Порядок звернення до місцевого суду за захистом порушених прав та законних інтересів
| Вид материала | Закон |
- Інформація Про роботу зі зверненнями громадян, які надійшли до комунального підприємства, 87.57kb.
- Загальні положення, 16944.67kb.
- Законом України, 2148.08kb.
- Постанови Кабінету Міністрів України від 24. 09. 2008р. №866 „Питання діяльності органів, 82.64kb.
- Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим кодекс, 2065.48kb.
- Закон україни про звернення громадян, 30.29kb.
- Розділ І. Основні напрями діяльності Правління аму в 2007 2008 роках Розділ ІІ. Розбудова, 3615.06kb.
- Порядок звернення до Європейського суду з прав людини Загальна інформація, 70.32kb.
- Звернення спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст України до Голови Комітету, 32.56kb.
- Індивідуальний захист (самозахист) порушених прав працівника як одна із гарантій трудових, 136.05kb.
еціальний
Порядок звернення
до місцевого суду
за захистом
порушених прав
та законних інтересів
На щастя чи нещастя, але майже кожному з нас доводиться звертатися в місцевий суд для вирішення якогось спору, конфлікту, для розірвання шлюбу, а також для встановлення юридичного факту, стягнення боргу чи компенсації за завдану шкоду, оскарження незаконних дій посадових осіб.
Якщо у Вас виникла конфліктна ситуація, спір, в яких хоча б однією з сторін є фізична особа (громадянин України, громадянин іншої держави чи особа без громадянства). Ви маєте право звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів в місцевий (районний або міський) суд з відповідним позовом.
Спори між юридичними особами (державними органами, підприємствами різних форм власності, тощо) вирішуються господарськими судами.
Місцевий (районний або міській – в містах, що не мають районного поділу) суд розглядає: справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин;
Хочу одразу зазначити, що особа, яка звертається за захистом своїх прав до суду з позовною заявою називається “позивачем ”, а особа, до якої звернуто позовні вимоги – “відповідачем ”.
За загальним правилом, позов подається до суду за місцем проживання відповідача – фізичної особи (громадянина) або за місцем знаходження (юридичної адреси) відповідача – юридичної особи.
Позовна заява подається до суду виключно у письмовій формі.
Позовна заява повинна містити в собі:
а) назву суду, до якого подається заява;
б) точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;
в) зміст позовних вимог;
г) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
д) зазначення доказів, що стверджують позов;
е) зазначення ціни позову;
є) підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.
До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.
Позовна заява подається з копіями відповідно до кількості відповідачів (на кожного відповідача – одна копія).
Подавши до суду ксерокопії документів, Ви зобов’язані по першій вимозі суду представити оригінали для огляду. Тому, з’явившись до суду для співбесіди або в судове засідання – майте при собі оригінали всіх документів, копії яких додані до позовної заяви. Суддя під час співбесіди або в судовому засіданні перевірить їх відповідність з оригіналом і засвідчить своїм підписом.
Ще одним обов’язковим додатком до позовної заяви є квитанція про сплату державного мита. Виключення складають позови, які не обкладаються держмитом (зокрема – позови, які випливають з кримінальних справ, позови про стягнення заробітної плати) та позови позивачів, які за законом звільненні від сплати держмита.
Ставки державного мита, що сплачується при зверненні до суду, встановлено в таких розмірах:
а) із позовних заяв матеріального характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
б) із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
в) із позовних заяв про розірвання шлюбу - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
г) із заяв (скарг) у справах окремого провадження - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
д) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності - 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою;
2) у позовах про витребування майна - вартістю відшукуваного майна;
3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше як за один рік;
4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше як за три роки;
5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;
6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше як за один рік;
7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік;
8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше як за три роки;
9) у позовах про право власності на будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, - дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, - не нижче їх балансової вартості;
10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Ціну позову вказує позивач. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя. У тому разі, якщо в ході судового розгляду буде встановлено інший розмір держмита, недоплачена сума стягується судом, а переплачена – підлягає поверненню.
Бувають випадки, коли сплатити держмита Вам не “по кишені ”. Законодавством передбачено, що враховуючи майновий стан позивача, суддя може відстрочити або розстрочити сплату держмита на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, проте в усякому разі не більше як на три місяці з дня пред'явлення позову. Для отримання такої розстрочки чи відстрочки необхідно одночасно з поданням позову звернутися до суду з відповідною заявою, додавши до неї документи, які підтверджують майновий стан позивача. Це можуть бути: копії пенсійного посвідчення, медичних документів про інвалідність Ваших близьких родичів, що перебувають на Вашому утриманні, свідоцтва про народження Ваших неповнолітніх дітей, довідка про Вашу невелику заробітну плату, копія трудової книжки (як Вашої так і дружини/чоловіка). Але слід зазначити, що суди вкрай неохоче застосовують таку розстрочку чи відстрочку.
Державне мито сплачується позивачем через установи ощадбанку на розрахунковий рахунок того суду, до якого подається позовна заява. Номер розрахункового рахунку суду та інші необхідні банківські реквізити можна отримати в канцелярії суду.
Слід мати на увазі, що державне мито відноситься до судових витрат. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати (у тому числі – державне мито), хоча б ця сторона і була звільнена від оплати судових витрат на користь держави. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорціональну до розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві - пропорціональну до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.
Хотілося б звернути Вашу увагу на таке. Існують випадки, коли відповідач, отримавши копію позовної заяви, яка містить вимоги матеріального характеру, намагається унеможливити виконання можливого судового рішення: переоформлює своє майно на інших осіб, знімає кошти з рахунків тощо. Щоб запобігти цьому ЦПК України передбачає, що суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову.
Такими заходами є:
а) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
б) заборона провадити певні дії;
в) заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві;
г) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;
д) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює цей напис у позовному порядку.
Вжиття заходів до забезпечення позову можливе на будь-якій стадії процесу але ми рекомендуємо подавати заяву про забезпечення позову одночасно з поданням позовної заяви.
В Україні не існує чітко визначеного порядку подання позовної заяви до суду. Тому існує декілька варіантів подання позову:
— подання позовної заяви безпосередньо судді під час прийому громадян;
— подання позовної заяви в канцелярію суду;
— пересилка позовної заяви до суду поштою.
Суддя відмовляє в прийнятті заяви:
а) якщо заява не підлягає розглядові в судах;
б) якщо заінтересованою особою, що звернулася до суду, не додержано встановленого законом для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи;
в) якщо є таке рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
г) якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
д) якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
е) якщо справа не підсудна даному судові;
є) якщо заява подана недієздатною особою;
ж) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, зобов’язаний постановити про це мотивовану ухвалу (яку Ви можете оскаржити, якщо вважаєте, що вона не справедлива). Якщо суддя відмовив в прийнятті Вашої заяви з підстав, передбачених пунктами б), е), є), ж), після усунення допущених порушень, Ви можете повторно звернутися до суду з заявою в тій же справі.
Якщо Ви подали позов з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, суддя постановляє ухвалу про залишення Вашої заяви без руху. Одночасно суддя встановлює строк для усунення виявлених недоліків (цю ухвалу Ви також можете оскаржити, якщо вважаєте, що вона не справедлива). У разі їх усунення в строки встановлені судом, провадження по Вашому позову буде продовжено. Якщо ж ці недоліки не будуть усунені, то позовна заява, з усіма доданими до неї матеріалами, буде Вам повернута. Така заява вважається неподаною, що надає Вам право, виконавши всі вимоги закону, повторно звернутися до суду.
Підготовка справи до судового розгляду в тому числі і розгляд заяв, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду (заява про витребування документів, про забезпечення позову, тощо) повинна бути проведена не більше як у семиденний строк, а у
виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви.
Це означає, що протягом зазначених строків з дня надходження справи до суду, суддя зобов’язаний здійснити підготовку справи до розгляду, після чого постановити ухвалу, в якій зазначити, які підготовчі дії ним проведені, і встановити час розгляду справи.
Всі цивільні справи, призначені до слухання повинні бути розглянуті в такі строки:
а) трудові справи - в семиденний строк;
б) справи про стягнення аліментів і про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, - у десятиденний строк;
в) всі інші справи - у п'ятнадцятиденний строк.
В деяких випадках ЦПК України передбачає інші строки розгляду справ судом.
Не зважаючи на те, що цивільним процесуальним кодексом України чітко визначено строки підготовки справи до розгляду та строки її розгляду, фактично суди не дотримуються цих строків. Здебільшого, це пов’язано з надмірним завантаженням судів іншими справами.
У тому випадку, коли Ви обґрунтовано вважаєте, що розгляд Вашої справи по суті з умисно затягується рекомендуємо Вам звернутися зі скаргою на бездіяльність судді до:
- відповідної кваліфікаційної комісії суддів, виклавши припущені суддею порушення закону, та з проханням вжити заходів для їх усунення;
- до голови цього суду (або до вищестоящого суду) з заявою про відвід судді та проханням передати справу для розгляду іншому судді.
За загальним правилом, з позовною заявою до суду Ви маєте звернутися протягом трьох років, тобто протягом строку позовної давності. Проте, в деяких випадках передбачені скорочені строки позовної давності.
Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про недоліки проданих речей;
3) що випливають з поставки продукції неналежної якості;
4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду;
5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.
До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік.
До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу, застосовуються скорочені строки давності в два місяці.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Не зважаючи на пропуск строків позовної давності, суд зобов’язаний прийняти Вашу заяву до розгляду та прийняти по ній рішення. Проте, слід знати, що пропуск строків позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Одначе, за наявності поважних причин пропуску строків давності, за заявою позивача, суд може поновити пропущений строк. Поважними обставинами пропуску строків позовної давності можуть бути визнані обставини, пов’язані з особою позивача (наприклад, важка хвороба).
Заява про поновлення строків пропущеного строку позовної давності подається до суду одночасно з позовною заявою. Рішення по цій заяві приймається судом одночасно з ухваленням рішення по Вашому позову.
Романчук Марина
учениця групи 11-1
Апеляційне оскарження
судових рішень
Право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є невід'ємним і гарантованим Конституцією й законами України правом громадян та юридичних осіб.
Однією ж з найважливіших гарантій реалізації права на судовий захист є право на оскарження в суді вищестоящої інстанції судових рішень та ухвал, що не набрали законної сили, — адже, на жаль, іноді суди з різних причин постановляють рішення, які не відповідають обставинам справи або ж нормам матеріального чи процесуального права. Саме у таких випадках однією з додаткових гарантій захисту прав зацікавлених осіб є апеляційне провадження — своєрідна форма перевірки ще не чинних постанов суду першої інстанції, сутність якої полягає у повторному розгляді справи по суті й перевірці судом апеляційної інстанції рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили, як з правової, так і з фактичної сторони.
Таким чином, за допомогою апеляційного провадження здійснюється перевірка законності та обґрунтованості постановлених судами першої інстанції рішень, що надає змогу ще до набрання ними законної сили усунути допущені судами помилки та порушення.
Оскаржити в апеляційному порядку рішення суду (тобто порушити функціональну діяльність апеляційної інстанції щодо перевірки рішень суду першої інстанції) згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК вправі сторони, інші особи, які брали участь у розгляді справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Крім того, окремо від рішення суду може бути оскаржено в такому самому порядку й низку ухвал суду першої інстанції (наприклад, щодо повернення заяви позивачеві, відмови у відкритті провадження у справі, визначення розміру судових витрат, зупинення провадження у справі, відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк тощо). Об'єктом оскарження може бути як усе рішення суду, так і його частина.
Необхідно враховувати те, що хоча переважна кількість цивільних справ у першій інстанції розглядається саме місцевими судами, все ж таки подекуди такий розгляд здійснюють й суди апеляційної інстанції — їх рішення, звісно ж, не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, але можуть бути переглянуті в касаційному.
У виняткових випадках цивільні справи у першій інстанції розглядаються також і Верховним Судом України (категорії таких справ обмежені законодавством) — за таких обставин є неможливим оскарження ані в апеляційному, ані в касаційному порядку. Не можуть переглядатися в апеляційному чи касаційному порядку і судові рішення (ухвали), які постановлені Судовою палатою в цивільних справах Верховного Суду України в результаті перегляду в касаційному порядку судових рішень (ухвал) місцевих і апеляційних судів.
Порядок внесення
апеляційної заяви та скарги
Звичайно, усе вищевикладене щодо сутності апеляційного оскарження не є новелами цивільного процесу, на відміну від самої процедури апеляційного оскарження, яка з набранням чинності новим ЦПК зазнала досить таки суттєвих змін. Перш за все, необхідно звернути увагу на те, що тепер для апеляційного оскарження слід подавати не один, а два документи — заяву, в якій має бути зазначено лише найменування суду, до якого подається заява, відомості про особу, що її подає, рішення чи ухвала, що оскаржуються, та апеляційну скаргу, вимоги щодо форми та змісту якої містяться у ст. 295 ЦПК та майже не змінились у порівнянні з ЦПК 1963 р. Таким чином, зараз перед тим, як подати звичайну апеляційну скаргу, потрібно спочатку звернутися до апеляційного суду із заявою про апеляційне оскарження. Втім, апеляційну скаргу можна подати і без попередньої заяви, але лише за умови її подання у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження (що навряд чи реально на практиці).
Також у ЦПК окремо встановлено строки для подання апеляційної заяви та апеляційної скарги: згідно зі ст. 294 заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а скарга на таке рішення — протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Для подання заяви про оскарження ухвали суду існує лише п'ять днів і ще десять — для подання апеляційної скарги на ухвалу. Таким чином, за положеннями нового ЦПК термін подання відомостей про те, що рішення суду першої інстанції буде оскаржено (тобто принаймні термін для подання апеляційної заяви), втричі менший, ніж строк, який був наданий положеннями ЦПК 1963 р. для подання апеляційної скарги . До того ж, як і раніше, відповідно до вимог ЦПК обчислення строку на апеляційне оскарження починається саме з моменту проголошення рішення судом, а не з моменту його доведення до відома сторін.
Дійсно, зважаючи на те, що процес є усним і сторони приймають у ньому участь самі або через своїх представників, вони, як правило, є присутніми у залі судового засідання під час проголошення судового рішення, а тому нагальної потреби обчислювати строк апеляційного оскарження від моменту доведення рішення суду до відома сторін у переважній більшості випадків нібито й немає.
Але зважаючи на те, що апеляційну скаргу досить важко підготувати, не маючи у розпорядженні копії судового рішення, можливо, було б доцільніше встановити перебіг строку на апеляційне оскарження не з моменту проголошення судового рішення, а з моменту одержання сторонами його копії .
Як і за ЦПК 1963 p., заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу згідно зі ст. 296 нового ЦПК слід також подавати в апеляційний суд через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Проте якщо раніше саме цей суд і перевіряв наявність умов, необхідних для відкриття апеляційного провадження (звісно, такий підхід до порядку подання апеляційної скарги мав припинити своє існування: адже суд, який постановив рішення, є надто незацікавленим у повторному розгляді справи апеляційним судом, а тому, маючи усі повноваження щодо перевірки поданої скарги на відповідність встановленим законом вимогам та право повернення її скаржнику для усунення недоліків, досить легко міг з формальних підстав заблокувати подання апеляційної скарги), то відтепер він просто ставиться таким чином до відома про те, що його рішення оскаржується.
Після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване рішення, надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду, де справу буде зареєстровано та передано у порядку черговості судді-доповідачу.
У триденний термін цей суддя повинен буде вирішити питання про прийняття скарги до розгляду апеляційним судом.
Отже, з набранням чинності новим ЦПК суд першої інстанції вже не вирішує питання про дотримання форми та змісту скарги і не приймає залежно від цього рішення про її направлення до апеляційного суду або повернення суб'єкту звернення, що, безумовно, примусить суд першої інстанції відповідальніше ставитися до постановлення рішення у справі, а також зробить реальнішим його перегляд у апеляційному порядку.
Отже, у разі необхідності обов'язково скористайтеся не лише гарантованим Конституцією правом на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, а й наданою законом можливістю апеляційного оскарження — адже вже сам факт подвійного розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді, а внаслідок того, що рішення, по суті, приймають дві різні інстанції, зменшується ризик судової помилки, а це надає додаткові гарантії справедливого вирішення справи.
До того ж, судді апеляційних судів, зазвичай, є більш неупередженими, оскільки майже не зазнають місцевого тиску тією мірою, як судді першої інстанції. І загалом завдяки інституту апеляційного провадження відбувається процес формування початкової єдності судової практики — адже рішення суду вищого рівня є орієнтиром для судів першої інстанції, що, безумовно, сприяє й підвищенню рівня кваліфікації суддівського корпусу.
Романчук Марина, учениця гр.11-1
ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Підстави звернення до Європейського суду з прав людини:
1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.
Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.
3. Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду.
4. Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.
5. Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.
6. Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду Ви використали усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження; в протилежному випадку Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що Вам слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких Ви маєте намір поскаржитись до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.
8. Якщо Ваша заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як Ви використали звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.
9. Ви можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом Вашого звернення до Суду. Шестимісячний строк відраховується з моменту Вашого ознайомлення або ознайомлення Вашого адвоката з остаточним судовим рішенням, за результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж - у разі якщо Ви вважає, що ефективний засіб юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній - з моменту стверджуваного порушення.
10. Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від Вас першого листа, в якому чітко викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви, яку Ви маєте намір подати, або заповненого формуляру заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного строку.
Як подавати заяву до Суду?
Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням Ви можете звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з Вами цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а Ви чи Ваш представник, за загальним правилом, повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.
Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо Ви відсилаєте свою заяву електронною поштою або факсом, Вам обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи.
Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.
Зміст заяви
Згідно з положеннями правила 47 Регламенту Суду, в заяві необхідно:
а) навести стислий виклад фактів, щодо яких Ви скаржитися, та суть Ваших скарг;
б) зазначити права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які, на Вашу думку, були порушені;
в) назвати національні засоби юридичного захисту, якими Ви скористалися;
г) навести перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі, із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень (Суд не повертає надіслані йому документи, тому необхідно надсилати виключно копії, а не оригінали).
Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана Вами як заявником, або Вашим представником.
Якщо Ви не бажаєте розкривати свою особу, Ви маєте про це зазначити в заяві до Суду та викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження в Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може надати дозвіл на анонімність.
Адреса суду
Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:
The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F–67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE – ФРАНЦІЯ.
Листування з Судом
1. Після отримання від Вас першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Надалі до Вас можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз’ясненнями, пов’язаними із заявою.
Секретаріат Суду не надає інформації щодо законодавства держави, проти якої спрямовано заяву, а також не надає юридичних консультацій стосовно застосування або тлумачення національного права.
2. Ви маєте своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Будь-яка затримка з відповіддю може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді, і розгляд заяви, відповідно, припиняється.
3. Якщо Ви вважаєте, що Ваша заява стосується одного з прав, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї, і що всі умови прийнятності, викладені вище, задоволені, Ви повинні ретельно і розбірливо заповнити формуляр заяви і повернути його до Суду в найкоротші строки та у будь-якому випадку не пізніше шести місяців з дати направлення першого листа до Секретаріату Суду. Якщо формуляр та всі необхідні документи не будуть надіслані до Секретаріату Суду до спливу вказаного строку, це буде розцінено як те, що Ви не бажаєте підтримувати заяву в Суді і, відповідно, Вашу справу буде знищено.
Конфіденційність інформації, надісланої до Суду
Згідно з правилом 33 Регламенту Суду, всі документи, що надійшли до Секретаріату Суду у зв’язку із заявою, за винятком поданих з приводу переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено правилом 62, мають бути доступними для громадськості, якщо з причин, викладених у пункті 2 цього правила, Голова Палати Суду не вирішить інакше - з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи іншої заінтересованої особи.
Таким чином, за загальним правилом, доступ до всієї інформації, яка міститься в документах, наданих заявником Секретаріату Суду, зокрема до інформації про осіб, про яких йдеться в документах, є відкритим. Крім того, у разі якщо Суд викладе таку інформацію у рішенні щодо прийнятності або щодо суті справи, або ж у рішенні про вилучення справи з реєстру справ Суду, її може бути розміщено в інформаційній базі Суду HUDOC на офіційному Інтернет-сайті Суду.
Наявність представника чи адвоката
На початковій стадії подання заяви Ви не зобов’язані мати представника, а якщо Ви його маєте, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, Вам потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який є практикуючим юристом в одній із держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою).
Якщо Ви бажаєте звернутися до Суду через адвоката або іншого представника, Вам необхідно додати до формуляра заяви довіреність, яка б уповноважувала його діяти від Вашого імені. Представник юридичної особи (підприємства, об’єднання, і т.д.) або групи осіб повинен підтвердити свої юридичні повноваження представляти заявника.
Плата за звернення до Суду
Суд не може надати Вам допомогу з оплати послуг адвоката для підготовки заяви до Суду. В подальшому, а саме після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання зауважень, Ви, у разі браку коштів для оплати послуг адвоката, можете претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо надання такої допомоги Суд визнає за необхідне для належного розгляду справи.
Процедура розгляду справи безкоштовна. Процедура розгляду справ Судом є письмовою, що не потребує Вашої особистої присутності у Суді. Вас обов’язково буде поінформовано про будь-яке рішення, винесене Судом у Вашій справі.
Романчук Марина
учениця групи 11-1