Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів
| Вид материала | Документы |
- З м І с т вступ 3 10 розділ правова основа міграційних процесів в Україні > Поняття, 319.93kb.
- Німко Ольга Борисівна. Адміністративно-правове регулювання державного молодіжного житлового, 86.17kb.
- «Адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів в Україні», 84.19kb.
- Тема Міжнародна міграція робочої сили, 588.26kb.
- До бакалаврської програми «правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності» ухвалено, 1143.5kb.
- Дорогих Владилен Миколайович, 239.52kb.
- 14. механізм правового регулювання > Поняття, способи та типи правового регулювання, 56.9kb.
- Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
- Монография об исследовании зарубежного опыта рецензия на монографию Н. В. Мишиной, 34.71kb.
- Розділ загальнотеоретична характеристика адміністративно, 459.28kb.
Поняття та сутність нелегальної міграції.
3.1. Нелегальна міграція в структурі міграційних процесів
Нелегальною (незаконною) міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи або без таких, самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країні без належного дозволу компетентних державних органів.
Усвідомлення сутності нелегальної міграції не можливе без з’ясування її місця в структурі міграційних процесів.
Дослідження зовнішньої і внутрішньої міграцій (класифікація за територіальною ознакою) показують, що нелегальна міграція існує лише як частина зовнішньої міграції.
Таблиця 1.1.
Співвідношення зовнішньої міграції і нелегальної міграції [111].
| | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Державний корд. України перетнули (млн. чол.) | 16. 9 | 83.9 | 87.1 | 79.75 | 65.98 | 88. 9 | 95.77 | 97.3 |
| Іноземців (млн. чол.) | 7.05 | 32.4 | 37.25 | 35.55 | 29.83 | 22.1 | 25.12 | 27.12 |
| Нелегальних мігрантів (іноземці) (осіб) | 789 | 9086 | 11444 | 9787 | 7224 | 8090 | 10562 | 11234 |
| %співвідн. Зовнішньої міг. І нелегальної міграції | 0, 004 | 0,01 082 | 0,01.3 | 0,0122 | 0,01 09 | 0, 009 | 0,011 | 0,0115 |
Таким чином, можна сказати, що 0.009 – 0,12% зовнішньої міграції складає нелегальна міграція.
Стосовно мігрантів внутрішніх зазначимо, як правило, ця категорія осіб є мігрантами легальними, хоча в деяких тоталітарних країнах вони вважалися нелегальними, зокрема в СРСР у період 30-х – першої половини 50-х років, коли мешканці сільської місцевості не мали паспортів і були позбавлені права змінювати місце проживання; їх переїзд до іншого регіону, особливо до міста, міг розглядатися владними структурами як нелегальна міграція. Обставини такого роду в Україні відсутні, тому і немає соціально-економічних підстав для існування внутрішньої нелегальної міграції.
Аналіз міграцій, класифікованих за часовими ознаками показує, що незворотні міграції (переміщення на постійне або тимчасове місце проживання) мають у своїй структурі нелегальну частку.
За даними представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні, до них звертаються нелегальні мігранти за допомогою отримання статусу біженця та залишення на постійне місце проживання в Україні. Саме ця категорія осіб є, на наш погляд, нелегальними незворотними мігрантами. У 1995 р. таких осіб було 1440 чол., у 1996 р. – 686 чол., у 1997 р. – 915 чол., у 1998 р. – 1271 чол., у 1999 р. – 13490 чол. вони перетнули нелегально державний кордон України з 20 країн світу [112].
За даними МВС 1999 р. право на постійне проживання в Україні отримали 32485 чол., з них 1574 чол., або 4,7%, які нелегально перетнули державний кордон.
Значні можливості для дослідження нелегальної міграції мають класифікації міграцій стосовно держави (транзитна, еміграція, імміграція).
Транзитна міграція буває як легальною, так і нелегальною. Транзитних мігрантів, які легально перетнули державний кордон у 1995 р., – 4.3 тис. чол., 1.1% від загальної кількості легальних мігрантів; 1995 р. - 3.7 тис. чол., – 0,8%; у 1997 р. – 5.5 тис. чол., 1,3%; у 1998 р. – 5,7 тис. чол. 1.4%; у 1999 р. 6,1 тис. чол.(1,6%), від загальної кількості легальних мігрантів[113].
А транзитних нелегальних мігрантів було затримано при виїзді з України у 1995 р. – 4167 тис. чол.; у 1996 р. – 3897 тис. чол.; 1997 р. 4973 тис. чол.; у 1998 р. – 3791 тис. осіб; у 1999 р. – 4320 тис. осіб. Порівнюючи транзитних мігрантів, які легально перетинають державний кордон України, і тих, хто нелегально використовує транзитний проїзд для того, щоб потрапити в країну призначення, можна зробити висновок: транзитна міграція в 60% має легальну позначку перетину кордону, а в 40% вона є нелегальною.
Еміграція, як і транзитна міграція, має у своїй структурі відсоток нелегальної міграції.
У 1991 р. на виїзд з України до далекого зарубіжжя було видано майже 70 тис. (разом з дітьми) дозволів (до Ізраїлю – 48,5 тис. або 70 %). Водночас, істотно збільшився виїзд до США (разом з дітьми – 15,4 тис. осіб), ФРН (2,1 тис. осіб). Разом до обох країн виїхало понад чверті усієї кількості емігрантів.
Так, за даними останнього перепису населення, що відбувся в 1989 р., кількість громадян України єврейської національності, порівняно з результатами перепису 1979 р. , зменшилася на 23,1 %: поляків – на 15,1 %, греків – на 5,3 %, чехів – на 1,7 %, угорців – на 0,8 % [114]. Вплинули на інтенсивність еміграції розвал Радянського Союзу і проголошення незалежності України. Надії на покращання життя, намагання владнати питання громадянства та власності пригальмували еміграцію.
У 1992 р. нові тенденції в еміграції стали більш виразними. Було видано 35,2 тис. дозволів на виїзд для постійного проживання за кордон. Разом з дітьми ця цифра становила 44,4 тис. З них до Ізраїлю прямувало лише 13,7 тис. осіб або одна третина, тоді як до США – 20 тис., ФРН – 6,5 тис., тобто більшість емігрантів. Іншими словами, якщо кількість тих, хто виїхав з країни до Ізраїлю в 1992 р., становила лише 6 % еміграції за останній період (у 1987-1992 рр. виїхало 213 тис. осіб), то до США виїхало стільки, скільки за всі попередні п’ять років. Така ж ситуація склалась і з виїздом до ФРН. Це свідчить про те, що еміграція з України втрачала свій переважно етнічний характер, набувала економічної спрямованості від менш розвинених до більш розвинених і багатих країн.
Співвідношення легальної і нелегальної еміграції представлено у нижченаведеній таблиці:
Таблиця 3.2. Легальна та нелегальна еміграція в Україні [115].
| | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Еміграція населення (млн. чол.) | 39.7 | 30.2 | 28.6 | 33.1 | 30.2 |
| Намагалися нелегально емігрувати (чол.) | 4587 | 3242 | 3980 | 4404 | 6211 |
Імміграція (прибуття до країни переселення), також може здійснюватися законним і незаконним шляхом.
Таблиця 3.4. Імміграція населення в Україну [116].
| | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Імміграція населення (млн. чол.) | 40.05 | 35. 76 | 31.3 | 33.9 | 84.57 |
| Намагалися нелегально іммігрувати (чол.) | 5200 | 3982 | 4110 | 6108 | 5023 |
Таким чином, проведене дослідження показує, що існують шість видів нелегальної міграції, а саме: зовнішня нелегальна міграція; постійна або незворотна нелегальна міграція; сезонна нелегальна міграція; транзитна нелегальна міграція; еміграційна нелегальна міграція; імміграційна нелегальна міграція.
Нелегальна міграція займає вагомий відсоток у структурі міграційних потоків. Вона є соціально небезпечним, шкідливим, протизаконним явищем, яке реально загрожує економічним інтересам і громадській безпеці нашої держави. Вона є однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами.
Україна ще не має достатнього досвіду державного регулювання процесів нелегальної міграції. Тому на сьогодні, одним із важливих завдань є продумане розроблення комплексної протидії нелегальній міграції.