Donetsk compartment of shevchenko scientific society

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

1 Пахльовська О.Є-Я. Українсько-італійські літературні зв’язки XV-ХХ ст. - Київ, 1990.- С.197.

2 Наєнко Михайло. Інтим письменницької праці.-Київ, 2003.-С.14.

3 Барг М. Эпохи и идеи....С.15.

4 Нині це Гродненська область в Білорусі. Ян із Токар (Токаржевський Карашевич) подає таку біографію Пилипа Орлика: “Пилип із Лазиськ Орлик гербу “Новина” народився на Білорусі р. 1672, учився в Київській Могилянській Академії, служив спершу в Києві, опісля в полтавському полку, врешті в генеральній канцелярії. Р. 1698 одружився з Ганною Герциківною, 1702 р. став генеральним писарем і найближчим співробітником гетьмана Мазепи, 15 квітня 1710 р. у Бендерах обраний генеральною старшиною та запорожцями гетьманом на місце померлого Мазепи. У 1711 та 1712 двічі пробував збройною боротьбою здійснити свої права на рідній землі. Р. 1714 був з Карлом ХІІ у Молдавії, а потім разом із ним переїхав до Швеції, де перебував аж до 1720 р. У 1720 р. через Німеччину, Чехію, Шлезьк прибув до Польщі, де пробув до березня 1722 року. З Польщі виїхав до Туреччини, де затримався якийсь час у Хотині над Дністром, потім у Серезі, врешті в Салоніках, проживши тут до 1738 р. Побувавши якийсь час у Чернівцях, потім у Каушанах та в Букарешті, переїхав гетьман до Яс і там помер у 1742 р.” ( Див.: Ян із Токар Токаржевський Карашевич. Передмова до видання: Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич, Видання присвячується світлій памяті незабутнього в історії України першого маршала Польщі Юзефа Пілсудського, Варшава 1936, с.ІХ-Х).

5 Письмо Орлика кЪ Стефану Яворскому // Исторические акты, Санкт-Петербург, около 1890 года, с.1-28. Цей документ має стати темою окремого дослідження, оскільки в ньому багато надзвичайно цінної інформації про Мазепу та його діяльність. А також подибуємо дуже важливі штрихи про рід Горленків, котрі в свою чергу проливають світло на формування майбутнього святителя Йоасафа Горленка.

6 Знаючи це, стає зрозумілим, чому саме до С.Яворського писав П.Орлик листа від 1/12 червня 1721 року, захищаючи в тому листі честь Мазепи (Письмо Орлика кЪ Стефану Яворскому // Исторические акты, Санкт-Петербург, около 1890 года, с.1-28).

7 У 1698 році Пилип Орлик одружився з донькою полтавського полковника Анною Герцик, а в 1702 році гетьман Іван Мазепа охрестив першого сина Григора Орлика, котрому згодом судилося також стати великим мазепинцем, продовжити справу батька. Таким чином, Пилип Орлик увійшов до тісного родинного кола козацької еліти.

8 Яковенко Наталя. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України.- К.: Критика, 2005.- С.420. На підтвердження цієї думки авторка наводить уривок із вітальної промови (до Карла ХІІ) Пилипа Орлика, в якій Орлик пише про цей непосильний тягар, в якій “крізь барокове словесне плетиво проступає щира тривога й розгубленість”.

9 Так, Т.В.Чухліб у підрозділі “Культура правових відносин” слушно, як видається, пише: “ Карл ХІІ Густав документально підтвердив свої повноваження як протектора України та гетьманської влади, затвердивши актом під назвою “Confirmatio horeem Pactorum a Pele Sueciae” знаметину українську Конституцію, що була укладена між П.Орликом і старшиною” ( Історія української культури у п’яти томах. - К., 2003. - Т.3. - С.290)

10 Яковенко Наталя. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України.-К.: Критика, 2005. - С.420.

11 Струкевич О.К. Політична еліта // Історія української культури у п’яти томах. - К., 2003. - Т.3. - С.335.

12 Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку ХVІІІ ст. - Київ, 1994. - С.26.

13 Різниченко Василь. Пилип Орлик - гетьман України // Різниченко Василь. Пилип Орлик - гетьман України; Борщак Ілько. Великий мазепинець Григор Орлик. Історичні оповіді. - К., Український письменник, 1996. - С.109. Цікаво, що В.Різниченко, вказуючи, що цей щоденник недавно знайдений, відсилає читача до видання: Biblioteka Warszawska, ІХ, стаття Равіти-Гавронського.

14 The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1727-1731). With an Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume VI. - 1988. - 868 s.

15 Про плани Токаржевський писав так: «Щоденник гетьмана П.Орлика спляновано видрукувати в п’яти томах. Потім у томі шостому буде подано життєпис гетьмана, детальні відомості про родину графів із Лазиськ Орликів та споріднені з нею родини, збірки додаткових документів, доповнення й реєстри» (Ян із Токар Токаржевський Карашевич. Передмова до видання: Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. Видання присвячується світлій памяті незабутнього в історії України першого маршала Польщі Юзефа Пілсудського, Варшава 1936, с.ІХ).

16 Див.: Орлик Пилип. Маніфест; Листи; Подорожній діарій // Хроніка 2000. - К., 1993. - С.72-103. Шевчук Валерій. Гетьман-вигнанець // Хроніка 2000. - К., 1993. - С.61-71.

17 Ян із Токар Токаржевський Карашевич. Передмова до видання: Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич, Видання присвячується світлій памяті незабутнього в історії України першого маршала Польщі Юзефа Пілсудського, Варшава 1936, с.Х-ХІІ. (Праці Українського Наукового Інституту, том ХУІІ. - Серія історична, книга 3).

18 Історія і тут дає гіркі аналогії: як відомо, коли Пилип Орлик врешті повернувся як гетьман до війська запорозького, то воно на той час уже прийняло московське підданство.

19 Iwan Koszeliwec, Słowo wstępne(w:) Ukraina 1956-1968, przedruk fotooffsetowy za: Institut Litteraire, S.A.R.L., Warszawa 1986, s.19.

20 Оксану Пахльовську цитую за: Дроздовський Дмитро. «Моя душа в червоній амазонці...» або помаранчевий вітер на тлі чуми //Сучасність. - 2005. -№11.- С.155.

21 Михайло Наєнко, Інтим письменницької праці, Київ 2003, с.74.

22 Лотман Юрий. Автокоммуникация: “Я” и “Другой” как адресаты //Лотман Юрий. Семиосфера.- Санкт-Петербург, 2004.-С. 164.

23 Там же.- С.165.

24 Teodor Billewicz. Diariusz podróży po Europie w latach 1677-1678. Z rękopisu odczytał, wstępem i komentarzem opatrzył Marek Kunicki-Goldfinger, Biblioteka Narodowa, Warszawa, 2004.-460 s.

25 Kazimierz Sarnecki. “Diariusz i relacje z lat 1691-1696”.-Wrocław, 1958.- 428 s.

26 Ян із Токар Токаржевський Карашевич. Передмова до видання: Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич, Видання присвячується світлій памяті незабутнього в історії України першого маршала Польщі Юзефа Пілсудського, Варшава 1936, с.VІ. Упорядник видання подає такий опис рукопису: “Писані ті щоденні записи на сторінках формату шкільного зшитку. Гетьман їх нумерував, починаючи від кожного року. Є багато сторінок ненумерованих і таких, де числа були потім відрізані підчас оправи в книгу. Рукопис оправлено р. 1882 таким чином, що вклеєно на вузьких смужках паперу два малі аркуші (по чотири сторінки) вище і два аркуші нижче, через що створився формат вузького фоліо. В оправленому рукописі понумеровано в міністерстві (в авхіві французького міністерства закордонних справ, де зберігається щоденник. - В.С.) механічним нумератором усі картки, - навіть незаписані, які трапляються на початку і на кінці. П’ять томів щоденника, оправлених у зелений сапян, знаходяться у відділі: “Memoire et Dokuments. Polotne (1720). №7,8,9,10,11”. Заголовок цього надзвичайної ваги документу з українського минулого такий: “Diariusz podróżny”. Порівнявши письмо щоденника з оригінальними підписами й листами Пилипа Орлика, не маємо сумніву, що це оригінал, писаний рукою гетьмана. Цікавилися вже цим рукописом десь у кінці XVIII чи на початку ХХ віку, бо хтось відчитував, робив помітки на крисах та на чистих сторінках. Читала, мабуть, не одна лиш особа, бо письмо поміток різне. У тому часі зроблено з того рукопису неповну копію, пропускаючи уступи, що здавалися переписувачам нецікавими або трудними для переписування, хоч виразне, гарне письмо гетьмана читається досить легко. Ця копія була в 1804 році власністю графа Ст.Замойського (Станислав граф на Замосці Замоський (1775-1856), одружений з Софією, князівною Чарториською (пом. 1837)Б примітки автора), від якого перейшла до бібліотеки кн. Чарториських у Пулавах (а не бібліотеки Пулаських, як каже І.Борщак) та мала бути віддана до друку, бо її з оригіналом (чи може з якоюсь ще іною копією) звіряв якийсь п.Нєзабітовський, а дозволив друкувати 8 липня 1830 цензор Шанявський у Варшаві. Тепер ця рукописна копія знаходиться в бібліотеці кн. Чарторийських у Кракові. Нею користувалися для своїх розвідок про Пилипа Орлика Фр.Равіта-Гавронський та Хв. Голійчук, і її неповність мала наслідком чимало хибних поглядів на автора щоденника. На щастя, знаємо тепер, де заховався оригінал його. Письмо гетьмана чітке, атрамент мало зблід, і небагато таких місць, що їх прочитати тяжко (с.VІ-ІХ).

27 „Ze Lwowa, 18.XI.1694: Z Białej Cerkwi de data ultima octobris jmp.major Ebreiscz, natenczas komendant białocerkiewski, pisze, że gdy pułkownik Palej mimo Białocerkiew do Chwastowa powracał, posyłal do niego oficerów swoich in occursum dla wiadomości o jego gościnie. Czynił tedy relacyją, iż z Kozakami Zadnieprskimi siedm wsi chańskich zburzył i pałankę jedną, w której Kozacy żadnieprscy wzięli 25 dział spiżowych i wszystkie chańskie bogate namioty, które miał od cesarza tureckiego. Bardzo Palej narzeka na Kozaków Zadnieprskich, że go nie chcieli słuchać i dslej prosequi successus, boby cały Budziak mogli znieść. Rozjachał się tedy z nimi nieukontenowany”( Kazimierz Sarnecki. “Diariusz i relacje z lat 1691-1696”.- Wrocław, 1958.- S.361).

28 Енкоміон - громадянська надгробна і поминальна промова, яка замінила собою давню ”заплачку”- тренос. Форма енкоміона, як твердить М.Бахтін, визначила першу античну автобіографію - захисну промову Ісократа, котра виявила величезний вплив на всю світову літературу (Див.: М.М.Бахтин. Античная биография и автобиография (в:) М.М.Бахтин, Литературно-критические статьи, Москва 1986, с. 168-173). Античність, як на тому особливо наголошував М.Бахтін, створила ряд найбільшою мірою суттєвих автобіографічних та біографічних форм, які виявили «величезний вплив не тільки на розвиток європейської біографії і автобіографії, але й на розвиток всього європейського роману. В основі цих античних форм лежить новий тип біографічного часу і новий специфічно збудований образ людини, яка проходить свій життєвий шлях» (підкреслено М.Бахтіним. - В.С.).

29 Варшавська збірка про Орлика. Подав Іван Огієнко // Записки чина святого Василія Великого. Том УІ, випуск 1-2. - Львів 1933. - С.201.

1 Матеріали Донецького обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти.- Донецьк, 2000.

2 Матеріали Донецького обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти.- Донецьк, 2005.

 Запорожці – від “за порогами” (за Дніпровськими порогами), на відміну від “запорі жці” – жителі сучасного м. Запоріжжя (прим. ред.)

 Приставка “мало” в первинному значенні означає не малість чогось, а центральність. Приклад – Малопольща (столиця Краків і околиці) або мовні формули “мале місто” (центральні райони) і “велике місто” (місто з усіма пригородами). Відси “малорос” – це житель центру держави (Київщина, Подніпров’я) – прим. автора.

1 У слов'янській міфології курка пов'язана зі смертю, хворобою і зціленням, весіллям і статевим актом (див. напр.: Успенский Б.А. Филологические изыскания в области словянской старины. М., 1982. С. 152).

2 "Обкладення" або "обгортання" в шкуру щойно вбитого звіра широко практикували кочовики Центральної Азії, у монголів воно часто замінювало гарячі ванни

3 Є декілька статей С.В. Жабчик оглядового характеру, які основані на давно введеному в науковий обіг матеріалі, що міститься в публікаціях дореволюційних наративів і прямому переспіві статей сучасних дослідників. Відсутність польових етнографічних матеріалів суттєво знижує їх цінність.