У процесі вивчення основної програми курсу. Цьому сприяють такі види робіт: зв'язні відповіді на запитання вчителя за матеріа­лом, що опрацьовується; зв'язний виклад змісту параграфа підручника, в подальшому граматичної теми з її узагальненням

1   2   3

Групи помилок

1. Помилки, що стосуються змісту, композиції, побудови плану і його реалізації, логічної послідовності викладу матеріалу.
   
2. Помилки мовностилістичного оформлення думки, а саме:
   

• власне стилістичні;
  
• лексико-стилістичні;
  
• граматично-стилістичні:
  
• морфолого-стилістичні;
  
• синтаксично-стилістичні.
  

Власне стилістичними вважаються ті помилки, які порушують стиль викладу матеріалу. Наприклад, до наукового чи офіційного стилю введено зменшено-пестливі форми чи синоніми емоційно-зниженого забарвлення або в піднесено-урочистому стилі вжи­вається розмовно-просторічна лексика тощо.

Лексико-стилістичні помилки:

• вживання слів у невластивому значенні. Ця по­милка є наслідком незнання учнем значення слова чи змішування різних за семантикою слів;
  
• повторення в межах одного речення чи невели­кого тексту одного й того самого слова як результат невеликого запасу лексики, незнання синонімів чи невміння ними користуватися;
  
• накопичення близьких за значенням слів, які мало що додають до характеристики осіб, предметів (наприклад, мужній і сміливий юнак; гарний і при­вабливий вигляд);
  
• використання діалектизмів, жаргонізмів та інших слів, що стоять за межами літературної норми;
  
• неправильне використання фразеологізмів.
  

Граматично-стилістичні помилки поділяються на дві групи:

1. морфолого-стилістичні;
   
2. синтаксично-стилістичні.
   

Морфолого-стилістичні помилки:

• неправильне вживання займенників, різних дієслівних форм тощо;
  
• невміння користуватися синонімічними форма­ми іменників, прикметників, дієслів та інших частин мови;
  
• використання форм, що стоять за межами літе­ратурної норми.
  

Синтаксично-стилістичні помилки:

• порушення зв'язку слів у реченнях;
  
• неправильне вживання сполучників і сполучних слів, змішування прямої та непрямої мови, порушення порядку слів тощо.
  

Основною в процесі аналізу переказів і творів є робота над другою групою помилок.

Учитель наголошує, що зміст, тип і стиль мов­лення, емоційне забарвлення вимагають відповідного добору лексики й інших мовних засобів. На типових прикладах з робіт учнів він показує невідповідність у використанні лексики і фразеології змісту та стилю викладу, цим самим застерігаючи школярів від подіб­них помилок у майбутньому. З учнівських переказів і творів добираються випадки неправильного вживання слова з погляду його значення, подаються приклади речень з правильним слововживанням.

Якщо ж у роботах учнів мають місце повторення однакових слів у межах речення чи невеликого тексту, то ці випадки розглядають так: до слів, що повторю­ються, добирають синоніми або близькі за значенням слова, проводять стилістичний експеримент, у ході якого відбирають потрібне слово, усуваючи за його допомогою повторення. Приблизно таким чином оп­рацьовують й інші помилки цього типу.

Над мовностилістичними помилками роботу най­краще проводити так: речення з помилками заздале­гідь записують на переносній дошці, а в потрібний момент їх розглядають і колективно аналізують. Так розглядаються й помилки, що стосуються порушення милозвучності мовлення (вибір прийменників з—із—зі, часток би—б, же—ж тощо).

3. Орфографічні й пунктуаційні помилки. їх аналізом завершується робота над помилками.

У разі необхідності роботу над помилками учні закінчують удома, де виконують також різні індиві­дуальні завдання, покликані усунути прогалини у знаннях, попередити помилки:

1. редагування деформованого тексту;
   
2. складання плану тексту і перевірка відповідності першого варіанта тексту цьому плану;
   
3. робота з чернеткою;
   
4. проведення через певний проміжок часу повтор­ної роботи з текстом;
   
5. рецензування, взаєморецензування, взаємопе­ревірка;
   
6. створення мовленнєвого висловлення групою;
   
7. індивідуальна робота, спрямована на усунення порушень зв'язності мовлення у роботі учня.
   

Формування умінь редагувати власне писемне мовлен­ня передбачає розроблення системи вправ і завдань:

1. Знаходження й усунення різних помилок у змісті й мовному оформленні (змістових, структурно-ком­позиційних, лексичних, граматичних, стилістичних) деформованих текстів або в окремих реченнях, пояс­нення причин їх виникнення;
   
2. написання навчальних докладних переказів;
   
3. взаєморедагування і саморедагування переказів під час повторної роботи над ними;
   
4. написання творів;
   
5. взаєморедагування і саморедагування творів;
   
6. взаєморецензування письмових текстів.
   

Окрему групу становлять вправи на формування певних опорних умінь мовленнєвого контролю:

1. на розпізнавання явища (уміння бачити мовні засоби і розуміти доцільність їх вживання в тексті);
   
2. на вживання мовних засобів у власному мов­ленні.
   

Відповідно до етапів навчання редагування розроб­ляються вправи різних рівнів складності.


Учням пропонується знайти і виправити змістові, структур­но-композиційні, лексичні, граматичні та стилістичні помилки. їх вид вказано в завданні, можлива допомога у вигляді довідки




Перший рівень



У пропонованих завданнях необхідно виправити допущені в реченнях помилки, вказати їх вид та причину появи



Другий рівень



Учні відредаговують текст, використовуючи пам'ятку




Третій рівень


Як редагувати письмовий текст


І. Прочитайте текст. Перевірте спочатку правиль­ність змісту письмової роботи.

1. Визначте, чи відповідає написане темі, чи пра­вильно дібраний заголовок.
   
2. Перевірте наявність і повноту в тексті всіх його структурних частин: вступу, основної частини, вис­новку.
   
3. Порівняйте текст із планом: чи всі мікротеми висвітлено.
   
4. Простежте, чи послідовно викладено думки в кожній частині тексту, чи немає зайвих або пропу­щених речень.
   
5. Зверніть увагу на те, чи не порушений зв'язок між частинами тексту (мікротемами), чи правильно визначено абзаци.
   
6. Визначте, чи розкрито основну думку тексту. Подумайте, чи можна зробити текст більш цікавим для читача. Внесіть потрібні зміни.
   

II. Прочитайте текст удруге. Виправте мовленнєві помилки: лексичні, граматичні та стилістичні.

Методика і техніка виправлення помилок


Для проведення ефективної роботи над аналізом та вдосконаленням писемного мовлення учнів учителеві необхідно користуватися єдиною методикою і технікою виправлення помилок, єдиною системою їх позначок.

1. Орфографічні, пунктуаційні та граматичні по­милки на вже вивчені правила підкреслюють горизон­тальною рискою й на березі (полі) у цьому ж рядку вказують тип помилки:

«1» — орфографічна; «V» — пунктуаційна; «Г» — граматична.

• Помилки на ще не вивчені правила виправляють, перекреслюючи їх скісною рискою (/) й надписуючи потрібну літеру чи розділовий знак, вказуючи на березі (полі) тип помилки (її не враховують при остаточному визначенні оцінки).

2. Лексичні (неточність у слововживанні, тавтологія, росіянізми тощо); стилістичні (стильова невідповід­ність дібраних мовних засобів тощо); змістові помилки (логічні — втрата послідовності викладу, неправиль­ний поділ тексту на абзаци; фактичні — неправильно вказано дату, власну назву тощо) підкреслюють гори­зонтальною хвилястою й на березі (полі) у цьому ж рядку вказують тип помилки:

«Л» — лексична; «С» — стилістична; «З» — змістова.

Для конкретнішого виділення недоліків у змісті можна використовувати додаткові позначення:

• фактичні помилки — «ф»;
  
• логічні — знаком «л».
  

Учитель може робити такі помітки на полях:

• «так не говорять»;
  
• «узгодження відсутнє»;
  
• «не те слово» тощо.
  

Оцінювання письмових робіт

Відповідно до чинних норм оцінювання знань, умінь і навичок учнів з української мови твори і перекази оцінюються однією оцінкою: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст та помилок за мовне оформлення, враховуючи їх співвідношен­ня (відповідно до «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5—12 класи») враховується наявність:

1. орфографічних та пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації (перша позиція);
   
2. лексичних, граматичних і стилістичних (друга позиція).
   

• Оцінка за мовне оформлення виводиться так: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.
  
• Загальна оцінка за письмову роботу виводиться так: до бала за зміст додають бал за мовне оформлен­ня, отриману суму ділять на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то вона заокруглюється в бік більшого числа.
  

До грубих помилок належить неправильні написання:

1. що стосуються норм, які є предметом посиленої уваги на всіх етапах шкільного навчання (напр., не з дієсловами; ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом; м'який знак у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк; правопис префіксів);
   
2. допущені в найбільш уживаних словах (зошет, деректор, південнозахідний, в чора, в досвіта тощо);
   
3. що ускладнюють розуміння написаного, роблять його двозначним або й незрозумілими (напр., замість голосувати — галасувати, замість чекати — чикати, замість порадник — порадник);
   
4. які не вимагають складних міркувань для вибору правильного варіанта (безпека, зпитав);
   
5. які підлягають чітким і недвозначним правилам (виршина, межою, кулемет, пішовби, стіниії).
   

Виправляються, але не враховуються негрубі ор­фографічні й пунктуаційні помилки:

• на правила, які не входять до шкільної програми;
  
• на ще не вивчені правила;
  
• у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилася спеціальна робота;
  
• у винятках з усіх правил;
  
• у написанні великої букви у складних власних назвах;
  
• написання разом і окремо префіксів у прислів­никах, утворених від іменників з прийменниками;
  
• коли замість одного знака поставлений інший;
  
• що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...; ніхто інший не...', ніщо інше не...);
  
• у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;
  
• у заміні українських букв російськими;
  
• у передачі так званої авторської пунктуації.
  

Повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів), вважається однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило), але в різних словах, вважаються різними помилками.

П'ять виправлень (неправильне написання на пра­вильне) прирівнюються до однієї помилки.

А.В.Ткач, методист міського методичного кабінету


Управління освіти Чернівецької міської ради