Надвірнянський Юліан (м. Чернівці)

Вид материала

Содержание

Зародження звукової мови у контексті розвитку мови
У першому розділі вважаю за необхідне подати історичну довідку щодо теми дослідження
Про орган
Про бандуру
Музична акустика
Деревина як матеріал для інструментів
Вплив музики на розвиток особистості крізь призму наукового дослідження
2. Ніна Каплієнко
3. Іван Дерда
4. Василь Пиндик

Подобный материал:

ІІІ місце

Надвірнянський Юліан (м. Чернівці)

Вплив музики на формування особистості людини

Зі світом звуків пов'язано майже все, що відбувається у природі, насамперед, в живій природі. Без сумніву, музика впливає на людей, і на рослини, тварини. Музика нерідко допомагає здоров'ю. Вона здатна породжувати в нас емоції та почуття. Ця її властивість визнається усіма дослідниками. Так, фізіологи виявили у ході численних експериментів, що емоції у людей і тварин породжуються центральними частинами мозку, зокрема, внаслідок впливу музики у людини народжуються різні емоції та почуття центральними частинами мозку, і особливо гіпоталамусом.

Як це відбувається? Людина згадує якусь певну музичну композицію, в результаті чого у неї виникають відповідні емоції. Або, почувши музику, людина може згадувати події свого життя, що породжують у неї емоційні переживання. Отже, людська пам'ять здатна пам’ятати музику.

Як наш мозок сприймає музику? З наукової точки зору це відбувається так: звуковий сигнал приймається вушними раковинами, потім перетворюються в нервовий імпульс і по нервових шляхах проходить в гіпоталамус. Гіпоталамус сприймає цей імпульс і перетворює в емоційні переживання. Кора головного мозку отримує імпульси від гіпоталамуса, що інформують її про виникнення емоційних станів. Так само від потиличних ділянок мозку вона отримує інформацію про уловлювання органами слуху звуковових сигналів. Корою головного мозку ця інформація об'єднується в асоціації. Сприйняття музики людиною проходить у три етапи, кожен з яких має свої принципи.

Гіпоталамус реагує на музичні імпульси так само, як і на всі інші, які до нього надходять. Проте позитивно реагує на музику лише тоді, коли вона відповідає таким параметрам:

Музика повинна складатися з періодично повторюваних звукових елементів, як низько-, так і високочастотних. Ця властивість робить музичні періоди подібними до біоритмічних, тому що в людському організмі існує маса різночастотних біоритмів. Частота одних біоритмів вимірюється роками, а інших тисячними частками секунди. Звуки, що не мають ніяких періодичних структур, як музика не сприймаються.
Періодичні звукові структури повинні бути взаємосинхроними, адже людські біоритми чітко синхронізовані. За аналогією з біоритмами людини музичні періоди мають бути синхронними. Коли всі біоритми суворо синхронні, людина себе прекрасно почуває і перебуває у стані, наближеному до блаженства. Музика, імітуючи подібний стан синхронністю своїх періодів, створює ілюзію такого блаженства. Нерідко потяг людини до музики можна пояснити тим, що внаслідок порушення біоритмічних структур (втома протягом дня), коли людині необхідний відпочинок, саме музика створює ілюзію (а можливо не тільки ілюзію) правильної синхронності біоритмів.
Водночас із синхронними періодами в музиці повинні існувати змінюючі елементи. Протягом дня люди здійснюють числені неперіодичні рухі, які проходять на тлі синхронності та періодичності біоритмів організму. Це нормальний стан для людини. За аналогією на тлі великої кількості музичних періодів мають постійно змінюватись звуки. Дослідження спонтанних ритмів, що утворюються в організмі в процесі його повсякденній діяльності, показало, що вони «скоординовані з іншими, що знаходяться всередині організму спонтанними ритмами» і залежать від основних ритмів людини.

Обов'язковою умовою для роботи цих трьох принципів є певний стан пам'яті гіпоталамуса. Гіпоталамус володіє невеликим обсягом власної локальної пам'яті, в якому розміщується необхідна йому інформація. Зміст цієї пам'яті багато в чому визначає реакцію людини на музику. Від інформації, яка там міститься, залежить, чи отримає людина задоволення від звучання музики.

Зародження звукової мови у контексті розвитку мови

Перша, і головна, особливість музики криється в інтонаційному періоді цього виду мистецтва. Музика стає нам близькою і зрозумілою в силу схожості з інтонаціями людської мови. На зорі становлення суспільного життя, коли мова та звукова мова стали засобами спілкування між людьми, виникли і перші зразки вокальної музики – музики для голосу. Найдавніший музичний інструмент – людський голос – відтворював мелодичну і ритмічно оформлену людську мову, зови, клич, вигуки, шуми природи. Мелодійні вигуки об'єднували зусилля людей в праці, що повторюються в наспівах. Матері заколисували немовлят в колисці, а смерть близьких людей оплакували в піснях.

Основним із проявів людської мови в музиці є інтонація. А мова, як відомо, нероздільно пов’язана зі свідомістю та думкою. Академік Б.В.Афанасьєв розкрив теорію інтонації, на яку зважають усі музикознавці. Б.В.Афанасьєв розглядає інтонацію як фундаментальне звуковираження музичної думки, що лежить в основі музичного образу твору.

Інтонуючи, людина висловлює свої почуття, думки, ставлення до світу. Музична мова, що складається з ряду інтонаційних одиниць, можна розглядати як образнопізнавальну діяльність свідомості, пов'язану з виразом звуко-образів, звуко-ідей. Естетичне сприйняття музичної інтонації припускає її спорідненість з людською прамовою, а через неї і з людськими думками і почуттями. Ця обставина дозволяє сприймати музичне відображення душі і розуму людини.

У музичного мистецтва є об'єктивна основа. Проте вона знаходить відображення не в натуралістичному відтворенні емоцій, у відтворенні звукових картин предметного світу, і в перенесенні акустичних явищ в область музичного мислення, а в тому, що людина інтонує про світ і про себе за допомогою музичної виразності. Інтонуючи, музична думка завжди перетворюється у форму музичної мови і від цього – в художню мову як особливу мову людського спілкування.

Внутрішні, найтонші, потаємні сторони душі людини, те, що часом не передається на звичну мову людського спілкування, стає доступним музичним звукам, виступає основою особливої образності в музиці. Р.Шуман зауважував, що там, де закінчується слово, починається музика. Музичні звуки, побудовані в певну ладову, ритмічну систему, що є у відомому порядку в музиці Баха, Бетховена, Чайковського, ніби виростають з почуттів, емоцій, душевних станів композитора. Область почуттів та емоцій людини – один з основних предметів відображення у музичному образі. Але їх не можна розглядати як суто суб'єктивне явище, вони, подібні до інших форм усвідомлення дійсності людиною, є «суб'єктивним образом об'єктивного світу». Отже, музика зображує і виражає дійсність не прямо, подібно до живопису, що створює образ тієї чи іншої частини предметного світу, а опосередковано відтворюючи світ почуттів і чутливих відносин, або тієї суб'єктивної реальності, яка утворює вторинний образ буття в діалектиці музичного пізнання.

Відтворюючи емоційний досвід людства, музика змушує кожного переживати, складні почуття, надає людям моральні сили, виховує в них мужність, віру в життя, справедливість, красу, підказує уяві цікаву думку, збагачує почуття та інтелект.

Людський слух здатний сприймати відмінності у висоті від 16 до 20000 коливань в секунду. Порушення верхнього порогу здатне викликати серйозні порушення в людському організмі.

У музиці використовуються головним чином звуки в межах від 16 до 4000 коливань в секунду. Такий діапазон пов'язаний з історично сформованою практикою людської мови і співу. Прикро те, що сучасні технічні засоби репродукування музики, що мають значну звукову потужність, не передбачають контрольних точок для рівня гучності. Якщо в побуті гучну розмову людини ми сприймаємо як ознаку недостатньої культури, то в молодіжному середовищі сьогодні загальноприйнята абсолютно «Безкультурна позиція» сприйняття музики, яка звучить при перевищені усякої художньої міри гучності звуку.

Особливо таке явище характерне для танцювальних дискотек, де коливальні рухи мембран апаратури здатні викликати хворобу органів слуху: «на дискотеці сила звуку доведена до такого ступеня, коли вона ще не вбиває, але починає впливати вже відразу на підсвідомість, на глибинні шари психіки, виробляючи на людський організм як би наркотичну дію. Причому це не мелодійна музика, не Чайковський і не Шопен, але музика ритмічна, поп – музика, рок – музика. Коли удари музичного ритму починають раптом співпадати з ударами вашого серця, створюється враження, що всередині вас розгойдується важкий дзвін, який лупить по ваших ребрах, по всіх ваших клітинах, і все гуде і дзвенить, наче ви зараз зірветеся з місця і почнете шаленіти у своїх рухах, або вибухнете», – писав Солоухін.

Прикро, що мікрофони «з'їдають» природну красу звуку піаніста чи співака класичного репертуару. Ще сумніше спостерігати за тим, як численні оркестри поспішають озброїтися технікою: електрогітарами, мікрофонами, динаміками, синтезаторами. Наш слух здатен оцінити переваги «технічної» музики в усіх випадках, де техніка не стає «видобутим» з музики, а навпаки, збагачує її новими виразними можливостями. Живе інструментальне і вокальне музикування, культура і багатство музичного звуку повинні стати школою музичного сприйняття для молоді.

В одному з досліджень А.А.Коротаєв (1973р.) показав, що в спокійній ситуації напрямок змін у діяльності осіб з «сильною» й «слабкою» нервовою системою під впливом приємної й неприємної музики виявляється однаковим: приємна – поліпшує діяльність, а неприємна – погіршує. У напруженій ситуації напрямок зміни в діяльності в осіб з «сильною» й «слабкою» нервовою системою під впливом приємної й неприємної музики виявилося протилежним. Приємна музика поліпшує діяльність «сильних», причому майже в такому ж ступені, як й у спокійній ситуації. В «слабких» же, навпаки, під впливом приємної музики виявилася чітка тенденція до погіршення діяльності, тобто до подальшого посилення нервово-психічної напруги. Однак, як дозволили встановити результати динаміки, це погіршення діяльності в «слабких» під впливом приємної музики відбувається не відразу із включенням музичної передачі, а лише через 13-15 хвилин. До цього ж моменту з поліпшення діяльності. У цьому ж дослідженні відзначається негативний вплив неприємної музики, що у напруженій ситуації сильніше впливає на сильних, а слабкі не звертають уваги, наче відключаються. У зв'язку з цим варто рекомендувати обмежувати музичний вплив на молодь залежно від сили нервової системи в спокійній ситуації 20-30 хвилинами (перерва, закінчення роботи), а в умовах напруженої роботи – 10-15 хвилинами.

У навчальних закладах найкращий результат досягається при частковому включенні музичних передач (на змінах) із загальним часом звучання протягом зміни не більше 1,5 години. Місце розміщення гучномовців, характер музичних передач, гучність і темп повинні регулюватися залежно від віку, смаків, ступеня зайнятості уваги (чим більше зайнято уваги, тим менше гучність і спокійніше ритм). Програми повинні бути різноманітними в різні дні й протягом навчання, при цьому повинна враховуватися стадія працездатності. Кожну передачу варто починати й закінчувати постійним позивним сигналом. Це – коротка (15 секунд), ненав'язлива, гарна музична фраза, що виконується не на електроінструменті.

Початковий період навчальної зміни характеризується зниженою працездатністю. Щоб зменшити його тривалість, необхідно вже у вестибюлі зустрічати школярів музичною програмою, покликаної стимулювати функціонування нервово-моторних центрів організму, налаштувати їхній емоційний стан, пізнавальні процеси й руховий апарат на робочий ритм. У зв'язку із цим на початку зміни музика може бути темповою, голосною, допомагаючи ввійти в ритм навчальної діяльності. На зміні, у період високої працездатності транслюють спокійну, менш голосну музику. До кінця навчальної зміни, коли накопичується стомлення, трансльована музика повинна бути підбадьорливою, темповою. Під час змін, у вечірню зміну музичне звучання повинне бути бадьорим, веселим.

Музика попереджає розвиток стомлення й сприяє росту ефективності й продуктивності навчальної діяльності. Слід зазначити, що на початку тижня (понеділок, вівторок) музика повинна звучати трохи голосніше, ніж перед днями відпочинку. У цілому по гучності музика повинна лише створювати тло, перевищуючи звичайний шум у даному приміщенні на 3-4 децибела. Типову, застосовну в будь-якій установі, програму розробив І.АТольдварг (1988р.).Перша музична передача триває 20-30 хвилин і покликана скоротити період впрацьовування, допомогти швидше включитися в необхідний робочий ритм. Вона складається з бадьорих життєрадісних пісень, маршів. Про початок навчання може попереджати який-небудь постійний сигнал. У найгіршому разі це може бути традиційний дзвінок. Але краще замінити його переливом дзвіночка. Остання музична програма починається сигналом про кінець останнього уроку. Вона проводжає учнів бадьорою веселою музикою, піснями. Через 10-15 хвилин «проводжаючої» музики йде друга частина. Із цього погляду більша відповідальність лягає на складання музичних програм, їх жанрове й структурне компонування, тональність, рівень гучності звучання.

У першому розділі вважаю за необхідне подати історичну довідку щодо теми дослідження:

XІІ ст. – кобза-бандура синтезувалася з центральноєвропейською пандурою.

1321 р. – об’єднання Литовського князівства.

Від XV-XІXст. –діяльність кобзарів.

1709 р. – винайдена механіка сучасного фортепіано італійським майстром Крістофорі.

1738 р. – заснування МНЗ у м.Глухові.

1740 р. – виник новий вид інструменту «старосвітська бандура»

1788 р. – дослідження О.І. Рігельмана.

XІX ст. – «старосвітська бандура» витіснила кобзу.

XX ст. – починають розвиватися електронні джерела музичних і мовних звуків.

1973 р. – дослідження А.А. Коротаєва.

1988 р. – програми розроблені І.А. Тольдоваром.

Енергетична дія звуків

Деякі звуки діють нітрохи не гірше, ніж декілька чашок кави. Отже, ми можемо використовувати музику як тонізуючий засіб.

Ще з часів, коли людство вперше створило музику, вона служила його повсякденним цілям. Колискові, військові, морські пісні – список настільки ж довгий, як сама історія й культура. У наш час високих технологій був відкритий високотехнологічний метод розкриття внутрішньої сили звуку, сили, яка насправді володіє особливою здатністю для підвищення ментальних здібностей.

Рецепторні клітини працюють, як маленькі електричні батарейки. «Клітини-батарейки» заряджаються чимось ззовні, і ось є звук, зокрема високочастотний звук. Перетворенням енергії, що надходить ззовні, займаються клітини корти. Якщо б ви подорожували по вашому внутрішньому вуху, то після блукання по заплутаних лабіринтах вушної раковини ви раптово прийдете до «лінії корти», найдовшої лінії у найкращих танцюристів світу.

Розташовані по рядах, 24 600 довгастих клітин «танцюють» у точній відповідності з кожним звуком, подібно кордебалету в музичному залі Радіо-Сіті. Енергія, що виробляється в результаті цього «незвичайного танцю», перетікає у мозок, а її частина відділяється, щоб потрапити через вестибулярну гілку мозочка до мускулів тіла. Високочастотні звуки живлять енергією мозку, в той же час знімаючи м'язову напругу і виробляючи різне балансування тіла. Вони впливають на людина навіть після того, коли вона їх прослухала.

Який частотний звук необхідно використовувати, щоб просвітлити розум? Звуки з частотою від п'яти до 8000 Гц швидше за все здатні перезаряджати «мозкові батарейки». Найшвидша перезарядка відбувається при дії звуку частотою 8000 Гц. Після випробування музики, написаної різними композиторами, з'ясувалося, що музика Моцарта найбільшою мірою містить у собі високочастотні звуки, заряджає мозок. У той же час звуки дорожнього руху, аеропортів знижують рівень енергії.

Про орган

Серед музичних інструментів можна виділити лідерів по впливу на стан людини. Найбільший вплив робить органна музика. Орган звучить дуже красиво, дуже повно, щоб звичайна людина могла грати на ньому, – потрібен спеціальний досвід «подолання себе», щоб продовжувати вести свою лінію, свій голос через вже пануюче навколо торжество звуку.

Цікаво, що орган залишається одним з найдавніших інструментів, які звучать на планеті. Його головний предок – флейта Пана, що складається з декількох закритих з одного кінця і зв'язаних разом трубочок різної довжини, – зовсім не має дати народження, тому що відбулося це вже занадто багато тисяч років тому... Орган, звичайно, молодий, але вже в стародавній Візантії він жив і звучав повним життям під ім'ям «гідравлоса».

Пристрій органу дуже складний, зате ідея вкрай проста. Кожна з багатьох труб видає лише один звук, однієї висоти і тембру. Сукупність труб, однакових за формою, способом виготовлення, матеріалу, і тому володіють однаковим тембром, називається регістром.

У 70-х роках ХІХ століття віруючі вірмени-католики Чернівців прийняли рішення збудувати у місті церкву свого обряду з твердих матеріалів. Був обраний комітет, який 25 квітня 1865 року звернувся до синів і дочок вірменського народу з заявою про матеріальну підтримку будівництва. Зусиллями комітету вдалось зібрати необхідні кошти, які надходили від добровільних пожертв, внесків, спеціальних лотерей та концертів. Австрійський цісар і цісарівна також зробили свій внесок в будівництво церкви. Будівництво тривало з 1869 по 1875 рік. Коли кошти були витрачені, міністр культів та просвіти Австрії Штремайер 5 жовтня 1874 року повідомив крайового президента Амзані, що для закінчення будівництва церкви з державної скарбниці було виділено 500 гульденів. 9 жовтня 1875 року церква св. апостолів Петра і Павла була освяченаЦерква будувалась за проектом Йозефа Главки (1831-1908), відомого чеського архітектора, вченого і мецената. Стиль церкви візантійський з елементами готики, але через брак коштів довелось вносити деякі зміни в проект. До 1940 року церква була діючою, а після 1944 року вже не відкривалась, в ній був складУ 80-х роках ХХ століття методом народного будівництва було розпочато її реставрацію. Враховуючи архітектуру і особливо унікальну акустику, тут вирішено було створити зал органної та камерної музики. У 1992 році споруда пережила своє друге народження і церква була передана обласній філармонії не тільки як пам’ятка архітектури, але й як зал органної та камерної музики.18 серпня 1992 року відбулось урочисте відкриття залу органної та камерної музики, присвячене 1-й річниці Дня Незалежності України. Орган для органного залу був виготовлений на фірмі „Rіeger-Kloss” (м.Крнов, Чехословаччина). Орган має три мануала і педаль, 38 регістрів, з яких 5 – мікстури та 4 – язичкові регістри. Регістрова трактура – електрична, клавіатурна трактура – механічна. Проспект органа чудово гармонізує з інтер’єром залу та загальною архітектурою церкви, утворюючи з ними єдиний ансамбль.Першою виконавицею на новому інструменті стала органістка Світлана Бардаус. Кращі органісти України, що грали на цьому інструменті, чарували своєю майстерністю прихильників органної музики. Фестивалі органної музики, які відбулись тут, подарували можливість слухати і бачити таких виконавців, як Х.Грудзень (Польща), Г.Леккеркеркер (Голандія), Б.Гфререр та І.Трумер (Австрія), Д.Кін та Д.Носик (США), Д.Таунхіл та А.Пау (Англія), В.Майнхольд та К.Кеггенгофф (Німеччина). В стінах цього залу виступали не тільки виконавці органної музики, а й знамениті співаки, інструменталісти, камерні оркестри, хорові колективи.

З моцартівських часів за органом закріпилося звання «Короля інструментів». Якщо поміркувати, сама назва «Орган» прямо вказує на латинське слово «Інструмент». Не потрібно ніяких пояснень, – «Інструмент» і всі коментарі зайві. Для такої поваги є кілька причин. По-перше, звичайно, дуже красива сама ідея: величезний, надзвичайно складна конструкція, що налічує в своєму складі тисячі різних труб, трубищ, трубочок і свистків всіх розмірів, форм і матеріалів. Він цілком і повністю перебуває у владі однієї людини – свого органіста. Ні один диригент, виликого хору чи оркестру, ніколи не володів такою владою, такою потужністю, як рядовий органіст в рядовому костьолі.

Про бандуру

На початку 19 ст. «старосвітська» бандура витіснила кобзу. В різний час бандура мала від 7-9 до 20-30, а то й більше струн, виготовлених із жил; пізніше їх обвивали мідним дротом. Великого поширення бандура набула серед українського козацтва. На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували пісні специфічних жанрів – історичні, думи, псальми, канти тощо.

На користь тези про походження бандури від кобзи говорять такі факти: а) у XІX ст. бандури були симетричні, що притаманне лютнеподібним інструментам; б) основні струни розташовані на корпусі бандур звуться «приструнники», тобто як частина струн при основних струнах на грифі; в) функціональні назви струн на грифі кобзи подекуди збереглися на бандурах; г) спільність традиційного репертуару та форм діяльності кобзарів та бандуристів; д) конструктивні незручності для виконання на приструнках бандури «думового ладу» у порівнянні з абсолютною зручністю його гри на грифі кобзи. Поява бандури як інструменту гомофонно-гармонійної музичної формації не могло відбутися раніше появи та формування самої системи у європейській музиці.

Отже, на початку XІX ст., поруч з лютнеподібними існували й багатострунні музичні інструменти, які «українізувавшись», почали зватися бандурами, а виконавці на них – бандуристами.

У радянські часи бандура трансформована у важкий, немобільний багатострунний інструмент. Однак збереглася в первісному вигляді завдяки зусиллям архітектора і музиканта Георгія Ткаченка і сьогодні відновлена молоддю з Київського кобзарського цеху під керівництвом художника і музиканта Миколи Будника. Сьогодні концертні бандуристи в Україні використовують інструменти Київського типу переважно виробництво Чернігівської або Львівської музичної фабрики. Ці інструменти зроблені по конструкції І.Скляра та В.Герасименко. Стандартна бандура пріма має 55-58 струн і настроєна в тональності соль мажор. Концертні інструменти відрізняються від бандури пріми в тим що мають механіку для перестроювання приструнків. Концертні інструменти мають 61-65 струн. Обидві фабрики виробляли інструменти дитячих розмірів. Львівська фабрика випускає ще бандуру підліткову яку теж можна замовити з механічним перестроювачем.

В діаспорі популярні бандури харківського типу конструкції братів Гончаренків. Інструменти бувають діатонічні (34-36 струн), напівхроматичні та хроматичні. Вони мають механіку для швидкого перестроювання окремих струн.

В 60-их роках були зроблені експериментальні Київсько-Харківські бандури конструкції І.Скляра які нажаль не вкоренилися в Україні. Інструмент був побудований на основі Київської бандури і для грання харківським способом не був зручний. Складна механіка для перестроювання тональності негативно впливало на акустичні властивості концертних варіантів цього інструмента.

Останнім часом зроблені спроби відродити харківську бандуру в Україні. В.Герасименко зробив декілька варіанти харківської бандури, останній який має тотальну механіку для перестройки бандури, але інструменти ще не досконалі і ще не почали виробляти серійних струн.

Ще у 15 ст. українських кобзарів запрошували до королівського двору Польщі, а у 18-19 ст. – до російського імператорського двору. Найвидатніші давні кобзарі – Т.Білоградський (відомий лютнист, 18 ст), А.Шут (19 ст), О.Вересай (19 ст) та ін.

Порівнюючи бандури з вересаєвою бандурою можна констатувати, що на бандурах основними струнами для гри були коротенькі приструнки, розташовані праворуч від грифу над декою інструменту, а баси на грифі несли другорядну роль. На бандурі О. Вересая основні функції у виконанні мелодії та басів закладені у способі гри на грифі (як на гітарі), а шість приструнків виконували додаткову функцію – збільшення діапазону при грі в одній позиції (народний спосіб гри, при якому рука не рухається вгору по грифу, а знаходиться в одному місці).

В 17-му сторіччі кобза була популярна в Україні, а з початку XVІІІ ст. мода на неї прийшла також у аристократичні кола Росії. Саме з метою відмежуватися від «холопської» назви «кобза» у панському середовищі і почали називати її шляхетною та модною західною назвою «бандора» на «латинській манір». Така назва зафіксована в багатьох польських джерелах 17-го сторіччя, та у царському наказі 1738 року про заснування музичного навчального закладу у м. Глухові. «В польських словниках та описах інструментів бандура тлумачиться як козацька лютня»(О.Фаміцин). Про те, що по містах грають на бандурах, «а селяни… на кобзе», пояснюючи у дужках, що то «рід бандури» сповіщав 1788р. О.І.Рігельман. Більшість свідків (Берхольц, Штелін,Беллерман т. ін.) сповіщали про бандуру XVІІІ ст., як «інструмент схожий з лютнею, але меншій за розміром та за кількістю струн», «тільки ручка дещо коротша», «тон абсолютно схожий з тоном лютні». Отже, мова велася саме про «козацьку лютню» – кобзу. Та поруч існували справжні бандури на «20 і більше струн…на останніх (багатострунних бандурах) не усі струни натягуються уздовж грифа, половина – на самому корпусі» (О. Фамінцин).

Музична акустика

В даний час акустика музичних інструментів переживає особливий етап. Розвиток комп'ютерних технологій дозволило перейти до нового методу синтезу музичних звуків, а саме до технології створення комп'ютерних фізичних моделей музичних інструментів. Створення таких моделей змусило застосувати всі сучасні досягнення в теорії коливань, лазерної інтерферометрії та ін. до аналізу процесів роботи музичних інструментів та розробці їх адекватних математичних описів. До теперішнього часу створені комп'ютерні моделі таких інструментів як флейта, литаври, тромбон, труба та ін., розробки і створення алгоритмів для реалізації фізичних моделей фортепіано, органу та ін..

Розробка алгоритмів комп'ютерного розпізнавання тембрів музичних інструментів, що є предметом численних сучасних досліджень, дозволила більш глибоко вивчити процеси звукодобування в них і дала можливість значно просунутися в розумінні таких фізичних механізмів як процеси коливання і випромінювання основних елементів у музичних інструментах і в голосовому апараті.

Деревина як матеріал для інструментів

Добираючи матеріал, важливо враховувати екологічне середовище зростання дерев та його вплив на формування властивостей деревини. Для якісних музичних інструментів народні майстри вибирають деревину із стовбурів дерев, що зростають у затінених місцях на кам’янистих берегах гірських річок. В таких умовах дерева ростуть повільно, завдяки чому їхня деревина формується рівномірно. За давньою традицією майстри розпочинають заготівлю хвойної деревини наприкінці квітня, коли з’являється молодий місяць. У зрубаного стовбура в цей період деревина біла, легка (не просякнута вологою), “здорова”, приємного запаху, не темніє, не намокає, не загниває і не піддається червоточині. Деревина весняного зрубу, за твердженнями музичних майстрів, має добрі резонансові характеристики, легко піддається обробці. Стовбури листяних порід майстри заготовляють наприкінці вересня – початку жовтня, знову ж таки в пору нового місяця. Деревина осіннього зрубу важча за весняну (містить більше вологи), не загниває, без червоточини, довше сушиться, її легко обробляти. При заготівлі деревини листяних порід майстри віддають перевагу деревам середнього віку – від 20 до 30 років. У них деревина твердіша, середина стовбура спілодеревна (сухіша), ніж його заболонь, містить менше масляних речовин, “пісна”. У зрубаних дерев майстри відрізують ту частину стовбура, яка була повернута до сонця, вона якісніша, біла, має густіші й м’якші річні прирости, стійка до змін температури й вологості повітря, не деформується.

Вплив музики на розвиток особистості

крізь призму наукового дослідження

«...Слух – саме корінне з почуттів. У кризові моменти кожне почуття може перетворюватися в прекрасне звукове відчуття»…Має тенденцію приймати ритмічну форму. Вона особливо очевидна там, де є звуковий супровід, ритм сигналів, що випливають один за одним. По них ми можемо судити й про рівномірність застосовуваній людиною енергії, і про просторову одноманітність його рухів. Саме таким ритмічним подразником є музика. Велике значення відіграє музика як засіб боротьби з перевтомою. Музика може задавати певний ритм перед початком роботи, налаштувати на глибокий відпочинок під час перерви. Використання музики як засобу підвищення продуктивності праці засновано на позитивному емоційному впливі, підтримці стійкого й високого трудового ритму. Проведені вченими спостереження над людьми з різною музичною підготовкою показали, що сильний фізіологічний вплив на організм роблять тільки добре відомі класичні й народні мелодії. Тому, використовуючи музику в якості допоміжного лікувального засобу, потрібно враховувати відповідні смаки окремих людей.

Мною було проведено анкетування серед учнів 8-х, 9-х класів моєї школи. Предметом дослідження було визначення стилю музики, якому надають перевагу учні. В анкетуванні взяли участь 85 осіб.

У процесі дослідження було опрацьовано отримані дані та визначено такі результати:

Танцювальну музику слухає 28,45%
Рок-музику слухає 23,32%
Естрадно-популярну музику слухає 21,62%
Класичну музику слухає 14,82%
Народну музику слухає 6,32%
Джаз музику слухає 5,47%

Серед опитаних 46,18% дівчат, 53,82% хлопців. За гендерною ознакою вподобання що до стилів музики розподілилися таким чином:

Танцювальна 50х50%
Естрадно-популярна 50х505\%
Народна 50х50%
Класична 2% хлопців 98%дівчат
Рок-музика 98% хлопців 2%дівчат
Джазова 100% дівчат

Наукові дослідження показали, що побудова більшості музичних творів великих майстрів у строгій математичній логіці, що, звичайно ж, не усвідомлювалося геніями мистецтва в момент написання твору. Зокрема, логіка, кількість і співвідношення довгих і коротких повторів. Сприймаючи музичний твір, слухач завжди створює у своїй уяві музичну структуру, що паралельно розвертається, в основі якої лежать механізми випереджального відбиття, коли кожен новий стимул не тільки очікується, але й активно запитується ззовні. Музичний добуток, що повністю складається з несподіванок («какофонія»), так само, як і нескінченно, що тягнеться звук, не тільки не викликає естетичних відчуттів, але може приводити й до психічних порушень. Звичайно ж, крім розглянутих ефектів, істотне значення мають культурні установки й соціалізація сприйняття. Фізіологічний вплив музики на людину в процесі праці засноване на тім, що нервова система, а з нею й мускулатура мають здатність «засвоєння ритму». Музика, як ритмічний подразник, стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як у рухової, так й у вегетативної сферах. Фізіологічні дослідження показують, що в ритмічних рухах при роботі керівна роль належить корковим динамічним стереотипам, але в них активну участь приймають і підкіркові області центральної нервової системи. Це говорить про зв'язок ритму рухів з органічними потребами й емоційними станами людини. Ритми окремих органів людини завжди розмірні. Між ритмом рухів і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок, регульована спеціальним нервовим механізмом – моторно-вісцеральними рефлексами. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему – руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму, більше строгої компактності й економічності енергетичних витрат. Виявлено, що ритми маршів, розрахованих на те, щоб супроводжувати в тривалих походах загони військ, звичайно ледве повільніше ритму спокійної роботи людського серця. І при такому ритмі музики дійсно можна йти дуже довго, не випробовуючи сильної утоми. У той же час марші, що звучать під час парадних ходів, більше енергійні, їхній темп підсилюють до 72 тактів у хвилину, це трохи перевищує нормальний ритм людського серця в спокійному стані, тому ці марші (розмір 2/4, 4/4) роблять підбадьорливий мобілізуючий вплив. У дослідженнях також показано, що ритми вальсу 3/4 роблять заспокійливий вплив. Не меншою силою впливу, чим ритм, володіє музична інтонація. Музика використає як своя основа як первинні голосові реакції – плач, сміх, лемент, фізичним механізмом яких служить безумовний рефлекс, так і розвинені пізніше на їхній основі умовні інтонації, у яких більше соціального, узагальненого значення. Таке сполучення різних інтонаційних основ забезпечує найбільшу виразність.

Висновки

Сприйняття музики залежить від рівня звуковисотного й поліфонічного слуху, голосового апарата, знання й слухового засвоєння основних елементів музичної мови. Тому про повноцінне сприйняття музичних творів можна говорити лише тоді, коли образне мислення здійснюється паралельно з усвідомленням логіки художньої форми й ідейно-естетичного змісту музичних образів. Проте чути й запам’ятовувати музику на підсвідому рівні здатна дитина в утробі матері на 28 тижні розвитку. Тому провідні спеціалісти радять майбутнім матерям обирати класичну, мелодійну, спокійну музику.

Музика в навчанні й праці, так само як і під час відпочинку, здатна збудити й заспокоїти, надихати, підбадьорити й розвеселити. Маючи велику силу психофізіологічного впливу, вона здатна додати спокій і рух, легкість і вагу, збудити те або інше емоційне враження. Через музику вдається одержати поняття про містерії буття, торкнутися їх зі здивованою цікавістю, проникнути в схованки, про які іноді думаєш зі здриганням. Так людина через музику здатна пізнати цілий світ. Музика – це універсальна мова для всіх часів і народів, яка не потребує перекладу. Музика діє як посередник між життям розуму й життям почуттів. Отже, музика безпосередньо впливає на на організм, формування особистості людини, та її світогляд.

1. Світлана Бардаус. Народилась у Івано-Франківську. Закінчила музичне училище, після якого вступила до Львівської консерваторії на два класи – фортепіано та органа. Після закінчення консерваторії стала солісткою-органісткою Чернівецької державної філармонії. У 1995 році приймала участь у Міжнародному конкурсі органістів в Італії.

Важко підібрати приклад більш громіздкого, дорогого, примхливого, незручного інструменту, та ще й з великими можливостями – на органі можна зіграти голосніше або тихіше. Тембр і силу звуку органіст встановлює за допомогою спеціальних важелів-перемикачів, – ці важелі, звичайно, можна переключити, різко змінивши характер звучання, але тонкі нюанси гучності органу недоступні. Орган неможливо пересунути, перевезти, влаштувати виїзний концерт. Орган – приклад саме тієї гори, яка ніколи не прийде до Магомета.

У той же час, гра на органі вимагає від виконавця неабиякої фізичної витривалості і майже акробатичної вправності – адже на органі грають не тільки руками, але й ногами. Внизу, під клавіатурами для рук розташована особлива, педальна «клавіатура». Її величезні «клавіші» керують могутніми басовими трубами, прихованими глибоко в органних надрах... У моменти активного використання педалей гра органіста одночасно красива і страшна – вона нагадує якийсь божевільний танець, зосереджений екстаз чи то жерця музики, чи то її жертви...

2. Ніна Каплієнко «Заслужена артистка України» (1997р.) Солістка-вокалістка Чернівецької обласної філармонії. З 1973р. після закінчення Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежджнової працює солісткою за кваліфікацією концертно-камерної і оперної співачки. За час роботи відтворила понад 120 тематичних концертних програм з творів українських, зарубіжних класиків, сучасних композиторів та народних пісень.

За 42 роки творчої діяльності Н.Каплієнко здійснила близько чотирьох тисяч концертних виступів на сценах філармонії, театрів, у клубах і будинках культури, перед школярами та молоддю в абонементах «Музична просвіта». За багаторічну культурно-шефську роботу серед воїнів нагороджена Грамотою Міністерства культури України(1980р.).

3. Іван Дерда «Заслужений артист України» (1997р.), «Відмінник освіти України» (1998р.). Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка (1990р.) у професора Кушплера І.Ф. за спеціальністю концертно-камерний, оперний співак. З 1990 р. соліст-вокаліст Чернівецької обласної філармонії. Лауреат VІ Міжнародного конкурсу української пісні «Золоті трембіти» (1996р.). Гастролював у Румунії (1992р., 2002р.), Канаді (1993р.), Польщі (1995-1996рр.), Боснії (1997р.), Молдові (1998-1999рр.), Іспанії (2001р.).

У творчому доробку понад двісті творів вітчизняних та зарубіжних класиків, народних пісень, пісень сучасних композиторів, а також авторські пісні «Моя Україна», «Нас кличе матір-Україна», «Козацька доля», «Козацькі оркестри», «Буковина, рідний край», «Святися, роче».

За заслуги перед Україною та українським народом нагороджений канадським орденом «Лицарський хрест заслуги» (1999р.). Член Національної Всеукраїнської спілки (з 1991р.)

За примноження добра на землі нагороджений орденом «Князя Володимира» ІІІ ступеня (2003р.)

4. Василь Пиндик «Заслужений артист України». Закінчив Рівненське музичне училище (1972р.), (студію з підготовки акторських кадрів при Державній Заслуженій капелі бандуристів УРСР – 1968р.). В.М. Пиндик широко знаний співак-бандурист буковинського краю та далеко за його межами. Трудову діяльність розпочав у 1968 р. солістом, вокалістом-бандуристом Рівненської обласної філармонії. В 1972-1977рр. працював директором та викладачем по класу бандури Степанської дитячої музичної школи Рівненської області. З 1977 по 1992р. – художній керівник капели бандуристів Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. З 1992р. працює в Чернівецькій обласній філармонії солістом. В його репертуарі близько тисячі пісень, дум, арій та романсів. За високі досягнення та розвиток української культури нагороджений званням лауреата обласної літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича(1998р.)

«Творчий склад концертної групи Музична просвіта»

Blog