Europeon Community Course Credit Trausfer Sistems І додатків до диплом
| Вид материала | Диплом |
- Получив диплом математика в Швейцарском Технологическом Институте, г-н Френер в 1985, 13.41kb.
- Community Connections Program „ Вплив діалогу місцевого самоврядування з центральною, 67.63kb.
- План нмв 2004 р. Укладачі, 744.7kb.
- Лекція 5 "Інформатика та комп'ютерна техніка" Тема Операційна система microsoft windows, 51.8kb.
- Европейского Союза Nomenclature of Activities European Community (nace, Rev L, mod., 115.66kb.
- Роботу з об'єктами, до яких відносяться таблиці бази даних, запити, а також об'єкти, 623.25kb.
- Диплом "Россия" Диплом, 66.88kb.
- Реферат текстова частина дипломного проекту: с., рис., табл., додатків, 7 джерел, 853.77kb.
- Диплом «Над Бугом-рекою» Диплом учрежден редакцией газеты "Радиоинформ", 87.2kb.
- Automatic water and foam fire fighting sistems. Sprinklers, spray nozzles and water, 1307.42kb.
Реформування вищої освіти
і задачі СумДУ щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
(Концепції)
Розділ ІСутність Болонського процесу та задачі реформування Вищої школи в Україні
Сутність Болонського процесу полягає у створенні Єдиної Європейської зони вищої освіти і науки на основі розробки єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері.
Головна мета цього процесу – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти на світовому рівні. Отже Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Основним наслідком повинно стати створення до 2010 року Європейського наукового та освітянського простору задля підвищення спроможності випускників ВНЗ до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському рівні праці, та мобільності студентів у освітянському просторі, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи.
Для досягнення цієї мети було запропоновано:
- прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;
- увести в своїй основі двоступеневу систему вищої освіти;
- використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – Europeon Community Course Credit Trausfer Sistems) і додатків до дипломів, які повинні однозначно і зрозуміло характеризувати рівень освіти ( рівень навченості);
- усунути існуючі препони для розширення мобільності студентів, викладачів, науковців і управлінців вищої школи.
Україна планує вступ до Болонської співдружності на наступному Бергенському саміті (Норвегія) в травні 2005 року. Для цього Україні треба буде зробити два істотні кроки.
По-перше, провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейською. За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі науки й освіти, і започаткувати відповідні реформи. Ці реформи не можуть бути “косметичними”, бо мають стосуватись деяких корінних основ вітчизняної системи науки й освіти.
У зв’язку з цим наказом Міністра освіти і науки України від 23.06.04 №49 затверджена Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки.
1 Вдосконалення системи освітньо-кваліфікаційних рівнів
Існуюча система ступеневої підготовки в основному відповідає Болонській декларації:
- перший цикл навчання (4 роки) отримання базової вищої освіти і кваліфікації бакалавра за напрямом підготовки;
- другий цикл (1...2 роки) отримання повної вищої освіти і кваліфікаційного рівня магістр у конструкторсько-технологічній або інноваційній сфері діяльності.
У першому випадку отримується кваліфікація магістра інженерії з відповідної спеціальності, у другому – магістра наук з відповідного напряму підготовки.
Передбачається також збереження ступеня підготовки молодших спеціалістів з отриманням неповної вищої освіти і кваліфікації зі спеціальності.
Наступним циклом навчання може стати підготовка для отримання наукового ступеня доктора філософії (рівноцінний теперішньому ступеню кандидата наук). Але тут існує деяка невідповідність щодо підготовки доктора у європейських державах, де передбачається оволодіння певною програмою навчання для отримання докторського ступеня. У нас цей етап освітнього процесу полягає в основному у науково-дослідницькій роботі без організації навчального процесу.
Передбачається також можливість залишення і нині існуючого ступеня доктора наук, як найвищу ступінь наукової кваліфікації.
Певну складність в організації ступеневої підготовки в Україні відповідно до загальноєвропейської структури становить надлишкова і незбалансована відповідно до ринку праці кількість напрямів і спеціальностей підготовки бакалаврів і магістрів. У зв’язку з цим МОН України планує на 2004-2005 роки комплекс робіт з удосконалення Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців в Україні.
- Застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу
Використання кредиту (кредитної години) в навчальному процесі розглядається як один з найбільш зручних параметрів для оцінки й виміру обсягів набутих знань, умінь і навичок за будь-який період навчання в різних закладах освіти і, таким чином, як ефективний інструмент упорядкування освіти і забезпечення академічної мобільності.
Використання кредиту дозволяє:
- визначити вагомість тієї чи іншої дисципліни, що вивчається студентом, відносно її частки у підсумковому показнику, отриманому ним після певного періоду навчання;
- ранжирувати студентів за підсумками навчання і визначити на основі об’єктивних показників індивідуальний рейтинг кожного з них;
- враховувати для кожної дисципліни вагомість різних видів занять: лекційних, практичних (семінарських), лабораторних та ін.
При цьому академічний статус студентів визначається не загальним строком засвоєння навчальної програми, а кількістю набраних кредитів, що відображають частку засвоєної програми, і середнім балом, що характеризує якість навчання.
Таким чином, кредитний час, у випадку його повномасштабного застосування, може розглядатись як базова конструкція освітньої системи, що лежить в основі організації навчального процесу і має багатоцільове призначення.
У державах Європи “кредитна система” увійшла у вжиток як засіб зарахування для окремих періодів навчання і окремих дисциплін, що вивчаються у ВНЗ, стосовно до академічної мобільності.
Введення кредитних одиниць у нас і у європейських державах проходить у дещо різних умовах. Якщо у країнах Європи кредитна система є інструментом не тільки міжнародної академічної мобільності, а й міжвузівського обміну, то в Україні, де діють державні освітні стандарти, що у певній мірі виконують ці функції, введення кредитної системи повинно бути зорієнтованим на європейський освітній простір, у зв’язку з чим існує домовленість щодо використання системи ECTS.
Реальні і потенціальні переваги системи ECTS поширюються на цілу низку аспектів організації і змісту навчання і, зокрема, передбачають:
- підвищення оперативності і об’єктивності контролю навчання;
- розширення можливостей міждисциплінарного навчання;
- полегшення переходу до індивідуальних форм навчання;
- скорочення кількості курсів, що викладаються паралельно у малих аудиторіях, і оптимізацію чисельності навчальних потоків;
- розвиток академічної мобільності студентів на всіх рівнях:
а) міжнародної, в т.ч. залучення іноземних студентів;
б) міжвузівської в Україні, в т.ч. при переводах, поновленнях, міжступеневих переходах ( забезпечення безперервності ступеневого навчання не тільки за інтегрованими навчальними планами);
в) внутрішньовузівської, в т.ч. паралельне навчання за окремими спеціальностями;
- поліпшення умов організації заочного і дистанційного навчання.
В останній час на багатьох нарадах, конференціях за участю МОН України та провідних ВНЗ а також у різноманітних публікаціях, присвячених аналізу Болонського процесу, визнаються переваги кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Разом з тим зазначається необхідність збереження позитивного досвіду вітчизняної освіти та урахування її особливостей, стратегічних цілей розвитку освіти і науки України, виходячи із соціально-економічної ситуації, наявності розбіжностей у цих питаннях між країнами Європи і нашою Державою. Зокрема на передньому плані повинно бути забезпечення мобільності студентів у межах України, поширення можливостей здобуття освіти із застосуванням різних форм навчання, визнання на європейському та світовому рівні конкурентоспроможності вітчизняної освіти, її якості та доступності.
Розділ ІІ
Завдання СумДУ щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
- Основні недоліки в організації освітнього процесу, навчальній і науково-методичній роботі
На противагу будь-яким аргументам прихильників існуючої традиційної системи вищої освіти, що висловлюються на користь її якості, підтвердженої багаторічним досвідом, існує один принциповий довід – нині під впливом тих процесів у суспільному житті, які прийнято називати терміном “глобалізація”, змінилася сама сутність поняття “якість освіти”.
Можна стверджувати, що зараз відбувається небувала за масштабами революція в економічній сфері. Це видно на прикладі швидкого удосконалення виробництва на основі новітніх інформаційних технологій, скорочення циклів виробництва товарів і послуг та термінів їх життя. Сьогодні виграє той, хто здатен швидше розробити і впровадити у виробництво новий товар. Враховуючі те, що наука і творчість відіграють вирішальну роль у розвитку економіки, організаціям та фірмам потрібні не просто спеціалісти, які мають високий рівень професійної освіти, а молодь, яка здатна до нестандартного творчого мислення, до сприйняття, аналізу та впровадження інновацій. Система освіти, яка не зорієнтована на запити сфери економічної діяльності не зможе вижити. Тому в нинішній ситуації поняття якісної освіти пов’язане не тільки з наданням певної сукупності знань та професійних навичок, але й з вихованням творчої, освіченої людини, здатної до самонавчання.
Висновок комісії ЮНЕСКО з моніторингу вищої освіти в Україні про те, що наші студенти мало вчаться, є абсолютно вірним, бо ми їх вчимо, намагаючись донести якомога більше знань в аудиторіях, забуваючи про те, що основна роль викладача є не функція носія інформації, а організатора навчального процесу. При цьому ми втратили основний чинник, що забезпечує сучасні вимоги що до якості навчання, студент не є творчим і активним учасником навчального процесу, він є лише суб’єктом навчання.
Ці недоліки обумовлені не недостатнім рівнем кваліфікації науково-педагогічних кадрів, а перш за все недосконалістю освітніх програм, що визначають зміст навчання, існуючими формами і методами організації навчального процесу і умовами роботи викладачів.
Аналізуючи ці чинники в умовах нашого університету можна відзначити таке:
- Відсутні кваліфікаційні характеристики фахівців з багатьох напрямів підготовки і спеціальностей, які б дали змогу чітко окреслити завдання та визначити зміст навчання. В першу чергу це стосується “старих” інженерних спеціальностей університету, ОКХ з яких розроблялися десять років тому, не були оптимальними тоді і вже морально застаріли сьогодні, а також багатьох спеціалізацій (профілізацій). Більшість з останніх взагалі не мають кваліфікаційних характеристик, деякі з них відкривались, виходячи із кадрових ситуацій, запитів виробництва, що втратили в теперішній час свою актуальність.
- Навчальні плани споріднених напрямів підготовки і спеціальностей у межах напрямів недостатньо узгоджені між собою. Вжиті раніше заходи щодо уніфікації таких планів суттєво обмежувались вимогами освітніх стандартів та небажанням кафедр їх підтримувати в гонитві за обсягами навчального навантаження.
- Недостатньо використовуються і пропагуються можливості щодо навчання за індивідуальними планами, одночасного повного або часткового опанування навчальних планів споріднених спеціальностей за денно – заочною та дистанційною або екстернатною формами навчання.
- Навчальні плани переобтяжені дрібними навчальними дисциплінами, багато з яких мають суто прикладний характер. Це не сприяє систематизації навчального процесу, раціональній його побудові на основі певних структурно-логічних зв’язків дисциплін.
- Спостерігається відірваність за змістом та термінами природничо-наукової підготовки від професійної, у зв’язку з чим страждає рівень фундаменталізації фахової освіти.
- Робочі програми навчальних дисциплін не узгоджені із освітньо-кваліфікаційними вимогами, що часто призводить до необґрунтованого ускладнення змісту дисципліни, та узгодженості із змістом споріднених дисциплін, у зв’язку з чим непоодинокі випадки дублювання навчального матеріалу.
- Сучасний стан впровадження модульно-рейтингової системи (МРС) можна загалом характеризувати як незадовільний:
- організаційно не забезпечена можливість систематичного контролю навчальної роботи студентів;
- відсутність єдиної методики впровадження МРС і жорстокого адміністративного контролю дозволяє окремим викладачам ухилятися від її застосування, або застосовувати “тільки на папері”;
- із попереднім пов’язана недостатня методична забезпеченність контрольних заходів та МРС в цілому;
- відсутність загальної системи визначення рейтингу студента обмежує стимулюючу роль МРС для студентів і створює передумови для опозиційно налаштованих викладачів щодо їх безвідповідального і формального ставлення до цієї роботи;
- Відсутня методика визначення та нормування обсягів самостійної роботи студентів. При цьому, враховуючи, що переважна більшість викладачів будують свою навчальну роботу виключно на підставі особистого бачення завдань і ролі своєї навчальної дисципліни без системного аналізу всієї навчальної роботи, неможлива загальна раціональна побудова навчального процесу для студента.
- Незадовільний загальний стан науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів.
- Існуюча система нормування праці викладачів зорієнтована на обсяги аудиторної роботи, що не відповідає сучасному розумінню принципів надання якісної освіти. При суттєвому збільшенні обсягів освітніх послуг втрачається їх якість, науково-педагогічний склад університету практично не має стимулів, а у гонитві за обсягами аудиторної роботи і можливості, належним чином виконувати свої функції у сфері науково-методичної і наукової діяльності.
- Концептуальні засади реорганізації навчального процесу в СумДУ
На жаль, реорганізацію навчального процесу в університеті відповідно до основних тенденцій Болонського процесу ми змушені розпочинати без необхідного законодавчого та нормативного врегулювання цього питання на державному рівні. Все-таки ці кроки терміново необхідні, виходячи із усвідомлення необхідності докорінних змін і того великого обсягу роботи, що пов’язаний із запровадженням кредитно-модульної системи організації навчального процесу, бо відсторонившись від цих процесів ми втратимо час й можемо залишитись в числі недостатньо конкурентоспроможних навчальних закладів.
Реформування навчального процесу торкнеться передусім наступних взаємопов’язаних основних аспектів:
- удосконалення змісту і структури навчальних програм і навчальних планів у відповідності до розуміння і вимог Європейського простору вищої освіти;
- впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу та модульно-рейтингової системи навчання і оцінювання як її складової;
- реформування системи оцінювання і запровадження загальноєвропейської мето- дики проведення контрольних заходів;
- удосконалення організаційної системи управління навчальним процесом.
- Удосконалення змісту і структури навчальних програм
Навчальні програми повинні бути структурованими за галузями та напрямами освітньої діяльності із певним рівнем їх уніфікації з урахуванням вимог освітніх стандартів та прав, наданих ВНЗ у їх формуванні. Пропонується наступна схема групування освітніх програм (таблиця 1):
Таблиця 1 – Схема групування освітніх програм для їх уніфікації за змістом підготовки
| Група | Галузь освітньої діяльності | Напрям підготовки | Спеціальність та ОКР | Примітки |
| І | Гуманітарно-соціальна | Журналістика | Журналістика; ОКР “бакалавр”. Видавнича справа та редагування; ОКР “молодший спеціаліст” | |
| Філологія | Переклад; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст” | | ||
| ІІ | Економіка | Економіка і підприємництво | Фінанси; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”. Економіка підприємства; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”. Маркетинг; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”. | |
| Менеджмент | Менеджмент організацій; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”. | | ||
| – | – | Економіка довкілля і природних ресурсів, ОКР “спеціаліст”, “магістр”. | |
Продовження табл. 1
| Група | Галузь освітньої діяльності | Напрям підготовки | Спеціальність та ОКР | Примітки |
| ІІІ | Природничі науки | Прикладна математика | Інформатика; ОКР “бакалавр”, “спеціал.”. Прикладна математика; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”. | |
| Комп’ютерні науки | Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень; ОКР “молодший спеціаліст”. Інформаційні технології проектування; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”. | | ||
| IV | Природничі науки | Екологія | Екологія та охорона навколишнього середовища; ОКР бак., спец., магістр | |
| V | Інженерія | Інженерна механіка | Спеціальності ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр": Технологія машинобудування; Металорізальні верстати і системи; Інструментальне виробництво; Гідравлічні і пневматичні машини; Обладнання хімічних виробництв і підприємств будматеріалів. Спеціальності ОКР "молодш. спеціаліст": Обробка матеріалів на верстатах і АЛ; Хімічне і нафтове машинобудування. | |
| Інженерне матеріалознавство | Прикладне матеріалознавство; ОКР "бакалавр", "спеціаліст". | | ||
| Металургія | Ливарне виробництво чорних і кольорових металів; ОКР "молодший спеціаліст". | | ||
| Енергетика | Компресори, пневмоагрегати та вакуумна техніка; ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр". Холодильні машини і установки; ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр". | | ||
| – | Енергоменеджмент; ОКР "спеціаліст" | | ||
| Електроніка | ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр": Електронні прилади і пристрої; Електронні системи; Фізична і біомедична електроніка. ОКР "молодший спеціаліст": Виробництво електронних та електричних засобів автоматизації. | | ||
| Електротехніка | Електротехнічні системи електроспоживання; ОКР "бакалавр". | | ||
| КСАУ | Системи управління та автоматики; ОКР "бакалавр", "спеціаліст". Обслуговування систем управління і автоматики; ОКР "молодший спеціаліст". | | ||
| Хімічна технологія | Хімічна технологія високомолекулярних сполук; ОКР “бакалавр”. | |
Продовження табл. 1
| Група | Галузь освітньої діяльності | Напрям підготовки | Спеціальність та ОКР | Примітки |
| VI | Право | Право | Правознавство; ОКР “молодший спеціаліст” | |
| VII | Медицина | Медицина | Лікувальна справа; ОКР “спеціаліст”, “магістр”. | |
| VIII | | – | Якість, стандартизація та сертифікація; ОКР “спеціаліст”, “магістр”. | |
Освітня програма повинна складатись із блоків змістовних модулів, що утворюють навчальні дисципліни, укладених за ознакою логічної завершеності певної сукупності навчального матеріалу, підпорядкованій вирішенню визначених освітніх завдань. Причому, визначаючи змістовні модулі, та утворюючи блоки змістовних модулів необхідно забезпечити їх максимальну уніфікацію в межах галузі освітньої діяльності чи певних напрямів підготовки для створення умов щодо мобільності студента. В найбільшій мірі це стосується змістовних модулів гуманітарно-соціальної та природничо-наукової підготовки.
Таким чином, для вирішення завдань кредитно-модульної системи не може застосовуватись механічне поділення існуючих програм навчальних дисциплін на змістовні модулі. Вони повинні створюватись наступним чином:
а) для певної дисципліни чи групи навчальних дисциплін, передбачених освітніми стандартами споріднених напрямів підготовки, встановлюються мета, завдання та предмет навчання. За спільними ознаками встановлюються змістовні модулі чи групи змістовних модулів, які складуть спільну основу підготовки у даній предметній області для освітніх програм різних напрямів (базовий блок змістовних модулів);
б) наступним буде утворення змістовних модулів, які доповнюють базові, виходячи із встановлених мети і завдань, для більш обмеженої групи напрямів чи спеціальностей і так далі до повного виконання освітньо-кваліфікаційних вимог. При створенні змістовних модулів, як суттєву перевагу перед будовою навчального процесу за дисциплінами, слід вважати й таке: змістовні модулі навчальної дисципліни можуть викладатись паралельно і послідовно, навіть з розривом у часі викладання в залежності від логічних зв’язків навчального матеріалу . Наприклад, змістовні модулі курсу “Вища математика”, що забезпечують загальну математичну підготовку, необхідну для вивчення інших фундаментальних дисциплін, можуть бути засвоєні студентом на 1 курсі, а модулі, що забезпечують дисципліни професійної підготовки, такі як теорія ймовірностей, математичне програмування, теорія графів тощо можуть бути винесені на більш пізні етапи навчання, що загалом підвищить ефективність навчального процесу.
Зрозуміло, що створення передумов для дійсної уніфікації і трансферу кредитів можливе лише на основі аналізу програм підготовки всіх існуючих в державі напрямів підготовки і врахування особливостей підготовки у Європейському освітньому просторі, що може виконати тільки МОН України.
Ця робота, що пропонується у межах університету, може розглядатися лише як спробний крок для відпрацювання певних методик і організаційних заходів. Але без цього є неможливим наступний крок – побудова навчальних планів за кредитно-модульною системою.
- Побудова навчальних планів за кредитно-модульною системою та організація навчального процесу
- Графік навчального процесу передбачає розподіл навчального року на 2 семестри, кожен з яких розподіляється на 3 модульних цикли (модулі). Кожен модульний цикл при укладанні навчального плану може містити по 10 кредитів навчальної роботи і завершується атестаційним тижнем. Таким чином, навчальний рік складає 60 кредитів, а семестр – 30 кредитів навчальної роботи студента. Наявність атестаційних тижнів дозволяє упорядкувати проведення контрольних заходів і, відповідно, підвищити їх ефективність. Модульний цикл осінніх та весняних семестрів триває 5 навчальних тижнів, виходячи із зручності завершення навчального семестру, яке сполучається із різдвяними канікулами, та із наявності тижнів практичної підготовки чи заходів державної атестації.
Виходячи із такого графіку навчального процесу і вимог МОН України щодо обмеження обсягів аудиторної роботи студентів 1 кредит навчальної роботи студента становить:
- 36 академічних годин загального навчального часу;
- до 3 годин на тиждень за модуль аудиторної роботи (у середньому 14-16 годин);
- відповідно 22.20 годин самостійної роботи.
2.2.2. Навчальний план
Робочий навчальний план доцільно розробляти з кожної спеціальності. Він буде складатися з двох частин: загальний план та посеместрові робочі плани.
У загальному навчальному плані зазначаються навчальні дисципліни за циклами підготовки, обсяги їх вивчення у годинах та кредитах, форми контролю та виконувані курсові проекти (роботи), розподіл навчальної роботи з дисциплін по семестрах їх викладання у кредитах.
При укладанні навчального плану повинні виконуватись наступні принципи:
- обсяги навчальної роботи з дисциплін повинні бути не меншими, ніж зазначено у освітніх стандартах і кратними 0,5 кредита;
- загальний обсяг навчальної роботи за семестр повинен становити не менше 30 кредитів, за рік – 60 кредитів, за період підготовки бакалавра (4 роки) – 240 кредитів, включаючи аудиторну, самостійну роботу студента та контрольні заходи.
Виходячи з того, що тривалість навчального року становить у середньому 44 тижні, із яких 8 тижнів відведені на контрольні заходи, вагомість контрольних заходів становить приблизно 10 кредитів.
Таким чином, сумарний обсяг навчальних дисциплін за семестр повинен бути не меншим 25 кредитів, за рік – 50 кредитів, за період бакалаврської підготовки – 200 кредитів.
- за семестр планувати не більше 5 іспитів. Таке обмеження обумовлене тим, що заліково-екзаменаційна сесія щосеместрово триває 1 тиждень і, відповідно, щодня можна планувати складання одного іспиту, враховуючи, що модульно-рейтингова система передбачає планомірну постійну роботу студента з дисципліни і не потрібен будь-який додатковий час для підготовки до іспиту;
- потрібно підвищити статус курсового проекту (роботи). За визначенням курсовий проект (робота) є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького , творчого чи проектно-конструкторського характеру і має на меті поглиблення і систематизацію знань з навчальної дисципліни та застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання. Виходячи із рекомендацій МОН України потрібно планувати не більше 2-3 курсових проектів (робіт) за період бакалаврської підготовки, тобто у середньому один курсовий проект (робота) на рік, виключаючи 1 курс.
При цьому обсяг навчальної роботи при виконанні курсових проектів (робіт) повинен складати не менше 1,5 – 2,5 кредити ( він призначається із загального обсягу навчальної дисципліни). Можливе призначення комплексних (міждисциплінарних) курсових проектів (робіт).
Для упорядкування загальної консультаційної роботи доцільно планувати індивідуальні заняття студентів під керівництвом викладача (ІРС) у обсязі 8-14 годин на кредит курсового проекту (роботи);
- з метою поліпшення системності навчального процесу та узгодженості навчальних дисциплін доцільно утворювати їх блоки за ознакою спорідненості та змістовного підпорядкування навчального матеріалу, розглядаючи окремі з них як модулі єдиного змістовного блоку. Такий перехід пов’язаний ще й з тим, що між нашими освітніми програмами і західноєвропейськими та Канади і США існує суттєва розбіжність, пов’язана саме з кількістю навчальних дисциплін і їх обсягами. Якщо згідно класичному західноєвропейському навчальному плану студент за рік вивчає не більше 10 навчальних дисциплін, обсяг кожної з яких у середньому не менший 5..6 кредитів, то наші навчальні плани містили утричі більшу кількість навчальних дисциплін, причому обсяг 50% з них не перевищував 3-х кредитів. Це призводило до ряду негативних наслідків в організації навчального процесу, у методиці викладання та контролю, а також психологічно перевантажувало як викладача, так і студента.
Створення блоків навчальних дисциплін можна розглядати як тимчасове явище у зв’язку з тим, що зараз ми змушені орієнтуватись на тимчасові освітні стандарти, які діють з 1994 року. У подальшому, слід сподіватись, необхідність укрупнення навчальних дисциплін буде врахована новими освітніми стандартами.
- Семестрові навчальні плани
Семестровий навчальний план повинен містити докладну інформацію щодо змісту та організації навчального процесу у семестрі і призначений для планування роботи викладачів і студентів.
У семестровому навчальному плані зазначаються:
- назви навчальних дисциплін, форми семестрового контролю, обсяги вивчення дисципліни у семестрі (загальний у годинах та кредитах, аудиторної та самостійної роботи у годинах);
- види індивідуальних завдань;
- розподіл аудиторної роботи студента за модульними циклами (у годинах на тиждень модульного циклу) та за видами аудиторної роботи ( у годинах);
- дані щодо кафедри викладання дисципліни;
- інформація щодо можливості утворення лекційних потоків.
Планування навчальної роботи пропонується здійснювати на наступних засадах:
- кількість навчальних дисциплін, які студентові доцільно одночасно вивчати, – не більше 5 (за включенням фізичного виховання);
- обсяг аудиторної роботи з навчальної дисципліни за тиждень, при якій студент може продуктивно засвоювати навчальний матеріал, – не менше 4 годин, оптимально – 6 – 8 годин;
- виходячи із вищезазначеного, окремі дисципліни (із невеликими обсягами навчальної роботи) можуть вивчатись протягом 1-2 модульних циклів. При цьому останній атестаційний тиждень для такої дисципліни може використовуватись як заліково-екзаменаційний. Для невстигаючих студентів іспит може бути перенесений на семестровий заліково-екзаменаційний тиждень;
- сумарний обсяг аудиторної роботи студента протягом кожного модульного циклу не повинен перевищувати на 1 та 2 курсах 30 годин на тиждень, на 3 та 4 курсах – 26 годин на тиждень за умови наявності відповідного науково-методичного забезпечення самостійної роботи студента. Тимчасові винятки можуть становити нові спеціальності.
На 5 курсі за навчальними планами підготовки спеціалістів та магістрів обсяг аудиторної роботи за модулями повинен знаходитись у межах 18-24 годин на тиждень. Винятки можуть встановлюватись для спеціальностей специфічних категорій при підготовці студентів різних базових напрямів;
- планування індивідуальних завдань повинно здійснюватися на основі розрахунку наявних обсягів самостійної роботи студента, виходячи із фактичної трудомісткості їх виконання. Вид індивідуального завдання повинен визначатись на підставі його змісту, викладеного у відповідній науково-методичній розробці. У разі відсутності бюджету часу СРС на виконання індивідуального завдання, яке за оцінкою фахівців є необхідним, потрібно вирішувати питання щодо збільшення загального обсягу навчальної роботи з дисципліни, або зменшення обсягів аудиторної роботи. Виконання індивідуальних завдань протягом тих самих модульних циклів, коли викладається навчальна дисципліна, не є обов’язковим.
- обсяг аудиторної роботи з навчальної дисципліни призначається, виходячи із загального обсягу навчальної роботи та встановленої орієнтовної структури 1 кредиту навчальної роботи (див. розділ 2.1.).