Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Хімічні лабораторії промислових і сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів. Аптека. Пожежне депо.

8-й клас

(2 год на тиждень, разом 70 год,
із них 10 год — резервний час)

Кількість год.	Зміст навчального матеріалу	Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів	Спрямованість корекційно-розвивальної роботи
2	Повторення основних питань курсу хімії 7 класу Найважливіші поняття хімії.	.	Формувати пізнавальну активність у вивченні хімії.

Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами
Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро.
Молярна маса. Молярний об’єм газів. Відносна густина газів. Розрахунки за хімічними формулами.

Учень:
називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро;
пояснює сутність фізичної величини кількість речовини;
встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, кількістю речовини);
обчислює число атомів (молекул) у певній кількості речовини, молярну масу, масу і кількість речовини, об’єм газу за нормальних умов, відносну густину газу

Пізнавальна діяльність:вчити пояснювати сутність фізичної величини кількість речовини; розкривати взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, кількістю речовини);
коригувати самоконтроль (плануючий, поточний, кінцевий) під час виконання розрахункових задач.

Розрахункові задачі:
1. Обчислення числа атомів (молекул) у певній кількості речовини.
2. Обчислення за хімічною формулою молярної маси, маси і кількості речовини.
3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов.

25	Тема 2. Основні класи неорганічних сполук Оксиди, їх склад, назви. Кислоти, їх склад, назви. Солі (середні), їх склад, назви. Основи, їх склад, назви. Фізичні та хімічні властивості оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами іншими оксидами. Класифікація оксидів. Оксиди в природі. Використання оксидів. Фізичні та хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами та основами, солями. Класифiкація кислот. Поняття про ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами. Використання кислот. Фізичні властивості основ. Класифікація основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Розкладання нерозчинних основ під час нагрівання. Заходи безпеки під час роботи з лугами. Використання основ. Поняття про амфотерні гідроксиди. Фізичні та хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями. Поширення солей у природі та їхнє практичне значення. Генетичні зв’язки між класами неорганічних сполук. Загальні способи добування оксидів, кислот, основ, солей. Значення експериментального методу в хімії.	Учень: називає оксиди, кислоти, основи, солі за сучасною науковою українською номенклатурою, деякі індикатори; описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі; наводить приклади основних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, солей; складає формули цих сполук; розрізняє реакції заміщення, обміну, нейтралізації; основні й кислотні оксиди, розчинні й нерозчинні основи, амфотерні гідроксиди, середні солі; характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей; складає відповідні рівняння реакцій; класифікує неорганічні речовини; встановлює зв’язок між простими і складними речовинами, класами неорганічних сполук; складає план експерименту, проводить його, робить висновки; розв’язує експериментальні задачі; висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань, про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини; дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами. пояснює залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин; прогнозує перебіг хімічних реакцій солей та кислот з металами, використовуючи ряд активності; оцінює значення неорганічних сполук; обчислює за рівняннями хiмічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції; розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги за допомогою індикаторів;	Пізнавальна діяльність: вчити: аналізувати якісний склад неорганічних сполук; класифікувати неорганічні речовини; розкривати генетичний зв’язок між простими і складними речовинами, класами неорганічних сполук; зв’язок між простими і складними речовинами, класами неорганічних сполук; розкривати причинно-наслідкові зв’язки (вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини); коригувати самоконтроль (плануючий, поточний, заключний) під час виконання розрахункових задач, складання хімічних формул та хімічних реакцій; корекція саморегуляції (складання плану експерименту, проведення, висновки та оцінка виконаного).
Розрахункові задачі: 5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій. Демонстрації: 1. Зразки оксидів. 2. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою. 3. Зразки кислот. 4. Хімічні властивості кислот. 5. Добування хлоридної кислоти і досліди з нею. 6. Зразки основ. 7. Хімічні властивості основ. 8. Доведення амфотерності цинк гідроксиду. 9. Зразки солей. 10. Хімічні властивості солей. 11. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження утвореного розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин. 12. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація його лугом. Лабораторні досліди: 1. Дія розчинів кислот на індикатори. 2. Взаємодія хлоридної кислоти з металами. 3. Дія розчинів лугів на індикатори. 4. Взаємодія розчинів лугів із кислотами. 5. Взаємодія нерозчинних основ з кислотами. 6. Розкладання нерозчинних основ під час нагрівання. 7. Взаємодія солей із металами. 8. Взаємодія солей із лугами в розчині. 9. Реакція обміну між солями в розчині.

Практичні роботи:
1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

Тема 3. Періодичний закон і перiодична система хiмічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома
Історичні відомості про спроби класифiкації хiмічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.
Періодичний закон та періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.
Будова атома: ядро і електронна оболонка. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число.
Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи (стабільні та радіоактивні).
Будова електронних оболонок атомів хiмічних елементів. Поняття про радіус атома. Стан електронів у атомі. Енергетичні рівні та підрівні. Структура періодичної системи.
Взаємозв’язок між розмiщенням елементів у перiодичній системі та властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном та Оксигеном.
Характеристика хiмічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома.

Значення періодичного закону. Життя і наукова дiяльність Д. І. Менделєєва.

Учень:
формулює визначення періодичного закону;
описує структуру періодичної системи;
наводить приклади стабільних та радіоактивних нуклідів, лужних, інертних елементів, галогенів;
характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці, закону як форми вираження наукових знань про природу; стан електронів у атомах; будову атомів (№ 1—20) і розподіл електронів у них; елемент за його положенням у періодичній системі;
складає електронні та графічні електронні формули атомів;
повідомляє про фізичну суть періодичного закону;
пояснює закономірності періодичної системи, залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної структури атомів;
аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хiмічного елемента;
оцінює значення періодичного закону;

усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.

Пізнавальна діяльність: вчити аналізувати структуру періодичної системи;

розкривати закономірності періодичної системи, залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної структури атомів;
вчити аналізувати інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента;

робити висновки про значення періодичного закону;

коригувати самоконтроль під час виконання практичних завдань.

Демонстрації:
13. Взаємодія натрію, кальцію, магнію з водою.
14. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми).

Лабораторні досліди:
11. Дослідження характеру гідратів оксидів Натрію, Алюмінію, Сульфуру(VІ).

10	Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини Електронна природа хiмічного зв’язку. Поняття про електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його види — полярний і неполярний. Утворення ковалентного неполярного зв’язку. Утворення ковалентного полярного зв’язку. Електронні формули молекул речовин. Йонний зв’язок. Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фiзичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток. Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення атома елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення атомів елементів.	Учень: наводить приклади сполук із ковалентним та йонним хімічним зв’язком; визначає ступені окиснення атомів елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках; складає бінарні формули речовин за ступенями окиснення атомів елементів; використовує поняття електронегативності при складанні хiмічних формул; пояснює утворення йонного, ковалентного неполярного, ковалентного полярного зв’язків; характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків; пояснює електронну природу хімічних зв’язків; прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічної ґратки.	Пізнавальна діяльність: вчити аналізувати поняття електронегативності та використовувати його при складанні хімічних формул; коригувати самоконтроль під час визначення ступеня окиснення атома елемента за хімічною формулою сполуки; складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення атомів елементів.
Демонстрації: 15. Моделі кристалічних ґраток різних типів. 16. Фізичні властивості речовин із різним типом кристалічної ґратки.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.

9-й клас

(2 год на тиждень, разом 70 год,
із них 10 год — резервний час)

К-кість годин	Зміст навчального матеріалу	Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів	Спрямованість корекційно-розвивальної роботи
2	Повторення основних питань курсу хімії 8 класу Склад і властивості основних класів неорганічних сполук. Хімічний зв’язок і будова речовин.		Пізнавальна діяльність: стимулювати пізнавальну активність та формувати мотивацію до вивчення хімії.

Тема 1. Розчини
Значення розчинів у природі та житті людини. Поняття про дисперсні системи, колоїдні та істинні розчини. Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина. Вода як розчинник. Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок. Розчинність, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені розчини. Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Фізико-хiмічна суть процесу розчинення. Поняття про кристалогідрати.
Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину.
Електролітична дисоціація.
Електроліти та неелектроліти. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах.
Ступінь дисоціації. Сильні й слабкі електроліти. Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонні (елементарні) рівняння.

Учень:
наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, суспензій, емульсій, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;
складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах;
розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони;
встановлює відмінність між електролітами й неелектролітами, сильними і слабкими електролітами;
пояснює суть процесів розчинення та електролiтичної дисоціації, вплив різних чинників на розчинення, утворення водневого зв’язку;
обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;
обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;
виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини.

Пізнавальна діяльність: вчити аналізувати склад дисперсних систем, колоїдних та істинних ро

процеси розчинення та електролітичної дисоціації; вплив різних чинників на розчинення;

робити висновки про значення розчинів у природі та житті людини;
коригувати самоконтроль під час складання рівняння електролітичної дисоціації речовин, рівняння реакцій обміну; обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині; приготування розчину з певною масовою часткою розчиненої речовини.

Розрахункові задачі:
1. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині.
Демонстрації:
1. Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і концентрованої сульфатної кислоти у воді).
2. Виготовлення розчину.
3. Дослідження речовин та їх розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота).
4. Реакції обміну між розчинами електролітів.

Лабораторні досліди:
1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчині.
2. Реакції обміну в розчинах електролітів з випаданням осаду.
3. Реакції обміну в розчинах електролітів з виділенням газу.
4. Реакції обміну в розчинах електролітів з утворенням води.
Практичні роботи:
1. Приготування розчину солі з певною масовою часткою розчиненої речовини.
2. Реакції йонного обміну в розчинах електролітів.
3. Розв’язування експериментальних задач.

Тема 2. Хімічні реакції
Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками.
Реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.
Оборотні й необоротні реакції.
Окисно-відновні реакції, їхнє значення. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники. Складання рівнянь найпростіших окисно-відновних реакцій, добір коефiцієнтів.
Тепловий ефект реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.
Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників

Учень:
наводить приклади основних типів хімічних реакцій;
розрізняє реакції сполучення, заміщення, обміну, розкладу; окисно-відновні реакції та реакції без змiни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції;
складає рівняння нескладних окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння;
характеризує процеси окиснення та відновлення;

класифікує реакції за різними ознаками;
робить висновки про вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій;
оцінює значення реакцій різних типів.

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати основні типи хімічних реакцій; робити висновки про значення реакцій різних типів;
коригувати саморегуляцію під час складання рівняння хімічних реакцій; розв’язання задач.

Демонстрації:
5. Залежність швидкості реакції металів (цинк, магній, залiзо) з хлоридною кислотою від природи металу та концентрації кислоти.
6. Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції.
Лабораторні досліди:
5. Вплив площі поверхні контакту реагентів, концентрації й температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.

Тема 3. Найважливіші органічні сполуки
Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук.
Особливості будови атома Карбону в основному і збудженому станах. Утворення ковалентних зв’язків між атомами Карбону. Структурні формули органічних речовин.
Метан. Молекулярна, електронна і структурна формули метану, поширення у природі. Гомологи метану. Молекулярні та структурні формули, назви. Моделі молекул. Значення моделювання в хімії.
Фізичні властивості гомологів метану.
Етилен і ацетилен. Молекулярні, електронні та структурні формули, фізичні властивості. Хімічні властивості вуглеводнів: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, замiщення, приєднання водню і галогенів.
Відношення об’ємів газів у хімічних реакціях.
Застосування вуглеводнів.
Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.
Метанол, етанол, гліцерин, їхні молекулярні, електронні та структурні формули, фізичні властивості. Функціональна гідроксильна група. Хімічні властивості: повне окиснення, взаємодія з натрієм. Застосування метанолу, етанолу, глiцерину. Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм людини.
Оцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональна карбоксильна група. Хімічні властивості: електролiтична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями, спиртами. Застосування оцтової кислоти. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти.
Жири. Склад жирів, їх утворення. Гідроліз та гідрування жирів. Жири у природі. Біологічна роль жирів.
Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза.
Молекулярні формули, поширення в природі. Полiмерна будова крохмалю й целюлози. Реакції їх гідролізу. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль. Загальна схема виробництва цукру.
Амінооцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональні амiно- та карбоксильна групи. Амфотерні властивості, утворення пептидів.
Білки: склад і будова. Гідроліз, денатурація, кольорові реакції білків. Біологічна роль амінокислот і білків.
Нуклеїнові кислоти: склад і будова (у загальному вигляді). Біологічна роль нуклеїнових кислот.
Природні й синтетичні органічні сполуки. Значення продуктів органічної хімії.

Учень:
називає елементи-органогени, найважливіші органічні сполуки, перші 10 членів гомологічного ряду метану, загальну формулу цього ряду, функціональні гідроксильну, карбоксильну та аміногрупи;
наводить приклади застосування органічних сполук;
описує загальну схему виробництва цукру;
складає молекулярні, електронні та структурні формули метану та його гомологів, етилену, ацетилену, молекулярні та структурні формули метанолу, етанолу, гліцерину, оцтової та амінооцтової кислот, тристеарину, молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози;

збирає моделі молекул вуглеводнів;
характеризує склад, структуру, фізичні та хімічні властивості метану, етилену, ацетилену, етанолу, гліцерину, оцтової та амінооцтової кислот, жирів, вуглеводів, білків, первинну, вторинну, третинну й четвертинну структуру білків, моделювання як метод хімічної науки;
ілюструє властивості речовин рівняннями хімічних реакцій;
розрізняє природні й синтетичні речовини; за функціональними ознаками — насичені, ненасичені вуглеводні, спирти, карбонові й амінокислоти;
порівнює органічні й неорганічні речовини, насичені й ненасичені вуглеводні;
пояснює електронні та структурні формули органічних сполук, суть гомології;
розв’язує розрахункові задачі вивчених типів на прикладі органічних сполук;
визначає дослідним шляхом вуглеводні, гліцерин, оцтову кислоту, глюкозу, крохмаль, білки (кольорові реакції);
встановлює причиново-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та біологічними функціями і застосуванням органічних речовин;
обґрунтовує застосування органічних речовин їхнiми властивостями, роль органічних сполук у живому організмі; згубну дію алкоголю на здоров’я; вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище при їх неправильному використанні;
висловлює судження щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, охороні здоров’я тощо;
дотримується правил безпечного поводження з продуктами органічної хімії.

Пізнавальна діяльність: вчити аналізувати, порівнювати органічні й неорганічні речовини, насичені й ненасичені вуглеводні; аналізувати склад, структуру, фізичні та хімічні властивості органічних сполук; вчити розрізняти природні й синтетичні речовини; за функціональними ознаками (насичені, ненасичені вуглеводні, спирти, карбонові й амінокислоти);

розкривати причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та біологічними функціями і застосуванням органічних речовин; робити висновки про значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, охороні здоров’я тощо;
коригувати самоконтроль під час розв’язання розрахункових задач, збирання моделі молекул вуглеводнів, виконанні практичних завдань.

Розрахункові задачі:
2. Обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями.
Демонстрації:
7. Моделі молекул вуглеводнів.
8. Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння.
9. Добування й горіння етилену.
10. Добування й горіння ацетилену.
11. Відношення насичених вуглеводнів до розчинів кислот, лугів, калій перманганату.
12. Відношення ненасичених вуглеводнів до розчину калій перманганату, бромної води.
13. Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів, калій перманганату.
14. Взаємодія етанолу з натрієм.
15. Взаємодія гліцерину з натрієм.
16. Зразки амінокислот.
17. Розчинення й осадження білків.
18. Денатурація білків.

Лабораторні досліди:
6. Виготовлення моделей молекул вуглеводнів.
7. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену.
8. Досліди з гліцерином: розчинність у воді, взаємодія з купрум (ІІ) гідроксидом.
9. Дія оцтової кислоти на індикатори.
10. Взаємодія оцтової кислоти з металами, лугами, солями.
11. Взаємодія глюкози з купрум (ІІ) гідроксидом.
12. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру).
13. Взаємодія крохмалю з йодом.
14. Кольорові реакції білків.

Практичні роботи:
4. Властивості оцтової кислоти.
5. Розв’язування простих експериментальних задач.

Тема 4. Узагальнення знань з хімії
Місце хімії серед наук про природу. Роль хімічних знань у пізнанні природи.
Значення хімічних процесів у природі.
Роль хімії в житті суспільства.

Учень:
називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків; найважливіші хімічні виробництва в Україні;
наводить приклади застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті;
характеризує хімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу;
оцінює вплив хімічних сполук на довкілля;
встановлює зв’язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами;
оцінює роль хімічних знань у пізнанні природи, в суспільному виробництві та як складової загальної культури людини.

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати хімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу;
розкривати зв'язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами; робити висновки про цінність хімічних знань у пізнанні природи, в суспільному виробництві.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Водоочисна станція. Підприємства з виробництва пластмас, гідрування жирів, цукровий завод.

Основи здоров`я

Пояснювальна записка

Ця програма розроблена на основі програми загальноосвітньої і відповідає Державному освітньому стандарту загальноосвітньої школи.

З кожним роком в Україні зростає кількість факторів, які негативно впливають на здоров’я людини та стан довкілля. У зв’язку з цим актуальною є орієнтація навчальних закладів України на збереження та зміцнення здоров’я учнів і формування у них навичок безпечної поведінки. Це стосується системи спеціальної освіти і, зокрема, навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку. Оскільки під час навчального процесу учнів готують до самостійної життєдіяльності в сучасних соціально-економічних та екологічних умовах, то їм потрібно забезпечити необхідні знання, уміння та навички, які сприятимуть зміцненню і збереженню їх здоров’я, запобіганню нещасним випадкам, умінь розрізняти небезпеку та визначати правильне рішення відносно неї.

Інтегрований курс «Основи здоров’я» вивчається у школах інтенсивної педагогічної корекції як окремий предмет, водночас, він є складовою освітньої галузі „Здоров’я і фізична культура”.

Основна мета курсу полягає у формуванні мотивації щодо здорового способу життя учнівської молоді; вихованні в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я, як найвищої соціальної цінності; формування основ здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я; опанування навичок безпечної для особистого здоров’я та здоров’я оточуючих поведінки.

Завдання курсу:

►формування в учнів мотивації до дбайливого ставлення до життя і здоров’я;

►формування у школярів стійких переконань щодо пріоритету здоров’я як основної умови реалізації фізичного, психічного, соціального та духовного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних особливостей;

►виховання у підлітків бережливого, дбайливого та усвідомленого ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, потреби самопізнання та всебічного самовдосконалення;

►ознайомлення учнів з основними принципами та закономірностями життєдіяльності людини в природному та соціальному середовищах, спрямованої на збереження життя і зміцнення здоров’я;

►формування в учнів сталої мотиваційної установки на здоровий спосіб життя як провідної умови збереження і зміцнення здоров’я;

►ознайомлення учнів з основними принципами, шляхами й методами збереження життя і зміцнення усіх складових здоров’я;

►навчання учнів методам самозахисту в умовах загрози для життя;

►навчання учнів методам самооцінки та контролю стану і рівня здоров’я протягом усіх років навчання;

►розвиток життєвих навичок учнів, спрямованих на заохочення вести здоровий спосіб життя.

Навчальна програма побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я людини.

Зміст тем розгорнуто відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти.

Конкретним результатом навчання має бути розвиток життєвих (психосоціальних) навичок учнів, зокрема, вміння прийняття рішень, розв’язання проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, подолання емоцій та стресу, а також розвиток співчуття і відчуття себе як громадянина.

Зміст навчання курсу «Основи здоров’я».

У змісті програмових вимог щодо знань і вмінь учнів програмового матеріалу враховуються особливості розвитку учнів із ЗПР, конкретні здобутки дітей та розвиток її потенційних можливостей.

Навчальний матеріал розрахований на засвоєння учнями базового змісту предмета «Основи здоров’я», програма має об’єднання певних тем, деяке спрощення програмового матеріалу (порівняно з програмами для загальноосвітніх середніх шкіл), але без порушення логіки дисципліни.

Зміст програми структурований за чотирма змістовими лініями, визначеними Державним освітнім стандартом школи інтенсивної педагогічної корекції:

1) Життя і здоров’я людини.

2) Фізична складова здоров’я.

3) Соціальна складова здоров’я.

4) Психічна і духовна складові здоров’я.

Розділ «Життя і здоров’я людини» надає можливість акцентувати увагу учнів на шляхах і засобах збереження та поліпшення здоров’я, сприяти усвідомленню їхнього призначення й місця у світі, усвідомити зміст понять «здоров’я», «здоровий спосіб життя» та їх складових тощо.

Розділ «Фізична складова здоров’я» присвячений розкриттю закономірностей та механізмів фізичних компонентів здоров’я, дає можливість учням оволодіти навичками здорового способу життя, догляду за тілом. Вивчення розділу «Фізична складова здоров’я» дає можливість ознайомити учнів з елементами профілактики найпоширеніших соматичних та інфекційних захворювань, травматизму, нещасних випадків, запобіганню захворювань, що передаються статевим шляхом, СНІДу; формує в учнів позитивну мотивацію до здорового способу життя, навчає ефективним принципам організації навчального процесу і активного відпочинку.

«Соціальна складова здоров’я» спрямована на ознайомлення учнів із соціальними аспектами здоров’я, засадами соціальної адаптації, на підготовку школярів до дорослого життя та професійного самовизначення.

Розділ «Психічна і духовна складові здоров’я» передбачає оволодіння учнями навичками та вміннями позитивного спілкування, запобігання конфліктам, зменшення шкідливого для здоров’я впливу надмірних стресогенних чинників, ознайомлення з принципами психічного розвитку людини, її пізнавальними та психоемоційними особливостями; акцентує увагу на моральне здоров’я як одну із важливих характеристик людини і суспільства; розкриває вплив духовного життя людини на здоров’я.

Програма інтегрованого предмета «Основи здоров’я» має прикладний характер, тому її реалізація можлива на основі таких компонентів:

● мотиваційний (поєднує в собі знання основ збереження життя і здоров’я з ціннісними орієнтаціями на задоволення соціально значимих і особистісно-орієнтованих потреб);

● операційний (поєднує в собі засоби, методи і форми організації діяльності, способи її планування і регулювання);

● інформаційний (поєднує в собі знання про фізичну, соціальну, психічну, духовну складові здоров’я, основні умови і способи його збереження і зміцнення, основні засади здорового способу життя та безпеки життєдіяльності).

Характеристика навчального змісту і особливості його реалізації.

Органічне поєднання навчання і виховання; засвоєння знань і розвиток пізнавальних здібностей учнів; практична спрямованість викладання, що вимагає формування умінь застосовувати знання на практиці, вироблення необхідних для цього навичок – основні принципи у навчанні курсу «Основи здоров’я» в середній ланці школи інтенсивної педагогічної корекції.

Організація навчально-виховного процесу.

Особливістю організації навчально-виховного процесу є орієнтація на досягнення всіма учнями обов’язкового рівня оволодіння предметом «Основи здоров’я» і створення умов для оволодіння програмовим матеріалом. У зв’язку з цим особливу увагу треба приділяти диференційованому навчанню та індивідуальній роботі з дітьми. Ефективними можуть бути групові форми навчання на уроці в оптимальному поєднанні з фронтальними, додаткова робота з учнями в позаурочний час.

Особистісна орієнтованість при вивченні предмета здійснюється через зміст навчального матеріалу та особистісну спрямованість навчального процесу. Запорукою формування здорової особистості учня є взаєморозуміння, взаємоповага, толерантність, творче співробітництво всіх учасників навчального процесу. Увага вчителя має бути зосереджена на проведенні занять з використанням методів навчання, що ґрунтуються на активній участі всіх учнів: обговорення, мозковий штурм, розробка концептуальних карт, рольові ігри, дискусії, навчальні контракти, інтерв’ю, розгляд і аналіз окремого випадку, екскурсії, робота в групі, розв’язання проблеми тощо.

Особливу увагу необхідно приділити позитивній мотивації учнів не лише на вибір здорового способу життя, а й активну, щоденну й поступальну їх дію за правилами й вимогами збереження життя й зміцнення здоров’я.

Корекційно – розвивальні завдання курсу полягають у розвитку соціальної мотивації та мотивації здоров’я, розвитку особистості дитини та виправленні їх недоліків, розвитку позитивного ставлення до свого здоров’я та комунікаційного розвитку, формування емоційно-вольової сфери та формування поведінки учня, вмінь підпорядковувати власну поведінку соціальним нормам.

Позитивна динаміка навчально-пізнавального та особистісного розвитку дитини залежить від корекційної роботи, яка враховує суб’єктивний досвід, індивідуальні відмінності у розвитку дитини, і спрямована на розвиток потенційних можливостей.

Передбачається, що внаслідок корекційно-розвивального впливу школярі із ЗПР оволодіють основними правилами поведінки в суспільстві, навчаться стежити за своїм здоров’ям, попереджати захворювання, оволодіють інформацією щодо заходів запобігання небезпечних захворювань, усвідомлять негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я, удосконалюватиметься формування комунікативного розвитку. Відбудеться корекція та розвиток психічних процесів, пізнавальної діяльності, особистості учня. Сформуються практичні уміння і навички, що створюють умови для інтеграції дітей із ЗПР в суспільство.

Характеристика навчального змісту і особливості його реалізації.

Органічне поєднання навчання і виховання; засвоєння знань і розвиток пізнавальних здібностей учнів; практична спрямованість викладання, що вимагає формування умінь застосовувати знання на практиці, вироблення необхідних для цього навичок – основні принципи у навчанні предмета «Основи здоров’я» в середній ланці школи інтенсивної педагогічної корекції.

Вимоги до підготовки учнів з основ здоров’я.

В ході реалізації програми інтегрованого курсу «Основи здоров’я» зміст кожного компонента відпрацьовується за логікою поетапного формування особистості відповідно до вікових особливостей всіх складових здоров’я школярів.

Успішна реалізація програми інтегрованого предмета «Основи здоров’я» можлива лише на засадах активної співпраці, партнерства всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, сім’ї та громади), що створює умови для:

- особистісно-орієнтованого навчання;

- збагачення змісту інтегрованого предмета емоційним, особистісно-значущим матеріалом;

- використання інтерактивних методів навчання;

- стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів;

- послідовної диференціації та індивідуалізації вивчення цього предмета;

- роботи учнів із різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів;

- відпрацювання практичних дій при вивченні кожної теми;

- залучення учнів до самооцінки різних видів своєї діяльності, у тому числі й розвитку життєвих навичок;

- багатоваріантності форм різних видів діяльності учнів;

- активної співпраці сім’ї та громади.

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров’я є знання, вміння та навички, правила поведінки учнів в життєвих ситуаціях, емоційно-ціннісне ставлення до навколишньої дійсності.

Позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на опанування навичками здорового способу життя, його позитивна спрямованість на ведення такого способу життя, його практичні дії, які він виконує при відпрацюванні кожної теми.

Оцінювання з основ здоров’я здійснюється на основі розроблених критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

Структура програми.

Структура курсу «Основи здоров’я» середньої ланки школи включає чотири складові: життя і здоров’я людини; фізична складова здоров’я; соціальна складова здоров’я; психічна і духовна складові здоров’я.

Програма представлена в табличній формі, що містить три частини: зміст навчання, вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів і корекційно-розвивальна спрямованість та очікувані результати.

У змісті навчання з основ здоров’я вказано той навчальний матеріал, який підлягає вивченню у відповідному класі. Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів орієнтують на результати навчання, які є об’єктом контролю й оцінювання.

Зміст навчання з основ здоров’я структурований за темами. Визначено кількість годин передбачених на вивчення кожної з них, подається перелік вимог до знань і умінь учнів.

Розділ «Зміст навчального матеріалу» задає мінімальний обсяг матеріалу, обов’язковий для вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах, у тому числі школах інтенсивної педагогічної корекції. Але, беручи до уваги недорозвиток психічної сфери та недоліки особистісного розвитку дітей із ЗПР й те, що обсяг матеріалу великий, а кількість годин на його оволодіння обмежена, вчитель має право вилучити частину матеріалу, зміст якого, на думку вчителя, не є обов’язковим для вивчення і не виносити для тематичного контролю. Або ж можна розглянути ці теоретичні питання оглядово.

Розділ «Вимоги до знань і умінь учнів» визначає обов’язковий рівень знань, умінь і навичок, якими учні повинні оволодіти в процесі вивчення програмового матеріалу.

Розділ «Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати» передбачає, що оволодінням програмовим матеріалом з основ здоров’я сприятиме розвитку всіх психічних процесів, емоційно-вольової сфери, мотиваційного, комунікаційного та особистісного розвитку.

Навчання курсу «Основи здоров’я» повинне передбачати поєднання діагностики і корекції особистісного розвитку дитини; системність корекційних, профілактичних і розвиваючих задач щодо здорового способу життя; урахування вікових, психологічних і індивідуальних особливостей дитини; формування емоційно-позитивної спрямованості дитини на оволодіння матеріалом.

Наведений розподіл годин по темам є орієнтовним. Залежно від рівня знань учнів класу, від труднощів, що виникають в учнів із ЗПР під час вивчення основ здоров’я, вчитель може дещо збільшити або зменшити час на вивчення окремих тем, що забезпечить свідоме і міцне засвоєння учнями всього матеріалу, передбаченого для кожного року навчання.

У запропонованій програмі визначено зміст основ здоров’я як навчального предмета 5-9 класів шкіл інтенсивної педагогічної корекції, у яких на вивчення курсу відводиться така кількість годин:

Навчальний предмет	Класи
	5	6	7	8	9
	Кількість годин на рік
Основи здоров’я	17	17	17	17	17

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров’я

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень має слабкі уявлення з визначеної проблеми, за допомогою вчителя може розпізнати і назвати окремі поняття, що стосуються здоров’я та безпеки життєдіяльності.
	2	Учень намагається відтворити окремі факти, за допомогою вчителя або з використанням підручника надає елементарні дані за програмою.
	3	Учень частково відтворює окремі факти, за допомогою вчителя або з використанням підручника фрагментарно характеризує окремі дані щодо методів здорового способу життя та безпеки життєдіяльності.
II. Середній	4	Учень за допомогою вчителя або з використанням підручника дає не повні визначення окремих понять; неповно характеризує ознаки здоров’я та безпечної поведінки; за інструкцією і за допомогою вчителя фрагментарно виконує практичні дії, пов’язані зі здоровим способом життя та безпекою життєдіяльності.
	5	Учень дає визначення окремих понять; за допомогою вчителя або з використанням підручника відтворює навчальний матеріал, характеризуючи ознаки здоров’я, шляхи і методи його зміцнення та збереження життя; за інструкцією виконує елементарні практичні дії здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, використовуючи допомогу вчителя.
	6	Учень неповно відтворює навчальний матеріал; за допомогою вчителя розв’язує прості типові навчальні ситуаційні задачі; характеризує окремі ознаки здоров’я, методи збереження життя і зміцнення здоров’я; наводить прості приклади; за інструкцією, звертаючись за консультацією до вчителя, виконує практичні дії здорового способу життя та безпеки життєдіяльності; робить розрізнені висновки.
ІІІ. Достатній	7	Учень частково самостійно відтворює навчальний матеріал; розкриває суть понять; розв’язує прості типові ситуаційні задачі; за інструкцією виконує необхідні операції з захисту та збереження власного здоров’я, надання допомоги іншим, практичні дії здорового способу життя та безпеки життєдіяльності (використовує допомогу вчителя); робить неповні висновки.
	8	Учень відповідає на поставлені запитання; дає характеристику явищам і процесам, які характеризують здоров’я, самостійно розв’язує знайомі ситуаційні завдання, виправляє допущені помилки щодо реалізації здорового способу життя; за інструкцією виконує практичні дії здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, робить нечіткі сформульовані висновки.
	9	Учень самостійно відповідає на поставлені запитання; самостійно розв’язує завдання; з допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв’язки; виконує практичні дії здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, робить короткі логічні висновки.
ІV. Високий	10	Учень відповідає на запитання, передбачені навчальною програмою; самостійно аналізує і розкриває суть явищ і процесів, що характеризують здоровий спосіб життя, встановлює причинно-наслідкові зв’язки; під керівництвом учителя користується наданою інформацією; виконує практичні дії щодо здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, робить логічні розширені висновки відповідно до мети конкретної оздоровчої діяльності.
	11	Учень логічно, усвідомлено відтворює навчальний матеріал у межах навчальної програми; самостійно аналізує і розкриває закономірності явищ і процесів, що характеризують здоров’я, здоровий спосіб життя та безпеку життєдіяльності, їх сутність; встановлює і обґрунтовує причинно-наслідкові зв’язки; ретельно виконує практичні дії, пов’язані зі здоровим способом життя та безпекою життєдіяльності, робить обґрунтовані логічні висновки.
	12	Учень виявляє міцні та глибокі знання за програмою, самостійно оцінює та характеризує різноманітні явища і процеси, які розкривають сутність здоров’я і здорового способу життя, виявляє особисту позицію щодо них, уміє розв’язувати проблемні завдання; самостійно користується різними джерелами інформації, у тому числі й рекомендованими вчителем; ретельно виконує практичні навички здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, робить обґрунтовані висновки, може впоратися з додатковими завданнями; правильно поводиться в непередбачених ситуаціях.

Blog

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Содержание