Організація самостійної діяльності учнів

Вид материала

Содержание

Парне взаємонавчання
Взаємонавчання груп
Учень замість учителя
Взаємозв'язок між різними видами самостійної роботи

Подобный материал:

Організація самостійної діяльності учнів

Сучасність потребує нового покоління молоді, а отже, і втілення в систему освіти нових педагогічних методик, пошук та оновлення старих методик навчання.

Усебічний розвиток особистості передбачає розвиток в учнів самостійності. Під час формування самостійності в пізнавальній діяльності необхідно мати на увазі два тісно пов'язані між собою завдання:

• навчити учнів самостійно оволодівати знаннями та формувати свій світогляд;

• навчити учнів самостійно застосовувати знання в навчальній та практичній діяльності. За визначенням психолога І. О. Зимньої, «самостійна робота — цілеспрямована діяльність суб'єкта, внутрішньо мотивована, розподілена самим суб'єктом на сукупність необхідних для виконання дій, яка коригується в процесі й у результаті діяльності, і виконання потребує досить високого рівня самосвідомості, рефлексії, самодисципліни, особистої відповідальності, приносить учню задоволення як процес самовдосконалення і самопізнання».

У психологічній науці є дані про те, що людина запам'ятовує 10 % з того, що вона чує, 50 % з того, що вона бачить, та 90 % з того, що робить сама. Отже, самостійна робота є найбільш ефективною, є засобом боротьби за глибокі та міцні знання учнів, формування активності та самостійності як рис особистості, розвитку розумових здібностей. Для досягнення цієї мети набуває важливе значення розробка форм організації самостійної роботи учнів з вивчення основ наук та методів керівництва.

Для досягнення позитивних результатів під час організації самостійної роботи важливо методично правильно її організувати, провести під час підготовки до уроку певну копітку роботу, підібрати різнорівневий та диференційований матеріал та усвідомити, що учні можуть самостійно опрацювати та засвоїти, а що потребує безпосередньо навчання з боку вчителя.

Під час організації самостійного опрацювання навчального матеріалу обов'язково слід ураховувати, що учень є особистістю, має свій характер, рівень розумової діяльності. Ці якості особистості учня проявляються в мотивації, мисленні, мові, поведінці, діяльності та організації навчальної праці.

Під час самостійної навчальної діяльності учні свідомо намагаються досягти мети навчання, застосовують свої розумові здібності, показують у певній формі (усна, письмова відповідь, графічна побудова, проведення та оформлення дослідів, розв'язування розрахункових та експериментальних задач) результат процесу навчання та отримують задоволення від процесу навчання.

Під самостійною роботою над опрацюванням навчального матеріалу розуміють таку роботу, яку учні виконують за завданнями вчителя та під його контролем, але без попередньої його участі, у спеціально відведений для цього час.

Самостійне опрацювання навчального матеріалу може бути організовано для пошуку та розуміння знань, формування, розвитку, закріплення навичок узагальнення та систематизації навчальної інформації. Самостійне опрацювання навчального матеріалу можна класифікувати так (див. додаток 1):

за дидактичною метою;
за характером пізнавальної діяльності;
за формами організації роботи;
за джерелами знань та засобів навчання.

Для самостійної роботи доцільно використовувати новітні технології-моделі «прямого викладання», інтерактивні форми та методи навчання, групові форми організації навчання.

Головне призначення «прямого викладання» полягає у викладанні вчителем основних положень і законів, які вивчаються в межах навчальної дисципліни таким чином, щоб це було зрозуміло учням. Згідно з цією моделлю, навчальний матеріал подається невеликими порціями з періодичною перевіркою ступеня розуміння його змісту та залучення школярів до практики із застосуванням одержаної інформації. Пряме викладання особливо ефективне, коли матеріал складний і принципово новий.

У педагогіці часто висловлюється думка, що роль учнів у навчанні за моделлю прямого викладання полягає в пасивному слуханні того, про що розповідає вчитель.

Це виглядає дійсно так, коли модель використовується не професійно. За цих умов учні пасивно запам'ятовують наведену вчителем інформацію. У разі професійного підходу до організації навчання за цією моделлю вчитель постійно активізує клас, наводить приклади та залучає до цієї діяльності учнів, планує практичні вправи, під час виконання яких у школярів формуються практичні вміння та навички. За таких умов ефективність уроку може бути досить високою.

Основні елементи уроку:

Орієнтація.
Подання нового матеріалу.
Структурована практика.
Керована практика.
Самостійна практика.
Перевірка розуміння.
Підсумок і завершення уроку.

Метою етапу «Орієнтація» є налаштовування на вивчення нового матеріалу. Його можна починати з повторення, яке може відбуватися у формі фронтального опитування учнів або групового обговорення, під час якого учні аналізують результати виконання домашнього завдання або згадують основні елементи минулого уроку. Перехід до засвоєння нового матеріалу може починатися з викладання цілей та загального опису змісту та плану проведення уроку. Завершальним моментом є формулювання основної проблеми, що була розглянута, плавний перехід до подання нового матеріалу.

Подання нового матеріалу може відбуватися в різних формах: лекція, дискусія, демонстрація навчального матеріалу, кінофільму, робота з комп'ютером, ланцюжок демонстрацій із подальшим аналізом побаченого, розробка задачі, моделювання хімічного процесу та ін. Незалежно від форми подачі нового матеріалу основні положення та тези вводяться поступово, у логічній послідовності. Усі основні положення та ідеї доцільно подавати в наочній формі у вигляді роздавальних матеріалів, слайдів, таблиць, схем. У ході навчання вчитель періодично перевіряє розуміння учнями того, що буде викладено, запитуючи: «Усі зрозуміли?», «Чи є у когось запитання?» Пропонує повторити визначення основних понять, викласти зміст основних думок, які були розглянуті на уроці. Ставить учням питання для обговорення. Перевіривши розуміння та засвоєння матеріалу, вчитель може запропонувати учням короткочасну перевірочну роботу.

Структурована практика як етап уроку навчає учнів того, як спрямовувати свою розумову діяльність у певному напрямку. Для цього вчитель крок за кроком виконує зі школярами всі дії під час розв'язування задачі, пояснення досліду, характеристики поняття та ін.

Керована практика як етап уроку вимагає від учителя включення до плану уроку етапу, під час я кого учні повинні самостійно виконувати певні вправи, використовуючи для цього щойно засвоєні знання. Виконання завдань, дібраних учителем, мас на меті остаточно виявити тих учнів, яким щось незрозуміло з нової теми, допомогти кожному індивідуально. Вправи можуть виконуватись індивідуально або в парі. Під час виконання вправ учні допомагають один одному. До кінця практичної роботи всі мають засвоїти та зрозуміти новий матеріал.

Самостійна практика передбачує самостійне виконання учнями вправ без втручання вчителя. Це може бути фрагмент домашньої роботи або спеціально підібрані вправи.

Перевірка розуміння матеріалу може відбуватися як у ході уроку, так і у вигляді підсумкового тесту або короткочасної контрольної роботи.

Підбиття підсумків і завершення уроку — етап, необхідний для зосередження уваги учнів на найголовніших моментах уроку, підведення школярів до певного висновку стосовно досягнення поставлених на початку уроку цілей.

Навчання за моделлю «прямого викладання» має як переваги, так і недоліки.

До переваг можна віднести:

підсилення акценту на меті «здобуття знань»;
ефективність під час вивчення дисциплін, провідною метою яких є одержання знань;

високий ступінь контролю процесу навчання та навчального середовища з боку вчителя;

ефективне використання часу;

можливість підвищення самооцінки учнів.

До недоліків моделі можна віднести:

іноді пасивну участь учнів у процесі опанування нових знань;
високий рівень структурованості та повний контроль із боку вчителя не створює достатньої мотивації для всіх учнів.

Концентрованим відбиттям колективно-групової форми навчання є лекції та семінари.

Запровадження семінарської форми навчання потребує попередньої підготовки учнів. Для цього під час проведення традиційних уроків запроваджуються та опановуються учнями окремі види навчальної діяльності.

Під час індивідуального самонавчання учні вивчають навчальний матеріал (стандартного рівня складності), виконують ту чи іншу самостійну роботу і складають письмове повідомлення про її результати.

Парне взаємонавчання

Учні у стабільних парах (сусіди за однією партою) або в парах змінного складу пояснюють один одному якесь питання, захищають свою тему, оцінюють результати роботи товариша. Можна працювати на зразок конвеєру — учні протягом року обмінюються місцями.

Під час роботи за спільною темою навчання відбувається всередині групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють усередині них, пояснюють новий

матеріал, ведуть його обговорення, оцінюють свою діяльність.

Взаємонавчання груп

Групи, які займаються розв'язанням різних проблем або різними видами навчальної діяльності — теоретики та експериментатори, обмінюються досвідом, інформацією, проблемами.

Учень замість учителя

Один або двоє учнів навчають увесь клас.

Процес самоврядування

Спонтанна або спеціально організована розробка уроків або їх серії може зумовити створення координаційної групи учнів, яка потім уточнить тематику й технологію заняття, підготує та проведе його. Для розвитку організаційно-дієвих якостей учнів застосовуються різноманітні способи створення груп.

Групи створюються на основі вже існуючого розміщення учнів у класі.
Склад учнівських груп визначає вчитель.
Учні самостійно об'єднуються в групи по чотири-шість осіб до початку уроку.
Клас або вчитель спочатку за визначеними критеріями обирає лідерів груп, які потім здійснюватимуть набір до своїх груп інших учнів класу за їх бажанням.

Учитель визначає й записує на дошці перелік головних питань за темою, що вивчається. Кожен учень обирає для себе проблему і входить до складу відповідної групи.
Поетапне створення груп.

Особливу увагу треба звернути на технологію організації роботи в групах. Для результативної праці необхідно проводити загальний інструктаж, учням роздаються спеціальні пам'ятки, проходить обговорення роботи в групах. Способи обговорення в групі можуть бути різними. Найбільш ефективно є висловлення своїх думок кожним членом групи за «годинниковою стрілкою», не перериваючи одне одного.

У групах, де робота «не йде», вчитель застосовує інші різноманітні методи активізації. За результативністю роботи всередині групи стежить її лідер — груповод. Основні види роботи учнів у групі:

Учні займаються постановкою цілей.
Планують свою роботу.
Обговорюють проблеми.

Розподіляють роботу всередині групи.
Контролюють, аналізують і оцінюють свою діяльність.
Проводять рефлексію — рефлексійний підсумок: що зроблено, як працювали, які завдання на майбутнє.

Групова форма навчання забезпечує достатньо високі результати навчальної діяльності учнів, надає їм можливість розвивати самостійну діяльність та послідовне оволодіння ними відповідними способами навчальної діяльності. Існує чимало групових форм інтерактивного навчання. Найбільш відомі серед них — «Велике коло», «Акваріум», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка». Ці організаційні форми навчання ефективні, коли на уроці обговорюється розв'язання проблеми, про яку в учнів уже є первісні уявлення, отримані під час навчальних занять або з допомогою життєвого досвіду. Вони дають можливість дитині не тільки висловлювати свою думку, погляд або оцінити інформацію, а й, за умови аргументованої думки партнера, навіть відмовитися від своєї точки зору на розв'язання проблеми або суттєво змінити її. Особливо актуальним такий підхід є в умовах справжнього життя, коли від людини вимагається не тільки логічно мислити, а й мати такі якості, як толерантність, повага до думок інших.

Основними функціями педагогічного контролю з боку вчителя є:

перевірка й оцінювання якостей засвоєного матеріалу;
визначення рівня засвоєння навчальної програми всього класу й оцінювання якостей навчального процесу:
планування корегуючих заходів щодо запобігання виявленим недолікам у навчальній діяльності

й закріплення досягнень.

Процес побудови дидактичної системи організації самостійної навчальної діяльності учнів зумовлює такі основні принципи:

толерантне ставлення до учнів і темпів реалізації їх задатків, розвитку здібностей;
системність і послідовність;
доступність (необхідність подання на кожному етапі організації самостійної роботи завдань, які відповідають рівню знань і вмінь учнів, урахування їхнього рівня розвитку навичок самостійної роботи на певному етапі навчання);
індивідуалізація та диференціація;
успішність та позитивність;

• активність та інтерактивність;

оптимальність — використання таких форм і методів самостійної роботи, які сприяють швидкому зростанню якісних показників;
створення позитивного емоційного фону оціночних ситуацій без порушення загальної творчої атмосфери;
використання оцінки як засобу зворотного зв'язку, а не теоретичного контролю, психологічного тиску;
організація оціночної діяльності, що запобігає виникненню ситуації конкуренції.

У процесі навчання хімії та біології застосовуються різні види самостійної роботи учнів, з допомогою яких вони самостійно одержують знання, уміння та навички (див. додаток 2).

Крім знання видів робіт, учителю потрібно уявляти, яким чином включати елементи самостійної роботи на уроці, на якому етапі уроку* як самостійну навчальну діяльність учнів поєднувати з поясненням навчального матеріалу вчителем.

Правильно спланована та організована самостійна навчальна діяльність учнів — шлях підвищення ефективності уроку.

Узагальнюючи вищезазначене, можна дійти таких висновків:

Самостійна пізнавальна діяльність є складним процесом системного характеру. Реалізація всіх його складових є необхідною умовою навчання.
Формування навичок самостійної роботи є однією з головних умов успішної реалізації теми й завдань професійної освіти.

Уведення в навчальний процес нових інтерактивних методів і технологій навчання є необхідними чинниками оптимізації самостійної роботи.
Побудова дидактичної системи організації самостійної роботи грунтується на основних принципах і методах педагогіки.

Готових уніфікованих рецептів організації самостійної навчальної діяльності учнів не існує.

Кожен учитель вільний у виборі засобів та методів її організації та стимулювання. Але він повинен здійснювати індивідуально-диференційований підхід з урахуванням цілей та методів навчання, намагаючись при цьому об'єктивно оцінювати результати навчальної діяльності учнів.

Додаток 1 Взаємозв'язок між різними видами самостійної роботи
Дидактична мета	Характер пізнавальної діяльності	Форми організації роботи	Джерела знань і засобів навчання
Повторення опорних знань, підготовка до сприйняття нового матеріалу	Копіювальний характер, виконання за зразком	Фронтальна	Підручники, довідники
Вивчення нового матеріалу	Частково-пошуковий характер	Групова	Підручник, план, конспекту, лекції
Закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ (стандартні умови)	Пошуковий характер	Індивідуально-диференційована	Дидактичний матеріал, зошити на друкованій основі
Закріплення знань шляхом застосування в нестандартних умовах	Пошуковий характер, дослідний характер	Індивідуальна, парна	Виконання дослідів, розв'язування розрахункових та експериментальних задач
Контрольна	Пошуковий характер, мобілізація творчого мислення	індивідуальна, групова	Самостійна робота, хімічні диктанти, розв'язування розрахункових та якісних задач, дослідницькі досліди

Blog

Організація самостійної діяльності учнів

Содержание