Національний університет “Львівська політехніка” Інститут гуманітарних І соціальних наук

Вид материала

Содержание

Заклади соціального обслуговування населення в Україні
Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, у них
Спеціальні житлові будинки, що не входять у склад терцентрів
Державний центр зайнятості
Рада директорів
Рада директорів
Керівник з питань дорадництва
Програма знаходження шляхів виходу з кризових ситуацій
Програма боротьби з сексуальним насильством
Залучення волонтерів
Зразки модульних контрольних завдань
Система моральних норм, вироблена природним шляхом у межах професійного співтовариства – це
Діяльність, обов’язки, розв’язувані завдання, зумовлені професійною діяльністю – це
Процес відновлення основних соціальних функцій особи, суспільного інституту, соціальної групи, їх соціальної ролі як суб’єкта ос
Соціальна політика - це діяльність уряду в таких сферах
Міждисциплінарні зв’язки соціальної роботи можна представити так
Соціальне становище індивіда, яке сприймається в даному середовищі як принизливе та пов’язані з цим становищем сб’єктивні пережи
Аналітична діяльність, у якій критично досліджуються поняття, твердження, підстави і аргументи, що узасаднюють дії професіонала
Забезпечення клієнтів необхідною інформацією у придатній для них формі, надання порад і пропозицій, практичне навчання альтернат
А) соціальна підтримка
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема. Використання загальної моделі втручання на макрорівні соціальної роботи

Мета: дослідити соціальні проблеми в Україні і виявити ті з них, що можуть бути розв’язані за допомогою змін у соціальній політиці держави

Хід роботи. Робота проводиться у підгрупах. Результати спільного обговорення в межах малої групи заносяться в зошити. Завершальне обговорення теми у великій групі, підсумки.

Завдання 1. Визначити коло типових проблем, з якими доводиться зустрічатися соціальному працівникові під час роботи у сільській місцевості.

Завдання 2. Які типи громад, на Вашу думку, можна виділити у контексті української практичної соціальної роботи (спираючись на досвід соціальної роботи з громадами у Канаді)?

Завдання 3. Сформулюйте основні напрямки розвитку соціальної політики в Україні на сучасному етапі.

Завдання 4. Які, на Вашу думку, соціальні проблеми потребують свого відображення у соціальній політиці нашої держави?

Завдання 5. Яких заходів повинен вжити соціальний працівник, задіяний у сфері соціальної політики, для пом’якшення (усунення) типової ситуативної соціальної проблеми (малозабезпеченість, безробіття, узалежнення тощо)?

Література для самостійного опрацювання:

Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.
Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И.Курбатова. Серия “Учебники, учебные пособия”. - г. Ростов н/Д: “Феникс ”, 2000. – 576 с.
Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 432 с.
Banks K. Community Social Work Practice Across Canada// Turner F.T. (ed.) Social work Practice: A Canadian Perspective, 1997.-P.230.
Blondin M. Social animation: as developed and practised by Le Conseil des Oeuves de Montreal. – Ottawa: Community Funds and Councils of Canada, 1968.
Canadian Association of Social Workers. Code of Ethics. – Ottawa, 1994.
Gil D. Unravelling social policy ( 3 rd. Ed. ). – Cambridge, Massachusetts: Schenkman Publishing Company, 1981.
Perlman R., Gurin A Community organizing and social planning. – New York: John Wiley and Sons, 1972.
Rothman J., Zald M. Planning theory in social work community practice// Taylor S., Roberts R. (Eds.). Theory and practice of community social work. – New York: Columbia University Press, 1985. – P.125-153.
Tropman J. Policy management in the social agency// Tropman J., Erlich J., Rothman J. (еds.) Tactics and techniques of community intervention (3 rd. Ed.). – I tasca, Illinois: F.E. Peacock, 1995.
Van Loon R., Whitington M. The Canadian political system: envirtoment. Structure and process ( 2 nd ed.). – Toronto: Mc Graw – Hill Ryerson, 1976.

Тема 14. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні (6 год).

Теоретична частина заняття

Специфіка системи соціального обслуговування в Україні. Основні тенденцї у соціальному обслуговуванні в Україні. Територіальні центри. Соціальні служби для молоді. Державна служба зайнятості. Недержавні заклади соціальної роботи.

Згідно Закону України „Про соціальні послуги”, соціальне обслуговування - це система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (вдома); у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; в територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Основні тенденції в системі соціального обслуговування в Україні:

розвиток мережі територіальних центрів;
збільшення кількості клієнтів соціальних служб;
розвиток принципово нових соціальних служб, які надають нові соціальні послуги;
скорочення фінансування соціальних програм.

Суб’єктами, які надають безпосередні соціальні послуги виступають державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним і місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, юридичні особи, організації, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, а також фізичні особи.

У Канаді, як і в Україні існує ціла мережа державних, громадських та приватних організацій, що надають соціальні послуги.

Заклади соціального обслуговування населення в Україні

Територіальні центри і відділення соціальної допомоги вдома

Обслуговують пенсіонерів, інвалідів I і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян та ін. соціально незахищених громадян (далі - непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, у тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати. На початку 1998 р.в Україні діяло 890 відділень соціальної допомоги і 530 територіальних центрів.

Не існує єдиного державного стандарту для цих служб. Типовим положенням про Територіальний центр передбачено майже 40 видів різних послуг людям похилого віку. Зокрема:

придбання продуктів харчування і медикаментів,
приготування їжі,
виклик лікаря,
прання білизни та прибирання житла,
доставка палива і сплата комунальних платежів,
допомога в обробітку присадибних ділянок,
оформлення документів на субсидії,
влаштування до будинку-інтернату, пансіонату тощо.

Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, у них:

Відділення денного перебування

Стаціонарні відділення тимчасового перебування

Стаціонарні відділення постійного проживання

Реабілітаційні та лікувально-оздоровчі комплекси

Лікувально-виробничі майстерні

Підсобні сільські господарства

Спеціальні житлові будинки

Спеціальні житлові будинки, що не входять у склад терцентрів

Відділення соціальної допомоги вдома, в т. ч.

При територіальних центрах

При районнних управліннях соціального захисту населення

При будинках -інтернатах

Самостійні установи при місцевих органах влади

Нічліжні будинки

Готелі та притулки для осіб без певного місця проживання

Будинки-інтернати колективних сільськогосподарських підприємств.

Відділення територіального центру:

соціальної допомоги вдома;
соціально-побутової реабілітації;
медико-соціальної реабілітації;
стаціонарне відділення для тимчасового і постійного проживання самотніх непрацездатних громадян;
відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги (відділення гуманітарної допомоги).

Наявність усіх відділень необов’язкова; Міністерство праці та соціальної політики України дозволило створювати територіальні центри, що мають лише 2 відділення (наприклад, відділення соціальної допомоги вдома та відділення розподілу гуманітарної допомоги). У деяких територіальних центрах почали обслуговувати багатодітні сім’ї та дітей-інвалідів (наприклад, хворих на ДЦП).

Стаціонарні установи соціального обслуговування:

будинки-інтернати загального типу, в тому числі будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;
пансіонати;
спеціальні будинки-інтернати;
психоневрологічні інтернати;
дитячі будинки-інтернати.

Система соціальних служб для молоді та дітей в Україні покликана створити умови для позитивної соціалізації молоді. Її діяльність забезпечують: Міністерство освіти і науки, Державний комітет у справах сім’ї та молоді, Український науково-дослідний інститут проблем молоді, Соціальні служби для молоді обласного, міського та районного рівнів. Юридичною підставою для функціонування цієї системи є: “Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”, Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Типове положення про Соціальні служби для молоді.

Основні завдання Соціальних служб для молоді (ССМ): а) допомога у реалізації права молоді на повноцінне життя; б) забезпечення соціальної, психологічної, правової, освітньої та ін. видів підтримки молоді; в) прищеплення навичок соціально схвальної поведінки; г) навчання адаптуватися в сучасному світі правовими засобами. До головних напрямів діяльності ССМ належать: соціальна підтримка молодої сім’ї, а також дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, дітей та молоді з особливими потребами; соціальна робота з молодими жінками, із допризовною та призовною молоддю, молодими військовослужбовцями, членами їх сімей, із молоддю, яка звільняється з лав Збройних Сил України; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; сприяння працевлаштуванню і вторинній зайнятості молоді; служба Телефон довіри.

Соціальна підтримка дітей реалізується в Україні через державну мережу шкіл-інтернатів для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячих будинків, будинків дитини, а також притулків для неповнолітніх і кімнат тимчасового перебування. Сьогодні вже функціонують притулки, засновані благодійними організаціями.

Система державної служби зайнятості (ДСЗ) в Україні створена у 20-их роках ХХ ст. На сьогоднішній день діє на підставі Закону України “Про зайнятість населення”. Її функції в сучасних умовах: реалізація державної політики зайнятості населення; професійна орієнтація; підготовка, перепідготовка, працевлаштування і соціальна підтримка тимчасово непрацюючих громадян.

До державної служби зайнятості належать: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України; центри зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; місцеві центри зайнятості у районах, містах, районах міст; центри організації професійного навчання незайнятого населення і центри професійної орієнтації; інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, а також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації населення.

Недержавні заклади соціальної сфери в Україні.

Недержавні організації соціальної сфери (НДО) - це неприбуткові, не керовані державою, некомерційні організації, які декларували вирішення соціальних проблем узагалі чи проблеми окремих груп користувачів як свою місію[11,с.130-145]. Законодавчу базу діяльності цих організацій складають Конституція України і закони України: “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про об’єднання громадян”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про молодіжні й дитячі громадські організації” та ін. Відповідно до нормативно-правової бази, НДО можуть мати наступні форми:

громадські організації (Товариство Чевоного Хреста, організації ветеранів, Українське товариство сліпих, Українське товариство глухих; Жіночий інформаційно-реабілітаційний центр “Любомира”, товариство ”Разом за життя!”, Центр сім’ї “Родинний дім” у м.Києві; Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи”, Регіональний центр соціальної адаптації у м.Львові; правозахисна організація “Віра в майбутнє” у м.Івано-Франківську ін.);
благодійні організації (Всеукраїнська Доброчинна Організація “Карітас Україна”, Фонд святого Володимира у м.Львові, Міжнародний Фонд “Відродження”, Карпатський фонд та ін.);
благодійні фонди (Благодійний Фонд “Карітас-Київ”, Всеукраїнський фонд “За гідність людини!”, Фонд Відкритого Суспільства (Дж.Сороса) ін.;
кредитні спілки (наприклад,“Дністер”).

Сфери соціальних послуг, у яких найчастіше діють НДО: охорона здоров’я і реабілітація; робота з молоддю; робота з жінками; вирішення проблем сім’ї, дітей, сиріт; розв’язання проблем інвалідів; допомога людям похилого віку; чорнобильські організації; права людини; благодійність.

За своїм статусом НДО поділяються на: міжнародні (їх діяльність поширюється на територію України і принаймні ще однієї іншої держави, реєструються в Міністерстві юстиції України); всеукраїнські (поширюють свою діяльність на територію всієї країни і мають філії у більшості регіонів, реєструються як і попередні); місцеві (діяльність їх поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, регіону, реєстрація - у відділеннях юстиції місцевих держадміністрацій).

Фінансування недержавних організацій соціальної сфери в Україні відбувається за рахунок: надходжень від діяльності власних підприємств та комерційних структур, засновниками яких є НДО(1), благодійних внесків (як цільових, для реалізації окремих програм, так і тих, що скеровуються на розвиток)(2), підтримки інноваційних проектів міжнародними організаціями та фондами(3), співпраці з державними агенціями соціальної сфери(4), державних коштів(5).

Лабораторна робота №14

Тема. Презентація закладів соціальної роботи західноукраїнського регіону

Мета: дослідити мережу державних і громадських закладів соціальної роботи в м.Львові та західноукраїнському регіоні

Хід роботи. Студенти в групах представляють державні заклади та громадські організації соціальної роботи, які діють у м.Львові, на території західноукраїнського регіону. Характеристика діяльності цих служб проводиться за попередньо запропонованою схемою (див. 7.Індивідуальні завдання).

Література для самостійного опрацювання:

Мигович І.І. Соціальна робота ( вступ до спеціальності ). – Ужгород: Патент, 1997.
Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.

Тема 15. Заклади соціальної роботи та система

соціального обслуговування у Канаді (4 год).

Теоретична частина заняття

Особливості соціального обслуговування в Канаді. Характеристика діяльності клініки соціальної роботи.

У Канаді існує ціла мережа державних, громадських та приватних організацій, що надають усі ці послуги. До них відносяться:

Клініки, агенції та центри надання соціальних послуг
Медичні заклади: стаціонарні та амбулаторні клініки, заклади лікування та реабілітації алко- та нарко- узалежнених, заклади охорони та підтримки здоров'я.
Заклади опіки дорослих, притулки, клініки геріатричного діагностування
Сиротинці, дитячі притулки, прийомні сім'ї.
Групи підтримки та опіки, групи самодопомоги.
Центри організації дозвілля.

Діяльність усіх державних інституцій Канади фінансується виключно державою. Приватні заклади сфери соціальних послуг функціонують за рахунок коштів приватних осіб, чи групи осіб з метою одержання прибутку або підтримки благодійності. Що ж стосується громадських організацій, це такі ж недержавні неприбуткові організації, як і Україні. Д
РАДА ДИРЕКТОРІВ
ля прикладу, розглянемо діяльність клініки соціальної роботи. Дана клініка є громадською організацією, що надає широкий спектр соціальних та медичних послуг, серед яких: медичне обслуговування дорослих та підлітків, втручання у кризові ситуації, дорадництво, представництво, домашня опіка і громадська освітянська робота. Усі ці послуги надаються штатними працівниками та волонтерами закладу (рис. 9).

РАДА ДИРЕКТОРІВ

ВИКОНАВЧИЙ АСИСТЕНТ

ВИКОНАВЧИЙ ДИРЕКТОР

КЛІНІЧНИЙ КОНСУЛЬТАНТ

КЕРІВНИК З ПИТАНЬ ДОРАДНИЦТВА

КЕРІВНИК З ПИТАНЬ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВЯ ТА НАДАННЯ ОСВІТЯНСЬКИХ ПОСЛУГ

КЕРІВНИК З ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ТА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

ПРОГРАМА ЗНАХОДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ВИХОДУ З КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

РОЗВИТОК ГРОМАДСЬКОСТІ ТА ОСВІТА

ОПЕРАЦІЇ

МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ

ПРОГРАМА БОРОТЬБИ З СЕКСУАЛЬНИМ НАСИЛЬСТВОМ

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ

СПЕЦІАЛЬНІ ПРОЕКТИ

ЗАЛУЧЕННЯ ВОЛОНТЕРІВ

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ГРОМАДСЬКОСТІ

Рис. 9. Клініка «Центр громадського здоров’я», м. Вінніпег.

Організаційна структура клініки

Система керівництва сферою реалізації соціальної політики та надання соціальних послуг здійснюється у Канаді за схемою „знизу – вгору”, тобто провінційними і територіальними міністерствами, відділами та центрами. У кожній із десяти провінцій ці міністерства носять різні назви, напр. Міністерство громадських та соціальних послуг (провінція Онтаріо), Міністерство у справах дітей та сімей (провінція Брітіш Коламбія), Міністерство охорони здоров'я та надання соціальних послуг (провінція Нью Брансвік), Міністерство людських ресурсів та працезабезпечення (провінція Ньюфаундленд), Міністерство соціальних послуг (Квебек) та ін. При кожному із міністерств організовано відділи соціального захисту дітей. При уряді Канади діє Міністерство федеральних прав, яке регулює діяльність усіх провінційних міністерств та їхніх структурних підрозділів. Це Міністерство забезпечує фінансування переважної більшості соціальних програм. Крім того, велику роль у керівництві сферою надання соціальних послуг відіграють провінційні асоціації соціальних працівників та їхній центральний орган – Канадська Асоціація соціальних працівників (дод.5).

Переважна більшість соціальних працівників працює у громадських (недержавних організаціях). Більш, ніж 70% соціальних працівників (станом на 2000 рік їх кількість складала 92990 осіб) задіяні у закладах сфери соціальних послуг та сфери охорони здоров’я. Решта – працює у сфері соціальної політики та освіти, у медичних закладах і т.д.(дод.1). Серед найширше представлених посад, які обіймають працівники у різних типах закладів соціальної роботи, можемо виділити такі: спеціаліст з питань узалежнень; спеціаліст по роботі з громадськістю; спеціаліст по роботі з групами; спеціаліст з питань втручання у кризові ситуації; координатор центру жінок; спеціаліст з питань психічного здоров’я; соціальний працівник, що надає соціальні послуги вдома; соціальний працівник, який надає послуги у закладі соціальної роботи; спеціаліст з питань надання фінансової допомоги; спеціаліст з питань розвитку громадськості; спеціаліст з питань сімейної терапії; соціальний працівник-реабілітолог; спеціаліст по роботі з молоддю; спеціаліст сфери соціальної політики з питань соціального захисту та забезпечення добробуту населення.

Посадові інструкції більшості працівників сфери соціальних послуг вимагають проведення працівником на місці праці 40 годин в тиждень. Працівники, які надають соціальні послуги у домівках клієнтів, працюють за окремим графіком, іноді – ввечері або у вихідні. Випускники факультетів та шкіл соціальної роботи, які щойно прийшли у сферу соціальної роботи, працюють в середньому 32 години на тиждень і їхній заробіток сягає C$ 15 за годину. Заробітна платня соціальних працівників у порівнянні із заробітною платнею представників інших професій у Канаді є досить низькою. Так, станом на 1995 рік, їхня середня річна зарплатня становила лише C$ 29800, що на C$ 6200 менше середньої річної зарплатні інших кваліфікованих працівників(дод. 2). Досить низькі заробітки соціальних працівників частково пояснює той факт, що більшість працівників сфери соціальних послуг працюють неповний робочий день (дод. 3).

Серед представників професії “соціальний працівник” у Канаді, як і в Україні та більшості країн Європи, домінують жінки ( дод. 4 ). Варто також зазначити, що у порівнянні з іншими галузями та сферами професійної діяльності, ця професія представлена тут здебільшого молоддю. Середній вік представника професії “соціальний працівник” – 37 років, в той час як середній вік представників інших професій – 38 років.

Кількість соціальних працівників значно зросла за останні 15 років. Так, у сфері соціальних послуг у 1998 році у порівнянні з 1990 роком було задіяно на 40% працівників більше. За перспективними даними статистики Канади, до 2008 р. кількість працівників сфери соціальних послуг збільшиться в середньому ще на 20%.

Лабораторна робота №15

Тема. Заклади соціальної роботи та система соціального обслуговування у Канаді

Мета: дослідити особливості закладів соціальної роботи і системи соціального обслуговування Канади

Хід роботи. Студенти працюють у малих групах по 4 особи. Адаптуючи канадський досвід організації соціальної роботи, кожна із груп повинна розробити і представити схему громадського чи приватного закладу соціальної роботи із зазначенням посади, яку обійматиме у цьому закладі кожен із членів групи, його первинних та вторинних посадових обов’язків та розміру заробітної платні.

Робота виконується на ватманах з використанням різнокольорових маркерів. Презентація здійснюється у великій (академічній) групі.

Література для самостійного опрацювання:

Lightman E.Support for social welfare in Canada and the United States// Canadian Review of Social Policy. – 1991. – N 28 (2). – p. 9-27.
Pal L. Public policy analysis: An introduction. – Toronto: Nelson Canada, 1992.
Pierce D. Policy for social work practioner. - New York: Longman, 1984.
Riches G., Ternowetsky G. Unemployment and welfare: Social policy and the work of social work. – Toronto: Garamond Press, 1990.

ЗРАЗКИ МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Модуль І

Варіант 1

Діяльність пов’язана з наданням соціальної допомоги тим, хто її потребує, з метою відновлення, збереження або покращення їх здатності до соціального функціонування – це:

А) соціальна робота як професія,

Б) соціальна робота як наука,

В) соціальна робота як вид соціального впливу,

Г)соціальна робота як соціальний інститут.

2. Індивіди та соціальні групи, які мають більшу, ніж інші, імовірність зазнати негативних впливів соціальних, екологічних факторів або захворіти – це:

А) “групи ризику”,

Б) безпритульні та ВІЛ-інфіковані,

В)”соціально виключені люди”,

Г) пацієнти психіатричних клінік.

3. Система моральних норм, вироблена природним шляхом у межах професійного співтовариства – це:

А) професійна деонтологія,

Б) дескриптивна професійна етика,

В) нормативна професійна етика.

4. Діяльність, обов’язки, розв’язувані завдання, зумовлені професійною діяльністю – це:

А) соціальна роль,

Б) функція соціального працівника,

В) учитель соціальних умінь.

5. Процес відновлення основних соціальних функцій особи, суспільного інституту, соціальної групи, їх соціальної ролі як суб’єкта основних сфер життя суспільства – це:

А) соціальна підтримка,

Б) соціальна допомога,

В) соціальний захист,

Г)соціальна реабілітація,

Д) соціальні гарантії.

6. Соціальна політика - це діяльність уряду в таких сферах:

А) система охорони здоров’я, освіта, система соціального забезпечення,

Б) сільське господарства, капітальне будівництво, транспорт,

В) зовнішня торгівля, приватне підприємництво,

Г) житлова політика, зайнятість населення.

Міждисциплінарні зв’язки соціальної роботи можна представити так:_______________________________________________________
Особливостями соціальної роботи в західноукраїнському регіоні до початку Другої світової війни були:_______________________________

________________________________________________________________

До аналітичних навичок соціального працівника належать:___________
Фінансування соціальних послуг в Україні здійснюється за рахунок:______________________________________________________

Варіант 2

1. Специфічна діяльність з метою забезпечення соціальних прав громадян і надання соціальної допомоги тим, хто її потребує, а також урегулювання відносин людини з колективом, державними структурами для розв’язання соціальних конфліктів – це:

А) соціальна робота як соціальний інститут;

Б) соціальна робота як професія,

В) соціальна робота як наука,

Г) соціальна робота як вид соціального впливу.

2. Соціальне становище індивіда, яке сприймається в даному середовищі як принизливе та пов’язані з цим становищем сб’єктивні переживання – це:

А)стереотип,

Б) стигма,

В) таврування,

Г) дискримінація.

3. Аналітична діяльність, у якій критично досліджуються поняття, твердження, підстави і аргументи, що узасаднюють дії професіонала – це:

А) професійна деонтологія,

Б) дескриптивна професійна етика,

В) нормативна професійна етика.

4. Забезпечення клієнтів необхідною інформацією у придатній для них формі, надання порад і пропозицій, практичне навчання альтернативних моделей поведінки – це:

А) соціальна роль,

Б) функція соціального працівника,

В) учитель соціальних умінь.

5. Система заходів, нормативних установок і умов, спрямованих на задоволення певного переліку благ, послуг, потреб підтримки життєзабезпечення і дієвого існування людей – це:

А) соціальна підтримка,

Б) соціальна допомога,

В) соціальний захист,

Г)соціальна реабілітація,

Д) соціальні гарантії.

6. Рівні у структурі соціального захисту населення України:

А) державний і регіональний,

Б) міжнародний,державний , регіональний, місцевий, недержавний,

В) міжнародний,державний , регіональний,

Г) державний , регіональний, місцевий, недержавний.

7. Завданнями соціальної роботи є: ________________________________

Основні етапи розвитку соціальної роботи за кордоном _____________________________________________________________
Соціальний працівник може виконувати наступні ролі: ______________
Сфери надання соціальних послуг складається із: __________________

________________________________________________________________

Варіант 3

1. Сфера людської діяльності, функція якої полягає у створенні та теоретичній систематизації об’єктивних знань про певну реальність - соціальну сферу і соціальну діяльність:

А) соціальна робота як соціальний інститут,

Б) соціальна робота як наука,

В) соціальна робота як вид соціального впливу,

Г) соціальна робота як професія.

2. Відносно стійкі уявлення про соціальне явище, соціальний статус або об’єкт (конкретного індивіда чи групу), яке, переважно є спотвореним, тому що базується на поверхневих характеристиках або надмірному узагальненні характеристик, які можна спостерігати в окремих членів групи – це:

А)стереотип,

Б) стигма,

В) таврування,

Г) дискримінація.

3. Узагальнення отриманого досвіду в формі професійного етичного кодексу – це:

А) професійна деонтологія,

Б) дескриптивна професійна етика,

В) нормативна професійна етика.

4. Система заходів, які здійснює суспільство та його різні структури у зв’язку із забезпеченням гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримкою життєзабезпечення та дієвого існування людини – це :

А) соціальна підтримка,

Б) соціальний захист,

В)соціальна допомога,

Г)соціальна реабілітація,

Д) соціальні гарантії.

5 . Види соціального забезпечення населення України:

А) державний і регіональний,

Б) соціальне обслуговування, соціальне страхування,

В) пільги, пенсії, допомоги,

Г) соціальне обсуговування, натуральне забезпечення.

Основними функціями соціальної роботи є (коротка характеристика): ______________________________________________________________
Яким чином вплинуло хрещення Руси-України на розвиток благодійності в нашій державі?
Клієнти соціальної роботи – це __________________________________
Соціальні послуги – це__________________________________________
Соціальний працівник повинен володіти такими особистісно-моральними якостями, як_______________________________________

________________________________________________________________

Варіант 4

1. Професійна і суспільна діяльність державних , громадських, приватних організацій, спеціалістів і активістів, спрямована на вирішення соціальних проблем інвалідів, сімей, груп та прошарків суспільства:

А) соціальна робота як професія,

Б) соціальна робота як наука,

В) соціальна робота як вид соціального впливу,

Г)соціальна робота як соціальний інститут,

Д)соціальна діяльність.

2. Своєрідне застосування негативного стереотипу (“ярлика”), певного імені, прізвиська, назви щодо людини або її проблеми на підставі певних характеристик чи моделей поведінки – це:

А)стереотип,

Б) стигма,

В) таврування,

Г) дискримінація.

3. Культурно-детермінована модель поведінки, встановлена для особи, яка займає особливе місце у суспільстві – це:

А) соціальна роль,

Б) функція соціального працівника,

В) учитель соціальних умінь.

4.Спеціальні заходи, спрямовані на підтримку умов, достатніх для існування “слабких” соціальних груп, окремих сімей, осіб, які потребують допомоги (у зв’язку із злиденним становищем)у процесі життєдіяльності і дієвого існування - це:

А) соціальна підтримка,

Б) соціальна допомога,

В) соціальний захист,

Г)соціальна реабілітація,

Д) соціальні гарантії.

5. Виплати, які надає держава із ресурсів пенсійного фонду з метою матеріального забезпечення непрацездатних громадян, пов’язані з їхньою минулою трудовою діяльністю чи іншою суспільно корисною діяльністю, і пропорційні до їх минулих заробітків – це :

А) пенсія,

Б) субсидія,

В) пільги,

Г) допомога,

Д) компенсація.

Основними цілями соціальної роботи є:____________________________
Як вплинуло заснування Київської держави на розвиток соціальної політики в Україні?
Прямі та непрямі соціальні послуги – це __________________________
Поняття “цінностей соціальної роботи” (коротка характеристика).
Функції соціального працівника полягають у наступному ___________

_______________________________________________________________

Варіант 5

1. Стійка система соціальних зв’язків, відносин, ідей, що забезпечують підтримку життєвих сил “слабких” суспільних груп та окремих індивідів шляхом упровадження в життя соціальної політики держави, сприяння нормальному функціонуванню соціального середовища, а також рідтримка соціальної стабільності в суспільстві за допомогою оптимізації життєдіяльності людини:

А) соціальна робота як професія,

Б) соціальна робота як наука,

В) соціальна робота як вид соціального впливу,

Г)соціальна робота як соціальний інститут,

Д)соціальна діяльність.

2. Упереджене та негативне ставлення до людини, що базується на певних ознаках, як-от, стать, раса, національність, вік, етнос тощо – це:

А)стереотип,

Б) стигма,

В) таврування,

Г) дискримінація.

3. Система соціальних заходів у вигляді підтримки, сприяння та послуг, які надають окремим особам або групам населення соціальні служби для подолання чи пом’якшенняжиттєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві – це:

А) соціальна підтримка,

Б) соціальна допомога,

В) соціальний захист,

Г)соціальна реабілітація,

Д) соціальні гарантії.

4. Виплати, які надає держава громадянам у зв’язку із певним видом суспільно корисної діяльності, здійснюються за рахунок коштів із фондів для непрацездатних, у встановлених законом стабільних розмірах (сумах), у сумі до зарплати або окремо – це:

А) трудова пенсія,

Б) соціальна допомога,

В) пільги,

Г) державна допомога,

Д) компенсація.

5. Комплекс настанов та реальних заходів для подолання порушення прав (за класовим, статевим, національним, релігійним чи ін. критеріями) будь-яких груп клієнтів у практиці соціальної роботи – це:

А) імпауермент,

Б) соціальна робота,

В) антидискримінаційна практика,

Г) дискримінація,

Д) соціальна політика.

6. Структура соціальної роботи може бути представлена у вигляді схеми:

________________________________________________________________

Соціальна робота в додержавний період існування прадавніх слов’ян полягала в наступному: _________________________________________
У практиці соціальної роботи вирізняють такі рівні (коротка характеристика)______________________________________________
Сферами практичної соціальної роботи є: ________________________

________________________________________________________________

Назвіть основні етичні принципи професії соціального працівника.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ З КУРСУ «ВСТУП ДО ПРАКТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ»

Програмою курсу предбачено виконання 2-ох теоретичних домашніх завдань. Перше завдання - це індивідуальна письмова робота, у якій кожен студент коротко обгрунтовує рішення щодо свого вибору вивчення і професійної діяльності у сфері соціальної роботи. Вимоги до даної роботи - 2-3 сторінки друкованого тексту. Максимальна оцінка 5% (балів).

Друге завдання присвячується опису-аналізу діяльності одного із закладів м.Львова або західноукраїнського регіону (державного чи недержавного), які надають соціальну допомогу. Ця робота виконується з дотриманням наступних вимог.

Опис діяльності установи за схемою “суб’єкт–управління–мета, функції, ресурси–зміст–об’єкт”.
Проаналізувати діяльність установи за такими критеріями: а) знання необхідні її спеціалістам для якісної роботи; б) цінності найбільш актуальні у роботі з її користувачами; в) уміння необхідні для роботи в даному закладі.
У якій установі та з якою групою клієнтів Ви хотіли б працювати на наступному курсі?

Дане завдання може бути розцінене як творче, оскільки за відсутності достатньої кількості місць на базах практики студентам здебільшого доводиться звертатися до “Інтернет”-ресурсів або безпосередньо в заклади соціальної допомоги (роботи), які будуть доступні для них.

ЗАПИТАННЯ НА ІСПИТ

Модуль І

Поняття “соціальна робота”, її мета.
Завдання соціальної роботи.
Соціальна робота як наука, різновид суспільної діяльності, соціальний інститут.
Міждисциплінарні зв’язки соціальної роботи.
Функції соціальної роботи.
Цілі соціальної роботи.
Структура соціальної роботи.
Об’єкт соціальної роботи.
Основні принципи теорії соціальної роботи.
Специфічні принципи практичної соціальної роботи.
Основні принципи функціонування соціальної роботи в канадському суспільстві.
Соціальна робота в додержавний період існування прадавніх слов’ян.
Заснування Київської держави і початки соціальної політики.
Вплив хрещення Руси-України на розвиток благодійності.
Короткий огляд розвитку соціальної роботи за кордоном.
Особливості соціальної роботи в західноукраїнському регіоні до початку Другої світової війни.
Рівні та типи практики соціальної роботи.
Прямі та непрямі соціальні послуги.
Функції соціального працівника.
Ролі соціального працівника.
Аналітичні та інтерактивні навички соціального працівника.
Соціальні послуги: основні форми та види.
Структура сфери надання соціальних послуг.
Фінансування соціальних послуг в Україні.
Клієнти соціальної роботи.
Сфери практичної соціальної роботи.
Поняття “цінностей соціальної роботи”.
Особистісно-моральні якості соціального працівника.
Огляд основних цінностей соціальної роботи.
Міжнародна Декларація етичних принципів соціальної роботи.
Етичні принципи професії соціального працівника.
Проблемні ситуації в соціальній роботі.
Канадські “Стандарти практики соціальної роботи”.

Модуль ІІ

Теорії загальної практики соціальної роботи.
Моделі практичної соціальної роботи.
Визначення рівнів знань, які використовуються в соціальній роботі.
База знань відповідно до рівнів освіти в соціальній роботі.
Форми соціальної роботи.
Поняття методів соціальної роботи.
Теоретичні методи соціальної роботи.
Практичні методи соціальної роботи.
Поняття «загальна практика соціальної роботи».
Огляд складових загальної практики соціальної роботи.
Загальна (генералістична) модель прийняття рішення соціальним працівником під час роботи з індивідуальним випадком.
Соціальна робота з індивідами.
Модель соціальної системи індивіда.
Соціальне функціонування.
Сучасні методи індивідуальної соціальної роботи.
Ресурси соціальної роботи.
Сімейна терапія.
Методи сімейної терапії в Канаді.
Визначення і суть соціальної групової роботи.
Категорії груп у практиці соціальної роботи Канади.
Основні моделі соціальної групової роботи.
Терапевтична групова робота.
Соціальна групова робота.
Самокерована групова робота.
Групова динаміка.
Переваги групової роботи.
Специфіка системи соціального обслуговування в Україні.
Основні тенденцї у соціальному обслуговуванні в Україні.
Територіальні центри.
Соціальні служби для молоді.
Державна служба зайнятості.
Недержавні заклади соціальної роботи.
Особливості соціального обслуговування в Канаді.
Характеристика діяльності клініки соціальної роботи.

10. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Введення у соціальну роботу: навчальний посібник / Бойко А.М., Грига І.М., Кабаченко Н.В., Кравченко Р.І., Полтавець Д.В., Семигіна Т.В. та ін. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.
До питання проведення ефективної практичної соціальної роботи в Україні: існуючі проблеми освіти в галузі соціальної роботи//Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Збірник статтей за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції. В. Сидоров, Л. Коваль, І. Звєрєва, С. Хлєбік, Р. Кравченко, Н. Кабаченко, О. Васильченко, МакКензі. ( м. Львів, 5-7 червня 2002). - Львів, 2003.
Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота. К., 1997. - 392 с.
МакКензі Б. До питання проведення ефективної практичної соціальної роботи в Україні: існуючі проблеми освіти в галузі соціальної роботи//Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Збірник статтей за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції ( м.Львів, 5-7 червня 2002), Львів, 2003. – С. 10-20.
Мигович І.І. Соціальна робота ( вступ до спеціальності ). – Ужгород: Патент, 1997.- 166 с.
Моделювання та впровадження програм щодо здорового способу життя: Метод. матеріали для тренера / Упоряд.: В.В.Лях, Т.Л.Лях. – / Під заг. Ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2001. - 50 с.
Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під заг. ред.: І.Звєрєвої, Г.Лактіонової. - К.: Наук. Світ, 2001. - 49 с.
Підгурська М.В. Особистісно-моральні якості та основні цінності, якими повинен володіти фахівець соціальної роботи // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. – С. 252-256.
Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців для соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. - Тернопіль. 2002. - 222 с.
Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. – Ужгород: Гражда, 2000.
Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під редакцією В.Полтавця. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. - 236 с.
Соціальна робота з людьми з особливими потребами. Методичні матеріали для тренера. / Під заг.ред. І.Звєвєвої. - К.: Наук.Світ, 2002. - 50 с.
Фомування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток дитини / Під заг. ред. Г.М.Лактіонової. - К.: Наук. світ, 2002.- 45 с.
Взаимодействие социального работника с клиентом:. проведение первичного приема /Сост. Б.Ю.Шапиро и В.В.Колков. – М.:Институт социальной работы, 1997. – 22с.
Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ.ред. И.Д.Зверевой. - К.: Наук. світ, 2001. - 63 с.
Козлов А.А., Иванова Т.Б. Практикум социального работника. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.- 317 с.
Основы социальной работы / Отв.ред. П.Д.Павленок. М.: Инфра-М, 1997.
Социальная педагогика: Курс лекций / Под общ. ред. М.А.Галагузовой. М.: ВЛАДОС, 2000.
Социальная работа в учереждениях здравоохранения / Под ред И.П.Катковой. М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992.
Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И.Курбатова. Серия “Учебники, учебные пособия”. - г. Ростов н/Д: “Феникс ”, 2000. – 576 с.
Соціальна робота в Україні: Навч.посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; за заг.ред.: І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. - К.: ДЦССМ, 2004. - 256 с.
Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 432 с.
Чочтаева А.М. Социальная работа в Канаде: история становления и система подготовки специалистов в вузах// Профессиональная деформация и проблемы профессионализма: Сборник научных трудов : Выпуск 6. – М.: Высшая школа социально-управленческого консалтинга, 2003. – 57с.- С.27.
Andolfi M. The myth of atlas: families and the therapeutic story. – New York: Brunner Marel, 1989.
Aponte H. Bread & spirit: therapy with the new poor. New York: W.W. Norton & Company, 1994.
Banks K. Community Social Work Practice Across Canada// Turner F.T. (ed.) Social work Practice: A Canadian Perspective, 1997.-P.230.
Blondin M. Social animation: as developed and practised by Le Conseil des Oeuves de Montreal. – Ottawa: Community Funds and Councils of Canada, 1968.
Blos P. The adolescent passage: developmental issues. – International University Press, 1979.
BogoM., VaydaE. A teaching model to unite classroom and field.// The Clinical Supervisor. – 1998. – N 11(2). – P. 23-36.
Braverman S. Family of origin: the view from the parents ’ side // Family Process. – Vol.20 – 1981.
Canadian Association of Social Workers. Code of Ethics. – Ottawa, 1994.
Collier K. Social policy versus regional trading blocks in the global system: NAFTA, the EEC and Asia”/Canadian Review of Social Policy. – 1995. – N 35 (1), P. 50-59.
Fisher J. Effective casework practice: an ecclectic approach. – New York: Mc Graw-Hill, 1978. – P. 52.
Flynn J. Social agency policy: analysis and presentation for community practice. – Chicago; Nelson – Hall Publishers, 1992.
Gambrill E. Casework: A competency – based approach. – Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall, 1993. – P. 1-5.
Garvin C.D. Contemporary group work: 3^rd ed. – Boston: Allyn and Bacon, 1997.
Gil D. Unravelling social policy ( 3 rd. Ed. ). – Cambridge, Massachusetts: Schenkman Publishing Company, 1981.
Gilligan C. In a different voice: psychological theory and women’s development . – Cambridge: Harvard University Press, 1982.
Johnson L.C. Social work practice: a generalist approach ( 5^th ed. ). – Boston: Allyn and Bacon, 1995. – P. 5.
Kagan J. The nature of child. – New York: Basic Books, 1984.
Laidlaw A. (ed.) writings and speeches of M.M.Coady: the man from Margaree.- Toronto: Mc Clelland and Stewart, Ltd, 1971. – P. 91-92.
Lathrope D. The General systems Approach in Social Work Practice // The General Systems Approach: Contributions toward an Holistic Conception of Social Work/ Edited by Hearn G. – New York: Council on Social Work Education, 1969. – P. 73.
Lightman E.Support for social welfare in Canada and the United States// Canadian Review of Social Policy. – 1991. – N 28 (2). – p. 9-27.
Mesbur E. Social Group Practice: The Canadian Experience. // Mesbur E., Jacobs J. Understanding and working with groups. – Toronto: Ryerson Polytechnic University, 1989. – P. 212.
Minuchin S. Families and family therapy. – Cambridge: Harvard University Press, 1974 .
Middleman R., Goldberg G. Social work practice with groups// A.Minihan (Ed.) Encyclopedia of Social Work (8 th ed). - , 1987. – P.714-729.
Pal L. Public policy analysis: An introduction. – Toronto: Nelson Canada, 1992.
Papell., Rothman B. Relating the mainstream model of social work with groups to group psychotherapy and the structured group approach// Social Work with Groups. – 1980. –N 3 (2). – P. 5-23.
Perlman R., Gurin A Community organizing and social planning. – New York: John Wiley and Sons, 1972.
Pierce D.Policy for social work practioner/ - New York: Longman, 1984.
Riches G., Ternowetsky G. Unemployment and welfare: Social policy and the work of social work. – Toronto: Garamond Press, 1990.
Ridgely E. Family treatment // Turner F.T. (ed) Social work Practice: A Canadian Perspective. – P. 1997.
Rothman J., Zald M. Planning theory in social work community practice// Taylor S., Roberts R. (Eds.). Theory and practice of community social work. – New York: Columbia University Press, 1985. – P.125-153.
Schopler J., Galinsky M. Meeting practice needs: conceptualizing the open-ended group// Social Work with Groups. – 1984. – 7 (2). – P. 3-19.
Schwartz W. The group work tradition and Social work practice// Gitterman A., Schulman L. (Eds.). The legecy of William Schwartz: group practice as shared interaction. – New York: Haworth, 1985.- P. 7-27.
Siporan М. Introduction to Social Work Practice. – New York: Macmillan, 1975. – P. 17.
Statistics Canada, catalogue no. 61 F 0040 XDB.
Tester F. The disencanted democracy: Canada in the global economy of the 1990’s // Canadian Review of Social Policy. – 1992. - N 29/30 ( ½ ). – P. 132-157.
Toseland R., Rivas R. An introduction to group work practice: 2 nd ed. – Boston: Allynand Bacon 1995. – P. 14.
Tropman J. Policy management in the social agency// Tropman J., Erlich J., Rothman J. (еds.) Tactics and techniques of community intervention (3 rd. Ed.). – I tasca, Illinois: F.E. Peacock, 1995.
Van Loon R., Whitington M. The Canadian political system: envirtoment. Structure and process ( 2 nd ed.). – Toronto: Mc Graw – Hill Ryerson, 1976.
Williamson D. The intimacy paradox. – New York: The uilford Press, 1991.
Work Futures Occupational Outlook for NOC 4212, June, 16, 2003.
Sewpaul@nu.ac.za.

11. ДОДАТКИ

Додаток 2

C$29,800

C$36,000

C$0

Додаток 4

Гендерні аспекти працезайнятості

Додаток 5

Провінційні професійні асоціації

соціальних працівників Канади

Альберта:	Асоціація Соціальних Працівників Альберти (рік заснування – 1967);
Брітіш Коламбія:	Реєстраційна Рада Соціальних Працівників (дана організація є відділеною від професійних організацій);
Квебек:	Асоціація Соціальних Працівників Квебеку (початок 1960-х);
Манітоба:	Асоціація Соціальних Працівників Манітоби /Інститут Реєстрації Соціальних Працівників Манітоби (1961);
Нова Скотіа:	Асоціація Соціальних Працівників Нової Скотії (1963);
Нью Брансвік:	Асоціація Соціальних Працівників Нью Брансвіка (1965);
Ньюфаундленд і Лабрадор:	Асоціація Соціальних Працівників Ньюфаундленда і Лабрадора (1970);
Онтаріо:	Коледж Сертифікованих Соціальних Працівників Онтаріо (1962); Онтаріо є єдиною провінцією, де станом на 1999 рік не існувало законодавства в галузі соціальної роботи [16];
Прінс Едвард Айленд:	Рада Реєстрації Соціальних Працівників (організація є відділеною від професійних асоціацій);
Саскатчеван:	Асоціація Соціальних Працівників Саскатчевану (1967).

Blog

Національний університет “Львівська політехніка” Інститут гуманітарних І соціальних наук

Содержание

C$0