Конспект лекцій з дисципліни «Оподаткування підприємств»

Вид материалаКонспект

Содержание


3.4 Плата за землю
Землі сільськогосподарського призначення
Землі житлового й громадського будівництва
Землі природозаповідного й іншого природоохоронного
Землі оздоровчого призначення
Землі лісового фонду
3.4.2 Диференціація ставок податку залежно від призначення земель
3.4.3 Пільги по земельному податку
Звільнені від сплати повністю (пільга 100%)
Звільнені від сплати частково (пільга 25%)
3.4.4 Порядок надання звітності і сплати земельного податку
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

3.4 Плата за землю

3.4.1 Нормативна база, платники податку, об’єкти оподаткування


Порядок нарахування і сплати податку (плати) за землю регулюють наступні нормативні акти:
  • Земельний Кодекс Україні від 25.10.01р. № 2768 – III;
  • Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92р. № 2535 – XII зі змінами;
  • Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98р. № 161 – XVI зі змінами;
  • Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.03р. № 1378 – XIV зі змінами;
  • Порядок надання податкового розрахунку земельного податку, затверджений наказом ДПАУ від 26.10.01р № 434;
  • Порядок проведення індексації грошової оцінки земель, затверджений постановою КМУ від 12.05.2000р. № 783.

Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати є ділянка землі.

Плата за землю включає земельний податок і орендну плату (ст. 2 Закону про плату за землю). Платниками земельного податку виступають власники земельних ділянок, земельних паїв і землекористувачі. Орендну плату вносять орендарі землі, що перебуває в державній або комунальній власності.

За цільовим призначенням землі України розподіляються на дев’ять категорій:
  1. Землі сільськогосподарського призначення – ця земля надається для виробництва сільськогосподарської продукції, а також сільськогосподарських науково-дослідних робіт і навчальної діяльності з розміщенням відповідної виробничої інфраструктури.
  2. Землі житлового й громадського будівництва – до них належать земельні ділянки в межах населених пунктів, використовувані для розміщення житлової забудови громадських будинків і споруд, інших об’єктів суспільного користування.
  3. Землі природозаповідного й іншого природоохоронного призначення – це ділянки суші й водного простору з природними комплексами й об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність.
  4. Землі оздоровчого призначення – це землі що мають природні лікувальної властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;
  5. Землі рекреаційного призначення – до них відносяться землі, що використовуються для організацій відпочинку населення, туризму й проведення спортивних заходів;
  6. Землі історико-культурного призначення – це землі, на яких розташовані:
  • історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки й цвинтарі, історичні садиби, пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями;
  • городища, кургани, древні поховання, пам’ятники, скульптури, наскальні зображення, залишки фортець, древніх поселень і т. п.;
  • архітектурні ансамблі й комплекси, історичні центри, квартали, садово-паркові комплекси.
  1. Землі лісового фонду – землі, покриті лісовою рослинністю, а також не покриті лісовою рослинністю, які надають і використовують для потреб лісного господарства.

До них не відносяться землі, зайняті:
  • зеленими насадженнями в межах населених пунктів, не віднесених до категорії лісів;
  • лісозахисними лісосмугами відведення залізниць, захисними насадженнями на смугах відведення автомобільних доріг, гідротехнічних споруд і водних об’єктів.
  1. Землі водного фонду. До них належать землі зайняті:
  • морями, ріками, озерами, водоймищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами;
  • прибережними захисними смугами уздовж морів, річок, навколо водойм;
  • гідротехнічними й іншими господарськими спорудженнями, каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
  • береговими смугами гірських шляхів.
  1. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони й іншого призначення – це землі, надані у встановленому порядку підприємствам, установам, організаціям для здійснення відповідної діяльності.



3.4.2 Диференціація ставок податку залежно від призначення земель


Ставка податку на землюце законодавчо встановлений річний розмір плати.

Ставки податку встановлюються:
  1. в % до грошової оцінки одиниці площі землі (Га, м2);
  2. у фіксованому розмірі (копійках, за одиницю площі землі).

Перший вид ставки застосовується у випадках, коли проведена грошова оцінка землі. Грошова оцінка землі, згідно із ЗУ «Про внесення змін у ЗУ «Про плату за землю» від 22.12.99 р. збільшується щорічно на коефіцієнт індексації.

Коефіцієнт індексації (Кі) розраховується за формулою

,

(3.7)


де І – середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводять індексацію.

Якщо Кі <1, то індексація грошової оцінки не здійснюється.

Приклад, Держкомзем України у своєму листі від 10.01.07 р. № 14-22-6/20 повідомив: середньорічний індекс інфляції за 2006 рік – 109,1% (не перевищує 1), тому грошову оцінку земель за станом на 01.01.07 р. не індексуються.

У цьому листі також повідомляється, що для стягнення плати за землю в 2007 році грошову оцінку земель населених пунктів, проведену станом на 01.04.96 р., і оцінку земель сільгоспугідь, проведену станом на 01.07.95 р., збільшують на коефіцієнт 2,551.

За інформацією про грошову оцінку землі конкретного підприємства потрібно звернутися в місцеве відділення земельних ресурсів. Воно надасть довідку з уже уточненою оцінкою ділянки.

Розміри ставок залежать від декількох факторів: категорії платників податків, місця розташування землі, а також її призначення.

Для земель сільськогосподарського призначення, де б вони не знаходились, встановлені ставки податку у відсотках до грошової оцінки 1 га землі:
  • для ріллі, сіножаті і пасовищ – 0,1%;
  • для багаторічних насаджень – 0,03%.

Для земель населених пунктів ставки встановлені залежно від того, проведена їх грошова оцінка, чи ні. Якщо грошова оцінка землі проведена, що застосовується ставка податку 1 % від грошової оцінки ділянки землі.

У випадках, коли не проведена грошова оцінка землі, застосовуються ставки земельного податку за ст. 7 Закону про плату за землю, що встановлені в копійках на м2 площі в залежності від чисельності населення (див. табл. 3.1). Ці ставки індексують при прийнятті закону України про державний бюджет на черговий рік. Наприклад, у 2007 р. ставки збільшуються в 3,1 разів.

Таблиця 3.1 – Ставки земельного податку в населених пунктах, де не проведена грошова оцінка землі

Групи населених пунктів із чисельністю населення, тис. чол.

Середня ставка податку (коп. за 1 м2)

Коефіцієнт, застосовуваний у Києві, Сімферополі, Севастополі й містах обласного підпорядкування

За ст. 7 Закону про плату за землю

Збільшена на коефіцієнт 3,1

до 0,2

1,5

4,65

-

від 0,2 до 1

2,1

6,51

-

від 1 до 3

2,7

8,37

-

від 3 до 10

3,0

9,3

-

від 10 до 20

4,8

14,88

-

від 20 до 50

7,5

23,25

1,2

від 50 до 100

9,0

27,9

1,4

від 100 до 250

10,5

32,55

1,6

від 250 до 500

12,0

37,2

2,0

від 500 до 1000

15,0

46,5

2,5

від 1000 і більше

21,0

65,1

3,0


У населених пунктах, які постановою КМУ від 15.12.97 р. № 1391 віднесені до курортних, до перерахованих ставок застосовують підвищувальні коефіцієнти (див. табл. 3.2).


Таблиця 3.2 – Коефіцієнти до ставок земельного податку в курортних населених пунктах

№ п/п

Населені пункти

Коефіцієнти

1

На Південному узбережжі АРК

3,0

2

На Південно-східному узбережжі АРК

2,5

3

На Західному узбережжі АРК

2,2

4

На Чорноморському узбережжі Миколаївсь­кої, Одеської і Херсонської областей

2,0

5

У гірських і передгірних районах Закарпатсь­кої, Львівської, Івано-Франківської і Черніве­цької областей (крім населених пунктів, які за Законом України «Про статус гірських насе­лених пунктів» від 15.02.95 р. №56/95-ВР від­несені до категорії гірських)

2,3

6

На узбережжі Азовського моря та в інших ку­рортних місцевостях

1,5


Ставки земельного податку в населених пунктах, де не проведена грошова оцінка землі, місцеві ради можуть збільшувати, але не більш ніж в 2 рази від середніх ставок (ч. 4 ст. 7 Закону про плату за землю).

У деяких випадках розмір земельного податку уточнюють залежно від виду й призначення земельної ділянки. Причому неважливо, проведена грошова оцінка землі або ні (див. табл. 3.3).


Таблиця 3.3 – Коефіцієнти до суми земельного податку залежно від виду й призначення земельної ділянки

№ п/п

Види земельних ділянок

Коефіцієнти

1

Ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-буді­вельними кооперативами, індивідуальними гаражами й дачами громадян, ділянки, надані для потреб сільгосп­виробництва, водного й лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими й господарсь­кими будинками й спорудами

0,03

2

Ділянки на територіях і об’єктах природоохоронного, оздоровчого й рекреаційного призначення, зайняті ви­робничими, культурно-побутовими, господарськими будинками й спорудами, які не пов’язані з функціона­льним призначенням цих об’єктів

5,0

3

Ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будинками й спорудами, розташова­ними на територіях і об’єктах історико-культурного призначення, не пов’язані з функціональним призна­ченням цих об’єктів:




- міжнародного значення;

7,5

- місцевого значення;

3,75

- загальнодержавного значення

1,5

4

Частина площ земельних ділянок, наданих підприємст­вам, установам і організаціям (крім сільгоспугідь), що перевищують норми відведення

5,0

5

Ділянки, надані для військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України й Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надання для виробництва рибної продукції

0,25


За земельні ділянки за межами населених пунктів податок сплачують виходячи із середньої грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (табл. 3.4).


Таблиця 3.4 – Ставки земельного податку за межами населених пунктів

Земельні ділянки, надані:

Ставка, %

Статті Закону «Про плату за землю»

для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення

5,0

8

для залізничного транспорту, військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Зброй­них Сил України й Держпогранслужби

0,02*

8

у тимчасове користування на землях природоохорон­ного, оздоровчого, рекреативного й історико-культур­ного значення

50

9

на землях лісового фонду й зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками

0,3

10

на землях водного фонду

0,3

11

*Якщо землю використовують не за призначенням – 5%.


Земельний податок за ділянки, надані на територіях лісового фонду, сплачують у складі плати за використання лісових ресурсів (ст. 10 Закону «Про плату за землю»). Але якщо такі землі виділені під сільгоспугіддя, то за них платять у загальному порядку за ставками для земель сільськогосподарського призначення.

Сума земельного податку (плати за землю) розраховуються залежно від виду ставок:

а) якщо застосовується ставка у відсотках до грошової оцінки землі:

,

(3.8)


де ПЗ – сума земельного податку;

ДЗ – площа земельної ділянки;

Ц – грошова оцінка одиниці площі ділянки з урахуванням індексації;

СП – ставка земельного податку, % до грошової оцінки землі;

б) якщо відсутня грошова оцінка і застосовується ставка у фіксованому розмірі:

,

(3.9)


де СП – ставка податку у фіксованому розмірі на одиницю площі ділянки землі.

3.4.3 Пільги по земельному податку


Пільги установлені в ст. 12 Закону про плату за землю. Деякі пільги повністю звільняють від сплати податку, інші – лише частково. Більш докладно вони наведені у табл. 3.5 і 3.6.


Таблиця 3.5 – Пільги по земельному податку в 2007 р. (залежно від платників податків)

№ п/п

Платники податків

Звільнені від сплати повністю (пільга 100%)

1

Заповідники, у т. ч. історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні й зоологічні парки, пам’ятники природи, заповідні урочища й парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва

2

Вітчизняні експериментальні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю й профтехучи­лищ

3

Органи державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, за­кладу, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України й Державної прикордон­ної служби України), спецсанаторії для реабілітації хворих, які повні­стю втримуються за кошти державного або місцевого бюджетів, саніта­рно-курортні й оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі сана­торно-курортні й оздоровчі заклади,громадські організації інвалідів України, підприємства й організації громадських організацій інвалідів, засновані громадськими організаціями інвалідів і що є їх­ньою власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце ро­боти, дорівнює протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить про­тягом попереднього звітного періоду не менше 25% суми загальних ви­датків на оплату праці

4

Вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціаль­ного забезпечення, фізкультури й спорту, які повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів

5

Зареєстровані релігійні й благодійні організації, які не займаються під­приємницькою діяльністю

6

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористу­вачі за умови передачі землі в оренду платникові фіксованого сільсько­господарського податку

7

Новостворені фермерські господарства протягом 3 років, а в трудоне­достатніх населених пунктах – 5 років від часу передачі їм земельної ділянки у власність

Звільнені від сплати частково (пільга 25%)

8

Підприємство з виробництва автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, що діють за Законом України «Про стимулювання ви­робництва автомобілів в Україні» від 19.09.97 р. №535/97-ВР, що від­повідають вимогам п. 6 ст. 12 Закону про плату за землю

9

Підприємства суднобудівної промисловості, визначені відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» від 18.11.99 р. № 1242- XIV


Також є ряд земель, за користування якими плату не стягують. Вони наведені в табл. 3.6.


Таблиця 3.6 – Пільги по земельному податку (залежно від виду земель)

№ п/п

Не стягують плату за

1

Сільгоспугіддя зон радіоактивно забруднені території, визначених ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що перетерпіла радіо­активне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зон від­чуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого доб­ровільного віднесення й посиленого радіоекологічного контролю )

2

Хімічно забрудненні сільгоспугіддя, на які є обмеження щодо ведення сільського господарства

3

Землі, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільсько­господарського освоєння

4

Землі державних сортовипробувальних станцій, які використовують для випробування сортів сільськогосподарських культур

5

Землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального корис­тування

6

Земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками й виноградниками до вступу їх у пору плодоносіння, гібридними насадженнями, генофондними колекці­ями й розплідниками багаторічних плодових насаджень

7

Землі цвинтарів

8

Землі дитячих санаторно-курортних, фізкультурно-спортивних і оздо­ровчих закладів України

9

Земельні ділянки в межах норм, визначених земельним Кодексом, інва­лідів 1 і II груп, громадян, що виховують трьох і більше дітей, грома­дян, члени родин яких проходять термінову військову службу, пенсіо­нерів, інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального за­хисту», громадян, яким у встановленому порядку видане посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи


Якщо право на пільгу виникає в платника протягом року, то його звільняють від сплати податку починаючи з місяця, в якому воно виникло. При втраті права на пільгу податок починають вносити в повному розмірі з наступного місяця (ст. 12 Закону «Про плату за землю»).

Якщо пільговики мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду землі, окремі будинки або їхні частини, земельний податок за такі об’єкти сплачують на загальних підставах, тобто пільгу до них не застосовують.

3.4.4 Порядок надання звітності і сплати земельного податку


Юридичні особи самостійно розраховують суму податку за землю на звітний рік на підставі інформації про ділянки земель, якими користується особа станом на 1 січня. Вони зобов’язані надати податковій інспекції «Податковий розрахунок земельного податку» за місцем розташування ділянки землі до 1 лютого поточного року. Цей розрахунок ґрунтується на інформації, розміщеній в додатках:
  • «Відомості про наявність документів на землю»;
  • «Звіт по пільгах на земельний податок»;
  • «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»;
  • «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким установлена грошова оцінка»;
  • «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів».

Слід зазначити, що суб’єктами господарювання потрібно подавати тільки підходящі для них додатка, Так, якщо в підприємства відсутні пільги з податку, то звичайно, такий документ не подають. А от додаток 1 зобов’язані надавати всі без винятку платники.

По орендній платі надають Податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної й комунальної власності (далі – декларація по орендній платі), форма якої затверджена наказом ДПАУ від 20.12.05 р.
№ 588, а з нею і додаток 1 «Відомості з договору оренди землі».

Якщо протягом року підприємство купує або одержує землю в користування, то Розрахунок земельного податку подають протягом місяця від дня виникнення права власності або користування.

При зміні площі ділянки (а також для придбаних земель) новий Розрахунок здають протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем, у якому відбулася зміна.

Декларацію по орендній платі надають у ті ж строки.

Що стосується громадян, то їм суму земельного податку розраховує податкова інспекція і видає до 15 липня платіжне повідомлення про внесення платежу (ст. 14 Закону про плату за землю).

Сплачують земельний податок і орендну плату рівними частинами за місцем розташування земельної ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів наступних за звітним місяцем (ст. 17 Закону про плату за землю) Громадяни платять рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада.