Geum.ru

1. Предмет І метод економічної теорії

Вид материалаДокументы

Содержание


Перший підхід
Друга група
Перед людиною відкривається величезне
До першої групи
Друга група
Третя група
Запитання для самоперевірки та завдання
Основна література
Подобный материал:
1   2   3

! Розвиток національних економічних систем відбувається не ізольовано, а у тісному зв’язку і співробітництві з національними економіками інших країн. Формуються стійкі економічні зв’язки між окремими країнами, зростає взаємозалежність національних економік, відтворювальний процес виходить за національні межі. Економічний розвиток характеризується інтернаціоналізацією виробництва, яка проявляється у таких організаційно - економічних формах, які зв’язують виробництво одних країн з використанням його результатів іншими. Цей процес охоплює всі країни, незалежно від рівня розвитку. Передумови інтернаціоналізації господарського життя виникають в умовах переходу до великого машинного виробництва, коли національні рамки починають перешкоджати розвиткові продуктивних сил. Промислові революції у країнах Західної Європи привели до зростання обсягів готової продукції, для реалізації якої внутрішні ринки були недостатніми. Розширене відтворення у розвинених країнах об’єктивного вимагало розвитку міжнародної економічної взаємодії.


Результатом розвитку інтернаціоналізації виробництва стало формування на рубежі ХІХ – ХХ ст. світового господарства. Світове господарство виступає як сукупність національних економік окремих країн у їх взаємодії

Матеріальними основами всесвітнього господарства виступають:
  • система міжнародного поділу праці;
  • світова виробнича інфраструктура (транспорт, зв’язок тощо);
  • світова валютна система;
  • міжнародна міграція капіталів та робочої сили.

Формування цих матеріальних основ почалося у кінці ХІХ на початку ХХ ст., а їх розвиток і поглиблення відбувається постійно. Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн у межах всесвітнього господарства на виробництві певної продукції та послуг, що зумовлює необхідність обміну на світовому ринку результатами різних видів діяльності (у вигляді товарів та послуг).

Світове господарство можна певним чином структурувати. У науковій літературі існує два підходи до поділу світового господарства на складові.

Перший підхід базується на виділенні груп країн. Найпоширеніший поділ – на розвинені індустріальні країни і країни, які не пройшли стадію індустріалізації (відповідно до теорії стадій економічного розвитку У. Ростоу). До першої групи належать такі країни, як США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, країни Західної Європи. Для них характерні: сформована ринкова економіка, яка базується на потужному основному капіталі, передові технології, кваліфікована робоча сила, високі показники ВВП на одну особу, низькі, але стійкі темпи зростання ВВП –1-2%.

Друга група досить диференційована, країни які її утворюють перебувають на різних стадіях економічного розвитку. Їх у свою чергу можна поділити на такі складові: країни-експортери нафти (Саудівська Аравія, Кувейт, які не є індустріальними країнами, але мають досить високі показники ВВП на одну особу); нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Бразилія, Мексика із 70-х років ХХ ст. демонструють високі темпи зростання економіки та експорту промислових товарів, швидкі і кардинальні зрушення у структурі економіки і суспільства; пізніше до цієї групи стали додавати Туреччину, Індію, Малайзію, Аргентину, Таїланд, Індонезію, а також КНР); слаборозвинені й економічно відсталі країни (більшість країн Азії, Африки, Латинської Америки); особлива група – більшість країн Східної Європи, які переходять до ринкової економіки.

Інший підхід структурування світового господарства пов’язаний з виділенням груп світогосподарських відносин: міжнародна торгівля, рух капіталів і інвестицій, міграція робочої сили, міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, валютно-кредитні відносини.


Запитання для самоперевірки та завдання

  1. Доведіть, що міжнародний поділ праці є основою розвитку світового господарства.
  2. Як ви розумієте цілісність світового господарства?
  3. У чому полягають зрушення у структурі світового господарства за останні десятиріччя?
  4. Які переваги дає країні участь у міжнародному поділі праці?
  5. Охарактеризуйте основні історичні етапи розвитку світового господарства.
  6. Назвіть країни, які входять до груп країн з перехідною економікою.
  7. Яка форма міжнародних економічних відносин є провідною?
  8. У чому відмінності між внутрішньою та зовнішньою торгівлею?
  9. Як впливає іноземний капітал на національний капітал України та її економіку в цілому.
  10. Сучасна європейська валютна система та її основні параметри.
  11. Що таке платіжний баланс і для чого він складається?
  12. Який стан міжнародного руху робочої сили і його наслідки для України?

13.Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.


Тема 15. Економічні аспекти глобальних проблем

Перед людиною відкривається величезне


майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не стане використовувати свій розум і свою працю на самознищення.

В. Вернадський

Питання

  1. Глобалізація світової економіки.
  2. Джерела подолання глобальних проблем.


Література: 2-11; 13-19; 21-24; 26-29.

! Перспективи цивілізації пов’язані з ефективністю функціонування економічної системи, а сама економічна система відчуває на собі вплив глобальних проблем. Глобальні проблеми – це всезагальні проблеми, що відзначаються загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.

Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду спільних рис:

  1. кожна з проблем і всі разом принципово важливі для майбутнього людства. Затримка з їх вирішенням являє собою смертельну загрозу цивілізації або деградацію умов життя і виробничої діяльності на Землі;
  2. у них проявляється поглиблення і ускладнення світогосподарських зв’язків та інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;
  3. їх розв’язання можливе лише за умови об’єднання зусиль усіх держав і народів. Знайти рішення глобальних проблем - значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший розвиток цивілізації.

За походженням, характером і способам вирішення глобальні проблеми класифікуються на такі три групи.

До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором).

Друга група – це проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних відносин, а саме: відносини між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються; відносини між розвинутими країнами і постсоціалістичними країнами та державами різних соціально-економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн, проблеми роззброєння і збереження миру, локальні, регіональні та міжнародні кризи.

Третя група охоплює проблеми, пов’язані з розвитком людини, забезпеченням її майбутнього, зростанням народонаселення, боротьбою із зубожінням, голодом, хворобами, наркоманією тощо.

Глобальні проблеми відрізняються загальнопланетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня економічної зрілості, географічного положення і можуть бути вирішені шляхом взаємодії всіх держав.


Запитання для самоперевірки та завдання

  1. Назвіть чинники, що породжують глобальні проблеми.
  2. Розкрийте роль нового політичного і економічного мислення для упередження і вирішення глобальних проблем.
  3. Дайте визначення конверсії воєнного виробництва. Яке її значення для розв’язання глобальних проблем.
  4. Окремі економісти вважають, що розвиток оборонних галузей позитивно впливає на розширене відтворення суспільного виробництва. Ваша думка?
  5. Чи здатна світова наука вирішити проблему забезпечення людства сировиною та енергією?
  6. Яка роль загальнолюдських інтересів у розв’язанні глобальних проблем?
  7. Чи здатне людство здійснити повне роззброєння у ХХ ст.?


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Господарський кодекс України. – К.: Кондор, 2003.
  2. Акимов Н.И. Политическая экономия современного способа производства. – М.: Экономика, 2005.
  3. Баб’як М.Н., Пешенкова Л.А., Рибчук А.В. Економічна теорія. К.: Центр навчальної літератури, 2005.
  4. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. – К.: Знання – Прес, 2006.
  5. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій,-К.: Четверта хвиля, 1997.
  6. Башнянін Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія. Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ - 2000», К.: «Каравела», 2004.
  7. Башнянін Г.І. Політична економія.-К.: ІЗМН, 2001.
  8. Валовой Д.В. Политэкономия (История экономических учений, экономическая теория, мировая экономика). М.: ЗАО “Бизнес-школа, Интел-Синтез”, 2000.
  9. Ватаманюк З.Г. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. – Львів: Новий світ – 2000, 2005.
  10. Видяпин В.И., Журавлева Г.П. Экономическая теория (политэкономия).-М.: ИНФРА-М, 1999.
  11. Гальчинський А.С., Ещенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 1998.
  12. Гаршина О.К., Панков В.А. Практикум з політичної економії. К.: Видавничий Дім “Слово”, 2005.
  13. Гош О.П. Політична економія капіталізму і післясоціалістичного перехідного суспільства.-К.: Преса України, 1999.
  14. Дідківський Л.І. Державне регулювання економіки.- К.: «Знання», 2000.
  15. Збірник. Перехідна економіка. / За ред. В.М. Гейця.- К.: Вища школа, 2003.
  16. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект.-К.: Торсінг, 2000.
  17. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1997.
  18. Ковальчук В.М. Теоретичні основи економіки. Підручник.-К.: Рубікон – Т.2000.
  19. Кривенко К.Т. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2005.
  20. Лисовський В.Н. Мікроекономіка – К.: Студент, 1997.
  21. Михасюк І. Державне регулювання економіки.-К.: Знання, 2000.
  22. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія. Том 1,2,3. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000-2002.
  23. Мочерний С.В. Економічна теорія.-К.: Видавничий центр «Академія», 2004.
  24. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004.
  25. Мешко І.Н. Історія економічних вчень. - К.: Наукова думка, 1994.
  26. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії - К.: ЦУЛ, 2003.
  27. Ніколенко Ю.В. Політекономія. К.: ЦУЛ, 2003.
  28. Предборський В.А. Основи економічної теорії.-К.: Кондор, 2002.
  29. Чухно А.А. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 2001.



Додаткова ЛІТЕРАТУРА

  1. Бабинцева Н.С. Некоторые новые подходы в экономической теории. – Издательство Санкт –Петербургского университета, 2003.
  2. Бєляєв О.О. Держава і перехідна економіка .- К.: КНЕУ, 2003.
  3. Блейклі Едвард Дж. Планування місцевого економічного розвитку: Теорія і практика. Пер. з англ. – Львів: Літопис, 2002.
  4. Борисов Е. Ф. Хрестоматия по экономической теории. – М.: Юристь, 1997.
  5. Варналій З.С. Мале підприємство: основи теорії і практики .- К.: Знання, 2001.
  6. Вачевський М.В. Соціально –економічні аспекти використання інтелектуальної власності в сучасних умовах .- К.: Центр навч.літер.,2004.
  7. Ведута Е.Н. Стратегия и экономическая политика государства.- М.: Академический Проект, 2003.
  8. Віскузі, В.Кіп. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика.-К.: Основи, 2004
  9. Вітлінський В.В. Ризикологія в економіці та підприємництві .- К.: КНЕУ,2004.
  10. Вільямсон Олівер. Природа фірми: Походження, еволюція і розвиток .- К.: А.С.К.,2002.
  11. Гальчинський А.С. Суперечності реформ у контексті цивілізаційного процесу .- К.: Укр. пропілеї, 2001.
  12. Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 2001.
  13. Гайдуцький П.І. Розвиток підприємництва в Україні .- К.: Нора-друк, 2003.
  14. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Інститут екон. прогноз., 2000.
  15. Геєць В.М. Перехідна економіка .- К.: Вища школа, 2003.
  16. Герман Г. Закони вартості. – Х.: Комунар, 2006.
  17. Довженко М.В. Сучасна економічна теорія. Економічна нобелелогія. – К.: Академія, 2005.
  18. Єрохін С.А. Структура трансформації національної економіки: Теоретико- методологічний аспект.-К.: Світ знань, 2002.
  19. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика.- К.: НІСТ, 2003.
  20. Козлов Г.А. Первые ступени в развитии товарного производства (введение в теорию товарного производства).- М.: Госполитиздат , 1957.
  21. Кондратюк Т.В. Державна політика підтримки малого бізнесу .- К.: Академія, 2003.
  22. Олсон, Менкур. Логіка колективної дії суспільні блага і теорія груп.- К.: Лібра, 2004.
  23. Пастернак – Таранушенко Г. Економічна безпека держави .- К.: Кондор, 2003.
  24. Пашута М.Т. Інновації: Понятійно – термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання.- К.: Центр навч. літер., 2005.
  25. Пайпе Ричард Собственность и свобода.- М.: Московская школа политических исследований, 2000.
  26. Положій В.М., Чижов М.П. Власність: економічний аспект. Альтернативні концепції та методики.- Суми: ВВП «Мрія- ЛТД», 1998.
  27. Попович В.М. Тіньова економіка, як предмет економічної кримінології.- К.: Правові джерела, 2000.
  28. Реверчук С.К. Ковалюк О.М. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку.- К.: Атіка, 2002.
  29. Роузфілд, Стівен. Порівнюємо економічні системи. Культура, багатство та влада в ХХІ столітті. – К.: К.І.С., 2005.
  30. Рудый К.В. Циклы в современной экомике.- М.: Новое знание, 2004.
  31. Рябушкин Б.Т., Чурилова Э.Ю. Методы оценки теневого неформального секторов экономики.- М.: Финансы и статистика, 2003.
  32. Стахівський В.І. Обмін у суспільному виробництві., К.: КНЕУ, 2004.
  33. Туган –Барановський М.І. Паперові гроші та метал .- К.: КНЕУ, 2004.
  34. Ушакова Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн .- К.: Професіонал, 2004.
  35. Черевко Г.В. Державне регулювання економіки в АПК.- К.: Знання, 2006.
  36. Черкасов Г.И. Общая теория собственности.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.
  37. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика .- К.: КНЕУ, 2000.