Розділи та принципи спортивного тренування принципи спортивного тренування

Вид материала

Документы

Содержание Приблизне співвідношення об'єму засобів спеціальної Друге методичне положення Третє методичне положення Четверте методичне положення Тактична підготовка

Подобный материал:

• Засоби спортивного тренування, 44.35kb.
• Визначення рівня розвитку координаційних здібностей юних спортсменів, 86.12kb.
• Методика формування змісту спортивного тренування з футболу для студентів вищих навчальних, 142.16kb.
• Оперативное планирование в спорте 12. Методы подбора персонала в физкультурно-спортивной, 17.8kb.
• Утверждаю: Председатель федерации спортивного туризма, 73.23kb.
• Федерація спортивного туризму україни постанова, 1132.5kb.
• Ташкентской Автомобильной Федерации составлен на основе Международного Спортивного, 681.73kb.
• Сценарий спортивного праздника «Открытие нового спортзала», 27.81kb.
• Приказом Минспорттуризма России от 02 апреля 2010 года №278 (далее Правила). Спортивные, 1629.71kb.
• Назва реферату: Міжгалузеві та галузеві принципи трудового права Розділ, 110.09kb.

РОЗДІЛИ ТА ПРИНЦИПИ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ


Принципи спортивного тренування:

 спрямованість до максимуму досягнень;

 поглиблення спеціалізації та індивідуалізації;

 єдність загальної та спеціальної підготовки спортсмена;

 безперервність тренувального процесу;

 взаємозв'язок поступовості навантажень та тенденцій до „максимальних" навантажень;

 циклічність тренувального процесу.


● Принцип спрямованості до максимуму досягнень, поглибленої спеціалізації та індивідуалізації в підготовці юних спортсменів слід розуміти як окрему перспективу. Навчально-тренувальні зняття з дітьми, підлітками, юнаками і дівчатами не повинні бути орієнтовані на досягнення великих спортивних результатів на перших етапах багаторічного тренувального процесу, так як досягнення рекордних результатів є віддаленою метою.

В перші роки занять спортом не ставиться задача поглибленої спеціалізації в будь-якому одному виді спорту. Спортивні заняття

проходять в плані різноманітної підготовки з поступовим

поглибленням спеціалізації в обраному виді спорту. Різноманітна підготовка, яка здійснюється з дитячих років, забезпечує прогрес спортивних результатів на протязі всього багаторічного процесу тренування.


● Принцип індивідуалізації потребує побудови та проведення тренування юних спортсменів з обліком їх вікових особливостей, здібностей, рівня підготовленості. Доцільно обирати комплекси вправ, їх структуру, характер виконання у відповідності з віком, статтю, та ступеню підготовленості спортсменів. Навчальний

матеріал слід розташовувати так, щоб юні спортсмени переходили від одного доступного заняття до іншого. Індивідуалізація тренування в значній мірі здійснюється шляхом її планування з обліком можливостей кожного спортсмена. Реалізуючи принцип індивідуалізації в процесі спортивного тренування юних спортсменів, слід враховувати ефект реалізації якостей в залежності від вікових особливостей дітей, підлітків, юнаків та дівчат. Увага тренера повинна бути сконцентрована на здібностях юного спортсмена повністю використовувати свої потенціальні можливості.

● Принцип єдності загальної та спеціальної підготовки
стосовно до тренувань юних спортсменів припускає органічний
взаємозв'язок загальної та спеціальної підготовки при
домінуючому значенні загальної підготовки на перших етапах
багаторічного спортивного тренування. Данні наукових досліджень
та передового практичного досвіду переконливо свідчить про те, що
максимальний прогрес юного спортсмена в спеціалізації потребує в
якості необхідної умови загального підвищення функціональних
можливостей організму, постійного розширення арсеналу рухових
навичок та вмінь.


Приблизне співвідношення об'єму засобів спеціальної

фізичної підготовки в процесі багаторічного тренування спортсменів (у %)

Вид підготовки	Рік занять
	1й	2й	3й	4й	5й	6й	7й	8й
ЗФП	70	70	60	60	50	50	40	40
СФП	30	30	40	40	50	50	60	60

● Безперервність тренувального процесу підготовки юних спортсменів проявляється в трьох загальних положеннях:

• навчально-тренувальний процес повинен мати
  багаторічний та річний характер;
  
• вплив кожного наступного заняття в процесі тренування
  повинен нашаровуватися на сліди попереднього з тим,
  щоб закріплялись та удосконалювались позитивні зміни
  в організмі юного спортсмена, які виникають під
  впливом попереднього заняття;
  
• відпочинок повинен бути достатнім для відновлювання і
  росту працездатності.
  

● Особливе значення має принцип взаємозв'язку поступовості та тенденції до „максимальних" навантажень. В підготовці юних спортсменів це висловлюється в необхідності повної відповідності об'єму та інтенсивності тренувальних та змагальних навантажень функціональним можливостям зростаючого організму дітей, підлітків, юнаків та дівчат. Спортивне тренування даного контингенту спортсменів може здійснюватися раціонально лише в тому випадку, коли воно виклинає позитивні морфофункціональні зміни в організмі, оказує оздоровчий вплив, сприяє різносторонньому фізичному розвитку та забезпечує підвищення результатів в обраному виді спорту.

● Хвилеподібні зміни тренувальних навантажень, В основі цього процесу лежить закономірність втоми та відновлення організму юного спортсмена після напруженості тренувальної роботи, закономірності протікання адаптаційних процесів в результаті тренування, закономірності взаємодії об'єму та інтенсивності навантаження в зв'язку із змінами переважної спрямованості тренувального процесу. Хвилеподібна динаміка навантажень характерна для різноманітних структурних одиниць тренувального процесу.

● Циклічність, тобто відносно закінченій-коло оберт його фаз з частковим повторенням окремих занять, періодів та етапів у визначений час. Цикли тренування - найбільш загальні форми її структурної організації. Органічними складовими частинами тренувального процесу є мікроцикли (7-10 днів), мезоциклів (1-1,5 місяців) і макроцикли (річні та чотирьохрічні) тренування.


Методичні положення (по М.Я. Набатниковой, 1982):

• цільова спрямованість по відношенню до вищої спортивної майстерності;,
  
• ефект реалізації можливостей юного спортсмена;
  
• різнобічний розвиток фізичних якостей юних спортсменів;
  
• перспективне випередження формування спортивно - технічної майстерності.
  

Перше методичне положення - цільова спрямованість
підготовки юних спортсменів по відношенню до найвищої
спортивної майстерності - враховує не тільки вікові закономірності
розвитку юного спортсмена, але й вимоги, яким повинна
відповідати його підготовленість на різноманітних етапах
багаторічного тренування на основі критеріїв, які характерні для
етапу спортивного вдосконалення.

Друге методичне положення - ефект реалізації можливостей в залежності від вікових особливостей юних спортсменів -безпосередньо пов'язано з індивідуалізацією тренувального процесу. В першу чергу увага повинна бути спрямована на те, в якій мірі реалізує свої можливості юний спортсмен.

Третє методичне положення – різнобічний розвиток загальних фізичних якостей. Це забезпечення оптимального співвідношення рівнів фізичних якостей у юних гімнастів на кожному етапі багаторічного тренування.

Четверте методичне положення - перспективне випередження формування спортивно - технічної майстерності. На етапах початкової спеціалізації та поглибленого тренування юні спортсмени повинні поступово опановувати вміннями і руховими навичками в режимі , необхідному для успішної змагальної діяльності в майбутньому. Реалізація установки на перспективне випередження находить своє відображення в раціональному сполученні та варіювання різноманітних засобів, спрямованих на удосконалення спортивно-технічної підготовленості юних спортсменів.

Розділи підготовки:

- фізична,

-спортивно-технічна,

-тактична.

Протягом ряду років та річних циклів здійснюються всі ці види підготовки. В залежності від задач та етапу тренування, індивідуальних особливостей юних спортсменів та інших умов одному розділу підготовки приділяється більше уваги, другим -менше.

Саме з цієї причини головне місце займає процес фізичної підготовки, яка проводиться поряд з процесом удосконалення у спортивній техніки. 3агальна фізична підготовка направлена перш за все на різносторонній фізичний розвиток та фізичну підготовленість спортсменів тобто, на розвиток таких фізичних якостей, які не являючись специфічними для обраного виду спорту, необхідні для підвищення функціональних можливостей організму. Загальна фізична підготовка збагачує юного спортсмена самими різнобічними навичками. Вона забезпечується систематичною дією вправ на всі органи та системи організму які і обумовлюють різносторонній фізичний розвиток.

Досягнення в спорті залежать також від раціональної
спортивно-технічної та тактичної підготовки. Ідеальна техніка -
це сукупність ефективних засобів виконання спортивної вправи з
метою досягнення кращого результату. Раціональна техніка
обумовлена біомеханічними і фізіологічними закономірностями,
дозволяє спортсмену більш економно і ефективно виконувати рухи та дії.

На шляху від починаючого юного спортсмена до майстра спорту міжнародного класу проходить процес оволодіння спортивною технікою, яка умовно поділяється на три основних етапи:

1. етап початкового розучування;
   
2. етап поглибленого розучування;
   
3. етап закріплення і подальшого удосконалення.
   

На етапі початкового розучування вирішуються завдання оволодіння основами раціональної спортивної техніки (правильна структура рухової дії, відсутність зайвої напруги і т.п.). на етапі поглибленого розучування перше оволодіння технікою рухової дії доводиться до відносно удосконаленої. На етапі закріплення і подальшого удосконалення досягається повне оволодіння руховими діями, відбувається „шліфовка" окремих елементів спортивної техніки. На початкових етапах тренування основна увага приділяється загальній технічній підготовці яка спрямована на оволодіння різнобічними руховими уміннями і навичками. У тренуванні юнаків та дівчат на перше місце висувається спеціальна технічна підготовка, мета якої оволодіння технікою змагальних вправ обраного виду спорту і постійне удосконаленні її. Спортивна техніка повинна завжди розглядатися в тісному взаємозв'язку з рівнем розвитку фізичних якостей юних спортсменів. З юними спортсменами використовують наступні методи навчання спортивній техніці і удосконаленню її: словарний метод; наочність; практичні вправи (метод цілісної вправи і метод розчленовано -конструктивної вправи); ідеомоторні вправи; використання технічних засобів навчання; термінова технічна інформація про параметри рухів; змагальний метод.

Всі методи використовуються таким чином щоб один доповнював інший. Часто вони використовуються одночасно.

Тактична підготовка ділиться частини на загальну і спеціальну. Загальна тактична підготовка - це освоєння основ тактики обраного виду спорту, правил тактичної взаємодії з партнерами та противником, ознайомлення з умовами спортивних виступів і т.п. Спеціальна тактична підготовка - практичне освоєння тактичних прийомів, їх варіантів та комбінацій, виховання тактичного мислення. З метою освоєння основ тактики юний спортсмен вивчає загальні положення тактики, особливості спортивних змагань, засоби і методи проведення тактичної боротьби у вибраному виді спорту.

Формування тактичного мислення грунтується на використанні вивчених знань та досвіду на здібності уважно спостерігати, швидко сприймати та оцінювати ситуацію спортивної боротьби, своєчасно приймати вірні рішення. Основний засіб навчання тактиці - повторне виконання вправ та дій за задуманим планом. Наприклад (біг з визначеною зміною швидкості).

Єдність навчання і виховання в процесі тренування забезпечується під активним керівництвом та направляючими діями тренера-педагога і свідомій творчій участі юного спортсмена.

Керівництво складається із наступних етапів:

• прийняття рішення,
  
• організація виконання,
  
• збір і обробка інформації,
  
• підведення підсумків.
  

Ефективність керування підготовкою юних спортсменів в значній мірі залежить від узгодження дій багатьох служб.

Управління в процесі тренування юних спортсменів передбачає виконання тренером ряду дій:

 перша - отримання вихідної інформації про стан підготовки спортсменів (визначення сильних і слабих сторін); уточнення загальних та особистих завдань,

 друга дія - ознайомлення з модельними характеристиками які забезпечують досягнення мети.

 третя дія - передбачає побудову тренування, яке забезпечить досягнення юними спортсменами як модельних характеристик так і запланованих показників.

 четверта дія - оцінка ефективності обраного напрямку тренувального процесу того або іншого прийнятого рішення. Вступає в дію система комплексного контролю, який передбачає визначення нормативних показників, які повинні бути досягнуті юними спортсменами, порівняння цих показників з тими, що визначені в дійсності відповідні корекційні засоби.

 п'ята дія - аналіз результатів, підведення підсумків та визначення наступної цільової установки.