Історія педагогіки
| Вид материала | Документы |
- Програма вступного фахового випробування з соціальної педагогіки, 197.29kb.
- Програма вступного випробування з соціальної педагогіки, 109.69kb.
- Типова програма кандидатського екзамену із спеціальності 13. 00. 01 загальна педагогіка, 456.55kb.
- Шості Всеукраїнські Читання з гуманної педагогіки, 374.25kb.
- Тема: Предмет та основні категорії педагогіки, 1014.76kb.
- 1. Загальні засади дошкільної педагогіки, 6092.62kb.
- Робоча програма курсу "Історія філософії України " Для спеціальності 030300 «Історія», 162.85kb.
- Ліхтей І. М. Історія середніх віків, 1009.98kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.
- Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
Питання для роздумів і проблемні запитання
Обґрунтуйте сутність виховання за Р. Штайнером.
Визначте паралелі між розумінням навчання М. Монтессорі і сучасним
навчанням дітей в Україні.
Вкажіть спільні ознаки теорії нового виховання і концепції особистісно орієнтованого виховання в Україні.
Тест
1. Провідним методом дослідження у експериментальній педагогіці є:
а) природний експеримент; б) лабораторний експеримент;
в) тести; г)спостереження.
2. Шкала Біне-Сімона — це:
а) вікова періодизація; б) тести для визначення рівня розумового розвитку дитини; в) система оцінювання знань учнів.
3. Е. Клапаред та Е. Фер'єр були засновниками:
а) функціональної педагогіки; б) педагогіки дії;
в) педагогіки особистості; г) педагогіки евритмії.
4. Антропософія — це назва філософської системи:
а) Д. Дьюї; б) Р. Штайнера;
в) Е. Клапареда; г) С.Френе.
5. Вальдорфська педагогіка отримала свою назву за:
а) назвою філософської концепції автора;
б) назвою місцевості, де була створена перша школа такого типу;
в) прізвищем автора;
г) назвою ідеї.
6. Принцип циклічності є однією з основ побудови:
а) техніки Френе; б) Ієна-плану;
в) вальдорфської педагогіки; г) теорії А.Маслоу.
7. Використання друкарського верстата як невід'ємного елемента структури навчально-виховного процесу є характерним для:
а) техніки Френе; б) Ієна-плану;
в) вальдорфської педагогіки; г) теорії А.Маслоу.
Тема VI
СУЧАСНА ОСВІТА У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ КРАЇНАХ СВІТУ
Система освіти в США.
Освітня система у Великобританії.
Характеристика освітньої системи у Німеччині.
Характеристика освітньої системи у Франції.
Система освіти в Японії.
Література: [4, 17, 21]
Ключові слова: децентралізоване управління освітою, граматична школа, об'єднана школа, технологічна середня школа, середня сучасна школа, паблік скулз, реальна школа, «материнська школа», інноваційний підхід.
1. Система освіти в США
Управління освітою в США традиційно є децентралізованим. Воно здійснюється на рівні штатів. Значні права у вирішенні шкільних питань надані графствам, містам, навчальним округам, яких в країні нараховується близько 15 тис [21].
Дошкільне виховання здійснюється в дитячих яслах (до 3 років) і садках (від 3 до 5 років). Система дошкільних закладів включає приватні, державні та кооперативні установи, що суттєво відрізняються між собою метою, організацією та програмою діяльності. З 80-х років відмічається активізація уваги до цієї освітньої ланки, суттєве зростання кількості дошкільних установ. Отже, провідною метою закладів дошкільного виховання є підготовка до школи. Для дітей, які позбавлені такої можливості у дитячих установах або вдома, здійснюється урядова програма «Хед старт» (початковий старт), що передбачає набуття початкових освітніх навичок за допомогою телевізійних навчальних програм.
Шкільне навчання починається з 6—7 років, залежно від штату, і здійснюється у дванадцятирічній загальноосвітній школі, що має таку структуру: початкова школа (1—6 класи), неповна (молодша) середня школа (7—9 класи), старша середня школа (10—12 класи), тобто діє схема «6+3+3». У деяких штатах (малонаселених) існує структура «6+6», тобто початкова та об'єднана середня школа, або «8+4».
В країні існують як державні загальноосвітні школи, так і приватні, більшість з яких є конфесійними. Особливе місце серед приватних належить «незалежним» школам, в яких виховується еліта сучасного суспільства. Відбір абітурієнтів до таких шкіл здійснюється за допомогою вступних тестів, платні за навчання (10-20 тис. доларів за навчальний рік) та соціального статусу батьків. Метою таких шкіл є формування різнобічно розвиненого джентльмена, який має гарні манери, розважливий у справах, вміє планувати своє життя, акуратно витрачати гроші та час заради досягнення головної мети — стати багатим.
На всіх етапах шкільного навчання в американській школі відсутні єдині навчальні програми, підручники. Кожний навчальний округ розробляє свої рекомендації щодо навчального часу, друкує програми з окремих предметів, як і займається фінансуванням шкіл.
З молодшої середньої школи починається диференціація навчання згідно з рівнем здібностей та бажанням учнів. У 9 класі крім обов'язкових предметів (рідна мова, історія, математика, біологія, географія, предмети естетичного циклу, фізичне виховання, гігієна, праця) вводиться значна кількість предметів за вибором (елективних курсів), які дозволяють обрати певний профіль навчання у старшій середній школі. Диференціація змісту освіти посилюється ще й тим, що більшість обов'язкових предметів викладається за програмами різних рівнів складності,
Старша середня школа США являє собою установу, в якій навчання здійснюється за трьома основними профілями: академічним, загальним та виробничим (трудовим). Навчання на академічному профілі є підготовкою до вступу у вищий навчальний заклад і здійснюється за збагаченими ускладненими програмами. Залежно від подальшого професійного вибору школяра навчання може мати гуманітарну, суспільствознавчу, природничу або іншу орієнтацію. Загальний профіль орієнтує учнів на вступ до середніх навчальних закладів. Виробничий профіль призначений для учнів, які підуть після школи на виробництво. Тому цей профіль, пов'язаний із здобуттям певної спеціальності.
До змісту навчання включено як предмети «ядра» — обов'язкові (рідна мова та література, суспільствознавчі науки, математика, природничі науки, комп'ютерна грамотність), так і предмети за вільним вибором учнів.
В США відсутні єдині вимоги до абітурієнтів. Все залежить від типу вузу, ряду соціально-економічних факторів, престижності вузів. Одні навчальні заклади (дворічні коледжі) не вимагають вступних екзаменів, чотирирічні коледжі та університети, особливо престижні (Гарвард, Йель, Принстон, Стенфорд, Чикаго та деякі інші) проводять конкурсний відбір абітурієнтів.
Метою вищої школи США є підготовка спеціалістів, здатних мислити, робити вірні оціночні судження, застосовувати творчу уяву. Основний акцент робиться не на обсяг, а на фундаментальність навчання, на знання спеціалістами концепцій розвитку певних галузей науки і техніки, на формування у них навичок подальшої самоосвіти.
2. Освітня система у Великобританії
Управління системою освіти в масштабах країни здійснює міністерство освіти та науки, але традиційно місцеві органи та керівництво шкіл продовжують визначати суттєві сторони шкільного життя: навчальні плани, програми, підручники, режим роботи тощо.
Початковою ланкою освітньої системи є дошкільне виховання. Ним охоплено до 100 % дітей. Установами дошкільного виховання є муніципальні (державні) та приватні денні ясла, ясельні школи та класи, ігрові групи, де здійснюється догляд за дітьми та їх виховання переважно від 3 до 5 років. Останнім часом у різних типах дошкільних закладів практикується перехід до різновікових «сімейних» груп, куди можуть входити діти від кількох місяців до 5 років. Певна частина дітей дошкільного віку відвідує початкові школи, що пояснюється недостатньою кількістю дошкільних установ.
Шкільне навчання починається з 5 років у школі для малюків, де навчання є максимально наближеним до домашніх ігрових умов. Від 7 до 11 років діти навчаються у початковій школі. З першого дня шкільного життя дітей ділять на групи за рівнем інтелектуальних здібностей та навчальних умінь. У початковій школі це три потоки: група «А» — здібні, підготовані діти, «В» — з посередніми здібностями, «С» — з низьким рівнем здібностей, недостатніми навичками читання, письма, лічби.
Середня школа є обов'язковою до 15 років. Існує кілька типів середніх шкіл: граматична, об'єднана, сучасна, технологічна. Крім того існують елітні приватні «public schools» — школи інтернатного типу з роздільною системою навчання.
Середня граматична школа дає повну середню освіту і право вступити до вузу на будь-який факультет. До таких шкіл вступають до 15 % кращих випускників початкових шкіл — вихідців із середнього стану. У процесі навчання учнів часто перегруповують згідно з рівнем здібностей. Традиційно освіта в таких школах завжди мала класичний характер. В сучасних умовах у них діють як гуманітарні, так і природничо-математичні та інші відділення. Старшокласники вивчають дисципліни за індивідуальними планами.
Середня сучасна школа є найбільш масовою в країні. Після її закінчення випускник отримує довідку, а не атестат (як в граматичній), що не дає права на вступ до вузу мета школи-підготувати учнів до оволодіння масовими професіями, тому велика увага приділяється професійному навчанню. Загальноосвітня підготовка зведена до мінімуму.
Середня об'єднана школа є кроком на шляху до демократизації системи середньої освіти: вона повинна об'єднувати всі типи середніх шкіл. Формально навчальні плани тут є єдиними, але на практиці навчання здійснюється у потоках та групах на різних рівнях складності.
Міська технологічна середня школа (коледж) — новий тип навчального закладу, який дає широку загальну освіту з акцентом на природничі науки та технологію. Їх мета — підготовка для промисловості спеціалістів високого рівня.
Паблік скулз готують своїх випускників до вступу в університет та до заняття керівних посад у політиці, економіці, армії, церкві. Існує близько 120 чоловічих шкіл такого типу, де навчається 50 тис. учнів. Відбувається активне реформування змісту освіти у відповідності до вимог НТП: введені крім гуманітарної природничо-математична та практична спеціалізації.
В країні нараховується понад 850 вищих навчальних закладів (43 університети, 159 педагогічних коледжів, 30 політехнічних інститутів тощо). Всі вони державні. Найпрестижнішими серед університетів є Оксфорд (1168) та Кембридж (1269), які разом іноді називають Оксбридж. 65 % їх студентів є випускниками паблік скулз.
Курс університетського навчання продовжується у Великобританії, як правило, 3 роки. Навчальний рік поділяється на 3 триместри. Основними формами організації навчання є лекції, семінари, дискусії, тьюторські заняття: заняття невеликої групи студентів з одним наставником протягом усього вузівського періоду. Тьютор (наставник) тримає в полі зору успішність студента, формування його особистості як спеціаліста [21].
3. Характеристика освітньої системи у Німеччині
Сучасна німецька система освіти являє собою єдину структуру від дошкільних закладів до освіти дорослих. Вона включає такі ланки:
— дошкільне виховання (елементарний ступінь), що здійснюється у дитячих садках (переважно приватних), нульових класах та шкільних дитячих садках. До останнього часу ця освітня ланка була розвинута недостатньо. Її відвідувало близько 75 % дітей;
— початкова освіта, що надається у 4-річних початкових школах;
— перший ступінь середньої освіти — неповна середня освіта (5—10 класи) — включає різні типи шкіл: основну школу (5—9 класи), реальну школу (5—10 класи), гімназію (5—10 класи), загальну школу (5—10 класи) та профшколи нижчої ланки;
— другий ступінь середньої освіти — повна середня освіта:
11—13 класи гімназій різних типів, профшколи підвищеного типу, ПТУ, що готують до вступу у ВНЗ за певною спеціальністю;
— освіта дорослих;
- вища освіта.
Шестирічні діти починають навчання у початковій школі. Після її закінчення учні отримують направлення-рекомендацію до певного типу середньої школи, де містяться відомості про фізичний та психічний розвиток дитини, її успішність, поведінку та здібності, схильність до практичних або теоретичних занять.
Гімназія дає найбільш повноцінну, фундаментальну середню освіту. Існують різні спеціалізовані типи гімназій: класичні, природничо-математичні, соціально-економічні, музичні, педагогічні, музично-педагогічні, спортивні, сучасних мов та жіночі гімназії. У всіх типах гімназій вивчають німецьку мову, історію, географію, соціологію, релігію, фізику, біологію, хімію, першу іноземну мову — латину або німецьку, другу — англійську, третю — одну з скандинавських або російську; у класичних гімназіях вивчають ще грецьку або давньоєврейську.
Диференціація навчання починається з 5 класу, найбільш інтенсивно вона здійснюється у старших класах: на профілюючі предмети відводиться третина навчального часу. З 11 класу гімназисти мають право вільного вибору форм та змісту навчання.
Основна школа дає неповну середню освіту. Її випускники після закінчення обов'язкового 9 класу (існує ще 10-й — необов'язковий) переходять, як правило, до системи професійної освіти. Відмінна успішність в основній школі дає право після закінчення 10 класу перейти до старшого ступеня гімназії. Однак такі випадки є дуже рідкими у зв'язку з низьким рівнем підготовки, який дають такі школи.
Реальна школа дає загальну освіту (5—6-річну) та робітничу професію найвищої кваліфікації. Навчання диференціюється за професійною ознакою. Існують такі профілі: природничо-математичний, іноземних мов, соціально-історичний, домашнього господарства, музичний.
На особливу увагу заслуговують нові типи середніх шкіл — реальні школи, які до 1985 р. існували як експериментальні. У таких школах активно застосовують нові, прогресивні методики навчання та виховання, що сприяють максимальному розвитку здібностей учнів. В цілому існування власної оригінальної педагогічної концепції, яка реалізується шляхом творчих зусиль усього педагогічного колективу, є характерною рисою діяльності значної кількості німецьких шкіл.
При існуванні кількох типів середніх шкіл кордони між ними досить розмиті: існує багато варіантів переходу з одного типу школи до іншого.
Перший німецький університет був заснований у 1386 р. у Гейдельберзі. Концепція традиційного німецького університету базується на неогуманістичній теорії В. Гумбольдта, згідно з якою університет є центром розвитку та пропаганди знань, підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Його головна мета — сприяти гармонійному розвитку особистості, забезпечувати на високому рівні загальнонаукову освіту.
Традиційною особливістю організації навчального процесу є академічна свобода; студент самостійно визначає для себе зміст освіти та тривалість навчання.
4. Характеристика освітньої системи у Франції
Для системи освіти Франції характерний високий рівень централізації: навчальні плани та програми, розпорядок шкільного життя, призначення та звільнення педагогічного персоналу детально регламентується урядовими циркулярами та інструкціями.
Всіма навчальними закладами керує міністерство національної освіти. Територія країни поділена на 19 академій (навчальних округів), які включають в себе по кілька департаментів. Принцип свободи освіти дає право на відкриття приватних навчальних закладів, більшість з яких знаходиться під контролем церкви. В приватних школах навчається близько 20 % від загальної кількості учнів.
Система народної освіти Франції складається із закладів дошкільного виховання, загальноосвітньої школи, професійно-технічної та вищої освіти. Шкільне навчання починається у 6 років і продовжується до 18. Перші п'ять років діти навчаються у початковій школі, після якої їх автоматично переводять до першого 4-річного циклу середньої школи — неповної середньої школи, що є обов'язковою. Після її закінчення учні переходять до «короткого» або «довгого» варіанту другого циклу середньої освіти. «Короткий» являє собою професійну підготовку без права на продовження навчання у вузах. «Довгий» — це три старших класи ліцею, де після успішної здачі державних екзаменів випускники отримують диплом бакалавра, що відкриває шлях до вищої освіти.
Дошкільне виховання здійснюється у «материнських школах» (дитячих садках) та в «класах для малюків» (підготовчих курсах при початкових школах), які відвідує до 90 % дошкільників. Завданням цих установ є не тільки загальний розвиток дитини, а й підготовка до школи. Їх випускники вміють рахувати, читати і навіть писати. Існує пряма спадкоємність між змістом, формами та методами діяльності «класів для малюків» та початковою школою.
Початкова школа складається із трьох курсів: підготовчого (від 6 до 7 років), елементарного (від 7 до 9 років) та середнього (від 9 до 11 років). Діти навчаються 4 дні на тиждень по 6 годин щоденно. Неділя — день відпочинку, середа та четвер — відвідування богослужіння для віруючих, екскурсії та прогулянки. Домашні завдання та перевідні екзамени у початковій школі відсутні. Головною метою початкової школи є розвиток особистості школяра, формування у нього навичок критичного та раціонального мислення, самостійних суджень.
З метою зміцнення здоров'я школярів створюють «снігові», «морські» та «зелені» класи, де діти протягом 2—3 тижнів одночасно з розумовим розвитком отримують інтенсивне фізичне загартування.
В середній школі обов'язковими є з 6 по 3 класи (у Франції зворотна нумерація). Існують три типи середніх освітніх закладів: класичний та сучасний ліцей, загальноосвітній колеж, старші класи початкової школи. Повноцінну середню освіту дає тільки ліцей.
Навчальний процес у неповній середній школі має два цикли: спостереження (6—5 класи), де діти навчаються за загальною програмою, і орієнтації (4—3 класи), де вводяться диференційовані за напрямами програми та предмети за вибором. У колежі це предмети, що носять практичну допрофесійну спрямованість. У ліцеї — давня мова, друга іноземна мова при посиленому вивченні основної іноземної мови.
Для тих, хто закінчує неповну середню школу, відкриваються два шляхи: професійні навчальні заклади (2 роки навчання), старші класи ліцею (3 роки). Напрям навчання в ліцеях визначається системою елективних предметів. Для першого року навчання визначені три секції: А — гуманітарна (більша увага приділяється вивченню іноземних мов), С — природничо-математична (математика, фізика), Е — технічне навчання та практична робота у виробничій сфері. У наступні два роки диференціація навчання посилюється. Встановлюються 5 секцій: А — філософія і філологія, В — соціально-економічні науки, С — математика і фізика, Д — біологія, Е — техніка. Найбільш престижною вважається перша секція.
Професійно-технічну освіту отримують у ліцеях професійного навчання. Існують ліцеї промислового та сільськогосподарського профілів. Випускникам видається свідоцтво про професійну підготовку до однієї з 250 спеціальностей. Якщо учень досяг 16-річного віку, він може залишити ліцей і оволодівати професією в центрі учнівства, де після 2 років навчання видається свідоцтво про професійну придатність за профілем того чи іншого сектора економіки.
Вища освіта у Франції має дуже давню історію. Паризький університет існує з 1150 р., Сорбонна — із 1200 р. В країні існує 250 вищих навчальних закладів, із них 77— університети (65 з яких — державні). Університети є провідною ланкою системи вищої освіти, в них навчається більш ніж 80 % студентів.
Більшість приватних університетів належить церкві. Їх випускники мають, як правило, високу кваліфікацію і користуються великим попитом. Навчання в університеті поділене на кілька циклів. Після закінчення кожного з них присвоюється певний науковий ступінь та видається диплом. Студент, як правило, сам організовує свою роботу (відвідування занять не є обов'язковим), але двічі на рік необхідно здати встановлені екзамени. За їх результатами студентів поділяють на розряди, що має велике значення під час розподілу вакансій серед випускників.
5. Система освіти в Японії
Система освіти, що діє в Японії, була створена після Другої світової війни за безпосередньої участі американських спеціалістів, тому за своєю структурою вона практично повністю копіює американську: 6-річна початкова, 3-річна молодша середня, 3-річна старша середня школа, 2—4-річні коледжі та університети.
Для Японії характерна висока повага до освіти, навіть культ освіти. Японці називають своє суспільство «суспільством дипломів», де має велике значення не тільки рівень навчального закладу, що його видав, але і його престиж.
На відміну від європейського та американського, японський навчальний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня. Він є найдовшим серед розвинених країн: у 1990 р. японські школярі провчились 243 дні, діти у ФРН — та Росії — по 210, англійці — 192, французи 185, американці ж тільки 180. Канікули бувають влітку, взимку та весною, після перехідних екзаменів.
Дошкільне виховання здійснюється в дитячих садках, які відвідують діти, як правило, з 5 років. 63 % дитячих садків належать приватним особам. Вже на цьому етапі починається урахування престижності виховного закладу: він повинен забезпечити найбільш успішний початок шкільного життя.
Більшість шкіл в Японії – державні. Програма початкової школи включає 8 обов'язкових предметів (японська мова, соціальні предмети, арифметика, природознавство, музика, мистецтво та праця, домашнє господарство та фізичне виховання), основи морального виховання і спеціальну діяльність (шкільні та класні збори, гурткова робота, різні церемонії, екскурсії, спортивні змагання, користування бібліотекою, заняття з гігієни, правил безпеки тощо).
Молодша середня школа виконує навчальний план, в який входять як обов'язкові предмети, так і предмети за вибором. Вибір обов'язкових предметів здійснюється не самими учнями, а місцевими керівниками освіти згідно з локальною необхідністю та нахилами школярів. Серед предметів за вибором: іноземна мова (в основному англійська) або комбінація професійного та естетичного циклів.
Характерною рисою японських шкіл є високе наповнення класів: у початковій школі — до 40 учнів, у молодшій середній — від 41 до 45. Багатолюдність у класах, орієнтація на заучування примушує батьків звертатися до репетиторів. Масовим явищем є навчання школярів на приватних додаткових курсах «дзюку» (понад 25 % учнів початкових шкіл та близько 60 % — молодших середніх). Використання такої системи компенсуючого навчання, діяльність якої не переривається навіть влітку, є однією з важливих причин ефективності японської школи.
Перехід до старшої середньої школи пов'язаний із вступними екзаменами у вигляді тестів, що визначають успішність навчання з окремих предметів та коефіцієнт розумової обдарованості. Навчання диференційоване, з поділом на потоки та профілі. Як правило, існують два відділення: загальноосвітнє, з поділом на академічний (гуманітарний та природничо-математичний) і загальний профілі, та професійне із сільськогосподарським, риболовним, промисловим, комерційним, домогосподарським профілями та циклами більш вузької спеціалізації.
Академічний профіль готує до вступу в університет. На загальному вивчають приблизно ті ж предмети, що і на академічному, але на нижчому рівні. Знання тут мають більш прикладний характер. Професійне відділення готує учнів до праці з певної спеціальності. Загальноосвітня програма зведена тут до мінімуму.
Навчання в старшій середній школі Японії є платним як в державних, так і в приватних школах.
Професійно-технічна освіта здійснюється у професійних школах двох типів:
а) технічні коледжі для тих, хто закінчив молодшу середню школу (строк навчання 5 років);
б) молодші коледжі для випускників старших класів середніх шкіл (строк навчання 3 роки). В країні нараховується близько 800 професійних шкіл, з яких більшість (96 %) приватні.
Вища освіта надається в університетах та інститутах. Після 4 років навчання випускники отримують ступінь бакалавра і можуть продовжити навчання у магістратурах та докторантурах вузів. 75 % японських студентів навчаються в приватних вузах, але значення державних у підготовці інтелектуального потенціалу нації є вагомішим [21].
Творчі завдання і реферати
- Провідні тенденції освітніх систем ХХІ ст.
- Початкова освіта у Великобританії, Франції Німеччини (порівняльний аналіз)
- Особливості організації педагогічної освіти у США.
Питання для роздумів і проблемні запитання
- Яке значення для національної освіти має всесвітня тенденція глобалізації?
- Виділіть спільні і відмінні тенденції у загальній освіті США й Україні.
- Яка з найбільш розвинених країн світу претендує на всезагальну вищу освіту?
Тести
- Тьютор — це:
а) вчитель початкової школи США;
б) викладач-наставник в університеті Великобританії;
в) шкільний інспектор у Франції;
г) вихователь у гімназіях ФРН.
2. Ліцей — це середня школа у:
а) Франції; б) Великобританії;
в) США; г) Японії.
3. Гарвард є одним із найпрестижніших університетів у:
а) Японії; б) Великобританії;
в) США; г) Франції.
4. У США дітей починають ділити на групи за рівнем здібностей у:
а) початковій; б) неповній середній; в) повній середній школі.
5. «Гайденс» – це
а) психологічна служба у школі США;
б) програма проведення екскурсій в англійській школі;
в) вид компенсуючого навчання в японській школі;
г) освітні послуги в Німеччині.