Geum.ru

Навчально-методичний посібник львів 2008

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


Парламентська та позапарламентська діяльність партій.
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Тема 5. Місце партій у владі. Правлячі та опозиційні партії.

Парламентська та позапарламентська діяльність партій.

  1. Місце партій у владі. Правлячі та опозиційні партії.
  2. Партійні коаліції та коаліційна діяльність партій. Теорія коаліцій.
  3. Парламентська та позапарламентська діяльність партій.


Доповіді та повідомлення:

  1. Діяльність опозиційних партій: суть та форми.
  2. Взаємини депутата з партійною фракцією.


Основні поняття: адитивна коаліція, базові цінності правих та лівих політичних сил, бич, блок політичний, “болото”, велика коаліція, виборча коаліція, вільний мандат, гнучкі партії, громадянська непокора, двостороння опозиція, дебати, депутат, депутатська етика, депутатське звернення, депутатський імунітет, депутатський корпус, депутатський мандат, депутатські групи (фракції), договір політичний, домінуюча коаліція, доповнюючі партії, екстремізм, етичні принципи партійної діяльності, законодавча ініціатива, імперативний мандат, імпічмент, ініціативні партії, кваліфікована більшість, коаліційне керівництво, коаліційний кабінет більшості, коаліційний кабінет меншості, коаліційний потенціал партії, коаліційний уряд, коаліційні партії, коаліційні переговори, коаліція, коаліція більшості, коаліція меншості, конституційна більшість, кулуари, легіслатура, лівий екстремізм, лівий тероризм, лобі, магічна формула, мала коаліція, мандат, мінімально виграшна коаліція, мінімально наближена коаліція, міністр без портфеля, місце партій в системі влади, надлишкова коаліція, непохитні партії, обструкція, опозиційна партія, опозиція, парламент, парламентаризм, парламентська більшість, парламентська коаліція, парламентська криза, парламентська опозиція, парламентські партії, партії внутрішнього походження, партії зовнішнього походження, партії протесту, партійна коаліція, погоджувальна рада депутатських груп (фракцій), позапарламентські партії, політика партії, політика уряду, політична ефективність партії, політичний страйк, потенціал керівництва, потенціал шантажу, правий екстремізм, правий тероризм, “правління партій”, правляча партія, праворадикальні партії, праворадикальні партії нового типу, праворадикальні партії старого типу, “програматика політичних партій”, програмна стратегія, протест політичний, прямий мандат, радикалізм, реакційні партії, реакція політична, реваншизм, реваншистські партії, революційні партії, регламент, рейтингове голосування, репресії, реставрація, рівень системності партій, сесія, системні партії, союз політичний, спікер, співробітництво політичне, стабільне партійне керівництво, статус політичний, страйк, теорія коаліцій, теорія торгів, тіньовий кабінет, тип політичного режиму і партійне керівництво, типи партійного керівництва, угодовство, узгодженість, узурпація, урядова заява, урядова коаліція, урядова криза, урядовий статус партії, формування уряду, фракційність, фракція, фронт політичний, функція керівництва, функція формування політичних цілей та завдань, функція опозиції.


Література:


Навчально-методична:


Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: Підручник.- К., 2009, Партійно-політичні системи, партії та коаліції, с. 256-262, Депутатська діяльність, с. 281-284.

Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна.- К., 1997, Структура і класифікація партій, с. 16-25.

Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка, 2002, № 1.

Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія.- К., 2006, Політичні партії та їх взаємодія з інститутами політичної системи, с. 176-184.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. Ч. 2: Політичні процеси, системи та інститути.- Львів, 1997, Діяльність політичних партій, с. 239-248.

Пронкин С. В., Петрушина О. Е. Государственное управление зарубежных стран. Учебное пособие.- М., 2001.

Сучасний виборчий PR / Кер. авт. кол. В.В. Лісничий.- К., 2004, Політичні партії як суб’єкти державної влади, с. 151-156.

Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм.- К.: Основи, 1993, Парламенти і політичні партії, с. 75-83.

Шведа Ю. Р. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів, 2005.

Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем.- Львів, 2004, Місце в системі влади. Партійні коаліції, с.193-200, 275-281.


Обов’язкова:


Даль Р. А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Пер. з англ. О. Д. Білогородського.- Х.: Каравела, 2002.- 216 с.

Даль Р. Політичні опозиції у західних демократіях.-Харків: Каравела, 2002.- 216 с.

Джанда К. Сравнение политических партий: исследования и теория // Современная сравнительная политология. Хрестоматия.- М., 1997, Правительственный статус, с.124-128.

Дюверже М. Партийная политика и группы давления // Социально-нуманитарные знания, 2000, № 4.

Дюверже М. Политические партии.- М., 2000, Руководители и парламентарии. Партии и структура управления. Союзы партий, с. 237-259, 392-423, 472-507.

Дюверже М. Политические партии.- М., 2000, Партии и власть правительства. Партии и функция оппозиции, с.485-507.

Далтон Р. Структура политических связей // Партии и выборы. Хрестоматия., Ч.I.- М., 2004, с. 81-93.

Лейпхарт А. Партийные системы. Двухпартийные и многопартийные системы // Партии и выборы. Хрестоматия.- М., Фракционные партии, 27-49.


Рекомендована:


Авакьян С. Депутат: статус и деятельность.- М., 1991.

Батенко Т. Анатомія опозиції (європейський контекст) // Українські варіанти, 1998, № 3-4, с. 30-40.

Батенко Т. Опозиційна особистість на тлі доби (пошуки методологічних засад) // Опозиційна особистість: друга половина ХХ ст. Політичний портрет Богдана Гориня.- Львів, 1997, с. 13-24.

Баубліс В. Опозиція у сеймі литовської республіки: права та гарантії діяльності // Національна безпека і оборона, 2002, № 7, с. 61-63.

Бебик В. М. Депутатська діяльність очима виборців: оцінки, мотиви, настанови, очікування // Філософська і соціологічна думка, 1991, № 1.

Бебик В. Політика і політична діяльність // Політологічні читання, 1994, № 3, с.115-130.

Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному олімпі.- К., 1993, Позиція – опозиція!, с. 38-43.

Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному олімпі.- К., 1993, Формування правлячого кабінету (соціопсихологічний аспект), с. 112-118.

Берлин П. А. Политические партии в Западной Европе (их доктрины организация и деятельность).- Спб, 1907.

Бірс Д. Створення коаліційних урядів: моделі ведення переговорів та співпраці у багатопартійних парламентських демократіях.- www.pdp.org.ua

Бюккер Р. Й. Довідник з парламентської практики.- К., 1982.

Бьорнзен (Бьонструп) В. Взірець з маленькими недоліками. Депутати між ідеалом і реальністю.- К., 2003.

Влада та опозиція: зарубіжний досвід // Національна безпека і оборона, 2002, № 7, с. 61-67.

Ганжуров Ю. Парламентаризм як об’єкт електоральної комунікації // Політичний менеджмент, 2004, № 5, с. 92-99.

Голишев В. Коаліції партій у парламентах // Політика і час, 2003, № 5, с. 15-21.

Голишев В. Феномен парламентської більшості // Політика і час, 2003, № 3, с. 3-10.

Голосов В. В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации // Политические исследования, 1998, № 1.

Гончаров Л. А. Межпартийная конкуренция в структуре современной демократии: политико-институциональные особенности // Вестник ВГУ, Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация, 2008, № 2, с. 173-175.

Горшков Д. Порядок формування, статус і роль партійних фракцій в процесі утворення парламентської більшості відповідно до норм регламентів зарубіжних країн [Електронний ресурс] // Часопис “Парламент”, 2001, № 1, Режим доступу: http: //www.parlament/org.ua/index.php?action=magazine&id=9&iar_id=91&as=2.

Грамши А. Партии, государство, общество // Новое время, 1990, № 12.

Грін К. Більшість на основі коаліцій фракцій [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // pdp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=941:169-a4------&catid=45:--ii-i-&Itemid=121

Жданов І., Бондзик В. Паростки коаліційності на українському грунті [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: ссылка скрыта

Забродіна К. Політична опозиція в західноєвропейських країнах (політологічний аналіз) // Політологічні та соціологічні студії, 2000, т. 1., с. 196-201.

Зотова З. М. Партии и общественные организации в политической жизни и управлении обществом.- М., 1993.

Зяблик Н. Г. Теория фракций Джеймса Медиссона // США: экономика, политика, идеология, 1994, № 8-9.

Ірха К. Вплив опозиційного статусу на побудову платформи політичної дії // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації, 2008, № 1-2, с. 29-33.

Кирпичев И. В. Депутатский клуб: российский и международный опыт неформальных политических обьединений // Вестник Московского Университета, Серия 18, Социология и Политология, 2006, № 4, с.14-30.

Кислий П., Чарльз В. Становлення парламентаризму в Україні на тлі світового досвіду.- К., 2000.

Кречмер Г. Фракції. Партії в парламенті.- К.: Заповіт, 1999.- 301 с.

Коваленко А. Уряд та урядова діяльність як базовий елемент функціонування виконавчої влади // Нова Політика, 2001, № 1, с. 34-39.

Ковачев Д. А. Парламентская процедура: понятие, виды, регламентация (из опыта зарубежных стран) // Вестник Межпарламентской ассамблеи СНГ, 1994, № 4.

Конончук С., Ярош О. Парламентська рарзиція в Україні: модель та провадження: Дослідження проблеми.- К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2006.- 64 c.

Конончук С., Ярош О. Уряд і “тіньовий кабінет”: як можлива вестмінстерська модель у політичному полі України? Дослідження проблеми.- К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2007.- 44 с.

Кулик А. Н. Парадокс ”заката” политических партий на Западе и его проекция на российскую многопартийность // Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. научн. тр. / Ред. и сост. Кулик А. Н., Мелешкина Е. Ю. – М.: РАН ИНИОН, 2006, c.109-136.

Лага В. Феномен “опозиційної ідеології” та “ідеології опозиційності” // Політичний менеджмент, 2004, № 2, с. 91-100.

Литвин В., Нечипоренко Г. Політична опозиція. Деякі аспекти світового досвіду та сучасної української практики // Політика і час, 1994, № 1.

Лоуэлл А. Правительства и политические партии в государствах Западной Европы.- М., 1905.

Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий и партийного строительства.- М., 2003.

Мартинюк Ю. Бережіть меншість! // Наука і суспільство, 1991, № 8, с. 16-20.

Массовые демократические движения: истоки и политическая роль.- М., 1988.

Мелешевич А. А. Партії влади та партійні системи в пострадянських країнах // Вибори та демократія, 2006, № 1, с. 72-80.

Мелешкина Е. Ю. Доминирование по-русски или мировой феномен? // Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. научн. тр. / Ред. и сост. Кулик А. Н., Мелешкина Е. Ю. – М.: РАН ИНИОН, 2006, c.136-163.

Микольченко В. Феномен опозиції: визначення теоретичної системної моделі: www.rusnauka.com/11.NPRT_2007/Politologia/22092

Нижник Н. Р., Черленяк І. І. Впровадження моделі “парламентська більшість – коаліційний уряд”: аналіз проблеми // Стратегічна панорама, 2004, № 4, с. 54-60.

Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві // Нова Політика, 2000, № 1, с. 16-22.

Павленко І. Правовий статус опозиції // Політичний менеджмент, 2005, № 5(14), с. 16-31.

Павленко Р. М. Законодавче забезпечення парламентської відповідальності уряду // Наукові записки НУКМА, Політичні науки, Том 18, 2000, с. 23-29.

Павленко Р. Опозиція: права і повноваження // Людина і політика, 2002, № 4, с. 6-9.

Павленко Р. М. Парламентська відповідальність уряду: світовий та український досвід.- К., 2002.

Павлов С. С. Партийный бренд в политических коммуникациях современной России [Електронний ресурс] // Политические практики, 2007, № 1.- Режим доступу: http: // politpractice.gospolitika.ru/nomera/p4/09_SS Pavlov_2007_05.pdf

Парламенти світу.- К., 2004.

Пігенко В. Парламентська більшість і коаліції у демократичних країнах Заходу [Електронний ресурс].- Режим доступу: .gov.ua/LIBRARY/catalog/analit/pigenko/htm

Пігенко В. Функції партій і фракцій у законодавчих органах західних країн. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // pdp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=901:144-s4-----&catid=45:--ii-i-&Itemid=121

Политические партии Европы: cтратегия и тактика в период между выборами: Сборник.- М., 1999.

Политические партии и право в современном государстве.- М., 1998.- 285 с.

Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика.- К., 1996.

Попеску І. Партнерство більшості і меншості в перехідний період як гарант політичної стабільності // Нова Політика, 1996, № 4, с. 9-11.

Поршаков С. Политическая оппозиция в странах Запада // МЭиМО, 1993, № 3, с. 35-48.

Примуш М. Партії і партійні функції // Віче, 2002, № 5, с. 22-27.

Примуш М. Мешканці “будинку влади” // Нова Політика, 2001, № 1, с. 42-46.

Примуш М. Політичні партії на виборах. Виборче законодавство як засіб організації партійної діяльності // Віче, 2003, № 10, с. 47-52.

Причини утворення політичних партій, їх функції // Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України.- К., 2004, с. 199- 207.

Процик О. Про політичний уряд і механізми прийняття рішень // Аналітика, 2002, № 5, с. 34-44.

Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика.- Львів, 2005.

Рябов С. Багатопартійність // Політика і час, 1991, № 8.

Свєтова С. Практика парламентаризму.- К., 1997.

Сюремен де Ф. Парламентська опозиція у Франції: законодавче забезпечення і традиції діяльності // Національна безпека і оборона, 2002, № 7, с. 65-67.

Тетерук С. Україна – Росія. Партії і парламентаризм сьогодні // Віче, 2000, № 2.

Ткачук А. Депутатськы фракцыъ та групи в українському парламенты. Політична орієнтація. Динаміка змін // Вісн. Програма сприяння парламентові України, 1998, 20 лютого.

Угрин Л. Інститут політичної опозиції в Україні: проблеми виникнення та становлення // Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку.- Львів: ПАІС, 1998.

Уоллерстайн М. Избирательные системы, партии и политическая cтабильность // Политические исследования, 1992, № 5-6.

Хайланд Дж. Захист політичних прав меншин – один із головних принципів конституції США // Національна безпека і оборона, 2002, № 7, с. 67-68.

Что такое демократия? Парламентаризм и правительственная система – определение и разграничение // Полис, 1992, № 3.

Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм.- К., 1993, Парламенти і політичні партії, с. 75-83.

Шведа Ю. Теоретичні основи партійного керівництва // Парламент, 2003, № 3-4, с.61-69.

Штеффані В. Урядова більшість та опозиція в державах ЄС.- О., 1991.

Эллис Э. Новые коалиции. Новые парламенты // Полис, 1993, № 6.


Тема 6. Проблемно-класова та ідеологічна орієнтація політичних партій. Політичний спектр. Сім’ї політичних партій.

  1. Проблемно-класова орієнтація партій.
  2. Політичний спектр та його конфігурація.
  3. Ідеологічна орієнтація політичних партій.
  4. Сім’ї політичних партій.


Доповіді та повідомлення:


1. “Кінець ідеології” та партії “нової політики”.

2. Популізм та популістські партії.

3. Політичні групи Європарламенту.


Основні поняття: аграрні партії, альтернативні рухи, базові цінності правих та лівих політичних сил, “болото”, буржуазні партії, гомогенні партії, деідеологізація, догматизм, загальнонародні партії, ідеологічна гегемоністська партія, ідеологічна дистанція, ідеологічна партійна система, ідеологічні партії, ідеологічно децентралізовані партії, ідеологія, ідеологія радикальних політичних об’єднань, індекс поляризації, кінець ідеології, конфесійні партії, лейбористські партії, ліберальні партії, ліві, ліві партії, ліво-права шкала, лівоцентристські партії, недоктринні партії, нетрадиційні партії, нові ліві, нові праві, малі ліві партії, маргіналізація політичних партій, маргінальні партії, ортодокс, парадигма, партії лівого центру, партії нової політики, партії правого центру, партії центру, платформа політична, політична ідеологія, політична патологія, політична позиція, політичні альтернативи, політичні групи Європарламенту, політичні переконання, популізм, популістські партії, політичний спектр, праві, праві партії, правоцентристські партії, прагматизм, прагматичні партії, проблемна орієнтація партій, проблемно-орієнтовані партії, програмні партії, пролетарські партії, протестантські партії, регіональні партії, релігійні партії, родина політичних партій, роль ідеології в діяльності партій, світоглядні партії, селянські партії, сепаратистські партії, сім’ї політичних партій Європарламенту, сім’я політичних партій, соціал-демократичні партії, соціалістичні партії, соціальне партнерство, соціоекономічний (класовий) поділ, соціополітичні поділи, союз робітничого класу і селянства, старі праві, теорія конвергенції, типи політичних ідеологій, ультраліві партії, ультраправі партії, ультраправі партії нового типу, ультраправі партії старого типу, фанатизм політичний, фашистські партії, фермерські партії, фундаменталізм, функція політичної ідентифікації, християнські партії, християнсько-демократичні партії, центризм, центристські партії, чинний націоналізм.


Література:


Навчально-методична:


Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна.- К., 1997, Структура і класифікація партій, с. 16-25.

Дізраелі Б. Три головних мети партії торі // Консерватизм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий.- К.: Смолоскип, 1998.- с.537-543.

Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія..- К., 2006, Ч., 7-8, Політична ідеологія у діяльності політичних партій. Суспільно-політичні доктрини у діяльності політичних партій, с.110-173.

Основи демократії / За заг. Ред. А.Колодій.- К., 2002, Соціальна база і впливовість партій, с. 338-341.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. Ч. 3: Політична свідомість і культура.- Львів, 1998, Політична ідеологія, с. 67-106.

Политическая социология: Учебник для вузов / Под ред. Ж. Т. Тощенко.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.- 495 с., Социальная база политических предпочтений как основа и критерий эффективности деятельности партий, с. 190-199.

Політологія / За наук. ред. А. Колодій.- К., 2000, Типологія партій та партійних систем , с. 210-216, Політичні ідеології, с. 275-306.

Сучасний виборчий PR / Кер. авт. кол. В. В. Лісничий.- К., 2004, Політичні доктрини та ідеології с. 167-176.

Шведа Ю.Р. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів, 2005.

Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем.- Львів, 2004, Проблемна орієнтація. Ідеології політичних партій, с.167-180, 339-385.

Шляхтун П. П. Політологія.- К., 2002, Типологія партій за соціальною основою. Світові ідейно-політичні доктрини, с. 332-333, 540-566.


Обов’язкова:


Арендт Х. Массы тоталитаризма // Вопросы социологии, 1992, т.1.

Берлин П.А. Политические партии в Западной Европе (их доктрины, организация и деятельность).- Спб, 1907.

Джанда К. Сравнение политических партий: исследования и теория // Современная сравнительная политология. Хрестоматия.- М., 1997, Проблемная ориентация, Социальная пoддержка, с.97-105.

Манхейм К. Идеология и утопия.- М., 1992, ч. 1.

Ортега – и- Гассет Х. Старая и новая политика // Полис, 1992, № 3.


Рекомендована:


Барыгин И. Н. Социальная база движений крайне правых в Западной Европе.- Л., 1990.

Белл Д. Конец идеологии // Новое время, 1990, № 27.

Бланк В.Г. “Старый” и “новый” фашизм.- М., 1982.

Волинський А. Ідеологічна структуризація суспільно-політичних інтересів // Політичний менеджмент, 2004, № 5, с.71-81.

Выдрин Д. Технология популизма. Опит анализа политических уловок // Диалог, 1990, № 13, с. 37-39.

Гавриленко І. Чи потрібна державі ідеологія // Віче, 1996, № 1.

Гаджиев К. С. Консерватизм: современные интерпретации.- М., 1990.

Геллнер Е. Націоналізм та ідеологія // Мала енциклопедія етнодержавознавства.- К., 1996.

Колодій А. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка, 1995, № 9-10, с. 3-24.

Лага В. Феномени “опозиційної ідеології” та “ідеології опозиційності” // Політичний менеджмент, 2004, № 2, с. 91-100.

Липсет С. М. Третього пути не существует (перспективы левых движений) // Политические исследования, 1991, № 5-6.

Лісовий В. Культура – ідеологія – політика.- К., 1996.

Литвин В. Ліві, праві, центр // Політика і час, 1992, № 4.

Литвин В. Новітні політичні партії і робітничий рух // Політика і час, 1991, № 3.

Литвин В. Партія як форма політичної організації суспільства // Політика і час, 1992, № 1.

Литвин В. Феномен партії // Віче, 1992, № 6.

Манхейм К. Идеология и утопия. Диагноз нашого времени.- М., 1994.

Махненко М. Ліві, праві, центр. Інтереси і наміри // Віче, 1997, № 11, с.106-115.

Матц У. Идеология как детерминанта политики в епоху модернизма // Политичсекие исследования, 1992, № 1-2.

Мигул І. Політичні ідеології. Порівняльний аналіз.- К., 1997.

Миклащук І. М. Проблема становлення ідеологій у програмовій і практичній діяльності українських політичних партій // Віче, 2007, № 12, с. 21-23.

Недюха Н. П. Системный анализ немарксистской идеологии.- К., 1991.

Недюха М., Михайлич О. Ідеологія як критерій класифікації політичних партій // Політичний менеджмент, 2006, № 2(17), с. 45-53.

Остренко Є. Проблема співвідношення політичної еліти та політичного класу // Освіта регіону, 2008, № 1-2, с. 38-42.

Пашков М. Праві, ліві і псевдонезалежні // Віче, 1994, № 2.

Перегудов С.П. Политическое представительство интересов: опыт Запада и проблемы России // Полис, 1993, № 4.

Попович М. Європа-Україна: праві і ліві.- К., 1997.

Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика.- Львів, 2005, Розділ 7, Сім’ї політичних партій, с. 195-218.

Свалов А. Н. О пролетарских партиях “старого” и “нового” типа // Рабочий класс и современный мир, 1990, № 1.

Соловьев А. И. Политическая идеология: логика исторической эволюции // Полис, 2001, № 2.

Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії у світлі “ситуації постмодерну”.- К., 1997.

Шведа Ю. Ідеологічні особливості партійної системи України // Українські варіанти, 1997, № 1, с.20-28.