Незаконне насильство в міліції україни. Результати соціологічного моніторінгу в 2010 році 1 оцінка масштабів незаконного насильства в органах внутрішніх справ україни
| Вид материала | Закон |
- Міністерство внутрішніх справ україни наказ від 25 листопада 2003 року № 1433 Про організацію, 1186.54kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Департамент зв’язків з громадськістю прес-реліз, 238.55kb.
- Харківський інститут соціальних досліджень Міністерство внутрішніх справ України Нетолерантна, 2137.62kb.
- Розділ особливості діяльності органів внутрішніх справ, пов’язані з проблемою незаконного, 866.96kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 511.83kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 2652.42kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 226.63kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
- Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 548.72kb.
(у вигляді Індексу допустимості І доп.)
І доп.2004 рік | І доп.2009 рік | І доп.2010 рік | |
1. Для розкриття особливо тяжких злочинів (убивств, зґвалтувань, злочинів проти дітей, викрадань та інше) | 2,3 | 2,2 | 2,2 |
2. Як покарання й помста ґвалтівникам, вбивцям | 2 | 2 | 1,5 |
3. Коли без цього неможливо довести провину | 0,8 | 0,8 | 0,8 |
4. Коли злочинця спіймано «на гарячому» і зрозуміло, що він винний | 1,4 | 1,4 | 1,5 |
5. Для швидкого розкриття злочинів | 0,8 | 0,5 | 0,6 |
6. Для покращення показників розкриття злочинів | 0,6 | 0,2 | 0,4 |
7. Як тимчасове явище в боротьбі зі злочинністю | 0,7 | 0,4 | 0,5 |
8. Для припинення злочинної діяльності осіб, які схильні до скоєння злочинів | 0,8 | 1,2 | 0,9 |
9. Для підтримання порядку в ізоляторі тимчасового тримання | 0,8 | 0,9 | 0,9 |
Для кожної з категорій було підраховано індекс допустимості протизаконного насильства (І доп.). Варіантам відповідей були приписані значення «Так, припустиме» — 3; «Швидше припустиме» — 2; «Швидше не припустимо» — 1; «Ні, не припустиме» — 0. Індекс обчислювався як сума добутків значень варіантів відповіді на кількість респондентів, що дали таку відповідь, поділена на загальну кількість тих, хто відповів на запитання. Таким чином, індекс може змінюватися від 3 (усі респонденти допускають застосування протизаконного насильства з певною метою) до 0 (усі респонденти вважають неприпустимим застосування протизаконного насильства з певною метою). Тут слід підкреслити, що позиція «швидше не припустиме» хоч і вказує на схиляння респондента до заперечення насильства в міліції, але все-таки припускає мінімальну можливість його застосування, тому враховується як ступінь допустимості.
Рис. 1.4.3 Порівняльний розподіл індексів допустимості протизаконного насильства за даними опитувань 2004, 2009 та 2010 років (населення)
Порівнюючи індекси допустимості, розраховані за відповідями населення, яке було опитано в 2004, 2009 та 2010 роках (рис. 1.4.3), можна зробити такі висновки.
Для населення найбільш допустимими, виправданими випадками є:
1) застосування протизаконного насильства для розкриття особливо тяжких злочинів (убивств, зґвалтувань, злочинів проти дітей, викрадань і т. ін.);
2) покарання й помста ґвалтівникам, убивцям;
3) випадки, коли злочинця спіймано «на гарячому» і очевидно, що він винний.
Мінімальні індекси виправдання можна відмітити стосовно:
1) покращення показників розкриття злочинів;
2) нерегулярних випадків незаконного насильства як тимчасового явища;
3) засобу швидкого розкриття злочинів.
На жаль, ці дані чітко вказують, що за жодною із запропонованих для оцінювання ситуації не склалася одностайної думки, що це не є виправданням застосування незаконного насильства. Тобто населення, меншою мірою, але припускає застосування побиття, знущань або катування в роботі міліції.
Порівняльний розподіл індексів допустимості протизаконного насильства, за даними опитувань 2004, 2009 та 2010 років, що наведено на рис. 1.4.3, наочно демонструє, що стосовно ситуації покарання або помсти ґвалтівникам та вбивцям у 2010 році відзначається зменшення рівня толерантності. А за такими варіантами, як «швидке розкриття злочинів», «покращення показників розкриття злочинів», «тимчасове явище в боротьбі зі злочинністю» та «припинення злочинної діяльності осіб, які схильні до скоєння злочинів» спостерігається найбільша амплітуда коливань громадської думки, що вказує на неоднозначність вказаних ситуацій для оцінки громадян.
Більше половини засуджених — колишніх міліціонерів (51,6 %) вважають, що застосування працівниками міліції фізичного або психічного насильства щодо затриманих якоюсь мірою є припустимим. При цьому найбільший відсоток (30,6 %) з їхнього числа вважають, що незаконне насильство припустиме тільки в надзвичайних ситуаціях; 9,7 % вважають, що воно припустиме тільки щодо певних груп і категорій людей; на думку 11,3 %, без цього робота міліції просто неможлива. Разом з тим доволі значна частина опитаних цієї категорії (48,4 %) вважають, що застосування незаконного насильства працівниками міліції не припустиме за жодних умов.
Відповіді співробітників міліції доволі подібні до відповідей засуджених. Трохи більший відсоток міліціонерів, що відповіли, вважає припустимим застосування незаконного насильства до певних груп і категорій людей. Так, аналіз глибинних інтерв’ю з експертами показав, що, справді, більший ризик стати жертвою незаконного насильства в правоохоронних органах мають певні групи і категорії людей, а саме бомжі, алкоголіки, наркомани, «неформали» і деякі інші.
При цьому все ж залишається частина працівників міліції, які вважають, що робота міліції без застосування незаконного насильства неможлива (5,2%) (рис.1.4.4).
Рис. 1.4.4 Розподіл відповідей на запитання: «Чи припустиме застосування працівниками міліції фізичного або психічного насильства щодо затриманого для визнання ним своєї провини або для одержання інформації?»
Щодо співробітників міліції, то для них найбільш прийнятне застосування незаконного насильства у випадку розкриття особливо небезпечного або тяжкого злочину, для припинення діяльності осіб, схильних до злочинів, і у випадку покарання або помсти злочинцям. Незважаючи на те, що однією з основних причин незаконного насильства в міліції є існування необ’єктивної системи показників і звітності, опитані міліціонери не схвалюють застосування жорстокого поводження саме із цією метою.
На думку засуджених — колишніх співробітників міліції, застосування незаконного насильства тією чи іншою мірою припустиме в деяких «особливих» випадках (табл. 1.4.2). Так, доволі великий відсоток тих, що відповіли, вважають застосування незаконного насильства співробітниками міліції припустимим для розкриття особливо тяжких злочинів — 76,1 %, а також як покарання ґвалтівникам, убивцям, затриманим на «гарячому» — 56,8 %. В усіх інших випадках більшість респондентів уважає незаконне насильство в міліції неприпустимим.
Таблиця 1.4.2. Припустимість застосування незаконного насильства в різних випадках (у % до тих, що відповіли)
| Чи припустиме застосування працівниками міліції незаконного фізичного або психічного насильства щодо затриманих або заарештованих у таких випадках? | Так, припустиме | Найчастіше припустиме | Важко сказати | Іноді припустиме | Ні, не припустиме | |||||
| Засуджені співробітники міліції | Співробітники міліції | Засуджені співробітники міліції | Співробітники міліції | Засуджені співробітники міліції | Співробітники міліції | Засуджені співробітники міліції | Співробітники міліції | Засуджені співробітники міліції | Співробітники міліції | |
| 42,2 | 25,1 | 18,3 | 22,5 | 10,1 | 15,9 | 15,6 | 17,1 | 13,8 | 19,5 |
| 18,3 | 10,3 | 17,3 | 13,4 | 12,5 | 21,0 | 21,2 | 16,4 | 30,8 | 38,9 |
| 8,7 | 8,9 | 14,4 | 10,1 | 16,3 | 22,0 | 11,5 | 19,0 | 49,0 | 40,1 |
| 8,9 | 4,9 | 11,9 | 7,4 | 12,9 | 19,8 | 13,9 | 17,6 | 52,5 | 50,3 |
| 9,7 | 4,0 | 10,7 | 3,1 | 4,9 | 18,2 | 10,7 | 10,8 | 64,1 | 63,9 |
| 8,7 | 5,9 | 8,7 | 5,9 | 9,7 | 21,0 | 22,3 | 16,7 | 50,5 | 50,6 |
| 11,5 | 7,4 | 7,7 | 11,7 | 13,5 | 17,5 | 24,0 | 22,8 | 43,3 | 40,6 |
| 7,8 | 4,9 | 3,9 | 6,4 | 14,6 | 24,7 | 25,2 | 21,0 | 48,5 | 43,0 |
Особливо це стосується неприпустимості застосування незаконного насильства для поліпшення показників розкриття злочинів — 64,1 %. Не спостерігається істотних розбіжностей у відповідях співробітників міліції й засуджених міліціонерів. Але важливо відзначити, що істотний відсоток співробітників міліції не дав чіткої відповіді на ці запитання. Близько 20 % тих, що відповіли, в кожному питанні про допустимість застосування незаконного насильства ухилялися від відповіді, обираючи альтернативу «Важко сказати».
Рис. 1.4.5 Ситуації, у яких опитані співробітники міліції припускають/не припускають використання незаконного насильства працівниками ОВС (2010 рік, %)
Зазначимо, що порівняльний аналіз результатів опитування міліціонерів 2009 і 2010 років показує, що особливих змін у їхніх оцінках із цього питання не відбулося (рис. 1.4.5.–1.4.6). Трохи зменшилася кількість тих, хто схвалює застосування незаконного насильства у випадку розкриття особливо небезпечного або тяжкого злочину, а також для швидкого розкриття злочину.
Рис. 1.4.6 Співвідношення відповідей співробітників міліції про ситуації, у яких допускається використання незаконного насильства працівниками ОВС (2009 і 2010 рік, %)
1.5 ОЦІНКА СИТУАЦІЇ В МІСЦЯХ НЕСВОБОДИ В МІЛІЦІЇ
Відповіді респондентів із числа населення щодо умов тримання в ІТТ (ізоляторах тимчасового тримання) практично не змінилися порівняно з опитуванням 2009 року. Так само, як і рік тому, переважна більшість громадян країни нічого не знають про це (70–72%), приблизно 6 % вважають, що умови тією чи іншою мірою покращилися, трохи більше тих, хто впевнений у протилежному (7–9%) (рис. 1.5.1).
А от ставлення до того, чи потрібно виділяти додаткові кошти з державного бюджету на поліпшення умов в ІТТ, у населення трохи змінилося за останній рік. Причому ця зміна відбулася вбік усвідомлення важливості цієї проблеми й розуміння необхідності її розв’язання. Кількість тих, хто вважає, що грошей на поліпшення умов в ІТТ потрібно виділяти більше, збільшилася на 11 % (рис. 1.5.2).
Рис. 1.5.1 Оцінка населенням змін умов тримання осіб, які скоїли злочин (або підозрюваних), в ізоляторах тимчасового тримання (у %)
Рис. 1.5.2 Думка населення про необхідність виділяти з державного бюджету додаткові кошти на поліпшення умов тримання осіб, які скоїли злочин, або підозрюваних (у %)
Відповіді співробітників міліції на питання про те, наскільки змінилися умови тримання в ІТТ, показує, що вони бачать деякі позитивні зміни ситуації — близько половини опитаних, як і в 2009 році, зазначають, що умови покращилися (рис. 1.5.3). При цьому не слід забувати, що вони оцінюють доволі великий період до того, коли ізолятори тимчасового тримання не відповідали взагалі жодним нормам. Разом з тим, удвічі зросла кількість тих, хто вважає, що ситуація в ІТТ залишилася незмінною (13,4 %).
Рис. 1.5.3 Оцінка співробітниками міліції змін умов тримання осіб, які скоїли злочин (або підозрюваних), в ізоляторах тимчасового тримання (у %)
Варто сказати, що умови тримання, з якими зіткнулися ув’язнені (колишні працівники міліції) в місцях позбавлення волі, оцінюються ними як більш ніж незадовільні (рис. 1.5.4). Найбільш гострими проблемами в ІТТ вони називають задуху, погану вентиляцію камер (84,4 %), переповнені камери (82,2 %), нестерпні жару або холод (80,8 %), а також відсутність належного харчування (79,4 %). Крім того, з невеликим відривом від вищезгаданих порушень утримання під вартою, у переліку проблем виявилися відсутність мийних засобів (74,9 %), відсутність постільної білизни (73,2 %), недостатнє освітлення (71,1 %) та ін.
Ще одним доказом того, що оптимізм працівників міліції із приводу умов тримання в ІТТ не зовсім обґрунтований, є те, що 2010 рік позначився цілою низкою смертей в ізоляторах тимчасового тримання. Не можна заперечувати, що причини цих смертей були різними — від ненадання медичної допомоги до самогубств, однак факт залишається фактом — ІТТ в органах внутрішніх справ України сьогодні є доволі небезпечним місцем, де людина не убезпечена ні від катування, ні від жорстокого поводження.
Доволі показовою виглядає різниця між цими відповідями засуджених — колишніх міліціонерів і відповідями чинних співробітників МВС.
Рис. 1.5.4 Оцінка співробітниками міліції й ув’язненими (колишніми працівниками ОВС) поширеності нелюдських умов тримання осіб, які скоїли злочин (або підозрюваних), в ізоляторах тимчасового тримання (у %)
Таким чином, вказівка на поширеність перелічених проблем ув’язнених міліціонерів збільшується в 3-10 разів порівняно з відповідями чинних співробітників міліції!
Рис. 1.5.5 Розподіл відповідей працівників міліції і засуджених на запитання: «Як ви вважаєте, чи потрібно поліпшувати умови тримання осіб, що скоїли злочин (або підозрюваних) в ІТТ?»
85,9 % засуджених міліціонерів уважають, що умови тримання в ІТТ потребують істотного поліпшення, і це на 66,4 % респондентів більше, ніж серед чинних співробітників міліції (рис. 1.5.5). Спостерігається схожа зворотна тенденція стосовно альтернативи «ні, умови поліпшення не потребують». Так висловилися всього лише 2,7 % засуджених міліціонерів і більш, ніж у 15 разів більше тих, що працюють співробітників ОВС (40,8 %).
Разом з тим, близько 40 % працівників міліції (саме ті, які вважають, що умови в ІТТ не потребують поліпшення) стверджують, що, відповідно, немає потреби надавати для цього додаткові кошти (22,7 %), як і надавати додаткові кошти в ІТТ взагалі (18,9 %) (рис. 1.5.6).
Відповіді на це питання також наочно демонструють різні позиції, що їх займають працівники міліції і колишні міліціонери, які перебувають у місцях позбавлення волі.
Понад 80 % засуджених співробітників міліції вказали на те, що слід надати всі необхідні для цього додаткові кошти. При цьому таку саму відповідь дали тільки 18,3 % чинних міліціонерів. блица т предоставить все необходимые для этого дополнительные средства.ьме. ущественного улучшения.
Рис. 1.5.6 Думка співробітників міліції про необхідність виділяти з державного бюджету додаткові кошти на поліпшення умов тримання осіб, які скоїли злочин, або підозрюваних (%)
Рис. 1.5.7 Розподіл відповідей працівників міліції і засуджених на запитання: «Як Ви вважаєте, чи потрібно виділяти з державного бюджету додаткові кошти на поліпшення умов тримання в ІТТ?»
Наявна різниця у відповідях співробітників міліції і засуджених міліціонерів свідчить, на жаль, про те, що проблеми починають розуміти тоді, коли стикаються з ними безпосередньо (рис. 1.5.7).
1.6 ПРИЧИНИ КАТУВАНЬ І НЕЗАКОННОГО НАСИЛЬСТВА В ОВС УКРАЇНИ І ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ
Серед чинників, що сприяють поширеності практики протизаконного насильства в діяльності міліції, респонденти з числа населення найбільш актуальними в 2010 році назвали ті самі, що й у 2009 році — безкарність працівників міліції, які застосовують незаконні методи в роботі (54 %); поганий підбір кандидатів, унаслідок чого в міліцію потрапляють люди із садистськими нахилами (42 %); невисокий професійний і культурний рівень працівників міліції (45 %). Причому, за останнім показником відбулося значне зростання на 7 % (із 38 % у 2009 р. до 45 % у 2010 р.). Окрім цього чинника, є ще кілька, за якими спостерігається помітна динаміка зміни громадської думки протягом останнього року. Це «зростання злочинності» — збільшення на 7 % та «недосконалість законодавства» — збільшення на 10 % (рис. 1.6.1). Узагалі, майже за всіма показниками, порівняно з результатами 2009 року, відбулося збільшення питомої ваги їх значущості.