К.,1998. Державна служба: організаційно-правові основи І шляхи розвитку. К.,1999. Виконавча влада І адміністративне право. К.,2002. Видавничий Дім "Ін-Юре" Київ 2002
| Вид материала | Документы |
- Видавничий Дім"Ін Юре", 68.62kb.
- Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень-навчальний посібник. Київ: Видавничий, 2138.58kb.
- «Видавничий дім», 5134.01kb.
- Аналітичний ракурс 5 законодавча влада 23 виконавча влада 30 політика 34 економіка, 612.24kb.
- Аналітичний ракурс 4 законодавча влада 14 виконавча влада 21 політика 25 економіка, 487.96kb.
- Аналітичний ракурс 4 законодавча влада 16 виконавча влада 22 політика 29 економіка, 526.04kb.
- Аналітичний ракурс 9 законодавча влада 23 виконавча влада 28 політика 34 економіка, 630.95kb.
- Дисертації –“О, 832.65kb.
- Видавничий Дім «Ін Юре», 134.26kb.
- Підруч для студ юрид спец вищ закл освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл., 7887.27kb.
Згідно з широким розумінням, державна служба - це будь-яка Діяльність (служба або робота) працівників, зайнятіях у державних
384 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 1
установах, закладах, організаціях, на державних підприємствах. Тобто, новий Закон "Про державну службу" (далі - новий Закон) мав би регулювати суспільні відносини, що виникають в усьому державному секторі. Основними критеріями такого підходу є фінансування за рахунок державних коштів та корисність з точки зору загальнодержавних інтересів - це діяльність всіх працівників матеріального виробництва, соціальної сфери та державних органів. На такій службі можуть перебувати як громадяни України, так і інші особи. За цим підходом державними службовцями пропонується вважати, крім власне держслужбовців, також працівників сфери освіти, науки, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення, керівників державних підприємств та їх заступників.
Прихильники розширеного тлумачення державної служби, зокрема, посилаються на Концепцію адміністративної реформи в Україні, в розділі III якої зазначено: "У перспективі постає питання обов'язкової розробки такої концепції державної служби, яка б охоплювала установи й організації всього державного сектора, що фінансується з державного бюджету". Проте при цьому не враховується, що запровадження такого підходу призведе до різкого збільшення числа держслужбовців за рахунок осіб, які не здійснюють і за функціональними повноваженнями не повинні професійно здійснювати управлінські функції.
Згідно з вузьким розумінням, державна служба - це діяльність, але не будь-яка, а лише у сфері державного управління, що здійснюється тільки службовцями органів державної влади, які обіймають посади державної служби. Тобто новий Закон мав би регулювати суспільні відносини, що виникають у зв'язку з практичним здійсненням державними органами, їх апаратами та службовцями завдань і функцій української держави, а також щодо створення правових, організаційних, економічних, соціальних, морально-етичних умов реалізації громадянами України конституційного права рівного доступу до державної служби.
Така служба як професійний вид суспільне корисної діяльності передбачає практичне здійснення завдань та функцій держави в державних органах та їх апаратах (держслужбовці органів законодавчої, виконавчої та судової влади) та її фінансування за рахунок державних коштів. На такій службі можуть перебувати лише громадяни України.
Прихильники стримання кількісного зростання державної служби, зокрема, виходять з того, що державними службовцями повинні бути тільки всі ті "державні люди", які безпосередньо і професійно зайняті в сфері державного адміністрування і приймають або забезпе-
В.Л. Коваленко 385
чують прийняття та виконання управлінських рішень «ід імені держави та її органів, тобто державні слу;«бовці державних органів та їх апаратів.
Проаналізувати зазначені Ігідхода доречно, виходічи з розуміння таких термінів, як "служба", "виконання завдань і функцій держави", "посада в державному органі або його апараті", "адміністрування" тощо.
Як відомо, термін "служба" має багато значень, серед яких і вид діяльності людей, і організаційно-правова форма певного органу, і тип чи вид служби. Так, С.І. Ожегов подає шість різних значень терміна "служба", зокрема таке: "2. Работа, заяятия служащей), а также место его работы. - Поступить на службу. Государственная служба. Опоздал на службу. Пришел со службы." 2.
Наукова та довідкова література дає різні варіанти визначення терміна "державна служба": найчастіше саме як вид діяльності, але може розглядатися також як галузь права, галузь законодавства, наука. Наприклад, Ю.П. Битяк розглядає державну службу як складову соціального управління, оскільки "прийнято поділяти соціальне управління на громадське, що здійснюється органами місцевого самоврядування, та державне, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності - виконавча діяльність, функціонування якої пов'язане з формуванням особливої правової галузі — адміністративного права"3.
Слід погодитися з Ю.М. Стариловим, який справедливо зазначає, що "зрозуміти сутність і виявити основні риси державної служби неможливо без попереднього визначення видів суспільне корисної діяльності людей" 4.
Уявляється, що головною функцією та завданням держави є ефективне державне управління та державне регулювання суспільних процесів. Причому значну частину державних завдань покладено саме на державну службу.
Державна служба може здійснюватись як у деряїавному органі, так і в апараті державного органу. Причому державний орган являє собою одиницю державної структури, з правами юридичної особи, що вирізняється організаційною єдністю, власною компетенцією та спеціальним призначенням щодо здійснення державного управління або державного регулювання в певнім сфері (галузі).
Іншою ознакою державної служби є умова обіймати відповідну посаду в державному органі або його апараті. Відповідно до чинного Закону "посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових
386 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 1
повноважень" (частина перша ст. 2). Такі посади визначаються чинним Законом, іншими законами, а також актами Кабінету Міністрів України про віднесення окремих посад до посад державної служби.
Кожна посада дер;«авної служби наділяється частиною компетенції відповідного державного органу або його апарату. Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і мають відображатися в посадових положеннях чи інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів у межах закону та їх компетенції (частина друга ст. 11 чинного Закону).
Виходячи з аналізу прав та обов'язків за посадами державної служби, можна стверджувати, що здійснювати державні повноваження можуть не всі службовці державних органів. Вважаємо, що не можна ототожнювати терміни "державна служба" та "служба в державному органі", оскільки службу в органах державної влади проходять одночасно службовці державного органу, які: а) здійснюють трудову діяльність (працівники); б) здійснюють державно-службову діяльність (службовці). Також не можна ототожнювати "державні органи" (в яких проходять службу переважно держслужбовці) та "державні підприємства, установи, заклади, організації" (в яких працюють працівники, а не держслужбовці).
Однією з ознак державної служби є її професійність, під якою потрібно розуміти таку діяльність, що здійснюється відповідними особами в межах певної професії - в даному випадку в сфері державного управління.
Нині в Україні робота державного службовця дійсно є професією, поряд з такими професіями, як робота лікаря, вчителя, податківця, дипломата, міліціонера тощо. Вважаємо, що основним змістом професії "державний службовець" є практичне та повсякденне здійснення "державного адміністрування".
Одним з явних недоліків чинного Закону є те, що він не дає визначення терміна "державний службовець". Останній визначається опосередковано - через термін "державна служба" (частина друга ст. 1).
В Україні серед загального числа державних службовців виділяють окрему групу - посадові особи державної служби. Вони обіймають такі посади державної служби, на які за обсягом повноважень покладено обов'язок виконання частини завдань і функцій держави. Зокрема, це - посади керівників державних органів та їх заступників, керівників апаратів державних органів та їх заступників, а також інші посади державних службовців, на які законами або іншими нормативно-правовими актами покладено здійснення організаційно-розпоряд-
В.Л. Коваленко 387
чих, експертно-аналітичних, консультативно-дорадчих та контрольних функцій (частина друга ст. 2 чинного Закону). В Україні ще не створено єдиного державного реєстру посад державної служби. Тому на часі запровадження такого реєстру.
О Особливості зарубіжних моделей державної служби. Проблема визначення понять "державна служба" та "державні службовці" існує і в інших країнах. Вирішують її, як правило, в межах адміністративного права. Історично склалося так, що термін "державна служба" в різних країнах має дещо відмінне (навіть суттєво) значення. Як зазначається у порівняльному аналізі "Політико-адміністративні системи країн ЄС", у різних європейських країнах традиційно по-різному розуміють державне управління, що впливає на незбіг навіть ключових термінів.
Наприклад, поняттю "державна адміністрація" (fraction pub-ligue) важко знайти точний еквіваленту різних: європейських країнах, а, відтак, ризик зміни сутності при порівнянні тут ще більший, ніж у царині інших проблем, пов'язаних з адміністрацією. Зокрема, поняття "fonction publigue" (дослівно - публічна служба), що використовується у Франції, відповідає поняттю "civiil service" (дослівно -цивільна служба), що використовується в Великій Британії, та поняттю "offentlicher Dienst" (дослівно - державна служба), що використовується в Німеччині. Причому в усіх трьох зазначених країнах наведені терміни водночас позначають збірне поняття "державний службовець" (fonctionnaires, sivil servants, Beamte) і стали синонімами "адміністрації" в розмовних мовах. Однак ці три назви далекі від повної відповідності у різних країнах" 5. Не кажучи вже про країни, що запозичили ці терміни, додавши до їх тлумачення власну національну специфіку.
В сучасних державах Європи дотримуються принципу поділу державної влади на законодавчу, судову та виконавчу і вважають, що найголовнішим функціональним завданням державної адміністрації (тобто органів виконавчої влади) є організація адміністрування, бо "значення органів державної виконавчої влада для адміністрації є певною мірою очевидним, оскільки вона - їхній головний інструмент" 6.
Водночас єдиного підходу до державної служби не існує. Спостерігається значна різниця у визначеннях та сферах поширення державно-службових відносин. В кожній окремій країні модель державної служби є своєрідною. Це підтверджується такими даними.
• У Бельгії державними службовцями вважаються всі, хто перебуває на службі у держави: працівники урядових органів (федерального, регіонального та комунального рівнів), а також
388 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 1
лікарі, вчителі, працівники правоохоронних органів, податківці тощо.
• У Великій Британії існує цивільна служба (в значенні громадська). Цивільними службовцями вважаються працівники міністерств та інших центральних відомств, яких найнято як громадських, і служба яких оплачується за рахунок коштів, що виділяються парламентом на ці цілі. Посадові особи цивільної служби поділяються на змінюваних політиків та незмінюваних професійних адміністраторів. Не віднесено до цивільних службовців: військовослужбовців, службовців поліції, службовців органів місцевого самоврядування, суддів, службовців публічних корпорацій, вчителів, працівників національної служби охорони здоров'я7.
• В Італії існує декілька видів державної служби, кожен з яких врегульовується окремими нормативними актами 8. Власне на державній службі перебувають лише дипломати, префекти, поліцейські, а також речники, які обіймають вищі керівні посади в публічних адміністраціях державного рівня. Інші ж службовці державних агенцій вважаються державними службовцями лише формально, оскільки їх службова діяльність в значній мірі визначається колективними угодами, що укладаються між агенціями та профспілками 9.
• В Іспанії діє державна служба, що охоплює такі групи службовців: вищий корпус цивільних державних службовців; вищий корпус державних фінансових інспекторів; вищий корпус комерційних інспекторі)? та державних економістів; вищий корпус державних юристів; корпус медиків національної системи охорони здоров'я людей; вищий корпус інспекторів з праці та соціального захисту; генеральний адміністративний корпус державної адміністрації; корпус креслярів кадастрів і креслярів-картографів; генеральний допоміжний корпус державної адміністрації; генеральний субальтернативний корпус державної адміністрації; корпус механіків-водіїв Міністерства оборони10.
• У Китаї існує єдина, централізована державна служба. До державних службовців віднесено працівників, які обіймають посади в державному адміністративному апараті центрального, провінційного та місцеюго рівня, виділені з загальної категорії "кадри" в окрему адміністративну категорію. Всі посади поділено на "керівні" та "некерівні". До держслужбовців не віднесено робітників та обслуговуючий персонал адміністративних органів U.
В.Л. Коваленко 389
• У Німеччині існує державна служба на федеральному та земельному рівнях. Персонал держслужби поділено на дві групи: а) безпосередньо держслужбовці (чиновники); б) держ-працівники (не чиновники). Вззажається, що на держслужбі виникають або публічно-правові службові відносини (чиновники, судді, військовослужбовці) або приватно-правові службові відносини (інші службовці, робітники, ті, хто навчаються). В міністерствах та інших публічних адміністраціях служать переважно чиновники12.
• У Польщі існує цивільна служба, до якої належать професійні службовці в адміністраціях (відомствах) центрального та місцевого рівня. Розмежовують: а) "цивільних службовців", чиї відносини базуються на пр«значенні на управлінську посаду чи посаду спеціаліста державної служби, б) "працівників цивільної служби", яких беруть на роботу на юнтрактній основі 13.
• У Російській Федерації існує дворівнева система державної служби - держслужба РФ та держслужба суб'єктів РФ. Розрізняють поняття "посада", "посада державної служби", "державна посада державної служби". Саме поняття "державний службовець" чітко визнЕнається віднесенням державної посади до державного реєстру посад державної служби. Посади держслужби поділено на: 1) категорія "А" - ті, що встановлюються з метою безпосередаього виконання повноважень державних органів (Президент РФ, Голова Уряду РФ, депутати РФ, міністри, судці, керівники вищих деракавних органів суб'єктів РФ та інші); 2) категорія "Б" - ті, що встановлюються з метою безпосереднього забезпечення виконання повноважень осіб, які заміщують посади категорії "А"; 3) категорія "В" - ті, що встановлюються державними орі~анами з метою виконання і забезпечення повноважень осіб, які заміщують посади категорії "А". Під держслужбою ро:їуміється "професійна діяльність щодо забезпечення виконання повноважень державних органів особами, які заміщують державні посади категорії "Б" та "В" 14.
• У Сполучених Штатах Америки існує дворівнева цивільна служба ("civil servise") - федеральна цивільна служба та цивільна служба штатів. Причому носієм виконавчої влади у США є президент і підлеглий йому адміністр;їгивний апарат. Не є цивільними службовцями, наприклад: а) посадові особи, які перебувають на "урядовій службі" (керівники департаментів та відомств, інші особи, яких змінює новий президент);
390 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 1
б) обслуговуючий персонал урядових органів, який набирається на службу в порядку конкурсу; в) військовослужбовці; г) деякі інші категорії службовців15.
• У Фінляндії існує державна служба, але взаємовідносини державної служби вважаються відносинами зайнятості, у яких держава виступає як працедавець, а службовець - як працівник державної сфери. Виділяють службовців відповідно: державного сектора, місцевого самоврядування, приватного сектора.
• У Франції діє державна служба в значенні "публічна". Причому держава розглядається як "публічна юридична особа". "Державними службовцями" вважаються всі службовці держави - її законодавчих, виконавчих та судових органів як у столиці, так і на периферії. Виділяють такі категорії службовців: Національних Зборів та Сенату Республіки; судової ієрархії; зі спеціальним статусом; військової служби (якщо це передбачено їх статутами). Розрізняють терміни "державні посади" та "посади в державному органі" 16. В широкому розумінні держслужбовці поділяються на: 1) службовців адміністрації, а також місцевих товариств та публічних установ (включаючи викладачів та лікарів); 2) працівників парламенту, військовослужбовців, працівників судів.
• У Японії особи, які знаходяться на державній службі, поділяються на: 1) працівників "особливої служби" (прем'єр-міністр, міністри, урядові та міністерські радники, парламентські віце-мішстри, посадові особи, які обираються парламентом, члени японської Академії наук, судді та деякі інші); 2) працівників "звичайної служби" (працівники держорганів, держлідприємстів, установ, організацій, а також військовослужбовці та співробітники поліції), для яких застосовується конкурсна система призначення та стандартна шкала оплати.
На нашу думку,, з огляду на існуючі підходи до визначення понять "державна служба" та "державні службовці", прийнятним є саме вузький підхід, тобто в адміністративному значенні, оскільки він базується на розподілі суспільне корисної праці та враховує функціональну складову професійної діяльності у сфері державного управління17. Адже широкий підхід ігнорує функціональну складову різних видів су спільно корисної діяльності, і, як наслідок, до держ-служби помилково відносять такі види діяльності, як лікування, навчання, виховання, соцігільне обслуговування тощо. Останні, безумовно, є суспільне корисними, але вони не стосуються практичного адміністрування, тим більше на державному рівні.
В.Л. Коваленко 391
Отже, державними службовцями слід вважати громадян України, які мають спеціальну фахову підготовку, пройшли встановлений законом відбір і на підставі договору про державну службу та присяги державного службовця проходять службу на посадах державної служби в державних органах або апаратах державних органів з метою державного адміністрування й одержують за це грошову винагороду за рахунок державних коштів.
Література (до гл. 1)
1. Про державну службу. Закон України від 16. грудня 1993 р. №3723-ХП // ВВР України. - 1993. -- № 52. - Ст. 490 (із наступними змінами і доповненнями).
2. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. - 18-е изд., стереотип. - М.: Рус. яз., 1986. - С. 636.
3. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За заг. ред. Ю.П. Битяка. -Харків: Право, 2000. - С. 6.
4. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. - М.: Изд-во "БЕК", 1996.-С. 127-128.
5. Зітер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівнял. аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна. - К.: Основи, 1996. - С. 285.
6. Там само. - С. 93.
7. Административное право зарубежных страя: Учебное пособие. - М.: Издательство "СПАКР", 1996. - С. 59-60.
8. Там само. - С. 139-141.
9. Зітер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівнял. аналіз / Пер. з фр. В.Ховхуна. - К.: Основи, 1996. - С. 305.
10. Організаційно-щалайі аспекти державної служби Іспанії / Перекл. з іспан. Інститут державного управління і самоврядування при KM України. -К., 1993.-78с.
11. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие. -М.: Издательство "СПАКР", 1996. - С. 190-192.
12. Правовые основы государственной службы в Германии. Баварская школа управления - орган публичного права. Федеральная академия государственного управления Министерства внутренних дел ФРГ. - Мюнхен, 2001. -396с.
13. Реформа державної служби. Адміністративна реформа: досвід Польщі для України. - Фонд "Центр "Суспільство". (Проект "Суспільство відкритих реформ"). - К., 2000. - С. 17-18.
14. Об основах государственной службы в Российской Федерации. Федеральный закон РФ от 31 июля 1995 г. // СЗ РФ. - 1995. - № 31. - Ст. 2990.
392 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
15. Государственная служба в зарубежных странах. - М.: ИНИОН РАН, 1996. - 166 с.
16. Правове регулювання державної служби у Франції / Пер. з фр. Інститут державного управління при Кабінеті Міністрів України. - К., 1993. - 89 с.
17. Коваленко В. Яким бути новому закону України "Про державну службу": деякі питання теорії і практики законотворення // Право України. - 2000. - № 6. - С. 85-90.
Глава 2. Типи і види державної служби: проблеми класифікації
Чинне законодавство України про державну службу не передбачає чіткого поділу державної служби на типи та види. Закон України "Про державну службу" (далі - чинний Закон) поширюється тільки на тих державних службовців, які: по-перше, проходять службу в органах виконавчої влади або в апаратах цих та інших державних органів; по-друге, яким присвоюється ранг державного службовця1. Тобто чинний Закон передбачає так зване вузьке тлумачення державної служби.
У широкому ж розумінні державними службовцями потрібно вважати всіх осіб, які: по-перше, працюють або служать у державних органах або в апаратах таких органів; по-друге, яким присвоюється або ранг державного службовця, або класні чини, або військові чи спеціальні звання; по-третє, які фінансуються за рахунок державних коштів.
У контексті необхідності реформування системи державної служби в Україні вирішення питання щодо поділу державної служби на відповідні типи та види стає надзвичайно актуальним.
Хоча чіткого законодавчого закріплення різних типів і видів української держлужби ще не здійснено, це не означає, що в нашій країні взагалі не існує різних складових частин держслужби. По-перше, крім чинного Закону, існують інші закони, які фактично врегульовують питання державної служби в різних сферах (дипломатична служба, санітарно-епідеміологічна служба, міліцейська служба тощо). По-друге, значіяу частину осіб, на яких прямо не поширюється чинний Закон, віднесено до державних службовців. По-третє, існує нагальна потреба в уніфікації чинного законодавства виходячи з конституційного принципу поділу державної влади на відповідні гілки (законодавча, виконавча, судова) та функціональних складових державного управління.
В.Л. Коваленко 393
Пропонуємо застосовувати принцип поділу всієї державної служби на три типи. Причому виділяємо як два основних типи - цивільну службу та мілітаризовану службу. Ті складові державної служби, що їх не можна віднести до цих двох типів, слід згрупувати в проміжний (третій) тип - спеціалізований. Такий підхід, на налгу думку, дасть можливість здійснити класифікацію за типовими та видовими ознаками всієї сукупності правовідносин, що виникають на державній службі.
D Підходи до класифікації типів державної служби. Нагадаємо, що різні дослідники пропоіїують робити поділ державної служби на цивільну та мілітаризовану. Наприклад, Д.М. Бахрах зазначає, що для мілітаризованої служби характерні таш, відмінні від цивільної служби, ознаки:
• професійним обов'язком службовців цієї категорії є захист життя і здоров'я людей, забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, основних прав громадян і публічних інтересів, матеріальних цінностей, охорона суспільного порядку і правопорядку;
• право вступу на державну службу мілітаризовішого характеру мають особи, які досягай віку вісімнадцяти років;
• наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну, зумовлених специфічними особливостями посадових повноважень мілітаризованих держслуж-бовців;
• ці держслужбовці мають особливі умови вступу на службу, умови її проходження, присвоєння військових та спеціальних звань, проведення атестації та припинення служби;
• наявність встановленого в спеціальних адміністративно-правових нормативних актах особливого правового статусу мілітаризованих держслужбоиців;
• особливий порядок притягнення до "правової" відповідальності" 2.
Посилаючись на Д.М. Бахраха, Ю.М. Старилов зазначає: "В спеціальній літературі загальновизнано розподіляти державну службу на два види: цивільну (наприклад, служба в державних органах РФ та її суб'єктів, в адміністрації області) та мілітаризовану (наприклад, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, податкової поліції, митних органах, залізничних військах, гірничорятувальна служба). Причому цивільна служба може бути: а) загаль-нофункціональною - це здійснення загальних, традиційних, "стандартних" для будь-якої сфери діяльності державно-службових функцій, що не відрізняються галузевою специфікою (наприклад,
394 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
діяльність персоналу в адміністрації області, її відділах і департаментах тощо); б) спеціальною - це реалізація особливо встановлених у нормативних правових актах повноважень службовців, які обіймають посади в державних органах з яскраво позначеною галузевою компетенцію, що накладає відбиток на практичну діяльність персоналу (наприклад, суддівська служба, дипломатична служба, служба на залізничноіму транспорті, діяльність державного нотаріуса тощо).
Особливо підкреслюється, що "цивільна служба і мілітаризована можуть включати в себе різні підвиди цих служб, що об'єктивно необхідні державі і створені нею для реалізації спеціальних функцій та особливої внутрішньогалузевої компетенції". Щодо мілітаризованої служби зазначено: "Мілітаризована служба (військова, міліцейська, поліцейська тощо) має багато розпізнавальних ознак, які виділяються при аналізі нормативних правових актів, що встановлюють правове становище цих видів державної служби та відповідних державних службовців"3.
Досить поширеною є точка зору В.Б. Авер'янова, який запропонував законодавчо розмізжувати такі види державної служби:
1) служба в органах: виконавші влади та їх апараті, а також в апараті парламенту, судових органів, деяких інших державних органів (наприклад, прокуратури). Це - власне адміністративна служба, або служба чиновників;
2) служба в державних органах (включаючи деякі органи виконавчої влади), яка отримує спеціальний правовий статус, зокрема в органах прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, митних органах, у дипломатичних установах, збройних силах. Це - спеціалізована служба;
3) служба в різних державних органах та їх апараті, яка хоч і має допоміжно-обслуговуючу спрямованість, але через свою важливість потребує особливого правового режиму в межах державної служби. Це - функціонування так званих патронатних служб (умовно - патро-натна служба).
Причому автор вважає, що "до інституту державної служби не слід включати діяльність осіб, які хоч і виконують найважливіші державно-владні функції, але мають статус "політичних діячів", а не "державних службовців". До цих осіб належать Президент України, Прем'єр-міністр України, члени уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, народні депутати України, обрані посадові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради України. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентовано в окремих законодавчих актах" 4.
В.Л. Коваленко 395
Дехто зазначає, що є "необхідність прийняття нової законодавчої бази, концептуальними моментами якої, як один із можливих варіантів, виступатиме поділ державної служби на цивільну загальну (в органах виконавчої влади та їх апараті, апараті Верховної Ради) та спеціальну (в органах прокуратури, суді, дипломатичних установах, митних і податкових органах тощо) і мілітаризовану, військову (в системі міністерства оборони, служби безпеки, міністерств зв'язку та транспорту); міліцейську (в органах внутрішніх справ), а також воєнізовану (воєнізована охорона системи міністерства транспорту, внутрішня служба міністерства внутрішніх справ, гірничо-рятувальна служба, пожежна служба тощо)" 5.
Отже, принципову відмінність позицій різних дослідників щодо розглядуваного питання слід вбачати в таких варіантах цих позицій:
• варіант "А" - визнати, що складовими частками єдиної державної служби є такі її гілки, як загальна (цивільна) та мілітаризована;
• варіант "Б" - не виділяючи окремих гілок державної служби, законодавчо закріпити (підтвердити) існування в межах державної служби таких її видів, як військова, дипломатична, митна тощо;
• варіант "В" - нормативно закріпити такі види державної служби - адміністративна, спеціалізована, пагронатна;
• варіант "Г" - виділяти державну службу в кожній з існуючих гілок державної влади (законодавчій, вжонавчій, судовій);
• варіант " Д" - законодавчо закріпити єдність державної служби з одночасним її внутрішнім поділом на три типи - цивільну, мілітаризовану, спеціалізовану, які об'єднуватимуть відповідні споріднені види державної служби.
Існують і деякі інші погляди на класифікацію типів державної служби. Зокрема, один із них полягає в тому, що державну службу в державних органах та їх апаратах пропонується класифікувати відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади: а) державна служба в органах законодавчої влади; б) державна служба в органах виконавчої влади; в) державна служба в органах судової влади. Здається, однією з перших спроб реалізації такого підходу стало оприлюднення Ю.П. Битяком та О.В. Петришиним підготовленого ними проекту Закону України "Про службу в органах виконавчої влади і їх апараті"6. Трохи згодом такий підхід застосував І.Б. Коліушко, врахувавши елементи деяких інших авторських позицій.
Думається, що механічне використання для підготовки нової редакції Закону України "Про державну службу" конституційного прин-
396 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
ципу поділу державної влади не є доцільним, оскільки: по-перше, це сприятиме посішенню протистояння між різними гілками державної влади; по-друге, можуть бути порушені такі важливі принципи, як політична нейтральність та стабільність державної служби; по-третє, непорушним має залишатися головний принцип державної служби -служіння в цілому українській державі, а не окремим гілкам влади або окремим органам.
Для більш чіткого визначення державної служби як окремого інституту, що охоплює відповідні державні органи та всіх державних службовців, доцільно здійснити та законодавче закріпити умовний поділ єдиної державної служби на три основних типи державної служби: цивіль]у, мілітаризовану та спеціалізовану. При цьому виходимо з того, що:
а) до цивільної державної служби належать державні службовці, які працюють у цивільних державних органах та їх апаратах і не мають спеціальних звань;
б) до мілітаризованої державної служби належать державні службовці, які служать в озброєних державних формуваннях та мають військові й прирівняні до них звання;
в) до спецііїлізованої державної служби належать державні службовці, які мають спеціальні звання і працюють або служать у державних органах зі спеціальним статусом, що мають спеціальні та/або специфічні повноваження.
За такого поділу мають бути віднесені:
• до цивільної служби - ті цивільні службовці, які працюють в органах державної влади та їх апараті і не мають спеціальних звань, здійснюють так би мовити звичайну управлінську (адміністративну) діяльність (службовці та працівники апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, правопорядку, судових органів, місцевих органів виконавчої влади тощо). Такі працівники матимуть статус "державних службовців" у вузькому розумінні, їм присвоюватимуть розряди або ранги державної служби, а їх діяльність регулюватиметься Законом про державну службу;
• до спеціалізованої служби - ті службовці, які працюють або служать переважно в органах державної влади зі спеціальним статусом і мають спеціальні звання (класи, чини тощо), виконують специфічні функції (дипломатичні, санітарко-епідеміологічні, пожежні, податкові, контрольно-ревізійні,
В.Л. Коваленко 397
суддівські, прокурорські, природоохоронні, митні, фельд'єгерські, гірничо-рятувальні тощо). На них поширюватиметься статус "державних службовців", але в широкому розумінні, а і'х діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідна до майбутньою Закону "Про основи державної служби";
• до мілітаризованої служби - ті службовці, які служать головним чином у воєнізованих державних органах і мають військові та прирівняні до них спеціальні звання й наділені відповідними повноваженнями (військовослужбовці Збройних Сил України та прирівняні до :ешх особи, безпосередньо слідчі, особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ тощо). На них поширюватиметься статус "державні службовці", але в широкому розумінні, а їх діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідно до майбутнього Закону "Про основи державної служби".
Пропонований підхід надасть підстави обґрунтовано поділити наведені типи на відповідні види державної служби.
О Класифікація видів державної служби. Зокрема, пропонуємо виділяти такі види державної служби України.
1. У межах цивільної держслужбн:
служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові Украши;
служба в Апараті Верховної Ради Украши та секретаріатах комітетів Верховної Ради;
служба в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та в апаратах урядових органах;
служба в патронатних службах державних органів;
служба в апаратах Національного банку України, його обласних (та прирівняних до них) відділеннях;
служба в апаратах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
служба в апаратах місцевих органах виконавчої влади;
цивільна служба в апаратах органів прокуратури;
цивільна служба в апаратах органів внутрішніх справ;
цивільна служба в апаратах (штабах) військових формувань;
несуддівська служба в апаратах удових органів;
служба державних нотаріусів;
служба державних судових виконавців;
деякі інші види, визначені законом.
2. У межах спеціалізованої держглужби: державна дипломатична служба:
398
РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
державна санітарно-епідеміологічна служба;
державна пожежна служба;
державна контрольно-ревізійна служба;
державна служба прокурорів;
державна служба суддів;
державна митна служба;
державна податкові служба;
служба державних судово-медичних експертів;
державна фельд'єгерська служба;
деякі інші види, визначені законом.
3. У межах мілітаризованої служби:
військова служба в Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України),
служба в Прикордонних військах України;
служба у Внутрішніх військах МВС України;
служба в Службі Безпеки України;
служба в Державній службі охорони України;
служба в органах виконання покарань;
служба атестованих працівників органів внутрішніх справ;
служба атестованих працівників військ центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;
деякі інші види, визначені законом.
На закінчення доцільно торкнутися питання щодо співвідношення розрядів державної служби зі спеціальними і військовими званнями, класними чинами. На нашу думку, серйозним гальмом подальшого розвитку інституту державної служби та її проходження є відсутність легального співвідношення між персональними званнями для різних типів державної служби в Україні.
Спеціальні звання, військові та прирівняні до них звання, класні чини, кваліфікаційні ранги, що присвоюються окремим категоріям державних службовців (у широкому розумінні) відповідно 'до спеціальних законів про типи та види державної служби, повинні присвоюватися з урахуванням та в межах розрядів державної служби, передбачених профільним Законом. Тобто повинна існувати шкала співвідношень. Цьому має бути присвячено або окрему главу нової редакції Закону "Про державну службу", або спеціальний закон. Це дозволить, зокрема: а) спростити законодавство про державну службу; б) виробити спільні критерії щодо відбору на державну службу, її проходження та її припинення; в) вирівняти умови оплати праці та соціального забезпечення за однотипними посадами та видами роботи; г) значно зменшити витрати на утримання державних службовців усіх категорій завдяки централізації управління державною службою
Н.В. Янюк 399
та державного контролю за її діяльністю; д) значно покращити умови реалізації громадянами конституційного права рівного доступу до державної служби.