О. В. Меліхова адвокатура в україні навчально-методичний посібник
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
- Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
- Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
- Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.
- Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. Вид друге, перероб., 4077.25kb.
- Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення модуля дисципліни, 3343.26kb.
- Красота О. В. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник, 13.57kb.
Питання, що виносяться
на семінарські заняття
1. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав людини.
2. Організація правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства.
3. Походження сучасної адвокатури.
4. Адвокатура в період середньовіччя.
5. Значення адвокатури на різних етапах розвитку людства.
Рекомендована література
для підготовки до семінару
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.
2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р.
3. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1—2 жовтня 1999 року.
4. Михеєнко М. М., Святоцький О. Д. Адвокатура України: Підручник. — К., 1997.
5. Медведчук В. В., Святоцький О. Д. Адвокатура. Історія і сучасність. — К., 1997.
6. Варфоломеєва Т. В., Святоцький О. Д. Історія адвокатури України. — К., 1992.
7. Основні положення про роль адвокатів: Прийняті у серпні 1990 року VІІІ Конгресом ООН по запобіганню злочинам.
8. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства: Прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі у жовтні 1988 року.
9. Яновська О. Система гарантій адвокатської діяльності — крок до громадянського суспільства // Право України. — 1996. — № 5. — С. 48—51.
10. Гессен И. В. История русской адвокатуры. — М., 1997.
Питання для перевірки знань
1. Поняття адвокатури.
2. Організація правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства.
3. Назвіть найвидатніших судових ораторів Стародавньої Греції та Риму.
4. З адвокатури якої країни почався розвиток сучасної адвокатури?
5. Охарактеризуйте різні етапи розвитку римської адвокатури.
6. Організація адвокатури в середні віки у Франції, Німеччині, Англії.
7. Форми здійснення професійної діяльності адвокатів в епоху Середньовіччя.
8. Передумови допущення до адвокатської професії в середні віки.
9. Зміни, що відбулися в організації адвокатури у ХVІ—ХІХ ст.
10. Відмінність адвокатури ХХ ст. від адвокатури попередніх віків.
11. Доведіть необхідність існування адвокатури в сучасному суспільстві.
12. Які, на ваш погляд, перспективи розвитку адвокатури в Україні?
Практичні завдання
1. Підготуйте розширене пояснення термінів «логограф» і «диктограф».
2. Складіть бібліографічний список видань, які можна використати під час вивчення цієї теми.
3. Дайте порівняльну характеристику передумов заняття адвокатською діяльністю в різні часи розвитку людства.
Питання для контролю самостійної
та індивідуальної роботи студента
1. Розвиток адвокатури у Франції.
2. Розвиток адвокатури в Німеччині.
3. Розвиток адвокатури в Англії.
4. Відмінність ораторського мистецтва та адвокатської діяльності.
5. Загальні засади розвитку адвокатури на всіх етапах.
Тема для написання реферату
Перспективи розвитку адвокатури в Україні.
Тести для перевірки знань
1. На нижчих стадіях розвитку людського суспільства:
А) правозаступництво було невіддільне від судового представництва;
Б) поняття представництва не існувало;
В) правозаступництво було відокремлене від представництва.
2. У стародавні часи більшість адвокатів була:
А) ораторами;
Б) правозаступниками;
В) священнослужителями.
3. У добу середньовіччя найдовший термін підготовки до адвокатської діяльності передбачався:
А) в Німеччині;
Б) у Франції;
В) в Англії.
4. Основних рис адвокатура почала набувати:
А) з ХІІ ст.;
Б) з ХІХ ст.;
В) з ХVІ ст.
5. Розвиток світової адвокатури почався:
А) з грецької адвокатури;
Б) з китайської адвокатури;
В) з римської адвокатури.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Тема 2. Адвокатура в Україні у дореволюційний
період (1864—1917 роки)
Вивчаючи цю тему, студенти повинні ознайомитися з історією адвокатури в Україні другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Слід звернути увагу, що розвиток цього інституту залежав від того, в якій частині України, під впливом яких історичних умов цей процес відбувався, а також зважити на особливості змін в адвокатурі та пов’язаних з нею відносин залежно від території та періоду розвитку.
У темі розглядаються такі питання:
І. Судове представництво як початок української адвокатури
Вивчення цього питання передбачає активізацію знання з історії (доба Київської Русі), цивільного та процесуального права, теорії держави й права. Слід проаналізувати такі поняття, як представництво, повноваження представника за чинним законодавством, припинення представництва, процесуальний статус представника, і дійти висновків про їхнє історичне походження. Звичай, звичаєве право відігравали значну роль у формуванні елементів адвокатури в процесі її зародження. Розглядаючи явища, що стали підвалинами зародження адвокатури України, студенти повинні порівняти поняття судового представництва на початку розвитку української адвокатури й представника в чинному нині законодавстві.
ІІ. Адвокатура за польсько-литовської доби
Студентам доцільно проаналізувати історичні процеси польсько-литовської доби. Слід пам’ятати, що входження українських земель до Речі Посполитої мало загалом негативне значення для розвитку суспільно-політичних відносин і державності України, але щодо формування засад правової системи України, то тут простежується певний позитивний вплив. Характерним стає здійснення захисту професійними юристами, проте ще не визначено нормативно, хто може бути захисником. Захисників називають прокураторами, або речниками. Суттєве значення для детального регулювання судового захисту мали Литовські статути (особливо третій) і Магдебурзьке право.
ІІІ. Адвокатура України в часи Гетьманщини
Зауважимо, що в часи гетьманщини (1648 рік — кінець ХVІІІ ст.) на території українських земель продовжували діяти Литовські статути та Магдебурзьке право. Однак через свою чужорідність вони не могли заповнити правове поле, й тому в першій половині ХVІІІ ст. розпочалася кодифікація українського права. Студент повинен осмислити величезне значення першого кодексу українського права 1743 року — «Права, по которым судится малороссийский народ», розглянути його структуру, а також основні принципи правового регулювання. Слід пам’ятати, що в Кодексі українського права 1743 року вперше вжито слово «адвокат» у значенні «захисник прав сторони». Адвокатами могли бути повнолітні, християнської віри, розумово й фізично повноцінні, світського стану чоловіки. Повноваження в суді адвокат підтверджував документом, виданим клієнтом. Праця адвоката була платною, але були випадки, коли адвокат виконував свої обов’язки безоплатно. За порушення обов’язків до адвоката застосовувалися санкції.
ІV. Адвокатура й судова реформа 60-х років ХІХ ст.
Вивчаючи це питання, необхідно звернути увагу на те, що після проведення судової реформи на початку 60-х років ХІХ ст. адвокатуру в Україні було запроваджено як самостійний правовий інститут. Слід розрізняти значення понять «присяжний повірений» і «приватний повірений», організацію їхньої діяльності. Студенти повинні знати, які повноваження має Рада присяжних повірених. Варто запам’ятати імена визначних діячів української адвокатури того часу, таких як М. Жученко, О. Александров, О. Гольденвейзер.
Після демократичної реформи організації адвокатури у 70-х роках XIX ст. царський уряд почав здійснення реакційних кроків, спрямованих на обмеження досягнень реформи.
V. Діяльність адвокатури на західноукраїнських землях
При вивченні питання слід звернути увагу на те, що організація та діяльність адвокатури на західноукраїнських землях мала свою специфіку розвитку. Це пояснюються їхньою історичною відокремленістю від України, їх входженням до складу Австро-Угорщини, Польщі, Молдавського князівства, Туреччини. Об’єднання українських земель відбулося лише в першій половині ХХ ст. Для кращого розуміння процесів, які відбувалися в адвокатурі, необхідно активізувати знання з історії України.
Р
екомендована література до теми1. Антонович В. Коротка історія козаччини. — К., 1991.
2. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. — Львів, 1933.
3. Падох Я. Грунтовий процес гетьманщини. — Львів, 1938.
4. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. — К., 1997.
5. Чубатий М. До історії адвокатури на Україні. — Львів, 1934.
6. Права, за якими судиться малоросійський народ: 1743. — К., 1997.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 2. Адвокатура в Україні
у дореволюційний період (1864—1917 роки)
Питання, що виносяться
на семінарські заняття
1. Судове представництво як початок української адвокатури.
2. Адвокатура за польсько-литовської доби.
3. Адвокатура України за часів Гетьманщини.
4. Адвокатура й судова реформа 60-х років ХІХ ст.
5. Діяльність адвокатури на західноукраїнських землях.
Рекомендована література
для підготовки до семінару
1. Антонович В. Коротка історія козаччини. — К., 1991.
2. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. — Львів, 1933.
3. Падох Я. Грунтовий процес гетьманщини. — Львів, 1938.
4. Святоцький О. Д., Медведчук В. В. Адвокатура: історія і сучасність. — К., 1997.
5. Чубатий М. До історії адвокатури на Україні. — Львів, 1934.
6. Права, за якими судиться малоросійський народ: 1743. — К., 1997.
Запитання для перевірки знань
1. Як називався інститут, що передував організаційно оформленій адвокатурі?
2. Хто виконував роль захисників за часів Київської Русі?
3. Формування адвокатури за польсько-литовської доби.
4. Що таке Литовські статути?
5. Розкрийте зміст поняття «Магдебурзьке право».
6. Адвокатура в період гетьманщини.
7. Кодекс українського права «Права, по которым судится малороссийский народ».
8. Передумови професійної адвокатської діяльності в період, що розглядається.
9. Непрофесійні захисники.
10. Оплата адвокатської праці.
11. Відповідальність адвоката.
12. Коли в Україні було запроваджено адвокатуру як правовий інститут?
13. Як називалися адвокати?
14. На які категорії поділялися повірені?
15. Діяльність присяжних повірених.
16. Діяльність приватних повірених.
17. Діяльність адвокатури в західноукраїнських землях.
Практичні завдання
1. Складіть список літератури для вивчення теми.
2. Сформулюйте й доведіть існування принципів діяльності адвокатури в дожовтневий період.
3. Дайте порівняльну характеристику діяльності присяжних і приватних повірених.
Запитання для контролю самостійної
та індивідуальної роботи
1. Поняття судового представництва.
2. Значення адвокатури за польсько-литовської доби.
3. Коли вперше стали вживати назву «адвокат» у значенні «захисник»?
4. Пам’ятки українського права та їхнє значення у розвитку адвокатури України.
Тема для написання реферату
«Права, по которым судится малороссийский народ».
Тести для перевірки знань
1. Вважають, що українській адвокатурі передувало:
А) судове представництво;
Б) правозаступництво;
В) ораторство.
2. Професійна адвокатура в Україні сформувалася за часів:
А) звичаєвого права;
Б) польсько-литовської доби;
В) гетьманщини.
3. За польсько-литовської доби захисників не називали:
А) речниками;
Б) адвокатами;
В) прокураторами.
4. За часів польсько-литовського панування діяльність адвокатури в Україні регулювалася:
А) кодексом «Права, по которым судится малороссийский народ»;
Б) Біблією;
В) Литовськими статутами.
5. Кодифікація українського права закінчилася кодексом «Права, по которым судится малороссийский народ»:
А) 1743 року;
Б) 1843 року;
В) 1643 року.
6. За часів Гетьманщини, згідно із загальним правилом, адвокатами могли бути:
А) повнолітні чоловіки та жінки;
Б) духовні особи;
В) тільки повнолітні чоловіки.
7. Згідно із судовою реформою 60-х років правове регулювання адвокатури здійснювалося:
А) «Судовими статутами»;
Б) «Адвокатськими статутами»;
В) Положенням про адвокатуру.
8. Згідно із судовою реформою 60-х років повірені — це:
А) судді;
Б) прокурори;
В) адвокати.
9. Присяжні повірені повинні:
А) мати вищу юридичну освіту;
Б) мати будь-яку освіту;
В) мати середню юридичну освіту.
10. Присяжні повірені повинні були мати стаж судової роботи або роботи помічника повіреного не менше, ніж:
А) одного року;
Б) трьох років;
В) п’яти років.
11. «Товариш» — це:
А) заступник голови Ради повірених;
Б) помічник голови Ради повірених;
В) приватний повірений.
12. Приватні повірені допускалися до ведення справ:
А) в усіх судах;
Б) лише в тих судах, до яких вони були приписані.
13. Оплата адвокатських послуг клієнтом називається:
А) зарплата;
Б) гонорар;
В) добровільний внесок.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Тема 3. Адвокатура в Україні у післяреволюційний
період (1917 рік — кінець XX ст.)
У темі розглядається досить великий і, головне, нестабільний період історії нашої держави. Це доба революцій, війн, репресій, будівництва соціалізму. Останнім у вказаній темі є період формування правової держави в Україні. На всіх цих етапах організація та діяльність адвокатури мали свої особливості.
Студентам варто проаналізувати становище адвокатури в кожному із вказаних історичних періодів і зазначити його позитивні та негативні риси.
Особливу увагу доцільно звернути на сучасний етап — етап формування правової держави. Засвоюючи тему, майбутнім фахівцям-юристам слід визначити перспективи розвитку інституту адвокатури в нових історичних умовах.
У темі розглядаються такі питання:
І. Становлення адвокатури в Україні в 1917—1921 роках
Розглядаючи процес становлення адвокатури в Україні після проголошення радянської влади, слід мати на увазі, що такі історичні умови виникли вперше в історії розвитку людства. Присяжну й приватну адвокатуру було ліквідовано. Республіка Рад надавала кожному, кому виповнилося 18 років, можливість бути обвинувачем або захисником у суді чи на попередньому слідстві. Це був період інтенсивного реформування адвокатури, і студентові треба вміти об’єктивно аналізувати здійснені реформи. Нормативні акти, що регулювали становлення та діяльність адвокатури, приймалися досить часто: 1918 року прийнято Постанову Народного Секретаріату «Про введення народного суду», 1919-го Радою народних комісарів України затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР», 1920 року — Положення про народний суд УРСР, 1922-го — Положення про адвокатуру Української РСР.
Студенти повинні знати основні обов’язки членів колегії адвокатів, передбачені цим Положенням.
1924 року затверджено Основи судоустрою СРСР і союзних республік, 1927-го — НКЮ запроваджено інститути стажистів і практикантів.
ІІ. Колективні форми організації праці в адвокатурі кінця 20-х — середини 30-х років
Спираючись на знання з історії та аналізуючи економічні й політичні передумови, що склалися в СРСР і відповідно в УРСР наприкінці 20-х — у середині 30-х років, студенти повинні дійти висновку, що ці передумови сприяли створенню найоптимальніших колективних форм роботи адвокатури. У цей період прийнято Постанову НКЮ «Про реорганізацію колегій захисників», Положення про колективні форми роботи колегій захисників, Положення про судоустрій, Положення про форми роботи юридичних консультацій. Студентам необхідно знати основні засади цих нормативних документів.
ІІІ. Положення про адвокатуру 1939 року
Положення про адвокатуру 1939 року відіграло неабияку роль у розвитку радянської адвокатури. Воно визначило завдання адвокатури, структуру, порядок прийому та виключення з колегії адвокатів, а також окреслило дисциплінарну відповідальність.
Студенти повинні знати історичні та правові передумови прийняття цього нормативного акта, його основні положення та значення.
ІV. Адвокатура в період окупації 1941—1944 років
Передусім студентові слід зосередити увагу на особливостях діяльності адвокатури в період окупації України фашистською Німеччиною: в армії, на окупованих територіях, одразу після звільнення. Для цього варто ознайомитися з основними нормативними документами того часу: Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про військовий стан», листом НКЮ СРСР «Про призначення захисту на вимогу судів».
Значний вплив на розвиток адвокатури мало возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною, яке відбулося 1944 року. Народною Радою Закарпатської України 1945 року прийнято такі документи, як декрет «Про організацію роботи народної адвокатури», «Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури», розпорядження «Про таксу адвокатів та їхніх заступників». Але після утворення Закарпатської області 24 січня 1946 року на її території було запроваджено законодавство УРСР.
V. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період (1946—1977 роки)
Розглядаючи адвокатуру в післявоєнний період, слід мати на увазі, що її організацію та діяльність можна умовно поділити на два етапи: до прийняття Конституції УРСР 1978 року та після її прийняття і до середини 80-х років.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни діяльність адвокатури не зазнала великих змін. Основними віхами розвитку адвокатури цього періоду були: кодифікація законодавства, що почалася на початку 50-х років, прийняття нового Положення про порядок оплати праці адвокатів 1955 року (яке діяло до квітня 1956 року), прийняття Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для адвокатів. Великий вплив на регулювання діяльності адвокатури мали прийняті в грудні 1958 року Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік і Закон «Про судоустрій Української РСР». Норми цих документів знайшли своє відображення в Положенні про адвокатуру 1962 року.
VI. Адвокатура в період формування правової держави
Вивчаючи матеріал, необхідно враховувати, що період, який розглядається в цьому питанні, — сучасний, тому більшість студентів уже є або ж стануть у недалекому майбутньому його учасниками як фахівці-юристи. Зазначимо, що ідея правової держави не загинула за радянських часів; оновлення правових засад державного та суспільного життя України почалось усередині 80-х років — ще за існування СРСР. Провідне значення формування правової держави набуло в незалежній Україні. Це позначилось і на адвокатурі.
Вивчаючи матеріал, слід звернути увагу на такі основні моменти.
З прийняттям 20 квітня 1978 року Конституції Українською РСР адвокатура отримала конституційний статус. Відповідно до неї 1980 року затверджено Положення про адвокатуру УРСР, зі змістом якого студенти повинні ознайомитися.
Прийняті 1989 року Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій містили деякі новели стосовно участі захисника у справі. Саме на них студенти повинні звернути увагу у процесі вивчення теми.
Після отримання Україною незалежності особливе значення для розвитку української адвокатури мали створена 1990 року Спілка адвокатів України та прийнятий 1992 року Закон України «Про адвокатуру».
Р
екомендована література до теми1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.
2. Конституційні акти України: 1917 — 1920: Невідомі конституції України. — К., 1992.
3. Конституція УСРР. — Харків, 1920. — Вып. 1.
4. Сборник декретов, положений, инструкций и циркуляров по НКЮ УССР.— Харьков, 1920. — Вып. 1.
5. Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. — К.: Либідь, 1992.
6. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. — Львів, 1933.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 3. Адвокатура в Україні у післяреволюційний
період (1917 рік — кінець ХХ ст.)
Питання, що виносяться
на семінарські заняття
1. Становлення адвокатури в Україні в період 1917—1921
років.
2. Колективні форми організації праці в адвокатурі кінця 20-х — середини 30-х років.
3. Положення про адвокатуру 1939 року.
4. Адвокатура в Україні в період окупації 1941—1944 років.
5. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період.
6. Адвокатура в період формування правової держави.
Рекомендована література
для підготовки до семінару
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.
2. Конституційні акти України. 1917 — 1920: Невідомі конституції України. — К., 1992.
3. Конституція УСРР. — Харків, 1920.
4. Сборник декретов, положений, инструкций и циркуляров по НКЮ УССР. — Харьков, 1920. — Вып. 1.
5. Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. — К.: Либідь, 1992.
6. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. — Львів, 1933.
Запитання для перевірки знань
1. Як було організовано захист і судове представництво в перші післяреволюційні роки?
2. Адвокатура згідно з положенням про адвокатуру 1922 року.
3. Коли й чому, на ваш погляд, було ліквідовано приватну адвокатську практику?
4. Які колективні форми роботи застосовувалися в адвокатській діяльності?
5. Адвокатура України згідно з положенням про адвокатуру СРСР 1939 року.
6. Особливості організації адвокатури на західноукраїнських землях до їх возз’єднання з Українською РСР.
7. Адвокатура України згідно з Положенням про адвокатуру Української РСР 1962 року.
8. Адвокатура України згідно з Положенням про адвокатуру Української РСР 1980 року.
9. Оплата праці адвокатів у різні періоди існування адвокатури в Україні.
Практичні завдання
1. Складіть бібліографічний довідник для вивчення теми.
2. Доведіть, що в післяжовтневий період адвокатура України набула певних рис самостійності.
3. Порівняйте положення про адвокатуру, що діяли в Україні в різні періоди.
Запитання для контролю
самостійної та індивідуальної роботи
1. У які періоди своєї діяльності адвокатура України відрізнялася найбільш демократичними принципами?
2. Становлення адвокатури в Україні в 1917—1921 роки.
3. Правові засади оформлення інституту адвокатури України.
4. Адвокатура України в період окупації фашистською Німеччиною.
5. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період (1945 — середина 70-х років).
6. Конституційне оформлення правового статусу адвокатури України (1976—1985 років).