Geum.ru

О. В. Меліхова адвокатура в україні навчально-методичний посібник

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


Методичні вказівки
План семінарського заняття
Методичні вказівки
План семінарського заняття
Методичні вказівки
План семінарського заняття
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6
Тема для написання реферату

Формування правової держави в Україні й необхідність подаль­шого реформування адвокатури.

Тести для перевірки знань

1. У середині 30-х років в адвокатурі України переважали:

А) колективні форми організації роботи;

Б) індивідуальні форми організації роботи.

2. Терміни «адвокатура» та «адвокат» у радянській адвокатурі було введено:

А) постановою НКЮ «Про реорганізацію колегій захисників» (1927 р.);

Б) Основами судоустрою СРСР і союзних республік 1924 року;

В) Положенням про адвокатуру 1939 року.

3. У період окупації 1941—1944 років відповідно до норматив­них актів, якими регулювалася діяльність адвокатури:

А) порушення прав людини допускалися;

Б) порушення прав людини не допускалися.

4. Під час окупації:

А) було прийнято спеціальні нормативні акти, якими регулювалася діяльність адвокатури;

Б) захист здійснювався на підставі довоєнних нормативних актів.

5. Закон України «Про адвокатуру» прийнято:

А) 1990 року;

Б) 1991 року;

В) 1992 року.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


Тема 4. Принципи та гарантії
адвокатської діяльності

Опановуючи матеріал, присвячений принципам і гарантіям адвокатської діяльності, студент повинен пам’ятати, що вони закріплені Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру», «Правилами адвокатської етики» та опосередковано іншими нормативними актами, наприклад, Кримінально-процесуаль­ним кодексом України.

У темі розглядаються такі питання:

І. Поняття адвокатури

Адвокатура України є добровільним професійним громад­ським об’єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Визначення адвокатури закріплено в Законі України «Про адвокатуру» й не може бути довільним. Засвоюючи поняття адвокатури, слід ураховувати, що кожне слово у визначенні має смислове навантаження. Студентам слід проаналізувати, чи є, на їхню думку, визначення, дане в Законі, досконалим.

ІІ. Принципи адвокатської діяльності

Вивчаючи це питання, слід пам’ятати, що адвокатура — це
інститут, який функціонує в системі інших правових інститутів. Тому загальні принципи їхнього існування є спільними й притаманними як правовій державі загалом, так і всім її інститутам. Ідеться про верховенство закону, демократизм, незалежність, гуманізм.

Засади демократизму та гуманізму випливають зі ст. 1 і 3 Конституції України. Верховенство права закріплено у ст. 8 Конституції України. Ці ж самі засади знайшли своє відображення в Законі України «Про адвокатуру». Студенти повинні розуміти, що це не су­перечить закріпленій у Законі України «Про адвокатуру» засаді верховенства закону. Адже, вживаючи в широкому розумінні слово «закон», ми вкладаємо в нього той самий зміст, що й у поняття «право».

Разом з тим існують засади суто адвокатської діяльності. Це, наприклад, конфіденційність, домінантність інтересів клієнтів, неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами та інші. Їх закріплено в Законі України «Про адвокатуру» та Правилах адвокатської етики.

ІІІ. Гарантії адвокатської діяльності

Питання про гарантії адвокатської діяльності слід розглядати комплексно, враховуючи, що вони закріплені Законом «Про адвокатуру», передбачені Конституцією України, встановлені Основними положеннями про роль адвокатів, прийнятими в серпні 1990 року, VІІІ Конгресом ООН по запобіганню злочинам забезпечуються Кримінальним кодексом.

Студентам варто пам’ятати, що закріплення правових гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні ще недостатнє, особливо важливим є механізм їх реалізації. Тому студентам необхідно з’ясувати, чи справді адвокат має можливість на практиці реалізувати надані йому законодавством гарантії діяльності, та проаналізувати норми ст. 61-1 КПК України, які можна розглядати як порушення гарантій адвокатської діяльності на законодавчому рівні.

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року. — Ст. 735.

3. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Право, 2003.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Ст. 402.

5. Цивільно-процесуальний кодекс України. — Ст. 935.

6. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня адвокатури» від 30 вересня 1999 року.

7. Основні положення про роль адвокатів: Прийняті у серпні 1990 року VІІІ Конгресом ООН по запобіганню злочинам.

8. Коментар до Конституції України: Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 1996.

9. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, протокол від 1—2 жовтня 1999 року.

10. Медведчук В. Адвокатурі надано реальний шанс продовжити демократичне реформування // Закон і Бізнес. — 1999. — № 41. — С. 11.

11. Святоцький О. Д. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дослідження): Дис. ... д-ра юрид. наук. Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1994.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 4. Принципи та гарантії адвокатської діяльності

Питання, що виносяться
на семінарське заняття

1. Поняття адвокатури.

2. Принципи адвокатської діяльності.

3. Гарантії адвокатської діяльності.

Рекомендована література
для підготовки до семінару

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.

3. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Право, 2003.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний кодекс України.

6. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рів­ня адвокатури» від 30 вересня 1999 року.

7. Основні положення про роль адвокатів, прийняті у серпні 1990 року VІІІ Конгресом ООН по запобіганню злочинам.

8. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів 1—2 жовтня 1999 року.

9. Коментар до Конституції України: Інститут законодавства Верхов­ної Ради України. — К., 1996.

10. Медведчук В. Адвокатурі надано реальний шанс продовжити демократичне реформування // Закон і бізнес. — 1999. — № 41. — С. 11.

11. Дашо Т. Этика помощника адвоката // Юридическая практика. — 2003. — № 1(263). — 8 січ.

Запитання для перевірки знань

1. Визначення адвокатури.

2. Принципи, на яких ґрунтується діяльність адвокатури в Україні.

3. Назвіть і розкрийте гарантії адвокатської діяльності.

Практичні завдання для виконання

1. Обґрунтуйте кожну з передумов адвокатської діяльності.

2. Складіть список нормативних та ненормативних джерел з теми, що вивчається.

3. Порівняйте передумови адвокатської діяльності в радянські часи та за Законом України «Про адвокатуру».

4. Порівняйте принципи діяльності адвокатури та нотаріату в Україні.

Запитання для контролю
самостійної та індивідуальної роботи

1. Характеристика Закону України «Про адвокатуру».

2. Поняття принципів адвокатської діяльності.

3. Поняття гарантій адвокатської діяльності.

Тема для реферату

Правовий статус адвоката згідно із Законом України «Про адвокатуру»

Тести для перевірки знань

1. Однією з гарантій адвокатської діяльності є:

А) заборона прослуховування телефонних розмов адвоката у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції відповідного прокурора;

Б) довічний імунітет від притягнення до кримінальної відповідальності за певні види діяльності;

В) оплата праці помічника за рахунок держави.

2. Кримінальну справу проти адвоката не може бути порушено:

А) прокурором району;

Б) прокурором міста Києва;

В) Генеральним прокурором;

3. Назвіть принципи, які не визначено законом як засади діяль­ності адвокатури:

А) конфіденційності;

Б) диспозитивності;

В) гуманізму.

4. Адвокатура України — це:

А) спілка юристів;

Б) громадське об’єднання;

В) політична організація;

Г) партія однодумців.

5. Принципи діяльності адвокатури — це:

А) напрями правового впливу на суспільні відносини;

Б) засоби регулювання діяльності адвокатури;

В) засади діяльності адвокатури, що випливають з норм права.

6. Гарантії адвокатської діяльності закріплено:

А) Конституцією;

Б) Законом «Про адвокатуру»;

В) Кримінально-процесуальним кодексом.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


Тема 5. Організаційні форми діяльності адвокатури

Вивчаючи цю тему, студент повинен звернути увагу на те, що організаційні форми діяльності адвокатури, передбачені Законом України «Про адвокатуру», відповідають Конституції України, Закону України «Про об’єд­нання громадян», іншим нормативним актам. Разом
з тим сучасні організаційні форми діяльності адвокатури зароджувалися й відточувалися впродовж усієї її
історії.

У темі розглядаються такі питання:

І. Індивідуальна практика адвоката

Опановуючи це питання, студенти мають передусім вивчити положення Закону України «Про адвокатуру», в яких вказується на те, хто може займатися індивідуальною адвокатською практикою, а також активізувати знання з цивільного та кримінального процесу, пов’язані з участю адвокатів на різних стадіях процесу.

Ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» передбачає для адвоката можливість займатись адвокатською діяльністю індивідуаль­но, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські спілки. Умовою їх створення та діяльності є відповідність вказаному Закону й статутам адвокатських об’єднань.

Студентам необхідно пам’ятати, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Щоб знати порядок подання й розгляду документів осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, порядок складання кваліфікаційних іспитів, студентам необхідно ознайомитися з Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури та Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Особі, яка успішно склала кваліфікаційні іспити, кваліфікаційна комісія видає свідоцтво про право на заняття адвокат­ською діяльністю. Студенти повинні знати, що на час отримання свідоцтва для цього не повинно бути перешкод (зазначених у частині 2 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»). Цими обставинами є судимість особи, яка має намір бути адвокатом, її робота в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутріш­ніх справ, служби безпеки, державного управління. З курсу Нотаріату в Україні (Закон України «Про нотаріат») студентам відомо, що адвокатом не може бути й особа, яка працює приват­ним нотаріусом.

Ще одним кроком до здійснення майбутнім адвокатом своєї діяльності є прийняття Присяги адвоката України. Її текст не є довільним. Його закріплено в Законі України «Про адвокатуру». Порядок прийняття Присяги законодавством не передбачено, тому студентам необхідно знати, що на практиці її приймають шляхом підпису документа з її текстом.

ІІ. Засади діяльності адвокатських об’єднань, їхній правовий статус

Вивчення цього питання також ґрунтується на ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», відповідно до якої адвокат має право відкрити адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські спілки, які діють згідно з зазначеним Законом і статутом цих об’єднань.

Студенти повинні знати засади, на яких створюються та діють адвокатські об’єднання, а також порядок їх реєстрації, утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації.

Слід виходити з того, що згідно із Законом України «Про адвокатуру» адвокатські об’єднання є юридичними особами. Отже, вони повинні мати всі ознаки юридичних осіб, передбачені Цивіль­ним кодексом України.

Правовий статус адвокатських об’єднань визначено також Правилами адвокатської етики. Вони визнають адвокатські об’єд­нання суб’єктами відносин щодо забезпечення дотримання правил адвокатської етики.

Адвокатські об’єднання та адвокати можуть створювати регіо­нальні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації.

Студентам доцільно проаналізувати засади діяльності адвокатських об’єднань та їхній правовий статус, що ґрунтується на законах України, а також їхній розвиток у статутах цих об’єд­нань.

ІІІ. Спілка адвокатів України

Вивчення матеріалу необхідно розпочати з ознайомлення зі Статутом Спілки адвокатів України, створеної у вересні 1990 року.

Спілка адвокатів України — це громадська організація. Ст. 1 Статуту визначає її як добровільну, професійну, незалежну, само­врядну всеукраїнську організацію адвокатів.

Студенти повинні знати мету діяльності Спілки, її структуру; хто може бути її членом, ознайомитися з правами та обов’язками членів Спілки. Слід мати на увазі, що членами Спілки можуть бути як адвокати, так і адвокатські об’єднання. Почесними членами Спілки можуть бути вчені-юристи, особи, які займаються адвокатською діяльністю за межами України.

Важливо ознайомитися з керівними органами Спілки адвокатів України. Це — з’їзд, конференція, Правління, ревізійна комісія. Студенти повинні знати порядок утворення, роботи, компетенцію цих органів, формування коштів Спілки.

Слід пам’ятати, що з утворення Спілки адвокатів України практично почалася історія адвокатури незалежної України. Тому докладне дослідження та вивчення передумов і мети її створення, Статуту Спілки, її функцій займають важливе місце у вивченні цієї теми.

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру». — Ст. 735.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Ст. 402.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України. — Ст. 935.

5. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України»: Затверджений Установчим з’їздом Спілки адвокатів України 22.09.1990 року із змінами і доповненнями, внесеними на ІІ позачерговому з’їзді Спілки адвокатів України 16.01.1993 року.

6. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 302.

7. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93.

8. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93.

9. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1—2 жовтня 1999 року.

10. Медведчук В. Адвокатська діяльність — гарантія професіо­налізму та доступності правозахисту // Закон і Бізнес. — 2000. — № 11. — С. 12.

11. Барщевский М. Ю. Адвокат, адвокатская фирма, адвокатура: Учеб. пособие. — М., 1995.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 5. Організаційні форми
діяльності адвокатури

Питання, що виносяться
на семінарське заняття

1. Індивідуальна практика адвоката.

2. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання. Засади їх діяльності та правовий статус.

3. Функції адвокатів.

4. Спілка адвокатів України.

Рекомендована література
для підготовки до семінару

1. Конституція України: Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру». — Ст. 735.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Ст. 402.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України. — Ст. 935.

5. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України»: Затверджений Установчим з’їздом Спілки адвокатів України 22.09. 1990 року із змінами і доповненнями, внесеними на ІІ позачерговому з’їзді Спілки адвокатів України 16.01.1993 року.

6. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 302.

7. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Затверд­жено Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93.

8. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 року № 155/93.

9. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1—2 жовтня 1999 року.

10. Медведчук В. Адвокатська діяльність — гарантія професіоналізму та доступності правозахисту // Закон і Бізнес. — 2000. — № 11. — С. 12.

Запитання для перевірки знань за темою

1. Які організаційні форми діяльності адвокатури існують в Україні?

2. Які функції виконують адвокати?

3. Коли було створено Спілку адвокатів України?

4. Відмінності статусу адвокатів, які є членами Спілки адвокатів, і тих, які не є її членами.

Практичні завдання

1. Складіть бібліографічний довідник для засвоєння матеріалу цієї теми.

2. Доведіть переваги різних форм діяльності адвокатів.

Запитання для контролю
самостійної та індивідуальної роботи

1. Хто може бути адвокатом в Україні?

2. Яким чином особа може приступити до адвокатської діяльності?

3. Передумови адвокатської діяльності.

4. Чи може бути адвокатом особа без громадянства?

5. Чи може бути адвокатом особа, яка має судимість?

Тема для написання реферату

Організаційні форми діяльності адвокатури на різних етапах її розвитку.

Тести для перевірки знань

1. Умови роботи помічника адвоката визначаються:

А) трудовою угодою в будь-якій формі;

Б) усною домовленістю між помічником і адвокатом;

В) контрактом.

2. Перше засідання Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури проводиться в такий термін з часу формування складу комісії:

А) п’ятнадцятиденний;

Б) десятиденний;

В) п’ятиденний.

3. Відповідальність за вчинки помічника адвоката покладається на:

А) помічника адвоката;

Б) адвоката;

В) колегію адвокатів.

4. Принципи діяльності адвокатури — це:

А) напрями правового впливу на суспільні відносини;

В) засоби регулювання діяльності адвокатури;

Г) засади діяльності адвокатури, що випливають з норм права.

5. Особа, яка має судимість:

А) не може бути адвокатом;

Б) може бути адвокатом;

В) може бути адвокатом тільки з дозволу Міністра юстиції.

6. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури створюється при:

А) Президентові України;

Б) Верховній Раді України;

В) Кабінеті Міністрів України.

7. Адвокатська діяльність:

А) є підприємницькою;

Б) не є підприємницькою;

В) прирівнюється до підприємницької в деяких, визначених законом, випадках.

8. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури визначає:

А) Положення;

Б) Статут;

В) Закон.

9. Термін повноважень Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури становить:

А) один рік;

Б) три роки;

В) п’ять років.

10. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури не входить:

А) представник Верховного Суду України;

Б) представник Конституційного Суду України;

В) представник Спілки адвокатів України.

11. Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури очолює:

А) президент комісії;

Б) голова комісії;

В) міністр юстиції.

12. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:

А) формує склад кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

Б) розробляє й затверджує програми та порядок складання кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

В) проводить консультації для осіб, які готуються складати кваліфікаційний іспит.

13. Засідання Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури вважається правомірним, якщо в ньому бере участь не менш як:

А) дві третини членів комісії;

Б) три чверті членів комісії;

В) половина членів комісії.

14. Вища кваліфікаційна комісія проводить свої засідання:

А) у разі потреби;

Б) один раз на місяць;

В) один раз на тиждень.

15. Скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури розглядаються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури в такий термін з дня надходження:

А) один місяць;

Б) 10 днів;

В) два тижні.

16. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури:

А) підлягає оскарженню голові цієї комісії;

Б) підлягає оскарженню до суду;

В) є остаточним.

17. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури приймається:

А) відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії;

Б) відкритим голосуванням більшістю голосів від кількості присутніх членів комісії;

В) закритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії.

18. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:

А) щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України;

Б) щорічно звітує перед Верховною Радою України;

В) щорічно інформує про свою роботу Кабінет Міністрів України.

19. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури створюються:

А) у містах Києві та Севастополі;

Б) у районних центрах;

В) при управліннях юстиції.

20. Термін повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії становить:

А) три роки з дня її формування;

Б) три роки з дня її першого засідання;

В) два роки з дня першого засідання.

21. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія діє у складі:

А) двох палат — атестаційної та дисциплінарної;

Б) трьох палат — атестаційної, дисциплінарної та кваліфікаційної;

В) двох палат — кваліфікаційної та дисциплінарної.

22. Засідання палати є правочинним, якщо в ньому бере участь не менш як:

А) дві третини членів палати;

Б) три чверті членів палати;

В) половина членів палати.

23. Особа, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, подає до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії:

А) нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту;

Б) медичну довідку;

В) характеристику з останнього місця роботи.

24. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право скла­дати їх повторно:

А) за шість місяців;

Б) за два роки;

В) за рік.

25. Присяга адвоката України приймається:

А) під час одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

Б) після оголошення рішення комісії про успішне складання іспитів;

В) перед укладанням угоди з першим клієнтом.

26. У разі втрати громадянства:

А) свідоцтво анулюється;

Б) дія свідоцтва призупиняється;

В) дія свідоцтва залежить від наявності угоди з країною, громадянином якої буде адвокат.

27. Спілка адвокатів України — це:

А) об’єднання громадян;

Б) громадська організація;

В) професійна партія.

28. Членами Спілки адвокатів можуть бути:

А) тільки колективні члени;

Б) тільки індивідуальні члени;

В) колективні та індивідуальні члени.

29. Вищим керівним органом Спілки є:

А) конференція;

Б) правління;

В) з’їзд.

30. Помічник адвоката повинен мати освіту:

А) будь-яку вищу;

Б) вищу юридичну;

В) початкову юридичну.

31. Внутрішня діяльність Спілки адвокатів України регулюється:

А) Статутом;

Б) Положенням;

В) Кодексом.

32. З’їзд Спілки адвокатів України скликається:

А) один раз на рік;

Б) один раз на три роки;

В) один раз на п’ять років.

33. Адвокатське об’єднання:

А) реєструється Міністерством юстиції;

Б) реєструється Кабінетом Міністрів;

В) не реєструється.

34. Громадська організація адвокатів називається:

А) спілка;

Б) комітет;

В) біржа.

35. У разі реєстрації адвокатського об’єднання йому видається такий документ про реєстрацію:

А) посвідчення;

Б) свідоцтво;

В) ліцензія.

36. Адвокат:

А) може мати тільки одного помічника;

Б) може мати одного або кількох помічників;

В) не може мати помічників.

37. Під час отримання свідоцтва про право на заняття адвокат­ською діяльністю особа:

А) приймає Присягу;

Б) дає обіцянку;

В) підписує зобов’язання;

Г) дає Клятву.

38. Особа, яка має судимість:

А) може бути помічником адвоката;

Б) не може бути помічником адвоката;

В) може бути помічником адвоката з дозволу колегії адвокатів.

39. Атестаційна палата розглядає одержані від особи, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, документи впродовж такого терміну з дня їх надходження:

А) 10 днів;

Б) 20 днів;

В) одного місяця.

40. Помічником адвоката можуть бути особи, які:

А) працюють у суді;

Б) не мають стажу роботи;

В) працюють приватними нотаріусами.

41. Коли створено Спілку адвокатів України?

А) 1991 року;

Б) 1995 року;

В) 1990 року.

42. Адвокатське бюро:

А) є юридичною особою;

Б) не є юридичною особою.

43. Документ про право на заняття адвокатською діяльністю називається:

А) посвідчення;

Б) ліцензія;

В) свідоцтво;

Г) сертифікат.

44. Адвокат повинен мати стаж роботи за спеціальністю юриста:

А) один рік;

Б) два роки;

В) шість місяців.

45. Якщо адвоката засуджено за скоєння злочину, і вирок набрав законної сили:

А) адвокатська діяльність припиняється;

Б) адвокатська діяльність призупиняється.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


Тема 6. Професійні та соціальні права адвоката,
його обов’язки

Опрацьовуючи матеріал, студентам необхідно звернути увагу на зв’язок між правами, обов’язками адвокатів і гарантіями їхньої діяльності, які вивчались у темі «Засади та гарантії адвокатської діяльності». Слід пам’ятати, що основні професійні права та обов’язки адвокатів визначено Законом України «Про адвокатуру», і їх коло досить широке. Що ж до соціальних прав адвокатів, то їх кількість та якість потребує правового вдосконалення.

У темі розглядаються такі питання:

І. Основні професійні права адвоката

Опановуючи матеріал, студенти повинні звернути увагу на те, що основні професійні права адвоката розглядаються в комплексі з його обов’язками. Доцільно також проаналізувати права й обов’язки інших учасників кримінального й цивільного процесів, порівняти їх з правами та обов’язками адвокатів.

Важливо пам’ятати, що обсяг прав адвокатів відрізняється від прав, які мають юристи без свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Процесуальні права захисника у криміналь­ному процесі визначено у ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України. Студенти повинні порівняти їх з передбаченими ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» правами адвоката, адже поняття «професійні права адвокатів» ширше, ніж поняття «процесуальні права адвокатів».

Основні професійні права адвоката відображено в Законі України «Про адвокатуру». Це, зокрема, права здійснювати свою діяльність індивідуально, відкрити своє адвокатське
бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та адвокатські спілки, що діють відповідно до законодавства. Адвокат має також право залучати до роботи помічника або кількох помічників, які мають вищу юридичну освіту.

Процесуальні права конкретизовано у Кримінально-проце­суальному та Цивільно-процесуальному кодексах України.

ІІ. Соціальні права громадянина, який займається адвокатською діяльністю

У соціальних правах адвокати прирівнюються законодавством до інших осіб, які займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці. У зв’язку з цим, вивчаючи питання, варто активізувати знання з права соціаль­ного забезпечення.

Однак треба враховувати, що адвокати — члени Спілки адвокатів України, і згідно з документами Спілки вони користуються рядом пільг. Студентам доцільно ознайомитися з Положенням про фонд соціального захисту адвокатів України. Соціальні права адвоката та його помічника врегульовано ст. 11 Закону України «Про адвокатуру». Відповідно до неї адвокат і його помічник користуються правом на відпустку та на всі види допомоги з державного соціального страхування.

ІІІ. Обов’язки адвоката. Адвокатська таємниця

Вивчаючи це питання, студенти повинні звернути увагу на те, що обов’язки адвоката, викладені в законодавстві, ґрунтуються на таких людських якостях, як порядність, чесність, сумлінність. Отже, адвокат має поєднувати ці важливі риси з високим професіоналізмом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про адвокатуру», адвокат здійснюючи свої професійні обов’язки, зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від узятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Обов’язки адвоката конкретизовано у ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що Правила адвокатської етики також мають цілий ряд положень, пов’язаних із виконанням адвокатами своїх обов’язків. Наприклад, розкриваючи основні засади адвокатської етики (розділ ІІ), правила постійно акцентують, що адвокат
зобов’язаний і що не повинен робити для втілення цих засад у
життя.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про адвокатуру», адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом цієї таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення своїх професійних обов’язків.

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру».

3. Кримінально-процесуальний кодекс України.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України.

5. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України»: Затверджений Установчим з’їздом Спілки адвокатів України 22.09.1990 року із змінами і доповненнями, внесеними на ІІ позачерговому з’їзді Спілки адвокатів України 16.01.1993 року.

6. Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821.

7. Порядок визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв’язку з вагітністю і пологами особам, які мають постійно обчислюваний доход, та особам, доход яких повністю може бути обчислений лише за результатами роботи за рік: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 651.

8. Медведчук В. Адвокатська діяльність — гарантія професіоналізму та доступності правозахисту // Закон і Бізнес. — 2000. — № 11. — С. 12.

9. Логінова С. М. Адвокатська таємниця: теорія і практика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. КНУ ім. Т. Шевченка. — К., 2002.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 6. Професійні та соціальні права адвоката,
його обов’язки

Питання, що виносяться
на семінарське заняття

1. Основні професійні права адвоката.

2. Соціальні права громадянина, який займається адвокатською діяльністю.

3. Обов’язки адвоката.

4. Адвокатська таємниця.

Рекомендована література
для підготовки до семінару

1. Конституція України: Прийнята п’ятою сесією Верховної Ради 28 червня 1996. — К., 1997.

2. Закон України «Про адвокатуру».

3. Кримінально-процесуальний кодекс України.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України.

5. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України»: Затверджений Установчим з’їздом Спілки адвокатів України 22.09.1990 року із змінами і доповненнями, внесеними на ІІ позачерговому з’їзді Спілки адвокатів України 16.01.1993 року.

6. Логінова С. М. Адвокатська таємниця: теорія і практика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. КНУ ім. Т. Шевченка. — К., 2002.

7. Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року
№ 821.

8. Порядок визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв’язку з вагітністю і пологами особам, які мають постійно обчислюваний доход, та особам, доход яких повністю може бути обчислений лише за результатами роботи за рік: Затверд­жено постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997
року № 651.

9. Медведчук В. Адвокатська діяльність — гарантія професіоналізму та доступності правозахисту // Закон і Бізнес. — 2000. — № 11. — С. 12.

Питання для перевірки знань

1. Професійні права адвокатів.

2. Соціальні права адвокатів.

3. Які обов’язки має адвокат?

4. Поняття адвокатської таємниці.

5. Предмет адвокатської таємниці.

6. Оплата праці адвоката.

Практичні завдання

1. Складіть бібліографічний довідник для засвоєння матеріалу цієї теми.

2. Порівняйте професійні обов’язки та професійні й соціальні права адвокатів і нотаріусів в Україні.

Запитання для контролю
самостійної та індивідуальної роботи

1. Фонд соціального захисту адвокатів.

2. Яка відповідальність настає за порушення адвокатської таєм­ниці?