Пропонуємо до вашої уваги черговий випуск видання «Письменники, діячі культури ювіляри…року»

Вид материала

Документы

Содержание Список використаної літератури Список використаної літератури Список використаної літератури Список використаної літератури

Подобный материал:

• Пропонуємо до вашої уваги черговий випуск матеріалу «Письменники, діячі культури ювіляри, 569.09kb.
• Реферативні видання, 2744.35kb.
• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 363.8kb.
• Шевченківського району м. Києва Інформаційний центр "Бібліотека ім. М. Костомарова", 403.92kb.
• Управління культури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, 302.69kb.
• Електронне наукове фахове видання, засноване у грудні 2006 року (виходить 4 рази, 3440.65kb.
• Герасименко Вікторія Вікторівна, методист цдют №5 тел. 712-17-46 методичні рекомендації, 190.98kb.
• Гаранта Конституції України, як до людини, яка в решті решт може сказати своє вагоме, 139.09kb.

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ СУМСЬКОЇ

ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ


ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА


ПИСЬМЕННИКИ, ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ – ЮВІЛЯРИ 2012 РОКУ


Методико-бібліографічні матеріали на допомогу бібліотечним працівникам

Суми 2011

Шановні колеги!


Пропонуємо до вашої уваги черговий випуск видання «Письменники, діячі культури – ювіляри…року».

Даний випуск включає матеріали, які допоможуть у підготовці та відзначенні у 2012 році 200-річчя від дня народження талановитого байкаря, лірика, прозаїка, видавця Євгена Гребінки, 100-річчя від дня народження поета-лірика Андрія Малишка та письменника Михайла Стельмаха, 90-річчя письменника Анатолія Дімарова.

Матеріали можуть бути використані бібліотечними працівниками, вчителями, учнівською та студентською молоддю при підготовці заходів по відзначенню ювілейних дат, підготовці рефератів та інших робіт, присвячених життєвому і творчому шляху ювілярів.


«І проспівав йому жайворонок в рідному краї»

Сценарій вечора-вшанування пам’яті талановитого лірика,

прозаїка, байкаря Є. Гребінки

(до 200-річчя від дня народження)





Євген Павлович Гребінка


Ведуча І: Окрім Великого Кобзаря, ХІХ століття подарувало українській літературі чимало визначних постатей, чия творчість впливала не лише на формування обличчя культурно-історичної епохи, але й на світогляд та самоідентифікацію нашої нації. Серед таких майстрів слова – Євген Гребінка, в основному відомий українському читачеві як байкар. Хоча він – набагато багатогранніша постать: талановитий лірик, прозаїк, видавець. Зрештою, якби не українець Гребінка, можливо, того ж таки Т. Г. Шевченка не викупили б із кріпацтва. І якби не Гребінка, світ ніколи б не почув чудовий «російсько-циганський» романс «Очи черные»…
  Ведуча ІІ: А народився майбутній письменник 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище на Полтавщині (тепер село Мар’янівка під Пирятином) в родині відставного штаб-ротмістра Павла Гребінки та Надії Чайковської, доньки знатного пирятинського козака. Український фольклор оточував Євгена ще з раннього дитинства, адже ним опікувалася няня – покріпачена козачка Марія, яка знала сотні українських казок і пісень. Фантастичні образи, легендарні герої, оспівані народом борці за правду і волю тривожили дитяче серце. А вечорами на сімейних чаюваннях мати згадувала полковників і сотників Чайковських, своїх дідів та прадідів. І ці розповіді відклалися в пам’яті хлопчика, аби потім вилитися в писане слово. Мудрості життя навчався Євген і від кріпацьких дітей, серед яких пролинуло його босоноге дитинство.

Про місце свого народження пізніше Гребінка писав: «Уже я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія! І степи, і ліси, і садки, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди – усе є, усього багацько».

Ведуча І: Малий Євген дуже любив читати – і часто замість того, аби спати, засиджувався у ліжку з книжкою. Домашній наставник Гребінки згадував: «Його особливо цікавили слов’яни, малоросійські гетьмани, «Енеїда» Котляревського, повір’я про чаклунок, відьом тощо…».

Ведуча ІІ: У чотирнадцять років хлопець полишив рідне Убіжище й поїхав із батьком до Ніжина – вступати до Ніжинської гімназії вищих наук. Тут тоді навчалися Микола Гоголь, Нестор Кукольник, Олександр Данилевський, Віктор Забіла. Саме вони задавали тон у гімназії – випускали рукописні журнали «Зірка», «Северная зоря» і альманахи «Метеор литературы», «Литературное эхо» та «Парнасский навоз». А от Євген випустив україномовний альманах «Аматузія», в якому гімназистам найбільше припали до смаку його сатиричні вірші. До гімназійних років належать і наступні літературні спроби Гребінки – драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись» та переклад українською мовою поеми Пушкіна «Полтава». Євгенові хотілося про оспівані Пушкіним події на Україні розповісти мовою свого народу. Зміг же це зробити Котляревський…

Ведуча І: Любов до книг не полишала його все життя. «Заходив до книжкової полиці Глазунова. Боже мій, як багато книжок. Я хотів би усі їх купити. І зізнаюсь вам, хоч це й соромно, я почав нарікати на долю, що вона не породила мене багатим. З якою б радістю я назвав усі ці твори розуму людського моїми, з яким би задоволенням все своє дозвілля проводив з цими мертвими друзями нашими!…».

Ведуча ІІ: Того ж таки 1834 року, залишивши позаду гімназійне навчання та три роки служби в Малоросійському козацькому полку, Гребінка переїхав до Петербурга, де мешкав до кінця життя, лише епізодично навідуючи Україну.

Читець: Як човнові море

для мене світ білий

І змалку здавався страшним;

Да як заховаться?

Не можна ж вік цілий

Пробути з собою одним.

Прощай, мій покою,

пускаюсь у море!

І, може, недоля і лютеє горе

Пограються з човном моїм.

Ведуча І: В Петербурзі працював у комісії духовних училищ, викладав словесність у Дворянському полку, 2-му кадетському корпусі та інших військово-навчальних закладах. Колишні учні Гребінки згадували про нього з теплом та любов’ю. Часто замість того, аби викладати урок, він натхненно читав чи то якусь поезію, чи прозовий уривок. Він ніколи не сварив непослухів і не жалівся на них начальству. А коли сердився, то звертався до учня зі словами: «Ви нездорові. Вам потрібно в лікарню». І ці слова діяли краще, ніж погрози чи покарання…

Ведуча ІІ: Тут же Євген Гребінка почав активно займатися літературою. Він зблизився з діячами української та російської культури, відвідував відомі на той час салони, влаштовував у себе вдома літературні вечори, куди приходили Сошенко, Венеціанов, Шевченко, Афанасьєв-Чужбинський, Єршов, Даль, Бєлінський. Восени 1834 року світ побачила книжка Гребінки «Малороссийские приказки». З 27 байок, написаних українською мовою, більшу частину було створено в Ніжині, в останній рік його навчання в гімназії. Зважаючи на успіх книжки серед читачів, 1836-го року книгу перевидали, й ім’я автора стало відомим усім письменним українцям, адже віршовані байки українською мовою було опубліковано вперше. Щодо Гребінки-байкаря Іван Франко писав: «Як байкописець займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою суспільною і ліберальною тенденцією».