Режисер: Даніель Галь
| Вид материала | Диплом |
- Програма творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво», 63.6kb.
- Норы Галь Составитель: Э. Кузьмина Тираж не указан Содержание : Эдварда Кузьмина., 121.07kb.
- Источник: , 589.2kb.
- «далека й близька канада», 39.96kb.
- Библиотека Альдебаран, 3654.91kb.
- Реферат на тему, 212.79kb.
- Нора Галь Слово живое и мертвое, 3118.23kb.
- Нора Галь Слово живое и мертвое, 3271kb.
- Олександр Петрович Довженко, 245.06kb.
- Андрій лелюх: «Я – режисер-практик, І радий, що знайшов себе як творча особистіть, 44.85kb.
Фільми, відібрані для показу у Вінницькій області
З дев’ятої до п’ятої / Ізраїль / 2009 / 17’
Режисер: Даніель Галь
Нічні переходи, високі стіни, підйоми на мотузці, мури з колючим дротом, страх бути заарештованим чи навіть убитим – палестинці, що нелегально працюють в Ізраїлі, стикаються не лише з цим. Камера слідує за будівельниками, які йдуть на роботу в Хар-Хома, єврейський район у Східному Єрусалимі, оточений палестинськими землями. Фільм «З дев’ятої до п’ятої» є частиною документального проекту «Єрусалимські миті» (2009).
Диплом правозахисного журі VIІ Міжнародного фестивалю Docudays Ua
Саня і Горобець / Росія / 2008 / 61’
Режисер: Андрєй Грязєв
Так сталося, що на щебеневому кар’єрі зустрілися двоє абсолютно різних людей. Саня і Горобець. Одному 37 років, іншому – 19. І все, здавалося б, ішло нормально, доки не перестали платити зарплату…
Андрєй Грязєв народився в Москві 1982 року. Професійний спортсмен (фігурне ковзання), учасник світових та європейських чемпіонатів. 2004 року закінчив Російський державний університет фізичної культури як директор театральних постановок, працював як балетний танцівник у «Театрі льодових мініатюр Ігоря Бобріна». 2006 року закінчив Першу національну школу телебачення як режисер монтажу. 2008 року закінчив Вищі курси сценаристів та режисерів (майстерня Андрєя Герасімова та Андрєя Добровольского).
Диплом правозахисного журі VIІ Міжнародного фестивалю Docudays Ua
Футбольний батько /Poland / Польща / 2008 / 29’ /
Режисер: Міхал Йозвяк
Марчін – сліпий масажист у футбольному клубі. Він справжній фанат, тож замість їздити на матчі своєї улюбленої команди разом із гравцями, добирається на місце з іншими вболівальниками. Марчін сам виховує 4-річного сина, котрий погано бачить і, так само як батько, може осліпнути. Уперше він бере хлопчика із собою. Батько і син разом готуються до надзвичайної події. І ось цей день настає… Надзвичайно зворушлива і жива історія.
Приз глядацьких симпатій VIІ Міжнародного фестивалю Docudays Ua
Мама померла в суботу на кухні.../ Україна / 2009 / 55’
Режисер: Максим Васянович
Цей фільм є історією життя режисера, яку сам автор розповідає за кадром. Батько Максима Васяновича — працівник провінційної філармонії — замолоду над усе прагнув стати диригентом симфонічного оркестру, але відмовився від кар’єри заради добробуту своєї родини. Яку ціну мусить заплатити митець за можливість творити? Це стрічка про вибір між життям і мистецтвом. «Цей фільм – лиш мала частка моєї вдячності татові, що заради мого дитинства 25 років тому відмовився від мрії всього життя ...»
Головний приз творчого конкурсу VIІ Міжнародного фестивалю Docudays Ua
Стираючи Девіда/ Велика Британія / 2009 / 80’
Режисер: Девід Бонд
Девід Бонд живе в країні, де стежать за кожним кроком кожної людини. Він вирішує з'ясувати, як багато знають про нього приватні компанії та уряд, тож провокує встановлення над собою нагляду, а потім намагається зникнути. Це рішення назавжди змінює все його життя. Залишивши вагітну дружину й малу дитину, він вирушає у жахливу подорож, а за ним, через державні бази даних, стежать двоє безжальних приватних детективів. Ця ситуація змушує його зрозуміти значення недоторканності приватного життя – та її втрати.
Девід Бонд – режисер, продюсер та сценарист документальних фільмів, рекламних роликів і короткометражних фільмів. 2004 року закінчив Met Film School і відтоді працював над різноманітними кінопроектами на соціальні й політичні теми. «Стираючи Девіда» – його перший повнометражний документальний фільм. Девід Бонд разом зі своїм творчим партнером Ешлі Джонс керує компанією Green Lions, яка зараз працює над кількома проектами, зокрема, новими повнометражними документальними фільмами і циклами радіопередач для BBC. Крім того, він пише книжку про свій досвід утікача.
Я пам’ятник собі / Україна / 2009 / 70’
Режисер: Дмитро Тяжлов
Виробництво: New Kyiv
Євген змалку відчував дивний потяг до могил, а зараз він – автор більш ніж сотні надгробків. У його доморослій філософії космополітизм і аскетизм поєднуються з активною і зухвалою поведінкою в буденному житті місцевої громади. Його пам'ятники не дозволяють людям забувати, вони вчать їх пам’ятати свою історію та своїх предків. Переглядаючи фільм, ми стежимо за процесом створення і встановлення пам’ятника німецьким солдатам, що загинули в боях поблизу села, а також бачимо інші примирливі жести, які робить цей незвичайний персонаж.
Дмитро Тяжлов 2002 року закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Від 2008 до 2009 року працював над кандидатською дисертацією з теорії режисури документальних фільмів. Фільмографія: Аустерліц 2005—1805 (2006), Столиці світу (2007), Important Man (2007), Трудний (2007), Я пам’ятник собі (2009), Моя мама – дельфін (2010)
Занурення / Росія / 2009 / 58’
Режисери: Юлія Панасенко, Юлія Галочкіна
Рок-н-рол – це музика молодих. Із цим твердженням не погоджується головний герой фільму – Нік Рок-н-рол. У свої 48 років він відчуває музику так само гостро, як і замолоду, шукає щось незвичайне, нестандартне, далеке від стереотипів та одноденок, котрі нав’язує реклама. Це фільм про світ нової незалежної рок-музики в Росії. Занурюючись у нього, герой «відмотує» і стрічку власного життя, аналізуючи природу своєї пристрасної любові до року. Вічний пошук дозволяє Нікові не відчувати свого віку, саме тому йому треба постійно тамувати музичну спрагу.
Любіть мене, будь ласка! / Росія / 2010 / 39’
Режисер: Валерій Балаян
19 січня 2010 року минув рік від дня безпрецедентного розстрілу в центрі Москви адвоката Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової. Фільм Валерія Балаяна присвячений насамперед Насті Бабуровій, талановитій дівчині з Севастополя, життя якої обірвала куля кілера-нациста. Герої фільму – друзі й близькі Насті, її колеги, батьки. У стрічці використані справжні відеозаписи російських фашистів, а також музичні кліпи, розміщені на нацистських сайтах. Ці матеріали розкривають справжній масштаб неонацизму в сучасній Росії, де нині офіційно існують 144 зареєстровані організації, які налічують понад півмільйона активних членів.
Валерій Балаян народився 1960 року. Член Спілки кінематографістів, член Гільдії кінодраматургів Росії, член Гільдії неігрового кіно Росії. Працював у телекомпаніях РЕН-ТВ, «Альма-Матер», «Культура», РТР, ТВЦ та АСС-ТВ. З 2003 року викладає кінодраматургію у Всеросійському державному інституті кінематографії (ВДІК). За його сценаріями знято понад 40 документальних кіно- й телефільмів. Як режисер він поставив більш ніж 60 неігрових кіно- й телефільмів. З 2008 року – спеціальний кореспондент радіо «Свобода» в Криму.
Убивство напередодні весни / Білорусь / 2010 / 25’
Режисер: Вольга Нікалайчик
33-річна активістка із захисту прав людини Яна Полякова наклала на себе руки в маленькому шахтарському містечку. Місцеві органи влади і КДБ систематично переслідували самотню молоду жінку за активне протистояння цивільним і політичним діям. Вони використовували найрізноманітніші методи знущань, зокрема психологічний тиск, провокації та, насамкінець, тортури і биття. Окрім того, доведену до відчаю жінку було засуджено за наклеп на міліціонера, який по-звірячому бив її, з виплатою величезної грошової компенсації на його користь. Неспроможна витримати таку несправедливість і цинізм, жінка зводить рахунки з життям...
Вольга Нікалайчик народилася 1968 року в Мінську. У 1989—1992 роках навчалася в Білоруській академії мистецтва. Її перша робота як продюсера – повнометражний фільм «У попа був собака» (1992). Як продюсер документальних проектів співпрацювала з ARTE channel, Гете-Інститутом, ЮНЕСКО та ООН (Програма розвитку) в Білорусі. Її фільми демонструвалися на провідних телеканалах Латвії, Литви, Естонії, України, Росії та Польщі.
Дівчата Нідерланди 2005 / 30’
Режисер / Менна Лаура Меєр
Келвін, Віджей та Насіф – друзі. Друзями вони стали вже давно, ще до того, як помітили, що в житті є щось цікавіше за футбол – дівчата! Ця тема для них поки не розкрита, і саме через це вона їх чимдалі більше захоплює. Якою має бути ідеальна дівчина, який буде «перший раз», що повинен знати і робити хлопець? Найголовніше, напевно, залишатися крутим.
Найкращий молодіжний документальний фільм, нагорода Голландської академії (2004); Молодіжна премія, Мюнхен (2004); Anniversary Prize, Kids & Docs, Амстердам (2004); Телевізійна нагорода Kinderkast, кінофестиваль Cinekid (2004)
Хлопці / Нідерланди 2005 / 30’
Режисер / Менна Лаура Меєр
Анджеле, Шіна та Сорая – подруги. Вони дають одна одній поради щодо одягу, разом ходять по магазинах і розважаються до світанку. Головна тема розмов – хлопці. З одного боку, вони – круті дівчата, що одягаються в стилі сексі та вільно розмовляють про секс. З іншого – вони нерішучі та невпевнені, коли йдеться про їхній «перший раз». І чи правда, що більшість хлопців хочуть лише сексу?
День, коли я вирішив стати Ніною / Нідерланди /2000 / 15’
Режисер: Інґеборґ Янсен
Ґвідо – одинадцятирічний хлопець, який зовсім не хоче бути хлопцем. Він не любить футболу і віддає перевагу теревеням із однокласницями. Власне, він почувається радше як дівчина. І одного дня Ґвідо вирішує стати Ніною.
Тепер друзі та родина мусять змиритися з цим.
Перша премія, Кінофестиваль для дітей в Аубурні (2001); Міжнародна молодіжна премія, Мюнхен (2002); Перша премія, Фестиваль короткометражних фільмів в Оберхаузені (2002); Друга премія, Golden Gate Awards, Сан-Франциско (2002)