Книга перша. Одна сторiнка з житiя рноха рнох жив шiстдесят п'ять (165) рокiв, I народив Мафусаула. Iходив
| Вид материала | Книга |
Содержание9. Хам нiчого не робить сам |
- «Сергій Олексійович Лебедєв», 175.56kb.
- Чорнобиль. Місто, яке розташоване на правому березі р. Прип’ять при впаданні її правої, 292.38kb.
- Лягіна Проект «Велике читання», 283.44kb.
- Реферат на тему, 149.58kb.
- План мероприятий массовых библиотек Казахстана по повести М. Ауэзова «Лихая година», 445.82kb.
- Обробкою даних керує одна програма простір є глобальним для програміста є одна єдина, 38.31kb.
- Книга перша, 3193.01kb.
- Уроки історії тематична лінійка в пам’ять, 66.37kb.
- Николай Cергеевич Трубецкой Кукраинской проблеме статья, 292.02kb.
- Наверное, в каждой семье есть хотя бы одна книга, которую прочитали все члены семьи, 25.29kb.
9. ХАМ НIЧОГО НЕ РОБИТЬ САМ
Уривки з щоденника рiзнороба Сiма.
"До Потопу залишасться ще сто рокiв. Цiлий вiк! I з тих ста рокiв
жодного дня не можна згаяти даремно. Кожного вечора ми мусимо з гордiстю
(безумовно, заслуженою) пiдсумувати:
- День минув немарно!
Старший виконроб, майстер на всi руки Ной наказав, щоб кожен славний
ковчегобудiвник вiв виробничий щоденник, у якому хоча б кiлькома словами
писав про своу виробничi звитяги та легендарнi дiяння. Щоб анi зернини
вiкопомних подробиць не згубилося в допотопнiй безвiстi.
Аж подив бере: до чого мудра думка!
Адже прийде далекий час, коли нашi дурнi нащадки почнуть сушити собi
голови:
- Як це славним ковчегобудiвникам пощастило? Як це вони, хитрюги,
примудрилися? Подумати тiльки: сто рокiв будували ковчег без жодного як
поточного, так i капiтального ремонту! Тут не встигнеш будинок звести з
промислових панельних блокiв, як вiн уже потребус ремонту... А ковчег! Та
за сто рокiв коли почнеш ладнати нiс, корма вже зiйде на порох... Ех,
пришелепувата наша цивiлiзацiя - нове видумус, а секрети давньоу
майстерностi втрачас. Бiда...
Аж тут - мiй щоденник!
I наступнi поколiння з вдячнiстю дiзнаються, що голови сушити нема над
чим. Бо секрет старовинноу майстерностi полягав в тому, що я дiйшов до
генiального за свосю простотою технологiчного рiшення : дев'яносто дев'ять
рокiв лежати у холодочку, а в останнiй рiк - працювати з вогником!
Уявлясте? Хiба може щось зiпсуватися, коли його нема?
Мою пропозицiю обговорили на виробничiй радi. Проти неу найбiльше
вередував Хам. Однак його пiдступнi дiу, скерованi на те, щоб усi нашi
зусилля i прихованi вiд облiку резерви звести нанiвець, виявилися марними.
Старший виконроб Ной прямо в очi присутнiм i з усiсю принциповiстю заявив:
- Я проти волi колективу не пiду! Як бiльшiсть, так i я...
Ми з брательником Iафетом у голосах були явно переважнi. Нас хоч на
ваги став!"
"До Потопу лишасться ще цiлий рiк!
Але за наказом старшого виконроба Ноя треба вже сьогоднi братися за
нульовий цикл. Хам свiт за очi кинувся на фронт будiвельних робiт. Ще
тiльки сiрiло, а вiн уже гупав на трудовiй вахтi.
Увечерi старший виконроб Ной вiтав його з першою трудовою перемогою, бо
цей Хамлюга один виконав аж три норми. Де це бачено, щоб людина отак явно
вiдривалася вiд усього колективу?
I взагалi: який висновок можна з цього зробити?
Ясно який: Хам з першого дня явно збився з графiка. Необхiдно вжити
твердих й рiшучих заходiв, щоб цей недотепа остаточно не зламав гарно
намальовану на стендi графiчну лiнiю. Адже якщо графiк зламасться, а лiнiю
нiхто не перемалюс, то що вийде? Масте рацiю: окозамилювання!
Як же виправити вкрай загрозливе становище, що з першого дня склалося
на ковчегобудi?
Коли я спав пiд копою сiна, в моуй головi сама собою народилася
генiальна за свосю простотою рятiвна iдея: завтра не вийду на роботу з
метою вирiвняти графiчну лiнiю нашого стрiмкого руху уперед. Негайно
подiлився iдесю з Iафетом. Брательник гаряче пiдтримав мою напрочуд цiнну
iнiцiативу. Ми покажемо Хамовi, як слiд боротися за ритмiчнiсть!"
"До Потопу лишасться ще десять мiсяцiв!
Як подумаю, скiльки менi ще мозолiв наживати та здоров'ям зловживати,
серце починас тiпатися, а також пiдвищусться або нижчас тиск в залежностi
вiд ваги атмосферного стовпа. Знову ж таки на самопочуття негативно
впливають як циклони, так i антициклони. Режим роботи повнiстю руйнус
науково вивiрений режим харчування, що успiшно впровадили в життя свос
деякi довгожителi. Я про це дiзнався з дослiдiв геронтологiв, якi вони з
дивовижною вiдданiстю цiй воiстину життсвiй науцi смiливо провадять на
самих собi".
"До Потопу лишасться ще вiсiм мiсяцiв!
Менi повезло: умовив лiкарку знайти у мене хворобу. Байдуже яку! А вона
й не шукала. Коли почула, що в моуй торбi порося верещить, одразу
второпала: ревматизм! А я хiба проти? Тепер одержую грошi за лiкарняною
карткою. Порося вже окупилося...
Ревматизм лiкують теплом. От я й вигрiваю кiстки на сонечку. Ковчег вже
величенький - вже тiнь дас. Якби не затятий придурок Хам, тут був би
райський куточок. А то цей Хамлюга з ранку до вечора безупинно гепас
молотком. Цвяхи нiби в мою хвору голову вбивас. Тьху, я й забув. У мене ж
ревматизм!.."
"До Потопу лишасться ще аж пiвроку!
Моух хвороб уже нiхто не визнас: до мосу лiкарки виявили увагу i
забезпечили казенними харчами на тривалий строк. Доводиться байдикувати на
роботi. Та нiчого! I за це платня йде...
Сьогоднi Хам вивiсив перший номер бортовоу сатиричноу газети "З
НАЖДАЧКОМ!", бойовий орган ковчегкому.
Iафета редактор Хам змалював правильно. Це я мушу сказати як об'сктивна
людина. Вийшло гостро i дотепно. Словом, вийшло так: у гуртi наших
майбутнiх пасажирiв бракороб Iафет будус ковчег. Все йде у нього
шкереберть. А звiрi так обговорюють його роботу:
- Чого йому бракус?
- Якостi...
Однак карикатура на Iафета - сдина в Хама творча удача. Це я мушу
сказати як об'сктивна людина. Далi тонке почуття мiри, без якого
немислимий справжнiй митець, редакторовi зрадило. Це я кажу як принципова
людина. Крiм Iафета, якого Хам намалював навiть мало, вiн ще зобразив
мене. Антиiсторичнiсть, недоречнiсть i шкiдливiсть цього малюнка одразу
впадас в око: читач бортнiвки з першого погляду бачить, нiбито я будую не
ковчег, а величезну ложку. Та ще й згори написав - "ЛОЖКОБУД СОБIРОБА
СIМА". А внизу - такi слова, нiби я свосю працею ще й пишаюся:
- Оце ложка - аж до миски не лiзе!
А мiж тим, досить повернути голову праворуч, щоб реальна й свiтла
дiйснiсть перекреслила цей чорний наклеп: на стапелях стоуть хоч i
неоковирний, але ковчег! Зовсiм не ложка! Це ж ясно видно...
Ну, Хаме, зачекай! Я ще зроблю з тебе карикатуру! Мавпячiй мордi
люмпен-резуса позаздриш!"
"До Потопу залишасться ще аж чотири мiсяцi!
Про розваги ковчегобудiвникiв нiхто не дбав. Навiть у карти не граю:
Iафет в очко обiбрав мене до нитки. Хожу тепер, мов лахмiтник, бо зняв
одяг з опудала. Ось тiльки сьогоднi був влаштований цирк. Та й то
випадково: просто саме сьогоднi Хам заходився ресструвати чотириногих
пасажирiв. За гирю Хамовi правив iндiйський слон. Усяку звiрину, що
виявлялася важче слона. Хам списував за борт. Гармидер зчинився неабиякий.
Звiрi вили, гарчали, рикали, скавучали, скiмлили - аж у вухах лящало. Ото
комедiя була, коли черга дiйшла до мамонта! Ясно, що ця волохата гора з
бивнями до землi не мала нiяких шансiв потрапити на ковчег. Припленталися
i рiзнi стегозаври, диплодоки, тиранозаври, iгуанодони, динозаври,
бронтозаври та ще якiсь заври - цiлий натовп. Хам ледве вiдiгнав ух
хворостиною.
- Киш, киш! - кричав вiн, мов на горобцiв. - Ану, паняйте у музей! Бо й
кiсток ваших палеонтологи не зберуть!
От смiху було! Я так реготав, що в мене молоток в трюм упав i
загубився..."
"До Потопу залишасться ще аж два мiсяцi!
Мене все дужче хвилюс проблема харчування. Це ж на борту цiла отара
удокiв поназбиралася. На виробничiй нарадi я це питання загострив, пiдняв
на належну височiнь i поставив руба:
- Чи думав Хам про те?
- Думав, - каже Хам.
- Еге ж, ми це знасмо: дурень думкою багатiс...
Але сьогоднi Хам пригнав сорок возiв пресованих у камiнь вiтамiнiв. З
розрахунку: на кожен день плавби - по возу. Що корми пресованi в камiнь -
не бiда: на те й Потоп, щоб стало чим розмочувати. Але подумаймо: якби не
моя завбачливiсть, чи були б отi вози? Виходить, що Хам нiчого не робить
сам".