Зміст розділ 1 становлення та розвиток політичних ідей глава 1 предмет політології
| Вид материала | Документы |
- План Вступ 3 Розділ І. Виникнення конституційних ідей в україні та їх розвиток до 1917, 441.82kb.
- Зміст вступ Розділ І, 1790.74kb.
- Історичні джерела й аспекті розвитку методики навчання природознавству зміст, 2247.31kb.
- Зміст, 455.42kb.
- Зміст Вступ Розділ Теоретичні основи криміналістичного вчення про сліди, 350.96kb.
- План: Об'єкт та предмет політології. Політологія І суміжні науки. Загально наукові, 56.9kb.
- План. Вступ Глава Сутність автотранспортного страхування та його значення Економічна, 1389.48kb.
- Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних І правових, 2991.52kb.
- Екологічна оцінка проектів видобутку корисних копалин, 3924.28kb.
- Обсяг: 30ст (Times New Roman 12, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн. Зміст, 191.74kb.
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ
ГЛАВА 1
ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ
1.1 ОБЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ
1.1.1 Політологія та інші науки про суспільство
1.1.2 Предмет політології
1.1.3 Закономірності політології
1.1.4 Структура політології
1.2 ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ
1.2.1 Категорії політології
1.2.2 Методи політологічних досліджень
1.2.3 Функції політології
1.2.4 Становлення політології як науки і навчальної дисципліни
ГЛАВА 2
ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ВІХИ ПІЗНАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ЯВИЩ
2.1 ЗАРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ ТА ЇХ РОЗВИТОК У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ
2.1.1 Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу
2.1.2 Політичні вчення у Стародавній Греції
2.1.3 Політична думка у Стародавньому Римі
2.2 ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
2.2.1 Вчення Фоми Аквінського про державу
2.2.2 Політичне вчення Марсилія Падуанського
2.З ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
2.3.1 Політичне вчення Нікколо Макіавеллі
2.3.2 Вчення Жана Бодена про державу
2.3.3 Політичні ідеї утопічного соціалізму
2.4 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ НОВОГО ЧАСУ
2.4.1 Політичні вчення в Голландії
2.4.2 Політичні вчення в Англії
2.4.3 Політичні вчення у Франції
2.4.4 Політичні вчення в Німеччині
2.5 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.
2.5.1 Класичний лібералізм
2.5.2 Критично-утопічний соціалізм
2.5.3 Марксизм
2.5.4 Елітизм
ГЛАВА З
ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
3.1 ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ У КИЇВСЬКІЙ РУСІ
3.1.1 «Слово про закон і благодать»
3.1.2 «Повість врем'яних літ»
3.1.3 «Руська правда»
3.1.4 «Повчання»
3.1.5 «Слово о полку Ігоревім»
3.2 УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ І ПОЛЬСЬКО-КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ (XVI-XVIII СТ.)
3.2.1 Станіслав Оріховський-Роксолан
3.2.2 Христофор Філалет
3.2.3 Іван Вишенський
3.2.4 Становлення козацько-гетьманської держави
3.2.5 Пилип Орлик
3.2.6 Стефан Яворський
3.2.7 Феофан Прокопович
З.3 ПОЛІТИЧНА ДУМКА УКРАЇНИ В XIX СТ.
3.3.1 Микола Костомаров
3.3.2 Тарас Шевченко
3.3.3 Михайло Драгоманов
3.3.4 Сергій Подолинський
3.3.5 Іван Франко
3.4 ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.
3.4.1 Соціалізм
3.4.2 Консерватизм
3.4.3 Націоналізм
3.4.4 Націонал-демократизм
РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
ГЛАВА 4
ПРИРОДА ПОЛІТИКИ
4.1 ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИКИ
4.1.1 Походження і сутність політики
4.1.2 Суб'єкти політики
4.1.3 Функції політики
4.2 ЗВ'ЯЗОК ПОЛІТИКИ З ІНШИМИ СФЕРАМИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
4.2.1 Місце політичних відносин у системі суспільних відносин
4.2.2 Види політики
4.2.3 Політика як наука й мистецтво
ГЛАВА 5
ПОЛІТИЧНА ВЛАДА
5.1 ВЛАДА ЯК СУСПІЛЬНЕ ВІДНОШЕННЯ
5.1.1 Сутність і види влади
5.1.2 Політична влада
5.1.3 Концепції влади
5.2 РЕСУРСИ Й ЛЕГІТИМНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ
5.2.1 Ресурси політичної влади
5.2.2 Поняття легітимності влади
5.2.3 Ознаки легітимності політичної влади
5.2.4 Типи легітимності політичної влади
ГЛАВА 6
СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИКИ
6.1 СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
6.2 СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОСТІ ЯК СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН
6.2.1 Соціально-класові спільності
6.2.2 Соціально-етнічні спільності
6.2.3 Соціально-демографічні спільності
6.2.4 Соціально-професійні спільності
6.2.5 Соціально-територіальні спільності
6.3 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ
6.3.1 Поняття соціально-політичного конфлікту
6.3.2 Міжкласові конфлікти
6.3.3 Міжетнічні конфлікти
6.3.4 Соціальна політика
ГЛАВА 7
СИСТЕМНИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ
7.1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ ПОЛІТИКИ
7.1.1 Сутність системного аналізу
7.1.2 Концепція політичної системи Д.Істона
7.1.3 Модель політичної системи Г. Алмонда
7.2 СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА
7.2.1 Структура політичної системи
7.2.2 Функції політичної системи
7.2.3 Закономірності функціонування політичної системи
7.3 ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ
РОЗДІЛ 3
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗОВАНІ ФОРМИ ПОЛІТИКИ
ГЛАВА 8
ДЕРЖАВА — ГОЛОВНИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМ СУСПІЛЬСТВА
8.1 СУТНІСТЬ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
8.1.1 Сутність та основні ознаки держави
8.1.2 Основні концепції походження держави
8.1.3 Функції держави
8.2 ВИЩІ ОРГАНИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ І ПОДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
8.2.1 Глава держави
8.2.2 Парламент
8.2.3 Уряд
8.2.4 Поділ державної влади
8.3 ФОРМИ ДЕРЖАВИ
8.3.1 Форми державного правління
8.3.2 Форми державного устрою
8.3.3 Організація державної влади в Україні
ГЛАВА 9
ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
9.1 СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
9.1.1 З історії теорії правової держави
9.1.2 Основні ознаки правової держави
9.2 ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ДЕРЖАВОЮ
9.2.1 Становлення концепції громадянського суспільства
9.2.2 Структура громадянського суспільства
9.2.3 Взаємозв'язок держави і громадянського суспільства
9.3 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
9.3.1 Формування правової держави
9.3.2 Становлення громадянського суспільства
ГЛАВА 10
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
10.1 СУТНІСТЬ, ГЕНЕЗИС І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
10.1.1 Сутність політичної партії
10.1.2 Генезис політичних партій
10.1.3 Функції політичних партій
10.2 ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
10.2.1 Типологія партій за соціальною основою
10.2.2 Інші типології політичних партій
10.3 ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
10.3.1 Поняття партійної системи
10.3.2 Типологія партійних систем
10.3.3 Багатопартійна система
10.3.4 Двопартійна система
10.3.5 Однопартійна система
10.4 ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ОСНОВНІ ТИПИ СУЧАСНИХ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ
10.4.1 Мажоритарна виборча система
10.4.2 Пропорційна виборча система
10.4.3 Змішана виборча система
10.4.4 Взаемозв 'язок форм правління, партійних і виборчих систем
10.5 ПАРТІЙНА Й ВИБОРЧА СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
10.5.1 Становлення багатопартійності в Україні
10.5.2 Особливості партійної і виборчої систем України
ГЛАВА 11
ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ
11.1 ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ ГРУП ІНТЕРЕСІВ
11.1.1 Сутність групового підходу до вивчення політики
11.1.2 Поняття «групи інтересів»
11.1.3 Функції груп інтересів
11.2 ТИПОЛОГІЯ ГРУП ІНТЕРЕСІВ
11.2.1 Профспілки
11.2.2 Жіночий рух
11.3 ПОЛІТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ГРУП ІНТЕРЕСІВ
11.3.1 Безпосереднє політичне представництво інтересів
11.3.2 Опосередковане політичне представництво інтересів
ГЛАВА 12
ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ
12.1 ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ
12.1.1 Поняття політичного режиму
12.1.2 Структура політичного режиму
12.2 ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ
12.2.1 Типологія політичних режимів Г. Моски
12.2.2 Політичні й державні режими
12.2.3 Тоталітаризм
12.2.4 Авторитаризм
12.2.5 Демократичний політичний режим
12.2.6 Трансформація політичних режимів
12.3 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕМОКРАТІЇ
12.3.1 Поняття демократії
12.3.2 Політичні принципи демократії
12.3.3 Основні концепції демократії
РОЗДІЛ 4
ПЕРСОНАЛІЗОВАНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИКИ
ГЛАВА 13
ОСОБА ЯК СУБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ
13.1 ПОЛІТИЧНА СУБ'ЄКТНІСТЬ ОСОБИ
13.1.1 Поняття «людина», «індивід», «особа»
13.1.2 Політична суб'єктність особи
13.2 ОСНОВНІ ТИПИ Й ВИДИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ
13.2.1 Поняття політичної поведінки
13.2.2 Типи й види політичної поведінки
13.2.3 Основні форми політичної участі. Референдум
13.2.4 Специфіка масової поведінки в політиці
13.2.5 Мотивація політичної поведінки
13.3 ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ
13.3.1 Історичний аспект
13.3.2 Моральна дилема в політиці
13.3.3 Вплив влади на особу
ГЛАВА 14
ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ
14.1 ПОНЯТТЯ І СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ
14.1.1 Поняття політичної еліти
14.1.2 Сучасні концепції політичних еліт
14.1.3 Функції політичної еліти
14.2 ТИПОЛОГІЯ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ
14.2.1 Типологія політичних еліт
14.2.2 Еліта і бюрократія
14.2.3 Шляхи формування політичних еліт
ГЛАВА 15
ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО
15.1 СУТНІСТЬ, ВИТОКИ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА
15.1.1 Сутність політичного лідерства
15.1.2 Витоки політичного лідерства
15.1.3 Функції політичного лідерства
15.2 ТИПОЛОГІЯ ТА МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА
15.2.1 Типологія політичного лідерства
15.2.2 Механізми формування політичного
лідерства
ГЛАВА 16
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
16.1 СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
16.1.1 Сутність політичної культури
16.1.2 Структура політичної культури
16.2 ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
16.2.1 Поняття політичної свідомості
16.2.2 Політична психологія та ідеологія
16.2.3 Буденна й теоретична політична
свідомість
16.2.4 Індивідуальна, групова й масова
політична свідомість
16.3 ТИПИ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
16.3.1 Типологія політичної культури Г. Алмонда і С. Верби
16.3.2 Типологія політичної культури Є. Вятра
16.3.3 Вплив політичної культури на політичну систему
16.3.4 Функції політичної культури
16.4 ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
16.4.1 Сутність політичної соціалізації
16.4.2 Етапи політичної соціалізації
РОЗДІЛ 4
ПОЛІТИКА ЯК МІЖНАРОДНИЙ ПРОЦЕС
ГЛАВА 17
МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА
17.1 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
17.1.1 Міжнародна і зовнішня політика
17.1.2 Цілі і функції зовнішньої політики
17.1.3 Засоби зовнішньої політики
17.2 МІЖНАРОДНІ ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ
17.2.1 Сутність та особливості міжнародних відносин
17.2.2 Структура міжнародних політичних відносин
17.3 СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС
17.3.1 Поняття світового політичного процесу
17.3.2 Марксистська концепція світового політичного процесу
17.3.3 Геополітичні концепції
17.3.4 Концепція політичного реалізму
17.3.5 Модерністські концепції
17.3.6 Україна в системі міжнародних
політичних відносин
ГЛАВА 18
СВІТОВІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ
18.1 КЛАСИЧНІ БУРЖУАЗНІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ І СУЧАСНІСТЬ
18.1.1 Лібералізм
18.1.2 Консерватизм
18.2 ОСНОВНІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ В РОБІТНИЧОМУ РУСІ
18.2.1 Комунізм
18.2.2 Соціал-демократизм
18.3 ІДЕЙНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ
18.3.1 Фашизм
18.3.2 Анархізм
18.3.3 Троцькізм
18.3.4 Взаємовплив політичних ідеологій
РОЗДІЛ 1
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ
ГЛАВА 1
ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ
Вивчення будь-якої науки відбувається у певній логічній послідовності. Розпочинається воно з визначення об'єкта науки, тобто тієї сфери природи чи суспільного життя, на яку спрямоване наукове пізнання. Та чи інша сфера природи чи суспільного життя звичайно є об'єктом дослідження багатьох наук. Розрізняються вони між собою за предметом дослідження, тобто тією стороною об'єкта, яка перебуває у центрі вивчення саме тієї чи іншої конкретної науки. Дослідження предмета здійснюється з використанням певних методів і супроводжується розробкою категорій — найбільш загальних понять науки, якими позначаються основні моменти, вузлові пункти процесу пізнання.
Важливим у вивченні науки є також з'ясування історії виникнення й розвитку відповідних поглядів, ідей і теорій, формування яких у систему і означає появу науки.
Нарешті, вивчення науки передбачає осягнення її саме як системи знань, вираженої в поняттях і категоріях. Ця системність забезпечується логічною послідовністю вивчення окремих тем науки як навчальної дисципліни та розкриттям взаємозв'язків цих тем.
Зазначені міркування й визначили наведену нижче послідовність тем навчального курсу. Розпочинати, отже, потрібно зі з'ясування об'єкта і предмета політології.
- ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ
1.1.1 Політологія та інші науки про суспільство
Питання про предмет є одним із найскладніших у політології, як і в більшості інших наук про суспільство. Здавалося б, відповідь на це питання лежить на поверхні: політологія (від грецьк. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення) — це наука про політику. Проте таке визначення є досить абстрактним і само по собі ще нічого не говорить про предмет цієї науки. Саму політику в сучасній науці розуміють неоднозначно, до того ж вона є об'єктом дослідження багатьох галузей наукового знання. Вражає вже сам перелік цих галузей: політична філософія, політична історія, політична соціологія, політична економія, політична психологія, правознавство, політична культурологія, політична етика, політична антропологія, політична етнографія, політична демографія, політична статистика, політична географія, політична екологія, біополітологія тощо.
Досить поширеним у політології є розуміння її як міждисциплінарної науки, що охоплює всі перелічені й подібні галузі наукового знання про політику. Так, у навчальному посібнику «Політологія» за редакцією А. А. Радугіна стверджується, що «політологія розглядається як цілісна, внутрішньо диференційована, міждисциплінарна наука, що складається з ряду галузей політичного знання, яке досліджує різні сторони політики на різних рівнях пізнання і під різними кутами зору: політичну філософію, теорію політики, політичну соціологію, політичну історію, політичну психологію, політичну антропологію, теорію міжнародної політики, політичну географію»1.
Такий підхід ґрунтується на ототожненні політології як науки і будь-яких наукових знань про політику. Він не розрізняє об'єкт політології — політику — з її предметом, яким при ньому також виступає політика. З одного боку, цей підхід відмовляє іншим наукам у праві на самостійне дослідження політики, проголошуючи політологією будь-яке наукове знання про політику, а з іншого — веде до необґрунтованого розширення предмета політології, ототожнення його з її об'єктом, розчиняє політологію в інших науках і фактично відводить їй, образно кажучи, роль бідної приживалки у багатих родичів, якими є усталені й безумовно визнані галузі наукового знання: філософія, історія, правознавство, соціологія, психологія тощо. Розширене трактування політології, включення до неї будь-якого наукового знання про політику, по суті, знімає питання про політологію як окрему навчальну дисципліну, оскільки жодна навчальна дисципліна не може охопити всю сукупність знань про політику.
Соціологія (від лат. societas — суспільство і logos — слово, поняття, вчення), як відомо, є наукою про суспільство. Проте поки що ніхто не назвав соціологією всю сукупність наукових знань про суспільство. Вона існує передусім як окрема, самостійна наука з власним предметом, який вирізняє її з-поміж інших наук про суспільство. Так само немає підстав називати політологією всю сукупність наукових знань про політику.
Очевидно, відчуваючи непереконливість зазначеного підходу до розуміння політології, деякі дослідники всю сукупність наукових знань про політику називають політологією у широкому розумінні, що, зрештою, не є виходом із становища, оскільки породжує питання про політологію у вузькому розумінні, чіткої відповіді на яке також немає. Та й наука є лише одна, вона не існує у широкому й вузькому розумінні.
Науки, як відомо, розрізняються не за об'єктом, а за предметом їхнього дослідження. Останній пов'язаний лише з одним із багатьох аспектів і сторін пізнаваного об'єкта і передбачає пізнання лише якоїсь певної, специфічної групи закономірностей. Відповідь на питання про предмет політології потрібно шукати через з'ясування не спільного, а відмінного між нею та іншими науками про суспільство.
Об'єктом політології як науки виступає політична сфера суспільного життя, основний зміст якої складають полі тико-владні відносини як відносини з приводу влади в суспільстві. Політична сфера суспільного життя, політико-владні відносини, або політика, є об'єктом дослідження багатьох наук про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій предмет і досліджує його притаманними їй методами й засобами. Так, філософія, як відомо, є теоретичною основою світогляду людини. Відповідно, політична філософія, ґрунтуючись на нормативно-ціннісному підході, з'ясовує значення політичних явищ для життя людини й суспільства, оцінює їх під кутом зору загального блага, принципів справедливості, свободи, рівності тощо. Якщо, наприклад, наука про політику досліджує політичну свободу, аналізуючи й систематизуючи сукупність різних видів конкретних свобод, класифікуючи їх тощо, то політична філософія розглядає політичну свободу як гуманістичну цінність в її зв'язках з іншими цінностями. Нормативно-ціннісний підхід політичної філософії орієнтований на розробку ідеалу політичного устрою та шляхів його практичного втілення. Цей підхід більшою мірою виходить із того, що повинно бути або є бажаним, аніж із дійсного, і вимагає спиратися в політичних рішеннях на етичні цінності й норми. Політична філософія, отже, формулює ціннісно-нормативні критерії політики.
Складаючи теоретичну основу світогляду людини, філософія водночас виступає загальною методологією пізнання, спрямованою на розкриття найбільш загальних закономірностей розвитку природи, суспільства і людського мислення. Відповідно, політична філософія аналізує найбільш загальні методи пізнання політики, сутність політичних явищ, причинно-наслідкові зв'язки політики і влади та з'ясовує, як виявляються ці найбільш загальні закономірності в політичній сфері суспільного життя. У значенні найбільш загальної методології пізнання політичної сфери суспільного життя політична філософія виступає як філософія політики.
Світоглядна й методологічна сторони філософського підходу до аналізу політики свідчать про те, що політична філософія є світоглядно-методологічною основою досліджень політики. Вона забезпечує цілісність у вивченні політики, з'ясовує її сутнісні характеристики, дає оцінку сенсу і значення різних політологічних концепцій, з'ясовує принципи й закономірності у взаємовідносинах індивіда, суспільства і влади, мотиваційну основу й моральні критерії політичної поведінки. Політична філософія є найбільш загальним і абстрактним рівнем пізнання політичної сфери суспільного життя й тому виступає складовою філософії, а не політології.
Тісними є зв'язки політології з