Сутність та зміст поняття соціальнопсихологічної компетентності неповнолітніх засуджених
| Вид материала | Документы |
- Сутність поняття ікт-компетентності педагога, 96.51kb.
- Поняття інвестицій, 74.41kb.
- Поняття та сутність інституту адвокатури поняття адвокатської діяльності в Україні,, 196.13kb.
- Програма формування психологічної готовності вихованців пнз еколого-натуралістичного, 372.01kb.
- Вданій статті розглядається проблема формування соціально-емоційної компетентності, 149.57kb.
- Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
- Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
- Зміст вступ 2 Поняття та сутність виховання, 422.12kb.
- Тема Поняття та сутність державної служби, 152.42kb.
- План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ
О. М. Низовець, викладач Чернігівського
юридичного коледжу ДДУПВП,
здобувач Інституту соціальної та
політичної психології АПН України
При виході з виховної установи неповнолітній „колишній засуджений” (нажаль, час перебування у виховній колонії назавжди залишить тавро „засуджений”) опиняється в ситуації вибору: повернутися до протиправної поведінки чи почати нове життя за правилами та законами суспільства. Звичне, повсякденне життя в колонії стає неможливим і неповнолітній опиняється перед необхідністю змін. Це так звана точка біфуркації, від якої починається перелік нових можливостей. Використання їх залежить від готовності обирати: конкретизації цілей, завдань, оцінки перспектив і шляхів їх досягнення.
Нажаль, низький рівень соціально-психологічної компетентності неповнолітніх засуджених обмежує їх можливість адекватно бачити події, психологію їх учасників, не розвиває вміння приймати самостійні рішення, прогнозувати наслідки своїх вчинків і нести за них особистісну відповідальність, налагоджувати взаємодію з оточуючими людьми.
Тому, в умовах виховної установи, зростає крайня необхідність готувати неповнолітніх засуджених до життя на волі, формувати особистість, здатну адаптуватися до соціально-економічних змін, стійку до дії негативних чинників зовнішнього середовища, тобто соціально компетентну особистість.
На думку Г. Е. Белицкої, Ю. Н. Ємельянова, Е. Ф. Зєєра, Л. А. Петровскої, У. Пфингстена, Дж. Равена, Н. А. Рототаєвої, і ін. компетентність виступає важливою складовою в моделюванні особистісного розвитку. Компетентність розкриває міру включеності в активну дію, здатність ефективно розв’язувати проблемну ситуацію життя, мобілізувати при цьому знання, досвід, цінності, уміння.
В словнику практичного психолога соціально-психологічна компетентність трактується як „здатність індивіда ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми в системі міжособистісних стосунків. Формується в ході освоєння індивідом систем спілкування і включення в спільну діяльність.
Вперше соціально-психологічна компетентність розглядається як особистісно детермінована характеристика в дослідженнях Л. І. Берестової. Автор підкреслює, що „соціально-психологічна компетентність – це інтегративне особистісне утворення, існуюче в єдності мотиваційно-ціннісного, емоційно-вольового та змістовно-операційного компонентів”.
На основі аналізу різних теоретичних підходів ми сформулювали базове визначення: соціально-психологічна компетентність це інтегративна здатність особистості гнучко орієнтуватися в мінливих соціальних умовах, відчувати людей, розуміти мотиви їх поведінки, ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем. Соціально-психологічна компетентність виступає механізмом активізації внутрішніх резервів особистості, можливістю використання когнітивних, емоційних і моторних моделей поведінки, які в певних ситуаціях призводять до виникнення тривалого сприятливого співвідношення позитивних та негативних наслідків для особистості.
Структурно соціально-психологічну компетентність характеризують когнітивно-поведінковий компонент та мотиваційно-особистісний компонент.
Соціальнопсихологічна компетентність формується у процесі соціалізації особистості і для кожного вікового періоду існують конкретні задачі в аспекті формування соціально компетентної особистості.
В ряді досліджень висвітлені питання структури, методики, діагностики соціальної компетентності, шляхи та засоби її формування: у дошкільнят (Н. І. Бєлоцерковец, О. В. Казанцева), молодших школярів, підлітків (Н. В. Калініна, М. І. Лук‘янова, Л. М. Гієнко), девіантних підлітків (Д. Б. Воронцов, Т. С. Кондратова, М. Ю. Михайліна, М. С. Пономарьов), юнаків (М. В. Єрохова, Н. О. Рототаєва), молоді (В. Є. Виноградова, С. Є. Лєбєдєва, Н. М. Мєльнікова).
Характерні риси підліткового періоду визначаються конкретними соціальними обставинами: зміною місця дитини в суспільстві, зміною його позиції при вступі у нові відносини зі світом дорослих, світом їх цінностей.
Аналізуючи особливості особистості та вікові задачі розвитку в підлітковий період, соціально-психологічна компетентність неповнолітніх трактується нами як інтегративна здатність особистості адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань про неї; усвідомлювати і контролювати свою соціальну поведінку та розуміти поведінку інших; приймати самостійні рішення, прогнозувати наслідки своїх дій та нести за них особистісну відповідальність, розуміти психологічні механізми виникнення різноманітних емоційних станів; володіти механізмами саморегуляції, необхідної для успішного виконання діяльності, ефективно взаємодіяти з оточуючим світом.
Оволодіння соціально-психологічною компетентністю звільняє неповнолітнього від страху нового оточення, ніяковіння через невизначеність незнайомих обставин, оскільки значно прискорюється процес соціальної перцепції, пізнання та прогнозування подій.
Досягнення успіху в житті пов'язане з соціально-психологічною компетентністю вихованців, їх вмінням взаємодіяти з навколишніми людьми, гармонізувати свої стосунки з суспільством.