Закон україни про ринковий нагляд І прикордонний контроль продукції при її ввезенні на митну територію України

Вид материалаЗакон

Содержание


Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Національний знак відповідності
Стаття 2. Сфера дії Закону
Стаття 3. Законодавство України про ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції
Стаття 4. Мета ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції
Стаття 5. Основні принципи ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції
Стаття 6. Конфіденційність інформації
Розділ II. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 8. Обов'язки суб’єктів господарювання
Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції
Стаття 11. Повноваження органів ринкового нагляду
Стаття 13. Повноваження митних органів щодо здійснення прикордонного контролю продукції
Стаття 14. Права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд
Стаття 15. Права посадових осіб, які здійснюють прикордонний контроль продукції
Стаття 16. Обов’язки посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції
Стаття 17. Гарантії діяльності посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції
Стаття 20. Планування діяльності зі здійснення ринкового нагляду
Стаття 21. Оцінка функціонування системи ринкового нагляду та його результативності
Розділ ІV. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ РИНКОВОГО НАГЛЯДУ
Стаття 23. Засади проведення перевірок характеристик продукції
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5

Проект


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції при її ввезенні на митну територію України


Цей Закон встановлює правові та організаційні засади здійснення:

ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції вимогам, якими встановлений високий рівень захисту таких суспільних інтересів як безпечність і здоров’я людей взагалі, безпечність і здоров’я на робочому місці, захист прав споживачів, захист навколишнього природного середовища та безпека життєдіяльності;

прикордонного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення термінів


1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

введення продукції в обіг – перше надання продукції на ринку України;

вилучення продукції з обігу – будь-який захід, спрямований на запобігання наданню продукції на ринку у ланцюгу постачання;

виробник – будь-яка фізична чи юридична особа, яка виготовляє продукцію або замовляє розроблення чи виготовлення продукції та реалізує таку продукцію на ринку під своїм найменуванням або торговельною маркою;

відкликання продукції – будь-який захід, спрямований на забезпечення повернення продукції, яка вже була надана на ринку споживачам і користувачам;

встановлені вимоги – вимоги щодо продукції та її надання на ринку, що встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами;

імпортер – будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та вводить в обіг на ринку України продукцію з іншої країни. Для цілей цього Закону імпортер вважається виробником та має його права і обов’язки, якщо інше не встановлено цим Законом або технічним регламентом, що адаптований до відповідного акта законодавства Європейського Союзу;

користувач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для потреб, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності або виконанням обов’язків найманого працівника, чи юридична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію;

ланцюг постачання продукції – послідовність суб’єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника споживачам та користувачам;

надання продукції на ринку – будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для її розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в ході здійснення господарської діяльності;

Національний знак відповідності – знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї;

неналежне застосування Національного знака відповідності – порушення правил застосування та нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами (в тому числі технічними регламентами);

обстеження зразків продукції – візуальний огляд зразків продукції з метою визначення її відповідності встановленим вимогам;

орган ринкового нагляду – центральний орган виконавчої влади, який здійснює ринковий нагляд в межах своєї сфери відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону. У разі, якщо органи ринкового нагляду здійснюють повноваження, встановлені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність продукції", також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також їх територіальні органи;

персональні дані – будь-яка інформація стосовно фізичної особи, яку ідентифіковано або може бути ідентифіковано;

прикордонний контроль продукції при її ввезенні на митну територію України (далі – прикордонний контроль продукції) – діяльність митних органів з метою забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України, а також забезпечення відсутності загроз для безпечності, здоров’я або будь-якого іншого аспекту захисту суспільних інтересів;

продукція – будь-яка речовина, препарат або товар, виготовлений за допомогою виробничого процесу;

ринковий нагляд – діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз для безпечності, здоров’я або будь-якого іншого аспекту захисту суспільних інтересів;

розповсюдження продукції – надання продукції на ринку України після введення її в обіг;

розповсюджувач – будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку;

серйозний ризик – будь-який серйозний ризик, що вимагає оперативного втручання державних органів, включаючи такі ризики, наслідки яких не виявляються негайно;

суб’єкти господарювання – виробник, уповноважений представник, імпортер та розповсюджувач;

суспільні інтереси – безпечність і здоров’я людей взагалі, безпечність і здоров’я на робочому місці, захист прав споживачів, захист навколишнього природного середовища та безпека життєдіяльності;

уповноважений представник – будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та уклала з виробником письмовий договір або одержала від виробника довіреність діяти від його імені щодо визначених завдань стосовно обов’язків виробника, встановлених цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність продукції", іншими нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

2. Терміни "послуга", "робота" та "споживач" вживаються у цьому Законі у значеннях, визначених Законом України "Про захист прав споживачів"; терміни "випробувальна лабораторія", "декларація про відповідність", "свідоцтво про визнання відповідності", "сертифікат відповідності", "система управління якістю" та "система якості" – у значеннях, визначених Законом України "Про підтвердження відповідності"; терміни "орган з оцінки відповідності", "ризик" та "технічний регламент" – у значеннях, визначених Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності"; терміни "вільний обіг", "декларант", "зона митного контролю", "митне оформлення", "митний контроль", "митний режим", "митні органи" – у значеннях, визначених Митним кодексом України; терміни "забезпечення безпечності продукції" та "небезпечна продукція" – у значеннях, визначених Законом України "Про загальну безпечність продукції".


Стаття 2. Сфера дії Закону


1. Положення цього Закону щодо ринкового нагляду застосовуються до всієї продукції, яка охоплюється встановленими вимогами, за винятком видів продукції, визначених в частині сьомій цієї статті.

2. Якщо законами чи іншими нормативно-правовими актами (в тому числі технічними регламентами), що адаптовані до відповідних актів законодавства Європейського Союзу, в яких містяться вимоги щодо продукції та її надання на ринку, встановлені спеціальні вимоги щодо здійснення ринкового нагляду стосовно конкретних видів продукції, які спрямовані на досягнення тих же цілей, що й положення цього Закону, положення цього Закону застосовуються лише щодо тих аспектів ринкового нагляду, які не охоплюються цими спеціальними вимогами.

3. Положення цього Закону щодо ринкового нагляду застосовуються до продукції, яка змонтована чи виготовлена виробником з метою її використання для власних потреб, лише у тих випадках, коли дія законів чи інших нормативно-правових актів (в тому числі технічних регламентів), що адаптовані до відповідних актів законодавства Європейського Союзу, в яких містяться вимоги щодо продукції та її надання на ринку, поширюється на таку продукцію.

4. Застосування положень цього Закону не перешкоджає органам ринкового нагляду вживати більш особливих заходів, передбачених Законом України "Про загальну безпечність продукції".

5. Положення цього Закону щодо прикордонного контролю продукції застосовуються до всієї продукції, за винятком видів продукції, визначених в частині сьомій цієї статті.

6. Якщо законами чи іншими нормативно-правовими актами, що адаптовані до відповідних актів законодавства Європейського Союзу, встановлені спеціальні вимоги щодо прикордонного контролю продукції, положення цього Закону застосовуються лише щодо тих аспектів прикордонного контролю продукції, які не охоплюються цими спеціальними вимогами.

7. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням нагляду та контролю, в тому числі прикордонного контролю, щодо такої продукції:

1) послуг та робіт;

2) харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів;

3) продуктів тваринного походження;

4) кормів, кормових добавок та преміксів;

5) живих рослин та тварин;

6) продукції людського, рослинного та тваринного походження, що безпосередньо використовується в якості репродуктивного матеріалу, призначеного для відтворення;

7) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

8) лікарських засобів та ветеринарних препаратів;

9) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;

10) ядерних матеріалів, спеціальних матеріалів, що розщеплюються, іншої продукції у сфері використання ядерної енергії;

11) виробів військового призначення;

12) об’єктів містобудування.

8. Діяльність у сфері нагляду та контролю, в тому числі прикордонного контролю, щодо продукції, визначеної в частині сьомій цієї статті, здійснюється відповідно до інших законів України.


Стаття 3. Законодавство України про ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції


1. Законодавство України про ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність продукції" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, в тому числі технічних регламентів.


Стаття 4. Мета ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції


1. Здійснення ринкового нагляду забезпечує, що продукція, охоплена встановленими вимогами, яка при використанні згідно з її призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні може становити загрозу для безпечності чи здоров’я споживачів і користувачів, або яка іншим чином не відповідає встановленим вимогам, що стосуються цієї продукції, буде вилучена з обігу чи відкликана або надання такої продукції на ринку буде заборонено чи обмежено, і що громадськість буде про це відповідно поінформовано.

2. Метою здійснення прикордонного контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення продукції, яка становить серйозний ризик для безпечності чи здоров’я людей або будь-якого іншого аспекту захисту суспільних інтересів.


Стаття 5. Основні принципи ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції


1. Основними принципами ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції є:

1) пропорційність вжиття органами ринкового нагляду заходів ринкового нагляду в залежності від рівня загрози для безпечності чи здоров’я людей або будь-якого іншого аспекту захисту суспільних інтересів;

2) об’єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду і митних органів при здійсненні ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції;

3) прозорість діяльності зі здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції, доступність та відкритість інформації у цій сфері;

4) координація дій органів ринкового нагляду і митних органів та співпраця між ними;

5) неприпустимість поєднання повноважень органу ринкового нагляду та органу з оцінки відповідності;

6) неприпустимість дублювання функцій і сфер відповідальності державних органів щодо здійснення нагляду та контролю щодо продукції;

7) додержання і захист прав та інтересів суб’єктів господарювання, споживачів і користувачів у межах здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції;

8) сприяння прозорості ринку та зростанню розуміння суб’єктами господарювання своєї відповідальності перед споживачами, користувачами та партнерами;

9) неприпустимість дискримінації суб’єктів господарювання та недопущення недобросовісної конкуренції;

10) рівність заходів ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції незалежно від походження продукції;

11) плановість та системність заходів ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції, їх постійне вдосконалення на основі регулярної оцінки та аналізу;

12) обов’язкова наявність підстав, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, для вжиття заходів ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції;

13) запобігання виникненню конфлікту інтересів при проведенні експертизи та випробувань зразків продукції, призначених для цілей здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції;

14) забезпечення співпраці між суб’єктами господарювання та органами ринкового нагляду і митними органами;

15) сприяння здійсненню суб’єктами господарювання ініціативного та самостійного контролю відповідності продукції встановленим вимогам і загальній вимозі щодо безпечності продукції, зокрема шляхом здійснення ними моніторингу безпечності введеної в обіг продукції;

16) забезпечення конфіденційності інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції, відповідно до вимог цього Закону;

17) результативність та пропорційність відповідальності суб’єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність продукції" та встановлених вимог, її спрямованість на утримання суб’єктів господарювання від вчинення порушень, а також можливість збільшення санкцій за повторне вчинення того ж самого порушення;

18) відповідальність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції, за шкоду, завдану суб’єктам господарювання внаслідок непропорційного, необґрунтованого та неправомірного застосування своїх повноважень;

19) адаптація національних нормативно-правових актів у сфері ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції до відповідних актів законодавства Європейського Союзу.


Стаття 6. Конфіденційність інформації


1. Органи ринкового нагляду та їх посадові особи забезпечують захист персональних даних та інформації, що відповідно до закону є комерційною таємницею суб’єктів господарювання, до яких ці органи та посадові особи мають доступ у зв’язку зі здійсненням своїх повноважень. Такі дані та інформація не підлягають розголошенню без дозволу осіб або органів, що їх надали, якщо інше не визначено цим та іншими законами України, або використанню посадовими особами органів ринкового нагляду для особистих цілей.

2. Для цілей цього Закону не вважаються персональними даними або комерційною таємницею суб’єктів господарювання будь-які відомості:

1) які дозволяють ідентифікувати відповідну продукцію та осіб, що є її виробниками та розповсюджувачами;

2) про властивості безпечності продукції, в тому числі дані про характер ризиків, пов’язаних зі споживанням і використанням відповідної продукції, та про заходи, яких необхідно вжити споживачам і користувачам для запобігання таким ризикам;

3) про заходи та дії, вжиті з метою запобігання ризикам, які становить продукція, в тому числі ті, що вжиті суб’єктами господарювання за власною ініціативою, характер та тривалість цих заходів і дій;

4) про декларації про відповідність продукції;

5) до яких громадськість повинна мати доступ відповідно до закону;

6) які відповідно до законодавства не є персональними даними та не можуть становити комерційної таємниці.

3. Забезпечення захисту персональних даних і комерційної таємниці суб’єктів господарювання не може перешкоджати органам ринкового нагляду одержувати інформацію, необхідну для здійснення ринкового нагляду, та обмінюватися нею між собою, з митними органами та іншими органами державної влади. Митні органи та інші органи державної влади зобов’язані забезпечувати захист персональних даних і комерційної таємниці суб’єктів господарювання відповідно до положень цієї статті стосовно інформації, одержаної від органів ринкового нагляду.

4. Положення цієї статті поширюються також на відомості, які містяться в системі оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, та національній інформаційній системі ринкового нагляду.

5. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, що адаптовані до відповідних актів законодавства Європейського Союзу, можуть встановлюватися додаткові вимоги до забезпечення конфіденційності інформації, одержаної в процесі здійснення ринкового нагляду.

6. Захист персональних даних та комерційної таємниці, одержаних митними органами у зв’язку зі здійсненням ними своїх повноважень, визначених цим Законом, забезпечується відповідно до вимог Митного кодексу України та цього Закону.


Розділ II. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ


Стаття 7. Права суб’єктів господарювання


1. Суб’єкти господарювання в межах здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції мають право:

1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції, додержання вимог законодавства;

2) перевіряти у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і прикордонний контроль продукції, наявність службових посвідчень;

3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів;

4) бути присутніми під час проведення перевірок та відбору (взяття) зразків продукції для проведення їх експертизи та/або випробувань;

5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і митних органів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції;

6) вимагати зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, крім випадків, визначених цим та іншими законами України;

7) оскаржувати відповідно до законодавства будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб;

8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду;

9) за власною ініціативою здійснювати заходи щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень встановлених вимог, вимог цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність продукції".

2. Суб’єкти господарювання також користуються іншими правами, визначеними цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність продукції", іншими нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, а в межах здійснення ринкового нагляду – також правами, визначеними Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".




Стаття 8. Обов'язки суб’єктів господарювання


1. Обов’язки суб’єктів господарювання в межах здійснення ринкового нагляду і прикордонного контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність продукції", іншими нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, а в межах здійснення ринкового нагляду – також Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

2. Суб’єкти господарювання зобов’язані в межах своєї діяльності ефективно взаємодіяти між собою з метою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

3. У разі, коли виробники та імпортери вважають або мають підстави вважати, що продукція, яку вони ввели в обіг, не відповідає встановленим вимогам, вони зобов’язані негайно вжити необхідних корегувальних заходів для приведення такої продукції у відповідність встановленим вимогам, а в залежності від обставин – для вилучення такої продукції з обігу та/або її відкликання. У разі, коли зазначена продукція становить ризик, виробники та імпортери зобов’язані негайно повідомити відповідному органу ринкового нагляду про цю продукцію, надаючи при цьому необхідні відомості, зокрема щодо такої невідповідності та будь-яких вжитих корегувальних заходів.

4. У разі, коли розповсюджувачі вважають або мають підстави вважати, що продукція, яку вони надали на ринку, не відповідає встановленим вимогам, вони зобов’язані пересвідчитися у тому, що вживаються корегувальні заходи, необхідні для приведення такої продукції у відповідність встановленим вимогам, а в залежності від обставин – для вилучення такої продукції з обігу та/або її відкликання. У разі, коли зазначена продукція становить ризик, розповсюджувачі зобов’язані негайно повідомити відповідному органу ринкового нагляду про цю продукцію, надаючи при цьому необхідні відомості, зокрема щодо такої невідповідності та будь-яких вжитих корегувальних заходів.

5. Суб’єкти господарювання зобов’язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дозволяє ідентифікувати:

1) будь-якого суб’єкта господарювання, який поставив їм відповідну продукцію;

2) будь-якого суб’єкта господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

6. Суб’єкти господарювання зобов’язані зберігати документацію, визначену в частині п’ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а у разі, якщо такий строк технічним регламентом не встановлений:

1) виробник – протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг;

2) уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач – протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції.

7. У разі, коли виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожний розповсюджувач в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документації, що дозволяє встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб’єкту господарювання цю продукцію.