Програма з дисциплін „психодіагностика особистості учня та учнівського колективу", „технології педагогІчНого спілкування", „конфліктологія" для підготовки до дек магістрів зі спеціальностей: 010105 „Соціальна педагогіка", 010107 „Практична психологія"

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра загальної психології

ПРОГРАМА

З ДИСЦИПЛІН „ПСИХОДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ ТА УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ”, „ТЕХНОЛОГІЇ педагогІчНого СПІЛКУВАННЯ”, „КОНФЛІКТОЛОГІЯ”

для підготовки до ДЕК магістрів зі спеціальностей:

8.010105 „Соціальна педагогіка”, 8.010107 „Практична психологія”

Мелітополь-2010

Програма дисциплін „Психодіагностика учня та учнівського колективу”, „Технології педагогічного спілкування”, „Конфліктологія” / Укладачі: к.п.н., доц. Добровольська Л.П., к.психол.н., доц. Яремчук С.В. - Мелітополь: МДПУ ім. Б.Хмельницького, 2010.- 29 с.

Програма затверджена на засіданні кафедри загальної психології протокол № 4 від 24.11.2010.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Зміна старої парадигми освіти на нову, яка б відповідала вимогам часу, неможлива без змін у філософській, психологічній рефлексії. Більше за все задовольняє нові адаптивні системи навчання антропологічний підхід, що передбачає перебудову змісту і методів навчання та виховання з орієнтацією на людину як цілісність біологічного, соціального та духовного, отже, орієнтацією освіти на принципи природовідповідності, культуровідповідності, гуманізму тощо. Кредитно-модульна система – це порівняно нова модель організації навчального процесу. Програма створена з метою забезпечення за принципами цієї системи вивчення дисципліни „Психодіагностика учня та учнівського колективу”, організації систематичної самостійної роботи студентів над засвоєнням матеріалу.

Програма вивчення дисципліни „Психодіагностика учня та учнівського колективу ” складена відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою підготовки магістра.

Мета i завдання:

сформувати у студентів магістратури єдину систему знань про основні завдання, методи і методики психолого-педагогічного вивчення особистості учня та учнівського колективу;
ознайомити їх з теоретичними основами організації вивчення особистості учня та учнівського колективу.

Зміст дисципліни розкривають три блоки: теоретичний - предмет методики вивчення особистості учня та учнівського колективу, її основні терміни i поняття; основні наукові школи, теорії, концепції, дискусійні проблеми, пов’язані з вивченням особистості та колективу; практичний - оволодіння засобами i методами психологічного вивчення особистості учня та учнівського колективу; вміння самостійно здійснювати стандартні процедури психологічних методик вивчення особистості учня та учнівських колективів; самостійна робота - вміння самостійно працювати з різноманітними джерелами знань загальної, вікової психології, психології особистості та колективу. Освітнє, професійне й виховне значення курсу полягає в підготовці майбутніх фахівців-педагогів i психологів, розширенні професійного світогляду магістрантів; забезпеченні базової підготовки педагогів i психологів як спеціалістів.

Сформувати вміння у студента магістратури:

аналізувати різноманітні форми діяльності вивчення особистості учня та учнівського колективу i труднощі, що зустрічаються на шляху її здійснення
визначати основні цілі, завдання, поняття, методи i методики вивчення особистості учня та учнівського колективу;
аналізувати основні положення з історії виникнення i розвитку психолого-педагогічної діагностики особистості учня та учнівського колективу;
давати всебічну характеристику основним напрямкам здійснення вивчення особистості учня та учнівського колективу з урахуванням головних вимог вікової та педагогічної психології, цілей i задач педагогічної практики.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Психолого-педагогічна діагностика як науково-практична дисципліна.

Предмет, цілі і задачі психолого-педагогічної діагностики. Утримання психолого-педагогічної діагностики як науково-практичної дисципліни. Зв‘язок психолого-педагогічної діагностики з віковою і педагогічною психологією, педагогікою, віковою фізіологією. Поняттєвий апарат психолого-педагогічної діагностики.

Місце психодіагностики в навчально-виховному процесі. Школяр як суб‘єкт і об‘єкт психолого-педагогічної діагностики. Виховний процес як об‘єкт психолого-педагогічної діагностики. Навчальний процес як об'єкт психолого-педагогічної діагностики. Вчитель як об‘єкт психолого-педагогічної діагностики. Взаємозв‘язок пізнання інших і самопізнання.

Психолого-діагностична робота у школі і позашкільних виховних закладах. Психодіагностична функція психолога, шкільного вчителя. Психолого-педагогічна діагностика у виховному процесі. Діагностико-корекційна робота шкільного психолога. Етапи здійснення діагностико-корекційної роботи. Шкільна психологічна служба. Оперативна і довгострокова психолого-педагогічна діагностика.

Історія психологічної діагностики.

Початковий період організації служб психолого-педагогічного діагностування у закордонній школі. Передумови формування шкільної прикладної психології наприкінці XIX сторіччя. Перші спроби створення психолого-педагогічних діагностичних програм і шкільних психологічних служб на початку XX сторіччя (А.Бине, Ц.Берт,С.Холл).

Організація служб психолого-педагогічного діагностування у вітчизняних школах початку XX сторіччя. К.Д.Ушинський про необхідність комплексного вивчення дитини в школі (психологічного, фізіологічного і педагогічного). Роль педології в розвитку методів психолого-педагогічного діагностування. Л.С.Виготський і проблеми шкільної психодіагностики.

Організація служб психологічного діагностування у сучасних умовах. Основні напрямки в розвитку сучасної психологічної діагностики. Сучасний стан розробки психологічної діагностики за рубежем. Сучасний розвиток вітчизняної психологічної діагностики. Д.Б.Ельконін про сучасні проблеми і задачі психологічної діагностики.

Методи психолого-педагогічної діагностики.

Основні аспекти діагностичної діяльності. Порівняння. Аналіз. Прогнозування. Інтепретація. Доведення до зведень учнівських результатів діагностичної діяльності. Контроль за впливом на учнівських різноманітних діагностичних методів.

Метод психологічного спостереження за поведінкою і діяльністю школяра. Значення психологічного спостереження в діагностичній діяльності. Основні принципи наукової організації психологічного спостереження з метою діагностування. Метод і методика спостереження. Помилки в організації психологічного спостереження, що впливають на валідність результатів. Перевірка якості спостережень.

Методи психологічного опитування з метою психолого-педагогічної діагностики. Загальні ознаки і задачі методів опитування. Усне опитування або інтерв‘ю. Письмове опитування або анкета. Методи незалежних характеристик і експертних оцінок. Методи соціометрії і референтометрії. Вимоги до підготування і проведення психологічного опитування.

Метод констатуючого експерименту. Значення констатуючого експерименту у діагностичній діяльності. Тестування як варіант констатуючого експерименту. Вимоги, запропоновані до організації і проведення констатуючого експерименту.

Психолого-педагогічне вивчення особистості (учня, студента).

Програма вивчення особистості учня. Спрямованість особистості – основний об‘єкт психолого-педагогічної діагностики особистості. Відношення до себе і відношення до інших як основні критерії виділення груп за рівнем самосвідомості. Вивчення типового, що характерно для груп і віку. Вивчення своєрідного, індивідуального, характерного для особистості.

Критерії і показники оцінювання об‘єктів психолого-педагогічної діагностики. Критерії спрямованості, самосвідомості, досвіду, навченості особистості в психолого-педагогічній діагностиці. Методи виявлення рівнів спрямованості особистості. Показники сприйнятливості особистості до виховання. Методика виявлення сформованості інтегративних якостей особистості. Психолого-педагогічне вивчення рівня соціально-цінного життєвого досвіду особистості. Психолого-педагогічне вивчення теоретичної і практичної навченості особистості. Методика вивчення самосвідомості особистості. Вивчення рівня самоврядування поведінки як основного критерію прояву індивідуальних особливостей особистості.

Вікові особливості організації психолого-педагогічної діагностики особистості. Психолого-педагогічна діагностика дітей молодшого шкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика дітей-підлітків. Психолого-педагогічна діагностика старшокласників.

Діагностика цілісної індивідуальності школяра. Упорядкування психолого-педагогічної характеристики особистості школяра. Психологічна картка-профіль школяра (Ю.З.Гильбух). Карта вихованості школяра (А.И.Кочетов). Карта педагогічної оцінки творчого потенціалу особистості (В.А.Алфимов).

Психологічна діагностика навчальної діяльності учня.

Вивчення мотиваційної сфери учня й відношення його до навчання, до праці. Вивчення навчальних потреб і мотивів при хронічній і специфічній неуспішності учня. Причини, що обумовлюють відсутність позитивної мотивації до навчання. Причини навчальних невдач школяра при наявності навчальної мотивації. Причини відхилень у навчальній діяльності при специфічної неуспішності. Відхилення від індивідуального оптиума навчальної діяльності як можлива причина неуспішності. Діагноз причин відхилення в навчальній поведінці школяра.

Вивчення особливостей пізнавальних процесів учня. Психологічна діагностика особливостей уваги і сприйняття школяра. Психологічна діагностика особливостей пам‘яті. Психологічна діагностика особливостей мислення. Психологічна діагностика особливостей уяви.

Вивчення особливостей емоційно-вольової сфери учня. Вплив емоційної усталеності (нестійкості) особистості на навчальний процес. Емпатія, авторитарність, саморегуляція і їхній вплив на характер навчання. Афективні і стресові стани особистості. Фрустрація. Психологічна діагностика особливостей емоційно-почуттєвої сфери дитини. Психологічна діагностика особливостей вольової сфери.

Психологічна діагностика комунікативної поведінки й міжособистісних відносин учня.

Вивчення особливостей комунікативної поведінки особистості. Види потреб у спілкуванні. Вербальні особливості комунікативної поведінки школяра. Комунікативні навички й уміння. Особливості невербального спілкування: міжособистісний простір, візуальний контакт, експресія, емоційний контакт. Особливості порозуміння і взаємодії в спілкуванні. Діагностичні методи виявлення особливостей спілкування учня.

Психологічне вивчення найближчого оточення учня. Психологічне обстеження внутрішньо сімейних взаємовідносин учня. Виявлення референтної особистості або групи в найближчому оточенні школяра. Соціометричне вивчення найближчого оточення школяра. Місце і ролі учня в колективі класу.

Психолого-педагогічна діагностика спрямованості особистості і фахової орієнтації.

Спрямованість особистості та її виявлення. Поняття спрямованості особистості та її складові компоненти. Зв‘язок спрямованості особистості з мотивами діяльності і поведінки. Практичне вивчення спрямованості особистості учня.

Вивчення відношення учнів до праці. Ступінь розвитку трудових умінь і навичок. Профорієнтаційне самовизначення учнів класу. Обдаровані і талановиті учні класу.

Вивчення фахового самовизначення учнів. Психологічні труднощі вибору професії. Стадії фахового самовизначення і вік. Психологічна діагностика в шкільній профорієнтації. Вивчення фахових намірів школярів. Врахування інтересів і схильностей при виборі професії. Вивчення індивідуально-психофізіологічних учнівських особливостей у зв‘язку з вибором професії. Фахова консультація.

Психологічна діагностика типологічних і характерологічних особливостей особистості учня.

Типологічні особливості учня і їхнє вивчення у педагогічних цілях. Поняття типологічних особливостей особистості. Властивості особистості, що визначають особливість темпераменту. Психологічна діагностика особливостей темпераменту школяра.

Вивчення особливостей характеру школяра. Поняття характерологічних особливостей особистості. Властивості особистості, що визначають особливості характеру. Психологічна діагностика особливостей характеру школяра. Метод проективного тестування в дослідженні особливостей характеру школяра. Діагностичне вивчення акцентуації характеру.

Діагностика здібностей учня. Загальні і спеціальні здібності. Основні методи вивчення здібностей учнів. Психологічні вимоги до вивчення здібностей. Психологічна діагностика переважного розвитку деяких здібностей (тест Р.Амтхауера, Шкільний тест розумового розвитку).

Психолого-педагогічна діагностика у роботі з „важкими” дітьми.

Виділення категорії „важкі діти” і стратегія діагностичної роботи психолога. Поняття „важкі діти” у психології. Робота психолога як відповідь на запит. Психологічні критерії виділення „важких” дітей. Шкільна дезадаптація. Карта спостережень Д.Стотта. Інші методи вивчення дезадаптації.

Психолого-педагогічна діагностика у роботі з дітьми, що потребують медичної допомоги. Раннє виявлення відхилень у розвитку дитини. Робота психолога з батьками хворих дітей.

Психолого-педагогічна діагностика у роботі з педагогічно занедбаними дітьми. Причини відхиляючої поведінки школярів. Вивчення особливостей сімейного оточення школяра. Вивчення впливу „вулиці” і неформальної групи на поведінку школяра. Вивчення роботи школи, як можливої причини поведінки відхиляючої школяра. Першочерговість психологічної діагностики у виявленні причин відхиляючої поведінки школяра: його потреби, мотиви, самосвідомість.

Психолого-педагогічна діагностика невстигаючих дітей. Комплекс психологічних причин шкільної неуспішності. Характерні причини неуспішності в молодшому шкільному віці. Характерні причини неуспішності в підлітковому віці. Характерні причини неуспішності в старшому шкільному віці. Вплив особистісних особливостей школяра на його успішність у школі (мотивація, взаємовідносини з навколишніми, характер самооцінки й ін.). Дві групи психологічних причин, що лежать в основі неуспішності: хиби пізнавальної діяльності й хиби мотиваційної сфери дітей.

Психолого-педагогічне вивчення колективу класу.

Психолого-педагогічне вивчення ступеня розвитку колективу. Ступінь розвитку колективу. Поняття ціннісно-орієнтаційна єдності класу (ЦОЕ) і методики її визначення. Традиція, колективна думка, колективна свідомість. Учнівська активність і їхня участь у житті школи.

Психолого-педагогічне вивчення учнівських взаємовідносин у класі. Вивчення учнівських взаємовідносин у класі методом соціометрії. Лідери і „зірки” класу. Аутсайдери класу і психологічні причини їхнього несприйняття однокласниками. Взаємовідносини між хлопчиками і дівчинками класу. Неофіційні „малі групи” у класі і їхня спрямованість. Вивчення референтних груп у класі. Виявлення перспектив росту колективу.

Психолого-педагогічне вивчення навчальної діяльності класу. Виявлення рівня розвитку навчальних умінь і навичок учнів класу. Вивчення загального і розумового розвитку учнів класу. Вивчення ефективності навчання, успішності по предметах, що обумовлюють причини. Переважні мотиви навчання в класі. Виявлення перспектив підвищення успішності учнів класу.

Психолого-педагогічне вивчення поведінки і діяльності учнів класу. Вивчення дисципліни і культури поведінки учнів. Наявність у класі „важких” дітей: психологічні причини і рекомендації по виправленню.

Список рекомендованої літератури

Основна

Анатази А., Урина С. Психологическое тестирование. 7-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 688 с.: ил. – (Серия „Мастера психологии”)
Бодалев А.А. Общая психодиагностика. – СПб.: Изд-во «Речь», 2000. – 440 с.
Детская психодиагностика: Практические занятия. Методические указания / Сост. Ю.В, Филиппова. – Ярославль, Институт «Открытое Общество», 2003. – 39 с.
Дружинин ВН. Психология общих способностей. – Москва, Издательство “Наука”. 1994 – 336 с.
Електронний підручник для студентів вищих навчальних закладів. Мелітопольський державний педагогічний університет. Загальна психологія (на основі підручника С.Д. Максименка). Розробка електронного підручника Л.П. Добровольська, П.В. Бєльчев, І.С. Третякова, П.О. Рашковський, Т.М. Поліщук, Л.І. Яругіна, А.М. Мережко. – Мелітополь, 2007р.
Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704 с.
Кулаги Б.В. Основы профессиональной диагностики. – Л.: Медицина, 1984. – 216 с., ил.
Лаак Я. Психодиагностика: проблемы содержания и методов. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 384с.
Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. – 640 с.
Психологическая диагностика. Учебное пособие / Под ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 1997. – 182 с.
Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. – 672 с.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 384с: ил.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гума-нит. изд. центрВЛАДОС, 1999. – Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения. – 480 с: ил.
Романець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навч. посібник / Вст. ст. В.О. Шатенка, Т.М. Титаренко. – К.: Либідь, 1998. – 992 с.; іл.
Сборник психологических тестов. Часть I: Пособие / Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. – 155 с.
Сборник психологических тестов. Часть II: Пособие / Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2006. – 146 с.
Сборник психологических тестов. Часть III: Пособие / Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2006. – 120 с.
Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения и деятельности человека. Модульный курс психологии. Модуль «Направленность». (Лекции, практические занятия, задания для самостоятельной работы) – К.: Милленниум, 2004. – 521 с.
Фурманов И.А. Психологические основы диагностики и коррекции нарушений поведения у детей подросткового и юношеского возраста. – Мн.: НИО, 1997. – 198 с.
Шевандрин Н.И. Основы психологической диагностики: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 3 ч. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – Ч.2. – 256 с.
Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 2004. – 640 с.
Шмелев Г. и кол-в. Основы психодиагностики- Учебное пособие для студентов педвузов. – Москва, Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. – 544 с.
Якиманская И.С. Метдология и диагностика в психологическом исследовании. – Оренбург: ОГПУ. 2001. – 43 с.

Додаткова

Аверин В.А. Психология личности: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 89 с.
Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. – М. изд-во Моск. ун-та, 1990. – 364 с.
Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Под редакцией Д.И. Фельдштейна / Вступительная статья Д. И. Фельдштейна. 2-е изд. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 352 с.
Выготский Л.С. Психология развития человека. – М.: Изд-во Смысл; Изд-во Эксмо, 2005. – 1136 с, ил.
Загальна психологія: Навчальний посібник / О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К.: «А.П.Н.», 1999. – 463 с.
Ждан А. Н. История психологии: Учебник. – М.: Изд-ва МГУ, 1990. – 367 с.
Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2001. – 752 с: ил.
История психологии (10-е-30-е гг. Период открытого кризиса): Тексты. – 2-е изд. / Под ред. П.Я. Гальперина, Л. П. Ждан. – М: Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 364 с.
История современной психологии / Т. Лихи. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 448 с: ил.
Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Социальная психология малой группы: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 318 с.
Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 256 с.
Марковская И.М. Социометрические методы в психологии: Учебное пособие. – Челябинск: Изд-во ЮУрГУ, 1999. – 46 с.
Марцинковская Т.Д. История психологии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 544 с.
Психология внимания: Учеб.-метод, пособие / Авт.-сост. Т.К. Комарова. – Гродно: ГрГУ, 2002. – 124 с.
Старовойтенко Е.Б. Психология личности в парадигме жизненных отношений: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Академический Проект; Трикста, 2004. – 256 с.
Ярошевский М. Г. История психологии. – М.: Мысль, 1996. – 586с.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сьогоднішнє реформування Освітньої системи, що пов'язане з розбудовою державності України, спрямоване, насамперед, на перебудову діяльності вчителя, на гуманізацію навчального процесу, на особистісно-орієнтоване навчання.

Як показують психологічні дослідження, глибоко знати і розуміти ми можемо лише двох-трьох осіб. А ось стосовно інших вступають в дію еталонні стереотипи. Тому розвиток соціального інтелекту - здатності розуміти стан інших людей і передбачати розвиток соціальних ситуацій для особистості педагога є дуже важливим і необхідним. Важко говорити про професіоналізм вищого викладача вищої школи, якщо у нього відсутнє вміння розуміти потреби та індивідуальні вихованців, вибирати найбільш дієві форми спілкування в ділових і міжособистісних ситуаціях, підтримувати впевненість студентів у тому, що їхня діяльність і поведінка буде достойно оцінена.

Такий підхід вимагає, у свою чергу, від магістратури розробки нових спеціальних програм і курсів спрямованих на реалізацію вище згаданих потреб.

Цим і зумовлене введення в навчальну програму магістратури „Технологія педагогічного спілкування”.

Педагогічне спілкування - це процес взаємодії між вчителем і учнями, впродовж якого виникають, проявляються і формуються міжособистісні стосунки.

Головна мета нововведеного курсу полягає в тому, щоб допомогти студенту розібратися у сутності і ознаках педагогічного спілкування, виявити і розвинути свої професійні якості і здібності та скласти на їх основі програму особистісно-професійного зростання, яка б забезпечувала формування індивідуальних форм педагогічної взаємодії, умінь та навичок педагогічного спілкування.

Основний зміст курсу представлено у двох розділах: "Педагогічне спілкування" і "Педагогічна соціальна перцепція". Пропонований спецкурс містить теоретичний і практичний матеріал, який уможливлює розуміння сучасних проблем педагогічного спілкування та формування і розвитку у магістрантів практичних вмінь для майбутньої професійної діяльності. В обох розділах увага приділяється новим можливостям діяльнісного підходу до розвитку педагогічної комунікативної культури на основі реалізації принципу взаємозв'язку спілкування з формами взаємодії і навчання. Із цих позицій розглядаються функції сучасних теорій педагогічного спілкування в організації навчально-виховних ситуацій і тих можливостей, які воно відкриває в управлінні розвитком особистості.

Виділені різноманітні одиниці спілкування і розглянуті їх евристичні можливості при вирішенні практичних завдань: діагностики, консультування, конструювання комунікативного процесу і проектування процесу формування комунікативної культури особистості як учня, так і самого майбутнього вчителя.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

І. ПЕДАГОГіЧнЕ Спілкування яК ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Спілкування як феномен науки психології. Трактування поняття "спілкування" наукою. Характеристика наукових підходів до процесу спілкування. Структура спілкування. Функції спілкування. Загальна характеристика мовного акту.

Правила і техніки спілкування. Причини неконструктивного, конфліктного спілкування. Техніки конструктивного (позитивного) спілкування. Говорити на мові партнера. Виявлення поваги до партнера. Демонстрація спільноти. Виявлення інтересу до проблем партнера. "Техніки вирівнювання напруги". Надавання партнеру можливості виговоритися. Вербалізація емоційного стану. Пропозиція конкретного виходу з ситуації, що склалася. Позиція “на рівних”. Підлегла позиція. Активне слухання. Техніка запитань. “Техніки Бенджаміна Франкліна”. Техніка: “ворога треба знати в обличчя”. Техніка Айкідо. Вербалізація негативної оцінки.

Педагогічне спілкування як форма взаємодії суб‘єктів навчального процесу. Трактування поняття "педагогічне спілкування" провідними психологами. Специфіка педагогічного спілкування. Одиниці педагогічного спілкування. Етапи педагогічного спілкування.

Спілкування як знаряддя праці педагога. Продуктивне педагогічне спілкування. Стилі педагогічного спілкування. Структура педагогічного спілкування. Рівні педагогічного спілкування.

Спрямованість педагогічного спілкування. Ефективне й неефективне педагогічне спілкування. Навмисне і ненавмисне в педагогічному спілкуванні. Фронтальне і діадичне педагогічне спілкування. Подвійна предметно-особистісна обумовленість педагогічної взаємодії. Вербальні і невербальні засоби педагогічного спілкування.

„ Бар‘єри” в педагогічній взаємодії, спілкуванні і навчально-педагогічній діяльності. Загальна характеристика утрудненого спілкування. Головні ділянки утруднень в педагогічному взаєморозумінні. Етно-соціокультурна галузь перешкод. Статусно-позиційно-рольова галузь перешкод. Вікова галузь перешкод. Галузь індивідуально-психологічних перешкод. Педагогічна діяльність як галузь перешкод. Міжособистісні стосунки як галузь перешкод. Взаємооцінка перешкод. Вплив педагогічних перешкод на педагога. Загальнопсихологічний контекст проблеми педагогічних перешкод. Причини неефективного педагогічного спілкування.

Культура педагогічного спілкування. Теоретичні засади формування культури педагогічного мовлення. Критерії професійно-педагогічної культури спілкування. Прийоми професійно-педагогічного спілкування. Особливості професійного мовлення психолога. 5.Основи творчого спілкування між психологом (вчителем) і членами педагогічного колективу.

ІІ. ПедагогІчна соціальна перцепція

Загальні закономірності соціальної перцепції. Проблема пізнання людини людиною в теорії психологічної літератури. Механізми сприйняття людини людиною. Класифікація стереотипів сприймання людини людиною: а). Антропологічні еталонні-стереотипи; б). Етнонаціональні стереотипи; в). Соціально-статусні стереотипи; г). Соціально-рольові стереотипи; д). Експресивно-естетичні стереотипи; ж). Вербально-поведінкові стереотипи. Проекціювання як механізм міжособистісного сприймання. Механізм пізнання – децентрація. Ідентифікація. Рефлексія. Емпатія.

Педагогічна соціальна перцепція. Загальні основи. Педагогічна соціальна перцепція і продуктивність діяльності педагога. Педагогічна соціально-перцептивна стереотипізація. Інші феномени педагогічної соціальної перцепції. Рефлексивно-перцептивні здібності і вміння.

Список рекомендованої літератури

Основна

Агеев В.С. Механизмы социального восприятия // Психологический журнал., 1989. – № 2. – С. 63-71.
Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки // Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. – Т. 2. – М., 1980. – С. 128-268.
Андреева Г.М. Атрибутивные процессы в условиях совместной деятельности // Общениеи оптимизация совместной деятельности. – М.,1987. – С. 152-166.
Аносов І.П. Психологічні основи педагогічного спілкування: Навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І.П. Аносов, С.В. Яремчук, В.В. Молодиченко – К.: Ін-т сучас. підруч., 2007. – 272 с. – Бібліогр.: с.262-269
Долинська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. – К.,1994. – 80с. (С. 55-56; 40-42; 53).
Загальна психологія: Навчальний посібник /О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін.- – К.:"А.П.Н.",1999. – 463 с.(С.381-406).
Корнеги Дейл Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. – Рязань: Из-во Текст – Р, 1990. – С.210, 241, 470.
Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии // В кн.: Методологические и теоретические проблемы психологии. – М., 1980. – С. 37-52.

Додаткова

1. Методическое обеспечение для работи практического психолога в системе народного образования. Комплект 1./ Под ред. А.И. Харченко. – Курск, 1994. – С. 27

2. Немов Р.С. Психология: Общие основы психодогии. В 3 кн. Кн. 1. – 2-е изд. – М.:Просвещение: ВЛАДОС,1995. – 576 с. (С. 431-444)

3. Панферов В.Н. Классификация функций человека как субъекта общения // Психологическийжурнал. – 1987. – №4. – С. 51-60

4. Реан А.А. Рефлексивно-перцептивный анализ деятельности педагога // Вопросы психологии. 1990. – № 2. – С. 77-82

5. Регуш Л.А. Тренинг педагогической наблюдательности //Вопросы психологии. – 1983. – № 3. – С. 86-93

6. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии – 1986. – № 4. – С. 69-76

7. Романов К.М. Межличностное познание и деятельность // Вопросы психологии. – 1986. – № 4. – С. 76-81

8. Семиченко В.А. Психологія спілкування. – К.:"магистр-І",1998. – 152 с.

9. Семиченко В.А. Психология речи. – К.: "Магистр - S", 1998. – 112 с.

10. Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. – Ростов-на-Дону, 1999. – 576 с. (С. 116-119; 224-262).

11. Томан Іржі Мистецтво говорити. – К., 1989. – 293 с.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідження конфліктів і пошук форм роботи з ними стало однією з галузей теоретичного знання і практичної діяльності, які найбільш інтенсивно розвиваються. Вивченню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині ХХ століття і нині є однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

Найважливіша з проблем вищих навчальних закладів – розвиток творчої особистості, здібної приймати рішення в нестандартних ситуаціях та усвідомлюючи своє місце в сучасному світі.

Метою вивчення дисципліни „Конфліктологія” є формування у студентів магістратури системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх розв’язанні, вироблення вмінь прогнозувати і контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

Провідними завданнями дисципліни є: формувати знання про природу конфліктів, види і динаміку розвитку, психологічні аспекти міжособистісних ділових контактів, методи прогнозування, діагностувати та попереджати конфлікти; сформувати вміння попереджати, розв‘язувати конфлікти та використовувати суб‘єкт-суб‘єктну систему управління конфліктними ситуаціями в організації.

В програмі розглянуто основні проблеми загальної конфліктології, розкрито поняття, загальні засади, методологія, історія розвитку та сучасні тенденції управління різними видами конфліктів та шляхи їх вирішення.

Програма призначена для студентів магістратури психолого-педагогічного напрямку. Може бути використаний у системі післядипломної освіти, для самостійного вивчення окремих розділів конфліктології керівниками і спеціалістами різних галузей.

Програма включає вісім тем теоретичного та практичного напряму, розраховано на 72 годин, з яких 14 – лекцій, 14 – практичних, 44 години відводиться на самостійне вивчення матеріалу.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Теоретико-методологічні основи конфліктології. Предмет, мета та завдання конфліктології в системі наукових знань. Теоретичний фундамент конфліктології. Історія розвитку конфліктології. Сучасні концепції конфлікту. Проблеми конфлікту в психології.

Сутність конфлікту та його структура. Конфлікт як складне соціальне, психологічне явище. Конфліктна ситуація. Конфлікт. Об’єкт і предмет конфлікту. Суб’єкти конфлікту. Структурна модель конфлікту. Функції конфлікту. Функціональний і дисфункціональний конфлікт.

Види конфліктів та причини їх виникнення. Класифікація конфліктів. Соціальний конфлікт. Міжособистісний конфлікт. Конфлікт між особистістю та групою. Внутрішньо особистісний конфлікт. Когнікативний конфлікт. Закриті і відкриті конфлікти. Вертикальні і горизонтальні конфлікти. Межі конфлікту. Просторові, часові, суб‘єктні межі конфлікту. Початок конфлікту. Закінчення конфлікту. Причини виникнення конфліктів. Об‘єктивні і суб‘єктивні причини.

Конфлікти в духовній сфері суспільства. Конфлікти в організації. Конфлікти в сім^’ї. Кризові періоди розвитку сім’ї. Попередження і розв'язання сімейних конфліктів. Конфлікти у сфері управління.

Динаміка конфлікту та механізми його виникнення. Динаміка конфлікту. Етапи конфлікту. Фази конфлікту. Модель процесу конфлікту. Теорії механізмів виникнення конфліктів. Конфліктогени. Класифікація конфліктогенів.

Процес управління конфліктами. Сутність управління конфліктом. Діагностика конфлікту. Зміст процесу управління конфліктами. Прогнозування конфлікту. Попередження конфлікту. Стимулювання конфлікту. Регулювання конфлікту. Управлінські рішення в конфліктних ситуаціях.

Методи та форми управління конфліктами. Принципи і методи управління конфліктами. Структурні методи управління конфліктами. Міжособистісніметоди (стилі) управління конфліктами: „Ухиляння”, „Поступка”, „Примушування”, „Компроміс”, „Співробітництво”. Модель стратегії поведінки особистості у конфлікті Томаса-Кілменна. Внутрішньоособистісні і персональні методи управління конфліктами. Переговори як універсальний метод розв'язання конфліктів.

Профілактика конфліктів в організації. Профілактика конфліктів: сутність підходи і напрями. Профілактика конфліктів. Компетенція. Стратегія управління персоналом. Управління компетенцією. Управління поведінкою. Профілактика конфліктів за стратегією управління персоналом. Управління компетенцією працівників як напрям профілактики конфліктів. Управління поведінкою особистості з метою запобігання конфлікту.

Психологія особистості в конфлікті. Психологічні особливості особистості, які впливають на виникнення конфліктів. Екстраверсія. Інтроверсія. Темперамент. Потреби. Інтерес. Мотив. Роль. Конкуренція. Теорія „соціальних ролей” у визначенні причин виникнення конфліктів. Поведінка індивіда в умовах конкуренції. Позитивні сторони конкуренції. Негативні сторони конкуренції.

Групові особливості виникнення конфліктів в організації. Групи та їх вплив на виникнення конфліктів. Група. Колектив. Конформізм. Групові норми. Конфлікти при формуванні колективів. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Згуртованість колективу. Груповий егоїзм. Соціально-психологічний клімат колективу.

Список рекомендованої літератури

Основна

Буткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005. – 456 с.
Ващенко І.В. та ін. Загальна конфліктологія: навч. посібник – Харьков.: оригінал, 2001. – 384 с.
Вершинин М.С. Конфликтология: Конспект лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2001. – 64 с.
Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2000. – 362 с.
Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 2000. – 320 с.
Дмитриев А.В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – 320 с.
Дмитриев А.В. Социальный конфликт: общее и особенное. – М.: Гардарики, 2002. – 526 с.
Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 368 с.
Зеркин Д.П. Основы конфликтологии.: Курс лекций.(Серия «Учебники и учебные пособия»). Ростов-н/Д: «Феникс», 1998. – 480с.
Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина , СПб.: Издательство «Лань», 1999. – 448 с.
Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 512 с.
Ложкин Г. Практическая психология конфликта. Учеб. пос. (переизд.). – К.:МАУП, 2002. – 256с.
Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 198 с.
Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник. – К.: Кондор. 2004. – 172 с.
Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 2004. – 640 с.

Додаткова

Аверин В.А. Психология личности: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 89 с.
Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. – М. изд-во Моск. ун-та, 1990. – 364 с.
Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт!: Изд.-2-е, перераб. и доп. /Отв. Ред. В. Заргаров. – Новосибирск: Наука, 1989. –189 с.
Василюк Ф.Е. Психология переживания: аналіз преодоления конфликтных ситуацій. – М.: МГУ, 1984. – 200 с.
Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2001. – 752 с: ил.
Кашапов М.М. Теория и практика решения конфликтных ситуаций. Учебное пособие /Под научн ред проф А В Карпова – М-Ярославль, Ремдер, 2003. – 183 с.
Ковалев Б.П. и др. Психология школьного конфликта: социально-перцептивные и рефлексивные аспекты / Б.П. Ковалев, СВ. Кондратьева, Л.А. Семчук. – Гродно: ГрГУ, 2001. – 171 с.
Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: Учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 271 с.
Ложкин Г.В. Психологический климат трудового коллектива. – К.: Знание, 1988. – 48 с.
Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – М., 1991. – 200 с.
Старовойтенко Е.Б. Психология личности в парадигме жизненных отношений: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Академический Проект; Трикста, 2004. – 256 с.
Томас Ф. Крам. Управление энергией конфликта. Как превратить работу в творчество. – М.: „Рефл-бук”, 2000. –286 с.
Цой Л.Н. Практическая конфликтология. Книга первая – М., 2001 – 233 с.

Blog

Содержание

ПРОГРАМА

З ДИСЦИПЛІН „ПСИХОДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ ТА УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ”, „ТЕХНОЛОГІЇ педагогІчНого СПІЛКУВАННЯ”, „КОНФЛІКТОЛОГІЯ”