Положення законопроекту, запропонованого го "Всеукраїнське об'єднання малого та середнього бізнесу "Фортеця", для розгляду на засіданні робочої групи з підготовки проекту Закону України щодо реформування спрощеної системи оподаткування та обліку суб’єктів малого підприємництва

Вид материала

Содержание

Кошти від сплати частини єдиного та фіксованого податків не досягали розміру мінімального страхового внеску, а в окремих випадка

Подобный материал:

1 2 3

3.2. Податки, внески і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 3.1 цієї статті, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, установлених Податковим кодексом України.

ПК не передбачає справляння внесків.

3.3. У разі ввезення товарів на митну територію України податки та збори (обов’язкові платежі) платником єдиного податку сплачуються на загальних підставах відповідно до законодавства.

3.4. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці сплачують за найманих осіб податки та єдиний соціальний внесок на загальних підставах.

Пункт 3.4. цієї статті

вилучити. Нумерацію привести у відповідність.

(Обґрунтування: функції податкового агента та порядок сплати ЄСВ визначені іншим законодавством.)

3.5. Сплата єдиного соціального внеску платниками єдиного податку - фізичними особами за себе здійснюється з урахуванням особливостей статті 7 цієї Глави.

Відповідно до норм ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Пункт 3.5. цієї статті

вилучити.

(Обґрунтування: порядок сплати ЄСВ визначений іншим законодавством.)

Стаття 4. Податковий (звітний) період

4.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з реалізації товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний квартал.

Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний рік.

4.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

4.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на сплату податку за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника єдиного податку (далі — свідоцтво), і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

4.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з дати видачі свідоцтва платника єдиного податку.

4.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом на спрощеній системі оподаткування є період, в якому подано заяву про припинення сплати єдиного податку.

Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб

Потребує обговорення.

Наявність у законопроекті декількох категорій фізичних осіб – платників єдиного податку та встановлення для них різних механізмів визначення ставок єдиного податку значно ускладнить адміністрування ССО, а контроль за дотриманням критеріїв перебування платника на зазначеній системі оподаткування, своєчасністю та повнотою сплати єдиного податку стане більш складним та громіздким процесом.

5.1. Єдиний податок для мікробізнесу може застосовуватись за вибором суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи в разі відповідності його наступним умовам: здійснення підприємницької діяльності виключно у формі надання послуг із здійснення ремонту на замовлення фізичних осіб, ремісництво або роздрібна торгівля на ринку, без найманих працівників, з обсягом виручки до 150 розмірів мінімальних заробітних плат на рік.

Ставка єдиного податку для мікробізнесу становить нуль гривень на місяць.

В разі невідповідності суб’єкта підприємницької діяльності хоча б одній з умов, яким повинен відповідати платник єдиного податку для мікробізнесу, виручка від реалізації цього платника податку оподатковується за загальною системою оподаткування навіть за наявності у нього свідоцтва про сплату єдиного податку для мікробізнесу.

Потребує обговорення.

Необхідним є визначення ремісничої діяльності.

5.1. Єдиний податок для самозайнятої особи може застосовуватись за вибором суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яка є саомзайнятою, але не використовує найману працю, здійснює діяльність передбачену класифікацією послуг і продукції у сфері побутового обслуговування, роздрібної торгівлі на ринку з обсягом виручки до 150 розмірів мінімальних заробітних плат на рік.

(Обґрунтування: „Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування” затверджена Наказом Мінекономіки № 51 від 19.02.2002 р. і охоплює всі види діяльності, які відносяться до ремісництва.)

Єдиний податок для таких платників встановлюється у розмірі половини податку на доходи фізичних осіб від мінімальної заробітної плати – зміни до ЗУ Про ПДФО готуються.

(Обґрунтування: пропозиція ґрунтується на тому, що кожна працездатна людина (громадянин) повинен заробити щонайменше одну мінімальну заробітну плату і заплатити з неї податок. Проте, самозайняті особи, які не мають найманих осіб, фізично не зможуть використовувати в е с ь свій робочий час на здійснення підприємницької діяльності.)

Абзац 3 п. 5.1. вилучити.

(Обґрунтування: Перевищення обсягів може бути виявлено в кінці звітного періоду, але сплатити податки за загальною системою оподаткування не буде можливості, оскільки така сплата передбачає ведення обліку, звітності, декларування тощо від початку цього періоду, – ці речі неможливо буде забезпечити. Пропозиція: у випадку перевищення обсягів суб’єкт переходить у „вищу” категорію, а цю норму треба викласти у іншому, відповідному розділі – див. п.8.4.)

Потребує обґрунтування збільшення обсягу виручки з 500 тис.грн. до 1,1 млн. грн.

Реалізація цієї норми повинна супроводжуватись обов’язковим веденням обліку доходів та витрат на підставі первинних документів.

Розмір фіксованого єдиного податку для фізичних осіб встановлюється щороку сільськими, селищними та міськими радами за місцем державної реєстрації фізичної особи для різних видів господарської діяльності з урахуванням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Розмір фіксованого єдиного податку може встановлюватись для окремих торгових центрів чи ринків.

Норма потребує уточнення, оскільки ставки податку встановлюються для фізичних осіб, а не для торгових центрів чи ринків.

Розмір фіксованого єдиного податку може бути встановлений від 40% до 60% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового (звітного) року.

Застосування запропонованих ставок та розподілу сум єдиного податку, а також скасування надбавки до ставок податку за кожну найману особу призведе до зменшення надходжень до бюджету у порівнянні з надходженнями за діючою системою оподаткування.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом бюджетного року розміри єдиного податку у такому бюджетному році перегляду не підлягають.

5.3. Встановлені розміри єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.

Якщо нові розміри єдиного податку не оприлюднені у строк, встановлений цією Главою, то діють розміри єдиного податку, встановлені у попередньому періоді.

Порядок прийняття та оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків і зборів, у т.ч. єдиного податку, визначений у статті 12 ПК

5.4. У разі коли для певного виду господарської діяльності сільською, селищною, міською радою не встановлено ставку єдиного податку, до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок у розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового (звітного) року.

Порядок прийняття та оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків і зборів, у т.ч. єдиного податку, визначений у статті 12 ПК

У разі, коли фізична особа провадить декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа подає заяву на одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою.

5.5. Єдиний податок з продажу для фізичних осіб-підприємців можуть за своїм вибором застосовувати фізичні особи, обсяг виручки у яких складає до 2300 розмірів мінімальних заробітних плат на рік та які можуть мати до десяти найманих працівників одночасно.

Потребує обґрунтування збільшення обсягу виручки з 500 тис.грн. до 2,2 млн. грн.

Реалізація цієї норми повинна супроводжуватись обов’язковим веденням обліку доходів та витрат на підставі первинних документів

Розмір єдиного податку з продажу для фізичних осіб-підприємців становить:

3% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України;

Умови щодо реєстрації платником ПДВ визначені виключно розділом V ПК.

ПК не передбачає права фізособам – платникам єдиного податку реєструватись платниками ПДВ.

Необхідність встановлення такого обмеження, насамперед, пов’язана із: використанням фізосіб – платників єдиного податку у схемах ухилення від оподаткування, високим рівнем безпідставно заявлених ними до відшкодування з бюджету сум ПДВ, високим ступенем ризику щодо порушень податкового законодавства.

Крім того, платники ПДВ зобов’язані вести складний облік господарських операцій з окремим обліком сум ПДВ, який фактично прирівнюється до бухгалтерського обліку, що в свою чергу збільшує витрати на ведення бізнесу та в більшості випадків потребує залучення професійного бухгалтера.

5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Реалізація цієї норми повинна супроводжуватись обов’язковим веденням обліку доходів та витрат на підставі первинних документів, а також застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

5.6. Механізм та порядок переходу фізичної особи з однієї ставки єдиного податку на іншу встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

5.7. У разі провадження підприємницької діяльності платником єдиного податку з використанням праці членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності такого платника податку понад сім календарних днів протягом календарного місяця, такий платник податку зобов’язаний оформити трудові відносини з членом його сім’ї у встановленому законодавством порядку.

Не є нормою ПК, оскільки порядок оформлення трудових договорів регламентується Кодексом Законів про працю.

Пропозиція ускладнює адміністрування, оскільки неможливо проконтролювати використання найманої праці саме протягом 7 днів та необхідністю підтвердження родинних стосунків на місці здіснення діяльності.

Стаття 6. Ставка єдиного податку для юридичних осіб

6.1. Юридична особа, яка за попередній податковий рік має обсяг виручки не більше 7 000 мінімальних заробітних плат та середньооблікову чисельність найманих працівників не більше 50 осіб, за власним бажанням може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і самостійно обрати одну з таких ставок єдиного податку:

Потребує обґрунтування збільшення обсягу виручки з 1 млн. грн. до 6,6 млн. грн.

3% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом;

5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В разі здійснення такою юридичною особою виключно виробництва та торгівлі власною продукцією, ставка податку становить 50% від ставок, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Потребує додаткового обговорення.

Слід визначити, що є власновиробленою продукцією.

Стаття 7. Порядок сплати єдиного податку та розподіл податку

7.1. Платники єдиного податку сплачують його щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним місяцем, на окремий рахунок у територіальному органі Державного казначейства України.

Є доцільним зберегти діючу систему сплати єдиного податку:

- для фіксованих розмірів єдиного податку – авансовий платіж,

- для податку від обсягу виручки – за результатами діяльності за місяць.

7.2. Сума сплаченого єдиного податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи — платника єдиного податку. При цьому сума доходу, отримана в результаті провадження господарської діяльності, не включається до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

7.3. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку, сплаченого фізичними особами, у таких розмірах:

до місцевого бюджету — 42 відсотків;

до Пенсійного фонду України в рахунок єдиного соціального внеску — 58 відсотків;

Запропонований розподіл суми єдиного податку не дозволить забезпечити надходження до Пенсійного фонду мінімального розміру єдиного соціального внеску для зарахування страхового стажу.

До прийняття Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок) сплачувати страхові внески за себе та членів своїх сімей у фіксованому розмірі.

Кошти від сплати частини єдиного та фіксованого податків не досягали розміру мінімального страхового внеску, а в окремих випадках були у 100 разів менше нього.

За таких умов період підприємницької діяльності до страхового стажу підприємців-спрощенців у повному розмірі не зараховувався.

Підприємці не мали змоги реалізувати своє право на отримання гідної пенсії, оскільки для розрахунку пенсії за віком до страхового стажу враховуються періоди, за які щомісяця сплачено страхові внески в повному обсязі.

Порушувався принцип солідарної системи, коли сплачені працюючими особами кошти до бюджету Пенсійного фонду спрямовуються на виплату пенсій сьогоднішнім пенсіонерам, а участь підприємців, які є платниками єдиного та фіксованого податків, є дуже незначною.

7.3. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку відповідно до чинного законодавства.

(Обгрунтування: чинним законодавством, наприклад, ЗУ „Про бюджет України” на конкретний рік може бути встановлено певний порядок і пропорції розподілу і зарахування єдиного податку.)

7.4. Платник єдиного податку — фізична особа є застрахованою особою у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонді страхування від нещасних випадків на виробництві і Пенсійному фонді України.

Не є нормою ПК

7.5. Сплата єдиного соціального внеску платником єдиного податку — фізичною особою за себе здійснюється у вигляді частки єдиного податку.

Період сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем зараховується до її загального трудового стажу.

З метою забезпечення пенсійного стажу за весь період роботи, під час якого сплачувався єдиний податок, у повному обсязі платник єдиного податку — фізична особа має право на добровільних засадах здійснити доплату до Пенсійного фонду України до рівня мінімального страхового внеску, якщо частка, сплачена у складі єдиного податку, є меншою за мінімальний страховий внесок, встановлений законодавством на відповідний період.

Відповідно до норм ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Пункт 7.5. вилучити.

Нумерацію привести у відповідність.

(Обґрунтування: порядок сплати ЄСВ визначений іншим законодавством.)

7.6. Платники єдиного податку — юридичні особи ведуть відповідно до законодавства податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цією Главою.

7.7. Кошти від сплати єдиного податку, що спрямовуються до місцевого бюджету, включаються до доходу такого бюджету і використовуються для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Не є нормою ПК.

Питання регулюється бюджетним законодавством.

Blog

Содержание