Geum.ru

Обсяг: 30ст (Times New Roman 12, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн. Зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаної літератури
Подобный материал:
Обсяг:30ст (Times New Roman 12, інтервал – 1,5)

Ціна: 60грн.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ 1 Основи господарства США в 50-60-х рр ХХ ст., що спричинили розвиток неокейнсіанства………………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 2 Економічна думка щодо пояснення та дослідження економічної динаміки та зростання 50-60-х рр. 20ст. у неокенсіанстві…………………………………………………13

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………….28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………30

ВСТУП

Існування людства нерозривно пов’язане з розвитком, зміною та прогресом у всіх присущих цьому поняттю аспектах. Так, при зміні клімату необхідно було оновлювати місце проживання, зі зміною місця проживання (заселення лісів та гір), необхідністю стало пристосування до нових умов існування, винайдення нових знарядь праці, засобів для мисливства, тощо. З появою комп’ютерних технологій, нових можливостей для виробництва, швидкісного прийняття рішень та здійснення операцій розвиток стрімко пішов вгору. Оточуюче середовище змінюється і для виживання в ньому необхідно теж змінюватися. Особливо важливо дотримуватись цих принципів в ХХІ столітті – ері бездротових комп’ютерних технологій, пануванню техніки та ринкової економіки.

Ринкова економіка характеризується декількома ознаками:
  • мінімізація всіляких обмежень;
  • вільна конкуренція – основна регулююча і контролююча сила в ринковій економіці;
  • свобода діяльності;
  • свобода вибору;
  • максимально можливе використання ресурсів;
  • гнучкість системи.

Можна з впевненісю сказати, що ринкова економіка сформувалась за неокейнсіанства, так як саме в цей період почали закладатись основні її догми: роль держави як регулятора економічної діяльності зменшувалась, а отже збільшувалась роль конкуренції; підвищувалась роль залучених кредитних ресурсів для використання в своїй діяльності, тощо.

Один з основоположних вчених періоду неокейнсіанства, Харрод говорить про один з основних принципів ринкової моделі економіки, що не втрачає свою актуальність й на теперішньому етапі розвитку, а саме ефективності: "Теорія економічної статики дає академічне вираження тому, що звичайні люди мають на увазі, коли говорять про "економічність", тобто використанні ресурсів у максимально можливому ступені."[3].

Його праця «До теорії економічної динаміки» породила массу досліджень з цієї теми. Модель зростання Р. Харрода є найбільш раннім та найбільш наочним прикладом ідеї «нейтральності» технічного прогресу, яка бере початок із тези про стагнацію 30-х рр.

Вченими, що широко займались дослідженням даної проблематики були: Худокормов А.Г, Юхименко П. І., Леоненко П.М, Базилевич В.Д, Корнійчук Л.Я., Татаренко Н.О., Поручник А.М., Ядгаров Я.С, та інші.

Зокрема Худокормов А.Г. констатує: багато хто із тогочасних західних економістів стверджував, що зростання значення капіталозберігаючих інновацій було одним з факторів, що зробили свій внесок у хронічну дефляцію економік розвинутих країн. Це був розрив з концепцією «ухилу» в бік автоматизації. У 40-х рр. емпірично виявлена довгострокова стабільність агрегованого показника капіталомісткості зробила економістів більш сприйнятливими до ідеї «нейтрального технічного прогресу» [10].

Моделі економічного зростання Харрода—Домара були однофакторними, тобто спрощеними. Вихідним їхнім положенням було те, що динамічна рівновага потребує певної відповідності виробництва та попиту.

Юхименко П.І. зазначає в своїй праці, що теорія Р. Харрода піддавалась критиці з боку марксистів і неокласиків. Однак вона дала поштовх виникненню нового класу динамічних моделей, які розкривають кількісні закономірності економічного росту. Навіть противники кейнсіанської теорії (наприклад Дж. Мід) використовували у своїх пошуках категорії динаміки, введені Р. Харродом (гарантований темп росту як прогнозована величина, що визначає лінію безперервного розвитку з точки зору підприємців; природний темп росту як максимально можлива у перспективі лінія росту при певному ресурсному забезпеченні). Дані категорії використовувались у 60-х роках при прогнозуванні економічного росту у ряді країн і, зокрема, в Японії дали блискучий результат, їх можна зустріти і в нових публікаціях західних економістів [17].

Складнішими системами моделювання є багатофакторні моделі економічного зростання Е. Хансена, Д. Хікса, Д. Дьюзенберрі. Ці моделі є неокейнсіанськими, модифікованими за рахунок запровадження в базові (однофакторні) моделі механізму циклічних коливань, змін галузевої структури виробництва, впливу науково-технічного прогресу, аналізу та залучення конкретних економічних даних. Теорії економічного зростання, що зросли з кейнсіанської концепції, дали поштовх серйозним статистичним розробкам, глибшому вивченню економічної кон’юнктури для розширення використання математичних методів у економічних дослідженнях.

Дж. Хікс, С. Харріс, П. Семюелсон та ін. намагалися об’єднати кейнсіанські та неокейнсіанські постулати – кейнсіанська ортодоксія. Ортодоксальне кейнсіанство включилося також у вирішення проблем економічної динаміки. «Вважаючи, що досягнення більш або менш стабільної повної зайнятості є цілком здійсненною метою, – зазначає П. Семюелсон, – сучасні економісти можуть використати концепцію «неокласичного синтезу», яка грунтується на поєднанні сучасних принципів, що роз´яснюють і процес створення доходів, і положення класичної політичної економії». Цей ортодоксальний варіант включав, з одного боку, інструментарій кейнсіанської теорії з бюджетними, податковими, фінансово-кредитними методами державного регулювання економіки, а з другого – орієнтував на більш точне врахування і широке використання ринкових умов (конкуренція, динаміка цін та ін.). В неокласичному синтезі ортодоксальне кейнсіанство багато в чому втрачало свій вигляд, оскільки зводилось до окремого випадку неокласичної теорії загальної рівноваги, яка в свою чергу розглядалась як загальна основа функціонування економічної системи, включаючи оптимальний розподіл ресурсів, ринкове саморегулювання, розподіл доходів. Як твердив П. Семюелсон, " потрібно, з одного боку, проводити політику кредитно-грошової експансії, яка сприяє розвитку капіталу вглиб і значним масштабам капіталовкладень, а з другого боку, тенденція виникнення інфляційного розриву в результаті такого збільшення інвестиційних витрат має бути нейтралізована за допомогою жорсткої фіскальної політики, яка передбачає досить високі податкові ставки (і досить низькі урядові витрати)".

Ортодоксальне кейнсіанство породило нову течію – ліве кейнсіанство. Прихильниками його були Н. Кал-дор, П. Сраффа, Дж. Ітуелл, Л. Пазінетті та ін. Дж. Робінсон однією з перших заявила про кризу ортодоксального кейнсіанства.

Дж. Робінсон і її товариші по Кембриджу спробували створити альтернативний варіант «Загальної теорії…» Кейнса, поєднавши його короткостроковий аналіз ефективного попиту з довгостроковим аналізом факторів нагромадження капіталу (Харрода), технологічного прогресу і розподілу продукту [17].

У подальшому ліве кейнсіанство вливалось у більш широку течію – посткейнсіанство.

Таким чином, кейнсіанство сьогодні надзвичайно багатолике. Еволюція вчення послідовників Дж. Кейнса продовжується. Як кейнсіанська, так і неокейнсіанська теорії справляють вплив на систему господарювання, проявляються в інструментарії господарського механізму. Оскільки проблема співвідношення між державою і приватним підприємництвом з урахуванням впливу сучасного етапу НТР та інтернаціоналізації економіки залишається однією із актуальних щодо визначення оптимального і найбільш раціонального їх співвідношення, еволюція посткейнсіанства буде продовжуватися і далі. Не виключено, що нові варіанти посткейнсіанства в подальшому можуть набути більшого впливу у розробці теоретичних основ господарювання.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  1. Э. Хансен. Экономические циклы и национальный доход.
  2. Рай Ф. Харрод. "К теории экономической динамики"
  3. Алексашкина Л.Н.: Новейшая история XXвека
  4. Базилевич: Історія економічних учень
  5. Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия.-М., 2005
  6. Сороко-Цюпа А.О.: Новейшая история
  7. Согрин В.В. "США в ХХ веке Тенденции и итоги общественно-исторического развития" № 9, 1999г.
  8. Сивачев Н.В., Язьков Е.Ф. Новейшая история США. М., 1980, c.209.
  9. Корнійчук Л.Я., Н. О. Татаренко, А. М. Поручник Історія економічних учень
  10. Корнійчук Л.Я., Н. О. Татаренко, А. М. Поручник Історія економічних учень
  11. Худокормов А.Г. "Неокейнсианство"
  12. Юхименко П. І., Леоненко П.М.Історія економічних учень Навчальний посібник - К.: Знання-Прес, 2005.- 583 c.
  13. Ядгаров Я.С.Учебник для вузов. 3-е издание. — М.: ИНФРА-М, 2000. - 320 с.
  14. www.history.ru
  15. www.usa.history.ru
  16. www.info-library.com.ua
  17. buklib.net
  18. www.grinchuk.lviv.ua
  19. www.library.if.ua