Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів

Вид материалаДокументы

Содержание


3.2. Ознаки нелегальної міграції
Затримано поза пунктами пропуску нелегальних мігрантів
Динаміка нелегальної міграції
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19

3.2. Ознаки нелегальної міграції



Нелегальна міграція досліджується нами як один з видів міграції, що має характерні ознаки. Найбільш важливе значення для практики протидії цьому явищу має вивчення і дослідження ознак, що містяться у стані, структурі, динаміці і географії нелегальної міграції.

Стан нелегальної міграції – це кількісні показники, що характеризують дане явище у визначений період часу в абсолютних цифрах або у відносних показниках. До стану належить інформація про кількість нелегальних мігрантів, скоєні ними правопорушення, вжиті за ними заходи.

Так, за 4 місяці 2000 р. притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування на Україні громадян з СНД – 18291 чол., з Кавказу – 17718 чол., видворено за межі України – 3207 чол., зокрема, під конвоєм з країн СНД –1480, з кавказького регіону – 652.

Друга ознака нелегальної міграції — це наявність визначеної структури.

Під структурою ми розуміємо — взаєморозташування і зв’язок складових частин чого-небудь, будівля [117]; внутрішній устрій, уклад [118]. Якщо стан (рівень нелегальної міграції) — це кількісний показник, то, коли йдеться про її структуру, то передбачається, що в даному випадку вона визначається з якісної сторони.

Проведені нами дослідження свідчать, що нелегальна міграція має складну структуру, тобто є поліструктурним явищем. Виділення в ній структурних елементів багато в чому зв’язане з низкою причин, заради яких здійснюється нелегальне переміщення.

Залежно від мети призначення, нелегальне переміщення можна поділити на: а) транзитне переміщення; б) переміщення з метою постійного проживання; в) переміщення з метою тимчасового притулку.

За часом протікання міграції можна виділити: а) термінове – має обмеження в часі; б) безстрокове – не має обмежень у часі.

За моментом виникнення цього явища: а) з моменту порушення правил в’їзду на територію держави та виїзду з неї; б) з моменту порушення правил перебування на території держави, що зумовлює необхідність продовження візи та реєстрації на території країни перебування.

Нелегальна міграція може бути поділена щодо наявності каналів контрабанди живого товару через територію України і за її межами: а)транзитний повітряно-залізничний, для громадян держав Південно-східної Азії, Близького й Середнього Сходу (Китай, В’єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Афганістан); б) транзитний повітряно-залізнично-пішохідний, для громадян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Сомалі, Анголи, Заіру; в)транзитний повітряно-пішохідно-залізничний, значна частина Лівану, Китаю, Індії прибуває в Україну повітряним шляхом і рухається до західного кордону, а з Києва - залізничним транспортом [119].

Нелегальна міграція може бути також поділена за можливістю її суб’єктів нести адміністративну відповідальність: а) складається з суб’єктів, що не підлягають адміністративній відповідальності (за віком, станом неосудності); б) складається з суб’єктів, які підлягають адміністративній відповідальності.

Іншою ознакою нелегальної міграції є її динаміка. Динаміка – це зміна кількісних та якісних показників нелегальної міграції, скоєних нелегальними мігрантами правопорушень у цілому за визначений період часу.

Нелегальна міграція не є статичне, застигле явище, воно швидко та динамічно розвивається в просторі і часі. Тому ця ознака має важливе значення щодо її вивчення, а також визначення параметрів протидії.

Кількість нелегальних мігрантів з кожним роком зростає. Це видно із статистичних даних МВС України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, по звертаннях нелегальних мігрантів для одержання статусу біженців.

Суттєвою ознакою нелегальної міграції є високий рівень латентності. Це пов’язане з тим, що вона є вигідним бізнесом, який дає значні прибутки. У свою чергу, «прибутковість» забезпечила для неї риси професійно організованої мереж. В багатьох випадках вона характеризується наявністю спеціально створеної системи захисту від виявлення і притягнення винних до встановленої законом відповідальності; особливо ретельним маскуванням цілей; максимальним наданням їй видимої легальності, тобто відповідності правовим нормам, законної діяльності.

Останніми роками дуже чітко вимальовується картина різкого підвищення нелегальних переміщень, що має свої причини та пояснення.

Таблиця 3.4. Затримано поза пунктами пропуску нелегальних мігрантів[120]:




1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

Нелегальних мігрантів

277

397

1466

1373

1403

2225

5779

6295

8675




Кількість затриманих нелегальних мігрантів поза пунктами пропуску в 1999 р. порівняно з 1998 р. збільшилася на українсько-російському кордоні в 9 разів, на українсько-білоруському - в 2 рази.

Таблиця 3.5. Динаміка нелегальної міграції [121].





1996

1997

1998

1999

Усього виявлено н. М. ОВС України:

5110

9202

12646

25278

М.Київ

1850

2324

2153

5741

Чернігівська обл.

790

483

612

743

Луганська обл.

645

1249

1351

1744

Дніпропетровська обл.

435

1421

2598

3941

Сумська обл.

385

387

529

506

Харківська обл.

230

363

487

941

Отже, кількість виявлених нелегальних мігрантів на Україні з 1996 р. до 1999 р. зросла на 20,21 %.

Значна кількість ознак нелегальної міграції міститься у її географії. Під нею ми розуміємо просторово тимчасовий розподіл нелегальної міграції на території України. За даними МВС України, нелегальна міграція має масовий прояв у великих містах, а також у прикордонних зонах, які є місцем переправлення нелегальних мігрантів до Європи. Сільська місцевість приваблює тільки тих нелегальних мігрантів, які вирішили залишитися на постійне місце проживання або отримали статус біженця, але за статистикою це дуже незначна кількість осіб.

Так, за даними Державного комітету з міграції [122] в 1996 р. в. Києві дозволили залишитися 562 біженцям, у 1997 р. – 1279 біженцям, у 1998 р. – 2679 біженцям, у 1999 р. – 5612 біженцям; у Вінницькій обл. в 1996 р. – 21 біженцю, у 1997 р. – 50 біженцям, у 1998 р. – 242 біженцям, у 1999 р. – 541 біженцям; Черкаська обл. у 1996 р. – 13 біженцям, у 1997 р. – 17 біженцям, у 1998 р. – 24 біженцям, у 1999 р. – 49 біженцям; в Івано-Франківську немає жодного біженця.