустків енергії єдиного (елементарні частки, з яких складаються атоми). Енергію, за допомогою якої єдиний творить форми, трансформує, живить або руйнує їх, названо Духом Життя або «Ци» у Китаї, «Прана» в Індії.

У Всесвіті існує Велика Гармонія, де все впорядковане і розвивається на основі Вищого Розуму. У Всесвіті не відбувається нічого випадкового. Будь-який вияв є результатом великої кількості причинно-наслідкових зв’язків і регулюючих впливів єдиного.

Всесвіт розвивається на основі закону Доцільності, відповідно до якого все суще в своїх виявах піклується передусім про себе і при цьому прагне якомога менше заважати іншим, а по можливості сприяти їм (взаємовигідна співпраця). Виявом закону Доцільності є закон «Бумеранга» (закон Карми): «Все спрямоване тобою в Світ неодмінно до тебе повернеться, але помножене». Всесвіт відреагує на твою діяльність, заохотить благом твої благі справи або негативним впливом покладе край твоїй діяльності, що несе шкоду іншим Членам Співтовариства. У цьому основа еволюції Всесвіту.

Крайнім виявом закону Доцільності є правило: «Якщо менше заважає або загрожує більшому, то воно підлягає знищенню заради блага більшого».

У межах Гармонії Матеріального Всесвіту виникло безліч Цивілізацій, виявів Рухомого Розуму Всесвіту. Оскільки всі вони розвиваються тільки на основі розумних логічних виявів, то у Всесвіті відсутні нині такі поняття, як співчуття, милосердя, безкорислива допомога і самопожертва, любов. Гармонія існує, проте вона холодна і жорстока для нас, людей. І це не випадково, бо Людина несе в собі зародок нової Гармонії, пов’язаної з виникненням у Всесвіті Нового Творчого Начала, якісно нового її стану — Бога Сина.

Народження Його Променистої Сутності сталося відносно нещодавно за Всесвітніми масштабами на Землі. Під час злиття енергій Духа Життя Бога єдиного і енергій планети Земля, яка є живою і певною мірою розумною сутністю, відбувся синтез енергії поля з новими, більш витонченими і незвичними для Всесвіту властивостями. І головне, що Син, який народився, ввібрав у себе всі властивості Творця-Отця Свого, і до цього додалася ще здатність творити не на основі холодного Розуму, а на основі Любові — трепетного і ніжного ставлення до всього, що тебе оточує, в прагненні все зігріти, захистити, зробити прекрасним незалежно від того, що навколишнє несе тобі, і не замислю­ючись, чи буде тобі благо за твоє благо. Так народилося й існує поки що тільки на Землі якісно новий стан Всесвіту Духовний, який з благословення Бога єдиного повинен постійно розвиватися, заповнювати весь Всесвіт, надаючи йому Нову Гармонію союзу Розуму і Любові.

Для того щоб виявитися у Всесвіті, творити і множити Сили Свої, Богу Сину були потрібні помічники. З цією метою і було створено людей. Богом єдиним на основі раніше юної цивілізації, що існувала на Землі, були підготовлені плоті з необхідними якостями. І в ці плоті, які складаються з щільного тіла, енергетичних тіл і розуму, Бог Син почав вкладати частки своєї унікальної Духовної Тканини на визрівання.

На незнищенній надхтонкій Духовній Тканині для кожної людини було написано її індивідуальність, призначення або про­граму її індивідуального розвитку, і там же стала відкладатися пам’ять життя, яке проживається, що трансформується в особливі якості творення. Це і є Душа жива або власне Людина, оскільки плоть після її зносу може замінюватися на нову, що є інструментом для розвитку Душі. Душа ж зберігає свою індивідуальність навіть після смерті, бо Духовна Тканина, за визначенням, повинна, нескінченно розвиваючись, заповнювати весь Всесвіт. Тому Душа може існувати вічно.

Таким чином, у Людині закладено два великих першоджерела. Плоть її розвивається на основі законів Матеріального Всесвіту Бога єдиного. Душа — на основі нового закону — закону Любові, закону Духовного Всесвіту Бога Сина. Бог Син, який є Великим Началом, що породило людство, зацікавлений в його існуванні і терпляче веде нас новим, ще не пройденим ніким у Всесвіті, Шляхом. Він і є Отцем Нашим Небесним.

У цей час на Землі відбувається підготовка Людини як помічника Отцеві Своєму Великому. Головне при цьому — сформувати в собі здатність стійко управляти плоттю своєю (фізичним тілом, емоціями і розумом) у процесі творення на благо навколишнього світу, наповнюючи працю своєю любов’ю, добром, милосердям, співчуттям, творчістю. Навчитися ні в якому разі не припускатися негативного ставлення до навколишнього світу, який би біль не несли тобі його вияви. Людство повинно стати таким, що абсолютно не несе у собі зла. Тільки тоді його можна допустити на наступний рівень розвитку — творення Любові, Добра і краси вже у Всесвіті.

Розвиток Духовної Тканини засновано на законі Віддачі. Душа росте і міцніє, знаходить необхідні якості тоді, коли людина віддає тепло душі своєї людям, навколишньому Світу через діяння рук своїх. До того ж необхідно навчитися віддавати тепло і добро навіть тим, хто несе тобі агресію, страждання, руйнування. При цьому основною формою духовного розвитку є саме життя, в складних виявах якого Людина отримує уроки і випробування, що формують особливі якості її Душі. Важливо знати закони і основи нашого розвитку, інакше уроки можуть піти не на користь. А неправильно пройдені випробування ведуть до падіння, забруднення і втрати Душею своїх унікальних якостей. Завдаючи шкоди навколишньому Світу, Людина і Людство загалом вмикають механізм свого самознищення згідно з суворим законом Матеріального Всесвіту.

У цей час на Землі розпочався складний і відповідальний процес переходу Людства в новий якісний стан. Люди мають зрозуміти правила свого розвитку у Всесвіті, увійти в Гармонію з Ним на основі розквіту Душі та досягнення абсолютного стану, що не може породжувати зло. Ті, хто зберіг в собі хоч найменші вияви агресії до навколишнього світу, повинні закінчити своє існування внаслідок важкого впливу Землі та Всесвіту.

Правила і термін цього переходу, а також сили духовні для гідного подолання його даються нині Отцем Небесним дітям своїм через Слово Своє Живе — особливу обрану плоть — провідника Духа Святого і Великої Мудрості Творця. Нове духовне ім’я Вчителя Любові — Віссаріон, що означає «той, хто дає Життя». Вчення Його покликане об’єднати всі Релігії і Духовні вчення в Одну Релігію Всеєдності, Релігію єдиної Віри, сформувати світорозуміння людей Нової Епохи — епохи Любові, Істини і Світла, закласти основу духовного і культурного єднання Людства в єдиний Народ на Землі і намітити шляхи розвитку його у Всесвіті.

Таким чином, світорозуміння, що формується в цей час у великої кількості людей на основі Вчення Віссаріона, несе могутній світоглядний зміст, закладає високі етичні основи практичного життя та діяльності людини, вказує шляхи виходу Людства з небезпечної кризи і є в зв’язку з цим безцінним загальнолюдським надбанням, що підлягає широкому і швидкому розвитку та поширенню не тільки в Росії, а й в усьому Світі.

Релігійну організацію віссаріонівців офіційно зареєстровано в Міністерстві юстиції Російської Федерації під назвою «Церква Єдиної віри». Центр її знаходиться у місті Мінусінську. Тут і живе Віссаріон та збираються найбільш віддані його послідовники. Вони продають своє майно і всі гроші жертвують на будівництво храму, в якому хочуть зустріти Кінець Світу.

Відчуття швидкого Кінця Світу — один з най­характер­ніших настроїв серед членів цього релігійного угруповання. Вони зруйнували свої традиційні соціальні зв’язки, покинули ро­бо­ту, пішли з сім’ї, живуть своєю особливою сім’єю або «комуною». Ті з них, хто зберіг якісь кошти, можуть наймати житло, більш або менш регулярно харчуватися. Більшість ледве животіють, ведуть напівголодний спосіб життя. Проте це їх не дуже непокоїть. У громаді існують певні обмеження на ті чи інші страви: м’ясо, молоко, хліб тощо. Члени громади надто стурбовані тим, щоб не порушувати цю заборону.

Віссаріон періодично дає їм роз’яснення як з питань віро­вчення, культової діяльності, так і з повсякденної поведінки. Він сам більше не займається місіонерською діяльністю. Живе від­особлено, спілкується лише з найбільш наближеними. І навіть для членів громади, які мешкають у Мінусінську, зустріч з ним — велика рідкість. Цікавим є склад віссаріонівських громад — інтелігентні люди з вищою освітою, зокрема науковці, котрі мають вчені ступені та звання. Численний прошарок складають представники природничих і технічних наук. Здебільшого це люди середнього віку 25-45 років.

Церкву побудовано як замкнену систему, що керується авторитарними настановами Віссаріона. Лідери віссаріонівців використовують методи жорсткого психологічного тиску, примусу та залякування під флером лагідності та побожності. Шкідливими для життя і здоров’я людини є суворі обмеження у сні, харчуванні, а також вживання ліків лише в тому випадку, коли людина непритомніє. На підприємствах, заснованих «майстром Церкви», трудові відносини керуються настановами лідера ЦОЗ. Як свідчать колишні віссаріонівці, там панує нещадна експлуатація, а робота оцінюється мізерною платою.

В Україні осередки цього неокульту діють у Київській, Запорізькій, Харківській та Полтавській областях, але офіційно зареєстровано тільки одну громаду. За офіційними даними, в Росії та інших країнах ближнього зарубіжжя налічується близько 50 тисяч послідовників Віссаріона [200; 18].