Міністерство освіти та науки України Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова Кисляков В. П
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 54.32kb.
- Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 118.6kb.
- Кость історія української журналістики, 4185.92kb.
- Методичні рекомендації, 401.32kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Консульське право, 4328.16kb.
- Міністерство науки І освіти, молоді та спорту україни харківський національний університет, 157.11kb.
- Міністерство освіти І науки України Національний педагогічний університет імені, 191.87kb.
- Міністерство освіти І науки України, 1659.87kb.
- Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 603.97kb.
Міністерство освіти та науки України
Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова
Кисляков В.П.
Макарчук О.М.
ФІЛОСОФІЯ
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
ДЛЯ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ
Миколаїв 2006
УДК 101
К.ф.н., професор Кисляков В.П., зав. каб. Макарчук О.М. Філософія. Методичний посібник для аспірантів та здобувачів.- Миколаїв: НУК, 2006.-
Кафедра філософії і культурології
Методичний посібник призначений для аспірантів і здобувачів, які вивчають філософію і готуються до здачі кандидатського іспиту. Підняті у посібнику загальнофілософські проблеми, проблеми філософії науки і техніки, методології соціального пізнання органічно ув’язуються з майбутньою професійною діяльністю молодих науковців, сприяють розширенню їх філософського кругозору.
Посібник складається з чотирьох розділів і є достатньо формалізованим для використання кредитно-модульної системи. Це дозволило підпорядкувати всі розділи єдиній меті: організувати вивчення предмета аспірантами у поєднанні всіх форм аудиторних занять з самостійною роботою. Саме на це зорієнтовані тематичний план, деталізована тематика лекцій і семінарських занять, тематика доповідей та рефератів, список обов’язкових першоджерел. До кожної теми рекомендовані відповідні обов’язкові та додаткові літературні джерела, які суттєво розкривають поставленні питання. Пропонуються, як окремі публікації в періодичних виданнях, так і спеціальні монографічні праці здобутки класичної науки і філософії. Широка джерельна база дає можливість багатоваріантного розгляду актуальних проблем і аспектів філософського мислення.
Рецензент кандидат історичних наук, доцент О.В.Бобіна.
I. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Програма змістових модулів курсу
| № | Назва змістового модуля | К-ть годин | К-ть кред. | К-ть балів |
| 1 | Історія філософії. | 36 | 1 | 15 - 25 |
| 2 | Онтологія. Аксіологія. Гносеологія. | 36 | 1 | 15 - 25 |
| 3 | Філософія і історія науки і техніки | 36 | 1 | 15 - 25 |
| 4 | Філософія соціальних і культурно – історичних форм буття людини. | 36 | 1 | 15 - 25 |
| | Всього | 144 | 3 | 60-100 |
Програма навчальних елементів змістових модулів
| № | Кред. | Найменування елементів модуля | | |
| л | с | |||
| 1 | 1 | 1. 1. Вступ. Поняття метафілософії і її проблеми. | 2 | 2 |
| 1. 2. Філософія античності і середньовіччя. | 4 | | ||
| 1. 3. Філософія Нового часу. | 4 | 2 | ||
| 1.4. Німецька класична філософія і нові філософські течії в XIX столітті. | 4 | 2 | ||
| 1.5. Філософія XX в. | 4 | 4 | ||
| 1.6. Філософська думка в культурі України. | 4 | 4 | ||
| 2 | 1 | 2. 1. Філософське вчення про буття. | 4 | 4 |
| 2 .2. Детермінізм і категорії обумовленості буття. | | 4 | ||
| 2. 3. Філософія свідомості. | 4 | 4 | ||
| 2.4.Ціннісна свідомість як об'єкт філософського дослідження. | 4 | | ||
| 2. 5. Філософія Григорія Сковороди. | 2 | 2 | ||
| 2.6. Пізнання як об'єкт філософського дослідження. | 4 | 4 | ||
| 3 | 1 | 3. 1. Наука як соціокультурний феномен. | 4 | 4 |
| 3. 2. Історія науки. | 4 | | ||
| 3. 3. Філософія техніки. | 4 | 4 | ||
| 3. 4. Основи сучасної наукової методології. | 4 | 4 | ||
| 3. 5. Наукове знання: структура закономірності розвитку і практичної реалізації. | 4 | 4 | ||
| 4 | 1 | 4. 1. Соціальна філософія | 4 | 4 |
| 4. 2. Філософія історії | 4 | 4 | ||
| 4. 3. Філософія культури | 4 | 4 | ||
| 4. 4. Філософська антропологія | 4 | 4 | ||
| 4. 5. Філософія права | 4 | | ||
| | | Разом | 80 | 64 |
II. ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ
Тема 1. 1. ПОНЯТТЯ МЕТАФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ ПРОБЛЕМИ
Поняття метафілософії і її основне питання - «Що таке філософія?». Світоглядне єство філософії. Різноманіття визначень філософії. Філософія як пошук і аналіз граничних підстав (універсалій) природного, соціально-практичного і духовного буття людини. Феномен буття людини в світі як предмет філософії. Історичні типи світогляду і розвиток філософії.
Проблема виникнення філософії. Культурно-історичні, соціальні і духовні передумови виникнення філософії. Від міфу до логосу шлях становлення європейської філософії. Культурна єдність і різноманіття філософських традицій: Захід – Схід. Сприйняття і оцінка історії філософських ідей як проблема метафілософії.
Філософія як форма теоретичного осмислення і ціннісного осягнення дійсності. Філософія і наука. Специфіка філософського мислення. Роль запитання у філософському дискурсі. Проблема основного питання у філософії. Система філософського знання.
Тема 1.2. ФІЛОСОФІЯ АНТИЧНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.
Лекція 1.2.1. АНТИЧНІСТЬ.
Формування перших філософських шкіл в Стародавній Греції: іонійці, елеати, піфагорійці, атомісти. Спосіб життя, стиль мислення, міфо-поетична мова старогрецьких мудреців досократиків. Раціоналізація міфу, пошуки першооснов світу (архе ), космоцентризм, пантеїзм і онтологізм ранніх грецьких мислителів.
Роль Сократа в антропологічному повороті античної філософії. Проблеми пізнання у вченні Сократа. Сократ і Платон про свідомість і його структуру. Пізнання як пригадування. полеміка Сократа і софістів про об'єктивність істини. Діалектика Сократа — Платона. Логіка Аристотеля.
Від норм патріархальної моралі до максим перших мудреців і етичних доктрин філософських шкіл епохи еллінізму: кініки, стоїки, Епікур і епікурейці.
Протилежність міфологічної і теоретичної свідомості як підсумок становлення і розвитку античної філософії, руху від міфу до логосу. Структура філософського вчення в античності: фізика, логіка, етика.
Лекція 1.2.2. СРЕДНЬОВІЧЧЯ
Роль релігії і церкви у формуванні і розвитку середньовічної філософії. "Філософія — служниця богослов’я".
Релігійна картина світу: принципи теоцентризму, креаціонізму і провіденціалізму. Ідея сфери (круга) як образу світу і образу знання, зосередженого в точці місцеположення Бога.
Роль слова в середньовічному менталітеті: зближення науково-теоретичної, учбової і коментаторської діяльності. Герменевтика і схоластика як способи обґрунтовування філософського знання. Біблія і Книга Природи як два джерела людського пізнання. Концепція подвійної істини. Проблема співвідношення віри і розуму. спір номіналізму і реалізму в середньовічній філософії.
Ідеї привілейованості положення людини в світі і дисгармонійності її природи. Екзистенціальні мотиви християнського вчення про людину: А.Августін.
Християнська історіософія: єдність людства, лінійність його історичного розвитку, активна участь людини в світовій боротьбі добра і зла, промисел Божий, есхатологія, вчення про хиліазм.
Основні принципи християнської етики: любов до ближнього, пріоритет духовного над тілесним, емотивізм, ригоризм.
Тема 1.3. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
Лекція 1.3.1. Епоха Просвітництва
Соціально-економічні і культурно-історичні умови формування філософії Просвітництва: становлення буржуазного суспільства, капіталістичних відносин, машинного виробництва, дослідного природознавства, світської освіти, утвердження вільнодумства, віротерпимості і секулярної культури.
Раціоналізм епохи Просвітництва. Р.Декарт як родоначальник раціоналізму Нового часу. Деїзм як форма помірної критики християнського світогляду. Механіцистський погляд на природу і натуралізм у розумінні сутності людини і суспільства. Концепції природних прав, суспільного договору і географічного детермінізму. Критика просвітителями провіденціалізму в поглядах на людську історію і вчення про суспільний прогрес. Ідеї лібералізму і соціалізму в епоху Освіти.
Просвітницька етика: реабілітація фізичної праці, розвиток ідей евдемонізму, утилітаризму і розумного егоїзму
Лекція 1.3.2. РОМАНТИЗМ
Романтизм як реакція на ідеологію і соціально-економічну практику Просвітництва. Романтизм — філософська і художня течія, тип світогляду в Європі в кінці XVII — першої третини XIX століть.
Відродження романтиками пантеїстичного сприйняття природи, формування ідей органіцизму, еволюціонізму, віталізму в філософії і науці. Піднесення суб'єктивного початку над об'єктним, творчої активності суб'єкта над об'єктивним відтворенням дійсності, мистецтва над наукою. Концепція цілісного знання.
Романтичне протиставлення індивіда суспільству, неприйняття міської машинної цивілізації, меркантильних відносин між людьми. Критика просвітницької моделі людини як розумної істоти. Романтична спрямованість до ірраціональних аспектів людської психіки, позараціональних мотивів творчості.
Заперечення романтиками єдиної всесвітньо-історичної лінії прогресу, пошук національної само ідентифікації і особливих шляхів суспільного розвитку.
Тема 1.4. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ І НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ТЕЧІЇ XIX СТОЛІТТЯ.
Лекція 1.4.1. ФІЛОСОФІЯ І.КАНТА І Г.В.Ф.ГЕГЕЛЯ
Німецька класична філософія— вищий етап розвитку західноєвропейського раціоналізму. Спекулятивне мислення — основа німецькій класичній філософії. Синтез ідей Просвітництва і романтизму.
Характерні риси філософії Канта. Гносеологічна домінанта у філософській спадщині Канта критичного періоду. Неусувність межі між суб'єктом (свідомістю, що пізнає) і об'єктом (річчю в собі). Вчення Канта про апріорні форми чуттєвого і раціонального пізнання, що примиряє позиції сенсуалізму і раціоналізму: поняття "досвід". Кант про антиномії розуму і необхідності опори на віру в рішенні кардинальних питань людського буття. Критика Кантом просвітницького евдемонізму і формування принципів ригористичної етики. Нове розуміння співвідношення релігії і моралі: етична необхідність буття Бога як гаранта абсолютної справедливості.
Основні аспекти філософії Гегеля. Ідея тотожності суб'єкта і об'єкта, онтології і гносеології, буття і мислення. Гегель про натхненність і розумність світу: пантеїзм і панлогізм гегелівської філософської системи. Гегель про загальність руху, розвитку і зв'язку. Закони діалектики. Діалектика і метафізика в контексті гегелівської філософії.
Лекція 1.4.2. НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ТЕЧІЇ В XIX ст.
Критика класичного раціоналізму, закладеного Сократом— Платоном і орієнтуючого філософію на пізнання сутності речей. Виникнення нових течій у філософії, що використовують дві можливості: 1) частковий перегляд традицій класичного раціоналізму, заперечення лише "чистого" пізнання і спекулятивного мислення на користь "позитивної" науки або практичного перетворення дійсності — позитивізм і марксизм. 2) повна відмова від раціоналізму і звернення до позараціональних і ірраціональних мотивів людського існування — філософія життя, ранній екзистенціалізм.
Позитивізм О.Конта. Закон про три стадії розумового розвитку людства. Критика спекулятивного мислення Гегеля з позицій емпіризму. Пріоритет наукового пізнання над іншими видами культури. Етапи розвитку позитивістських шкіл. Роль позитивізму в сучасній філософії. Позитивізм і сцієнтизм.
Діалектичний і історичний матеріалізм К.Маркса. Матеріалістичне розуміння історії: вирішальна роль матеріального виробництва в житті суспільства. Формаційна модель історичного розвитку. Маркс про природу, суспільство і людину: соціоцентризм філософії марксизму. Відчуження як сутність капіталізму. Маркс про об'єктивну необхідність перемоги пролетаріату в класовій боротьбі з буржуазією і ідея побудови безкласового суспільства. Комунізм як царство свободи і індивідуального розвитку кожного члена суспільства.
Філософія життя Ф.Ніцше. Життя як центральне філософське поняття, що знімає абстракції класичного раціоналізму. Критика уявних цінностей, що роблять замах на все, що укріплює життя і волю до життя і влади. Критика ессенціональної пізнавальної установки Сократа і подальшої традиції європейського раціоналізму. Критика християнства як нігілізму. Імморалізм Ніцше. Вчення Ніцше про грядущу надлюдину і любов до дальнього.
Ранній екзистенціалізм. С.Кьеркегор. Критика філософії Гегеля, що підпорядковує особу загальним законам, не помічає унікальності індивідуального існування. Звинувачення людей науки у відсутності уваги до себе.
Діагноз сучасному суспільству як хворому на бездуховність. Страх людини бути самим собою, робити вибір і нести за це відповідальність. С. Кьеркегор про не справжність життя сучасної людини і віру як засіб його духовного виправдання.
Тема 1.5. ФІЛОСОФІЯ XX в.
Загальна культурно-історична характеристика епохи і особливостей філософії XX століття.
Американський прагматизм. Прагматизм в контексті американської духовної традиції: Ч.Пірс, У.Джеймс, Д.Дьюї.
Марксизм в XX в. В.І.Ленін як філософ. Розвиток діалектичного матеріалізму в Радянському Союзі після В.И.Ленина: Мих. Лівшиць, Є.В.Ільєнков. Неомарксизм в Західній Європі: Д.Лукач, А.Грамши, Е.Блох. Франкфуртська школа: Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Г.Маркузе.
Психоаналіз і філософія неофрейдизму. Фрейдизм як філософський світогляд. З.Фрейд про структуру психічного апарату: Воно, Я і над -Я. З.Фрейд про сутність людини і про роль дитинства в розвитку особи. Психоаналіз і культура. Психоаналіз після Фрейда: К.Юнг, Е.Фромм.
Феноменологія. Е.Гуссерль про кризу європейської людності і програма філософії як «строгої науки». Вчення Е.Гуссерля про свідомість.
Екзистенціальна філософія. Екзистенція як істина буття. Проблема достовірності і недостовірності людського існування. Світський і релігійний екзистенціалізм: К.Ясперс, М.Хайдегер, Г.Марсель, Ж-П.Сартр, А.Камю.
Філософська герменевтика. Герменевтика як універсальна теорія розуміння і як методологія гуманітарного пізнання. М.Хайдегер: герменевтика як феноменологія людського буття. Філософська герменевтика Г.Гадамера.
Структуралізм і постструктуралізм. Структурні методи в гуманітарних науках і філософський структуралізм. Структурна антропологія К.Леві-Строса. М.Фуко: «Епістомічні структури» і «дискурсивні практики». Ж.Лакан і структуралізм в психоаналізі.
Філософія постмодернізму. Ведучі теми постмодернізму: спростування установок класичного раціоналізму, просвітницького гуманізму і історизму. Антиідеологічність постмодернізму, критика традиційних уявлень про ціннісну ієрархію світу. Затвердження ідей поліцентричності навколишньої дійсності. Філософія як література.
Тема 1.6. ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ.
Загальна характеристика й основні етапи розвитку українського філософствування. Архетипові риси української ментальності. Міфопоетичний світогляд та особливості українського філософствування: відсутність системних побудов, єдність з іншими формами культури.
„Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона. Філософствування київських книжників Українські гуманісти XV- поч.XVIIст. Метафізичні й етичні вчення професорів Києво – Могилянської академії.
Поширення ідей представників французького та німецького просвітництва в Україні. Філософські ідеї в творчості Я.П. Ковельського. Внесок П.Д.Лодія у розвиток філософії в Україні. Й.Б.Шад – представник німецької просвітницької філософії та його роль в історії філософської культури України. Масонство в історії філософської думки в Україні. М.В.Гоголь та його місце в історії філософської культури України.
Вплив німецьких мислителів ( І.Канта, Ф.Шеллінга, Г.В.Ф.Гегеля)на українську філософію першої половини XIXст. П.Юркевич – найзначніший представник київської школи. Основні ідеї філософії П.Юркевича: дух і свідомість; вчення про ідею; аналіз процесу пізнання; філософія серця. Філософія мови О.Потебні. Екзистенцій ні мотиви і соціальні ідеї філософії Шевченка, Драгоманова, Л.Українки та І.Франка. Філософія „Молодої України” й „інтегрального націоналізму”.
Загальні тенденції розвитку академічної філософії в Україні кінця XIX – початку XXст. Позитивізм в Україні. В.Лесевич. Філософія „панпсихізму” О.Козлова. „Синехологічний спіритуалізм” О.Гілярова. Неокантіанство в Україні. Г.Челпанов. „Моно дуалізм” Л.Грота. Психологізація філософії в творчості В.Зіньківського. Релігійно – теїстична філософія.
Тема 2.1. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ.
Поняття онтології і метафізики. Абсолют і ніщо. Буття і ніщо, буття і суще, матерія і річ – основні категорії онтології. Роль онтології у формуванні наукової картини світу. Проблема єдності світу. Моністичні, дуалістичні, плюралістичні концепції буття. Пантеїзм, теїзм, деїзм, атеїзм і їх онтологічний зміст.
Поняття матерії у філософії. Матерія як субстанція і її атрибути — простір, час, рух. Діалектика як онтологічна концепція зв'язку і розвитку. Принципи детермінізму і причинності.
Багатозначність поняття "природа". Міфологія і натурфілософські концепції природи. Еволюція філософських поглядів на природу, місце і роль людини в ній: античний космоцентризм, середньовічний теоцентризм, новоєвропейський гуманізм. Механіцизм, органіцизм, соціоцентризм як основні способи інтерпретації природи в руслі просвітницької, романтичної і сучасної філософської думки.
Тема 2. 3. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ
Феномен свідомості в контексті міфологічного, релігійного і наукового мислення. Роль психології в розумінні закономірностей свідомості. Фізіологія про зв'язок «душі» і тіла.
Свідомість як проблема філософії. Матеріалістичні, ідеалістичні і дуалістичні принципи дослідження свідомості. Онтологічні і гносеологічні підходи до свідомості і проблеми ідеального. Онтологія свідомості в об'єктивному ідеалізмі і матеріалізмі. Принцип віддзеркалення в матеріалістичному трактуванні свідомості. Емпіризм і сенсуалізм про гносеологічну сутність свідомості.
Філософські погляди на структуру свідомості і його зв'язок з психічним апаратом людини. Роль інтелекту, емоцій і волі як основних елементів свідомості. Свідомість і самосвідомість. Свідоме і несвідоме. З.Фрейд про формування і функціонування свідомості. Різні парадигми структури свідомості в сучасній філософії: раціоналізм, сенсуалізм, емотивізм, волюнтаризм, ірраціоналізм.
Філософія про активність свідомості. Ідеалізм про діяльну сутність свідомості: Дж.Берклі, І.Кант, Е.Гуссерль. Діалектичний матеріалізм К.Маркса про свідомість як атрибут соціальних систем діяльності людини. Соціальні механізми функціонування свідомості. Вчення К.Маркса про духовне виробництво і ідеологію. Вчення Л.Вітгенштейна про «мови-ігри» і їх роль в людській діяльності і спілкуванні.
Свідомість індивідуальна і суспільна. Види суспільної свідомості. Рівні суспільної свідомості. Буденна і спеціалізована свідомість і проблеми їх взаємодії.