Правила безпеки для виробництв мікробіологічної промисловості складаються з одинадцяти розділів, у яких знайшли відбиття наступні питання. Загальні положення охорони праці

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для проведення атестації робочих місць за умовами праці

Методичні рекомендації розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 і визначають організацію роботи по проведенню атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих та небезпечних умов праці.

Результати атестації за умовами праці являються основою для вирішування питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" пільг та компенсацій, а також розробок та реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо покращення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах /надалі - підприємства/ незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес використовує обладнання, сировину та матеріали, які є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впивати на стан здоров'я працюючих, а також на їхнє потомство як тепер, так і в майбутньому.

Основні терміни та визначення, що вживаються в методичних рекомендаціях, наведені в додатку І.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. 1. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умові праці, пільгове пенсійне забезпечення; пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

1.2. Правовою основою для проведення атестації в чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці. Списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

1.3. Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких Списками № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

1.4. Атестація робочих місць передбачає виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;

дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії з шкідливими умовами праці;

підтвердження /встановлення/ права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і працівниками відносно умов праці, пільг і компенсацій;

розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

визначення відповідностей умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення та призначення пільг і компенсацій.

1.5. Період переатестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.

1.6. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств, науково-дослідними і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних СЕС.

2. О Р Г А Н І З А Ц І Я РОБОТИ ПО АТЕСТАЦІЇ

2.1. Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

зазначаються основа і завдання атестації;

затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються ії повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових /структурних/ атестаційних комісій;

установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт і структурних підрозділах підприємств;

визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями /експертизою умов праці, СЕС/;

визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

2.2. До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, працівників громадських організацій та інших.

2.3. Атестаційна комісія:

здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

формує правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;

визначає і залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлікацією, визначає межу робочих місць /робочих зон/ та надає їм відповідний номер;

складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проекті;

визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує їх дослідження;

прогнозує та виявляє створення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

установлює на основі єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника /ЄТКД/ відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія /посада/ приводиться у відповідність до ЄТКД по фактично виконуваній роботі;

складає "Карту умов праці" /далі-Карта/ на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих місць /додаток 2/;

проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;

уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

організує розробку заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників;

виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації.

3. ВИВЧЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ї ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

3.1. У ході вивчення необхідно визначити:

характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням /гр. 2 Карти/;

нормативне значення /ГДК, ГДР/ параметрів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти /гр.-4 Карти/

фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків /гр.5 карти/.

3.2. Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відповідно до положень ГОСТ 1.25-76 "ІСС Метрологическое обеспечение. Основные положения", ГОСТ 12.0.005-84 "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения", стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів /ІСИ/, системі стандартів безпеки праці /ССБТ/, методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

3.3. Прилади і обладнання для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і повірці в установлені терміни.

3.4. Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводиться в процесі роботи у характерних /типових/ виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального захисту.

3.5. Результати замірів /визначень/ показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформляються протоколами за формами, передбаченими у ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України і заносяться в Карту /гр.5/.

3.6. Визначається тривалість /відсоток від тривалості зміни/ дії виробничого фактора /гр. 9 Карти/.

4. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА

умов праці

4.1. Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами /регламентованими/. При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

4.2. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу гр.6-8, Карти/ тільки ІІІ класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці № 4137-86 /додаток З/.

4.3. При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них потрібно враховувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина. Концентрація шкідливих речовин однонаправлєноі дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

4.4. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

5. ОЦІНКА ТЕХНІЧНОГО ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РІВНЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

5.1. Оцінка технічного рівня робочого місця провадиться шляхом аналізу:

відповідності технологічного процесу, або обладнання, оснастки, інструменту і засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;

впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

5.2. При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується: раціональність планування /відповідність площі, яка зайнята робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання і оснастки/, а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

забезпеченість працюючих спецодягом і спецвзуттям, засобами колективного захисту і індивідуального захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці і встановленим нормам:

організація роботи захист споруд, пристроїв, контрольних приладів.

6. АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

6.1. Робоче місце з умов праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих, передбачених гігієнічною класифікацією праці /розділ І Карти/, сукупних технічного і організаційного рівня умов праці /розділ ІІ Карти/, ступеня ризику пошкодження здоров'я.

6.2. На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці:

зі шкідливими та важкими умовами праці;

з шкідливими умовами праці,

та заносяться до розділу ІІІ Карти.

6.3. Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, які наведені в додатку 4, інші пільги і компенсації залежно від умов праці за діючими нині законодавчими актами.

6.4. За оцінку умов праці керівників та спеціалістів приймається оцінка умов праці керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 і 2 для їх підлеглих протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених Списками не менше 80 % робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

6.5. За результатами атестації і визначаються невідкладні заходи щодо покращення умов і безпеки праці, які не потребують для їх розробки і впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців /розділ ІV Карти/.

6.6. З результатами атестації ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

6.7. За результатами атестації складаються переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільга і компенсації, передбачені законодавством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі статею 26 Закону України «Про підприємства» і ст.1З Закону України "Про пенсійне забезпечення":

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращення.

6.8. Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільга і компенсації, в т.ч. на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписується головою, комісії, погоджується з профспілковим комітетом і затверджується наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесені до переліку.

6.9. Матеріали атестацій робочих місць є документам суворої звітності і зберігаються на підприємстві в терміни, обумовлені пунктом 6.8.

Лекція 9

Практично всі сучасні технології очищення води призначені для видалення з неї як можна більшої кількості домішок. Одна з найбільш складних проблем при проектуванні системи очищення виникає при зіткненні з мікробіологічними забрудненнями, що або присутні у вихідній воді, або вносяться до очищеної води в процесі її подальшої обробки.

Основні види мікроорганізмів.

Аби знати, як боротися з мікробіологічними відкладеннями в системах водопостачання, треба уявляти собі, що таке мікроорганізми і які оптимальні умови їх розвитку. Термін «мікроорганізми», як правило, вживається відносно істот, що мають мікроскопічні розміри і тому невидимих неозброєним оком. Сюди входять представники як рослин, так і тварин. Не завжди легко вирішується питання про віднесення мікроскопічної істоти до рослинного або тваринного світу, тому багато дослідників пропонують виділяти мікроорганізми в особливе царство проститів. З рослин до простистів відносяться водорості, гриби, у тому числі дріжджі, бактерії, з тварин — найпростіші. Перші можуть бути названі мікрофлорою, другі — мікрофауною. На якість оброблюваної води впливають біологічні процеси, що відбуваються як в джерелі водопостачання, так і в самій системі водопостачання. Організми, що потрапляють у водопровід ззовні не здатні до нормальної життєдіяльності у водопровідній системі, називаються алохтонними. Автохтонні мікроорганізми також потрапляють в систему водопостачання в основному з потоком вихідної води, але на відміну від алохтонних приживаються у водопровідній системі і здатні в ній розмножуватися. Алохтонні мікроорганізми створюють перешкоди головним чином в роботі фільтрів, автохтонные— у всій системі водопостачання.


   Алохтонні мікроорганізми.

До алохтонних організмів відносяться нитчасті бактерії, гриби, водорості і різні планктонні тварини. Гриб живе у водоймищах круглий рік, але масовий його розвиток наголошується лише в зимовий період. Неодмінна умова розвитку гриба— присутність у воді органічних речовин. Слизисті маси гриба, інколи із значною домішкою нитчастих бактерій, протягом півтора-двох годинників здатні повністю забити слизом і вивести з ладу сітки, що закривають вхід у водопровідний канал, ведучий до насосів першого підйому. Проблеми у водопостачанні можуть виникати і через різного типа водорості. У деяких водоростей міцний кремнієвий скелет. При фільтрації води вони осідають на поверхні фільтру, утворюючи щільну плівку, що перешкоджає проходженню води, що значно знижує продуктивність фільтру. Інтенсивність розвитку таких водоростей в значній мірі пов'язана з вмістом у воді заліза, окислювальна здатність якого підвищується при низьких значеннях рН і низькій температурі води.

   Автохтонні мікроорганізми.

Автохтонні мікроорганізми, як було вже відмічено, потрапляють в систему водопостачання з водоймищ, але на відміну від алохтонних вони здатні існувати у водопроводі, розмножуватися і заселяти нові простори. Деякі з них розвиваються на трубах і каналах інтенсивніше, ніж у водоймищах, оскільки тут відсутні їх природні вороги. Автохтонні мікроорганізми представлені бактеріями, грибами, молюсками, членистоногими, черв'яками, моховатками, губками, простими і іншими нижчими тваринами. Як правило, водорості до автохтонних організмів не відносять, оскільки відсутність світла перешкоджає їх життєдіяльності. У автохтонних мікроорганізмів є пристосування, що дозволяють їм прикріплятися до поверхонь стінок і труб і тим самим протистояти потоку води. Внутрішні обростання труб дуже стійки і часто розташовуються у важкодоступних місцях. Тому боротися з автохтонними мікроорганізмами набагато важче, ніж з алохтонними, і збиток, що заподіюється ними, дуже великий. Піонерами обростань завжди виступають бактерії, серед яких переважають форми з потужною слизистою капсулою, що скріплює клітки один з одним. Навіть при використанні артезіанських вод можливий розвиток біологічних обростань в системі водопостачання. У водопроводах, що живляться з підземних джерел, зустрічається одноклітинна железобактерия галлионелла. Це литотрофный організм, і її температурний оптимум — приблизно 6–7°С, тому вона частіше розвивається в джерельних і артезіанських водах. Гриби у складі обростань зустрічаються в системах технічного водопостачання, що живиться неочищеною водою забруднених джерел. Для їх зростання необхідна досить висока концентрація розчинених органічних речовин, тому в системах питного водопостачання вони розвиваються рідко. Найпростіші рідко бувають причиною розвитку обростань, але можуть входити до складу наростів, утворених іншими формами. Широко поширені у водоводах мікроскопічні колоніальні тварини — моховатки. Їх колонії складаються з хітинових трубочок, на кінцях яких розташовуються окремі особини. Черв'яків можна виявити в резервуарах водопровідних споруд і водопровідній воді в разі її недостатнього очищення. Серед обростань нерідко зустрічаються членистоногі: рачки-циклопи і личинки комах. Як правило, їх поява безпосередньо пов'язана з якістю попередньої обробки води. Молюски, що зустрічаються в питних водопроводах, представлені великим числом видів. Їх масовий розвиток наводить до заростання підводних поверхонь гідротехнічних споруд, грат, щитів, затворів і закупорці водоводів. При масовому їх відмиранні погіршується смак і запах води.

Попереднє хлорування припиняє розвиток тварин. Обростання, що розвиваються на підводних поверхнях, стінках каналів, усередині труб, є біоценозом з певними екологічними стосунками, що складаються між його мешканцями. Якісний і кількісний склад біоценозу залежить від якості води, матеріалу поверхні прикріплення, швидкості перебігу води, її температури і інших причин.
       Якщо при цьому режим експлуатації об'єкту міняється (наприклад, режим водоспоживання або режим обробки води), це веде лише до зміни складу біоценозу, але й до його зникнення. При масовому відмиранні біологічних обростань мікроорганізмів (унаслідок змін умов існування або сезонних коливань) біомаса розкладається з утворенням сірководня. В цьому випадку вода може набувати запаху сірководня і містити забарвлені в чорний колір включення сірчистого заліза.

    Формування біоплівки в системах водопостачання.

Видалення мікроорганізмів не завжди є першочерговим завданням систем. Проте всі системи очищення води (особливо мембранні) стикаються з наслідками мікробіологічного зростання, особливо бактерій. Це обумовлено рядом причин: по-перше, присутність бактерій у воді неминуче, вони живуть в будь-яких системах, де є хоч яка-небудь кількість води. По-друге, зростання бактерій неминуче, якщо є живильні речовини (а ним для «життя» не так багато треба). По-третє, мікробіологічному забрудненню набагато легко запобігти, ніж позбавитися від нього. Якщо зростання мікробіологічних домішок не регулюється, тобто вода не проходить стадію попередньої мікробіологічної підготовки, практично на всіх поверхнях системи очищення води починається процес формування біоплівок (або бактерійних обростань). Більшість типів бактерій, виявлених у воді, містять слиз, що має в своєму складі полісахарид, що збільшує здатність бактерій закріплюватися на поверхні. Зростання колоній іммобілізованих мікроорганізмів відбувається набагато швидше, ніж в планктонному (вільному) пересуванні. Іммобілізовані мікроорганізми формують велику колонію, оскільки шар полісахаридного слизу допомагає «прилипанню» як інших бактерій, так і живильних речовин, які «пропливають» мимо них, і також діє як захисний шар, який чинить опір хімічній дії. Розмір і складність колонії, її опір дезінфекційній обробці, зростають в межах біоплівки, яка є своєрідним бар'єром для доступу зазвичай використовуваних реагентів. Біоплівка також стає джерелом вторинного забруднення, коли процес очищення не видаляє її повністю. Однократна дезінфекційна обробка зазвичай зачіпає лише верхній шар біоплівки, тому життєздатні бактерії, що знаходяться глибоко в ній, повторно забруднять систему, що знов приведе до бактерійного зростання протягом декількох днів.

Blog