Geum.ru

Гнітюча атмосфера кріпосницької дійсності спонукала пись­менника до викриття її антигуманної суті, виняткової жорстокості

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4




13.Художні особливості повісті „Кайдашева сім*я”Н.-Л. – один з найвидатніших укр. прозаїків реалістичного напрямку пошевченківської доби. Повість "Кайдашева сім'я І.С.Hечуя-Левицького знайомить нас з яскpавими каpтинами життя і побуту, обpядів і звичаїв укpаїнського села після скасування кpіпацтва.З великою художньою силою і правдивістю розкрив Н.-Л. Розкрив у цьому творі духовні цінності, які складалися впродовж століть в укр. родині. Новаторство письменника якраз виявилося в тому, що він показав руйнування набутої духовності труднощами буденного життя. Він не обминав колоритних народних висловів і через їх освоєння показував світові неповторну душу українців. Найрізноманітніші засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у „Кайдашевій сім*ї” . Мова твору проста, наближена до народної. Яскравий колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи селянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова повісті. До того ж мова кожного персонажа відображає його характер, його почуття. Як, наприклад, мова Лаврина, коли він закохався у Мелашку, насичена барвистими пестливими словами, епітетами. Мова Мотрі відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті.
14.Трагедія сім*ї Кайдашів за повістю „Кайдашева сім*я” Повість "Кайдашева сім'я І.С.Hечуя-Левицького знайомить нас з яскpавими каpтинами життя і побуту, обpядів і звичаїв укpаїнського села після скасування кpіпацтва.У повісті показане життя людей, які нічого не бачать в житті крім своїх сварок. І поступово їх характери змінюються, всі вони стають грубими, нечуйними людьми. На початку повісті кожен з них має свій характер. У Мелашки – ніжна, поетична душа. Карпо – рішучий, сміливий парубок. Але всі гарні черти характерів героїв поступово зникають, починають переважати негативні. У нескінчених чваpах чеpствіє Каpпо, гpубіє все більше і більше. У безпеpеpвних pодинних сутичках Лавpін чеpствіє душею, гpубіє в нього мова. Обидва бpати стали егоїстами, впеpтими людьми. Подібні зміни відбулися і в хаpактеpах невісток - Мотpі і Мелашки. Омелько Кайдаш чеpез свій безвольний хаpактеp пеpетвоpився на посміщище в сім'ї. Але ж був він добpою і пpацьовитою людиною. Саме побутові, сімейні негаpазди вбили в ньому віpу в кpаще життя і довели до тpагічної смеpті. Після похорон батька на деякий час знов відновився мир між двома родинами, але це було не на довго. Невдовзі почався переділ цього господарства. Ці сварки переростають у величезні родинні скандали, вони входять до щоденного життя сімей. Кайдашиха, ображаючи Мотрю, кричить і ображає своїх онуків. І. Нечуй-Левицький відобразив побут двох сімей, заради того, щоб гарні люди не ставали жорстокими, безжалісними та безсердечними.


15Мор.Українська ментальність у „Кайдашевій сім*ї” Твіpи пеpежив свого автоpа, оповідаючи новим поколінням пpо побут і звичаї укpаїнського наpоду в ту далеку давнину. Повість "Кайдашева сім'я" увійшла до скаpбниці укpаїнської літеpатуpи як цінне художнє надбання. У повісті Hечуй-Левицький змалював каpтини буденного життя селян .Сюжет повісті нескладний - загострення взаємин у сім'ї Кайдашів у міру того, як дорослі сини створюють свої родини, влаштовують побут, борсаючись на невеличкому шматку батькового поля і городу, не маючи змоги поліпшити своє економічне становище. Змальовуючи pеалістичні сцени побуту, автоp показує глибоке знання наpодних звичаїв, обpядів, тpадицій, віpувань, способу життя. Чудово подані у повісті описи каpтин сватання, оглядин, воpожіння, знахаpства, пpощі в Києві. Геpої твоpу живуть в уяві читачів і ще довго житимуть. Вчать і будуть вчити наpодних тpадицій, звичаїв, обpядів, пpавильної поведінки у побуті. Повість "Кайдашева сім'я "увійшла в історію української літератури, як соціально-побутовий твір, в якому автор змалював реалістичні образи селянЗмалюванням саме буденного життя українських селян повість “Кай­дашева сім'я” вирізнялася у літературі – адже тогочасні автори захоплю­валися переважно святковою стороною селянського побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання городини, “зимо­ва” жіноча робота – ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди, глибоковікові традиції і вірування.

16. Морально-етична проблематика у повісті „Кайдашева сім*я” Повість І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. В цьому творі на фоні надзвичайних пейзажів українських містечок автор зображує життя типової родини: її звички, звичаї, та малює велику панораму тогочасного суспільства. Автор начебто реально доторкається до теми, яка актуальна і зараз. Невже через сто років, тобто у наш час, немає суперечок між дітьми і батьками, між свекрухами і невістками? Звичайно є. Можливо, навіть, що ці сварки набувають набагато більшого розвитку, ніж тоді. В творі яскраво зображено розшарування селянства, послаблення родинних зв’язків у цих обставинах. Члени родини ніяк не можуть встановити мир. Їх постійні лайки, сварки роблять з них нікчемних, недалеких людей. Ця повість показує, як можуть змінюватися люди і що кожен з нас повинен усвідомлювати, що родинні зв*язки більш важливі, ніж якийсь клаптик землі. Із серії комічних подій складається сумна картина буття сім'ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно витрачає сили і здоров'я на безглузді суперечки та чвари. Поступово із гарних,по своєму цікавих людей, головні герої повісті стають обмеженими, грубими. Нечуйними людьми. Сім*я свариться по поводу й без повода. Заводієм всіх сварок у сім'ї, всієї колотнечі була насамперед Кайдашиха. І в час сварок вона потрапляла водночас у смішне і сумне становище. Так, під час однієї "баталії" за горшки Мотря вибила свекрусі око. А читачі не співчувають їй, бо сварка, що довела її до каліцтва була почата Кайдашихою. Часто своїми словами Мотря намагалася не тільки образити, а ще й викликати на суперечку Кайдашиху. Розкриваючи трагедію цього життя в умовах темноти і безкультурності, в цареві нікчемної боротьби за дрібну власність, Нечуй-Левицький зумів показати оновний конфлікт повісті, використавши сміх.
17.Розмаїття характерів у повісті „Кайдашева сім*я” У повісті "Кайдашева сім'я "Нечуй-Левицький досяг високої майстерності у створенні глибоко індивідуальних характерів. Омелько - працьовитий селянин, виснажений панщиною. У нього здорові, загорілі, сухорляве і бліде обличчя. Ставши хазяїном, Кайдаш продовжує багато працювати. Набожність уживається в ньому з пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок. Його слабості Нечуй-Левицький пояснює соціальними факторами, хоча й не наголошує на них, а зосереджується на розкритті самого характеру в його індивідуальних виявленнях. Інша індивідуальність розкривається в образі Марусі. Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки. Кайдашиха є заздрісною, злою, сварливою людиною, але вона не завжди була така. Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства. Отже, вплив панів зробив її такою. Перехід від лицемірства, улесливості до гніву - також риса, яку Кайдашиха запозичила у панів Характери синів Кайдаша формуються в інший час, тому в них немає тієї забитості й приниженості, що в їх батька. Карпо був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись. навіть рідному батькові. Kарпо вимальовується як соціальний тип дрібного власника, який прагне зміцнити своє невелике господарство, але не має змоги. У стосунках навіть з близькими він егоїст, індивідуаліст, що дбає лише про свій власний інтерес, не рахуючись ні з ким. Лаврін зовсім інший, ніж його брат. Він добрий, м*який, з ніжною душею. Йому властиве почуття гумору. Мотря – сильна духом жінка, уперта і незалежна. Вона дуже працьовита. Мелашка спокійна вдачею, ласкава, привітна. У повісті показано, як морально занепадає людина в умовах дрібної власності, безпросвітної темряви і ворожнечі. І тому всі позитивні риси характерів героїв майже счезли...зосталися одні погані.
18.Поетизація жіночих образів у романі «Хіба ревуть воли..» Трагедія людської особистості чи не найбільш зворушливо відтворена в образі Мотрі. Мотря – одна з найтрагічніших постатей в українській лі­тературі. Із психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страш­них випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбій­ництва Чіпки, мати викриває його злочин. Так образ матері-страдниці, її че­сні, справедливі рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу цієї трагічної особистості за­свідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад на­шого народу. Ідеєю шукання правди освітлені в романі також образи Христі і Галі.Галя, дружина Чіпки, була «розбишацькою дочкою». Але вона ненавиділа крадене багатство, засуджувала батьків, відмовляла від злодійства Чіпку. Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Це красуня, „польова царівна”. Вона зачарувала Чіпку з першої зустрічі і потмі стала його дружиною. Все зло, що її оточувало, не спотворило душі дівчини. Вона добра, щира, справедлива. Побачивши всю безодню злочинів, у яку потрапив Чіпка, Галя накладає на себе руки.




19.Роман „Повія” Панаса Мирного- зразок нового роману в укр. літературі Друкуючи час від часу коротші повісті, в яких зустрічаємо і типи міського та інтеліґентського оточення, Панас Мирний довший час працює над другим, остаточно так і не довершеним романом «Повія» (інша назва — «Гуляща»). Останні спроби довершити його відносяться до 1905 року. Цей роман є не лише малюнком особи та долі героїні Христі, що під впливом обставин стає повією, але і того оточення, середовища, що штовхнуло її на цей шлях. Поруч із нею зустрічаємо тут й інші жіночі постаті, почасти з тією самою долею. Роман може справити враження певної ідеалізації села, мешканці якого лише в місті втрачають позитивні риси характеру української людини. Таке враження хибне.Панас Мирний подає картину вже нового села, після реформи, і показує, що вже тут люди псуються під впливом того нового оточення, яке навряд чи є ліпшим від старого. Але коли автор переходить в оповіданні до міста, то тут маємо в кожнім разі значне поширення тієї сільської проблематики, яку хотіли б затримати певні реалісти. Цікаво відзначити, що такому реалісту, як Панас Мирний, не пощастило дати «вдалих» театральних п’єс, які могли б затриматись у репертуарі українського театру. Важливо встановити, що твори не лише Панаса Мирного, які були відомими тільки певному (вузькому) колу читачів, мали чимале значення для пробудження національної та політичної свідомості серед тих ширших кіл, до яких їм іноді щастило дістатися. Але, зокрема, твори з міського та інтеліґентського оточення мали на Наддніпрянській Україні велике значення, доводячи той факт, що українська мова, хоч би й селянська, могла стати мовою соціально та політично середніх і вищих прошарків суспільства. Навіть така мінімальна пропаганда мала в ті часи на Наддніпрянщині чимале значення.
20.Розвиток української драматургії і театру у 2 пол. 19 ст.”Кропивницький. Карп.-Карий, Садовський, Старицький, Заньковецька, Саксаганська)Реалістичний театр зміг голосно заявити про себе, зростаючи на основі художньо довершеної драматургії. Саме драми і комедії І.Карпенко-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, Панаса Мирного, І.Франка стали надійним фундаментом на шляху розвитку сценічного мистецтва. Новий укр. театр веде свій початок від вистави „Наталка Полтавка” Котляревського в Полтаві.Тривалий час основу укр. репертуару складали п*єси Котляревського, Шевченка, Основ*яненко. З кінця 50х років 19 ст. Виникають аматорські театральні гуртки. Нове пожвавлення в театральному житті виявилося на початку 80х років. З ініціативи марка Кропивницького та Миколи Садовського було дано кілька укр. вистав акторами російської трупи Ашкаренка. Потім Кропивницький створив укр. професійну трупу, до складу якої увійшли М.Занковецька, О.Вірина, три брати Тобілевичи – Микола Садовський, І.Карп-Карий, П.Саксаганський та їхня сестра Марія Садовські-Барілотті. Зложилася трупа, що робила фурор не тільки на Україні, але й в Москві й Петербурзі. Однак укр. професійному театру довелося зіткнутися із значними труднощами. Укр. театр перебував у важкому матеріальному становищі – не мали постійного приміщення, житла для акторів. Але ідея народного театру окрилювала цих людей. Намагаючись збагатити репертуар укр. театру, Кропивницький і Старицький вдаються до інсценізації повістей та поем інших письменників. Вони ставили Гоголя („Вечори на хуторі..”, „Тарас Бульба”, Шевченка („Катерина”, „Тополя”).Водночас вони пишуть чимало оригінальних драм, комедій, історичних п*єс і виставляють їх на сцені.
21.Жанрова різноманітність укр. драми 2 половини 19 ст. Корифеї укр. театрального мистецтва.

22.Жанрово-стильове багатство укр. літератури 2 половини 19 ст.
23.Драматургія І.Карп-Карого (”Хазяїн”, „Сто тисяч”)Драматургічна спадщина його складається з 18 оригінальних п*єс, в яких він устами знедолених селян, безталанних жінок-страдниць,бурлак-наймитів розповідав прогніт і страждання народу Захоплювало його і героїчне минуле рідного народу. Особливо благородні лицарі. Його комедія „Хазяїн” – зля сатира на чоловічу любов до стягання, без жодної іншої мети. Ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює поміщика на моральну потвору. Засобами їдкого сміху ця сатирична комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість й жорстокість. Дія драматичного твору, його сюжет виникають на основі конфлікту, породженого суперечностями суспільства, в якому одиниці стають місіонерами, а тисячі – наймитами і жебраками. В постійному, непримиримому конфлікті перебуває мільйонер Терентій Пузир з усіма. Хто стає на перешкоді його планам. Пузир знає, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. Комедія тримає глядача в напруженні майстерними діалогами, які є невимушеними і передають усі переживання героїв. Новаторство І. Карпенка-Карого в п'єсі «Сто тисяч» полягає ще й у тому, що в ній виникають елементи авантюрної драми — жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але но­вого для української. До того ж проблеми, порушені в цій комедії, а також у п'єсі «Хазяїн» — художньому продовженні «Ста ти­сяч», є актуальними «болючими» проблемами і нашої сьогодніш­ньої дійсності. При всій своїй комічності п'єса Г. Карпенка-Карого змальовує проблеми тогочасного суспільства, яке вважає, що цінність людини вимірюється кількістю грошей, тому в ба­жанні здобути гроші люди здатні на все, навіть втратити душу. Для головного героя, Герасима Калитки, головне гроші. І він ладен померти заради них. Щоб мати гроші на купівлю землі Герасим готовий на все, і його не хвилює, як буде жити його син, якому шукає невістку з грішми. Коли його обдурили, він не знаходить нічого кращого як повіситись, але його рятують.


24.Проблематика драми Старицького „не судилося” Драма «Не судилось» є однією з найкра­щих п'єс М. Старицького, над якою він пра­цював під час нового революційного підне­сення в країні. Закінчена п'єса у 1881 році. Первісна назва «Панське болото» більше від­повідає її змістові, точніше розкриває задум автора Драматург показує типового поміщика Ляшенка, який пристосовувався до нових умов. Користуючись з того, що в його руках залишилися земля, ліси, пасовиська і водойми, він і після реформи 1861 року продовжує визискувати селян. Проблематика:1проблема моралі (Маючи дружину, дорослих дітей, старий Ляшенко залицяється до молодої гувернантки. Не далеко втекла від нього і його дружина Анна Петрівна. Зовні — це манірно-сентиментальна, а насправді — дес­потична й морально розбещена жінка. Як і її чоловік, Анна Петрівна шукає любовних пригод, залицяється до лі­каря Павла Чубаня, силоміць нав'язується йому в полюбовниці, хоча він ровесник її сина Михайла)2Проблема виховання (Під впливом своїх батьків формується особистість їхньої егоїстичної дочки Ляшенків, Зізі, що грубістю й цинізмом імпонує своїм батькам.)3проблема української мови(Михайло приїхав під час літніх канікул у село до своїх батьків, заявляючи про свій намір попрацювати «на користь народові». Більш того, він рішуче засуджує зневажливе ставлення до народу та його мови)3проблема відносин панів і простих людей (Селяни не хочуть працювати на по­міщика за низьку плату. Довідавшись про це, Ляшенко з люттю вигукує: «Ах, гадюки! Це бунт! От випустили на волю гадюк!» Він готовий силою примусити селян працювати на своїх ланах. Його презирливе ставлення до селян виявляється навіть у мові. Для нього селяни «каторжні», «прокляті», «га­дюки», «гайдамаки», хоч на словах він вдає друга селян і говорить лише по-україн­ському)4Проблема духовності 5проблема боротьби за народні інте­реси