Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 020101 культурологія, спеціальністю "культурологія":, 20. с. Розробник

Вид материала

Содержание

Брайчевський М.Ю.
14. Інформаційні ресурси
Програма навчальної дисципліни
2. Інформаційний обсяг дисципліни
Методичні поради по організації самостійної роботи
Методичні вказівки до проведення контролю
Групові консультації
ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС. Тема 1.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

ІІ. До теми “Історія релігії в Україні”

Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.М.Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.
Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.
Васьків А.Ю. Історія Української греко-католицької церкви: Текст лекції. – Львів, 1999.
Власовський І.Ф. Нарис історії Української Православної Церкви: у 4-х т. – Нью-Йорк; Київ, 1990.
Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1996.
Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
Гринів О. Йосиф Сліпий як історик, філософ, педагог. – Львів, 1994.
Ісиченко Ігор, архієпископ. Історія Христової Церкви в Україні: Конспект лекцій для студентів духовних шкіл. – Харків, 2000.
Історія Православної Церкви в Україні. – К., 1997.
Історія релігії в Україні: В 10 т. / Ред. кол.: А.Колодний та ін. – К., 1996–2001.
Історія релігії в Україні: Навч. посібник / За ред. А.М.Колодного, П.Л.Яроцького. – К., 1999.
Історія християнської церкви на Україні (Релігієзнавчий довідковий нарис) / Відп. ред. О.С. Онищенко. – К., 1991.
Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К., 1999.
Козачишин Н. М., Матюхіна О. А. “Східна політика” Ватикану. – Львів, 1989.
о.Кость Панас. Історія Української Церкви. – Львів, 1992.
Левицький Ю. Коротка історія Київської (Української) Церкви. – Львів, 1993.
Липинський В. Релігія і Церква в історії України. – К., 1993.
Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні : Курс лекцій. – К., 1996.
Матеріали конференції, присвяченої життю та діяльності Андрея Шептицького. – Львів, 1990.
Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1992.
Моця О.Л., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996.
Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. – Львів, 1995.
Никитенко І., Новосад М., Оксіюк Й. Православ’я на Україні. – К., 1985.
Нічик В. Петро Могила в духовній історії України. – К., 1997.
Огієнко І. І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви: У 2 т. – К., 1993. – Т.1-2.
Палінчак М. Правове регулювання державно-церковних відносин на Україні. – Ужгород,1995.
Панас К. Історія Української церкви. – Львів, 1992.
Паславський І. Між Сходом і Заходом. – Львів, 1993.
Пашук А. І. Українська церква і незалежність України : Монографія. – Львів, 2003.
Пашук А. Церква і незалежність України. – Львів, 1998.
Пащенко В. Православ’я в новітній історії України. – Полтава, 1997.
Релігієзнавство / За ред. С. А. Бублика. – К., 2000.
Релігієзнавство / За ред. В. І. Лубського, В. І. Теремка. – К., 2007.
Релігієзнавство / За ред. М.Ф.Рибачука. – К., 1997.
Релігія в духовному житті українського народу. – К., 1994.
Рибачук М.Ф. Релігієзнавство. – К., 1998.
Семчишин М. Тисяча років української культури. – К.,1993.
Старовойт О. Стефан Зизаній. – Львів, 1996.
Стахів М. Христова Церква в Україні 988-1596. – Львів, 1993, 1995.
Тимошик М.С. Голгофа Івана Огієнка. – К., 1997.
Тіменик З. Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). – Львів, 1997.
Українське відродження і національна церква. – К., 1990.
Українська греко-католицька церква. – Львів, 1998.
Українська церква між Сходом і Заходом. – К., 1996.
Харьковщенко Є.А. Софійність Київського християнства. – К., 1997.
Ходькова Л. П. Релігієзнавство. – Львів, 2003.
Хома Іван. Нарис історії Вселенської Церкви. – Рим; Львів, 1995.
Християнство в контексті історії і культури України. – К., 1997.
Чубатий М. Історія християнства на Русі-Україні. – Рим; Нью-Йорк, 1965.
Чубатий М. Українська Католицька Церква. – Рим, 1990; Львів, 1992.
Свящ.д-р Юрій Федорів. Історія церкви в Україні. – Люблін, 1991.
Юрій Н.Ф. Релігієзнавство. – К., 2006.
Яроцький П.Л. Релігієзнавство. – К., 2004.

14. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Антична міфологія: Пер. з франц. / Е. Лаперт, К. Естен. – К.: Махаон-Україна, 2005. – 260 с.
Атлас Библейской истории. – М.: Рос. Библ. Общество, 1995. – 64 с.
Библейская энциклопедия. – М., 1991.
Буддизм: Словарь. – М., 1992.
Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватикану та унії (Х – поч. ХVІІ ст.): Збірник документів і матеріалів. – К., 1989.
Геллей Генрі Г. Біблійний довідник Геллея. – Торонто: Всесвітня христ. місія, 1985. – 856 с.
Державно-церковні відносини на Україні. Матеріали до курсу лекцій. – Ужгород, 1997.
Дещиця М. Малий український церковно-історичний словник. – Львів: Основа, 1994. – 153 с.
Джерела канонічного права Православної Церкви. – Харків, 1997. – 112 с.
Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей / Пер. з фр.; під. кер. Б.Кассен. – К.: Дух і літера, 2009. – Т.1. – 576 с.
Ислам. Краткий справочник. – М., 1986.
Ислам: Энциклопедический словарь. – М.: Наука, 1991. – 315 с.
История религий мира: Энциклопедия: В 2 т. – М., 1996.
Історія світової релігієзнавчої думки: Хрестоматія / Авт. та упор. В.І.Лубський, В.М.Козленко, Т.Г.Горбаченко. – К.: Тандем, 1999. – 408 с.
Історія української філософії: Хрестоматія / Упоряд. М.В.Кашуба. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 356 с.
Історія християнської церкви на Україні (Релігієзнавчий довідковий нарис) / Відп. ред. О.С.Онищенко. – К.: Наук. Думка, 1991. – 104 с.
Католицизм : Словарь. – М., 1991.
Классики мирового религиоведения. Антология / Пер. с анг., нем., фр. Сост. и общ. ред. А.Н.Красникова. – М.: Канон+, 1996. – Т.1. – 496 с.
Конфесійна карта Львівщини. Інформаційно-статистичний довідник /Упоряд. С.Т.Боруцький та ін. – Львів: Вид. АТ “Хартія”, 1997. – 98 с.
Костів К. Словник-довідник Біблійних осіб, племен і народів. – Торонто, 1982.
Мифы народов мира: В 2-х т. – М., 1980.
Народы и религии мира: Энциклопедия / Гл. ред. В.А. Тишков. – М.: БРЭ, 1999. – 928 с.
Православие : Словарь. – М., 1988.
Протестантизм : Словарь. – М., 1990.
Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 392 с.
Религии мира. Энциклопедия: В 6 т. – М., 1996.
Релігії світу: Пер. з франц. / П.Балта, Ж.Боттеро, К.Шадефо та ін. – К.: Махаон-Україна, 2005. – 260 с.
Религия и общество: Хрестоматия. – М., 1996.
Стеценко В.І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абетка: Навч. посіб. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 208 с.
Туркало Я. Нарис історії Вселенських Соборів (325–787). – Нью-Гейвен; Брюссель, 1974. – 320 с.
Християнство: Словарь / Под общ. ред. А.М.Митрохина и др. – М.: Республіка, 1994. – 559 с.
Християнство: Энциклопедический словарь: В 3-х т. – М., 1993–1995.
Шевченко В.М. Словник-довідник з релігії. – К., 2004.

Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___”____________20_ р. № ___

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії та історії культури

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

___________________________

“___”_________________20__ р.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Релігієзнавство

галузь знань 0201 – культура

напряму підготовки 6.020101 – культурологія

для спеціальності “культурологія”

філософського факультету, культурологічного відділення

Форма навчання

Курс

Семестр

Загальний обсяг (год.)

Всього аудит. (год.)

у тому числі (год.):

Самостійна робота (год.)

Контрольні (модульні) роботи (шт.)

Розрахунково-графічні роботи (шт.)

Курсові проекти роботи) (шт.)

Залік (сем.)

Екзамен (сем.)

Лекції

Лабораторні

Практичні

Денна

1,2

2,3

146

–

Робоча програма складена на основі: освітньо-професійної програми ГСВО 0201 – культура

напряму підготовки 6.020101 – культурологія

варіативної частини освітньо-професійної програми спеціальності “культурологія”.

Робоча програма складена кандидатом філософських наук, доцентом, доцентом кафедри теорії та історії культури Стеценком Валерієм Івановичем.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії культури

Протокол № ___ від “____”______________ 20 __ р.

Завідувач кафедрою теорії та

історії культури, професор

_______________Мельник В. П.

“___”_______________ 20___ р.

Схвалено методичною комісією напряму (спеціальності) 6.020101 – культурологія

Протокол № ___ від “____”_____________ 20 __ р.

“____”_____________ 20 __ р. Голова ________ (_________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

1. Рівень сформованості вмінь та знань

Шифр умінь та змістових модулів	Зміст умінь, що забезпечується
М1	Самостійно аналізувати різноманітні проблеми теорії релігії, зокрема головні релігієзнавчі концепції
М2	Розрізняти існуючі типи та історичні форми релігії, особливості віровчення та культу відомих релігій світу
М3	Знати специфіку історичної еволюції християнства, проводити порівняльний аналіз конфесійних відмінностей його головних напрямів
М4	Самостійно аналізувати події історії та сучасного релігійного життя в Україні, знати основи українського законодавства про свободу совісті та релігійні організації

2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ ДИСЦИПЛІНИ

2.1. Лекційний курс

Шифр змістового модуля	Назва змістового модуля	Кількість аудиторних годин
М1	Теорія релігії	20
М2	Історія релігії	16
М3	Історія християнства та релігійний модернізм	20
М4	Релігія в Україні. Релігія та проблема свободи совісті	16

2.2. Лабораторні заняття

Шифр змістового модуля	Назва змістового модуля	Кількість аудиторних годин

2.3. Практичні заняття

Шифр змістового модуля	Назва змістового модуля	Кількість аудиторних годин
М1	Теорія релігії	20
М2	Історія релігії	16
М3	Історія християнства та релігійний модернізм	20
М4	Релігія в Україні. Релігія та проблема свободи совісті	16

2.4. Практика

Шифр змістового модуля	Назва змістового модуля	Кількість аудиторних годин

Методичні поради по організації самостійної роботи

студентів з релігієзнавства

Уміння студентів самостійно працювати над вивченням конкретного предмета – важливий чинник підвищення якості підготовки спеціалістів.

Враховуючи це, рекомендуються наступні форми організації самостійної роботи студентів з релігієзнавства:

підготовка до семінарських занять;
самостійне опрацювання додаткової літератури до тем лекційного курсу і семінарських занять, а також літератури для підготовки курсових робіт;
підготовка доповідей, рефератів та есеїв за тематикою лекцій і семінарів;
самостійне опрацювання питань для самоконтролю засвоєння змісту лекційного курсу з релігієзнавства.

Методичні вказівки до проведення контролю

за самостійної роботою студентів з релігієзнавства

Одним з найдієвіших методичних прийомів підвищення ефективності самостійної роботи студентів є систематичний контроль за її здійсненням. Це сприяє виробленню свідомого ставлення до оволодіння знаннями, підвищенню вимогливості до себе, зміцненню самодисципліни й організованості у цій роботі.

У практичній діяльності кафедри теорії та історії культури застосовуються такі головні форми поточного контролю за самостійною роботою студентів у вивченні релігієзнавства:

семінарські заняття;
індивідуальні та групові консультації;
співбесіди з окремих тем;
доповіді, реферати, есеї;
перевірка домашніх завдань, а також окремих творчих тематичних завдань;
колоквіуми;
контрольні роботи;
письмове тестування – програмований контроль за самостійною роботою студентів;
заслуховування звітів студентів про участь у проведенні соціологічних досліджень.

Важливе значення у самостійній роботі студентів має підготовка до семінарських занять, де студенти не лише розширюють, а й водночас закріплюють здобуті знання.

У планах семінарських занять з нормативного курсу вміщено списки обов’язкової для вивчення і додаткової літератури, тематику рефератів і доповідей. Практичний досвід свідчить, що у план двогодинного семінару доцільно ввести 2-3 вузлових питання, чотирьохгодинного – 5–6.

Перевіряючи знання студентів з основних питань теми, на семінарських заняттях важливо використовувати проблемно-ситуаційні вправи.

Студенти готують також доповіді, реферати та есеї з урахуванням актуальних проблем релігієзнавства. Робота над рефератами (доповідями) є важливою формою творчого підходу до вивчення теорії та історії релігії. Працюючи над науковою і богословською літературою, періодичними виданнями, студент набуває навичок глибшого самостійного засвоєння матеріалу, навчається поєднувати теорію з практикою, полемізувати, висловлювати власну думку. З часом набуті навички студенти можуть реалізувати в конкретно-соціологічних дослідженнях або виконуючи тематичні і творчі завдання. Своєю чергою, під час підготовки доповідей, рефератів та есеїв викладач має змогу індивідуально працювати зі студентами, організовувати їхню самостійну роботу.

З рефератами, есеями і доповідями студенти виступають на семінарах або на підсумкових науково-теоретичних конференціях після закінчення вивчення курсу “Релігієзнавство”.

Водночас, традиційним видом контролю за самостійною роботою студентів є реферати, есеї, які виконуються у домашніх умовах чи у бібліотеках з використанням не лише навчальної літератури, а й значної кількості додаткової (спеціальної), зокрема монографічної літератури, наукових та науково-популярних публікацій в періодичних виданнях, і охоплюють велике коло питань з тієї чи іншої теми лекційного курсу або семінарських занять. Ці реферати та есеї бажано заслуховувати у формі доповідей або повідомлень студентів на семінарських заняттях під час обговорення відповідних питань плану їх проведення. Така форма контролю сприяє поглибленому вивченню студентами окремих проблем курсу “Релігієзнавство”.

Своєрідною формою контролю за самостійною роботою студентів є перевірка виконання ними домашніх завдань. Зміст домашніх завдань, рекомендованих до семінарських занять з релігієзнавства, також виходить з їхньої тематики.

Дієвою формою поточного контролю за знаннями студентів є індивідуальні і групові консультації. На індивідуальних консультаціях під час бесід зі студентами викладачі перевіряють якість засвоєння ними навчального матеріалу. Індивідуальні консультації є обов’язковими для тих студентів, які були відсутні на семінарі або дістали незадовільні оцінки. Це стимулює студента самостійно працювати над навчальним матеріалом протягом семестру. На індивідуальних консультаціях викладач має змогу перевірити сумлінне ставлення студентів до вивчення предмету, чи засвоюють вони програмний матеріал, з’ясувати причини пасивності окремих студентів, допомогти їм підготуватися до колоквіуму, заліку та ін. Зауважимо, на індивідуальні консультації треба час від часу запрошувати і встигаючих студентів. Досвід показує, що в деяких випадках такі студенти, яких не контролюють, можуть запустити навчальний матеріал.

Групові консультації звичайно практикується з найскладніших тем лекційного курсу з релігієзнавства.

Нерідко виникає потреба у проведенні групової консультації також перед першим семінарським заняттям (або, якщо є потреба – перед кожним семінаром). Без такої консультації семінар може відбутися не на відповідному рівні або й зовсім зірватися.

Під час групової консультації викладач ознайомлює аудиторію з основним змістом лекційних тем, характером, особливостями і методикою проведення семінару (колоквіуму, заліку, іспиту), роз’яснює рівень своїх вимог, коментує рекомендовану літературу. Водночас за характером запитань, які ставлять йому студенти, викладач визначає ступінь засвоєння студентами навчального матеріалу і може проконтролювати якість їхньої самостійної роботи.

Досить ефективним контролюючим засобом самостійної роботи студентів, який застосовується викладачами кафедри теорії та історії культури, є також співбесіди за окремими темами, які слід проводити періодично упродовж усього часу вивчення нормативного курсу “Релігієзнавство”. На них вибірково запрошуються студенти, що не виявляють особливої активності в самостійній роботі, а також на семінарських заняттях.

Для глибшого засвоєння змісту кожного з чотирьох модулів, наприкінці кожного з них практикується проведення підсумкового колоквіуму. Групі студентів заздалегідь пропонується низка запитань з даної теми, складених з урахуванням найважливіших її аспектів. Кожне з питань вивчають, а потім виступають з рефератами (доповідями) чи короткими повідомленнями два-три студенти. Уся група бере участь в обговоренні цих студентських повідомлень і винесених на колоквіум питань. Підсумовуючи обговорення, викладач відзначає позитивні і негативні сторони у виступах студентів, і робить висновок про рівень засвоєння ними навчального матеріалу, а відтак про внесення необхідних корективів у навчальний процес.

Крім проведення колоквіумів практикується також виконання студентами творчих завдань. Виконання індивідуальних (або групових) творчих завдань має на меті з’ясувати глибину засвоєння студентами курсу “Релігієзнавство” на емоційному рівні, а також виявити їх уміння оперувати науковою термінологією, здатність аналізувати, узагальнювати, доходити висновків на основі власних вражень і спостережень, а також духовної та наукової літератури. Студенти (група, курс) дістають конкретне тематичне завдання, наприклад: описати свої враження від знайомства з сакральним мистецтвом; яким був їхній шлях до віри та ін. Кожний студент самостійно обирає шлях набуття необхідних вражень (відвідує літургії, музей релігії, картинну галерею), або використовує існуючий власний досвід. Свої враження і спостереження студенти викладають письмово у вигляді невеличкого твору обсягом півтора-дві сторінки. Досвід показує, що ця форма самостійної роботи приваблює студентів, оскільки в такий спосіб вони можуть відверто висловитись про сокровенне. Викладач своєю чергою має можливість проаналізувати, наскільки успішно студенти засвоїли ті чи інші аспекти нормативного курсу, дістати уявлення про їх духовний світ і коло інтересів.

Одним з видів контролю за самостійною роботою студентів є письмові контрольні роботи. Їх виконують студенти в аудиторії. Контрольні роботи охоплюють певне коло питань з тієї чи іншої теми або кількох тем. Такі роботи потребують чимало часу для перевірки. Значно швидше перевіряють роботи за допомогою різних контролюючих засобів (кібернетичних та електромеханічних), які фіксують правильність відповіді і допущені помилки. За допомогою контрольних робіт з успіхом виконують фронтальну перевірку знань студентів.

Поточний контроль за самостійною роботою студентів можна проводити й програмованим способом (тестуванням), який дає змогу детальніше перевірити знання студентів, з’ясувати рівень (якість) їхнього засвоєння матеріалу. Програмований контроль допомагає значно скоротити час контролю і суттєво полегшити працю викладача. Крім того, він дає змогу застосувати для перевірки знань студентів однакові якісні й кількісні критерії.

Викладачами кафедри теорії і історії культури розроблено методику проведення програмованого контролю за допомогою спеціальних карт. З метою підготовки студентів до опитування треба заздалегідь повідомити перелік тем і головних питань, з яких проводитиметься опитування, організувати і провести консультацію або групові та індивідуальні бесіди для роз’яснення порядку проведення програмованого контролю.

Для індивідуального опитування студентам роздають по одній картці бланку для відповіді. Перевіряючи відповідь студента на тестове завдання, викладач, користуючись ключем, визначає знання опитуваного.

Карти програмованого контролю (тестові завдання) з нормативного курсу “Релігієзнавство” можна використовувати як у процесі читання лекцій, проведення семінарських занять, так і під час консультацій, індивідуальних бесід, ділових ігор тощо.

Зауважимо, що рівень ефективності поточного контролю залежить від додержання низки вимог щодо нього. Такими вимогами є: об’єктивність, індивідуальність та всебічність перевірки засвоєння студентами знань. Систематичний поточний контроль за самостійною роботою студентів, що здійснюється у різноманітних формах, стимулює і дисциплінує їхнє навчання, сприяє активізації й удосконаленню навчально-виховного процесу у вищій школі.

Згідно вищевказаних методичних порад та вказівок й здійснюється організація самостійної роботи студентів з нормативного курсу “Релігієзнавство” та контроль за її виконанням.

2.5. Самостійна робота студента:

(денна форма навчання)

включає підготовку до семінарських занять; самостійне опрацювання додаткової літератури та питань для самоконтролю засвоєння змісту навчального матеріалу, а такою підготовку рефератів, есеїв, доповідей та домашніх (творчих) завдань за такою тематикою лекцій та семінарських занять

(заочна форма навчання)

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС. Тема 1.

Семінарські заняття.

Blog

Содержание