Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов. К.: Фенікс, 2000. 336 с. Бібліогр.: с. 332

Вид материала

Документы

Содержание 9.10. Комісійні та поставка на валютній біржі 10.1. Ринок праці 10.2. Суб'єкти ринку праці та їх функції 11.1. Зміст ф'ючерсної торгівлі 11.2. Еволюційний розвиток ф'ючерсної торгівлі

Подобный материал:

• Бюлетень, 424.68kb.
• Кафедра конституційного, адміністративного та фінансового права, 26.93kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5224.64kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5906.13kb.
• Колесніченко Л. А., Борисенко Л. Л. К 60 Основи психології та педагогіки: Навч метод, 2617.69kb.
• Ю.І. Палеха Менеджмент, 2935.54kb.
• Список використаних джерел бунятян К. П. Давнє населення України: Навч посібник. К.,, 13.36kb.
• Інформація про вжиті заходи щодо забезпечення взаємодії Мінекономрозвитку з правоохоронними, 56.94kb.
• Нові надходження до Наукової бібліотеки у 1-му кв. 2010, 1374.59kb.
• Виконавці, 436.92kb.

9.10. КОМІСІЙНІ ТА ПОСТАВКА НА ВАЛЮТНІЙ БІРЖІ
наверх
Комісійні проценти при укладанні угод з валютою, як правило, дуже низькі. Однак було б помилково порівнювати комісійні з номінальною ціною контракту, в той час як насправді їх потрібно порівнювати з величиною ризику, що страхується. Комісійні певним чином впливають на ефективність страхування від втрат (хеджування).
Брокери, як правило, визначають комісійні у вигляді доларів США за оборот на контракт, тобто на компенсаційні купівлю і продаж. Ціни можуть змінюватися приблизно з 8 дол. США для основних клієнтів, які укладають великі угоди, до 100 дол. США для дрібних клієнтів, які діють через брокерів, послуги яких коштують значно більше.
Розрахунок за фінансові контракти з строкових угод здійснюється готівкою, відповідно не виникає питання про фізичну поставку. Розрахунок готівкою означає, що одна сторона повинна сплатити іншій різницю готівкою між ціною, за якою контракт був куплений, і ціною розрахунку за поставку на біржу. Ціна розрахунку за поставку на біржу є останньою ціною, яка приймається перед закінченням операцій за контрактом, і залежно від типу контракту більшою або меншою мірою є аналогічною ціні ринку торгових операцій зі сплатою готівкою. Фізична передача власності, як правило, стосується лише контрактів за нормами процента, де товаром, що поставляється є облігації, білети, векселі.
Складність, яка виникає при укладенні стандартного контракту, що визначає поставку урядових облігацій, які мають купони, викликана тим, що в якийсь момент у кожній країні частина державних облігацій знаходиться в емісії, кожний новий випуск державних облігацій здійснюється у різний час при різній економічній кон'юнктурі, з різними купонами і різними термінами погашення.
Тому не слід вимагати поставки облігацій з єдиними, заздалегідь встановленими терміном погашення і купоном. У цьому полягає їх відмінність від контрактів із строкових операцій для короткострокових векселів, виданих нижче номінальної ціни, де один вексель з тримісячним запасом використання аналогічний будь-якому іншому, хоча вони могли видаватися у різний час.
Проблема посилюється укладанням контракту на основі фіктивних і умовних облігації з певним купоном і часом до терміну погашення. Поточний контракт з "довгих" надійних паперів, наприклад травень 1990 p., грунтується на умовному цінному папері з 9%-м купоном і 20-ма роками терміну погашення. Продавцям контракту дозволяється поставити будь-які облігації з періодом дії між 15 і 25 роками загальною вартістю 50 000 ф. ст. на контракт. Не всі укладені контракти завершуються поставкою. Однак якщо ціни на строкові операції починають виділятися у порівнянні з цінами ринку готівки, то покупці цінних паперів швидко скористаються цим відхиленням, здійснять купівлю або продаж і (при необхідності) доведуть контракт до поставки.
Питання для самоконтролю:
1. Розкрийте сутність міжнародної валютної системи.
2. Яке значення валютних бірж на міжнародній арені?
3. Що входить в поняття валютної операції?
4. Які ви знаєте види валютних операцій? 5. Дайте визначення касових операцій.
6. Яке значення строкових і фондових арбітражних (спред) операцій на біржах?
7. Що таке валютний курс?
8. Яка роль крос-курсів?
9. Обгрунтуйте необхідність котирування на біржах.
10. Дайте характеристику котируванню валют.
11. Розкрийте зміст валютного арбітражу.
12. Що входить в поняття "комісійні"?
13. Що входить в поняття "поставки"?

Розділ 10 БІРЖІ ПРАЦІ
10.1. Ринок праці
10.2. Суб'єкти ринку праці та їх функції

10.1. РИНОК ПРАЦІ
наверх
Ринок праці, як і ринок капіталів, товарів, цінних паперів та ін. -складова частини економіки. На ньому, як зазначають експерти Міжнародної організації праці (МОП), "підприємці і наймані працівники разом ведуть переговори, колективні або індивідуальні щодо заробітної плати і умов праці."
Ринок праці, як економічна категорія, тривалий час розглядався у нас як явище, притаманне тільки капіталістичному суспільству, а безробіття - як чисто соціальне явище, результат антагоністичних суперечностей між працею і капіталом, і що тільки завдяки наполегливій боротьбі трудящих вдалося вирвати у монополістичного капіталу уступки у вигляді системи допомоги безробітним: матеріальної- із фондів по безробіттю, і організаційної - у працевлаштуванні завдяки службам зайнятості.
Дійсно, з розвитком капіталізму, переходом його в монополістичну стадію ускладнилися економічні зв'язки й економічні відносини. Істотних змін зазнав і ринок робочої сили. Змінилося ставлення до робочої сили і в підприємців. Розвиток сучасного виробництва пред'явив підвищені вимоги до якості робочої сили: кваліфікації, професійної та загальної освітньої підготовки, творчого ставлення до праці, високої якості роботи. Бізнес активно включився у професійну підготовку кадрів.
Скорочення потреб у робочій силі в певні періоди, яке раніше призводило до зростання безробіття, стало нині певною мірою регульованим процесом. Цьому сприяють не тільки соціально-економічні, а й політичні фактори.
Ринок праці сформувався як система суспільних відносин, які відображають рівень розвитку і досягнутий на цей період баланс інтересів між тими силами, які беруть участь на ринку: підприємцями, найманими працівниками і державою. Організаційною формою вираження таких інтересів на ринку праці є асоціації підприємців, з одного боку, і профспілок - з іншого. Держава ж виступає як роботодавець на державних підприємствах і інвестор, фінансуючи великі проекти і програми розвитку. Однак головна його функція полягає у визначенні правил регулювання інтересів партнерів і сил, які цьому протистоять.
У вузькому розумінні механізм регулювання ринку - це зведення нормативних, законодавчих або колективно-договірних актів, якими керуються партнери при реалізації політики зайнятості.
У широкому контексті механізм регулювання охоплює цілий спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Воно здійснюється через систему працевлаштування, державні програми допомоги в набутті професійних знань і працевлаштуванні незайнятому, але бажаючому працювати населенню та ін.
Перехід до ринкової економіки загострює проблему зайнятості і додає до неї нові, пов'язані з структурною перебудовою нашого народного господарства і виникненням нових трудових відносин, обумовлених різними формами власності.
Згідно з Законом України "Про зайнятість" від 01. 03. 1991 p., держава у разі неможливості надати відповідну роботу безробітному, може запропонувати пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію. Розроблено основні принципи державної політики зайнятості населення. Держава сприяє також незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм різні види компенсацій.

10.2. СУБ'ЄКТИ РИНКУ ПРАЦІ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
наверх
Проблема зайнятості населення в умовах становлення і розвитку ринкових відносин є актуальною. Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій, для допомоги безробітним громадянам у пошуках роботи та працевлаштуванні на всій території України створюються біржі праці або служби чи центри зайнятості.
Що стосується біржі праці, то це установа, яка здійснює посередництво між найманими працівниками і підприємцями при укладенні угоди купівлі-продажу робочої сили. Біржа праці виконує посередницькі послуги при працевлаштуванні безробітних, а також осіб, що бажають змінити місце роботи, вивчає попит і пропозицію робочої сили, надає інформацію про спеціалістів, які потрібні на ринку праці. Біржа праці веде облік безробітних і здійснює виплату їм допомоги по безробіттю. Для цього узагальнюється інформація про наявність робочих місць, організовується підготовка спеціалістів тощо.
Діяльність інститутів ринку праці здійснюється в межах державної політики про зайнятість населення і гарантує громадянам країни реалізувати своє право на працю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". Цей Закон визначає правові економічні й організаційні основи зайнятості населення України, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Реалізують цю програму і контролюють хід виконання цього законодавства служби зайнятості, створені в їх складі інспекції та комерційні центри, що мають відповідний дозвіл.
Державна служба зайнятості виконує такі функції:
* аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення і державні органи управління про стан ринку праці;
* консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до неї, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги до професії тощо;
* веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
* організовує, за потребою, професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх для навчання, сприяє підприємствам у розвитку та визначенні курсів навчання та підвищення кваліфікації (Закон України "Про зайнятість населення", ст.19).
Фінансування заходів з реалізації державної програми зайнятості здійснюється через Державний фонд сприяння зайнятості населення, який є самостійною фінансовою системою, утворюється на державному та місцевому рівнях і формується за рахунок:
* асигнувань у розмірі не менше 3 % від обсягів державного і місцевого бюджетів;
* обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій (які займаються комерційною діяльністю), кооператорів;
* добровільних внесків громадських організацій, громадян, зарубіжних фірм, інших надходжень;
* коштів служби зайнятості за надання платних послуг підприємствам та організаціям.
Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є Державна служба зайнятості.
Контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється державними адміністраціями, інспекціями служби зайнятості та професійними спілками.
З метою поліпшення державної політики зайнятості, суб'єкти ринку праці повинні займатися вирішенням проблем, пов'язаних з прогнозуванням сукупної робочої сили залежно від попиту і під впливом зміни відносин власності, цін, політики доходів, а також заходів державного регулювання розвитку виробничих галузей та сфери, що обслуговує населення, особливо охорони здоров'я, освіти, науки і наукового обслуговування. Все це разом взяте дозволить інститутам ринку праці оцінити очікувані зміни, спрогнозувати демографічну і міграційну поведінку, економічну активність населення, і тим самим впливати на рівень безробітних.
Питання для самоконтролю:
1. Що означає в широкому і вузькому розумінні ринок праці?
2. В чому сутність біржі праці як елементу інфраструктури ринку?
3. Назвіть основні функції' державної служби зайнятості.
4. Що є джерелом фінансування виплат по безробіттю?
5. Які перспективи розвитку ринку праці в Україні?

Розділ 11 ОРГАНІЗАЦІЯ Ф'ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ
11.1. Зміст ф'ючерсної торгівлі
11.2. Еволюційний розвиток ф'ючерсної торгівлі
11.3. Цілі ф'ючерсної торгівлі
11.4. Механізм біржової ф'ючерсної торгівлі
11.5. Біржове хеджування та спекуляція
11.6. Опціони з ф'ючерсними контрактами
11.7. Механізм угод з купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів

11.1. ЗМІСТ Ф'ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ
наверх
Еволюція біржової торгівлі реальним товаром обумовила можливість та потребу у використанні угод без поставки реального товару, основними видами яких є ф'ючерсні контракти та опціони.
Ф'ючерсний контракт - це стандартний біржовий договір на поставку товару у вказаний в договорі термін за ціною, що визначена сторонами при укладенні угоди.
Ф'ючерсні угоди, на відміну від угод на реальний біржовий товар, не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар у строк, обумовлений контрактом. Це взаємопередача (купівля-продаж) прав на стандартизований контракт поставки певного біржового товару.
Ф'ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару.
Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару по ф'ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.
Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:
* фіктивний характер угод;
* зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а не через поставку товару;
* заздалегідь чітко визначена й уніфікована, позбавлена будь-яких індивідуальних особливостей споживча вартість товару, узгоджена кількість якого міститься в біржовому контракті, який стає об'єктом торгівлі і являє собою право на товар;
* повна уніфікація умов поставки товару;
* знеособленість угод і замінність їх контрагентів, що забезпечується Розрахунковою палатою біржі.
Отже, ф'ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретні вимоги продавців і покупців до товару.
Крім цього, у ф'ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки товару. Однак на товарних біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому практично у типовому контракті погоджується тільки ціна.
Стандартизація ф'ючерсного контракту включає уніфікацію таких основних показників: споживча вартість товару, його кількість і ринкові умови обігу, вид товару, його базисна кількість і розміри доплат за відхилення від нього, розміри партії товару, умови і терміни поставки, форма сплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.
У ф'ючерсній торгівлі мають значення лише вид товару, на який укладається контракт, кількість таких контрактів, місяць поставки і, головне, ціна даного товару, що визначається контрактом.
Важливою особливістю ф'ючерсної торгівлі, що витікає з її стандартизації, як уже зазначалося, є знеособленість контракту. Сторонами у ф'ючерсному контракті виступають не продавець і покупець, а продавець і Розрахункова палата або покупець і Розрахункова палата біржі. Це дозволяє продавцеві і покупцеві діяти незалежно один від одного, тобто ліквідувати свої зобов'язання за раніше оформленим контрактом шляхом здійснення зворотної операції з Розрахунковою палатою біржі.
Коло об'єктів ф'ючерсної торгівлі дуже широке. Оскільки торгівля ф'ючерсними контрактами - це лише біржова угода з біржовими договорами, а не з самими товарами, то їх основою може бути не тільки товар як деяке матеріальне благо, а взагалі будь-який об'єкт торгівлі, наприклад, цінні папери у всіх своїх різновидах. Але оскільки об'єктом торгівлі є контракти, то можна торгувати і контрактами на контракти, контрактами на групи контрактів і т. д. Однак зазначимо, що природним обмежувачем вказаного процесу є зв'язок з ринком реального товару, реального капіталу і т. д.

11.2. ЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗВИТОК Ф'ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ
наверх
Ф'ючерсна торгівля виникла з біржової торгівлі реальним товаром. Спочатку біржа була просто місцем, де укладалися великооптові товарні угоди з реальним біржовим товаром, з поставкою покупцеві негайно або в найближчий термін. Паралельно цьому процесу відбувався розвиток торгівлі товарами або їх зразками, що виставлялися на біржу, з поставкою їх через певний термін. В останньому випадку товар був або вже виготовлений, або його ще тільки необхідно було виготовити. На відміну від торгівлі товаром з негайною поставкою, торгівля з поставкою через певний термін вимагає, щоб сторони вирішили певні питання щодо якості майбутнього товару та розміру партії.
Угоди, укладені з терміном поставки на майбутнє, на відміну від контрактів з негайною поставкою товарів вимагають більш чіткої стандартизації і гарантування їх виконання. Інакше кажучи, з розвитком великої промисловості виникла необхідність розробки відповідної стандартизації товарних угод, з одного боку, і гарантування їх виконання - з іншого. Якщо стандартизація угод полегшує їх укладення, а значить, веде до збільшення торгового обороту, то гарантування вимагає наявності певної організації, яка бере на себе зазначене завдання. Це завдання успішно виконують біржі, які проводять велику роботу щодо стандартизації умов угод, що укладаються, і виступають гарантами їх виконання.
Система гарантування виконання угод розвивалася у двох напрямах. З одного боку, біржі створювали страхові, гарантійні запаси біржових товарів, а з іншого - широкий розвиток отримав механізм перепродажу раніше укладених біржових контрактів, що дозволяв продавцеві або покупцеві замість відмови від виконання біржового договору (внаслідок певних економічних умов) продати своє договірне зобов'язання або купити нове. Остання обставина шляхом еволюції сприяла розробці стандартних біржових договорів з поставкою товару на термін і їх обігом як самостійних об'єктів біржової торгівлі.
Основна причина і необхідність розвитку ф'ючерсної торгівлі полягають у тому, що остання забезпечує зняття тих обмежень, які має торгівля безпосередньо біржовим товаром. Сам товар як матеріальне благо несе в собі обмеження для розвитку біржової торгівлі. Позбутися їх можна шляхом організації торгівлі не самим товаром, а лише правами на товар, тобто ф'ючерсними контрактами. Купівля-продаж товарів на біржі поступається місцем біржовому обороту ф'ючерсних контрактів, зв'язок яких з ринком реального товару носить в основному непрямий характер, оскільки лише декілька процентів від загальної кількості контрактів закінчуються реальною поставкою товару. Непрямий зв'язок полягає в тому, що власники контрактів постійно продають і купують їх відповідно до впливу ринкової кон'юнктури, що постійно змінюється.
Ф'ючерсна торгівля зародилася у другій половині XIX ст. її виникнення і розвиток пов'язані з тим, що вона дозволила знизити ризик несприятливих коливань цін на обіг капіталу, зменшити розмір резервного капіталу, необхідного на випадок несприятливої кон'юнктури, прискорити повернення в грошовій формі авансованого капіталу, здешевити кредитну торгівлю, знизити витрати обігу. Торгівлю на ф'ючерсній біржі в порівнянні з біржею реального товару відрізняють переважно фіктивний характер угод (лише декілька процентів операцій завершуються поставкою товару, а інші -виплатою різниці в цінах); в основному непрямий зв'язок з ринком реального товару через хеджування; повна уніфікація всіх умов контрактів, крім ціни і терміну поставки; знеособленість угод, оскільки вони реєструються не між окремим покупцем і продавцем, а між ними і розрахунковою палатою. Угоди на ф'ючерсній біржі укладаються як на товар, так і на валюти, індекси акцій, процентні ставки і т. д. Обсяг операцій на ф'ючерсній біржі, як правило, значно перевищує розміри торгівлі реальними товарами.
Основними товарами, угоди з якими укладаються на ф'ючерсних біржах, є зернові, нафта і нафтопродукти, дорогоцінні і кольорові метали, бавовна, цукор, кава, какао, боби, жива худоба.
Світова практика укладення ф'ючерсних контрактів як найбільш поширеного типу термінової угоди на поставку товару у майбутньому започаткована при біржовій торгівлі агропродукцією. В подальшому базовим активом термінових угод стали як реальні товари (агропродукція, енергоносії, метали тощо), так і інструменти фінансового фондового ринку. Досвід успішного функціонування ф'ючерсної торгівлі надзвичайно корисний і для нашої країни. Так, торгівлю ф'ючерсними контрактами започатковано в Україні у 1995 р. Загалом було укладено 50 угод на суму 2205 млн. крб., що складало 0,4 % до вартості загального біржового обороту в Україні. У 1996 р. кількість укладених ф'ючерсних угод зросла і становила у вартості біржового обороту майже 5 %. В основному це контракти на продаж палива, які складають 87 % до всіх ф'ючерсних угод. Вартим уваги є те, що ф'ючерсні угоди в біржовому обороті палива товарів становлять близько 95 %.
З 1996 р. укладаються ф'ючерсні угоди на сільськогосподарську продукцію, питома вага яких на ф'ючерсному ринку дорівнює близько 11%.
З квітня 1996 р. на Київській універсальній біржі щоденно відбуваються торги по ф'ючерсних контрактах на долар США зі строками виконання до 6 місяців.
Найближчим часом передбачається розпочати торгівлю ф'ючерсними контрактами на більш широкий асортимент товарної продукції, однак цьому має передувати значна організаційна робота. Така продукція повинна відповідати певним обов'язковим умовам, і лише тоді вона може бути визнана базовим активом такої угоди. Перш за все це:
* обов'язкова передбаченість ринку даного виду товару на найближчу перспективу;
* наявність самого товару або передбаченість його виробництва, що обумовлює можливість його поставки при виконанні контракту;
* регулярність пропозиції даного товару для біржової торгівлі та інші умови.
Для України в сучасних умовах становлення ринкових відносин поки що таким базовим активом термінових угод є курс долара США щодо національної валюти.
Валютні ф'ючерсні контракти на курс долара США у світовій практиці є звичайним явищем, питома вага яких у світовій торгівлі терміновими угодами різних активів суттєва і є важливим чинником регулювання міжнаціональних валютних ринків.
Перспективним, з огляду на перелічені вище обов'язкові умови для ф'ючерсних угод, є створення та функціонування ф'ючерсних секцій на біржах, або ж власне таких бірж. Такий висновок випливає
із кон'юнктури біржової торгівлі вітчизняною продукцією, і перш за все зерновими культурами, цукром, олією, продукцією харчової та легкої промисловості.
Певний досвід, який необхідно вивчати і застосовувати у розвитку ф'ючерсного ринку продукцією, має Росія. В останні роки на її товарних біржах зростають обсяги ф'ючерсної торгівлі. У структурі біржового обороту питома вага угод купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів збільшилась від 1 % до 9%.
Відомо, що становлення процесу ф'ючерсної торгівлі вимагає суттєвої еволюції в біржовій діяльності. Рівень торгівлі ф'ючерсними контрактами в Україні знаходиться на первинній стадії, і питання про перспективи її розвитку дискусійні. Ф'ючерсна торгівля може стати реальною у випадку, коли буде на практиці відпрацьована організація укладення угод з реальним товаром, досягнута їх масштабність, відпрацьований механізм вільного встановлення рівноважної біржової ціни та достатній рівень законодавчо-правового поля.
Труднощі становлення ф'ючерсного ринку в умовах формування ринкових відносин пов'язані з відсутністю інфраструктури ф'ючерсної торгівлі, і перш за все механізму банківського обслуговування цього процесу.