Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів

Вид материала

Документы

Содержание

Напрями та методи зв’язків
Зв’язки з громадськістю

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Література

Алешина И. Корпоративный имидж //Маркетинг. – 1998.– №1. – С. 50-53.
Алешина И. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М.: 1997.
Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: 1996.
Ассонов Г.Ф. Хуторянко О.А.. Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии, странах Западной Европы. – К.:1992.
Ашервуд А. Азбука общения, или Public relations библиотеки. – М.: 1995.
Берлова О. Некоторые аспекты экологических паблик рилейшнз в России. – М.:1998.
Блэк Сэм. PR: Международная практика. – М.:1997.
Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. – Ростов-на-Дону: 1998.
Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М.: 1989.
Боброва Л.Г. О характере и прагматике информационных текстов паблик рилейшнз в Internet //ВМУ, серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 1999. – №1. – С. 103-113.
Большая советская энциклопедия. – М.: 1974.– Т.18.
Введенская Л.А.: Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. Современная риторика. – Ростов-на-Дону:1995.
Викентьев И.Л. Приемы рекламы и public relations. – К.: 1997. – Ч.1.
Висвітлення виборів у ЗМІ. – К.: 1998.
Вісті з країн-учасниць “Демократичної мережі” //НУО-новини. – Осінь 1998. – С.10, 20-21.
Воронин А.А. Техника как коммуникационная стратегия //Вопросы философии. – 1997.– №5. – С.96-105.
Вяткин К.С. Лоббизм по-немецки //Полис.– 1993.– №1. – С.179-183.
Гаджиев К.С. Политическая наука. — М.: 1998.
Гойхман О.Я.: Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. – М.: 1997.
Горшков М.К. Общественное мнение: история и современность. – М.: 1988.
Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании // Полис.– 1993.– № 4. – С. 134.
Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Москаленко А.З. Основи масової інформаційної діяльності. – К.: 1999.
Данкел Ж, Парнхэм Э. Ораторское искусство – путь к успеху. – С.-Пб.: 1997.
Дейнега О. Простые ошибки серьёзного мероприятия //Рекламное измерение.– 1996.– №12. – С.2-3.
Дерев’янко А.Г. Інформаційні центри: структура і методи діяльності. – К.: 1999.
Джарол Б., Мангейм, Ричард К. Рич. Политология. Методы исследования. – М.: 1997.
Джей Энтони. Эффективная презентация. – Минск, 1996.
Дистанционное управление //Персонал.– 1998.– №1. – С.56-58.
Дмитриев А.В. и др. Неформальные политические коммуникации. – М.: 1996.
Довідник журналіста.– К.:1998.
Дорожкина Т.Н. Речевой имидж политического лидера //Социс.– 1997.– №8. – С.30-35.
Доти Дороти. Паблисити и паблик рилейшнз. – М.:1996.
Дридзе Т.М. Социальная коммуникация в управлении с обратной связью //Социс.– 1998.– № 10. – С. 44-49.
Дюркгейм Э. Социология.– М.: 1995.
Засурский Я.Н. и др. Средства массовой информации США, Великобритании, ФРГ, Италии в 1996 году //ВМУ, серия 10. Журналистика.– 1997.– № 4. – С.24-80.
Заярна О. Як переконати масову аудиторію: психологічні чинники ефективності пропаганди //Нова політика.–1999.–№1. – С.28-31.
Зверинцев А.Б.Коммуникационный менеджмент: Рабочая книга менеджера PR.– С.- Пб.: 1997.
Землянова Л.М. Инфраструктура электронной демократии (дискуссионные мнения зарубежных аналитиков) //ВМУ, серия 10. Журналистика.–1997.– №3. – С.80-94.
Землянова Л.М. Новая экология телеэлектронной деятельности и теоретические проблемы современной коммуникативистики //ВМУ, серия 10. Журналистика.– 1997.– №1. – С.83-95.
Землянова Л.М. Современная американская коммуникативистика. – М.:1995.
Зернецька О. Роль “поставлених подій” у міжнародній комунікації //Людина і політика.– 2000.– №2. – С.62-64.
Иванов Н.Б. Лоббизм в легислатурах американских штатов //США: экономика, политика, идеология.– 1999.– №2. – С.115-121.
Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. – М.:1994.
Ищенко Н. «Паблик рилейшнз» в Украине пока бывает только черным //Киевские ведомости.– 13 мая 1998 года. – С.11.
Інформаційне забезпечення візитів делегацій України за кордон. До директивної добірки документів (згідно з розпорядженням Міністра №1, №735 від 9.01.96 р.).
Калюжний А.: Шортел С.(ред.) Менеджмент в охороні здоров’я: Структура та поведінка організацій охорони здоров’я.– К.:1998.
Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. – М.:1990.
Карпухин О.И. «Паблик рилейшнз» как информационный менеджмент //Социально-политический журнал.– 1998.– № 4. – С.139-150.
Кевін Суїні. Порадник прес-секретаря. – К.: 1995.
Кирпичев И.В. Особенности проведения рекламно-информационных мероприятий фирмы “Мерседес-Бенц” //ВМУ, серия 10. Журналистика.– 1997.– №. – С.71-81.
Клеймихина Т. Дядя Степа – полисмен //Рекламное измерение. – 1997.– №4. – С. 10-11.
Козлова Н.Н. Средства коммуникации и общественные отношения: грани взаимодействия //Философские науки.– 1990.– №9. – С.23-29.
Коллинз Д.Д. Основные ценности, или дальновидность вашей компании //Персонал.–1998.– № 1. – С. 92-100.
Конецкая В.П. Социология коммуникаций. – М.: 1997.
Королько В. До питання про соціальну роль та етику паблік рилейшнз //Соціологія: теорія, методи, маркетинг.– 2000.– №1. – С.61-76.
Королько В. Політична реклама: уроки виборів, проблеми // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.– 1998.–№6.–С.55-56.
Королько В.Г. Основи паблік рилейшнз. Посібник.– К.:1997.
Косопкин А.С.:Нефедова Т.Н. Президент, Конгресс, законодательство //Государство и право.– 1998.– №1. – С.86-91.
Коханов Е.Ф. Генезис структур и моделей паблик рилейшнз //Менеджмент в России и за рубежом.–1999.– №6. – С.30-40.
Критсотакис Я.Г. Торговые ярмарки и выставки. Техника участия и коммуникация. – М.: 1997.
Курс для высшего управленческого персонала. – М.: 1971.
Кюн Х. Искусство политической речи //Аргументы и факты. – 1987.– №38. – С. 7.
Лапаева В.В. Общественное мнение и законодательство //Социс.– 1997.– №9. – С. 16-28.
Лебедева Т. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режисссура. – М.: 1999.
Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. Концепции. Практика.– М.:1996.
Лендьєл М. Між Америкою та Україною. Українська громада в США як група політичного тиску //Нова політика.– 1998.– № 4. – С. 2-7.
Ломов М.Н. Политология.– М.:1992.– Вип.3.
Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию. – М.: 1999.
Маркетинг. – М.:1996.
Механизм регулирования лоббистской деятельности в современной России //Государство и право.– 1998.– №1. – С. 100-111.
Михайлова М. Украинские PRоблемы //Советник.– 2000.– №2. – С.48-51.
Мозиас П.М. Портрет корпорации: “Хьюлетт-Паккард” //США: экономика, политика, идеология.– 1991.– №1. – С. 100-108.
Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. – К.:1999.
Моніторинг провідних центральних і електронних друкованих засобів масової інформації щодо висвітлення передвиборчої кампанії кандидатів у Президенти України //Нова політика. – 1999. – №5.
Невзлин Л.Б. “Паблик рилейшнз“– кому это нужно? Основы учебного курса. – М.: 1992.
Ниренберг Д. Как читать человека, словно книгу. – Баку, 1992.
Паблик рилейшнз. Связи с общественностью в сфере бизнеса. – М.: 1999.
Пименов Ю.С. Использование Интернет в системе маркетинга //Маркетинг в России и за рубежом.– 1999.– №1. – С. 39.
Погребняк А. Новая профессия – финансовые паблик рилейшнз //Персонал. –1998. – №5. – С.90-92.
Погребняк А. Паблик рилейшнз в банках //Персонал.–1999.– №2. – С.82-86.
Политология. Краткий тематический словарь. – М.: 1992.– Вып. 1.
Почепцов Г. Имидж и выборы. Имидж политика, партии, президента. – К.: 1997.
Почепцов Г. Имидж: от фараонов до президентов.– К.: 1997.
Почепцов Г. Путеводитель по паблик рилейшнз. – К.:1996.
Почепцов Г. Теорія комунікації. – К.: 1996.
Почепцов Г.Г. Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований. – Р.: 1999.
Почепцов Г.Г. Как ведутся тайные войны. Психологические операции в современном мире. – Ровно, 1999.
Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – М.: К.: 1999.
Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. – М.: 1998.
Почепцов Г.Г. Символы в политической рекламе. – К.:1997.
Рекламні та інші комерційні аспекти бізнесу преси. – К.: 1998.
Рюде Дж. Народные низы в истории. – М.: 1984.
Сидорук C. PR: формула доброї репутації //Галицькі контракти. –1999.– №6. – С.32-36.
Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности. – М.: 1998.
Система научно-информационного обеспечения деятельности Конгресса США. – М.: 1990.
Слісаренко І. Стратегія паблик рилейшнз //Політика і час.– 1997.–№8. – С. 57-59.
Сопер П.Л. Основы искусства речи. – Ростов- на-Дону,1996.
Социальная психология личности. – Л, 1974.
Социальные исследования в атомной энергетике. – М.: 1991.
Социологический справочник. – К.:1990.
Социология. Хрестоматия.– М.: 1993.
Станкин М.И. Алгоритмы стимуляции поощрением //Трудовое право.– 1997.– №3. – С.61-70.
Технология политической власти: Зарубежный опыт. – К., 1994.
Украинская специфика и перспективы развития PR-технологий в Интернет //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд.– 2000 – № 1-2. – С. 24-28.
Україна: інформація і свобода слова – К.: 1997.
Философская энциклопедия.– М.: 1965.– Т. 2.
Фишер Р.: Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. – М.:1990.
Хаттерсли М.: Джонс Б.: Дойл Л. Внутрифирменные коммуникации: американский опыт 80-х годов //Вопросы экономики.– 1990.– № 12. – С.109-116.
Хосе Даниэль Баркеро Кабреро. Связи с общественностью в мире финансов. Ключ к успеху. – М.:1996.
Хромов Л.Н. Рекламная деятельность: искусство, теория, практика. – Петрозаводск, 1994.
Честара Дж. Деловой этикет: Паблик рилейшнз для всех и каждого.– М.:1999.
Чому лобіювати краще з коаліцією? //НУО-новини.– Осінь 1998. – С.2-5.
Шварценберг Р.-Ж. Политическая социология. – М.:1992.– Ч. 1-3.
Яковлев И. Паблик рилейшнз в организациях. – Санкт-Петербург, 1995.
Якоккока Л. Карьера менеджера. – М.: 1990.
Янов А. Ноу-хау китайского лобби. Почему Россия не хочет учиться у восточного соседа? //Столичные новости.– 1998.– № 2. – С. 6-7.

Зміст

Розділ І.

Теоретико-методологічні аспекти зв’язків
з громадськістю 5

1.1. Теорія комунікації – наукова основа зв’язків
з громадськістю як галузі знання та сфери
професійної діяльності 5

§1. Суспільні відносини та соціальна комунікація 5

§2. Структура комунікації 8

§3. Форми соціальної комунікації 17

§4. Масова комунікація 22

Глава 2. Історія виникнення та розвитку
паблік рилейшнз 27

§1. Передісторія паблік рилейшнз 27

§2. Передумови виникнення системи зв’язків
з громадськістю 33

§3. Основні етапи виникнення та розвитку ПР 36

Глава 3. Об’єкт і предмет зв’язків
з громадськістю як галузі наукового знання 45

§1. Статус зв’язків з громадськістю 45

§2. Зв’язки з громадськістю в системі сучасних наук 53

§3. Функції та ролі паблік рилейшнз 59

НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ ЗВ’ЯЗКІВ
З ГРОМАДСЬКІСТЮ 64

Глава 1. Дослідницька діяльність служби
паблік рилейшнз 64

§1. Інформація в системі зв’язків з громадськістю 64

§2. Методи та види досліджень у галузі ПР 72

§3. Основні напрямки дослідницької діяльності
служб ПР 83

Глава 2. Методи впливу на громадськість.
Вербальна комунікація 91

§1. Вербальні комунікації: поняття,
основні характеристики та типологізація 91

§2. Публічні виступи як важливий засіб комунікації
з громадськістю 98

§3. Комунікації з використанням письмової мови 117

Глава 3. Невербальні комунікації в системі зв’язків з громадськістю 130

§1. Поняття, функції та види невербальної комунікації 130

§2. Оптико-кінетичні комунікації 133

§3. Фонаційні та графічні засоби
невербальної комунікації 144

§4. Ситуативні змінні невербальної комунікації 150

Глава 4. Подієва комунікація в системі зв’язків
з громадськістю 156

§1. Подієва комунікація: поняття, сутність, місце
в системі зв’язків з громадськістю 156

§2. Специфіка окремих видів подієвої комунікації 161

канали та форми
здійснення зв’язків
з громадськістю 183

Глава 1. Засоби масової інформації –важливий
інструмент ПР 183

§1. Засоби масової інформації та комунікації: поняття та структура 183

§2. Робота служб ПР із засобами масової інформації 193

§3. Інтерв’ю та прес-конференції в роботі зі ЗМІ 202

Глава 2. Пабліситі як засіб комунікації
з громадськістю 212

§1. Сутність, види та функції пабліситі 212

§2. Управління новинами 218

§3. Програма пабліситі: структура та особливості окремих розділів 225

§4. Прес-релізи як засіб розповсюдження новин 231

Глава 3. Роль ПР у формуванні іміджу організації 241

§1. Поняття іміджу в сучасній науці 241

§2. Імідж організації: поняття, структура, типологія 246

§3. Механізм формування іміджу організації 254

§4. Основні етапи формування іміджу організації 264

Оскільки імідж організацій не є чимось раз і назавжди даним (його можна створювати заново, змінювати, коректувати риси), говорять про певну послідовність його формування та динаміку розвитку вже сформованого іміджу. 265

Глава 4. Лобіювання як форма комунікації
та мистецтво впливу 268

§1. Сутність лобізму та його місце в комунікаційному процесі 268

§2. Лобістська діяльність: поняття, структура,
організаційні форми 275

§3. Технологія лобіювання 281

зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві 298

Глава 1. Комунікації із внутрішньою
громадськістю 298

§1. Сутність, цілі та завдання корпоративних
комунікацій 298

§2. Принципи та структура
внутріорганізаційних комунікацій 305

§3. Основні засоби комунікацій із персоналом 320

Глава 2. Паблік рилейшнз у сфері економіки 335

§1. Філософія фірми як основа комунікацій
з громадськістю 335

§2. Структура, основні цілі та завдання служб зв’язків
з громадськістю комерційних організацій та установ 340

§3. Комунікації у фінансовій сфері 355

Глава 3. Зв’язки з громадськістю
в політичному житті суспільства 363

§1. Політична комунікація та місце в ній системи зв’язків з громадськістю 363

§2. Різновиди, структура та завдання
політичних комунікацій 369

§3. Засоби здійснення політичних комунікацій 387

Глава 4. Паблік рилейшнз
у соціокультурній сфері 403

§1. Зв’язки з громадськістю
у сфері культури та мистецтва 404

§2. Екологічні ПР 410

§ 3. ПР у системі організацій охорони здоров’я 422

Глава 5. Міжнародні паблік рилейшнз 435

§1. Структура, цілі та завдання комунікацій
з громадськістю в міжнародному середовищі 435

§ 2. Особливості міжнародної ПР-діяльності
держав та державних органів 440

§ 3. Міжнародні організації та ТНК
як суб’єкти ПР-діяльності 456

§4. Мультикультурне середовище як фактор
здійснення міжнародних ПР 469

Глава 6. Кризові паблік рилейшнз 477

§1. Кризи та кризові ситуації 477

§2. Основні завдання ПР-служб
у передкризовий період 483

§3. Діяльність ПР-служб в умовах кризи 487

Література 502

Навчальне видання

Тихомирова Євгенія Борисівна

Зв’язки з громадськістю

Редактор: Якимчук О.І.

Коректори: Воробей Л.Г., Лукашевич О.В.,

Мосіюк В.І., Оверчук З. І.

Комп’ютерний набір

і верстка: Білоус І.П..

Підписано до друку 16.01.2001 р. Папір навчальний. Гарнітура “Times” “Arial”. Наклад 1000. Обліково-видавничих аркушів 24,8. Віддруковано засобами оперативної поліграфії ТОВ “Центр соціального розвитку освітянства”, вул. Л.Толстого, 3, м. Рівне, Україна, 33028.

1 На думку вчених науково-дослідного центру Стенфордського університету, може бути виділена окрема комунікаційна роль “космополіта”. Так вони називають постачальника нових ідей, який частіше й активніше за інших контактує із зовнішнім середовищем певної організації. У випадку масової комунікації така роль може існувати також. Суб’єкт комунікації, який виходить у міжнародні комунікаційні потоки, отримуючи там нові ідеї, і є “космополітом”.

2 Уперше посада прес-агента була зазначена в 1868 році в штатному розкладі цирку Джона Робінсона [57, 40].

3 У каталозі виставки “Реклама-96” було представлено 45 організацій, котрі декларували ПР-послуги, серед них приблизно третина – київські.

4 На думку В.А.Мойсеєва, саме цей підхід до паблік рилейшнз виявився у грудні 1997 року під час проведення в Україні фестивалю політичної реклами “Лідери ХХІ” – “усю проблематику паблік рилейшнз посилено намагалися укласти в іміджмейкерство (у той час, як це лише один з елементів ПР)” [22,59].

5Раніше досить активно вживалися поняття “білої”, “сірої” та “чорної” пропаганди. Різниця між цими видами пропаганди обумовлювалася зв’язком з легальними або нелегальними джерелами інформації.

6 Зазначають, що вказаний недолік настільки суттєвий, що до початку дослідження слід твердо переконатися в тому, що всі інші засоби отримання інформації недостатні і вичерпали свої можливості.

7 Методи збирання первинної інформації вивчалися в курсі соціології. Більш детально ознайомитися з їх суттю можна, звернувшись до будь - яких посібників із соціології.

8 Інформацію про досвід зарубіжних учених у галузі теорії та практики контент-аналітичних досліджень містить видання [22, 117-133].

9 Іноді кабінетні дослідження є первинними. Наприклад, вивчення листів громадян, що надійшли в організацію чи установу. Їх аналіз дає нову інформацію, індивідуальна інформація при проведенні контент-аналітичних досліджень особових звернень перетворюється у зведені дані.

10 Купон – спеціально підготовлений бланк, що висилається разом з книгою чи журналом або друкується в них для того, щоб читач мав можливість прокоментувати дане видання, дати йому оцінку або замовити його.

11 Типологізація запитань ораторові та їх характеристика наводяться за інтерпретацією Е.Джей, див.: [16, 132--136].

12 Капитал, 1998, №2, 77.

13 Там же 74-77.

14 Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.4.

15 Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.6.

16 Національна безпека і оборона, 2001, №1, с. 8.

17 Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.19.

18 Одним із перших в Україні вводить у науковий обіг поняття “спіндоктор” професор КДУ Г.Почепцов. Див. [88]; [87].

19 Проблема міжнародного лобізму буде аналізуватися в темі “Паблік рилейшнз у міжнародних відносинах”.

20 Позначені зірочкою напрямки комунікації розглядаються докладніше в інших параграфах посібника.

21 Тест запропонований російськими фахівцями

22 За деякими відомостями, у середині 90-х років у штатах ПР-служб у центральних державних установах України нараховувалося 175(!) осіб. У той же час у Німеччині тільки в Службі преси та інформації Федерального Уряду працювало 700 чоловік [25, 58].

23 Советник, 2000, №9, с.67.

24 Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.5.

25 Советник, 2000, №9, с.66.

26 Докладному висвітленню цієї проблеми присвячена книга Б.Ашервуда “Азбука спілкування, чи Public Relations бібліотеки”[5].

27 У США, наприклад, діє понад 150 великих екологічних організацій і більше ніж 12 тис. невеликих громадських товариств, у яких у 1993 році було об’єднано понад 14 млн. американців. Наприкінці 90-х років понад 80% американців вважали себе захисниками екології.

28 Аналіз розвитку екологічних ПР на Рівненській АЕС зробила О. Жданова, студентка спеціальності “Міжнародна інформація” Рівненського інституту слов’янознавства.

29 Протягом 90-х років у рамках Європейської асоціації з освіти і досліджень у сфері ПР вивчалися моделі й системи міжнародних ПР.

30 Kynczik M. Images of Nations and International Public Relations. – Mahwah, N.J, 1997. Докладний виклад цієї роботи поданий у численних публікаціях Г.Почепцова за 1998-1999 р.

31 Національна безпека і оборона, 2001, №1, 57.

32 На думку фахівців, другою світовою комп’ютерною мережею за поширенням у світі після Інтернету є ФІДО – міжнародна некомерційна комп’ютерна мережа, доступ до якої безкоштовний. Саме тому ФІДО особливо популярний у країнах колишнього СРСР. Основним засобом спілкування є так звані тематичні ехоконференції (аналог ньюсгруп Інтернету), у яких користувачі діляться думками з різних проблем. Таких конференцій – десятки тисяч, і вони охоплюють усю сферу людських інтересів.

33 Советник, 2000, №9, с.68.

34 Докладніше про це див. [116, 6-7].

35 Советник, 2000, №9, с.5.

36 Одне з головних правил ПР у кризовій ситуації Ф.Зейтель сформулював так: “Говоріть усе і говоріть це швидше” [ 84, 102].

Blog

Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вузів

Содержание

Література