Равила поширюються на всіх суб’єктів господарювання, які займаються вирощуванням та утриманням птиці, виробництвом та первинною обробкою продукції птахівництва

Вид материалаДокументы

Содержание


2. Вимоги до персоналу, що бере участь у виробничому процесі
3. Санітарно-побутове забезпечення працівників
4. Вимоги до застосування засобів захисту
5. Вимоги до території та виробничих майданчиків
6. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних
7. Водопостачання та каналізація
9. Опалення та вентиляція
10. Вимоги до виробничого обладнання та засобів
11. Вимоги до розміщення виробничого обладнання і
12. Вимоги безпеки до виробничих процесів
Дбн в.2.2-1-95, нпаоп 0.00-1.26-96
Вимоги безпеки під час роботи в колодязях
15. Відповідальність за порушення правил
Подобный материал:
  1   2   3   4   5


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету України

з промислової безпеки, охорони праці

та гірничого нагляду

від №


Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

“___”__________ 2008 р.

за N .............................................


ПРАВИЛА

ОХОРОНИ ПРАЦІ У ПТАХІВНИЦТВІ

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


1.1. Правила охорони праці у птахівництві (далі – Правила) поширюються на всіх суб’єктів господарювання, які займаються вирощуванням та утриманням птиці, виробництвом та первинною обробкою продукції птахівництва.

1.2. Загальне керівництво роботою з охорони праці у суб'єкта господарювання покладається на його роботодавця, а також на службу охорони праці, згідно з “Типовим положенням про службу охорони праці”, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 N 255, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.35-04).

1.3. Згідно з Законом України “Про охорону праці”, роботодавець зобов'язаний створити на робочих місцях у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог чинного законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.4. Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися у суб'єкта господарювання, здійснюються згідно з “Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” (НПАОП 0.00-6.02-04), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (із змінами).

1.5. Роботодавець зобов'язаний забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 N 246 про “Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113 та “Інструкції про застосування переліку професійних захворювань”, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 за N 374/68/338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.01.2001 за N 68/5259.

1.6. Під час виконання робіт на працівників можлива дія небезпечних та шкідливих факторів згідно з ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ (СТ СЄВ 790-77) „Шкідливі та небезпечні виробничі фактори” (із змінами).

1.6.1. Фізичні небезпечні та шкідливі фактори:

- рухомі машини і механізми (мобільні, у тому числі електрифіковані кормороздавачі, автомобілі, трактори, причепи тощо);

- рухомі частини виробничого обладнання (неогороджені рухомі частини машин, механізмів і обладнання: зубчасті, пасові, ланцюгові передачі, карданні вали, з'єднувальні муфти, робочі органи транспортерів, дробарок тощо);

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони (у птахівницьких приміщеннях - запиленість під час роздавання сухих кормів: комбікормів, трав'яного борошна, настилання та прибирання підстилки тощо);

- підвищена чи знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;

- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму на робочому місці (під час подрібнення кормів та роздавання їх кормороздавачами тощо);

- підвищений рівень вібрації;

- підвищена чи знижена іонізація повітря;

- підвищена чи знижена вологість повітря;

- підвищена чи знижена швидкість руху повітря;

- підвищена напруга в електричній мережі, замикання якої може пройти через тіло людини;

- підвищена напруга електричного поля;

- підвищений рівень статичної електрики;

- відсутність або нестача природного освітлення;

- недостатня освітленість робочої зони;

- підвищена яскравість світла;

- підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання;

- підвищений рівень інфрачервоної радіації;

- гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях інструменту й обладнання;

- розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

1.6.2. Хімічні небезпечні та шкідливі фактори:

- токсичні і подразливі (лікарські і мінеральні добавки до кормів, дезінфікуючі та мийні засоби тощо);

- сенсибілізувальні;

- такі, що впливають на репродуктивну функцію (пестициди, агрохімікати, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази).

1.6.3. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші), зокрема - збудники інвазійних хвороб, спільних для птиці і людини (пташиний грип тощо) та продукти їх життєдіяльності;

- макроорганізми (рослини, тварини, культури кліток і тканин) та продукти їх життєдіяльності).

1.6.4. Психофізіологічні шкідливі та небезпечні фактори:

- фізичні перевантаження (операції з догляду за птицею, які виконуються вручну);

- нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження під час відловлювання, забою та транспортування птиці).

1.7. Джерелами шкідливих і небезпечних факторів можуть бути:

- зовнішні метеорологічні фактори (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця тощо);

- неправильні режими роботи технологічних систем;

- транспорт, що рухається;

- машини і механізми технологічних систем догляду за птицею;

- птиця;

- виникнення епізоотій;

- інженерні комунікації;

- обладнання, що працює під тиском;

- пестициди та агрохімікати, що застосовуються;

- електрифіковане обладнання, інструмент і електропроводка;

- інвентар, інструмент та обладнання, непридатні до застосування при виконанні робочих операцій;

- ручні роботи, що викликають фізичні і нервово-психічні перевантаження.


2. ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ, ЩО БЕРЕ УЧАСТЬ У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ


2.1. Працівники суб’єктів господарювання при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог “Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

2.2. Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів і обладнання підвищеної небезпеки та посадові особи, службові обов'язки яких пов'язані з керівництвом та контролем за виконанням робіт з підвищеною небезпекою, підготовкою персоналу для обслуговування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки відповідно до “Переліку робіт з підвищеною небезпекою”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005 N 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 за N 231/10511, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці у обсязі виконуваної ними роботи згідно положень розділу 5 НПАОП 0.00-4.12-05.

2.3. Працівники та посадові особи суб’єктів господарювання повинні проходити інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки відповідно до вимог “Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України” (НАПБ Б.02.005-2003), затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2003 за N 1148/8469.

2.4. Працівники та посадові особи, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, до роботи не допускаються.

2.5. До виконання робіт із підвищеною небезпекою не допускаються жінки та особи молодші 18 років.


3. САНІТАРНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ


3.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм і правил „Административные и бытовые здания” (СНиП 2.09.04-87) (із змінами), затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 39.12.1987 N 313.

3.2. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

3.3. Побутові приміщення слід розміщувати у місцях з найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

3.4. Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будинках або в прибудовах до виробничих будинків і споруд. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будинках та спорудах з урахуванням вимог будівельних норм і правил „Производственные здания” (із змінами) (СНиП 2.09.02-85), затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.1985 N 287.

3.5. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будинках та спорудах чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщень вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

3.6. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

3.7. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 оС, слід передбачати приміщення для обігрівання.

3.8. Роботодавець повинен обладнати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників або надати засоби для обігріву. Засоби для обігріву надаються на місці роботи або безпосередньо біля нього. Засоби повинні бути технічно справними і відповідати вимогам протипожежної безпеки.

3.9. Працівників слід забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 оС і не нижче 8 оС. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщують у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на виробничих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м.

3.10. Побутові приміщення, приміщення для сушіння, знепилення й знезараження спеціального та робочого одягу повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

3.11. Приміщення для прання спеціального одягу та інших засобів ЗІЗ мають відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85. Приміщення для прання слід розміщувати поруч із приміщенням для знешкоджування спеціального одягу і взуття.

3.12. Усі санітарно-побутові приміщення та інвентар, що в них знаходиться, повинні бути справними й утримуватися у належному санітарному стані.


4. ВИМОГИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ

ПРАЦІВНИКІВ


4.1. Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, вказаних у цих Правилах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 CСБТ (СТ СЭВ 1086-88) “Средства защиты для работающих. Общие требования и классификация” та іншим відповідним стандартам CCБТ.

4.2. Засоби захисту працівників повинні виконувати своє призначення безперервно протягом всього виробничого процесу, а також при виникненні небезпечної ситуації. Дія засобів захисту не повинна припинятися раніш, ніж дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

4.3. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог охорони праці для даного технологічного процесу або виду робіт.

4.4. Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

4.5. Засоби колективного захисту повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати можливість контролю їх роботи, а також безпечне обслуговування й ремонт.

4.6. Відмова одного з засобів захисту або його елемента не повинна призводити до припинення нормального функціонування інших засобів захисту.

4.7. Засоби захисту не повинні обмежувати використання технологічних можливостей виробничого обладнання і знижувати продуктивність праці.

4.8. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам повинні видаватися безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, також повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

4.9. Забезпечення ЗІЗ здійснюється відповідно до “Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.1996 N 170 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 18.11.1996 за N 667/1692 (НПАОП 0.00-4.26-96) і “Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 10.06.1998 N 117, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 14.07.1998 за N 449/2889 (НПАОП 0.00-3.01-98).

4.10. Спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам їхнього застосування і забезпечувати безпечне проведення робіт.

4.11. Вибір ЗІЗ здійснюється відповідно до їх технічних характеристик і фізичних, хімічних, токсичних, ергономічних та інших властивостей застосовуваних матеріалів конкретно для кожного виду робіт або технологічного процесу.

4.12. Працівники повинні бути навчені правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) та пройти тренування з їх застосування.

4.13. Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.

4.14. Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ відповідно до ДСП 8.8.1.2.001-98 “Зберігання, транспортування та застосування пестицидів у сільському господарстві”, затверджених постановою Міністерства охорони здоровя України від 03.08.1998 N 1 та ДСанПіН 8.8.1.002-98 “Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності”, затверджених Міністерством охорони здоров’я України, постанова N 2 від 28.08.1998, з урахуванням властивостей препаратів, що застосовуються.

4.15. Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик згідно з ГОСТ 12.4.034-85 ССБТ (СТ СЭВ 456584) “Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка”, а також відповідно до фізичних, хімічних, токсичних, ергономічних та інших властивостей матеріалів, конкретно для кожного виду робіт і технологічного процесу.

4.16. Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють працівники, відповідальні за проведення робіт.

4.17. Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя й відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.

4.18. При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і потребує негайної їх заміни.

4.19. Під час приготування мийних і дезінфікуючих розчинів і пересипання пилоподібних мийних засобів із заводської упаковки у витратну тару слід користуватися ЗІЗ: респіраторами, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.

4.20. Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б, КД або інших марок аналогічного призначення.

4.21. Під час опромінення інкубаційних яєць, обігріву птиці, виконання інших робіт, пов’язаних з використанням джерел ультрафіолетового або інфрачервоного випромінювання, працівників слід забезпечувати засобами, що забезпечують захист від дії цих шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

4.21.1. Згідно з державним стандартом „Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги” (ДСТУ 2894-94), для захисту від надмірного інфрачервоного випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом.

4.21.2. Окуляри для захисту від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювання мають відповідати вимогам державних стандартів “Очки защитные. Общие технические условия” (ГОСТ 12.4.013-85Е ССБТ (СТ СЭВ 4564-84), захисні щитки - вимогам державного стандарту “Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля” (ГОСТ 12.4.023-84 ССБТ) (із змінами).

Повний захист від ультрафіолетового випромінювання всіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.

4.22. Працівники цехів, в яких здійснюється подрібнення зерна, повинні бути забезпечені протипиловими респіраторами і окулярами. Фільтри респіраторів слід замінювати по мірі їх забруднення, але не рідше одного разу за робочу зміну.

4.23. Експлуатаційний персонал, який обслуговує електроустановки, повинен бути забезпечений всіма необхідними засобами, які забезпечують безпеку обслуговування цих електроустановок згідно вимог ГОСТ 12.4.011-89 та ГОСТ 12.4.103-83 ССБТ “Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация”.

4.24. Операторів, які обслуговують прес-екструдери, слід забезпечувати рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з ГОСТ 12.4.103-83.

4.25. У приміщеннях, в яких розміщено холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.

4.26. Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити (провітрити, висушити, знепилити) або знешкодити.

4.27. Для проведення робіт з дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції, дератизації працівників слід забезпечувати такими засобами індивідуального захисту: комбінезонами брезентовими, фартухами прогумованими, рукавичками гумовими, чоботами гумовими, фільтруючими протигазами з коробкою марки А.

4.28. Прання спецодягу проводиться у міру його забруднення, але не рідше одного разу за 6 робочих змін. Бавовняний одяг, який абсорбує та утримує небезпечні й шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг за межі суб’єкта господарювання, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.


5. ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ ТА ВИРОБНИЧИХ МАЙДАНЧИКІВ


5.1. Територія і виробничі майданчики суб’єкта господарювання, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати вимогам державних будівельних норм України “Планування та забудова міських і сільських поселень” (ДБН 360-92**), введеного в дію з дозволу Держбуду України (лист від 19.03.2002 г. N 1/52-170) (із змінами і доповненнями), “Планування і забудова сільських поселень” (ДБН Б.2.4-1-94), затверджених наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 N 6, “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств” (ДБН Б.2.4-3-95), затверджених наказом Держкоммістобудування України від 17.01.1995 N 17, “Правил пожежної безпеки в Україні”, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004) та розділу 4 “Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України” (НАПБ В.01.057-2006/200), затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.12.2006 N 730/770, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 05.04.2007 за N 313/13580, “Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких підприємств і вимогам до їх проектування”, затверджених наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.07.2001 за N 565/5756, “Відомчих норм технологічного проектування: Підприємства птахівництва” (ВНТП-АПК-04.05), затверджених Міністерством аграрної політики України, наказ від 15.09.2005 N 473.

5.2. Виробничі майданчики суб’єкта господарювання повинні бути огороджені (висота огородження має бути не менше 1,6 м) і розділені на зони за санітарною характеристикою об’єктів з урахуванням напрямку панівних вітрів.

5.3. У темну пору доби територія повинна освітлюватися відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення”, затверджених наказом Мінбуду України від 15.05.2006 N 168.

5.4. Пішохідні доріжки, під’їзні шляхи до виробничих майданчиків для приймання і вантаження різних вантажів та до інших будинків і споруд повинні мати тверде водонепроникне покриття.

5.5. Траншеї для комбісилосу повинні мати водонепроникні стіни і днище. В заглиблених і напівзаглиблених траншеях ухил пандуса не повинен перевищувати 10°.

5.6. З боку в'їзду та виїзду з траншеї повинен бути рівний майданчик, достатній для маневрування транспортних засобів.

5.7. Сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, повинні бути огороджені. Траншеї, які не підлягають подальшому використанню, повинні бути засипані.

5.8. Трап (естакада) для вантаження (вивантаження) птиці повинен знаходитися на межі території суб’єкта господарювання, щоб вантаження (вивантаження) здійснювалося без заїзду зовнішнього транспорту на територію.

5.9. Заглиблення, приямки, оглядові колодязі та канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар’єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком „Обережно! Можливе падіння” відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 “Цвета сигнальные и знаки безопасности”(із змінами та доповненнями).

Відкидні кришки обладнують пристроями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

5.10. В’їзд на територію суб’єкта господарювання повинен бути обладнаний дезбар'єром.

5.11. Вхід працівників на територію птахівницької ферми (комплексу) повинен здійснюватися тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.

5.12. У суб’єкта господарювання повинні бути розроблені і вивішені на видних місцях схеми руху транспортних засобів та працівників.

5.13. Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з „Правилами дорожнього руху”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами). Швидкість руху територією не повинна перевищувати 10 км/год.

5.14. Проїзди для транспорту, пішохідні доріжки і скотопрогони на території суб’єкта господарювання повинні бути вільними для руху та періодично очищатися від снігу, бруду, відходів виробництва, сторонніх предметів. Під час ожеледиці їх слід посипати матеріалами, що запобігають сковзанню.

5.15. Територія суб’єкта господарювання повинна бути обладнана водостоками. Водостоки (канави, кювети, лотки) повинні бути у справному стані, систематично очищатися і забезпечувати стікання води в місця, узгоджені із санітарно-епідеміологічними службами міста (району).

5.16. На території суб’єкта господарювання повинні бути обладнані спеціальні місця для відпочинку працівників.

5.17. Планування мережі внутрішньогосподарських доріг повинно виключати можливість перетинання шляхів вивезення посліду, відходів інкубації, трупів птиці і санітарного браку з шляхами для перевезення кормів, харчових і інкубаційних яєць, птиці.

5.18. Для працівників суб’єкта господарювання повинні бути передбачені пішохідні доріжки шириною не менше 1 м із твердим покриттям. У місцях переходу через водостоки, відкриті трубопроводи необхідно встановлювати перехідні містки шириною не менше 1 м із перилами висотою 1 м.

5.19. У зимовий час дороги, пішохідні доріжки, пожежні проїзди повинні бути очищені від снігу.

5.20. До будинків, споруд, пожежних водойм та градирень необхідно забезпечити вільний під'їзд внутрішньофермського транспорту і пожежних автомобілів. Кут повороту під'їзних шляхів повинен бути не менше 45°.

5.21. Під'їзди до пожежних гідрантів або водойм повинні мати тверде покриття.

5.22. До споруд водопостачання повинен бути безпечний доступ як у нормальних умовах експлуатації, так і у випадках замету споруд снігом або затоплення водою.

5.23. На території повинні бути передбачені місця зберігання піску для посипання доріг.

5.24. Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання легкозаймистих та горючих рідин суб’єкта господарювання повинні відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.1-94 „Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа”, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 18.03.1994 N 133 (із змінами та доповненнями), розділу 9.2 НАПБ В.01.057-2006/200 та розділу 7.10.2 НАПБ А.01.001-2004.

5.25. Сховище посліду або майданчик компостування, цех сушіння посліду повинні розміщуватися із підвітряного боку відносно приміщень для утримання птиці і житлової забудови та нижче водозабірних споруд.

5.26. Склади (для кормів, підстилки, яєць), цех сортування й обробки яєць (із пунктом дезінфекції тари) повинні розміщуватися на лінії огородження виробничої зони, щоб виключити заїзд транспорту ззовні і контакт із внутрішньогосподарським транспортом і оборотною тарою.

5.27. Майданчик для приготування робочих розчинів пестицидів, знезараження та знешкодження використаної тари та технічних засобів повинен бути асфальтованим або бетонованим і мати ухил у бік бетонованого резервуару для збирання відпрацьованих рідин.


6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ДОПОМІЖНИХ

БУДИНКІВ ТА СПОРУД


6.1. Виробничі будинки і споруди основного і виробничого призначення суб’єкта господарювання повинні відповідати вимогам державних будівельних норм “Будинки і споруди. Будівлі і споруди для тваринництва” (ДБН В.2.2-1-95), затверджених наказом Держкоммістобудування України від 27.01.1995 N 17, СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.09.04-87, ВНТП-АПК-04.05, “Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств і вимогам до їх проектування”, розділу 4.2 НАПБ В.01.057-2006/200 та розділу 4.2. НАПБ А.01.001-2004.

6.2. Номенклатура основних виробничих будинків та споруд і складських приміщень суб’єкта господарювання визначається відповідно до ВНТП-АПК-04.05.

6.3. Нагляд за технічним станом й експлуатацією виробничих будівель і споруд здійснюється відповідно до вимог “Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд”, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 27.11.1997 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.1998 за N 424/2864 (із змінами).