Geum.ru

Шкляр В.І., Мелещенко О. К., Мукомела О. Г., Паримський І. С. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-теоретичний нарис. К., 1996. 168 с

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Незважаючи на ці перші успіхи, в Україні склалася надзвичайно складна ситуація з комунікаційними артеріями: по-перше, прокладені під землею кабелі давно морально застарілі і не в змозі передавати більшу кількість сигналів; по-друге, популярна за радянських часів "манія економії скрізь і всюди" негативно позначилася на якості. телефонних кабелів, що прокладачися меншим діаметром, ніж це вимагалося існуючими в галузі стандартами і від чого тепер безпорадно розводять руками зв'язківці та клієнти; по-третє, телеграфний, телексний і телетайпний зв'язок поступився

128

місцем більш оперативним видам зв'язку і зовсім мало використовується нині; по-четверте, технологія мікрохвильового зв'язку внаслідок своєї дорогокоштовності не одержача поширення в нашій державі; по-п'яте, популярні тепер модемний і факс-модемний види зв'язку передбачають використання телефонних мереж, які через це працюють а надмірним навантаженням; по-шосте, прокладання оптико-волоконних ліній зв'язку — річ дуже дорога, що в умовах економічної кризи стримує розвиток цієї напрочуд перспективної технології в Україні. Ці та інші обставини змушують вітчизняних і зарубіжних інвесторів не один раз думати, чи варто вкладати капітал у галузь, котра поки приносить більше збитків, ніж прибутків, — хоча у високорозвинених країнах телекомунікації завжди були і є рентабельними. Наприклад, якщо в якомусь місті України або будь-якій іншій державі СНД ввести хоча б одну інформаційну мережу на комп'ютерній базі, її підключення різко ускладнить роботу міського телефонного зв'язку — наростання кількості клієнтів прямо пропорційно можливостям зв'язку і в кінцевому підсумку веде до заблокування міської телефонної мережі. Висновок — конче потрібне негайне реформування галузі (про що йтиметься далі).

Тим не менше попит (і великий!) на українські телекомунікації існує, а відтак існує і пропозиція. Практично кожна редакція може І скористатися будь-яким видом зв'язку. Для прикладу розглянемо І електронне забезпечення того ж Укрінформу. Держава в принципі дещо зробила (хоча в світлі глобальних стандартів — по мінімуму!) для національного інформаційного агентства, яке має сучасну електронну систему для оперативної передачі матеріалів у будь-який регіон України, країн СНД і далекого зарубіжжя, в тому числі в комп ютерних мережах Кеікот, Зргіпіпеї, Іпіетеї. Зага\ом Укрінформ, має телефонні лінії зв'язку, комутовані (принцип дії приблизно такий, як і в режимі "оЯ-Ііпе"), прямі (принцип дії приблизно такий, як і в режимі "оп-ііпе"), телеграфні, а також факсимільний і модемний зв'язок, причому усі ці види зв'язку функціонують цілодобово. Скорочується — через дефіцит передплатників — телеграфний і

телексний зв'язок.

Але є й певні вигоди: на території Укрінформу знаходяться українські відділення радіостанцій "Радіо Свобода" та "Вільна Європа", а також українське бюро світового інформаційного агентства Рейтер, з якими ведеться плідне співробітництво (приміром, на даху приміщення, котре займає Укрінформ, встановлено "рейтерівську" приймально-передаючу антену, завдяки чому забезпечений доступ як до інформації Рейтер, так і до інформації угорського національного агентства МТІ, яке користується послугами британського штучного супутника Землі через відсутність власного ШСЗ). На радіостанціях, Де зв'язок у межах України здійснюється через модеми, а на закордон — через супутниковий зв'язок, діє давнє правило: жодна інформація не може вийти в ефір, поки не підтвердиться

129

повідомленнями двох авторитетних інформаційних агентств. З недавнього часу до цього кола входить і Укрінформ, який прийнятий як державне інформаційне агентство до Європейського альянсу пресових агентств.

Що стосується законодавчої бази телекомунікацій України, тс, тут слід відзначити тривалу (і не досить вдалу) боротьбу е національному парламенті за прийняття Закону про зв'язок. Як відзначав колишній міністр зв'язку України О.Проживальський, прагнення Мінзв'язку добитися прийняття Закону про зв'язок зумовлене бажанням надати легітимної основи стратегії, що проводиться Міністерством, з тим, щоб вона була таким чином захищена від політичної кон'юнктури.

Стратегія полягає в досягненні максимально можливого рівня комерціалізації галузі: створення недержавних підприємств зв'язку (як операторів, так і виробників) і застосування виключно високотехнологічних засобів зв'язку західного виробництва.

На його думку, невдачі щодо спроб провести у парламенті Закон про зв'язок пояснюються зауваженнями Державної комісії по зв'язку та частотах. Варто відзначити, що комісією керував міністр оборони В.Шмаров, який є противником стратеги Мінзв'кзку — насамперед тому, що в галузі прийнято використання західних технологій і розвиток наземного зв'язку на противагу супутниковому Крім того, прагнення Міністерства розділити поштовий та електрозв'язок викликає протидію начальникі,: регіоначьних управлінь зв'язку, які бояться за долю традиційно дотованого поштового зв'язку. Але незалежно від цього необхідне акціонування галузі — що, на жаль, не забезпечується Законом України "Про зв'язок", який нарешті було введено в дію з 2 червня 1995 р. У розробці Закону про зв'язок, котрий має в основному рамковий характер (фактично діяльність українських підприємств зв'язку обумовлена відповідними документами, ввдлними в колишньому СРСР), брача участь міжнародна фірма Ваке &МсКепвеу, роботу якої оплачувалії оператори зв'язку в Україні Уте* (дротовий телефонний зв'язок) та Український мобільний зв'язок" (бездротовий зв'язок).

Крім цього, Міністерство зв'язку почало активно готувати ряд (близько ЗО) нормативних актів (законів, положень, правил), що регламентирують діяльність українських підприємств різних видів зв'язку. Очікується, що в цьому, 1996 році, парламент України почн-.. розглядати закон про операторів зв'язку. В роботі над проектам закону візьме участь ірландська фірма 008 О вапіааііопаі Сопзіііііпіі І_1с1. у рамках виконання замовлення Європейського банку реконструкції та розвитку, який надав кошти дія розробки законодавчої бази телекомунікацій України. Планується розробка проектів законів про пошту, про частоти; закону, що регламенту с порядок будівництва та експлуатації кабельних ліній зв'язку.

130

Отже, можна зробити висновок: у галузі структурного реформування системи зв'язку України Міністерство зв'язку пропонує два основних напрямки: усунення монополії міністерства як оператора систем зв'язку та поділ поштового та електрозв'язку. В зв'язку з першим напрямком передбачено: 1) розробку та встановлення правил, стандартів, видачу ліцензій підприємствам на види діяльності, контроль за їхнім виконанням та якістю послуг, що надаються; 2) нагляд за рівнем тарифів і цін; 3) поділ частотного ресурсу для систем зв'язку;

4) організацію наукових розробок, підготовку кадрів, розробку прогнозів і програм розвитку. Мінзв'язку таким чином виходить з кола підприємств зв'язку та стає незалежним арбітром між ними й споживачем.

Другий напрямок — поділ зв'язку на поштовий та електрозв'язок — спрямований передусім на прискорення розвитку засобів електрозв'язку, оскільки дві третини прибутків дає ■електрозв'язок, але на поштовий витрачається не менше половини прибутків. Подібний захід, окрім усього, сприятиме залученню іноземних інвестицій в електрозв'язок. Це також повинно створити рівні умови конкуренції між традиційними підприємствами зв'язку та новими, що не надають поштових послуг.

Об'єднання Укрелектрозв'язок" буде займатися організацією та розвитком міжнародного й міжміського зв'язку, координувати розвиток міського зв'язку (зараз телефонна мережа Києва нараховує 750 тис. абонентів, а в об'єднанні зайнято 3,5 тис. чоловік; крім того, ' Київелектрозв'язок" здійснює розвиток пейджингового зв'язку в Києві з перспективою розширення цих послуг в інших містах України).

Об'єднання 'Укрпошта" — рухом пошти між областями, міжнародним поштовим обміном, випуском марок, контролем за дотриманням технологічної дисципліни. Для підвищення прибутковости поштового зв'язку необхідне створення поштового банку. Нині окремі функції запланованого поштового банку виконує за домовленістю з Мінзв'язком київський банк "Аваль" (зокрема, допомога в організації виплати пенсій).

Зрозуміло, що оскільки розвиток телекомунікацій України малореальний без іноземних інвестицій, Мінзв'язок використовує будь-яку можливість для збільшення їх надходжень. Разом з тим Мінзв'язок намагається контролювати ступінь децентралізації телекомунікаційного ринку України. Після того, як Кабінет Міністрів дозволив використовувати кошти громадян та організацій на розвиток місцевих мереж зв'язку, тобто продавати право користування телефонною лінією, провідні зарубіжні фірми активно намагаються закріпитися на цьому сегменті телекомунікаційного ринку України.

Міністерством зв'язку України сертифіковано три типи іноземного обладнання для встановлення міських АТС: 5Е35

131

американо-голландської АТ&Т N51, ЕчУЗО німецької Зіетепз (участь української сторони поки обмежується складанням готових комплектуючих, вироблених у Німеччині) і 1000Е10 французької АІсаіеІ. Останнім часом, як стверждують фахівці Мінзв'язку, дуже наполегливі в отриманні сертифікату корейські фірми Затзипз Еіесігопісз і Соїсі 5іаг та шведська Егісззоп.

Національною програмою зв'язку і, відповідно, наказом міністра зв'язку визначено, що в одному регіоні не можуть використовуватися більше двох типів іноземного телекомунікаційного обладнання. На сьогодні в Києві працює одна міська станція ЕЗО, ще одна готова до введення до ладу, однак не вирішено питання оплати за неї, і споруджуються дві станції 1000Е10.

Сертифікація станцій Аісаіеі була, на думку більшості українських зв'язківців, заходом вимушеним, прийнятим не без тиску владних структур, які прагнуть обмежити широкое розповсюдження в Україні технології АТ&Т — основного учасника Утел — практичного монополіста в Україні із здійснення міжнародного телефонного зв'язку.

Міністерство зв'язку прагне також уникнути зайвої, на його думку, диверсифікації в регіональній тарифній політиці. Обласні підприємства зв'язку мають право самостійно встановлювати тарифьі на послуги зв'язку в межах свого регіону. Кабінет Міністрів має затвердити документ, згідно з яким тарифні ставки повинні бути погоджені з міністерством.

Встановлення реальних цін на телефон викликає протидію місцевої влади, яка вважає середньосвітову ціну — 200 доларів/номер — надмірно високою для українців.

У Києві це привело до того, що встановлена плата за номери діючої Е\\750 (цифрової телефонної станції Зіетепз) — 15 мільйонів карбованців для приватних осіб і 365 мільйонів для організацій ~ знизилася нині вдвічі внаслідок інфляції: з 315 доларів до менш ніж 150 доларів для приватних осіб (станція знаходиться в одном з так званих "спальних" районів Києва). Це ставить під загрозу виконання ' Київелектрозв'язком" своїх зобов'язань перед Зіетгпз. З цієї ж причини затримано введення в дію іншої станції ЕчлЗР, що також знаходиться в "спальному" районі.

Проблема розрахунку з Аісаіеі стоїть не так гостро, оскільки станції в Києві будуються (а одна уже введена до ладу в Харкові) за рахунок кредиту, наданого Україні Францією за міждержавною угодою.

Та все ж різноманітність здійснюваних і запланованих проектів з розвитку регіональних телекомунікаційних мереж України може привести до недоцільно великої кількості використовуваних типів телекомунікаційного обладнання, що може утруднити взаємодію мереж різних регіонів та їхнє обслуговування. За словами керівників Міністерства зв'язку України, поки не плануються які-небудь заходи

132

адміністративного характеру з метою обмеження типів станцій, що закуповуються. Передбачається обмежитися роз'яснювальною роботою з главами обласних адміністрацій. Як превентивний захід передбачається зробити більш жорстким контроль за діяльністю власників ліцензії Міністерства зв'язку на установки та експлуатацію телекомунікаційного обладнання. На сьогодні видано кілька десятків таких ліцензій.

У Міністерстві зв'язку схиляються до тієї точки зору, що перевага має бути надана співробітництву з тими зарубіжними партнерами, котрі уже встигли зарекомендувати себе в Україні та здійснили інвестиції в українські телекомунікації. Розвиток регіональних мереж з 1992 р. здійснюється майже виключно з використанням обладнання виробництва великих зарубіжних фірм: французької Аісаіеі і Зіетепї у Києві, АІсаІеІ, АТ&Т N51 і 5іетеп8 у Харкові, 5істеп5 у Криму, АТ&Т N51 у Дніпропетровську, корейської Соїсі 5іаг у Луганську.

Нині розроблюються великі проекти, що передбачають використання станцій корейської Оаеччю у Донецьку та шведської Егісззоп у Миколаєві та Херсоні.

Розглянемо дещо детальніше діяльність американо-голландскої фірми АТ&Т N51 (Атегісап ТеїерЬопе апсі ТеІеятарЬ Іхогк бузіетз ІпіегпаїіопаІ) у розвитку місцевих мереж регіонів України. На сьогоднішній день підписані контракти з обласними підприємствами зв'язку Львова, Чернівців, Дніпропетровська, Донецька про поставку в ці міста телефонних станцій 5Е55. Здійснення поставок поки гальмується через невирішеність фінансового забезпечення контрактів.

Представники АТ&Т N51 вважають найбільш просунутими контракти у Чернівцях (10 тис. номерів) та Львові (3 тис. номерів). Тут місцеві підприємства зв'язку намагаються використати кошти недержавних організацій для закупівлі станцій і прокладення кабеля, щоб потім продавати право користування телефонними лініями. АТ&Т N51 не погоджується проводити упереджувальні поставки і буде ставити лише оплачені станції.

Ціна за телефонний номер, наприклад, у Чернівцях, перевищить (можливо, набагато) 300 доларів, у той час як середньосвітовою ціною при використанні обладнання типу 5Е55 прийнято вважати 200 дол./номер.

АТ&Т N51 активно намагається закріпитися і на київському ринку місцевих мереж, що їй поки не вдається. Ситуація в Києві характеризується тим, що тут уже працюють міські АТС — Е50 (5іеіпепз, Німеччина) і 1000Е10 (АІкаїеІ, Франція), і, як уже було сказано вище, А1 &Т N51 відповідно до українського законодавства виходить "третім зайвим" (вартість станції 5Е55 ємністю 2400 ліній ~ близько двох млн. доларів).

Державне об'єднання "Харківтелеком" підписа/ю контракт з АТ&Т N51; який передбачає впровадження на міській мережі 250

133

тис. телефонних номерів. Перший етап має включати в себе установку 40 тис. номерів, з них 12 тис. — у міських межах, інші — у Харківській області. "Харківтелеком" повинен закупити вузлову станцію проектної потужності 250 тис. номерів, виносні модулі, кабелі

— все виробництва АТ&Т. Сума контракту сторонами не оголошується.

Оскільки неодмінною умовою поставок АТ&Т N51 висуває передоплату, "Харківтелеком" шукає можливості фінансування контракту. Останні домовленості передбачають товарне покриття вартості обладнання АТ&Т, зокрема, цементом виробництва харківських підприємств. Нині загальна ємність мережі Харкова становить 420 тис. номерів, з них ЗО тис. забезпечуються цифровими станці ми.

Інше об'єднання Харкова — "Інтерзв'язок" — ввела в дію 1000 номерів, використовуючи станцію французької АІсаІеІ потужністю 10 тис. номерів. Вартість цієї станції — 2.5 млн. доларів. "Інтерзв'язок" оплатив французам половину вартості станції, використовуючи кошти, отримані від попереднього продажу телефонних номерів. Вартість номера, який надається "Інтерзв'язком",

— 700 доларів для фізичних і 1000 — для юридичних осіб.

Харківська 'Турбоком", створена для здійснення телекомунікаційних проектів, поки не здійснила жодного.

Дніпропетровська "Оптима-сервіс-зв'язок" завершує

здійснення першого етапу проекту з введення до ладу міської телефонної мережі на 10 тис. абонентів. "Оптима-сервіс-зв'язок" закупила комутаційне обладнання типу 5Є35 (вузлову станцію і шість виносних модулів) та з'єднувальний оптичний кабель у АТ&Т N51. Загальна ємність вузлової станції, за словами одного з директорів українського відділення АТ&Т П.Петельського, розрахована на 250 тис. номерів. Суму угоди АТ&Т N51 не оголошує. Для забезпечення фінансування контракту "Оптима-сервіс-зв'язок" провела передплату серед майбутніх абонентів мережі. Вартість номера — 450 доларів.

"Оптима-сервіс-зв'язок" заснована українськими фізичними особами та американською фірмою Орііта. Українській стороні належить 51 % у фірмі.

Найближчим часом АТ&Т N51 планує також підписати контракти на поставку міських станцій для Чернівців (10 тис. номерів), Трускавця (5 тис), Хмельницького (4 тис.) і Львова (2 тис). Ці проекти будуть фінансуватися акціонерним товариством Утел ("Українські телекомунікації") ~ офіційним оператором міжнародного та міжміського зв'язку України, в якому американська АТ&Т займає лідируючу позицію серед іноземних учасників товариства.

У Сумах і Вінниці повинні бути також встановлені міжнародні станції 5Е55.

У Донбасі державне об'єднання зв'язку "Луганськтелеком" і корейська фірма Ьиску Соїсі 5іаг підписали угоду про здійснення

134

телекомунікаційного проекту з використанням кредиту обсягом 50 млн. доларів, який має бути наданий Україні Кореєю в рамках міждержавної угоди. Планується, що строк кредиту буде не менше 10 років, ставка — не вище 5% річних.

Проект, розроблений Ьиску Соїсі 5іаг за участі українських спеціа\істів, передбачає введение до ладу 200 тис. номерів у 14 містах Луганської області. Використовуватиметься обладнання виробництва Ьиску Соїсі 5іаг, зокрема, 40 станцій ТХ, близьких до станцій 5Е55 АТ&Т N51.

Проектом передбачено використання існуючої

телекомунікаційної інфраструктури Луганської області. Ємність мережі загального призначення Луганської області тепер становить 417 тис. номерів плюс приблизно 80 тис. — відомчої мережі (Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо).

Станції ТХ не сертифіковані Міністерством -в'язку України, проте, на думку генера\ьного директора ' "Луганськтелекома" Л.Сосюка, отримання сертифіката не' повинно викликати серйозних проблем. Між тим. Валютна рада Кабінету Міністрів України, на підставі рішення якого Україна може підписати договір з Кореєю, поки не зробила остаточних висновків. Як можливі варіанти розглядається використання закупленого на кредитні кошти обладнання також в інших областях України та залучення до проекту інших, крім Ьиску Соїсі 5іаг, корейських фірм.

Завдяки зусиллям україно-німецького підприємства МКМ Телеком цілеспрямовано модернізується телефонна мережа Криму. Німецькі інтереси представляє Зіетепз, українські — "Кримтелеком", в якому 49% належить недержавним структурам, що в основному забезпечують фінансовий бік угоди. Проект передбачає введення до ладу двох цифрових станцій типу ЕЗО (Зіетепз) у Симферополі та Ялті ємністю відповідно 14 (10 тис." номерів) і 4 тис. портів. Вартість контракту сторони не розкривають. Д\я порівняння зазначимо, що аналогічна станція Е'уЇ/ЗО ємністю 15 тис. номерів коштувало 6 млн. німецьких марок.

Оплата за контрактом здійснюється за схемою, яка досі не використовувалася в Україні. "Кримтелеком" повинен виплатити МКМ необхідну суму протягом півріччя. "Кримтелеком" має намір зібрати гроші безпосередньо з абонентів нових станцій.

У випадку успішної реалізації проекту в Криму почне здійснюватися друга фаза проекту. МКМ поставить станцію для Феодосії (6,3 тис. портів), а також міні-АТС — так звані ЗОЕ (5піаІІ Оівіїаі ЕхсЬапяе) ємністю 1,1 тис. портів у Коктебель, Джанкой, Чорноморськ, Євпаторію, Судак, Новий Світ і 50Е ємністю 2,2 тис портів у Керч.

Слід відзначити, що "Київелектрозв'язок", який забезпечує телефонним зв'язком Київ, уже кілька років добивається дозволу

135

уряду України на застосування системи розрахунків із західними постачальниками аналогічно кримській. За словами начальника "Київелектрозв'язку" А.Тарасенка, така схема повинна запрацювати найближчим часом. Передбачається, що вартість установки телефонного номера у Києві буде еквівалентна 300 доларам США.

Фахівці МКМ стведжують, що частка робіт по першій київській міській АТС ЕЗО, виконаних безпосередньо в Україні, становить 30-40%.

МКМ (Москва-Киев-Мюнхен) Теїесот ЬісІ. було створено в 1990 р. як СП, засновниками якого стали київське ВО ім. Корольова, Центральний науково-дослідний інститут зв'язку колишнього СРСР і Зіетепз АС. Після здобуття Україною незале?"ності участь російської сторони в СП припинилося. Згодом СП МКМ було трансформовано в АТ. Загальний обсяг інвестицій німецької сторони, зареєстрованих у Мінфіні України, становить 29,94 млн. німецьких марок, з яких поки що фактически вкладено 16 млн. німецьких марок.

У лютому 1992 р. МКМ ввела до ладу міжнародну транзитну АТС у Києві потужністю 10 344 ліній вартістю 11 млн. німецьких марок. Україною було виплачено за цю станцію Зіетепз 50% вартості у вільно конвертованій валюті, іншу частину — в українських карбованцях, котрі потім були рєінвестоаані в МКМ.

У листопаді 1992 р. МКМ було виконано монтаж високочастотної лінії зв'язку від Києва до супутникової наземної станції "Азимут" (довжина лінії 440 км), що забезпечує міжнародні телефонні переговори. Вартість лінії не оголошується. Крім уже працюючої міської АТС, МКМ планує ввести до ладу ще одну АТС у Києві потужністю 10 000 номерів і 4 міських АТС в обласних центрах України.

Телекомунікаційне обладнання Зіетепз типу ЕХу'ЗО є одним з базових, разом з 5Е55 виробництва амсрикано-ґолландскої АТ&Т N51, прийнятих в Україні для розвитку міжнародного та міжміського зв'язку. Останнім часом в Україні також з'являються телефонні станції 10Е1000 французької фірми АІсаІеІ.

За словами керівників МКМ, безпосередня участь СП у виробництві станцій Е\л750 становить 62%. За умови достатньої кількості замовлень в майбутньому керівництво СП має намір збільшити частку СП у виробництві станцій, проте деякі компоненти — например, центральний процесор — завжди будуть вироблятися у Німеччіні.

Тим часом у Національному виставочному центрі запрацювала телефонна станція МОЇ 10 виробництва Югославії ємністю 800 номерів. За словами заступника генерального директора центру С Але ксандрова, вартість станції — 500 тис. доларів. Теле­комунікаційні послуги, що надаються центром клієнтам, відповідають світовому рівню, при цьому застосовується так званий "бізнес-тариф",