„Обґрунтування ефективності загартувальних процедур”

Вид материала

Документы

Содержание 1.2. Загартовування водою 2. Обґрунтування ефективності методів загартовування 2.2. Загартовування повітрям 2.3. Ефективність сонячних ванн 2.4. Загартовування водою

Подобный материал:

• Проблеми ефективності кидків у кошик в баскетболі, 163.11kb.
• Міжнародна економіка шифр І назва спеціальності, 58.62kb.
• Вступ 3 Теоретичні аспекти організаційної культури та структури управління, 673.09kb.
• Дипломна робота, 86.04kb.
• «Економічне обґрунтування місця розміщення машинобудівного підприємства», 1227.62kb.
• Gutter=47> Директор департамента о департаменте методологии бюджетных процедур, 9.25kb.
• Может быть, государство поможет в реализации примирительных процедур в России?, 150.29kb.
• Доклад тема: "Экономические аспекты процедур банкротства предприятий", 146.76kb.
• Самостійна робота студентів з дисципліни Ефективність інформаційних систем семестр, 77.69kb.
• У статті розглянуто сутність, види, умови забезпечення та технологію здійснення оцінки, 30.98kb.

Міністерство освіти та науки України

Житомирський Державний Університет імені Івана Франка


Курсова робота

на тему: „Обґрунтування ефективності загартувальних процедур”


Студента 31-Б групи

факультету «Фізичне виховання та географія»

Білоуса Євгена Михайловича


Житомир 2008

Зміст


Вступ 3

1. Проведення загартовувальних процедур 5

1.1. Пасивне та активне загартовування. Загартовування повітрям 5

1.2. Загартовування водою 8

2. Обґрунтування ефективності методів загартовування 11

2.1. Загальна ефективність загартовування 11

2.2. Загартовування повітрям 15

2.3. Ефективність сонячних ванн 19

2.3. Загартовування водою 23

Висновки 29

Використана література 31

Вступ


Здоров'я суспільства потрібно розглядати як ресурс національної безпеки, засіб, що дає людям жити благополучним та якісним життям. Здоров'я – одно з основних прав людини, передумова соціально-економічного розвитку, удосконалення особистості та один з основних критеріїв якості життя. Основна роль у веденні здорового способу життя належить людині.

Єдино правильного визначення здорового способу життя немає. Здоров'я людей лише частково залежить від рівня охорони здоров'я та медичного забезпечення. Укріплення здоров'я потребує зусиль уряду, організацій охорони здоров'я, не урядових та добровільних організацій, муніципальної влади, промислових підприємств та засобів масової інформації, а найголовніше – самої людини.

Зниження захворюваності населення, зокрема дітей, залишається актуальною проблемою охорони здоров'я. найбільш часто та тривало хворіють переважно діти дошкільного віку.

Заходи, що проводились раніше у відношенні дітей, які часто хворіють, педіатрами в дитячих поліклініках та навчальних закладах (антибактеріальна, гіпосенсибілізуюча, вітамінна, симптоматична терапія, фізіотерапія, масаж та лікувальна фізкультура – ЛФК) виявилися малоефективними.

В цих умовах загартовування може бути використане як ефективний засіб підвищення працездатності та витривалості як дорослих, так і дітей.

Ще з давнини люди знали про цілющу силу холоду. Укріпляли з його допомогою здоров'я, лікували від багатьох захворювань, продовжували собі молодість. Особливо дружили з холодом саме слов’яни. Льодяні процедури були популярні і в народу, і у видатних особистостей. Відомо, наприклад, пристрасть Єкатерини ІІ до ванн з льодом. Купаннями в прорубу захоплювались Суворов, Крилов, Пушкін, Рєпін та інші видатні особистості.

Еволюція людини відбувалася під впливом різних метеорологічних факторів: охолоджень та нагрівань сонячного випромінювання, механічної дії переміщення повітря тощо. Позбавлення організму цих необхідних для його нормального функціонування зовнішніх подразників формує не тільки страх до холоду, але й призводить до зниження працездатності, підвищення захворюваності зі всіма негативними наслідками.

Загартовування є одним із найбільш доступних заходів, що підвищують працездатність та знижують сприятливість до простудних захворювань. Воно сприяє такій перебудові організму, яка робить людину несприятливою до перегріву, сильного охолодження, різких змін метеорологічних факторів.

1. Проведення загартовувальних процедур


1.1. Пасивне та активне загартовування. Загартовування повітрям

Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Наприклад, улітку люди багато часу проводять на відкритому повітрі, купаються, ходять босоніж, носять легкий одяг тощо. Це розвиває здатність організму пристосовуватися до несприятливих умов зовнішнього середовища і без шкоди для здоров'я переносити їх вплив.

Активне загартування - це систематичне застосування штучно створених дозових впливів, спрямованих на підвищення стійкості організму. Основні фактори загартування: повітря, вода, сонячне проміння.

Дуже важливо дотримуватися правил загартування:

• систематичність процедур;
  
• безперервність заходу;
  
• поступове збільшення тривалості за часом процедур;
  
• різноманітність методів загартування;
  
• врахування індивідуальних особливостей організму.
  

Відомі різні способи гартування організму. Одне з важливих місць займає такий спосіб загартування – як гартування повітрям (аеротерапія).

Повітряна ванна може бути загальною, якщо впливу повітря піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється тільки його частина (тулуб, шия, руки, ноги).

Повітряні ванни і напівванни (оголення по пояс) проводять 1—2 рази в день. Хворі при цьому можуть чи сидіти лежати. Тривалість ванни і ступінь охолодження дозують по спеціальних таблицях. Розрізняють холодні повітряні ванни (температура повітря від 0 до +8°С), помірковано холодні (від +9 до +16 °С), прохолодні (від +17 до +20 °С), індиферентні (від +21 до +22 °С) і теплі (понад +22 °С).

Загартування повітрям - найпростіший, найдоступніший та універсальний засіб, який можна використовувати протягом року як на свіжому повітрі, так і в закритому приміщенні. Повітря діє на організм своєю температурою, вологістю, швидкістю руху його потоків та аероіонів. Загартування повітрям потрібно розпочинати в закритому приміщенні, найкраще - під час ранкової гімнастики при відкритій кватирці або фрамузі. Температура в приміщенні має бути не нижчою 17°С. Тривалість повітряної ванни - 5 хв. першого дня, 10 хв. - другого, 15 хв. - третього. Рекомендується вранці виходити на балкон або на вулицю й охолоджуватися до появи перших ознак «гусячої шкіри». Потім слід виконати фізичні вправи протягом 10-15 хв. і провести обтирання тіла вологим рушником. Однією з форм загартування є сон на свіжому повітрі або в приміщенні, що постійно провітрюється. Початкова температура в кімнаті має бути +16 +18°С. Припиняють загартування при зниженні температури до + 5°С.

До місцевих загартовуючих процедур належить ходіння босоніж. Починають з ходіння по підлозі в шкарпетках, потім без шкарпеток, поступово збільшуючи час ходіння від 5 хв. до 1 години. У літній період можна ходити по сухій і вологій траві, піску, камінні. Можна ходити босоніж по холодній землі або по снігу з поступовим збільшенням часу процедури від 30 сек. до 10 хв.

Виражений загартовуючий ефект справляють сонячні ванни. Променева енергія сонця, багата ультрафіолетовими та інфрачервоними променями, має величезне значення для росту та розвитку дитячого організму, зміцнення здоров'я та підвищення працездатності дорослої людини. Сонячні ванни, як місцеві, так і загальні, поєднуються, як правило, з повітряними. Найкращий час для сонячних ванн влітку в нашій місцевості з 10 до 13 години. Дуже важливо не перегріватися, тому є розумним чергування перебування на сонці та в тіні (по 10-15 хв.). Неправильне використання сонячних ванн не лише не сприятиме загартуванню, але й може завдати значної шкоди здоров'ю.

Організація прийому сонячних ванн досить проста. Вона, як правило, проводиться в упорядженому чи солярії в місцях, відведених для купання. При загорянні правильно лягати ногами до сонця, голову треба захищати або парасолькою, або світлим капелюхом, ока - спеціальними окулярами від сонця. Не можна знаходитися довгий час в одній і тій же позі. Через нетривалий час треба змінювати положення тіла. Не слід загоряти натще і раніш чим через 1-1,5 години після їжі. Після сонячної ванни варто прийняти прохолодний чи душ викупатися. Найбільш сприятливого годинник для прийому сонячних ванн - ранкові, коли в спектрі сонячного випромінювання найменше теплових променів. У середній смузі це 8-11 годин, на півдні - 7 -10 годин, а на півночі -9-12 годин. Дітям підліткового віку треба приймати сонячні ванни в період від 10 до 12 годин (на півдні - з 9 годин) при температурі повітря не нижче 20 і не вище 32°С в тіні.

Варто уникати тривалого перебування на сонце без головного убору, особливо дітям і підліткам. Це може привести до сонячного удару з дуже несприятливими наслідками для здоров'я. Сонячний удар виникає через перегрів мозку, підвищеного кровообігу за рахунок розширення судин, коли його температура підвищується до 40 °С и вище.

Дотепер користаються емпіричними критеріями для дозування сонячного впливу на організм, з огляду на час року і дня, стан здоров'я, самопочуття, вік, наявність алергійної реакції на засмагу і, звичайно, кліматичні особливості місцевості. Тривалість першого перебування на сонце (тут не мається на увазі перебування на вулиці в літню пору року) необхідно обмежувати 3-5 хвилинами. У наступні дні час поступовий збільшують щодня на 3-5 хвилин. Одномоментна тривалість перебування на сонці в середній смузі України не повинна перевищувати 2 годин. Можна, звичайно, і довше загоряти, що багато хто і роблять, однак це чревате серйозними ускладненнями для здоров'я. Приблизно через 2 години варто піти в чи тінь прийняти душ. Для підлітків тривалість перебування на сонце повинна обмежуватися однією годиною. Справа в тім, що їхній організм на відміну від дорослого володіє, як правило, підвищеною чутливістю і реактивністю до сонячної радіації, менш розвинутими адаптаційно-компенсаторними механізмами.


1.2. Загартовування водою


Порівняно з повітрям вода є сильнішим засобом загартування. Дія води визначається не тільки її температурою, але й площею шкіряного покриву, що змочується водою, тривалістю процедури і силою тиску маси води.

Дотримуючись правил загартування, подразнюючу дію води збільшують поступово. В міру зростання сили подразника водні процедури можна розглядати в такій послідовності: найменшу подразнюючу дію виявляють короткі місцеві процедури (змочуються окремі частини тіла); місцеве обтирання і місцеве обливання; потім місцева ванна, при якій вода діє тривало. Більш різкий вплив мають загальні процедури (вода контактує з усією поверхнею тіла) як нетривалої дії - загальне обтирання, загальне обливання, так і тривалої - загальна ванна. І найбільшими подразниками є душ, купання в басейні та у відкритих водоймах. Основою для призначення водних процедур є врахування індивідуальних особливостей і стану здоров'я кожного. У процесі процедур доцільна і бажана активна рухова поведінка.

Вода - це джерело здоров'я. Вона сприятливо діє на центральну нервову систему, знімає втому, оживлює організм. Головним у загартуванні водою є регулювання апарату терморегуляції. Всі гігієнічні процедури, засновані на використанні води, при правильній їх організації мають загартовуючий вплив. Не принесе бажаного результату загартування водою, якщо спеціальні загартовуючі процедури проводяться холодною водою, а звичайне гігієнічне вмивання - теплою. Необхідне узгодження гігієнічних процедур із загартовуючими. Цим досягається систематичне тренування при максимальному скороченні часу, який спеціально відводиться на загартування. Починати загартування водою потрібно завжди з найменш різних впливів - місцевих обтирань або обливань, поступово переходячи до загальних. Загартування водою проводиться в приміщенні при звичайній кімнатній температурі повітря. Не потрібно спеціально нагрівати повітря, але забезпечити відсутність протягів треба обов'язково. Навіть коротка дія прохолодного повітря на мокру шкіру може викликати різке переохолодження організму. В теплу пору року, коли водні процедури проводяться під відкритим небом, необхідно бути захищеним від вітру.

Обтирання - це дуже проста водна процедура, яку можна застосовувати в будь-якому віці. Проводиться вона змоченим у воді рушником. Обтирають тіло частинами і одразу ж розтирають сухим рушником від периферії до центру (за рухом крові). Обтирання починають із рук, потім обтирають лице, груди, живіт, спину, ноги. Вся процедура триває 3-4 хвилини. Початкова температура води для обтирання дітей - +32 +28°С, дорослих - + 28 +26°С. Через кожні 2-3 дні температуру поступово знижують на 1°С. Тривалість курсу - 30 днів.

У зв'язку з тим, що водні процедури є збуджуючими і тонізуючими засобами, їх краще застосовувати після ранкової гімнастики. Дітей уже з дошкільного віку треба привчати до самостійного обтирання та залучати їх до підготовки й проведення водних процедур.

Більш сильний вплив на організм має обливання водою всього тіла або тільки ніг. У перші дні температура води має бути не нижчою 30°С, потім треба поступово довести її до 15°С і нижче (за бажанням).

Після обливання тіло потрібно розтерти рушником. Тривалість процедури 3-4 хв.

Сильнодіючою загартовуючою процедурою є душ. Температура води така ж, як і при обливаннях.

Хороша загартовуюча процедура - умивання холодною водою. Дітей потрібно вже змалку привчати мити вранці руки до ліктя, вуха, шию, а перед сном вмиватися і мити ноги контрастною водою.

Але при застосуванні будь-якої водної процедури потрібно враховувати особисте самопочуття. Якщо людині процедура неприємна, не треба поспішати зі зниженнями температури води.

Найкращим засобом загартування є купання у відкритих водоймах, під час якого на організм людини сприятливо діють не лише вода, але й повітря, сонячні промені, вся навколишня природа. Особливо сприятливим для організму є купання в морі. Розчинені в морській воді солі позитивно впливають на шкіру, загартовують її, піднімають загальний тонус організму.

Починати купання рекомендується при температурі води + 22 + 23°С, а повітря - +23 + 25°С. Якщо раніше організм загартовували обтиранням або обливанням, то для нього не будуть небезпечними і нижчі температури води та повітря. Не рекомендується купання натщесерце, а також раніше ніж через 1,5 години після сніданку та через 2,5 години після обіду. Після купання протягом години бажано не вживати їжу.


2. Обґрунтування ефективності методів загартовування

2.1. Загальна ефективність загартовування

Виникає природне запитанння: чи може сучасна людина протистояти природної стихії, не занедужати в ситуації несприятливого метеорологічного впливу? Можна взагалі позбутися від простудних захворювань і вірусних інфекцій за допомогою єдиного і разом з тим самого надійного й ефективного методу - загартовування. Причому можна адаптувати організм до умов не тільки холодного, але і спекотного клімату.

Побутові умови життя сучасної людини досягли неймовірного рівня, усе більш віддаляючи і віддаляючи її від природи, витвіром якої вона є. Вони (ці умови) знижують стійкість організму до зовнішнім факторів, зокрема до метеорологічних, які постійно змінюються, і. Відновити стійкість організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища можна винятково за допомогою впливів, що гартують.

Фізіологічна сутність загартовування полягає в повторному впливі на організм охолодження, високої чи температури почергових температурних впливів, а також дії сонячного чи світла штучного ультрафіолетового випромінювання. Процедури, що гартують, варто розглядати як один з ефективних способів акліматизації стосовно постійно змінюються метеорологічним умовам зовнішнього середовища. Цей процес повинен бути, власне кажучи, невід'ємним атрибутом діяльності будь-якої людини, його перманентною основою. Акліматизація - це не що інше, як пристосування (адаптація) організму взагалі до постійно діючих різноманітних факторів, і зокрема до несприятливих метеорологічних умов середовища проживання і життєдіяльності.

Вплив процедур, що гартують, зачіпляє практично всі системи організму як єдиного цілого. Під їхнім впливом змінюється насамперед стан нервової й ендокринної систем, то відбивається на їхній регуляторній функції і здатності активно взаємодіяти з навколишнім середовищем. У початковому періоді загартовування спостерігається посилення функції гіпофіза, кори наднирників і щитовидної залози. У наступному участь залоз внутрішньої секреції у формуванні стійкості до дії процедур, що гартують, трохи зменшується. Пристосування організму торкається не тільки центральні структури головного мозку, тобто відбивається на системному рівні, але і більш інтимні механізми. У процесі загартовування функціональні зміни торкаються тканинний і клітинний рівні. Зокрема, міняються активність клітинних ферментів убік підвищення їхньої активності, хімічний склад і фізико-хімічний стан кліток. Зміна нервової регуляції при загартовуванні організму пов’язана з формуванням нових умовних рефлексів.

Впливи, що гартують, викликають в організмі двоякого роду відповідну реакцію: специфічну і неспецифічну.

Специфічний ефект процедур, що гартують, виражається в удосконаленні здатності організму зберігати сталість внутрішнього середовища - гомеостаз. Підвищується стійкість організму до дії холоду при холодовій чи адаптації стійкість до сонячної радіації при дії високих температур і ультрафіолету. Це досягається завдяки удосконалюванню механізмів терморегуляції. Організм здобуває підвищену здатність зберігати на постійному рівні температуру внутрішнього середовища, незважаючи на різкі зміни погодних умов: чи жару холод, підвищену інсоляцію. Разом з тим загартовані люди можуть переносити значно великі коливання параметрів внутрішнього середовища в порівнянні з людьми незагартованими. Крім всього іншого, загартовані люди значно рідше хворіють чи не хворіють зовсім не тільки простудними, але і багатьма іншими соматичними захворюваннями. Вони отримують підвищену як розумову, так і фізичну працездатність у порівнянні з обличчями, що не пройшли процесу загартовування.
Неспецифічний процес загартовування виражається в підвищенні загальної (неспецифічної) резистентності організму до дії найрізноманітніших несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Опосередкована дія процедур, що гартують, виражається в зниженні захворюваності, у підвищенні загальної (розумової і фізичний) працездатності, у змінах у кращу сторону кількості і якості здоров'я.

Досягнення оздоровлюючого ефекту процедур, що гартують, може бути досягнуто тільки при правильній методиці їхнього проведення. Вона ґрунтується на використанні психологічних явищ і закономірностей, зв'язаних з утворенням умовних рефлексів. Треба помітити, що утворення рефлекторних зв'язків, а також їхня міцність можуть бути досягнуті лише за умови систематичного і регулярного проведення процедур, що гартують. Загартовування варто проводити щодня і на протязі всього року (узимку, навесні, влітку і восени). До речі, методи загартовування можуть бути найрізноманітнішими. Ефект, що гартує, повинен досягатися поступово і послідовно. У противному випадку надмірна інтенсивність впливів, що гартують, може нанести відчутну шкоду здоров'ю через непідготовленість організму до такого впливу. При виборі інтенсивності процедур, що гартують, варто керуватися індивідуальними особливостями організму. При цьому необхідно враховувати вік, стать, фізичний стан, рівень фізичного розвитку, стан захисних сил організму. Умови загартовування повинні в міру можливості наближатися до природних, у яких відбувається життєдіяльність людини.
Успіх загартовування залежить не тільки від правильної методики, але і не в останню чергу зв'язаний з відношенням самої людини до процедур, що гартують. Треба дуже захотіти досягти позитивного результату, це забезпечує 50% успіху. Справа в тім, що процедури, що гартують, викликають спочатку визначені переживання й емоції, які треба перебороти.

Так називані місцеві процедури, що гартують, дають визначений позитивний ефект, але він поширюється не на весь організм, а на деяку його частину. Вони, звичайно, менш ефективні, чим загальні впливи. Чутливість різних частин тіла до холоду неоднакова. Так, наприклад, обличчя менш усього відчутно до змін температури, тоді як закриті ділянки тіла (тулуб і ноги) більш чуттєві, особливо до зниженої температури. Сприятливого результату можна домогтися тільки тоді, що коли гартують впливам піддаються більш чуттєві ділянки тіла. От чому часто використовують ножні ванни, полоскання горла холодною водою. При ножних ваннах холодна вода змінює температуру шкіри не тільки занурених у неї стіп і гомілки, але і за рахунок рефлекторного впливу температури слизуватих оболонок носа і ковтки. За рахунок цього досягається загальний ефект, що гартує. Ефект, що гартує, досягається також при щоденному умиванні холодною водою чи шиї обмиванні холодною водою до пояса.

Характер реакції організму на дію процедур, що гартують, дуже індивідуальний і залежить від тривалості впливу. Так, збільшення реакції терморегуляції спостерігається при короткочасному впливі, що гартує: обливання холодною чи водою душем протягом декількох секунд. Зменшення реакції відзначається після тривалих охолодних процедур у межах декількох хвилин. Таким чином, чим коротше час охолодження, тим вище реакція терморегуляції. Це, варто визнати, більш позитивний момент.

Виникає об’єктивне питання: чи існує об'єктивний критерій, що дозволяє оцінити ефективність загартовування будь-якого його різновиду (повітряного, водяного, інсоляції)? Об'єктивного, інструментального методу, за допомогою якого можна оцінити ефект загартування гартує тієї чи іншої процедури, очевидно, немає. Усі відомі методи дозволяють об'єктивно, але опосередковано оцінити сприятливий ефект, загартування. Цілком об'єктивними показниками сприятливого ефекту є поліпшення загального самопочуття й апетиту, спокійний сон, підвищений емоційний тонус, рівний настрій, висока розумова і фізична працездатність, відсутність простудних захворювань, підвищений інтерес до життя.

Дуже важливим методом оцінки ефективності процедур, що гартують, є самоконтроль. Відомо, що організм не може сам себе обдурити. Треба тільки навчитися прислухатися до свого настрою. Якщо людина відчуває поганий настрій чи самопочуття, не відчуває бажання застосовувати ті чи інші загартувальні процедури, - доцільніше не починати загартовування і відкласти його до кращого часу. Поява в момент прийому повітряної процедури "гусячої колії", ознобу, тремтіння - сигнал до того, щоб негайно припинити загартовування і перейти до зігрівальних процедур. Неприпустимо приймати ванни при дуже високій чи дуже низькій температурі, сильному дощі, тумані, при сильних, пронизуючих поривах вітру понад 3 м/с.


2.2. Загартовування повітрям


Загартовування повітрям відомо з незапам'ятних часів. Шкіра і популяція температурних рецепторів, що знаходиться в ній, мають велику чутливість до змін температури зовнішнього навколишнього середовища організму. Особливо це відноситься до тих органів тіла, що звичайно закриті одягом. Тому дуже важливо, щоб повітряні процедури проводилися в оголеному чи напівголому (по пояс) виді. У цьому випадку площа впливу буде досить великий і можна екати не тільки місцевого, але і досить вираженого загального ефекту.

Повітряні процедури впливають на весь організм: підвищують тонус нервової і м'язової систем, поліпшують функцію ендокринної системи, стимулюють мікроциркуляцію і загальний кровообіг, удосконалюють обмінні процеси, підвищують захисні функції й у цілому підвищують стійкість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Повітряні ванни в різні часи року дають сприятливий ефект при правильній організації загартовування. По діапазоні температур вони розділяються на теплові при температурі повітря від 30 до 20°С, прохолодні - від 20 до 14°С, і холодні - при температурі нижче 14°С.

Однак дозування повітряних ванн не обмежується тільки температурою. Необхідно також враховувати вологість повітря і швидкість його руху в цей момент. При підвищеній вологості і швидкості руху вітру охолодження організму збільшується, тому час перебування на повітрі треба скоротити.

Загартовування за допомогою повітряних ванн варто починати при температурі 15-20°С и тривалості не більш 20-30 хвилин. Після порівняно довгого часу, коли організм звикне до прохолодного повітря, переходять до загартовування при температурі 5-10°С в плин 15-20 хвилин. Тут можна зупинитися, тому що при цьому досягається максимальний оздоровлюючий ефект. Однак деякі люди використовують повітряні процедури при температурі повітря нижче 0°С и тривалості впливу 5-10 хвилин, сполучаючи їх з енергійними рухами. Треба сказати, що використання фізичних вправ при прохолодних і холодних повітряних процедурах є обов'язковим, тому що це виключає переохолодження організму. Після закінчення процедури рекомендується розтерти тіло махровим рушником і прийняти теплий душ.
Найбільш сприятливий час для прийому повітряних ванн - це ранковий час, у момент проведення зарядки. Можна приймати повітряні процедури й у вечірній час, обов'язково через 1-1,5 години після прийому їжі.

Не менш ефективні повітряні ванни, що приймаються в приміщенні. Це робиться при відкритому вікні чи фрамузі. При цьому режим загартовування в приміщенні такий же, як і на вулиці. Температура повітря в приміщенні може досягати 7- 15°С, тривалість процедури - у межах 10-20 хвилин. Дуже сприятливий вплив має на організм, і зокрема на дихальну систему, сон узимку при відкритій кватирці. Тут треба помітити, що спати треба завжди при відкритій кватирці в будь-який час року. Свіже прохолодне повітря створює цілком комфортні умови для гарного сну і відновлення сил.
У підлітковому віці загартовування повітрям починають при температурі 16-18°С и тривалості не більш 5-10 хвилин з поступовим збільшенням до 25 хвилин. При цьому гранична температура повітря не повинна бути нижче 12°С.

Існування людини, життєдіяльність її органів і систем багато в чому залежать від хімічного складу і фізичних властивостей атмосферного повітря. Без повітря людина не проживе і 10 хв. Але повітря не тільки постачальник необхідного кисню. Воно прекрасний засіб зміцнення і загартовування організму. Недарма повітряні ванни розглядаються як найбільш ніжні і безпечні процедури. З них звичайно і рекомендується починати систематичне загартовування всього організму.

Повітря, як відомо, являє собою природну суміш газів, головним чином азоту і кисню. Ця газова оболонка і складає атмосферу нашої планети. Під впливом повітря і води на поверхні Землі відбуваються найважливіші геологічні процеси, формуються погода і клімат.

Перший професор медицини Московського університету С. Г. Зібелін, учень великого М. В. Ломоносова, ратував за профілактичний напрямок у вітчизняній медицині. Він стверджував: “Повітря не тільки життя зберігає, але і здоров'я спостерігає...” У цих словах розкрите найважливіше значення повітря для зміцнення здоров'я людини. Найвизначніші вчені завзято доводили: Купання в повітряному середовищі відповідає природі людини. “Як риба у воді, - стверджував, зокрема, німецький учений XVIII ст. Г. Ліхтенберг, - людина живе, постійно оточена іншою рідиною - повітрям. Купання в останньому може бути більш доцільним, ніж холодна водяна ванна”.

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду.

Російський фізіолог А. А. Ухтомський писав: “Показником працездатності тканини є її лабільність, тобто швидкість, з яким тканина, відреагувавши, здатна повернутися до вихідного стану. У результаті загартовування повітрям значно підвищується рухливість до ефективність судинних реакцій у людини”.

Повітря не тільки постачальник кисню. При утворенні вітру його потоки впливають на природні процеси і явища. Від вітру - урагани і бурі, хвилювання на морських просторах, ерозія ґрунту, усякого роду руйнування...

Інша справа - повітряні потоки помірної сили. Саме вони з усіх природних факторів розглядаються як найбільш ніжні, безпечні, усім доступні процедури.

Саме повітря, на думку вчених, найбільш універсальний засіб загартовування. З повітряних ванн медики рекомендують починати систематичне загартовування організму. Це простий, але разом з тим винятково корисний.

Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив і температури повітря і його вологості, і швидкості руху, і наявності аерозолей - усякого роду твердих і рідких речовин, що знаходяться в стані дрібного роздроблення. Основний фактор, що впливає на людину, - температура повітря.

Вплив повітряних потоків, що гартує, пов'язаний насамперед з різницею температур між ними і поверхнею шкіри. Шар повітря, що знаходиться між тілом і одягом, звичайно має постійну температуру (близько 27-28 °С). Різниця між температурою шкіри одягненої людини і навколишнім повітрям, як правило, невелика. Тому-то віддача тепла організмом майже непомітна. Але як тільки тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі тепла стає інтенсивніше. Чим нижче температура навколишнього повітря, тим більшому охолодженню ми піддаємося.

Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі визначену реакцію. У перший момент унаслідок великої віддачі тепла виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змінюється почуттям приємної теплоти. Шкідливі речовини в окремих випадках, обумовлених недостатнім провітрюванням навколишньої атмосфери, можуть накопичуватися в приземних шарах повітря, утворити отрутний смог, що нерідко викликає масові отруєння.

Особливу небезпеку представляють радіоактивні забруднення, що можуть носити глобальний характер.

Метод аеротерапії рекомендується при захворюваннях нервової і серцево-судинної систем, застосовується в хворих із захворюваннями легень (у період видужання), а також широко використовується як засіб загартовування здорових людей.


2.3. Ефективність сонячних ванн

Сонячне випромінювання має дуже виражений біологічний вплив на всіх живих істот. Сонячна енергія - могутнє джерело життя на Землі. Електромагнітні випромінювання Сонця впливають на організм людини. Найбільшою біологічною активністю володіє ультрафіолетове випромінювання. Однак і в цьому дуже вузькому діапазоні видимого спектра виділяють за характером біологічної дії дві ділянки. Перша - з довжиною хвилі 320 нм і більш (одна тисячна частка мікрона) - викликає еритему (почервоніння) шкіри, утворення пігменту (пристосувальна реакція) і вітаміну D, що має антирахітичний вплив. Другий - з довжиною хвилі 320 нм і менш. Цей діапазон твердого (короткого) випромінювання має виражений бактерицидний вплив, що найбільш сильно виявляється при довжині хвилі 280-305 нм.

Фізіологічний механізм дії всього діапазону сонячного випромінювання (від інфрачервоного до ультрафіолетового) визначається рядом рефлекторних реакцій, що виникають у відповідь на роздратування популяції рецепторів, закладених у шкірних покривах. Крім того, у шкірі під впливом сонячної радіації утворяться біологічно активні речовини (БАВ) - гістамін, холін, аденозін та ін. Всмоктуючись в кров, ці речовини розносяться по всьому організму і впливають на різні органи і тканини. Ультрафіолетове випромінювання викликає відповідну реакцію з боку симпатоадреналінової системи, а отже, підвищує працездатність і зміцнює загальний функціональний стан організму.

Довгохвильовий діапазон сонячного випромінювання також має досить виражену біологічну дію, однак його механізм зовсім інший. Так, ультрафіолетові промені проникають у шкіру на глибину не більше ніж на десяті і соті частки міліметра, і біологічний ефект триває досить тривалий час. Він виражається в почервонінні шкіри (еритемний вплив), що спостерігається через 5-6 годин і досягає максимального розвитку рівно через добу. Еритема тримається 3-4 дня, а потім поступово зникає.

Повторний вплив ультрафіолету викликає утворення в поверхневих шарах шкіри пігменту меланіну. Пігментація є самою дійсною захисною реакцією від надлишкового впливу сонячної радіації, і в першу чергу ультрафіолетових променів, від перегріву, тому що пігмент інтенсивно поглинає надлишкову енергію.

Ступінь пігментації дуже індивідуальна - від рожевого до інтенсивно-коричневого і чорного. Вона залежить від функції проміжної частки гіпофіза, що визначає інтенсивність утворення меланіну, тому прагнення деяких людей, особливо молодого віку, засмагнути якнайбільше зовсім невиправдано. У цьому випадку тривале перебування на сонце не сприяє здоров'ю, а, навпроти, дуже сильно йому шкодить. Варто мати на увазі, що чутливість шкіри до ультрафіолету в різних людей неоднакова. Вона більш виражена в блондинів і менш всього в брюнетів. У віці від 20 до 50 років чутливість найвища, але в більш старшому віці вона поступово зменшується, що зв'язано з загальними біологічними процесами старіння організму.

Біологічна дія ультрафіолету не обмежується однією тільки пігментацією. Спостерігається також посилене розмноження кліток базального шару эпидерміса, через що він стає більш товстим і стійким до механічних впливів, упровадженню патогенних організмів. Саме завдяки цьому підвищується бар'єрна функція шкіри.

Украй важливою позитивною властивістю ультрафіолетового випромінювання є утворення вітаміну D з ергостерина (жироподібної речовини), що знаходиться в нормі в шкірі. Вітамін D регулює обмін кальцію в організмі і тому має першорядне значення в попередженні рахіту.

Виразність біологічного ефекту ультрафіолетового випромінювання залежить від розмірів поверхні, що опромінюється. Найбільший ефект досягається при опроміненні оголеної поверхні всього тіла, найменший - коли людина одягнена.

Утворення меланіну в поверхневих шарах шкіри – не єдина реакція організму на сонячну радіацію. Спостерігається цілий ряд позитивних фізіологічних змін. Збільшується зміст гемоглобіну й еритроцитів у крові, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, зростає кількість кальцію і фосфору в організмі, прискорюється процес згортання крові за рахунок підвищення функції системи згортання, зростає резервна лужність крові, підвищується обмін речовин – тобто білковий і вуглеводний обміни. У цілому ці зміни відбивають значне поліпшення пластичних процесів в організмі, підвищення загальної резистентності організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організму, а також імунного захисту.

Особливо сприятливий вплив має сонячне випромінювання на дитячий організм. Регулярне опромінення підвищує функцію симпатоадреналової системи, тонус нервово-м'язового апарата і загальну працездатність, удосконалює терморегуляцію, підвищує рівень кальцію в крові, знижує артеріальний тиск, збільшує глибину подиху і знижує його частоту. Усе це свідчить про дуже глибоку перебудову в організмі під впливом сонячної радіації. Ці зміни, як правило, сприятливі для здоров'я, але тільки в тому випадку, коли інтенсивність і тривалість впливу не перевищують адаптаційних можливостей даного організму.

Особливий інтерес викликає дозування сонячних ванн, тобто тривалість перебування на сонце. Основним критерієм є поступове збільшення сили подразника. Однак об'єктивного показника, що характеризує інтенсивність впливу радіації і стан організму в сучасний момент часу, очевидно, не існує. Тільки через визначений час можна з упевненістю говорити про користь перебування на сонці і його правильній організації.

Під час засмаги необхідно постійно контролювати свій стан. Якщо з'явилися такі ознаки, як помітне почервоніння шкірних покривів, прискорений пульс, серцебиття, головний біль, запаморочення і нудота, варто негайно піти в тінь і знаходитися там до нормалізації самопочуття. Якщо стан не поліпшується, треба терміново звернутися до лікаря.

Сприятливими наслідками правильно організованого перебування на сонце є гарне самопочуття і бадьорий настрій, підвищений працездатність, гарний апетит, підвищена опірність несприятливим факторам навколишнього середовища. До несприятливих наслідків варто віднести погіршення самопочуття, слабість, поганий настрій, нервозність, поганий сон, зниження працездатності і т.д. У цьому випадку треба припинити цілеспрямоване перебування на сонці і звернутися до лікаря.

Непомірне перебування на сонці може викликати самий справжній опік - першого чи другого (з утворенням піхурів) ступеня. Якщо таке сталося, треба діяти в такий спосіб: обпалені ділянки тіла протерти спиртом чи кефіром (можна будь-яким кисломолочним продуктом). Не можна змазувати уражені ділянки якою-небудь олією чи жиром - це не допоможе, а лише збільшить ушкодження.


2.4. Загартовування водою


Загартовування організму водою давно і добре усім відомо. Біологічний ефект водяної процедури спостерігається досить швидко, і виразність його більш очевидна. Це пов'язано з тим, що вода в порівнянні з повітрям має більшу теплоємність і теплопровідність і тому викликає більш сильне охолодження організму, чим повітряні ванни тієї ж температури. Так, наприклад, при температурі повітря 24°С людина в оголеному виді почуває себе цілком комфортно. Тим часом перебування у воді тієї ж температури викликає відчуття прохолоди. Таким чином, водяні процедури є більш сильним засобом загартовування, чим всі інші.

Висока ефективність водяних процедур пов'язана з виникненням активної загальної реакції організму на вплив прохолодної чи холодної води при досить короткій експозиції впливу. У шкірі знаходиться різноманітна популяція рецепторів: теплові й холодові, тактильні, вільні нервові закінчення. Крім того, усі ділянки тіла мають своє представництво в корі великих півкуль мозку. Дія прохолодної чи холодної води, тобто температурного фактора, має механічний (тактильний) вплив на шкіру, викликає тим самим зміну найважливіших фізіологічних функцій організму. Поліпшується мікроциркуляція, підвищуються інтенсивність кровообігу і тихорєцького подиху, тонус нервово-м'язового апарата, удосконалюються механізми терморегуляції.

Провідним стимулом у досягненні позитивного ефекту є інтенсивність роздратування (температури), а не тривалість впливу фактора (води). Так, тривалість водяної процедури повинна бути тим коротше, ніж холодніше вода. Для загартовування застосовують прохолодну воду при температурі 24-16 ° С и холодну - нижче 16 ° С.

Найбільш сприятливий час прийому водяних процедур - ранковий час, після ранкової зарядки, коли шкіра рівномірно зігріта і спостерігається більш виразна судинна реакція. У цей час значно швидше відбувається перехід організму в активний стан, від сну до пильнування. Тим часом водяні процедури перед сном незалежно від температури води (прохолодна чи тепла) у деяких людей викликають порушення нервової системи і безсоння.
Якщо водяні процедури проходять на повітрі, це додатковий фактор, який потрібно враховувати при досягненні ефекту загартовування. У початковий період водяні процедури проводять при температурі повітря 17-20°С, у наступному температура повітря може бути трохи нижче. Після будь-якої водяної процедури треба обов'язково витертися, розтираючи тіло махровим рушником до червоного кольору. При значних охолодженнях організму доцільне виконання активних фізичних вправ.

Регулярні водяні процедури є ефективним засобом профілактики простудних і соматичних захворювань, надійним засобом збереження і зміцнення здоров'я, підвищення працездатності.

Загартовувальні водяні процедури розділяють на обтирання, обливання, душ і купання.

Обтирання являє собою найпростішу форму загартовування. Це найбільш слабка водяна процедура з порівняно низькою ефективністю. Її здійснюють за допомогою махрового чи рушника губки, змочених у воді. При цьому необхідно дотримувати визначеної послідовності: у першу чергу обтирають верхню половину тіла - шию, груди, руки, спину, витирають насухо і розтирають сухим рушником до появи червоності; у другу - нижню половину тіла - живіт, поясницю, нижні кінцівки. Руки при обтиранні повинні рухатися по ходу венозної крові і лімфатичних судин, тобто в напрямку від периферії до центра (до серця). Загальна тривалість процедури не перевищує 5 хвилин.

Обливання - наступна по інтенсивності водяна процедура, що гартує. Крім температурного фактора в цій процедурі додається деякий незначний механічний вплив на шкіру. Методика надзвичайно проста - вода, звичайно кімнатної температури (з таза, залишеного на ніч у ванній кімнаті), виливається зверху на шию і плечі з відстані 5-8 см. Дія прохолодної води спочатку викликає спазм шкірних кровоносних судин, а потім через кілька секунд судини розслаблюються. При цьому кровоток підсилюється, підвищується тонус нервово-м'язової системи, підсилюються обмінні процеси. Починають загартовування при температурі води 30°С с наступним зниженням до 15° С и нижче. Тривалість обливання не повинна перевищувати 2-3 хвилин.

Душ має найбільше сильний вплив на шкірні покриви людини. Це пов'язано з тим, що крім температурного фактора приєднується досить інтенсивний механічний вплив на шкіру падаючої струменя води. Душ на відміну від попередніх водяних процедур викликає більш виражену загальну і місцеву реакції з боку життєво важливих функцій організму. Початкова температура води не повинна бути вище 30°С, а тривалість впливу не більш 1 хвилини. Температуру води поступово знижують, а час збільшують до 2 хвилин, включаючи розтирання тіла. Постійні душові процедури викликають підвищення тонусу судин і нервово-м'язового апарата, підсилюють працездатність, удосконалюють механізми терморегуляції, а також функції ендокринної і нервової систем. І звичайно, це супроводжується підвищенням загальної резистентності (опірності) організму до простудних і інших захворювань.

Купання - один з розповсюджених і добре відомих із древніх часів методів оздоровлення і загартовування. У цей момент організм людини піддається комплексному впливу різноманітних у якісному відношенні факторів зовнішнього середовища. Загартовані люди купаються і влітку, і узимку. Сприятливий вплив купання у відкритих водоймах у теплий час року пов'язаний не тільки з температурним фактором, відбувається вплив на шкірні покриви повітряних ванн, а також сонячної радіації. Крім того, у здійсненні плавання беруть участь різні групи м'язів, відбувається навантаження на усі функціональні системи організму: серцево-судинну, дихальну, ендокринну, м'язову, нервову, імунну (захисну).

Купальний сезон у літню пору відкривають при температурі води і повітря не нижче 18-20°С, а закінчують при температурі води 13-14°С и повітря 15-16°С. Найбільш сприятливі години для купання – ранкові чи вечірні. Неприпустимо купатися відразу після прийому їжі, потрібно, щоб пройшло не менш 1,5-2 годин. Оскільки купання зв'язане з великими енерговитратами, час купання не повинен бути дуже тривалим.

Для досягнення позитивного ефекту час купання чи перебування у воді необхідно встановлювати в залежності від самопочуття, температури води і повітря, ступеня загартованості. Початкова тривалість не повинна перевищувати 1-2 хвилин. Поступово вона може бути збільшена до 20 хвилин і більш. Неприпустимо входити у воду при поганому самопочутті, у збудженому чи розпаленілому стані, відразу ж після інтенсивних фізичних вправ.

Найбільш сприятливий вплив на організм людини мають морські купання. До комплексу факторів, пов'язаних з купанням у прохолодній воді в літню пору року в середній смузі, додається хімічне роздратування шкірних покривів, обумовлене підвищеним вмістом у морській воді різноманітних солей, головним чином хлориду натрію. Саме їхня присутність викликає легку гіперемію (почервоніння) шкіри. Морські купання звичайно відбуваються при досить високій температурі повітря і води.

Зовсім інша, прямо протилежна ситуація спостерігається при купанні у відкритих водоймах у зимовий час року. Вона відбувається при температурі води +4°С, а повітря в дуже широкому діапазоні температур - від 0 до -20°С. Треба відразу ж сказати, що основній масі людей зимове купання не потрібно, а в ряді випадків протипоказано. Купання узимку вимагає дуже тривалої не тільки фізичної чи функціональної підготовки, але і не в останню чергу психологічної настроєності.

Вплив низької температури на організм людини супроводжується частішанням пульсу і подиху, отже, посиленням газообміну, підвищенням артеріального тиску, додатковими енерговитратами, зниженням температури тіла в поверхневих шарах шкірних покривів, посиленням ниркового кровотока і зростанням сечовипускання (діурезу).

Купання узимку, крім перерахованих вище змін, є найсильнішим подразником для нервової системи в цілому і для центральної нервової системи зокрема. Визначальним є тривалість перебування в холодній воді. При короткочасному перебуванні відзначається виражений тонізуючий ефект, досить тривалий за часом, помітно зростає загальна працездатність, підсилюються функції координації і регуляції з боку нервової, ендокринний систем і терморегуляторного апарата, зростає загальна резистентність організму до всіх несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, спостерігається підвищений емоційний тонус. У той же час тривале перебування в холодній воді, напроти, викликає позамежне гальмування нервової системи і, як наслідок, приводить до розвитку соматичних захворювань.

Періодичність зимового купання повинна бути не частіше 2 разів у тиждень, а його тривалість, особливо в початковий період, не більш 30 секунд. В міру звикання організму до холодної води тривалість купання можна потроху збільшувати до 2 хвилин, не більше. Вийшовши з води, необхідно обтертися насухо махровим рушником і швидко одягтися. Не слід довго знаходитися оголеним на повітрі. Підліткам молодше 18 років зимове купання не дозволене.

Загартовування дітей і підлітків, організм яких ще не розвитий повною мірою, варто проводити з великою обережністю, украй поступово збільшуючи інтенсивність Холодових процедур і тривалість їхнього впливу. Початковий період загартовування - обтирання - доцільне почати з температури води 30-32°С, поступово знижуючи її (через кожні три дні) на 1 -2°С. Зупинитися випливає на рівні 15-16°С. Тривалість водяної процедури не повинна перевищувати 4 хвилин. При обливанні необхідно дотримувати попередньої схеми з тією лише різницею, що нижня межа температури води не повинний бути менш 20° С, а тривалість процедури - більш 2 хвилин. Душові процедури можна рекомендувати підліткам від 12 років при температурі води не менш 20°С при тривалості не більш однієї хвилини.

Особливий вид загартовування - адаптування до високих температур. Систематично організований вплив високої температури удосконалює функції терморегуляції при різних видах діяльності: як у стані спокою, так і в момент роботи. В адаптованого до умов високої температури організму більш ефективно функціонує система потовідділення, що приводить до меншого підвищення температури тіла. Відомо, що з потім виділяються мінеральні речовини і водорозчинні вітаміни. Однак загартовування сприяє зменшенню концентрації хлоридів у поті при високій температурі, отже, у цей момент не відбувається істотного порушення мінерального обміну. Це можна пояснити, очевидно, удосконалюванням функції підшлункової залози, зокрема кори наднирників, що регулюють водно-сольовий обмін в організмі. Менш помітні зрушення спостерігаються в діяльності серцево-судинної системи. Так, наприклад, частота серцевих скорочень підвищується не так значно, як якби організм не був пристосований до високої температури. Менш помітні зрушення й у діяльності дихальної системи. Підготовлені люди переносять загальне перегрівання організму, коли температура тіла підвищується до 40°С и вище, без серйозних порушень у стані здоров'я.

Висновки

Побутові умови життя сучасної людини досягли неймовірного рівня, усе більш віддаляючи і віддаляючи її від природи, витвіром якої вона є. Вони (ці умови) знижують стійкість організму до зовнішнім факторів, зокрема до метеорологічних, які постійно змінюються, і. Відновити стійкість організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища можна винятково за допомогою загартовування.

Вплив процедур, що гартують, зачіпляє практично всі системи організму як єдиного цілого. Під їхнім впливом змінюється насамперед стан нервової й ендокринної систем, то відбивається на їхній регуляторній функції і здатності активно взаємодіяти з навколишнім середовищем. Пристосування організму торкається не тільки центральні структури головного мозку, тобто відбивається на системному рівні, але і більш інтимні механізми. У процесі загартовування функціональні зміни торкаються тканинний і клітинний рівні. Зокрема, міняються активність клітинних ферментів убік підвищення їхньої активності, хімічний склад і фізико-хімічний стан кліток. Зміна нервової регуляції при загартовуванні організму пов’язана з формуванням нових умовних рефлексів.

До основних методів загартовування належать загартовування повітрям, загартовування сонячними ваннами та водою.

Повітряні процедури впливають на весь організм: підвищують тонус нервової і м'язової систем, поліпшують функцію ендокринної системи, стимулюють мікроциркуляцію і загальний кровообіг, удосконалюють обмінні процеси, підвищують захисні функції й у цілому підвищують стійкість організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Сонячне випромінювання має дуже виражений біологічний вплив на всіх живих істот. Електромагнітні випромінювання Сонця впливають на організм людини, викликають утворення вітаміну D, що має антирахітичний вплив. Крім того, у шкірі під впливом сонячної радіації утворяться біологічно активні речовини (БАВ) - гістамін, холін, аденозін та ін. Всмоктуючись в кров, ці речовини розносяться по всьому організму і впливають на різні органи і тканини. Ультрафіолетове випромінювання викликає відповідну реакцію з боку симпатоадреналінової системи, а отже, підвищує працездатність і зміцнює загальний функціональний стан організму, а також має бактерицидний вплив.

Висока ефективність водяних процедур пов'язана з виникненням активної загальної реакції організму на вплив прохолодної чи холодної води при досить короткій експозиції впливу. У шкірі знаходиться різноманітна популяція рецепторів: теплові й холодові, тактильні, вільні нервові закінчення. Дія прохолодної чи холодної води, тобто температурного фактора, має механічний (тактильне) вплив на шкіру, викликає тим самим зміну найважливіших фізіологічних функцій організму. Поліпшується мікроциркуляція, підвищуються інтенсивність кровообігу і тихорєцького подиху, тонус нервово-м'язового апарата, удосконалюються механізми терморегуляції.

Таким чином, фективність від загартовувальних процедур є беззаперечною. Проте в кожному методі загартовування для отримання позитивного ефекту необхідно дотримуватись чітко визначених правил.


Використана література

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – К.: Здоров’я, 1998. – 248 с.
   
2. Брехман И.И. Введение в валеологию – науку о здоровье. – Ленинград: Издательство «Наука», 1987. – 128 с.
   
3. Гигиеническое воспитание и формирование здорового образа жизни детей и учащихся общеобразовательных школ. // Гигиена и санитария. – 1991. – № 3.– С. 76-77.
   
4. Горелик Н.Д. Мероприятия по оздоровлению часто болеющих детей дошкольных учреждений. // Педиатрия. – 1991. – № 3. – С. 86-89.
   
5. Зиновьева А. Русалка среди льдов. // Спортивная жизнь России. – 2005. – № 11. – С. 30-32.
   
6. Кузнецова М.Н. и др. Оценка степени готовности детского организма к поведению физиологических процедур по физиологическим параметрам. // Педиатрия. – 1994. – № 1.– С. 93.
   
7. Максимова Т. М. Особенности гигиенического поведения практически здорового населения. // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. – 2006. – № 3. – С. 94-96.
   
8. Москаленко В.Ф. Здоровий спосіб життя: теорія та практика. – 2002. – № 2. – С. 4-6.
   
9. Насонова Л. Ударный вариант закаливания. // Физкультура и спорт. – 2007. – № 2. – С. 22-24.
   
10. Попов И.А. Пути формирования здорового образа жизни. // Вестник новых медицинских технологий. – 2005. – № 3-4. – С. 12-14.
    
11. Сенников С.А., Костович Л. Школы управления здоровьем. Рекомендации по внедрению программ. // Школа здоровья. – 2001. – С. 39-47.
    
12. Толстанов О.К., Павловський В.А. Здоровий спосіб життя та профілактика ВІЛ/СНІду. – Житомир: Вид-во ЖККГВ «Полісся», 2007. – 159 с.
    
13. Убайдуллаева С.Ф., Чуканин Н.Н., Илек Я.Ю. Влияние закаливания на состоянии физической терморегуляции у детей дошкольного возраста. // Медицинский журнал Узбекистана. – 1991. – № 1. –С. 20-22.
    
14. Холод вместо допинга. // Спортивная жизнь России. – 2004. – № 3. – С. 23-24.
    
15. Чоговадзе А.В. Физическая культура и закаливание – важные средства укрепления здоровья населения (врачебно-физкультурная служба в оздоровительной работе с населением). // Здравоохранение Российской Федерации. – 1991. – № 7. – С. 3-6.
    
16. Шапская С.Н. О совершенствовании организационных форм оздоровления детей дошкольного возраста с использованием естественных и искусственных физических факторов. // Материнство и детство. – 1992. – Т. 37, № 6-7. – С. 35-36.